В. М. Синьов дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор


Скачати 4.19 Mb.
Назва В. М. Синьов дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор
Сторінка 6/30
Дата 17.06.2013
Розмір 4.19 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

умови, використання допомоги).

2. Операційно-організаційний компонент дії, способи
дій, діяльність:

а) предметні (відповідно до змісту основних навчальних
предметів);

б) розумові (порівнювати, класифікувати, абстрагувати,
«аагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, пла­
нувати, організовувати, контролювати процес і результати ви-
нонання завдання, вміння користуватись підручником тощо).

Оцінюються такі характеристики:

  • правильність;

  • швидкість;

"свідомість дій;

' - новизна умов (за зразком, аналогічне, нове);

  • самостійність виконання;

  • якість виконаної роботи;

  • цілеспрямованість.

3. Емоційно-мотиваційний компонент - ставлення до на­
вчання.

Оцінюються такі характеристики:

- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитив­
не, зацікавлене, виразне позитивне);

. - дійовість (від пасивного до дійового);

- сталість (від епізодичного до сталого).

Навчальні досягнення учнів спеціальної школи оцінюються рівнями і відповідними їм балами:

  1. перший рівень - початковий (1—3 бали);

  2. другий рівень - середній (4—6 балів);

  3. третій рівень - достатній (7 —9балів);

  4. четвертий рівень - високий (10—12 балів).

Якісні критерії цих рівнів розроблено у відповідності з ти-1 спеціальних шкіл для кожного предмета.

Шедагогічні умови реалізації індивідуального підходу

Ефективність навчання учнів з психофізичними вада-*Ві залежить від того, наскільки вчителю вдасться врахувати ЩДИвідуально-психологічні можливості кожного з них і створи­ти відповідні умови. Індивідуальне навчання, як і його колек

45

Модуль І

тивні форми, передбачає урахування при доборі дидактичних методів і прийомів наступних особливостей:

  • клінічний діагноз; структура дефекту: первинний дефект,
    вторинні відхилення, наявність ускладнень, стан аналі­
    заторів, фізичний стан, збережені сторони психіки;

  • індивідуальні особливості пізнавальних процесів;

  • темп діяльності;

• динаміка втомлюваності;

  • коло уявлень про навколишнє середовище, рівень знань,
    зона актуального та найближчого розвитку;

  • самооцінка; ставлення дитини до власного дефекту; ком­
    пенсаторні можливості;

  • особливості емоційної сфери;

  • характерологічні особливості.

При індивідуальному підході також слід враховувати пси­хологічні закономірності розвитку особистості на різних ві­кових етапах, адже дитина з психофізичними вадами розвива­ється за тими ж законами, що й нормальна.

Однією з умов реалізації індивідуального підходу є викорис­тання вчителем педагогічної техніки, зокрема, невербальних прийомів особистого впливу на учня — жести, міміка, виразність мовлення, погляд. Педагогічна техніка індивідуального харак­теру сприяє встановленню особливого особистісного контакту з учнем і дозволяє в окремих випадках загальмувати негативні прояви поведінки, а в інших - стимулювати його до роботи.

Важливого значення набуває й правильний підхід до оці­нювання.

У оцінюванні слід дотримуватись таких вимог:

  • оцінку слід обґрунтовувати, тобто учень має розуміти, за що
    він одержує саме таку оцінку;

  • стимулом для учнів має бути не лише кількісна оцінка (бали),
    а й якісна — емоційний стан вчителя, його слова;

  • при оцінюванні слід враховувати не лише знання, вміння й
    навички учня, а й ставлення до навчання, рівень докладених
    зусиль (тобто всі компоненти навчальної діяльності);

  • у молодших класах частіше за все слід оцінювати конкретну
    відповідь, а у старших можна застосовувати й поурочне оці­
    нювання;

  • слід враховувати специфічні особливості й труднощі дитини;

  • оцінка не повинна принижувати учня чи викликати в нього
    негативні емоції, а - навпаки стимулювати до покращен­
    ня своїх результатів, успіхів, вик тикати позитивні почуття;

16

питгеакня корекційної педагогіки та спеціальної психологи

упершому класі кількісне оцінювання не проводиться. ■ До другого класу учнів переводять на підставі психолого-педагогічних характеристик, у яких визначається загальний • рівень засвоєння навчального матеріалу;

. оцінювати треба конкретну відповідь дитини. Вчитель пови­нен показати учневі перспективи покращення оцінки. При ..цьому слід орієнтувати оцінку на порівняння з самим собою }• вчорашнім, тобто на ті зміни, як відбулись у розвитку мож­ливостей дитини протягом певного часу. В оцінюванні обо-і* в'язково потрібно враховувати емоційну реакцію дитини на t схвалення та зауваження, рівень сформованості самооцінки тощо. Оцінка завжди повинна стимулювати дитину до покра-,- щення результатів роботи, заохочувати до подолання трудно­щів, що виникають у навчанні.

( , У процесі індивідуального навчання слід передбачати й реа­лізовувати не лише навчальну,а й корекційну мету, спрямова­ну на подолання порушень та розвиток особистості учня.

Важливого значення набуває й урахування індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення до власного дефекту та компенсаторних можливостей учня. Самооцінка дитини, усві­домлення і ставлення до власного дефекту істотно впливають на успішність ЇЇ навчання та на психічний розвиток. Вада психофі­зичного розвитку суттєво впливає на самооцінку дитини. Часто діти недооцінюють або переоцінюють свої можливості. Для того, щоб підвищити ефективність корекційної роботи, необхідно пере­творити учня з об'єкта педагогічного впливу на активного співу­часника навчально-виховного процесу. Виконання цього завдан­ня можливе за умови, якщо дитина усвідомлюватиме власні вади і,.орброєна вірою у власні сили та з допомогою вчителя, буде націлена на їхнє подолання. У дітей із неадекватною самооцін­кою слід розвивати критичність мислення, прагнення та уміння об'єктивно оцінювати свої можливості у різних видах діяльності, а також поступово формувати у них усвідомлення того, що для Успішної адаптації в суспільстві їм доведеться докладати значно більше зусиль, ніж дітям з нормальним психофізичним розвит­ку. Варто наголосити на тому, що педагогічна робота повинна Чюводитись дуже обережно, щоб не травмувати дитину, щоб у *$,водночас із з'ясуванням власних проблем формувалась віра у ***?кливість їх подолання, бачення своїх позитивних сторін.

У процесі індивідуального навчання необхідно орієнтуватись • На індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери учня,його власні потреби та інтереси, індивідуальні особливості харак

47

Модуль /

/перу. Педагогу, спостерігаючи за дитиною у різних ситуаціях, необхідно особливу увагу звертати на те, які емоційні реакції у неї викликають ті чи інші стимули і надалі враховувати це у своїй роботі. Варто розвивати вольові зусилля дитини в оволодінні на­вчальним матеріалом, прагнення до покращення власних резуль­татів. Організацію роботи з учнем слід здійснювати так, щоб він одержував позитивні емоції від процесу навчання. У центр індиві­дуального навчання слід ставити особистість дитини, враховувати і далі розвиватись її власні потреби, інтереси, нахили, здібності. З метою ефективності індивідуального навчання слід враховувати характерологічні особливості учня, пристосовуючись до окремих з них, коригуючи негативні та формуючи позитивні.

Індивідуальний підхід реалізовується за допомогою різних прийомів індивідуального впливу на учнів, зокрема:

S Активізація учня. Учень не повинен бути пасивним учасником навчального процесу. Вчитель має підібрати такий зміст навантаження на індивідуальний урок та ме­тоди залучення учня, щоб він був активним і свідомим у засвоєнні знань та вмінь.

s Індивідуалізація завдань. Залежно від індивіду­альних особливостей учня та характеру труднощів, які викликає у нього навчальна діяльність, слід пропонува­ти завдання у різній формі. Так, наприклад:

  • при несформованості фонематичного сприймання (у молодших
    класах) замість диктанту можна дати списування тексту;

  • при труднощах письма за зразком (у період оволодіння
    грамотою) запропонувати письмо за контуром чи опорними
    крапками у зошитах;

  • при труднощах запам'ятовування словесної інструкції вико­
    ристати наочну: таблиця, умовні позначення тощо;

  • при неможливості зрозуміти хід виконання задачі навести
    аналогічну, розв'язану раніше або запропонувати виконати її
    у практичному плані.

S Визначення відповідного рівня допомоги. Кожен учень в залежності від рівня знань, зони актуального та найближчого розвитку потребує різного рівня допомо­ги. Надмірна допомога призведе до пасивності дитини, а недостатня — до неможливості опанувати відповідним обсягом знань. Вчитель повинен надати учневі спеці­альну допомогу, спрямовану на ліквідацію певних про­галин у знаннях, індивідуальних помилок, подолання труднощів. Розрізняють гакі рівні допомоги:

18

Загальні

питання корскціпної педагогіки та еж*циыъног психологи

  • стимулююча, яка полягає у тому, щоб заохотити учня, запев­
    нити його у власних можливостях, підтримати, — надається
    дітям, які не можуть самостійно приступити до роботи через
    невпевненість у собі, загальмованість;

  • організуюча — допомога у встановленні послідовності виконан­
    ня завдання, усунення умов за яких учень відволікається від
    роботи, повторення інструкції — використовується для школя­
    рів, у яких спостерігається порушення цілеспрямованості;

  • звуження обсягу виконуваного завдання шляхом розчлену­
    вання завдання на окремі частини - ефективне для дітей зі
    звуженим обсягом уваги, зниженням її концентрації;

- виконання допоміжного завдання, яке сприяє розв'язанню
ДЧ) основного питання, задачі;

-, розчленовування складного завдання на поетапне виконання елементарних — часто використовується для школярів з ва-.... ,дами інтелекту, з дуже низькою пізнавальною активністю; г-, постановка навідних (підштовхуючих) запитань; ,- зміна умов роботи: наприклад, міркувати вголос тощо;

  • при виконанні розумових дій опора на практичні дії з на­
    очністю;

  • додаткове пояснення;

у багаторазове повторення і показ способу виконання завдан­ня або дії;

- попередження про можливі помилки і способи їх усунення
., тощо.

! Головним при наданні індивідуальної допомоги повинна ібути активізація вольових зусиль учня, його самостійності, під­тримання інтересу до виконання навчальної роботи. У будь-якому випадку, добираючи навчальний матеріал, не слід усувати труднощі, що виникають в учня, а створити для нього такі умо­ви, щоб він міг їх долати самостійно.

s Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.

Працездатність залежить від темпу, точності роботи та динаміки втомлюваності. Дітям зі сповільненим тем­пом роботи або швидкою втомлюваністю слід спочатку

м. зменшувати обсяг завдань, чергувати навантаження з

відпочинком, а згодом поступово прискорювати темп і

;\ збільшувати стійкість нервової системи до навантажень.

- ■. В учнів, у яких точність роботи страждає через її при-

скорений темп, необхідно формувати навички самоконт­ролю, уміння помічати і виправляти власні помилки.

49

Модуль I

Якщо дитина надто збудлива, швидка, слід спеціально організувати її працю, уповільнити, давати їй не все за­вдання одразу, а поетапно, перевіряти при цьому ре­зультат виконання кожного елемента.

S Урахування індивідуальних особливостей піз­навальних процесів. Індивідуальне навчання часто на­дається дітям, у яких окрім основного порушення наявні й специфічні проблеми, зокрема: нестійка увага; знижена здатність до узагальнення, абстрагування, встановлення причино-наслідкових зв'язків; акалькулія чи дискальку-лія, аграфія чи дисграфія; недостатність рухових умінь, грубі порушення моторики; недостатній розвиток про­сторових уявлень; грубі порушення пам'яті; порушення зв'язного мовлення. При виявленні таких проблем вчите­лю слід узгодити свої дії з психологом, логопедом чи ін­шим спеціалістом з метою добору правильних корекцій-них прийомів і відповідного змісту роботи. Наприклад, корекція недоліків уваги досягається тренуванням уваги з допомогою спеціальних вправ; розвитком регулюю­чої функції мовлення та навичок самоконтролю. Дітям з грубими порушеннями моторики варто дуже ретельно дозувати рухові завдання, вправи з письма. Коригувати вади письма можна шляхом тренування пам'яті з до­помогою спеціальних вправ та ігор; формування раціо­нальних прийомів запам'ятовування; опосередкування пам'яті процесами мислення та мовлення. Від учнів із недорозвитком зв'язного мовлення необхідно вимагати відповідей повними реченнями, стимулювати їх міркува­ти вголос, вголос планувати свою діяльність.

4. Корекційна спрямованість як основний принцип організації навчання дітей з вадами психофізичного розвитку

Найважливіше завдання системи корекційної освіти - це підготовка дитини з психофізичними вадами до повноцінного життя у сучасних соціально-економічних умовах. Певні від­хилення у фізичному та розумовому розвитку учнів спеціаль­ної школи створюють труднощі у досягненні загальної освітньо-виховної мети, породжують суперечності між прагненнями учнів

50

Загаяьчг

питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

і їхніми можливостями. Тому процес навчання і виховання дітей З психофізичними вадами має чітку корекційну спрямованість. Корекція дефектів психофізичного розвитку учнів, розвиток їх-ньої особистості здійснюється у процесі всієї роботи спеціальної школи. Окремої програми корекції не існує, вона проводиться на навчальному матеріалі всіх предметів, у повсякденному жит­ті,. Педагогічні прийоми корекційної роботи стимулюють ком­пенсаторні процеси розвитку дітей з психофізичними вадами і дозволяють формувати у них нові позитивні якості.

">v" Корекційна спрямованість становить сутність навчально-виховного процесу у спеціальній школі і не розглядається як окрема ділянка або додаток до основного змісту роботи школи, Сполучена з ним. Наявне порушення впливає на особистість дитини в цілому, а це означає, що для її розвитку дитини на-ічання, виховання, розвиток і корекція повинні бути єдиним процесом, який включає корекційні завдання як інтегровану складову частину.

Навчання є основним шляхом корекції недорозвитку психі­ки дітей з психофізичними вадами, оскільки знаходиться у не­розривній єдності з вихованням і розвитком і може бути спрямо­ваним також на формування новоутворень особистості дитини. Успішне виконання завдань спеціальної школи можливе лише тоді, коли всі педагогічні заходи спрямовуватимуться на посла-биення або подолання психічних та фізичних недоліків учнів, на їхній подальший цілісний особистісний розвиток. Саме тому в теорії та практиці корекційної педагогіки вживається термін щадекційно-розвивальна робота або корекційно-розвивальний вроцес навчання.

Система корекційних заходів на учнів має впливати на осо­бистість в цілому і виявлятися у єдності таких її компонентів, як пізнавальні й емоційно-вольові психічні процеси; досвід (аиання, вміння, навички); спрямованість; поведінка; а також ■ бути розрахована на тривалий час.

Ефективність корекційної спрямованості навчання можна

ІЯити за такими критеріями:

і*1

~ якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

**- "виправлення недоліків і перехід скоригованої вади до пози-

' г!;ТИВних можливостей дитини;

** гДідвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, роз-

Щирення зони найближчого розвитку; ~ свідоме користування дітьми набутим досвідом; ~ накопичення і позитивна зміна властивостей особистості

51

Модуль І

Розв'язання корекціііних завдань с функцією кожного пра цівника спеціальної школи, тому водночас із навчальною і ви­ховною персонал проводить корекційну роботу.

Корекційна робота — це діяльність, спрямована на поліп­шення процесів розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання психофізичних вад учнів у процесі їх навчання і ви­ховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особис­тості та підготовки до самостійного життя (С. П. Миронова).

Корекційна робота проводиться у системі, компонента­ми якої є:

  • єдність педагогічних і медичних впливів на учня;

  • взаємодія вчителів, вихователів, психолога, лікарів, батьків
    учнів;

  • дотримання послідовності і наступності у корекційно-виховній
    роботі;

  • суворе дотримання єдиного охоронно-педагогічного режиму
    в школі та сім'ї.

Корекційні завдання розв'язуються залежно від виду ано­малій, конкретного клінічного діагнозу дитини, її потреб і мож­ливостей. З урахуванням специфіки кожної аномалії у різних типах шкіл ці завдання окрім вчителів розв'язують на спеці­альних заняттях і вузькі спеціалісти, зокрема, тифлопедагоги, сурдопедагоги, логопеди, психологи, лікарі ЛФК та інші. Ця специфіка передбачена навчальними планами кожного типу спе­ціальної школи.

Індивідуальне навчання дітей з вадами психофізичного розвитку ґрунтується на принципах спеціальної дидактики, тому також обов'язково є корекційно спрямованим.

Контрольні запитання

  1. Охарактеризуйте принципи, покладені в основу організації
    спеціальних закладів для дітей, що потребують корекції пси­
    хофізичного розвитку.

  2. Які показники розвитку дитини покладаються в основу дифе­
    ренційованої системи спеціальних закладів?

  3. Визначить мету різних типів закладів для дітей, що потребу­
    ють корекції психофізичного розвитку, і шляхи її реалізації.

4. Дайте визначення та назвіть завдання інтегрованого навчання.
5 У яких формах може здійснюватись інтегроване навчання?

  1. Розкрийте поняття інклюзії та інклюзивної освіти.

  2. Що спільного і відмінного між інтеграцією та інклюзії кР
    52

g

11

10.

11.

12.

і питання корек^ійноі педагогіки та спеціальної психологи

-—<

Які умови слід забезпечити для реалізації інтегрованого та інклюзивного навчання?

Яку користь дасть інтегроване та інклюзивне навчання дітям з психофізичними порушеннями та їхнім здоровим одноліткам? Якою є роль вчителя масової школи, психолога у реалізації інтегрованого та інклюзивного навчання? Яку роботу слід провести вихователю, вчителю із батьками здорових дітей для забезпечення інтеграції та інклюзії? Розкрийте сутність індивідуального навчання дітей з пору­шеннями психофізичного розвитку.

Чому індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофі­зичного розвитку має здійснювати вчитель-дефектолог? Обґрунтуйте взаємозв'язок навчання, виховання, розвитку і корекції стосовно дітей з психофізичними порушеннями.

Тема 1.4 ВІДБІР ДІТЕЙ У СПЕЦІАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

* План

1. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади.

2- Організація роботи психолого-медико-педагогічних консуль-

t тацій.

о. Участь педагогів загальноосвітніх закладів у розв'язанні проблеми відбору дітей.

Література

!ȴ,'

|.^Астапов В. М. Введение в дефектологию с основами нейро- и

^патопсихологии / В. М. Астапов. — М. : Международная ' педагогическая академия, 1994. — 216 с.

2. Коррекционная педагогика в начальном образовании / под ред. Г. Ф. Кумариной. - М. : Академия, 2001. - 320 с.

**$1апшин В. А. Основы дефектологии : учеб. пособие для *Л*?гуд. пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. - М. :

'^Просвещение, 1991. 143 с.

«• Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний на­вчальний курс : навчальний посібник / С. П. Миронова.

,ой£ам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський державний Університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. 204 с

53

Модуль І

5Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську місь­кі, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації // Інформаційний вісник. — 2004. — № 7. С. 28-36.

  1. Психолого-педагогическое консультирование и сопровождение
    развития ребенка : пособие для учителя-дефектолога / под
    ред. Л. М. Шипицыной. - М. : ВЛАДОС, 2003. - 528 с.

  2. Синьов В. М. Основи дефектології: навчальний посібник / В. М. Си-
    ньов, Г. М. Коберник. — К. : Вища школа, 1994. - 143 с

1. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади

Комплектування спеціальних закладів, подальша доля ди­тини з психофізичними вадами напряму залежить від правиль­ності здійснення відбору, який має здійснюватись на основі та­ких принципів:

S Комплексність обстеження дитини.

Кваліфікована постановка діагнозу і визначення закла­ду для дитини має здійснюватись на підставі спільного ви­сновку різних спеціалістів (корекційних педагогів, лікарів, психологів);

S Всебічність і цілісність.

Вивчаються причини, що призвели до відхилень у роз­витку дитини; аналізуються особливості всіх пізнавальних процесів; встановлюється рівень розвитку мовлення; дослі­джуються: просторова орієнтація, емоційно-вольова сфера, інтереси, критичність, самостійність, розумова працездат­ність, фізичний розвиток, сформованість знань, вмінь і навичок. Встановлюється не лише діагноз, а визначається структура дефекту дитини і збережені особливості.

S Динамічність обстеження.

Виявляють на лише наявні знання та здібності дитини, а й її потенційні можливості. Тобто слід встановити у про­цесі обстеження як рівень актуального, так і зону найближ­чого розвитку дитини.

^ Індивідуальний підхід.

У процесі обстеження слід встановити контакт з дитиною, враховувати її стан, поведінку, індивідуальні особливості.

54

Загальні

і питання корекцгйноі педагогіки, та спеціальної психологи

У Якісний аналіз результатів обстеження.

Оцінюються не лише кінцеві результати виконання ди­тиною завдань, а й самостійність та використання допомоги, прийоми роботи, поведінка під час обстеження, вияв інтере­су до роботи, цілеспрямованість, раціональність, планомір­ність, тобто ті показники, які дають змогу точно встановити чи диференціювати діагноз.

-г.

Організація роботи психо л ого-ме дико-педагогічних консультацій

' В Україні з 1993 року існують психолого-медико-педагогічні ^ивсультації (ПМПК), створені для виявлення, обліку та діа-гчрстики дітей і підлітків з проблемами у розвитку, відбору їх до спеціальних навчально-виховних і лікувальних закладів відпо-відного типу, консультування батьків (осіб, що їх замінюють), педагогів з питань надання медико-психологічної допомоги та­ким дітям. Психолого-медико-педагогічні консультації підпо­рядковуються управлінням освіти (обласним, районним, місь-тШ) і керуються у своїй діяльності "Положенням про централь­ну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-мі^нкочіедагогічні консультації" (прийнято у 2004 p.).

психолого-медико-педагогічні консультації направляють-з ініціативи батьків; за рекомендацією освітніх закла-сладів охорони здоров'я чи соціального захисту за згодою і. Обстеження дитини проводиться в обов'язковій присут-,батьків (осіб, що їх замінюють). Якщо вирішується питан-направлення дитини у спеціальний заклад у психолого-)-педагогічну консультацію мають бути представлені на-документи:

ущтво про народження дитини; »рія розвитку (хвороби) дитини;

ігорнута психолого-педагогічна характеристика із дитячо-закладу, в якому перебувала дитина, яка відображає де­нний аналіз розвитку дитини, її навчання, зазначає види ЦіДагогічної допомоги і їхню ефективність; ".^Йсьмові роботи, малюнки, які розкривають динаміку роз '" Витку дитини

Модуль І

До складу психолого-медико-педагогічної консуль­тації входять:

  • завідувач ПМПК (кваліфікований дефектолог);

  • дитячі лікарі (психіатр, невропатолог, педіатр);

  • психологи (із питань девіантної поведінки й інтелектуального
    розвитку);

  • педагоги-дефектологи (олігофренопедагог, сурдопедагог,
    тифлопедагог, логопед, дефектолог дошкільного закладу);

  • юрисконсульт;

  • секретар.

Наявність таких спеціалістів дозволяє здійснювати процес обстеження дітей організовано, продуктивно, послідовно, комп­лексно; надає можливість проведення ранньої діагностики, одер­жання точних результатів.

Функції ПМПК

Згідно "Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севасто­польську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації" їх діяльність спрямовується на:

  • виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей, які потре­
    бують корекції фізичного та (або) розумового розвитку віком
    до 18 років;

  • рекомендація дітям спеціальних дошкільних та загальноос­
    вітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповід­
    ного типу, установ та закладів системи праці та соціального
    захисту населення;

  • надання індивідуальної корекційної допомоги та добір від­
    повідних програм навчання дітей з вадами психофізичного
    розвитку;

  • консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогів,
    психологів, медичних працівників з питань навчання, вихо­
    вання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя
    дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку;

  • просвітницьку діяльність серед населення.

Основними завданнями районних та міських пси-холого-медико-педагогічних консультацій t наступні:

• здійснення психолого-медико-педагогічного обстеження дітей
з метою виявлення особливостей їхнього розвитку; встанов­
лення діагнозу і визначення адекватних умов навчання, ви­
ховання, працевлаштування;

56

л-^ттймі питання корекціиног педагогіки та спеціальної психологи

підтвердження, уточнення і зміна раніше встановленого діагнозу • ..для визначення відповідного типу навчально-виховного і ліку-м tвального закладу та доцільності перебування в ньому дитини; » -своєчасне виявлення й облік дітей з вадами у розвитку різних

• Ісатегорій;

і кЬнсультативно-методична допомога батькам (особам, що їх за-'*' мінюють), педагогам, лікарям, працівникам правоохоронних сч'органів з питань навчання, виховання і лікування дітей з вадами ■^'' розвитку, порушеннями поведінки, труднощами навчання;

• проведення роз'яснювальної роботи серед населення, праців-
^'Чійків закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захис­
ту про необхідність своєчасного виявлення дітей і підлітків

•*!# проблемами розвитку з метою надання їм кваліфікованої '©їфсихолого-медико-педагогічної допомоги; і'^^бртанізація, координація, консультативно-методична допомо­га шкільним ПМПК та контроль за їх роботою;

• участь у розвитку мережі спеціальних навчально-виховних
f"4 закладів;

%' направлення дітей і підлітків до науково-дослідних центрів та '.лікувально-профілактичних закладів для поглибленого і дина­мічного вивчення їх захворювання чи проблеми у розвитку.

3. Участь педагогів загальноосвітніх закладів »».-,<�• у розв'язанні проблеми відбору дітей







&їа".Найпершими, хто помічає проблеми і труднощі у розвитку ЩЩВхя, є батьки, лікарі-педіатри, педагоги. Тому дуже важливо, ■Ю&вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а етжрнулись до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку ;, створення необхідних для неї умов, а по необхідності й >гу можна одержати у ПМПК. Для цього батькам не потріб-[X направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК :ної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну до-(педагогічну, психологічну, медичну), тим легшим буде її дефекту, тим краще вона розвиватиметься, [иво, щоб і вихователі дошкільних закладів, і вчителі вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у на-і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони :уть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розви-іни, призвело до проблем шкільного навчання; порадять, їй створити в сім'ї, дитячому садку, школі; нададуть ко допомогу або порадять спеціальний заклад для цього

57

Модуль І

Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання, реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дити­ну, написана педагогами закладу, у якому вона перебувала (ди­тячий садок, школа). Адже у процесі систематичного навчання і виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності, труднощі й проблеми. До складання цього документу може бути залучений і психолог, якщо він системно працював з дитиною Зауважимо, що для дитини, яка не була у системі організовано­го навчання й виховання, характеристика не складається.

Психолого-педагогічна характеристика має відпо­відати наступним вимогам:

  • підсумок спостережень — характеристика має бути результа­
    том цілеспрямованих довготривалих спостережень, а не одно­
    моментного дослідження; необхідно показати як позитивну,
    так і негативну динаміку перебування дитини у закладі;

  • добір фактів — характеристика має ґрунтуватись на фак­
    тичному матеріалі; слід описувати найбільш яскраві й типові
    приклади поведінки дитини, її труднощів, позитивного досві­
    ду; не зазначати випадкові факти; уникати суб'єктивності й
    однобічності у доборі фактичного матеріалу; не нагромаджу­
    вати одноманітних фактів;

  • систематизація фактів і висновки педагога -- викладати
    факти слід послідовно, систематизовано; висновок має бути
    логічним завершенням системи описаних фактів;

  • характер викладу — викладати слід просто, зрозуміло, уникати
    складних формулювань і незрозумілих громіздких термінів;

  • позитивні сторони дитини — у характеристиці слід писати
    не лише про труднощі й проблеми дитини, а й, обов'язково,
    про її позитивні, збережені можливості («пуди здоров'я» за
    Л. С Виготським);

  • індивідуальна робота з дитиною - слід зазначити, хто із
    фахівців (вчитель, вихователь, логопед, психолог та ін.) пра­
    цював з дитиною індивідуально, яка допомога надавалась, і
    якими є її результати;

  • обсяг характеристики — психолого-педагогічна характерис­
    тика має бути короткою, але переконливою.

У психолого-педагогічній характеристиці мають бути відображені наступні відомості про учня-S загальні відомості:

  • прізвище, ім'я, школа, клас;

  • скільки років навчається у цьому класі;

  • соціально-побутові умови в сім'ї;

  • у скільки років вступив до школи і як був до неї підготовлений;

58

питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

/ стан шкільних знань і навичок дитини: . успішність з кожного предмета окремо, що саме утруднює

дитину у засвоєнні того чи іншого предмета; . ставлення дитини до невдач у навчанні;

види допомоги, які надавались дитині у подоланні прогалин
та труднощів, і якими є наслідки цієї допомоги;

/ працездатність та поведінка дитини у класі:

  • розуміння дитиною вимог вчителя;

  • участь у роботі класу;

  • стан працездатності дитини у класі (цілеспрямованість, сту­
    пінь розвитку уваги, темп роботи, наполегливість, доведення
    розпочатої роботи до завершення, що саме втомлює дитину);

S загальна характеристика особистості дитини:

  • негативні та позитивні риси характеру дитини;

  • загальний рівень розвитку;

  • інтереси та потреби;

  • взаємини з колективом (з ким товаришує; якщо конфліктує з
    однолітками, то зазначити причини конфліктів),

У підсумку викладу вчитель може зауважити свої припу­щення щодо причин, які обумовлюють відставання дитини у роз­витку, труднощі та прогалини у навчанні. Проте ніяких діагно­зів, навіть у якості припущення, педагог не формулює, оскільки вада дитини, її конкретний клінічний діагноз встановлюються колегіально працівниками ПМПК, на підставі ґрунтовного ви­вчення матеріалів особової справи, картки розвитку дитини, ме­дичних документів, продуктів навчальної діяльності, психолого-тдагогічної характеристики та результатів дослідження дитини.

Контрольні запитання

їазвіть принципи відбору дітей у заклади корекційної освіти?

„ документацію слід зібрати батькам для ПМПК? it. Охарактеризуйте функції ПМПК?

Яє роль вихователя ДНЗ, вчителя та психолога загаль-світньої школи у розв'язанні проблеми відбору дітей у .пальні заклади?

Іким вимогам має відповідати психолого-педагогічна харак-ристика на дитину, що готується на ПМПК? зкрийте зміст психолого-педагогічної характеристики на гину, що готується на ПМПК?

59

Модуль II

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ

З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ

З НИМИ В УМОВАХ КОРЕКЦІЙНОЇ

ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Схожі:

Уроку
НАПН України, дійсний член Академії педагогічних і соціальних наук; Лисиченко Л. А., доктор філологічних наук, професор кафедри української...
Н. Г. Ничкало дійсний член Академії педагогічних наук України, доктор...
Н. Г. Ничкало – дійсний член Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки...
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів (зі змінами,...
НАПН України; І. Ю. Ненашев, учитель фізики, лауреат Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-1996"; Н. А. Охрименко, методист Донецького...
Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук
...
СКЛАД викладачів відбірково-тренувальних зборів до Міжнародних учнівських...
Національної академії педагогічних наук, академік НАПН України, доктор технічних наук, професор
ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ...
В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук...
Місце роботи, навчання, контакти
...
Темур'янц Наталія Арменаковна
Дійсний член Європейського та Американського біоелектромагнітного товариств, Міжнародного товариства біометеорологія, член Українського...
Особливості проведення навчальних дискусій
Васянович Г. П., доктор педагогічних наук, професор, директор науково-практичного центру професійно-технічної освіти Національної...
Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією...
Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. С. Вілков; доктор філософських наук, професор В. В. Остроухов; кандидат філософських...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка