Особливості ґендерного виховання в сучасній школі


Скачати 93.01 Kb.
НазваОсобливості ґендерного виховання в сучасній школі
Дата24.03.2013
Розмір93.01 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
Особливості ґендерного виховання

в сучасній школі

На нинішньому етапі розвитку вітчизняної педагогічної науки, системи освіти здійснюється утвердження суб’єкт - суб’єктної парадигми виховання, в якій реалізуються ідеї гуманізму й толерантності. Сучасна освіта передбачає особистісно зорієнтований підхід до виховання, глибоку повагу та емпатію до особистості, врахування її індивідуальності. Така спрямованість виховання створює сприятливі умови для розвитку особистості, її самоусвідомлення, самовизначення, самовираження (розвиток задатків, здібностей, реалізації потенційних можливостей при активній діяльності та спілкуванні ), успішної соціалізації. Особистісно зорієнтоване виховання – це утвердження людини як найвищої цінності, на основі якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети. Метою такого виховання є формування і розвиток у індивіда особистісних цінностей, які і становлять внутрішній стержень особистості.

Особистісно зорієнтований підхід у вихованні передбачає індивідуалізацію виховних впливів, тобто врахування вчителем інтересів, здібностей, темпераменту , фізичних даних і навіть статі учнів.

Індивідуалізація у статевому вихованні передбачає насамперед повагу до кожної особистості при міжстатевих стосунках. Ці стосунки будуються, по-перше, на визнанні суверенітету особистості, її індивідуальності, свободи вибору, думок, бажань, інтересів; по-друге, на визнанні позитивного в особистості; по-третє, на основі створення оптимістичної перспективи та на визнанні прав і обов’язків кожної особистості.

За всіх часів і в усіх культурах одним із найпоширеніших способів класифікації людей є розподіл на чоловіків і жінок, останнім часом на нього навіть стали звертати більше уваги. У результаті наукових дискусій проведено розподіл понять „стать” і „гендер”. Стать указує на біологічний статус людини, говорячи про те, ким є ця людина – чоловіком чи жінкою. Гендер ( від англійського „gender” – „стать”, „рід”) указує на соціально-психологічний статус людини з погляду маскулінності чи фемінності.

Набір очікуваних зразків поведінки(норм) для чоловіків і жінок називають ґендерною роллю. В психології ґендер визначають як соціально- біологічну характеристику, за допомогою якої люди дають визначення поняттям „чоловік” і „жінка”. Для кожного суспільства характерні відмінності в ґендерних уявленнях. Ці відмінності закріплюються в :

  • релігійному віровченні;

  • юридичних актах;

  • громадській думці;

  • народно – побутових уявленнях;

  • субкультурних установках (наприклад, установки підліткової субкультури).



Одна із сучасних виховних проблем – відсутність у молодих людей можливості усвідомити свою статеву індивідуальність. Неповні родини, переважно „жіноче” шкільне виховання, мода на „унісекс” у підлітковій субкультурі – всі ці фактори утруднюють усвідомлення молодими людьми статевих ролей у всій своїй повноті.

Індивідуалізація виховання дівчат і хлопців є важливою ще й тому, що в останні десятиріччя відбувається процес зміщення соціальних ролей чоловіка і жінки, намітилась тенденція фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок. Тому важливим завданням всіх виховних інституцій на сучасному етапі розвитку суспільства – не допускати девальвації понять „жіночність” і „мужність”. Не можна зраджувати природі. Суспільству потрібні Жінка і Чоловік з усіма їх жіночими і чоловічими якостями. І нехай дівчатка граються ляльками, а хлопці нехай борються, грають у футбол. Ці якості заклала в них сама природа, а завдання вихователів – розвинути все краще, що є в жінці і в чоловікові. Адже недарма народна мудрість каже : „Якщо ви виховуєте чоловіка – ви виховуєте людину, якщо ви виховуєте жінку – ви виховуєте сім’ю”. У свій час Ж.Ж.Русо сказав: „Коли жінка буває до кінця жінкою, вона становить більшу цінність, ніж тоді, коли грає роль чоловіка”. Кожному своє! Ніяке рівноправ’я, ніякий науковий прогрес не приведуть до того, що дітей будуть народжувати чоловіки, а наймаскулінізованіші жінки замінять чоловіків. І це повинні знати як вихователі, так і вихованці. І лише успішне розв’язання цієї непростої педагогічної проблеми може забезпечити ефективну підготовку молоді до сімейного, трудового, громадського життя.

Як бачимо, проблема індивідуалізації у вихованні дівчат і хлопців на сучасному етапі є досить актуальною.

Завданнями такого виховання є:

  • допомога молодим людям в усвідомленні свого особистісного призначення як чоловіків і жінок;

  • морально – психологічна підготовка підростаючого покоління до сімейного життя;

  • сексуальна освіта молоді, причому сексуальність і її розвиток хоча і є частиною статевої соціалізації, однак підлягають поняттям „морально – психологічна готовність до статево – рольової поведінки” і „готовність до сімейного життя”.

В обов’язок учителя входить дбати про вироблення в школярів здатності адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічні особливості з існуючими в суспільстві соціальними й моральними нормами і завдяки цьому встановлювати оптимальні стосунки з людьми своєї й протилежної статі у всіх сферах життя.

Особлива роль у статевій індивідуалізації учнів належить формування ієрархії статевої поведінки, підлеглої духовно – моральним уявленням.


Традиційно виховання у всі часи в певній мірі спрямовувало формування особистості дівчаток і хлопчиків у відповідне русло, сприяючи становленню їх статевої свідомості й відповідної фемінної (жіночої) чи маскулінної (чоловічої) поведінки.

Однак статевий підхід у практиці виховання школярів нерідко порушується. Порушення бувають різні. Кожне з них має певні причини. Наприклад, те, що дітей переважно виховує лише мама чи бабуся, в дитсадку – вихователька, а в початкових класах – вчителька, хилить не тільки дівчаток, але й хлопчиків у бік фемінізації. Вчителі – мужчини, а то й жінки з твердим характером нерідко ведуть і хлопчиків, і дівчаток до маскулінності. А ще частіше орієнтація йде на „безстатеву” особу, що теж носить протиприродний характер і завдає великої шкоди вихованню, вихованцям і суспільству в цілому.

Прагнення згладжувати статеві відмінності є суттєвою помилкою педагогів. Рівність, рівноправність чоловіків і жінок у всіх видах трудової і громадської діяльності не означає, що й виховувати дітей різної статі треба однаково.

Внаслідок панування „одностатевого” чи „безстатевого” виховання губляться надзвичайно цінні різниці в духовно-моральних й поведінкових властивостях осіб протилежних статей, безжалісно руйнуються національні риси особистості.

„Я” завжди походить від „ми”, але ніколи не виступає його точною копією. В педагогіці найважче – вміло застосовувати професійні знання й уміння щодо конкретної дитини.

Особливості виховання дівчаток і хлопчиків закладені в специфіці їх людської природи. Специфіка поведінки дівчаток і хлопчиків існує з перших днів їх життя. Як встановили дослідники, дівчатка в середньому довше сплять. У них нижчі пороги тактильної і больової чутливості. У дівчаток більша емпатична здібність, краще розвинений слуховий аналізатор, а в хлопчиків – зоровий. Дівчатка більше люблять солодке, вони швидше реагують на повільну музику, а хлопчики – на ритмічні звуки. Дівчатка балакучіші і мають вищі мовні здібності. Хлопчики більше схильні до агресії, але досягають кращих успіхів у математичних науках.

З початком шкільного навчання ці відмінності знаходять відображення в успішності і поведінці. Шкільна адаптація у хлопчиків порівняно гірша, ніж у дівчаток. У кінці навчального року, особливо в початкових класах, втомлюваність у хлопчиків проявляється більше, ніж у дівчат. Інтерес до вирішення важких завдань у хлопчиків вищий при матеріальному, а в дівчаток – при емоційному заохоченні успіхів. Хлопці краще впораються із завданнями наодинці, а дівчата – у мішаній групі.

Виховний вплив сім’ї й домашньої педагогіки на дівчат вищий, ніж на хлопців. Рівень домагань вищий у хлопців. Вони автономніші й не дуже люблять заохочувані дорослими види діяльності, більше схильні до ризику. Однак, порівняно з дівчатами, менш виконавчі, гірше контролюють свою поведінку.

Особливо яскраво статева різниця проявляється в молодшому підлітковому віці. У школярів виникає сильна потреба в кооперації з людьми своєї статі. Учні неначе приміряються до дорослих ролей. В сім’ї це проявляється прагненням до тісного контакту з батьками своєї статі. Якщо в цей час розпадається сім’я, то хлопчики переживають розлучення батьків значно важче, ніж у дошкільному чи старшому шкільному віці.

Дівчатка в середньому шкільному віці частіше шукають схвалення з боку дорослих. У хлопчачому середовищі така тенденція різко знижує популярність серед ровесників.

Спілкування із ровесниками у цей період відзначається яскравим статевим розмежуванням. Дівчата і хлопці часто розділяються на два окремих табори. Різностатева дружба у цей період буває рідко і, як правило, втаюється від ровесників своєї статі. Але таке статеве розмежування часто співпадає із прагненням звернути на себе увагу особи протилежної статі або утвердити себе як представника своєї статі не тільки в очах одностатевих ровесників.

Дівчинка привертає увагу хлопчика переважно голосним сміхом, жартом чи кокетуванням. У хлопчиків ставлення до дівчинки часто виражається зовнішньо агресивно. Але серйозних конфліктів це переважно не викликає.

Ігри і заняття хлопчиків молодшого і середнього шкільного віку підкреслено маскулінні: спорт, фізкультура, військові ігри, „чоловічі” гуртки за інтересами, якими й керують, як правило, чоловіки. Хлопчики наслідують яскравих маскулінних героїв. Чоловіча поведінка нерідко проявляється в грубих манерах негативного характеру: спробах курити, ступати особливою „чоловічою” ходою, тримати руки в кишенях. У хлопчиків проявляється особлива потреба близькості до тата, наявності спільних з ним справ. Якщо батька немає або відносини з ним погані, то виникає потреба в заміні його іншою чоловічою фігурою в особі керівника гуртка, тренера спортивної секції, учителя.

Дівчатка в колі ровесниць обговорюють літературних і реальних „принців”, починають збирати портрети знаменитостей, переважно популярних артистів і починають в них закохуватись, заводять перші записники, щоденники. Виникає особлива потреба в емоційній близькості до матері. Якщо в цей період батько йде з сім’ї, то досить типовим, на відміну від хлопчиків в аналогічній ситуації, виступає страх за маму.

Все сказане вище зовсім не означає, що хлопчики не можуть цікавитись, наприклад, вишиванням, шиттям, а дівчатка – моделюванням літаків. Але такі заняття вимагають від дитини, особливо хлопця, чимало особистої мужності, щоб протистояти кепкуванню з боку ровесників. Розумна підтримка учня з боку вчителя допомагає розрядити ситуацію. Жорсткий розподіл праці на „чоловічу” і „жіночу” навряд чи доцільний.

Вчитель повинен вміти залучити учнів до цікавих і корисних занять відповідно до їх схильностей і настанов фемінності – маскулінності.

Не менш важливо навчити дітей орієнтуватися в маскулінних і фемінних цінностях, бачити гарне в особах протилежної статі, виховувати моральні якості, притаманні загальноприйнятим уявленням про жіночність і мужність.

Тому дуже важливо побудувати виховний процес так, щоб він прищеплював учням моральні настанови у взаєминах між статями, щоб хлопці і дівчата, усвідомлюючи свою різницю, могли допомагати один одному як рівноправні, але не тотожні партнери.

Ґендерне виховання дівчат і хлопців у сучасній нашій школі повинно здійснюватися в кількох аспектах:

  • власне статеве виховання (усвідомлення біологічної приналежності до тієї чи іншої статі, формування гігієнічних навичок, збереження репродуктивного здоров’я, підготовка до статевого життя);

  • морально – психологічне виховання ( виховання духовності, моральних якостей, формування психологічних установок, які в комплексі утворюють статеву індивідуальність –„жіночність” чи „мужність”);

  • соціально – поведінкове виховання (виховання норм поведінки, традиційно властивої жінкам і чоловікам, формування соціальних ролей відповідно до статі, культури міжстатевих відносин).

З метою виховання в учнів моральних якостей, притаманних особам певної статі, міжстатевої культури в школі використовуються різні методи та форми виховної роботи:

* індивідуальні: - бесіди;

- розподіл доручень;

- створення виховних ситуацій
* групові: - зустрічі з лікарями гінекологами, спеціалістами центру

планування сім’ї;

- бесіди про фізіологічні особливості дівчат і хлопців;

- обговорення газетних публікацій, фільмів;

- залучення до роботи гуртків, секцій, клубів;

- тренінги;

- сюжетно – рольові ігри.
* масові: - диспути;

- „круглі столи”;

- години відкритих думок;

- конкурсні свята;

- родинні свята
Одним із найбільш дієвих способів підвищення компетентності учнів у сфері між статевого спілкування є тренінги, в ході яких учні вчаться самостійно аналізувати причини своїх труднощів, глибше пізнавати себе, набувати досвіду спілкування з особами протилежної статі.

Важливе місце у сучасній позакласній системі школи посідають сюжетно-рольові ігри. Сутність їх полягає в тому, що поставлена проблема розв’язується учасниками шляхом імпровізованого розігрування певної ситуації. Такі ігри мають значний виховний потенціал для формування певних поведінкових правил, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня статевої вихованості.

Результативність ґендерного виховання дітей в значній мірі залежить від співпраці школи і сім’ї у цьому напрямі. Адже формування ціннісних орієнтацій особистості починається в сім’ї. Сім’я впливає на людину протягом усього її життя. Але особливо велика її роль на початку життєвого шляху. Саме в цей період закладаються моральні і психічні основи особистості дівчинки і хлопчика, відбувається прилучення дитини до світу соціальних ролей та відносин. відносини батьків у сім’ї є прикладом для дитини, вони підсвідомо закладають певні поведінкові установки, які визначатимуть подальше життя молодої людини. Психологами доведено, що створюючи сім’ю, дівчина чи юнак наслідує в сімейних стосунках свою матір чи батька. Тому так важливо використовувати позитивний потенціал родинно-сімейного виховання в індивідуалізації виховних впливів на дівчат і хлопців.

Схожі:

О. В. Волошенко, завідувач кафедри
Одним із найбільш суперечливих процесів у сучасній школі є процес виховання. Основними протиріччями є такі
Національно патріотичне виховання у сучасній школі
Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство...
РОЗГЛЯНУТО
Соціально-педагогічні аспекти організації навчально-виховного процесу в сучасній школі (Ведмеденко Д. В.)
ВСТУП
Діяльність уповноважених з прав дітей як ефективна форма соціально-педагогічної роботи в сучасній школі
Наукової роботи
Структурно-семантичні та функціональні особливості молодіжного сленгу в сучасній англійській мові
ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ
Любов людини до навколишнього середовища виховується з перших років навчання в школі. Від того, як здійснюється процес екологічного...
ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ в Україні в контексті сучасності
У статті зроблено спробу показати сучасний стан, особливості та перспективи розвитку патріотичного виховання в Україні
У МОЛОДШІЙ ШКОЛІ Інна ХРИПКО Національний університет фізичного виховання і спорту України
Однак питання, що стосуються широкого втілення в процес фізичного виховання молодших школярів інноваційних засобів фізичної культури,...
ПРАГМАТИКА МУЗЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В АСПЕКТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави. Але особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання...
21. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання
Виховувати це в значній мірі означає будувати систему взаємовідносин між людьми. Самий головний прийом виховання це прийняття людини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка