|
|
Скачати 8.53 Mb.
|
вітчизняній правовій системі. Воно становить складне юридич- Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 1999. — С. 312—356. Г л а в а 1 52 не утворення, в якому відображається комплекс різноспрямова- них правових інститутів, (зачіпає) регулює матеріальні, особисті, ідеологічні, моральні та інші відносини в публічній сфері. Сфор- моване у межах певних завдань, адміністративне процесуальне право можна розглядати: як галузь права; як галузь законодавства; як галузь юридичної науки; як навчальну дисципліну. Адміністративне процесуальне право як галузь права — ста- новить систему правових норм, інститутів, принципів, методів і форм діяльності, за допомогою яких забезпечується визнання, реалізація та захист прав і законних інтересів фізичних чи юри- дичних осіб у сфері публічних відносин. Адміністративне процесуальне право як галузь законодавства — це система (вся сукупність) нормативно-правових ак- тів, що містять норми адміністративного процесуального пра- ва, викладені у формі кодифікованих і поточних законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інструкцій, правил, методик та інших підзаконних норматив- них актів, які видані на підставі законів та на їх розвиток. Адміністративне процесуальне право як галузь юридичної науки — це сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про адміністративне процесуальне право, адміністративний процес, адміністративні провадження, адміністративні проце- дури, розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ; його правові інститути, історичні аспекти становлення і перспективи розгляду, предмет і метод правового регулювання та сферу застосування. Предметом адміністративного процесу- ального права як юридичної науки є належне визначення по- няття і змісту основних категорій, всебічне дослідження ме- ханізму правового регулювання суспільних відносин, розкриття і пояснення складних процесів та визначення правового стату- су суб’єктів відносин. Адміністративне процесуальне право як навчальна дисциплі- на являє собою системне викладення теоретичного і приклад- ного матеріалу відповідно до навчальної програми з курсу цієї галузі права. Такий матеріал утворює відповідну систему прак- тичного та теоретичного засвоєння норм адміністративного процесуального права як соціально-юридичного явища, забез- печує підготовку кваліфікованих кадрів, здатних розглядати і вирішувати адміністративні справи на належному законодавчо- му та науковому рівні. 53 Г л а в а 2 Норми адміністративного процесуального права 2.1. Поняття, ознаки та основні риси адміністративних процесуальних норм, особливості їх структури Вивчаючи адміністративне процесуальне право як цілісну правову систему, що має складне утворення, ми не можемо обійти увагою таку первинну категорію даної системи, якою є норма права. По-перше, така норма є передумовою існування адміністративного процесуального права, її слід розглядати, насамперед, як первинний фактор усієї адміністративної про- цесуальної системи (норми права, органи, що розглядають адміністративні справи, принципи, засоби тощо). По-друге, норми адміністративного процесуального права, як і норми інших галузей права, виконують функції регулятора відповідних суспільних відносин. Вони або вимагають від учас- ників процесу визначеної поведінки, або дозволяють їм здійс- нення дій на власний розсуд. Наприклад, ст. 280 КУпАП вста- новлюється перелік обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративні правопорушення, який ор- ган (посадова особа) зобов’язаний з’ясувати ці обставини. I ін- ший приклад: ст. 287 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскар- жена особою, щодо якої вона винесена, а також потерпілим. Отже, «може бути оскаржена», а може й ні — на розсуд зазна- чених осіб. По-третє, норми адміністративного процесуального права відрізняються від інших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспільні відносини щодо реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також держави у сфері державного управління (в публічній сфері). Г л а в а 2 54 По-четверте, норма адміністративного процесуального пра- ва — це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов’язковості в чітко встановленому порядку. При- чому норма такою стає лише тоді, коли вона видається уповно- важеним на те органом у межах його компетенції і в рамках визначеної процедури, а також коли її реалізація забезпечуєть- ся державою шляхом створення реальних умов і засобів, що сприяють безперешкодному здійсненню сформульованих у правовій нормі зразків поведінки та засобами заохочення, пе- реконання, а в необхідних випадках, і примусу. В юридичній літературі однією із ознак адміністративно- процесуальних норм є значне коло суб’єктів, уповноважених їх приймати, а також прийняття цих норм не тільки на законо- давчому рівні, а й органами виконавчої влади різного рівня . Питання дискусійне. Зважаючи на те, які дії органів виконав- чої влади відносити до адміністративного процесу. Якщо дії органів виконавчої влади з питань самоорганізації органу, ство- рення або ліквідації інших органів, реалізації власних повнова- жень зі сфери функціонування органу, діловодство тощо відно- сити до адміністративного процесу, то, звичайно, такі норми будуть приймати не тільки органи виконавчої влади, а й органи місцевого самоврядування і органи самоорганізації населення та ін. На нашу думку, норми адміністративного процесуального права в основному приймаються на законодавчому рівні . Те, що приймаються, наприклад, інструкції, правила, методики з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення чи укази Президента України щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення та інші під- законні нормативні акти, які теж містять адміністративні про- цесуальні норми, дійсно підкреслює особливості адміністра- тивного процесу, на відміну від кримінального і цивільного процесу. Проте зазначені підзаконні акти приймаються: по- перше, відповідно до закону і з метою деталізації окремих по- ложень (носять характер методичного забезпечення процесу- альної діяльності); по-друге, ці акти приймаються щонайменше Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 47. Див. напр.: Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122 (з наст. зм.); Кодекс ад- міністративного судочинства України // ВВР. — 2005. — № 35—37. — Ст. 446 (з наст. зм.). 55 Норми адміністративного процесуального права на рівні центральних органів виконавчої влади, а не на місце- вому. На основі узагальнення властивостей та особливостей ад- міністративних процесуальних норм, поняття їх може бути сформульоване наступним чином. Адміністративні процесуальні норми — це встановлені де- ржавою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захис- ту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення ад- міністративних справ. Крім зазначених вище ознак, адміністративні процесуальні норми характеризуються певними особливостями та специфі- кою. Як зазначалося раніше, вони взаємодіють із цілою низкою матеріальних галузей. Наприклад, порядок реалізації норм фі- нансового, господарського, банківського, митного, земельного та інших галузей права значною мірою визначається нормами адміністративного процесуального права. Отже, норми ад- міністративного процесуального права мають полігалузевий ха- рактер регуляторного впливу . До однієї із особливостей про- цесуальних норм В. К. Колпаков відносить те, що процесуальні норми другорядні щодо матеріальних. Це означає, що вони ви- никають і існують лише за наявності потреби у реалізації ма- теріальних норм, за наявності потреби встановити обов’язкові для виконавчо-розпорядчих органів та їх посадових осіб прави- ла розгляду адміністративних справ . Однак це не означає, що адміністративні процесуальні норми породжуються нормами матеріального прав. Адже одну матеріальну норму права мо- жуть «обслуговувати» кілька процесуальних норм, а одна про- цесуальна норма «обслуговує» кілька матеріальних норм, прий- нятих у різних часових рамках та за різними предметами право- вого регулювання. Реалізація матеріальних та кореспондуючих адміністративно-процесуальних норм розпочинається одночас- но та до певного часу відбувається паралельно . Отже, друго- Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно- графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 104. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під- ручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 269. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно- графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 106. Г л а в а 2 56 рядність адміністративних процесуальних норм щодо матеріаль- них можна визнати лише умовно. Як і іншим правовим нормам, адміністративним процесу- альним нормам теж притаманна певна структура. Класична мо- дель правової норми базується на ідеї — триелементній побу- дові правової норми, відповідно до якого вона складається з гіпотези, диспозиції та санкції. Така структура найбільш повно відповідає і нормі адміністративного процесуального права з точки зору логічності її побудови . Однак С. С. Алексєєв відокремлює логічну структуру нор- ми від структури норми-припису, остання з яких складається з двох елементів — гіпотези і диспозиції або диспозиції і санкції. На існування двочленної структури правових норм права звер- тає увагу і А. М. Колодій . Гіпотеза — це частина правової норми, в якій міститься вказівка на ті умови, за яких настає чинність правил, що вста- новлені в диспозиції. Диспозиція — це частина правової норми, в якій у вигляді владного примусу визначається те, як повинні (чи можуть) вес- ти себе суб’єкти—учасники суспільних процесуальних відно- син. Санкція — це частина правової норми, яка містить вказівку на ті правові наслідки, що настають через порушення правила, зафіксованого у диспозиції, чи умови, зазначені в гіпотезі. Більшість адміністративних процесуальних норм містить права й обов’язки учасників процесу, форми та методи діяльності осіб, уповноважених розглядати та вирішувати індивідуальну адміністративну справу. Специфіка таких норм полягає в тому, що вони у більшості випадків містять лише правила поведінки — диспозицію, характерною ознакою якої є імперативність. У них, як правило, відсутня така частина норми, як санкція, наявність якої перетворює процесуальну норму на матеріальну. Норми адміністративного процесуального права можна класифікувати за наступними критеріями: — за змістом норми поділяються на регулятивні і дефіні- тивні. Регулятивні встановлюють правила поведінки учасників адміністративно-процесуальних відносин, у тому числі і ор- Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. — М.: Юрид. лит., 1981. — Т. 1. — С. 53—63. Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Iнтер, 1998. — С. 73. 57 Норми адміністративного процесуального права ганів, уповноважених розглядати адміністративні справи. Де- фінітивні норми визначають завдання проваджень, встановлю- ють принципи процесу, формулюють визначення понять пра- воздатності та дієздатності, процесуальних строків, доказів, судових витрат тощо; — за сферою застосування норми адміністративного проце- суального права поділяються на загальні, спеціальні, виняткові. Загальні норми мають значення для всіх видів провадження, всіх стадій процесу і містяться в загальних розділах адміністра- тивно-процесуальних актів. Спеціальні норми регулюють права, обов’язки, умови і порядок процесуальних дій суб’єктів пра- вовідносин щодо окремих видів проваджень, здійснення пев- них процедур. Виняткові норми в адміністративному процесу- альному праві спрямовані на врегулювання особливих видів проваджень, умови виняткової підсудності та ін. Наприклад, провадження в окремих категоріях справ, провадження за ви- |
| Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
| БІРЖОВЕ ПРАВО Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... ... |
Реферат На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч. Посіб. К.: Юрінком інтер, 1999. 576 с |
| О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів |
П. С. Дудик Комунікативно- стилістичні якості мовлення Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
| КОНКУРЕНТНЕ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Й як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ^ (лист №14/18.... |
В.І., Слободяник Н. П. ЛОГІСТИКА Рекомендовано Міністерством освіти... Викладення теоретичного матеріалу підкріплюється прикладами, контрольними запитаннями, тестами, термінологічним словником |
| ББК Ш 141. 14 9 ... |
Робоча Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики... Положення про проведення практики студентами вищих навчальних закладів України, на підставі Програми педагогічної практики для педагогічних... |