|
|
Скачати 1.31 Mb.
|
|
2.3. Аналіз результатів експерименту Для з'ясування ефективності та результативності проведеної роботи, ми здійснили повторне дослідження схильності молоді до суїцидальної поведінки (за методикою Горської). Аналіз отриманих результатів дав змогу виявити, що в класі значно зменшилася кількість учнів, що мали ризику до суїциду. Наведемо зведену таблицю динаміки зміни відношення учнів до суїциду. Таблиця 2.2. Порівняльна характеристика рівнів реалізації роботи до й після експерименту
Отже, як видно з таблиці, показники зменшення ризику суїцидальної поведінки зросли на 37%, а дівчинка, що мала високий ризик скоєння суїциду – перемістилась в групу до учнів, що потребують уваги. Аналіз отриманих результатів дав змогу виявити, що в класі значно зменшилася кількість учнів, що мали ризику до суїциду. Для ефективної роботи по попередженню суїцидальної поведінки серед дітей та молоді необхідно організовувати профілактичну роботу системно і з усіма учасниками навчально-виховного процесу. 2.4. Розробка рекомендацій Наступні рекомендації допоможуть викладачам, батькам, одноліткам налаштувати контакт з людиною, схильною до самогубства й таким чином попередити акт саморуйнування особистості. ВИСЛУХОВУЙТЕ - «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, усе не так погано», «Вам стане краще», «Не варто це робити». Дайте їй можливість висловитись. Ставте запитання й уважно слухайте. ОБГОВОРЮЙТЕ - відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це - більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість. БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно. СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ - узагальнюйте, проводьте рефреймінг - «Таке враження, що ти насправді говориш...», «Більшість людей замислювались про самогубство...», «Ти коли-небудь думав, як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та обмірковувати про свої задуми. ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації. Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й ситуаційні. Словесні ознаки. Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може: 1. Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити». 2. Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися». 3. Багато жартувати на тему самогубства. 4. Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті. Поведінкові ознаки 1. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами. 2. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як: • в їжі – їсти замало або забагато; • у сні – спати занадто мало або занадто багато; • у зовнішньому вигляді – стати неохайним; • у навчальних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з одногрупниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої; • замкнутися, відсторонитися від родини й друзів; • бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу. 3. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу. Ситуаційні ознаки Людина може зважитися на самогубство, якщо вона: 1. Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою. 2. Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема). 3. Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного. 4. Уживала раніше спроби суїциду. 5. Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини. 6. Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків). 7. Занадто критично налаштована щодо себе. ПОРАДИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК 1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього. 2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань. 3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого - цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю. 4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, а ніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди. 5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитися про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство. 6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар. 7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю, і якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням. 8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія. 9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, розгадуй кросворди, помалюй, пограй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо. 10. Настрій помітно покращиться, якщо з’їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою. 11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення. 12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвенній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу. Дізнайся якомога більше про Всевишнього Бога, пізнай його чуйність, милосердя і батьківську любов, його бажання утішити тебе, підтримати у важку хвилину. 13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості. 14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ для попередження суїцидальної поведінки дітей, що перебувають у кризовому стані ЯК ДОПОМОГТИ? Будьте спостережливими. Важливо розпізнати ознаки небезпеки заздалегідь, помітити безпорадність, самотність близької вам людини. Підтримуйте емоційний контакт із дитиною. Створіть турботливу, доброзичливу атмосферу в сім'ї. Вона є могутнім підбадьорливим засобом. Слухайте уважно. Ваша допомога буде безцінною, коли вислухаєте свою дитину: її гнів, образи, сум. Якщо підліток перебуває у депресивному стані, йому треба говорити, а не слухати когось. Питайте. Бажано, щоб у розмові з дитиною ви ставили запитання відкритого типу: «Як ти гадаєш, чому з'явилися ці почуття?», «Що тебе найбільше турбує?» тощо. Не нехтуйте суїцидальні висловлювання — краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду. Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом: 1. Висловте свою зацікавленість особистістю і долею співрозмовника, а якщо це доречно, то й любов до нього. 2. Ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання. 3. З'ясуйте, наскільки сформований образ подальших суїцидальних дій чіткий: • чи є суїцидальний план; • чи намічений час і місце виконання; • чи були суїцидальні думки та спроби в минулому; • як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду. Пам'ятайте: що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації. 4. Спробуйте з'ясувати причини та умови формування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо розповідь для нього занадто важка. 5. Спонукайте виразити свої почуття у зв'язку з проблемною сферою. 6. Запитайте, чи доводилося йому розповідати комусь про те, що він говорить зараз. Це запитання допоможе підштовхнути співрозмовника до думки, що, можливо, головна його проблема — у соціальній (само-) ізоляції. Чого робити не слід: Не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри (хоч як би безглуздо, на вашу думку, вони звучали) репліками: «Чути не хочу про такі дурниці!», «Чи варто говорити про речі, яких усе одно не зробиш?»; Зауваження «Облиш, адже ти живеш набагато краще за інших», «Будь вдячний своїй долі», «Подумай про рідних» — заважають обговорювати проблему. Дитина, до якої ви звертаєтеся, радше сприйме такі висловлювання як звинувачення. У жодному разі не будьте агресивними, коли йдеться про самогубство. Ви можете не лише програти суперечку, а й втратити саму дитину. Не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емоційне зворушення; Не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомте лише, що не хочете, аби співрозмовник ішов із життя. Не залишайте підлітка, який збирається накласти на себе руки, на самоті. Будьте поруч, доки не мине криза. Не забудьте про обговорення альтернатив. Спонукайте дитину думати про майбутнє, а не про минуле. Піклуйтеся про дитину і після того, як криза минула. Емоційні проблеми, що призводять до самогубства, рідко вирішуються повністю. Для відновлення нормального життя потрібен час. ВИСНОВКИ В ході аналізу соціально - педагогічної літератури та в результаті виконаної роботи можна зробити теоретичні та практичні висноки: Самогубство (суїцид) — це усвідомлене позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка — поняття ширше, крім суїциду воно включає суїцидальні замахи, спроби та прояви. Суїциди умовно поділяються на справжні, коли метою є бажання людини позбавити себе життя, і демонстративно-шантажувальні, які застосовуються для тиску на оточення, отримання певної вигоди, маніпулювання почуттями інших людей. Феномен суїциду найчастіше пов’язують із психологічною кризою — емоційним станом, що виникає в ситуації зіткнення особистості з перешкодою на шляху задоволення її найважливіших життєвих потреб, тобто такою перешкодою, яку не можна усунути звичайними способами, відомими з попереднього життєвого досвіду. Доцільно класифікувати мотиви суїцидальних вчинків на слідуючі групи: собистісно-сімейні конфлікти, стан психічного здоров'я, стан фізичного здоров'я, конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою суїцид анта, конфлікти в професійній чи навчальній сфері, матеріально-побутові труднощі, інші мотиви. Суїцидальна поведінка в дітей і підлітків має певні вікові особливості. Дітям притаманні підвищена вразливість і сугестивність, здатність яскраво відчувати й переживати, схильність до перепадів настрою, слабкість критики, егоцентрична спрямованість, імпульсивність при ухваленні рішень. Сучасна суїцидологія пропонує такі три види втручання в суїцидальну активність: первинну профілактику (превенцію) – попереджувальні, профілактичні заходи; вторинну профілактику (інтервенцію) –безпосереднє втручання в суїцидальну активність; третинну профілактику (поственцію) –реабілітація людини, що скоїла спробу самогубства. Згідно з гіпотезою нашого дослідження, головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне впевнення дитини в тому, що її життя є найбільшою цінністю. Тому ми провели дослідження схильності молоді до суїцидальної поведінки в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 м. Конотоп. У дослідженні брали участь учні 9 класу (19 учнів). Для виконання поставлених завдань ми використали такі методики: діагностика схильності до суїцидальної поведінки (Методика визначення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська), тест на виявлення суїцидального ризику СР – 45); бесіда, з метою з’ясування життєвої позиції дітей, планування власного майбутнього, відношення до проблем суїциду; профілактична акція «Я обираю життя!». Зіставлення результатів дослідження дало змогу об’єктивно визначити схильність молоді до суїцидальної поведінки та ефективність проведеної профілактичної роботи. На констатуючому етапі експерименту, ми виявили, що в классі, є діти, які мають середній та вище середнього рівні схильності до суїцидальної поведінки. Ці діти вже можуть становити потенційну «групу ризику», адже при конфліктний або психотравмуючих ситуаціях ці показники можуть значно підвищитися. Тому для профілактики суїциду, нами було проведено у школі акцію «Я обираю життя!», яка мала на меті поліпшити емоційний стан учасників, підвищити компетентність батьків та педагогів щодо профілактики суїцидальної поведінки. Для з'ясування ефективності та результативності проведеної роботи, ми здійснили повторне дослідження схильності молоді до суїцидальної поведінки. Аналіз отриманих результатів дав змогу виявити, що в класі значно зменшилася кількість учнів, що мали ризику до суїциду. Отже, аналіз отриманих результатів засвідчив позитивну динаміку ефективності розроблених методів та прийомів профілактичної роботи з попередження суїцидальної поведінки серед дітей. Це дає змогу стверджувати, що при систематичній роботі по формуванню в молоді стійкої життєвої позиції та усвідомленню цінності життя ризик суїциду можна значно зменшити. Дані результати доводять гіпотезу нашого дослідження. |
|
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ... |
5. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ Організація та проведення первинної профілактики адитивної поведінки серед дітей у навчальних закладах |
|
ВІДДІЛ ОСВІТИ СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НАКАЗ Міністерства освіти і науки України від 13. 09. 2010 №1/9-623 «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної... |
НАУКОВА РОБОТА ТРЕНІНГ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ З НЕПОВНОЛІТНІМИ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗМІСТ РОЗДІЛ Особливості соціально-педагогічної роботи в пенітенціарній системі |
|
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |
Чернівецька обласна державна адміністрація Департамент освіти і науки, молоді та спорту України від 21. 02. 2013 №176 «Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого... |
|
ВСТУП Діяльність уповноважених з прав дітей як ефективна форма соціально-педагогічної роботи в сучасній школі |
Розділ Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації Це запеклі злочинці, наркомани або "люди дна", чия поведінка не вкладається в те, що більшість визначає як нормальні прийнятні стандарти.... |
|
Профілактика девіантної поведінки підлітків у процесі самовиховання... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з особовим... Головна причина самогубств – дезадаптація особистості, що настає внаслідок збігу обставин, а також у результаті суб'єктивної оцінки... |