1. Психологія як наука. Її предмет і завдання


Скачати 2.27 Mb.
Назва 1. Психологія як наука. Її предмет і завдання
Сторінка 3/20
Дата 20.03.2013
Розмір 2.27 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Півкулі головного мозку (ліва та права). Індивідуальність особистості визначається специфікою взаємодії півкуль головного мозку. Вперше експериментально вивчено функції та взаємодію півкуль мозку в 60-ті роки нашого століття. Дослідниками доведено, що риби, позбавлені півкуль, не змінюють поведінки, голуб, якщо у нього виділили півкулі, розучиться літати, шукати їжу, собака – стане інвалідом, людина не зможе жити зовсім.


У процесі еволюції людини кожна півкуля одержала спеціалізацію, що особливо виявляється у користуванні правою рукою або лівою, розвитку мовлення, просторовій орієнтації, полярності емоційних станів.

Ліва півкуля відповідає за центри мовлення, пам’яті; надає позитивного забарвлення емоційним реакціям.

Права півкуля надає емоціям негативного забарвлення, відповідає за правильну орієнтацію в середовищі. Правші становлять біля 90% всіх людей, домінування правої руки існувало ще у давніх людей. У праці «Рефлекси головного мозку» (1863 р.) І.М. Сєченов дійшов висновку, що «...всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлексами». Психічні явища І.М. Сєченовим трактуються як регулятори, відповіді мозку на зовнішні (навколишнє середовище) і внутрішні (стан організму) дії (подразники). Це приводить до активності людини, яка опосередковується іншими психічними явищами (почуття, воля, пам’ять тощо) і проявляється в різній поведінці людей.


Такі важливі теоретичні положення були експериментально підтверджені й конкретизовані І.П. Павловим (1849–1936). Сукупність поглядів І. П. Павлова на ці закономірності називають ученням про дві сигнальні системи.

У людини сигналами першої сигнальної системи є: конкретні образи, уявлення, які відіграють дуже важливу роль, регулюючи і скеро­вуючи її поведінку; поряд із першою сигнальною системою є друга, яка має виняткову перевагу. Сигналами цієї системи є слова.

Свідомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому накресленні їх та передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість склалася як властивість високоорганізованої матерії – мозку. Вона криє в собі відображення дійсності за допомогою відчуттів і абстрактного мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція. Людині, і тільки їй, властива вища форма прояву свідомості – понятійне мислення. Людська свідомість має суспільний характер, оскільки сама людина є суспільною істотою. Свідомість є вищою, інтегральною формою психіки, результатом суспільно-історичних умов формування людини в процесі трудової діяльності при постійному спілкуванні (за допомогою мови) з іншими людьми.

Несвідоме – це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб’єкт не усвідомлює” (А.В. Петровський). Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки. У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.

Які ж найважливіші психологічні характеристики свідомості?

Перша її характеристика полягає в здатності акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, пам’яті, мислення, уяви.

Друга характеристика свідомості – чітко закріплене в ній розрізнення суб’єкта та об’єкта, тобто розрізнення «Я» і «Не-Я» людини. Людина є єдиною з живих істот, яка здатна здійснювати самопізнан­ня, вивчати й досліджувати саму себе.

Третя характеристика свідомості – забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо.

Четверта характеристика свідомості – наявність у її складі певного ставлення до когось чи чогось. Ставлення проявляється в почуттях, що їх можна назвати індикаторами міжособистісних стосунків. Наприклад, під час захворювань із порушенням свідомості відбувається розлад саме у сфері почуттів і ставлення: хворий може зненавидіти свою матір, яку доти гаряче любив.

Обов’язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є мова.

Питання для самоконтролю




  1. Назвіть функції, які контролюються мозком.

  2. Як побудований, і як функціонує мозок людини?

  3. Поясніть роль лівої та правої півкуль.

  4. Що таке психіка і чим вона характеризується?

  5. Дайте характеристику поняттю свідомість.


Література

1. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1999.

2. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.

3. Гамедо М.В. Атлас по психологи. – М., 1999.

4. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 2000.

Тема 3. Пізнавальні процеси. Відчуття. Сприймання. Увага

Зміст понять «відчуття», «чутливість», «пороги відчуття»; «рецептор», «синестезія»; «сприйняття», «спостереження», «апперцепція», «ілюзія», «увага».

Роль пізнавальних психічних процесів у діяльності людини. Відчуття – первинна форма відображення дійсності. Чутливість, пороги відчуттів, адаптація відчуттів. Роль відчуттів у професійній діяльності пожежника. Суть та основні якості сприйняття. Константність, цілісність, предметність, сприйняття. Апперцепція і адаптація. Сприймання руху, простору, часу. Професійна спостережливість. Порушення сприйняття: гіперестезія, гіпостезія; галюцинації, ілюзії. Увага. Природа та суть уваги. Якості уваги: діапазон уваги, інтенсивність, стійкість, розподіл, переключення уваги. Види уваги. Увага в типових і екстремальних ситуаціях службової діяльності.
● Процес пізнання починається з відчуттів та спостережень, потім проходить стадії уявлення, пам’яті, перетворюється на мислення й завершується в процесах прийняття рішень та виконання дій. Так, відчуття, сприйняття мислення, пам’ять, уява є засобами, інструментами будь-якого пізнання.

Відчуття – психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів, явищ, що діють на відповідні органи чуття людини. “Нічого немає в умі, чого раніше не було у відчуттях”.

Відчуття характеризується такими рисами: якість – основна властивість, яка дозволяє відрізняти одні відчуття від інших; інтенсивність – сила відчуттів залежить від рівня посилення дії збудників; тривалість – відчуття характеризуються більшим або меншим часом тривалості.

Типи відчуттів. За характером відображення та місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи.

  1. Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла – зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові.

  2. Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах, тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні) – спраги, голоду тощо.

  3. Кінестетичні та статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла.

  4. Проміжні та самостійні – температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття.

Закономірності відчуттів – чутливість, адаптація, взаємодія відчуттів, сенсибілізація, синестезія.

Чутливість органу відчуття в, яка викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом чутливості. Верхнім абсолютним порогом чутливості називається максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття. Найважливішими факторами, які впливають на чутливість різноманітних органів людини, вважаються такі як характер зовнішнього середовища (освітлювання предметів, рівень шуму, запаху), так і стан аналізаторів (перевтомлення, хвилювання, оп’яніння, контузія та інше).

Шляхи підвищення чутливості аналізаторів: усвідомлення відповідальності, уваги, спрямованість, позитивні настрої, використання обтирання холодною водою, заняття гімнастикою, застосування фармакологічних засобів у вигляді кофеїну, натурального чаю або кави.

Сенсорна адаптація, або пристосування – це зміна чутливості органів відчуття під дією подразника.

Механізми сесорної адаптації діють із метою на лаштування органів почуття на максимально адекватне відображення зовнішніх впливів у вигляді відчуттів.

Сенсорна адаптація має три форми.

1. Повна адаптація відбувається при тривалій дії подразників.так людина перестає відчувати: тиск важкої ноші, неприємні запахи і т.і.

2. Негативна адаптація характеризується зниженням чуттєвості як результат притуплення відчуттів під впливом сильних подразників. Людина “звикає” до яскравого світла, сильного шуму, високої температури так, що вони не відчуваються як сильні.

3. Позитивна адаптація, або підвищення чутливості проявляється у загостренні відчуття після тривалого перебування у певних умовах (загострення зору в темноті, слуху в тиші).

Взаємодія відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

Сенсибілізація – це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння.

Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.
Сприймання – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин при безпосередній дії їх на органи відчуття (перцепція). На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Сприймання можуть бути повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими й ілюзорними; швидкими й повільними.

Апперцепція – це залежність сприймання від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, спрямованості.

Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про:

  • зорове сприймання (розглядання картини, скульптури);

  • слухове сприймання (слухання концерту, оповідання тощо);

  • тактичне сприймання (обмацування, доторкування);

  • сприймання:

- простору;

- часу;

- руху;

- сприймання предмета, мови, музики;

- сприймання людини людиною.
Сприймання часу – це відображення дійсності в послідовності явищ або подій. Залежить від ритму перебігу природних процесів та відпрацювання рефлексів на тривалість часу. Суб’єктивізм у сприйнятті часу зумовлюється практичною діяльністю людини.

Сприймання простору – основу такого сприйняття становлять зорові, вестибулярні, рухальні (кінестетичні) та шкірові (тактильні) відчуття. У комплексі вони дозволяють судити про положення нашого тіла відносно вертикалі, просторове розташування, відстань до інших предметів.

Сприймання руху – це відображення напрямку і швидкості просторового існування предметів. Воно може здійснюватися також на основі розумових висновків (логіки). Наприклад, сприйняття з нерухомого поїзда – потяга, що рухається.

Сприймання людини людиною здійснюється на основі зовнішності, поведінки, манер, жестів, емоцій, діяльності. Це відбувається в процесі спілкування, детермінування віком, статтю, професією, установками, вихованням. Залежно від того, якою мірою сприймання пов’язані з нашими намірами, волею, вони можуть бути поділенні на мимовільні та довільні. Найяскравіше довільне сприйняття виявляється у спостереженні.

Спостереження – цілеспрямоване, планомірне, сприйняття предметів, явищ, у пізнанні яких зацікавлена людина. Основні умови спостереження – ясність завдання, підготовленість до нього, активність мислення. Спостереження як форма діяльності тісно пов’язане з орієнтуванням, тобто з отриманням досить правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації. Професія пожежника, інспектора державного пожежного нагляду потребує вдаватися до спостереження під час розвідки на пожежах, огляду місця пожежі тощо, представнику цієї професії слід розвивати професійну спостережливість.

Спостережливість – це здатність помічати в предметах і явищах малопомітні, але водночас суттєві чи важливі для певної мети деталі, ознаки чи властивості. Високий розвиток професійної спостережливості вимагає зацікавленості, постійного прагнення пізнати нове, глибше вникати в те, що оточує, з чим стикається пожежник на службі при виконанні бойових завдань.

Помилкове сприйняття називаємо ілюзією.

Шляхи удосконалення сприйняття:

  • формування знань, навичків і вмінь за своєю спеціальністю;

  • яскраве і образне проведення навчально-виховного процесу;

  • систематичні вправи у складних умовах;

  • залучення до суспільної, культурно-виховної, раціоналізаторської і винахідницької роботи.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Психологія мовлення як наука
Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство....
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,...
Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток)....
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
1 Психологія як наука. Виникнення, розвиток, огляд основних напрямків
До психіці відносяться також інтереси і здібності людини, її темперамент і характер. Які закони пам'яті, уяви, мислення? Як розвиваються...
№1: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
Лекцію підготувала Тищенко Олена Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка