Педагогіка і психологія вищої школи Навчально-методичний посібник


Скачати 2.35 Mb.
Назва Педагогіка і психологія вищої школи Навчально-методичний посібник
Сторінка 7/17
Дата 02.04.2013
Розмір 2.35 Mb.
Тип Навчально-методичний посібник
bibl.com.ua > Психологія > Навчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17
Тема 2.5. Контроль навчальної діяльності студентів у вищій школі та оцінювання її результатів

Компетенції (прогнозовані результати навчання)

Знання: сучасних видів та методів контролю й оцінки навчальних досягнень студентів.

Уміння: здійснювати самоперевірку та самооцінку набутих знань.


  1. Контроль як складова навчального процесу у вищій школі, його функції та види.

  2. Методи та форми контролю навчальних досягнень студентів.

  3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів; критерії та норми оцінювання успішності студентів за традиційною шкалою та шкалою ЄКТС.

Основні поняття теми: контроль, облік, оцінка, модульно-рейтинговий контроль, критерії оцінювання, норми оцінювання.
ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ
КОНТРОЛЬ

ЗА НАВЧАЛЬНО-

ПІЗНАВАЛЬНОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ

СТУДЕНТІВ



СКЛАДОВІ

КОНТРОЛЮ

ЗА НАВЧАЛЬНОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ

СТУДЕНТІВ



ГОЛОВНА

МЕТА

КОНТРОЛЮ
ФУНКЦІЇ

КОНТРОЛЮ

ВИДИ

КОНТРОЛЮ




МЕТОДИ

КОНТРОЛЮ



ФОРМИ

КОНТРОЛЮ


ОЦІНЮВАННЯ

ЗНАНЬ



СТРУКТУРНІ

КОМПОНЕНТИ

НАВЧАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ
Контроль як дидактичний засіб управління навчанням спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Складовими контролю за навчальною діяльністю сту­дентів є: перевірка (виявлення рівня знань, умінь і нави­чок); оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і на­вичок); облік (фіксація результатів у вигляді оцінок у журналі, заліковій книжці, екзаменаційній відомості).

Контроль виконує такі функції: освітню (навчальну), діагностичну, стимулюючу, розвивальну, управлінську (прогностично-методичну), виховну, оцінювальну, самооцінювальну.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студен­тів є ефективним за дотримання педагогами певних вимог:

  • індивідуальний підхід;

  • систематичність контролю;

  • необхідність володіти достатньою кількістю даних для оцінювання знань;

  • оцінки тільки за фактичні знання;

  • єдність вимог викладачів до оцінювання знань сту­дентів, що передбачає врахування ними державних стан­дартів з підготовки фахівців;

  • оптимізація контролю знань студентів;

  • гласність контролю;

  • всебічність контролю;

  • тематична спрямованість контролю;

  • дотримання етичних норм;

  • професійна спрямованість контролю.

Відповідно до місця у навчально-пізнавальній діяль­ності студентів виокремлюють міжсесійний і підсумковий контроль.

Міжсесійний контроль полягає у контролюванні навчального процесу в період між сесіями. Йдеться про по­передню, поточну і тематичну перевірку.

Підсумковий контроль має на меті перевірку рів­ня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання – семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи і структури знань студентів. Виокремлюють семестровий підсумковий контроль і державну атестацію.

Семестровий контроль згідно з Положенням про ор­ганізацію навчального процесу у вищих навчальних зак­ладах проводиться як семестровий іспит (форма підсум­кового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр); диференційований залік (форма підсумково­го контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студен­том навчального матеріалу з певної дисципліни на під­ставі результатів виконання індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо); він планується за від­сутності модульного контролю та іспиту і не передбачає обов'язкової присутності студента); семестровий залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюван­ні засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях; планується за відсутності модульного контролю та іспи­ту і не передбачає обов'язкової присутності студентів).

Студента допускають до семестрового контролю з кон­кретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Відповідно до кредитно-модульної системи підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: поточне та підсумкове тестування рівня засвоєння теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний кон­троль); оцінку (бали) за виконання лабораторних дослі­джень; за практичну діяльність під час практик, за ІНДЗ, за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, за наукові публікації.

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни викорис­товують різні методи і форми контролю.

Найпоширенішими методами кон­тролю є: усний контроль, письмовий, тестовий, графічний, програмований контроль, практична перевірка, а та­кож методи самоконтролю і самооцінки.

Під час навчальних занять у вищому навчальному закладі використовують індивідуальну та фронтальну перевірки знань, умінь і навичок студентів, а також підсумкові форми контролю: залі­ки, іспити, курсові роботи, дипломні проекти, державні іспити.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріїв оцінювання резуль­татів пізнавальної діяльності студентів. Так, А.Бойко про­понує за об'єкт оцінювання брати структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

  • Змістовий компонент – обсяг знань про об'єкт вивчення (відповідно до навчальних програм, держав­них стандартів). При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота, правильність, ло­гічність, усвідомленість (розуміння, виокремлення го­ловного і другорядного); вербалізація, тобто словесне оформлення (переказ, пояснення); вміння застосовувати знання тощо.

  • Операційно-організаційний компонент – здат­ність студента обирати способи дій з огляду на навчаль­ну програму з оцінюваної дисципліни (предметні дії); ін­дивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнюва­ти, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо (розумові дії); навички аналізувати, планувати, органі­зовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльність загалом (загальнонавчальні дії). Підлягають аналізу також правильність, самостійність виконання за умов новизни (за зразком, аналогічні, від­носно нові); розуміння та словесне оформлення: відтво­рення (переказ), пояснення, застосування в умовах но­визни тощо.

  • Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене, яскраво виражене, позитивне).

Саме ці характеристики можуть бути взяті за основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних крите­ріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Критеріями оцінювання можуть бути також (А. Алексюк):

  • характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повно­та і точність знань);

  • якість виявленого студентом знання, логіка мислен­ня, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення;

  • ступінь оволодіння вже відомими способами діяль­ності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

  • оволодіння досвідом творчої діяльності;

  • якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо).

У вищих навчальних закладах користуються чотири­бальною системою оцінювання знань, умінь та навичок студентів: «відмінно», «добре», «задовільно» і «незадо­вільно».

Поряд з чотирибальною традиційною системою оціню­вання знань студентів дедалі популярнішою стає рейтингова система оцінювання, яка ґрунтується на накопиченні оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, весь термін навчання) за різнобічну навчально-пізнаваль­ну діяльність. Сума цих оцінок слугує кількісним показником якості навчально-пізнавальної діяльності студента порівняно з успіхами його однокурсників.

Втілення рейтингової системи оцінювання у навчаль­ний процес усуває упереджений підхід до оцінювання знань студентів; виступає ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності; підвищує відповідальність студента за результати навчання; сприяє реалі­зації принципу індивідуалізації навчання; усуває проб­лему відвідування занять; вивільняє студентові час на за­няття за інтересами; в аудиторії превалює дух співпраці, викладач перестає бути наглядачем тощо.
Запитання та завдання для самоконтролю


  1. Назвіть основні функції контролю знань, умінь і навичок.

  2. Охарактеризуйте основні вимоги до проведення контролю знань, умінь і навичок студентів.

  3. Розкрийте сутність оцінювання успішності студента.

  4. Охарактеризуйте норми оцінок, які мають місце в сучасній вищій школі.

  5. Доведіть переваги рейтингової системи перевірки та оцінки знань, умінь і навичок студентів над традиційною.

  6. Проаналізуйте основні форми контролю знань студентів.


Завдання для самостійної роботи


  1. Складіть таблицю методів контролю успішності студентів.

  2. На основі аналізу публікацій педагогічної преси узагальніть досвід організації контролю навчання студентів у вищій школі України.

  3. Обґрунтуйте позитивні й негативні аспекти застосування тестів у контролі навчальної діяльності студентів (розробіть 5 тестових завдань з модуль педагогіка)


Рекомендована література

Основна:

  1. Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

  2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

  3. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

  4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

  5. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: «ОВС», 2006. – 496 с.

  6. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

  7. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.


Додаткова:

  1. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. – К., 1996

  2. Верхола Л.П. Критерії і норми якісної оцінки знань, умінь і навичок студентів // Проблеми освіти. – К., 1995. – Вип. 1.

  3. Нагаєв В.М. Оцінювання навчальної діяльності студентів за модульно-рейтингової технології навчання // Педагогіка і психологія. – 2000. – №3. – С.84-91.

  4. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник. – К., 2001. – 337 с.



Тема 2.6. Виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі

Компетенції (прогнозовані результати навчання):

Знання: мети і завдань організації виховної роботи у вищій школі та управління нею; сутності і змісту основних напрямів виховання, методів та форм організації виховного процесу.

Уміння: здійснювати виховну роботу у студентському колективі з урахуванням їх індивідуальних особливостей та соціального стану, аналізувати виховну діяльність куратора академічної групи.


  1. Теоретичні основи виховання студентської молоді (мета, завдання, принципи, напрями виховання у вищій школі).

  2. Форми позааудиторної виховної роботи зі студентами.

  3. Роль куратора у виховній роботі з академічною групою.

  4. Особливості індивідуально-виховної роботи зі студентами.


Основні поняття теми: виховний ідеал, мета виховання, принципи виховання, національна самосвідомість, система національного виховання.
ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ

МЕТА

ВИХОВНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

ВИЩОГО

НАВЧАЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ

УМОВИ

РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

ОРГАНІЗАЦІЇ

ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУ




СТРУКТУРНІ

ЕЛЕМЕНТИ

ПРОЦЕСУ

ВИХОВАННЯ




КОМПОНЕНТИ

ПРОЦЕСУ

ВИХОВАННЯ


ПРИНЦИПИ

ВИХОВАННЯ

У ВИЩОМУ

НАВЧАЛЬНОМУ

ЗАКЛАДІ


ОРІЄНТОВАНІ

НАПРЯМИ

ВИХОВНОЇ



ФОРМИ

ПОЗААУДИТОРНОЇ

ВИХОВНОЇ

РОБОТИ
ІНСТИТУТ

КУРАТОРІВ





ФУНКЦІЇ

КУРАТОРА

АКАДЕМІЧНОЇ

ГРУПИ



ОСНОВНІ

ФОРМИ

ВИХОВНОЇ

РОБОТИ

КУРАТОРА


КРИТЕРІЇ

ЕФЕКТИВНОСТІ

УПРАВЛІННЯ

СИСТЕМОЮ

ВИХОВНОЇ РОБОТИ

НА РІВНІ КУРАТОРА

АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ
Формування всебічно розвиненої особистості майбут­нього фахівця вимагає проведення цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямах: моральному, правово­му, екологічному, трудовому, еконо­мічному, естетичному, фізичному та ін. Реалізація змісту завдань кожного з означених напрямів передбачає враху­вання специфіки майбутньої професійної діяльності фахів­ців, необхідних для цього людських і професійних якостей.

У процесі формування майбутніх фахівців чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання виховна діяльність вищого навчально­го закладу, спрямована на формування у студентів стійких мо­ральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Систему моральних цінностей поділяють на абсолютно вічні, національні, громадянські, сімейні та цінності осо­бистого життя (О.Вишневський).

Серед моральних якостей, які мають особливе значен­ня для майбутньої професійної діяльності, виокремлюють (Н.Дяченко) професійний обов'язок, професійну честь, професійну гордість і професійну етику.

Майбутні фахівці повинні усвідомлювати, що вони самі відповідають за свої вчинки, що кожен їх крок буде морально оцінено. Лише за цієї умо­ви вони будуть готові до роботи в професійному колективі. Важливо, щоб студенти знали моральні вимоги щодо професій, які вони опановують, і якості, які повинні вихо­вати в собі, щоб відповідати цим вимогам. Засвоєння норм професійної етики допомагає молодій людині швидше про­фесійно адаптуватися.

Ефективність морального виховання студентів визначають такі чинники: створення у вищому навчально­му закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття; відповідність змісту морального виховання його меті й рівню морального роз­витку студентів, особливостей їх майбутнього фаху; своє­часне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на за­побіганні аморальним явищам у студентському середови­щі; підтвердження декларованих педагогами моральних принципів їх моральною практикою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.

Умови прискореного науково-технічного прогресу пе­редбачають чесну, сумлінну, напружену та ініціативну ро­боту кожного працівника, формування якого є одним із найважливіших завдань трудового виховання у вищому навчальному закладі.

Трудове виховання – процес формування потреби в праці і сум­лінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, ви­соких моральних і професійних рис громадянина, працівника, фа­хівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці.

Найважливішим завданням трудового виховання сту­дентів є формування у них професійних здібностей і по­треб, умінь, навичок, звичок професійного призначення, психологічна підготовка до праці з обраної спеціальності; виховання волі, терпеливості і наполегливості в подоланні труднощів.

Трудове виховання студентів здійснюється в процесі усіх видів діяльності студента: навчальній праці, науково-дослідній роботі, виробничій практиці, гро­мадській діяльності, побутовій праці.

У трудовому вихованні студентів необхідно, щоб про­понована їм праця ґрунтувалася на таких важливих заса­дах: ефективне використання робочого часу, раціональні прийоми праці, економне витрачання матеріалів, електро­енергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Критерієм трудової вихованості студентів є висока осо­биста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналіза­торське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, технологічна дисципліна.

Ринкова економіка передбачає формування нової осо­бистості – дбайливої, упевненої у власних силах, ініціа­тивної, здатної самостійно орієнтуватися в економічній си­туації, ознайомленої із досягненнями світової економічної думки і практики. Формування такого типу особистості вимагає належного економічного виховання студентів ви­щої школи.

Економічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

Економічне виховання має бути зорієнтоване на форму­вання економічного мислення, почуття власника, реального господаря; вміння прогнозувати наслідки своїх рішень, еко­номічно обґрунтовувати ставлення до праці та її результатів; усвідомлення свого статусу платника податку, його прав і обов'язків; прагнення до нарощування трудових доходів, до поліпшення якості життя; готовність брати участь у різнома­нітних формах економічної діяльності; моральний вибір у ситуаціях, пов'язаних з економічною діяльністю; вміння до­лати економічні труднощі в кризовій ситуації; здатність ефективно використовувати механізм соціально-економічного захисту своїх та суспільних інтересів. (С.Шпак).

Досягнення зазначеної мети в економічному вихованні студентів можливе за умови вивчення основних напрямів розвитку економіки держави, формування економічної сві­домості та мислення, бажання досконало володіти обраною професією; формування навичок раціональної організації праці та економного використання бюджету часу (на­вчального і особистого), а також елементарних навичок економічного рахунку, вміння співвідносити затрати пра­ці й кінцевий результат з кожного виду діяльності; вихо­вання бережливості, ініціативності, діловитості, дисцип­лінованості.

Забезпечуючи економічне виховання студентів, слід бра­ти до уваги його зв'язок з іншими напрямами виховання: трудовим, моральним, правовим, екологічним, естетич­ним і фізичним.

Економічне виховання студентів проводиться у межах навчальної та позааудиторної роботи. У позааудиторній ро­боті з економічного виховання використовуються різні її методи і форми: лекції, бесіди, зустрічі «за круглим сто­лом», вечори запитань і відповідей, економічні олімпіади, вікторини, диспути на економічні теми, зустрічі студентів з економістами, приватними підприємцями тощо.

Економічне виховання у вищому навчальному закладі спрямоване на формування висококваліфіковано­го фахівця, людини, яка вміє бути господарем своєї долі, здатна об'єктивно оцінювати своє становище в суспільстві, свої вчинки й дії з погляду економічної доцільності та результативності, вміє планувати свою життєдіяльність, розраховувати і прогнозувати її.

Правове виховання, як складова національного вихо­вання, є одним із шляхів формування повноцінного гро­мадянина України у період глибоких соціальних, еконо­мічних та політичних перетворень. Тільки достатньо підготовлений у правовому плані, високоморальний фахівець може орієнтуватися у правовій політиці своєї держави і суворо дотримуватись законності.

Правове виховання – виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної по­ведінки.

Вставка с.62-63
Екологічне виховання – педагогічна діяльність спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Екологічна культура передбачає наявність глибоких знань про навколишнє середовище, екологічний стиль мис­лення, що зумовлює відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; уміння і досвід розв'язання екологічних проблем; безпосередню участь у природоохоронній роботі, а також здатність прогнозувати можливі негативні віддалені наслідки природоперетворювальної діяльності людини.

Наявність екологічної культури допомагає майбутньо­му фахівцю усвідомити власний виховний потенціал як майбутнього спеціаліста, який має володіти методикою еколого-виховної роботи на виробництві.

Важливим компонентом екологічної вихованості є еко­логічна свідомість особистості, тобто сукупність знань, уявлень людини про її взаємозв'язки, взаємозалежності, взаємодію зі світом природи. На цій основі формується від­повідне позитивне ставлення до природи, а також усвідом­лення людиною себе як її частини.

Важливою якістю екологічно вихованої особистості є сформованість у неї екологічної відповідальності, тобто усвідомлення необхідності брати на себе конкретні зобов'язання для гармонізації її зв'язків із навколишнім середовищем та здатність прогнозувати наслідки власної діяльності.

У процесі екологічного виховання необхідно домагати­ся, щоб для кожної молодої людини законом стали етичні правила поводження на Землі, виголошені німецьким фі­лософом та екологом Е. Калленбахом:

  • люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє ним;

  • вважай кожен твій день на Землі священним і свят­куй зміну пір року;

  • не вважай себе вищим за інші живі істоти і не по­водься так, щоб вони зникали;

  • будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі дають;

  • не занапащай і не забруднюй багатств Землі збро­єю війни;

  • не женися за прибутками від багатств Землі, а нама­гайся відновлювати її виснажені сили;

  • не приховуй від себе й від інших наслідки твоєї діяльності на Землі;

  • не обкрадай майбутні покоління, виснажуючи й за­бруднюючи Землю;

  • споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають рівні права на її багатство.

Важливим напрямом виховання студентів вищого навчального закладу, чинником гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.

Естетичне виховання – складова виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Метою естетичного виховання у вищому навчальному закладі є формування у майбутнього спеціаліста естетичної культури – здатності особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя та діяльність за законами краси.

Ефективність естетичного виховання студентів знач­ною мірою залежить від умілого використання педагогами різноманітних способів і засобів: створення естетичних си­туацій, які передбачають оцінювання (ознайомлення з тво­рами мистецтва та їх обговорення); використання естетич­ного потенціалу усіх навчальних дисциплін; впроваджен­ня естетичних елементів у структуру знань та ін­.

Формування естетичної культури майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах залежить від багатьох факто­рів. Поширеним серед них технократизм – надання переваги технічним дисциплінам, який протиставляє матеріальну культуру духовній. Це призводить до викривлення самої духовної культури, виникнення її неповноцінних форм. Тому в тих навчальних закладах, де спостерігається це явище, необ­хідно вносити у навчально-виховний процес гуманістич­ний смисл, гуманітаризувати свідомість студентів (М. Фіцула).

Отже, для високої ефективності естетичного вихован­ня студентів необхідно створити у вищому навчальному закладі естетично привабливу обстановку, використову­вати у виховній роботі зі студентами потенційні можли­вості народних традицій та обрядів, забезпечувати висо­ку естетичну культуру викладачів і студентів, а також виховних заходів, залучаючи до їх підготовки і прове­дення якомога більше студентів і відомих людей зі сфери культури.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі є невід'ємною частиною формування загальної і професійної культури особистості сучасного фахівця, системи гуманіс­тичного виховання студентів. Як навчальна дисципліна, обов'язкова для всіх спеціальностей, воно є також засобом формування всебічно розвиненої особистості, оптимізації фізичного і фізіологічного стану студентів у процесі профе­сійної підготовки.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Фізичне виховання спрямоване на розв'язання таких специфічних завдань: формування у студентів високих мо­ральних, вольових і фізичних якостей, готовності до висо­копродуктивної праці; збереження і зміцнення здоров'я студентів, сприяння всебічному розвитку організму, під­тримання високої працездатності протягом усього періо­ду навчання; всебічна фізична підготовка; професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності; здобуття студентами необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренуван­ня, підготовка до роботи як громадських інструкторів, тренерів і суддів; удосконалення спортивної майстернос­ті студентів-спортсменів; виховання усвідомлення необ­хідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.

Фізичне виховання студентів у вищих навчальних зак­ладах здійснюється протягом усього періоду навчання в таких формах: навчальні заняття, самостійні заняття фізич­ною культурою, спортом і туризмом, фізичні вправи в ре­жимі дня, масові оздоровчі, фізкультурні та спортивні заходи. Усі форми взаємопов'язані, доповнюють одна одну, постають як цілісний процес фізичного вдосконалення.

Ефективність фізичного виховання значною мірою зале­жить від мотивів, які стимулюють активність особистості: фізичне вдосконалення пов'язане з прагненням прискорити темпи власного розвитку, мати гідне місце в оточенні, до­могтися уваги; дружня солідарність продиктована бажан­ням бути разом з друзями, співпрацювати з ними; відпові­дальність зумовлена необхідністю відвідувати заняття з фі­зичної культури, виконувати вимоги навчальної програми; суперництво пов'язане з бажанням виділитися, підняти свій престиж, бути першим; спортивний мотив зумовле­ний прагненням досягнути значних результатів; ігровий, що є засобом розваги, нервової розрядки, відпочинку та ін.

Фізична культура і спорт сприяють підвищенню і збереженню праце­здатності на тривалий час, зміцнюють організм, підви­щують його опір захворюванням, позитивно впливають на функції всіх систем організму, що є надійним фундаментом успішної професійної діяльності фахівця.

Реалізація завдань виховної роботи у студентських групах здійснюється через інститут кураторів (лат. curator – опі­кун). Діяльність куратора спрямована на здобуття моло­дою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та роз­виток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.

На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог з урахуванням профілю підготовки фахівців та специфіки діяльності фа­культету, стажу викладацької роботи у вищому навчальному закладі. Обов'язковою умовою його перебування на цій посаді є викладання лекційного курсу чи ведення семінарсько-практичних занять в академічній групі.

Куратор академічної групи виконує аналітичну, орга­нізаторську та соціальну функції (О. Дубасенюк). Аналі­тична функція передбачає планування та організацію ви­ховної роботи з урахуванням міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їх інтелектуального розвитку, індивідуаль­них особливостей, соціально-побутових умов життя, стану здоров'я, результатів навчання тощо. Організаторська функція полягає у залученні студентів до різних видів діяльності: пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно орієнтаційної, художньої та ін. Вона забезпечує також надання необхідної допомоги студентському самовряду­ванню, творчим групам, радам тощо. Функція соціалізації реалізується у гуманістичноорієнтованій взаємодії «педа­гог – студент». Куратор академічної групи допомагає ви­хованцю в особистісному розвитку, засвоєнні та прийнятті суспільних норм, цінностей, дотриманні засад духовно повноцінного буття. Він бере на себе місію старшого коле­ги в оволодінні студентом позитивними соціальними ролями. Водночас сам куратор виступає суб'єктом соціалізації, оскільки переймає та переосмислює соціальний досвід, но­сієм якого є студентство.

Результативність роботи кураторів значною мірою за­лежить від дотримання певних умов, які передбачають:

  • планування роботи спільно з активом групи;

  • вибудовування стосунків з групою залежно від педа­гогічної ситуації, а також з урахуванням індивідуальних особливостей студентів;

  • залучення усіх студентів до суспільних справ і від­повідальності за них;

  • допомогу студентам у виконанні багатьох суспіль­них ролей;

  • запобігання байдужості, безконтрольності і безвідповідальності;

  • сприяння розвитку студентського самоврядування, ініціативи, суспільної активності.

У своїй діяльності куратор досягає бажаних наслідків за умови, якщо займає стосовно майбутніх спеціалістів позицію старшого колеги, володіє необхідним стилем спіл­кування зі своїми вихованцями, який допомагає йому пе­реконувати, а не карати, радити, а не диктувати, уважно вислуховувати студентів, підтримувати і пропагувати цін­не, що є в їхніх пропозиціях, тактовно застерігати від мож­ливих помилок, виявляючи турботу про формування у них позитивних якостей і подолання недоліків.

Критеріями ефективності управління системою вихов­ної роботи на рівні куратора академічної групи є: рівень вихованості майбутніх фахівців; активність, згуртованість групи; стабільний режим роботи академічної групи, від­сутність серйозних випадків порушень трудової та на­вчальної дисципліни студентами; позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів, що виявляється у навчально-пізнавальній, науково-дослідній, інших ви­дах діяльності; мікроклімат у групі, що сприяє самореалізації особистості кожного студента; різноманітність форм виховної позааудиторної роботи, що допомагає самореалізації особистості кожного студента; діяльність студент­ського самоврядування у групі; участь групи у заходах навчального закладу; сприятливі умови проходження адаптаційного періоду студентами 1-го курсу; оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.

Виховна ефективність досягається куратором за умови цілісного педагогічного процесу з урахуванням психолого-педагогічних особливостей переміщення із сфери зовніш­ніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання на кожному етапі розвитку особистості студен­та переростає у його самовиховання.
Запитання та завдання для самоконтролю


  1. Розкрийте основні завдання національного виховання студентської молоді.

  2. Проаналізуйте основні принципи виховання студентів у ВНЗ.

  3. Доведіть необхідність морального виховання майбутніх фахівців.

  4. Розкрийте взаємозв'язок фізичного (естетичного) виховання з іншими складовими всебічного розвитку особистості.

  5. Обгрунтуйте актуальність заповідей Е.Калленбаха для екологічного виховання в Україні.

  6. Розкрийте сутність особистісно-орієнтованого підходу у вихованні студентів.

  7. Охарактеризуйте основні функції куратора академічної групи.

  8. Розкрийте основні зміст, форми і методи виховної роботи кура­тора академічної групи.

  9. Назвіть і обгрунтуйте основні вимоги до плану виховної роботи куратора академічної групи.


Завдання для самостійної роботи


  1. Складіть таблицю напрямів виховання у вищій школі, зазначивши їх мету, завдання, форми реалізації.

  2. Запропонуйте шляхи вдосконалення виховної роботи в академічній групі. Складіть план роботи куратора академгрупи.

  3. Напишіть есе «Куратор академічної групи: хто він?»

  4. Підготуйте сценарій виховного заходу із студентами академічної групи вашого факультету.


Рекомендована література

Основна:


  1. Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

  2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

  3. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

  4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

  5. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: «ОВС», 2006. – 496 с.

  6. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

  7. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.


Додаткова:

  1. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.

  2. Виховна робота зі студентською молоддю. Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288.

  3. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001.

  4. Хоружа Л.Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика. – К., 2003. – 320 с.

  5. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів / Авт. кол.: В.К. Демиденко та ін. – К.: ІЗМН, 1996. – 204 с.

  6. Мартинюк І.В. Національне виховання: Теорія і методологія. – К.: ІСДО, 1995. – 160 с.

  7. Сучасні підходи до проблем виховання: студентської молоді. – Рівне, 2000.



ІНДИВІДУАЛЬНІ НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
1. Модернізація вищої освіти України у контексті Болонського процесу.

2. Педагогічні технології у вищому навчальному закладі.

3. Особистісно орієнтоване навчання у вищому навчальному закладі.

4. Рейтингова система оцінювання знань студентів.

5. Проблеми підручника для вищої школи.

6. Особливості ступеневого характеру вищої освіти України.

7. Роль науково-дослідної роботи у підготовці майбутніх фахівців.

8. Шляхи гуманізації і демократизації вищої освіти.

9. Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації у зарубіжних країнах.

10. Основні напрями реформування вищої освіти в контексті Болонського процесу.
Контрольні питання
1. Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи, її категорії і завдання та зв'язок з іншими науками.

  1. Охарактеризуйте педагогіку вищої школи як науку і навчальний предмет.

  2. Розкрийте методику (логіку) педагогічного дослідження.

  3. Проаналізуйте основні методи педагогічних досліджень у вищій школі.

  4. Охарактеризуйте науково-дослідну роботу студентів у ВНЗ, її види та структуру.

  5. Проаналізуйте види самостійних письмових робіт студентів. Основні вимоги до магістерської роботи , її структура та критерії оцінювання.

  6. Розкрийте поняття системи національної освіти та її структури. Вища освіта в Україні.

  7. Охарактеризуйте головні напрямки реформування та перспективи розвитку вищої освіти в Україні.

  8. Проаналізуйте основні методи науково-педагогічних досліджень у вищій школі.

  9. Розкрийте сутність та специфіку педагогічного процесу у вищій школі.

  10. Дайте характеристику поняття методу навчання. Класифікація методів навчання.

  11. Проаналізуйте активні методи навчання. На прикладі однієї з тем предмету вашої спеціальності охарактеризуйте можливості їх застосування.

  12. Дайте характеристику основним формам навчання у вищій школі.

  13. Розкрийте специфіку лекційних занять з дисциплін вашої спеціальності.

  14. Обгрунтуйте використання різних типів семінарських занять із вашої спеціальності та особливості їх проведення.

  15. Проаналізуйте завдання та функції самостійної роботи студентів.

  16. Дайте характеристику поняття «педагогічна технологія» та її складових.

  17. Проаналізуйте специфіку модульного навчання.

  18. Розкрийте специфіку проблемного навчання та особливості особистісно орієнтованого підходу до студентів у навчальному процесі.

  19. Розкрийте специфіку організації ігрового навчання та його завдання,

  20. Охарактеризуйте сутність дистанційного навчання у ВНЗ.

  21. Проаналізуйте сутність різних видів контролю знань, умінь та навичок студентів.

  22. Розкрийте особливості морального виховання студентської молоді на етнопедагогічних засадах. Складіть питання для індивідуальної бесіди (тема, контингент студентів – на вибір).

  23. Визначте зміст і значення правового виховання сучасної молоді. Запропонуйте перелік виховних заходів куратора академгрупи з цього напряму.

  24. Розкрийте суть самовиховання як провідного чинника формування особистості. Назвіть його складові.

  25. Розкрийте зміст поняття «національне виховання». Простежте потенціал навчальної дисципліни вашого фаху у досягненні його цілей та реалізації основних завдань.

  26. Дайте визначення понять «метод», «прийом» та «засіб» виховання. Класифікуйте основні групи методів виховання та вкажіть основні вимоги до їх вибору.

  27. Розкрийте методику формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою. Покажіть роль вашої фахової дисципліни в екологічному вихованні.

  28. З’ясуйте роль куратора академічної групи у вихованні студентської молоді. Охарактеризуйте основні напрями його роботи із студентами.

Модуль 2 «ПСИХОЛОГІЯ вищої школи»
Коментар до самостійної роботи студентів
Для ефективного опрацювання кожної теми змістових модулів уважно прочитайте загальні рекомендації:

1. Ознайомтесь з темою, планом, основними поняттями, положеннями тексту та списком рекомендованої літератури.

2. Визначте, як будете опрацьовувати текст: конспект, тези, план-конспект, основні висновки.

3. Після опрацювання тексту (за матеріалами лекції, вибраного вами підручника, опорних схем) висловіть свою точку зору щодо його змісту і висновків.

4. Основні поняття тексту випишіть у тематичний словничок з поясненням.

5. Виконайте завдання самостійної роботи (зміст теоретичних питань та практичних завдань), індивідуальні науково – дослідницькі завдання (ІНДЗ).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Схожі:

Бухарова Г. Д. Маркетинг в образовании: учеб пособие для студ высш...
Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури....
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник...
Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки
ПСИХОЛОГІЯ вищої школи НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-669 від 17. 03. 2006 року)
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний...
Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",...
Навчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
Навчально-методичний посібник Механічна кулінарна обробка бульбоплодів...
Рецензiя на навчально – методичний посібник «Організація роботи контролера-касира вторговельних підприємствах на ЕККА різних типів»...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до...
Навчально-методичний посібник для практичних занять
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК   ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка