Метою прийняття нового антикорупційного законодавства


Скачати 134.06 Kb.
НазваМетою прийняття нового антикорупційного законодавства
Дата15.03.2013
Розмір134.06 Kb.
ТипЗакон
bibl.com.ua > Право > Закон
Нове антикорупційне законодавство України

Корупція на теперішній час розвитку нашої держави є складним соціальним явищем, яке не тільки підриває демократичний устрій та невілює усі правові інститути, загрожує верховенству права, підриває соціальну справедливість, легітимність публічних інституцій, порушує права людини та громадянина, але й завдає шкоди національної безпеці України.

Прийняття нового антикорупційного законодавства України спрямоване на протидію та запобігання неправильного сприйняття більшістю громадян, які в своїх переконаннях впевнені що корупція на теперішній час є «спрощеною формою» отримання адміністративних послуг.

Метою прийняття нового антикорупційного законодавства.

В процесі взаємодії України з Європейським Союзом, виникла необхідність проведення моніторингів в сфері антикорупційних діянь та пов'язаних з ними корупційних правопорушень, які були виявлені в процесі взаємодії державних органів з територіальними громадами сіл, селищ та міст, які відображають негативні тенденції розвитку корупції в Україні. Тому, однією з першочергових стратегічно значимих задач вказаного державного підходу – змінити переконання більшості громадян в необхідності вирішувати свої питання в органах влади через хабарі.

Таким чином, позитивною тенденцією антикорупційної політики в Україні є визначення Указом Президента України від 21 жовтня 2011р. № 1001/2011 Національну антикорупційну стратегію, сутність якої полягає в наступному:

По перше обмежити, нейтралізувати чи усунути фактори корупції:

  1. запобігти конфлікту інтересів,

  2. нормативно визначити рамки етичної поведінки особи, уповноваженої на виконання завдань і функцій держави,

  3. визначити передумови та причини, які сприяють тривалому існуванню корупційних явищ.

По друге визначити стратегічні напрями протидії корупції;

  1. необхідні узгоджені дії державних органів та органів місцевого самоврядування з приводу корупційних проявів при реалізації узгодження приватноправових та публічних(муніципальних) інтересів суб'єктів правовідносин;

  2. реформування системи державного управління та запровадження спрощеної системи прийняття рішень щодо проведення адміністративних процедур;

  3. відокремити сферу надання адміністративних послуг від сфери видання окремих дозволів та чітко встановити вичерпний перелік адміністративних послуг платного чи безоплатного характеру їх надання.

Боротися з корупцією слід правовим методом – шляхом законодавчого регулювання. Першочергового значення набуває необхідність на законодавчому рівні закріпити цілісний механізм протидії корупції та створити систему діяльності органів, які будуть безпосередньо реалізовувати антикорупційні заходи.

7 квітня 2011 року Верховною Радою України був ухвалений Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI. Після підписання його Президентом України він набрав чинності з 1 липня 2011 року. Розробкою закону за ініціативою Президента України безпосередньо займався Національний антикорупційний комітет при підтримці Міністерства юстиції України. В нормативному акті враховано пропозиції фахівців, науковців та практиків. Він отримав схвальні відгуки з боку експертів Групи країн проти корупції Ради Європи (GRECO), яка відповідно до Плану дій Україна – ЄС контролює виконання взятих нашою державою зобов'язань. Положення Закону також узгоджені  з Конвенцією ООН проти корупції.

Крім того, одночасно був прийнятий за № 3207-VI Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення ”.

Базовим законодавчим актом в Україні став Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», що передбачає:

  1. Організаційно-правові заходи щодо запобігання та протидії корупції з урахуванням положень міжнародних договорів з цих питань;

  2. Встановлення певних обмежень відносно певних категорій держслужбовців та їх близьких осіб, або осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;

  3. Розширення переліку корупційних діянь, видів корупційних адміністративних правопорушень;

  4. Встановлення порядку спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також дотримання норм професійної етики та Кодексу поведінки;

  5. Поділ корупційних діянь за ступенем суспільної небезпеки на категорії згідно з правовими наслідками та відповідальністю, що настає за їх вчинення (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова);

  6. Розширення кола суб'єктів корупції;

  7. Введення системних принципів та заходів запобігання та протидії корупції, які своєчасно виявляють факти корупційних діянь;

  8. Встановлення вимог, щодо проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

  9. Надання правдивої інформації про корупційні правопорушення;

  10. Усунення наслідків корупційних правопорушень

Основними завданнями зазначеного Закону є: гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.

Поняття «корупція» та інші терміни.

 Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», враховує досвід законодавчого регулювання зарубіжних країн та недоліки втраченого чинність Закону України «Про боротьбу з корупцією», який містив лише заходи відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Термін «боротьба» асоціюється, переважно, з моментом активного наступу на корупцію із застосуванням репресивних заходів кримінально-правового та іншого характеру, з протидією конкретним проявам. Зазвичай, він не ототожнюється з антикорупційними заходами профілактичного характеру.

Натомість, в новому Законі передбачено обмеження, які мають попереджувальний характер і спрямовані на запобігання корупції. Протидія корупції включає широкий спектр заходів, спрямованих на мінімізацію її обсягів та обмеження впливу на соціальні процеси, усунення соціальних передумов і причин правопорушень.

Під корупцією в цьому законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, направлена на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг

Крім того, Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» визначено перелік термінів, які раніше не вживалися, а саме:

 безпосереднє підпорядкування – відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;

близькі особи – подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені а також інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині 1 статті 4 цього Закону;

конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;

корупційне правопорушення – умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині 1статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;

неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру,що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову;

 члени сім’ї – особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

 

Заходи щодо запобігання та протидії корупції

 За умов наявних масштабів розповсюдження корупції в суспільстві, нове законодавство акцентує увагу саме на усуненні причин, а не на боротьбі з конкретними її проявами. Саме тому, досить велика увага приділена превентивним методам впливу.

У Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції» визначено, зокрема, наступні заходи, що пов’язані з діяльністю державних службовців:

1) встановлення спеціальних обмежень:

- обмеження щодо використання службового становища;

- обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;

- обмеження щодо одержання дарунків (пожертв);

- обмеження щодо роботи близьких осіб;

- обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування

2) фінансовий контроль;

3) урегулювання конфлікту інтересів;

4) кодекси поведінки;

5) антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів;

6) вимоги щодо прозорості інформації;

7) заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Ознаки корупційних діянь

Ознаками корупційних діянь є:

1)    безпосереднє заподіяння шкоди авторитету чи іншим охоронюваним законом інтересам держави;

2)   наявність у особи умислу на вчинення дій (бездіяльність), які об’єктивно завдають шкоду охоронюваним законом інтересам держави;

3)     використання особою свого становища всупереч інтересам держави;

4)     корислива мета або інша зацікавленість особи;

5)     незаконне одержання особою благ (матеріальних та нематеріальних), послуг, переваг.

Види відповідальності за корупційні правопорушення

 Одним із ключових моментів стратегії боротьби з корупцією слід вважати діяльність компетентних органів, спрямовану на забезпечення невідворотності відповідальності винних.

За вчинення корупційних правопорушень особи, уповноважені на виконання функцій держави, притягуються у встановленому законом порядку до:

1)     кримінальної;

2)     адміністративної;

3)     цивільно-правової;

4)     дисциплінарної відповідальності.

Слід зазначити, що новим законодавством змінено систему адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, яка діяла раніше та чітко розмежовано вимоги застосування кримінальної та адміністративної відповідальності за скоєння корупційного діяння.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Корупційні діяння, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним Кодексом України

Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Мета створення та основні аспекти функціонування




 Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (далі – Реєстр). З метою забезпечення ведення та формування Реєстру Міністерством юстиції України затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення (далі – Положення).

Необхідність запровадження Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення викликана обов’язком України щодо остаточного виконання рекомендацій Групи країн проти корупції (GRECO). Рекомендації були надані за результатами 1-го та 2-го спільних раундів оцінювання стосовно необхідності покращення процедури зведення, аналізу та поширення комплексної статистики щодо справ про корупцію, що розглядаються усіма правоохоронними органами, так само як і інформації про результати таких справ, а також запровадження статистики застосування дисциплінарних заходів та стягнень до службовців у сфері публічного управління.

Головною метою створення і функціонування такого Реєстру є забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Відповідно до пункту 1.8. Положення Реєстраторами Реєстру є:

Міністерство юстиції України через Департамент антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя, який вносить або вилучає відомості про особу, яку притягнуто до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності за корупційне правопорушення;

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які вносять або вилучають відомості про особу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за корупційне правопорушення.

Підставою для внесення відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, є електронні копії рішень суду.  Електронні копії судових рішень відповідно до спільного наказу Державної судової адміністрації та Міністерства юстиції надсилаються до Міністерства юстиції шляхом їх передачі з Єдиного державного реєстру судових рішень на оптичному носії у вигляді електронних файлів, зашифрованих за допомогою надійних засобів електронного цифрового підпису.

Для осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення такою підставою є завірена в установленому порядку паперова копія наказу про накладання або зняття дисциплінарного стягнення з інформаційною карткою до наказу про накладання (зняття) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних правопорушень.

Враховуючи, що Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» введений в дію з 01.07.2011року, до Реєстру вносяться відомості щодо судових рішень про притягнення осіб до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, що були постановлені (ухвалені) після 01 липня 2011 року.

Відповідно до п. 1.12. Положення право доступу до інформації, яка міститься у Реєстрі, мають Міністерство юстиції України через Департамент антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі через спеціалістів з питань запобігання та виявлення корупції.  

Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу з Реєстру та інформаційної довідки.

Міністерство юстиції України надає безоплатно витяг з Реєстру протягом семи робочих днів на підставі письмового запиту Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України та Секретаріату Кабінету Міністрів України про видачу витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, до якого додається ксерокопія паспорта особи, що перевіряється.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надають безоплатно витяг з Реєстру протягом семи робочих днів на підставі письмового запиту:

-                 державних органів, органів місцевого самоврядування з метою проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

-                правоохоронних органів - у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження.

При проведенні спеціальної перевірки орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше наступного робочого дня після одержання згоди кандидата на проведення спеціальної перевірки надсилає до відповідного територіального органу Міністерства юстиції (за місцем майбутньої роботи кандидата) такі документи:

1) запит на проведення спеціальної перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (форма, затверджена наказом Міністерства юстиції від 11 січня 2012 року № 39/5);

2) копія письмової згоди кандидата на проведення спеціальної перевірки;

3) копія автобіографії;

4) копія паспорта.

Витяг з Реєстру надається протягом семи робочих днів на бланках відповідного територіального органу Міністерства юстиції в одному примірнику, скріплений підписом керівника цього органу.

Інформаційна довідка з Реєстру (далі - довідка) - це документ, який безоплатно надається Реєстратором за зверненням фізичної особи (уповноваженої нею особи) на отримання відомостей про себе з Реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Реєстрі.

Фізична особа з метою отримання інформаційної довідки надсилає до відповідного територіального органу Міністерства юстиції (за місцем проживання) такі документи: запит на видачу інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення в якому зазначається: прізвище, ім'я, по батькові, місце народження, число, місяць, рік народження,  реєстраційний номер облікової картки платника податків, ксерокопія паспорта.

Відповідно до частини 3 статті 22. Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» звільняє особу та у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби є Національне агентства з питань державної служби. Нацдержслужба та Мін'юст проводять щокварталу звірку переліку осіб з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Отже, створення і функціонування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення дозволить проводити  аналіз відомостей про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, та результатів розгляду таких справ у суді, а також визначити посади публічної служби, пов’язані з найбільшими корупційними ризиками. Це в свою чергу дозволить вжити відповідних заходів задля зниження або виключення можливості виникнення корупційних проявів, дозволить покращити відбір кандидатів на публічну службу та стане справжнім інструментом запобігання корупційним правопорушенням. Водночас наявність Реєстру, в якому зберігаються відомості про осіб, що вчинили корупційні правопорушення, є виховним, стримуючим фактором, який дозволить підвищити доброчесність поведінки публічних службовців.

 

Схожі:

Програма навчання для громадських активістів України із практичного...
З січня 2012 року в Україні розпочато впровадження пілотної Програми навчання для громадських активістів України із практичного застосування...
Анкета кандидата на участь у Програмі навчання для громадських активістів...
Програмі навчання для громадських активістів із практичного застосування нового антикорупційного та інформаційного законодавства
Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Волинській області
«З історії виникнення корупції та роль нового антикорупційного законодавства в її запобіганні»
Питання Національного антикорупційного комітету
Указу Президента України від 26 лютого 2010 року №275 "Про утворення Національного антикорупційного комітету"
АНАЛІТИЧНА інформація про виконання вимог антикорупційного законодавства...
Законів України “Про державну службу” та “Про засади запобігання і протидії корупції”, відповідних актів Президента України, Кабінету...
Начальникам служб цивільного захисту районів (міст), ДПЧ, ПДПЧ-16, ЗДПО-1, АРЗ СП
Зу МНС України №239 від 10 березня 2011 року «Про інформування громадськості в сфері запобігання та протидії корупції Територіальними...
Законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою
Цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння
У задачах прийняття рішень діє ще один суттєвий вид невизначеностей
Парето альтернатив. Щоб звузити цю множину, пропонують різноманітні раціональні принципи прийняття рішень і вибору, відповідно до...
Прокуратура України ПРОКУРАТУРА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Направляю за належністю звернення Шапаренка С. О. №47/09-10 від 17. 09. 10., яке надійшло з Генеральної прокуратури України, для...
Порядок прийняття матеріалів
Після отримання та рецензування статей оргкомітет електронною поштою інформує авторів про прийняття та узгоджує виправлення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка