ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
(термін реалізації – вересень 2014 р. – червень 2016р.)
ПЛАН РОБОТИ СЕМІНАРУ
Тривалість – 3 дні (з 3 по 5 вересня 2014 року)
Місце проведення: актова зала Чернівецького інституту післядипломної педагогічної освіти
Хто проводить: кандидат психологічних наук, завідувач науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО Романовська Діана Дорімедонтівна, аспірант Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, асистент кафедри загальної та соціальної педагогіки Білик Наталія Михайлівна.
Учасники: спеціалісти шкільних служб психології та соціальної роботи міста Чернівців та області.
V
|
Діяльність шкільних служб порозуміння
|
15-20 спеціалістів, 300 дітей
|
Планування та функціонування шкільної служби розв’язання конфліктів, підготовка та розробка документації служби; моніторинг якості впровадження, визначення причин, які ускладнюють роботу служби, робота над помилками.
|
Жовтень 2014 р. - грудень 2015 року
|
Спеціалісти шкільних служб психології та соціальної роботи Чернівецької області, які беруть участь у проекті.
|
Приміщення для шкільної служби розв’язання конфліктів, канцелярські приладдя – ручки, маркери, кольорові олівці, папір А-4, всі необхідні засоби. Анкети, опитувальники.
|
VІ
|
Моніторинг та оцінка діяльності шкільних служб порозуміння, команди учнів-медіаторів
|
15-20 спеціалістів, 300 дітей
|
Діагностика та аналіз результатів діяльності шкільної служби розв’язання конфліктів в кожній окремій школі Чернівецької області, спеціаліст якої взяв участь у проекті.
|
Січень - лютий 2016 року
|
Білик Н.М., Романовська Д.Д.
|
Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса (адаптація Н.В.Гришиної)
|
І день
3 вересня 2014 р.
|
Інформаційний
|
Розглядаємо:
Відновний підхід
Конфлікт через призму медіації
Принципи медіації
Фазова модель
|
Форма роботи:
презентація
|
Завдання:
Вирішити конфлікт з 3-ох позицій: сили, права та інтересів.
|
Форма роботи:
робота в групах
|
Розглядаємо:
Активне слухання
|
Форма роботи:
презентація
|
Завдання:
Відпрацювати вправи активного слухання.
|
Форма роботи:
робота в групах
|
Розглядаємо:
Медіація у школі – яка користь?
Коло цінностей
Зарубіжний досвід впровадження медіації у школі
Впровадження медіації в Україні
|
Форма роботи:
презентація
|
Переглядаємо:
Медіаційна сесія. Відео створено Українським центром медіації (м. Київ).
|
Форма роботи: перегляд та обговорення відео
|
Домашнє завдання: принести опис шкільного конфлікту (реального або уявного) між учнями своєї школи.
|
ІІ день
4 вересня 2014 р.
|
Програвання ситуацій вирішення міжучнівського конфлікту (рольові ігри)
|
Переглядаємо:
Програвання ситуації вирішення міжучнівського конфлікту (студенти спеціальності «Соціальна педагогіка»)
|
Форма роботи:
Демонстрація
Обговорення: яких технік, правил дотримувався медіатор? Яких припустився помилок?
|
Завдання:
Програвання ситуацій вирішення конфлікту між учнями за допомогою медіації однолітків
|
Форма роботи:
Робота в групах
Обговорення:
|
Розглядаємо:
Рекомендовані стандарти якості функціонування ШСП
|
Форма роботи:
Презентація
|
Домашнє завдання: підготувати одну із вправ тренінгу «Базові навички медіатора ШСП»
|
ІІІ день
5 вересня 2014 р.
|
Практика: тренінг, моделювання ШСП
|
Завдання:
Продемонструвати кожну вправу тренінгу «Базові навички медіатора ШСП»
|
Форма роботи:
тренінг
|
Розглядаємо:
Документація ШСП
|
Форма роботи:
Презентація
|
Завдання:
Скласти робочий стіл координатора ШСП
|
Форма роботи:
Робота в групах
|
Розглядаємо:
Створення ШСП крок за кроком
|
Форма роботи:
Презентація
|
Завдання:
Змоделювати модель ШСП та презентувати її
|
Форма роботи:
Робота в групах
|
Підсумок. Час питань та відповідей.
|
|
|
|
|
НАВЧАЄМО ДІТЕЙ БУТИ МЕДІАТОРАМИ – БАЗОВИЙ ТРЕНІНГ ПІДГОТОВКИ ШКІЛЬНИХ МЕДІАТОРІВ
ІІІ день – тренінги
Опрацювання пунктів тренінгу «Базові навички медіатора ШСП»; завдання для кожного учасника – озвучити або провести тренінгову вправу; детальне вивчення документації ШСП; покрокове створення ШСП.
Практичне завдання:
Проведення та аналіз основних вправ базового тренінгу підготовки шкільних медіаторів
Презентація:
Вивчення документації ШСП
Практичне завдання:
Скласти робочий стіл координатора ШСП
Презентація:
Створення ШСП – крок за кроком
Практичне завдання:
Зобразити на листі модель ШСП та презентувати її.
Відновний підхід
Відновні практики – відповідні процедури та процеси, що мають на меті вирішення суперечливих та проблемних питань шляхом співробітницького підходу та базуються на принципах відновного підходу: включення та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, добровільності та самовизначення учасників, розуміння, поваги і відповідальності.
Медіація (англ. mediation – посередництво) — вид альтернативного врегулювання суперечностей, метод їх вирішення із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант вирішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.
На відміну від формального судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі — медіатор не приймає рішення за них.
Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.
Як соціальний і юридичний інститут медіація виникла в 30-х роках ХХ століття в часи великої депресії. У 1947 році був створений спеціальний федеральний орган – Федеральна служба США з медіації та примирливих процедур, який діє і нині.
Залучення авторитетних людей до виконання ролі посередника відоме з давніх часів. У Стародавньому Китаї, Стародавній Греції, Персії, в арабських країнах існувала традиція звернення до авторитету, щоб подолати розбіжності, вирішити конфлікт. Світські володарі, які здійснювали правосуддя в своїх володіннях, вважали вирішення суперечок між своїми васалами в певних випадках кращим, аніж винесення вироку.
У середні віки посередниками у міжнародних і внутрішніх чварах були папи, імператори, папські легати, єпископи. У конфліктах між і всередині родин часто посередниками були священики. Наприклад, знаменитий проповідник-домініканець Вінсенте Феррер (бл. 1350/57-1419) – припиняв суперечки і примиряв ворогів, а нотаріуси, які його супроводжували, оформляли акти про припинення спорів.
У зв'язку з розвитком робітничого руху в США у 1888 р. прийнято Акт про арбітрацію (за яким трудові спори мали вирішуватися шляхом звернення до третьої сторони).
У США в 1973 р. було зареєстровано перше професійне об'єднання медіаторів. У цій країні, де медіація вперше оформилась у самостійний вид професійної діяльності, більшість медіаторів має юридичну освіту. Початок поширення альтернативних процедур у судовій системі США пов'язують із прийняттям у 1990 р. Акта про реформу цивільного судочинства (Civil Justice Reform Act). Він передбачав створення у кожному федеральному судовому окрузі спеціальних рекомендаційних комітетів (Advisori Committees) щодо розробки заходів, пов'язаних з альтернативним розв'язанням спорів. У 1996 р. затверджено Акт, за яким усі урядові організації США запровадили програму "альтернативного вирішення конфліктів" для службовців. Відповідно в американських державних агенціях (аналог наших міністерств) було створено відділи із запобігання конфліктам та розв'язання їх. У 2002 р. в США прийнято Акт про медіацію, що впорядкував низку питань щодо статусу медіатора, зокрема встановив, що він працює без ліцензування. Сьогодні докладаються подальші зусилля до поширення медіації в США. У деяких штатах (наприклад, у Техасі), адвокат зобов'язаний інформувати особу, яка звернулася до нього, про можливість вдатися до послуг медіатора.
Треба відзначити, що Україна має традиції регулювання конфліктів, зокрема у структурі Центральної Ради існував "відділ конфліктів", що надавав допомогу в залагодженні конфліктів між працівниками і працедавцем. Архівні документи свідчать, що відділ брав участь у залагодженні колективних і індивідуальних трудових спорів, а одним із дієвих методів залагодження конфліктів були так звані "примирні камери", де зводилися сторони конфлікту.
Конфлікт через призму медіації
Люди відстоюють свої інтереси в різний спосіб. Існує три загальновідомих методи розв’язання конфліктів:
Застосування сили — використання підходу з позиції сили означає примус сторони до дій, яких ви хочете від неї домогтись.
Підхід із позиції права — звернення до закону чи адміністративних процедур.
Обговорення інтересів — можливість сфокусуватися на проблемі, з урахуванням прихованих потреб сторін.
Використання останнього способу і передбачає медіація. Дана технологія трактує конфлікт як потенціал для змін, появи якісно нової ситуації, яка задовольняє учасників суперечки.
Принципи медіації:
добровільність – сторони вступають у процес медіації добровільно, а медіатор вільно обирається. За загальним правилом, сторони не можна примусити до участі в примирливій процедурі. При цьому всі рішення ухвалюються тільки за взаємною згодою сторін, і кожна зі сторін у будь-який момент може відмовитися від медіації та припинити переговори. Винятком є випадки, коли угодою сторін або законом передбачена обов’язкова спроба примирливої процедури. Однак, участь не припускає зобов’язання примиритися, а потрібно тільки сумлінно розглянути варіанти примирення й утриматися від судового розгляду даної справи протягом певного строку. Перш ніж починати медіацію, медіатор обов’язково обговорює питання добровільності з кожною зі сторін;
рівноправність сторін – жодна з них не має ніяких особливих переваг. Усім учасникам переговорів при медіації надається однакове право висловлювати свої думки, визначати порядок денний переговорів, оцінювати прийнятність пропозицій та умов угоди і т.ін.;
конфіденційність – і сторони, і медіатор зобов’язуються не розповсюджувати, не цитувати, не переказувати третім особам чи використовувати іншим чином інформацію (письмову, усну, пряму чи опосередковану), яка стала відома в процесі медіації. У більшості західних країн конфіденційність медіації захищена законом, який також визначає допустимі винятки (наприклад, у випадку, коли медіатору стало відомо про факти насилля над дітьми чи про підготовку злочину). Приховування медіатором здійснених злочинів чи таких, що готуються і стали відомі йому в ході процесу, неприпустимо. За загальним правилом, примирливі процедури від початку та до кінця конфіденційні. Сам факт проведення примирливої процедури під час відсутності згоди сторін про інше повинен бути невідомий особам, що не беруть участь у процедурі. Зміст мирової угоди може бути відкрито тільки у випадках, установлених законом, зокрема, для мети її виконання. Під час відсутності положень закону про конфіденційність примирливих процедур сторонам потрібно передбачати відповідну умову в своєму договорі. Дотримання конфіденційності медіаційного процесу – безумовне. Медіатор не має права повідомляти одній зі сторін інформацію, яку він одержав від іншої сторони в процесі індивідуальної бесіди, без спеціального дозволу. Медіатор не може виступати в якості свідка, якщо справа, все-таки, буде передана в суд;
щирість намірів сторін щодо вирішення суперечки – сторони прагнуть взаємовигідного вирішення непорозумінь, а не «перемоги за будь-яку ціну», помсти чи якихось маніпуляцій з фактами, інформацією, тощо;
сумлінність, нейтральність і неупередженість посередника – медіатор діє однаково в інтересах обох сторін і не повинен мати особистої зацікавленості в певному варіанті вирішення конфлікту. Він не може бути особою, залежною від якої-небудь зі сторін або такою, що має різний ступінь впливу на сторони. Найкраще, коли функції посередника виконує нейтральна, незацікавлена у результатах переговорів, сторона, яка користується найбільшою довірою в обох учасників переговорів. Нейтральність посередника полягає в забезпеченні збалансованості власної поведінки (наприклад, крісло медіатора повинне перебувати на рівній відстані від кожної зі сторін), у дотриманні черговості постановки сторонам питань, у рівності часу роботи зі сторонами; у дотриманні принципу не засудження. Це не виключає, що посередник може взяти на себе частину відповідальності за успіх або провал переговорів. Медіатор повинен зберігати безстороннє ставлення до кожної сторони та забезпечувати їм рівне право на участь у переговорах. Посередник не має права ні словом, ні жестом, ні яким-небудь знаком показувати переваги жодної зі сторін. Посередник не повинен критикувати дії однієї зі сторін у присутності іншої сторони. Хоча медіатор, як будь-яка жива людина, може мати свої почуття й оцінки із приводу правильності або справедливості поведінки кожної зі сторін, симпатії або упередження по відношенню до якоїсь із них, усі ці моменти він зобов’язаний залишати за межами процесу медіації. Посередник повинен бути впевнений, що сторони не покладаються сліпо на його твердження. Він не має права оцінювати позицію сторін, не має права інтерпретувати документи. Якщо медіатор почуває, що йому важко зберегти нейтральність і що йому не вдається позбутися виникаючих у нього емоційних оцінок, він має відмовитися від ведення процесу;
правомочність – на переговорах присутні тільки ті особи, які уповноважені приймати рішення з питання, що розглядається;
повний контроль сторін за результатами процедури – ніхто не може нав’язати сторонам суперечки своє рішення в ході примирливої процедури;
неконфронтаційний характер переговорів, атмосфера довіри та взаємоповаги, підтримувана посередником. Одним із найважливіших завдань посередника є підтримка конструктивного характеру переговорів зі збереженням емоційно-психологічного благополуччя залучених у суперечку сторін. Саме тому посередник має право вимагати від сторін надати йому право керування ходом процесу й установлення «правил гри»;
відсутність зацікавленості в конфлікті – медіатори не проявляють зацікавленість у конфлікті: як під час, так і після медіації. Це гарантоване тим, що без згоди всіх сторін, вони в результаті не встановлюють професійні стосунки з однією зі сторін у справах за умови, якщо це може порушити законні питання цілісності процесу медіації;
велике коло можливих взаємоприйнятних вирішень суперечки – головною перевагою примирливих процедур перед судовим або третейським розглядом виступає той факт, що сторони можуть погодити будь-яке законне рішення суперечки, що відповідає їхнім інтересам. Саме тому примирливі процедури бажаніші у випадку, якщо в даній правовій системі судова система працює ефективно;
гнучкість процесу – медіатори дотримуються основної структури процесу медіації, але не відповідають їй у деталях;
доступність – медіація в різних, у тому числі кримінальних справах, має бути доступним заходом.
Реалізувати ці принципи в реальному процесі медіації аж ніяк не просто, тому що кожна зі сторін може спробувати залучити на свою сторону медіатора, зробивши його об’єктом маніпулювання; залякати, щоб схилити його на свою сторону та використовувати цю перевагу в своїх корисливих цілях; зняти із себе відповідальність за ухвалене рішення, переклавши її на медіатора, і залишити за собою право в майбутньому порушити його. Тому медіатор повинен добре володіти технікою посередництва й безумовно виключати можливість усякого роду маніпуляцій собою.
Схожі:
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання