Подолаємо насилля Наукова робота СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ НАСИЛЛЯ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗМІСТ

Скачати 307.1 Kb.

Назва	Подолаємо насилля Наукова робота СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ НАСИЛЛЯ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗМІСТ
Сторінка	2/3
Дата	22.02.2016
Розмір	307.1 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Психологія > Документи

1 2 3

РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПОДОЛАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКІВ

2.1. Організація і методика дослідно-експериментальної роботи

Експериментальній перевірці підлягала ефективність виявлених нами соціально-педагогічних умов профілактики насильства серед підлітків:

а) цілеспрямоване здійснення комплексного підходу до психолого-педагогічної діагностики з метою виявлення груп ризику, прогностичного передбачення можливих проблемних ситуацій, створення позитивного мікроклімату у системі стосунків «учні – вчителі – батьки»;

б) усунення помилок у виховному процесі; визначення стратегії попередження та подолання агресивної поведінки підлітків, допомоги і підтримки неповнолітніх, що піддаються насильству; застосування ідей педагогіки ненасильства у діяльності вчителів; допомога у захисті прав підлітків шляхом використання взаємодії учнів, батьків і вчителів;

в) цілеспрямована психолого-педагогічна підтримка батьків з урахуванням можливостей і потреб їхніх дітей, особливо тих, хто потенційно може вчинити насильство, вчиняє його, чи може стати жертвою насильства, або ж став нею;

г) розширення соціального досвіду та життєвих навичок підлітків, що передбачає їхню активну позицію щодо формування відповідальної поведінки, допомога в захисті прав підлітків шляхом використання ефективних форм самоврядування.

У дослідженні взяло участь 15 підлітків чоловічої статі і 10 – жіночої, які для розв’язання проблем використовували насильницькі способи (експериментальна група). Обсяг контрольних груп підлітків чоловічої і жіночої статі склав 40 осіб (по 20 – кожної статі). Вік дітей становив 13-15 років. Це зумовлено тим, що починаючи з 13 років, для підлітків є дуже специфічною реакція групування з однолітками, коли референтною групою стають однолітки і коли підлітків уже практично неможливо «повернути в сім’ю».

Групи формувалися таким чином. У класах було проведено анкетне опитування. Анкета (додаток А) містить 16 тверджень, ступінь згоди з якими оцінюється за 5-бальною шкалою: 1 бал – «абсолютно не згоден», 2 бали – «скоріш не згоден, ніж згоден», 3 бали – «важко відповісти», 4 бали – «скоріш згоден, ніж не згоден», 5 балів – «абсолютно згоден».

Експериментальну групу склали підлітки, що набрали 64 бали й більше; контрольну групу – підлітки із сумарними анкетними показниками не більше, ніж 48 балів.

Таку саму процедуру було проведено на вибірці дівчат. На підставі відповідей на анкету (додаток Б) було сформовано експериментальну й контрольну групи.

Підлітки (хлопці і дівчата) із контрольних груп схильні до таких основних поведінкових виявів, що належать до категорії насильницьких: 1) не зважати на думку інших, ригідно наполягати на своїй думці; 2) вирішувати проблемні ситуації силою; 3) не упрохувати, а примушувати інших робити що-небудь; 4) жорстко і критично (іронічно) оцінювати інших; 5) повчати й наставляти інших; 6) вважати себе завжди правим, навіть тоді, коли помиляється; 7) агресивно реагувати на зауваження; 8) підсміюватися над іншими; 9) кривдити інших; 10) не прислухатися до думки інших.

У додатку В наведено частоту різних форм насильницької поведінки в експериментальних і контрольних групах (на підставі експертних оцінок). Аналіз даних про факти жорстоких дій або знущання щодо підлітків з боку навколишніх засвідчив, що найбільше підлітки піддаються жорстоким діям з боку ватажків та членів дитячих груп (серед них хлопці – 56%, дівчата – 53%); старших братів або сестер (відповідно 42 і 39 відсотків); батьків або вітчимів (34 і 28 відсотків); незнайомих дорослих (38 і 42 відсотки); учнів старших класів школи (26 і 17 відсотків); вчителів (23 і 16 відсотків). Найменше страждають підлітки від працівників міліції (хлопці – 11%, дівчата – 7%); однокласників (відповідно 16 і 12 відсотків). Зокрема, фізичному насильству (побиття дитини, смикання за волосся, щипання, подряпання, штовхання, ляпаси) піддаються з боку батьків, рідних – 81%, 12% – з боку вчителів, 73% – з боку шкільного оточення і 62% з боку «вулиці».

Соціально-педагогічні наслідки насильства дуже негативні: розвиваються страхи, знижується самооцінка, самоповага, почуття меншовартості тощо. До того ж, третина підлітків, які зазнали тих чи інших форм насильства, самі згодом проявляють його щодо однолітків чи менших за віком.

Для з’ясування кількісних та якісних показників насильства були визначені ступені його прояву, тобто інтенсивності. Зокрема, високий ступінь прояву – виявляється постійно, майже щодня; вище середнього – дуже часто, декілька разів на тиждень; середній – часто, щотижня; нижче середнього – зрідка, щомісяця; низький – проявляється дуже рідко, декілька разів на рік.

У роботі нами використано такі психодіагностичні методики: опитувальник Е. Ейдеміллера і В. Юстицького [32] «Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) (додаток Г), аналіз самооцінки – «методика діагностики «неузгодженості стосунків» підлітка» Н. Максимової (Додаток Д), методика експертних оцінок.

2.2. Дослідження особливостей сімейної соціалізації підлітків із насильницькою поведінкою

Сімейне виховання є провідним у соціалізації дитини, в її входженні в культуру. Сім’я дає людині уявлення про життєві цілі й цінності, про те, що потрібно знати і як потрібно поводити себе. У сім’ї дитина набуває перших практичних навичок застосування цих уявлень у взаєминах з іншими людьми, зіставлення свого «Я» з «Я» інших людей; засвоює норми, що регулюють поведінку в різних ситуаціях повсякденного спілкування. Зрозуміло, що особливо чутливим до порушень виховання є підлітковий вік, коли, у зв’язку з пубертатною кризою, загострюються всі закладені раніше проблеми.

У 14–15 років неповнолітні дуже легко розширюють коло спілкування, прагнуть до демонстрації дорослості і з готовністю йдуть на контакти з тими, хто цю самостійність у них визнає й підтримує. Тут і виникає небезпека потрапляння підлітка в асоціальні групи. Цьому сприяє гіпопротекція в сім’ї, та чи інша частка бездоглядності дитини.

Не без впливу старших членів сім’ї у підлітків «блокується» формування таких почуттів, як доброта, доброзичливість, готовність допомогти в біді та вміння співчувати.

Однією з помилок у вихованні є бажання батьків вирішити власні проблеми за рахунок підлітків. Характерно, що значна частина батьків на питання про те, які риси характеру вони хотіли би бачити в дітей, відповіли: «Слухняність». Про ініціативність, самостійність, готовність допомогти людям, пошану до оточуючих згадують рідко.

Нами був використаний опитувальник «Аналіз сімейних взаємин» Е. Ейдеміллера й В. Юстицького. У додатку Е наведено показники за окремими шкалами опитувальника для двох експериментальних і двох контрольних груп. Стиль сімейного виховання підлітків з насильницькими формами поведінки відрізняється від стилю сімейного виховання нормативних підлітків. Зокрема, діти першої категорії мають більш високі показники і гіпопротекції, і гіперпротекції: матері, з одного боку, багато віддають сил і уваги синові / дочці, а з іншого, дитина опиняється на периферії її уваги (до дитини «не доходять руки», «матері не до неї»). Це свідчить про нестійкість виховання, про застосування різних, деколи суперечливих, виховних стратегій. У групі підлітків із насильницькими формами поведінки частіше, ніж у нормі, трапляються як варіанти потурання, коли батьки прагнуть максимального й некритичного задоволення будь-яких потреб дитини, так і варіанти ігнорування її потреб. Такі ж результати отримано відносно рівня вимог до підлітка: надмірність вимог-обов’язків поєднується з недостатністю. Крім того, у групі цих підлітків виразнішими є вимоги-заборони, коли «все не можна», коли до підлітка пред’являється величезна кількість вимог, що обмежують свободу й самостійність дітей. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що мати намагається «обмежити» негативну самостійність підлітка. А в результаті ще більше стимулює його реакцію емансипації.

У сім’ях підлітків чоловічої статі, схильних до насильницької поведінки, виявляються такі чотири типи порушеного виховання: 1) рання дорослість, 2) інфантильність, 3) статеворольова дисгармонія, 4) педагогічна занедбаність.

У сім’ях підлітків жіночої статі, схильних до насильницької поведінки, виявляються такі чотири типи порушеного виховання: 1) розпещеність, 2) статеворольова дисгармонія, 3) емоційне відчуження, 4) інфантильність.

Підлітки, схильні до насильницьких форм поведінки, характеризуються таким набором рис: 1) відвертістю, доброзичливістю, добродушністю, 2) владністю, незалежністю, самостійністю, упертістю, 3) схильністю до непостійності, підвладністю впливу випадку й обставин, свободою від соціальних норм, 4) мужністю, розсудливістю, самовпевненістю, черствістю до оточуючих, 5) заздрісністю, підозрілістю, високою зарозумілістю, егоцентричністю, 6) незалежністю в думках і поведінці, 7) внутрішньою конфліктністю уявлень про себе, відсутністю готовності до виконання соціальних вимог.

Для підлітків, схильних до насилля, специфічними є такі негативні фабули ранніх спогадів: «Я слабий і безпорадний», «Я знехтуваний і нікому не потрібний», «Я не любимий», «Я поганий», «Світ страшний і небезпечний», «Мою свободу обмежують», «Інші схильні сміятися з мене». Тому такі діти потребують схвалення, хоча прямо це і не виказують. Навпаки, у поведінці ще більше виражають свою незалежність і самостійність, оскільки не вірять у те, що їх схвалять.

Таким чином, неузгодженість стосунків підлітків, схильних до насильницьких форм поведінки, виражає захисну стратегію – бажання бути добрим, прийнятим і отримати схвалення. З нашої точки зору, неузгодженість самосприйняття і сприйняття себе іншими можна пояснити не як причину насильницької поведінки, а як результат, як спробу подолати важку життєву ситуацію фрустрації потреби в залежності. Такі підлітки шукають похвали й потребують уваги.

Для виявлення насильницької поведінки є низка критеріїв:

1) дистанційовані, холодні стосунки підлітка з батьками;

2) підкреслена самостійність підлітка, який не бажає й не здатен поділитися найпотаємнішим і попросити про допомогу;

3) недисциплінованість, грубість;

4) емоційна холодність у стосунках, бажання показати себе «крутим», бездушним, холодним і прагматичним;

5) схильність підлітка випробовувати терпимість дорослих. Дитина провокує дорослого для того, щоб цей дорослий почав її нехтувати, карати, став холодним. За такою поведінкою приховано несвідоме бажання повторити дитячий травматичний досвід знехтування з боку дорослого;

6) насилля сприймається як природний елемент соціального спілкування;

7) недовірливість до однолітків і дорослих.

8) підліток вважає насильницьку поведінку не насиллям, а нормальною формою поведінки;

9) поведінка важко піддається педагогічній корекції шляхом умовлянь, повчань тощо;

10) підліток виявляє жорстокість, коли інші його «не розуміють, недостатньо оцінюють»;

11) внутрішній конфлікт підлітка відбувається між власними амбіціями на значущість (красу, розум, тонкість психічної організації і т.п.) і зовнішнім оточенням, яке не помічає в ньому цих якостей.

12) застрявання на «образах», «приниженнях», злопам’ятність;

13) нездатність покладатися на власні сили, думки й т.п.;

Указані поведінкові критерії часто пов’язані з особливостями сімейної структури: 1) батьки розлучені; 2) у батьків конфліктні стосунки; 3) багатодітна сім’я; 4) підліток-небажана дитина в сім’ї; 5) незрілі, інфантильні батьки.
2.3. Обгрунтування та апробація програми педагогічної корекції насильницької поведінки у підлітків

У 1993 р. група психологів із Гарвардського університету на підставі проведеного дослідження зробила висновки: формам насильницької поведінки діти навчаються, отже, можна їх навчити й альтернативним просоціальним формам поведінки. Серед практичних засобів головним і найбільш ефективним указані вище дослідники вважають введення в шкільну освіту особливих програм, спрямованих на засвоєння дітьми навичок мирної поведінки, уміння справлятися з емоціями, вести переговори, розв’язувати конфлікти тощо.

Подоланню порушень поведінки в підлітків передує діагностика причин і форми насильницької поведінки. Вона проводиться на підставі критеріїв, наведених педагогом (класним керівником) і соціальним педагогом, із залученням для консультацій шкільного психолога. Саме тому програма подолання насильницької поведінки повинна бути комплексною і передбачати участь педагога, психолога й батьків.

Система стосунків важких дітей, як правило, характеризується конфліктністю, негативними переживаннями. Треба створити навколо такого школяра атмосферу доброзичливості, забарвлену позитивним емоційним тоном, зняти конфліктність у спілкуванні з педагогами й однокласниками.

Ми виходили з необхідності створити клуб, де підлітки могли б проводити дозвілля. У школі вони збираються увечері двічі на тиждень. Мета зустрічей – урізноманітнити вільний час. У рамках клубу використовуються такі методи роботи:

а) зустрічі та спілкування із цікавими людьми; б) обговорення тем, актуальних для підлітків; в) танці та співи.

Це постійна складова роботи з дітьми. До роботи клубу залучено шкільного психолога, заступника директора з виховної роботи, соціального педагога. У клубі використовується комп’ютерна техніка, тому підлітки можуть переглянути й обговорити останні фільми.

Крім того, двічі на місяць вони зустрічаються в спортивному залі: грають у баскетбол, футбол і настільний теніс. Підключення спортивних занять дозволяє розрядити в соціально прийнятних рамках накопичену енергію.

Другою складовою роботи є батьківські семінари й індивідуальні консультації для батьків підлітків. Мета таких семінарів – підвищення рівня педагогічної культури батьків, обговорення проблем підліткового віку в цілому, а також проблем поведінки їхніх дітей зокрема. Батьки вчаться вирішувати педагогічні ситуації: як учинити в тому або іншому випадку, яка поведінка буде оптимальною і т.п. Такі зустрічі проводяться раз на місяць, тривалість кожної – 1-1,5 години. На розгляд виноситься ряд проблем:

а) вікові особливості особистості підлітка; б) порушення поведінки підлітків: витоки і можливості корекції; в) акцентуація особистості підлітків; г) психосексуальні проблеми підлітка; д) егоїзм підлітка і його витоки; е) причини агресивної поведінки підлітка.

Третя складова програми – соціотерапевтичні групи підлітків, робота з якими включає такі етапи:

1. Оцінку та діагностику форми і причин порушення поведінки. Для цього було використано діагностичний лист (Додаток Є).

2. Визначення індивідуальної стратегії педагогічної дії для кожного підлітка, добір специфічних вправ. Ми виходили з того, що сама по собі вправа може бути корисною для підлітків із різними формами насильницької поведінки, тому що кожен виносить із неї щось своє. Разом із тим, винести це «своє» дитина може за умови адекватної групової рефлексії своєї поведінки, почуттів і переживань. У цьому смислі важливо вказати основні напрями роботи рефлексії в групах відповідно до форми насильницької поведінки.

Соціальному педагогу слід зробити акцент на формуванні таких рис, як відповідальність і надійність. Основні ідеї, які підліток має засвоїти, – «якщо не я, то хто», «я сам відповідальний за свою долю».

Найбільш ефективною стратегією є підвищення впевненості підлітка в собі (вправи, направлені на підвищення асертивності), а також зняття психоемоційної напруги за допомогою використовування релаксаційних, заспокійливих технік.

У групових ситуаціях підліткові пропонується програти ролі або виконати певні вправи, після яких він ділиться своїми переживаннями й інтерпретаціями ситуації. Він одержує часом несподіваний зворотний зв’язок від членів групи. Це дозволяє йому усвідомити неадекватність своїх думок та уявлень і зрозуміти те, що його ніхто не хотів образити.

3. Власне корекційний етап.

4. Оцінку змін на рівні поведінки, особистості й когнітивних установок.

Підлітки зустрічаються протягом місяця двічі на тиждень. Потім заняття припиняються на місяць. Після цього проходить ще один цикл групових зустрічей. Загальна тривалість групових зустрічей становить 24–32 години. Кожне заняття триває 1,5–2 години і має певний алгоритм:

а) розігрівання;

б) кульмінація, у рамках якої розглядаються і розв’язуються актуальні проблеми підлітків;

в) зняття напруги.

На стадії розігрівання використовуються найрізноманітніші психотехнічні прийоми, описані в літературі [5]. Завдання цього етапу полягає в тому, щоб сформувати позитивний настрій групи, почуття довіри та безпеки.

На другій стадії використовуються дискусії, психодраматичні ігри, такі психотехнічні прийоми, як «гарячий стілець», психоскульптура та ін.

На третій стадії ставиться завдання скинути психоемоційну напругу, розслабитися.

У процесі групового заняття використовуються такі стратегії:

1. Когнітивна. Виявляються неадаптивні думки і переконання підлітків, які перешкоджають їх соціальному пристосовуванню. Це можуть бути такі думки: «Я нікому не потрібен», «Я самотній», «Я слабий і безпорадний», «Я знехтуваний і нікому не потрібний», «Я не любимий», «Я поганий», «Світ страшний і небезпечний», «Мою свободу обмежують», «Інші схильні сміятися з мене». У рамках цієї стратегії підлітки повинні усвідомити неадаптивність і хибність своїх думок і спробувати відмовитися від них. Для цього використовується низка прийомів. Наприклад, техніка трьох колонок, коли в першій пишуть психотравмуючу ситуацію, у третій – негативні емоційні й поведінкові реакції. Завдання підлітка – заповнити порожню другу колонку – колонку неадаптивних думок. Так він вчиться рефлексувати й аналізувати свої переживання і свої думки. Техніка самоспостереження, техніка соціального порівняння та ін. [9].

2. Вербальна. Прояснюються основні види конфліктів підлітка, а потім обговорюються в групі. Однією із обговорюваних у групі тем є «Хто такий справжній чоловік?», «Хто така справжня жінка?».

Заняття групи, які проводяться з підлітками, можуть бути таких видів: 1) тематичними, 2) біографічними, 3) орієнтованими на взаємодію «тут і зараз».

Програма комплексної педагогічної корекції насильницької поведінки підлітка включає різні психолого-педагогічні та соціально-педагогічні заходи. Це дозволяє розв’язувати проблему насильницької поведінки в підлітків на різних рівнях. У програмі повинні брати участь соціальний педагог і шкільний психолог як головні дійові особи, які, за потреби, залучають класних керівників, учителів і батьків. Програму комплексної педагогічної корекції насильницької поведінки підлітка схематично представлено на рис. 2.1.

ПРОГРАМА ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДЕНКИ ПІДЛІТКІВ

КОНСУЛЬТАЦІЇ

БАТЬКІВ І ПІДЛІТКІВ

КЛУБ

ГРУПИ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

БАТЬКІВСЬКІ

СЕМІНАРИ

Через програму пройшло 38 підлітків. За даними експертних оцінок, покращення поведінки відзначено в 30 осіб, що, згідно з критерієм знаків, дозволяє говорити про статистично достовірне покращення (КЗ=8, р=0,01). Покращення відзначено як на рівні поведінки, так і на рівні емоційного стану підлітків.

У програмі враховуються основні напрями педагогічної діяльності з профілактики та подолання соціально-негативних форм девіантної поведінки в дітей і підлітків, а саме:

а) підвищення ролі сім’ї в профілактиці соціально-відхиленої поведінки в підлітків;

б) підвищення виховної ролі освітніх установ у запобіганні й подоланні девіантної поведінки підлітків;

в) управління найбільш доцільним впливом на коло спілкування, взаємодії підлітка в процесі його розвитку й виховання;

г) розвиток позашкільної системи консультування і допомоги сім’ям, дітям і підліткам у подоланні девіантної поведінки;

д) використання позитивних можливостей ЗМІ і захист дітей і підлітків від їх негативного впливу;

е) залучення підлітків до участі в громадській діяльності, організаціях (спортивних, культурно-дозвільних, туристських, театральних та ін.);

ж) активізація самовиховання, самовиховної діяльності, спрямованої на виправлення й подолання негативних звичок, допомога молодій людині в роботі над собою [28].

1 2 3

Схожі:

Урок тренінг Хід уроку Організаційний момент Актуалізація опорних... Основні поняття та терміни: психічне насилля, фізичне насилля, злість, агресія, жертва насилля, свідок насилля	НАУКОВА РОБОТА ТРЕНІНГ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ З НЕПОВНОЛІТНІМИ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗМІСТ РОЗДІЛ Особливості соціально-педагогічної роботи в пенітенціарній системі
Причини поширення наркоманій в дитячому, підлітковому та молодіжному...	«Дитина дитині вовк!» Проблема Формування у дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, правди, людяності, гуманних взаємин між членами шкільного...
Реферат на тему: «Системи управління охороною праці на підприємстві» Людина та її здоров'я найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності...	Реферат на тему: «Системи управління охороною праці на підприємстві» Людина та її здоров'я найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності...
ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ ПОНЯТЬ НА УРОК Ціалістів із вищою освітою. Особливе місце серед них посідають майбутні педагоги як високо компетентні і всебічно освічені фахівці,...	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями
Корекція агресивної поведінки дітей підліткового віку з розумовими вадами Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших проблем нашого суспільства, де за останні...	Тема: «Робота в середовищі текстового редактора» Мета: сформувати навички роботи в середовищі текстового редактора Microsoft Word

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання