|
|
Скачати 8.53 Mb.
|
| тема, та зміст галузі права і принципи діяльності суб’єктів пра- вовідносин, її складових частин, за якими разом із способом здійснення процесуальних дій, гарантіями забезпечення ад- міністративно-процесуальної діяльності та правовим статусом суб’єктів адміністративного процесу формується структура адміністративно- процесуального режиму (процесуальної форми). Отже, йдеться про наявність двох груп (видів) принципів: а) принципи адміністративного процесуального права: б) при- нципи адміністративного процесу, або адміністративно-проце- суальні принципи. Принципи адміністративного процесуального права являють собою складову частину загальноправових принципів, відбива- ють соціально-політичний стан та потреби суспільства і держа- ви, закріплені Конституцією та іншими законами України, є підґрунтям формування і розвитку адміністративно-процесу- альної діяльності. До них належать принципи: Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 29—37. Там само. — С. 12—14; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 18—26. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 206—209; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 33—37; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 272—274; Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Моногра- фія. — К.: Юрінком Iнтер, 2004. — С. 393—400. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно- графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 147—155. 27 Поняття адміністративного процесуального права України — верховенства права; — презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення та заінтересованої особи; — верховенства закону в системі адміністративно-процесу- альних нормативних актів; — забезпечення і охорони інтересів особи і держави; — диференціації та спеціалізації адміністративного процесу; — відповідності норм адміністративного процесуального права України положенням міжнародно-правових актів. 1. Принцип верховенства права. Цей принцип закріплено у ст. 8 Конституції України, ст. 8 КАСУ та у низці інших установ- чих актів нашої держави. Вітчизняними теоретиками М. I. Ко- зюброю, А. М. Колодієм, Є. А. Назаренко, М. Й. Орзіхом, П. М. Рабіновичем неодноразово оприлюднювалися думки щодо витлумачення й визначення змісту принципу верховенства пра- ва. Його однозначне, уніфіковане розуміння має неабияке зна- чення для юридичної практики. В цьому зв’язку 2 листопада 2004 р. Конституційним Судом України було постановлено рі- шення, в якому викладене розуміння верховенства права. «Вер- ховенство права — це панування права в суспільстві. Верхо- венство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема у закони, які за своїм зміс- том мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної спра- ведливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рів- нем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі об- межувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна із ос- новних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права» . Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції Украї- ни (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш легкого покарання) від 2 листопада 2004 р. № 15-РП-2004 // Офіційний вісник України. — 2004. —№ 45. — Ст. 2975. — С. 41. Г л а в а 1 28 Юридичний зміст визначення верховенства права має три складові: а) справедливість як природно-правовий фундамент розуміння верховенства права; б) позитивістська діяльність держави, тобто наявність державно-вольового інструментарію, на- самперед закону і суду; в) легітимація як неодмінна ознака правовості соціальних регуляторів, тобто усі соціальні регуля- тори — право, мораль, традиції, звичаї тощо — мають бути легітимовані суспільством. Такі умови дають можливість споді- ватися на впровадження в Україні верховенства права. 2. Принцип презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення та заінтересованої особи. Презумпція — це припу- щення високого ступеня ймовірності правомірної поведінки та законних вимог суб’єкта звернення. Цей принцип ґрунтується на повазі до особистості з урахуванням того, що держава від- повідає перед людиною за свою діяльність. Він слугує запро- вадженню у право ідей гуманності, законності та справедли- вості і набуває значення юридичного принципу. Таким є, наприклад, закріплений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості у вчиненні злочину, який розгля- дається як гарантія свободи і гідності людини, але належить лише до сфери кримінального права та кримінального процесу. Розбудова правової держави та громадянського суспільства потребує запровадження у право презумпції як гуманістичних ідей на законодавчому рівні у всіх юридичних процесах. У загальних рисах принцип презумпції правомірності в адміністративному процесі знаходить своє вирішення у ст. 7 КУпАП, ст. 6 КАСУ та інших нормативних актах, які регулюють поря- док та умови звернення громадян до органів владних повнова- жень чи вирішення конкретних адміністративних справ. Отже, зміст презумпції правомірності виражається в тому, що вимоги суб’єкта звернення та заінтересованої особи визнаються право- мірними, поки інше не буде доведено у результаті розгляду та вирішення адміністративної справи. Юридичний зміст цього принципу складають такі правила: а) ніхто не зобов’язаний доводити правомірність свого звер- нення. Доказування правомірності дій особи є її правом, а не обов’язком; б) усі звернення, оформлені належним чином і по- дані в установленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду; в) усі сумніви щодо правомірності звернен- ня особи тлумачаться на її користь; г) ніхто не може бути поз- бавлений права на розгляд його справи в адміністративному 29 Поняття адміністративного процесуального права України суді, до підсудності якого вона віднесена КАСУ; ґ) ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції; д) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним пра- вопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановле- них законом; е) постанови або рішення у справах не повинні ґрунтуватися на припущеннях. 3. Принцип верховенства закону в системі адміністративно- процесуальних нормативних актів. Реалізація цього принципу вимагає: по-перше, прийняття законів, що регулюють процесу- альні відносини виключно відповідно до вимог норм Консти- туції України; по-друге, адміністративно-процесуальні відно- сини, насамперед визначальні їх сторони, мають бути врегу- льовані виключно на законодавчому рівні; по-третє, визначення мінімально необхідних повноважень органів вико- навчої влади у сфері процесуальної діяльності на базі підзакон- них нормативних актів та витіснення й обмеження сфери дії відомчих нормативних актів. Отже, верховенство закону в системі адміністративно-про- цесуальних нормативних актів виявляється в тому, що він прийнятий з дотриманням усіх необхідних вимог і процедур, має вищу юридичну силу, відповідає Конституції України й не може бути скасований, призупинений чи підмінений жодним підза- конним актом, виданим органом владних повноважень будь- якого рівня. Прийняття адміністративних процесуальних за- конів, які не відповідають Конституції України, неприпустиме, бо це може зумовити необґрунтоване обмеження прав, свобод та інтересів людини і громадянина. У разі прийняття підзакон- них нормативних актів, які не відповідають законам і Консти- туції України, такі акти мають бути приведені у відповідність до законодавчої бази, або скасовані. Саме реалізація цих вимог сприяє дійсному забезпеченню прав і свобод громадян. Юридичний зміст цього принципу полягає в установленні максимальної врегульованості законом адміністративно-проце- суальних дій та визначення мінімально необхідних повнова- жень органів влади щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ. 4. Принцип забезпечення і охорони інтересів особи і держави. Цей принцип в літературі визначається ще як принцип процесу- альної владності, що означає здійснення певних дій в інтересах усього суспільства. Тобто норми адміністративного процесуаль- Г л а в а 1 30 ного права повинні бути сконструйовані таким чином, щоб пе- редбачали зобов’язання (обов’язок) органів, які розглядають і вирішують індивідуальні адміністративні справи, забезпечували захист не тільки інтересів, прав і свобод людини, а й інтереси держави, громадського порядку, підприємств, установ та органі- зацій. Використання інформації, власності, природних ресурсів не може завдати шкоди правам і свободам інших громадян, ін- тересам суспільства і держави. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей . В цьому зв’язку найважливішим завданням діяльності державних органів (судів) є охорона конституційного ладу, встановленого порядку управ- ління, забезпечення державного та суспільного порядку, а та- кож здійснення заходів щодо запобігання вчиненню правопору- шень. Урахування інтересів держави тісно пов’язане із забезпе- ченням охорони інтересів особи. Належне функціонування органів владних повноважень та суду є найважливішим чинни- ком захисту прав, свобод та інтересів особи і, навпаки, законослухняність членів суспільства сприяє нормальному функціону- ванню державного апарату і держави в цілому. Юридичний зміст цього принципу полягає в тому, що пра- ва і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяль- ності держави. 5. Принцип диференціації та спеціалізації адміністративного процесу. Системний аналіз норм адміністративно-процесуаль- ного права дає підстави говорити про наявність двох форм ад- міністративного процесу — судову та управлінську, які об’єднують принаймні три основні групи адміністративних проваджень: а) провадження в сфері управління; б) проваджен- ня з адміністративного судочинства; в) провадження в справах про адміністративні правопорушення. Саме ця характерна особливість для адміністративного процесу, на відміну від кримінального, цивільного чи господарського процесів, потре- бує належного процесуального врегулювання, диференціації та спеціалізації щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. При цьому варто звернути увагу на те, що провадження з адміністративного судочинства не можна розглядати як фор- му управлінської діяльності. Отже, диференціація і спеціалізація з розгляду і вирішення адміністративних справ викликані особливою соціальною го- Конституція України // ВВР. — 1996. — № 30. — Ст. 68. 31 Поняття адміністративного процесуального права України стротою, пов’язаною зі сферою управлінської (публічної) діяль- ності, та обумовлені наступними чинниками: а) необхідністю оперативного та своєчасного реагування і вирішення ад- міністративних справ у строки, визначені законом з метою уникнення зволікання в управлінській діяльності; б) потребою повного, всебічного розгляду адміністративної справи та уста- новлення об’єктивної істини фахівцями у різних галузях управ- ління; в) значною кількістю органів (посадових осіб), уповно- важених розглядати і вирішувати справи по суті, що вимагає чіткої їх спеціалізації та вичерпного окреслення обсягів та меж повноважень; г) забезпеченням ведення процесу менш обтяж- ливими фінансовими витратами держави; ґ) можливістю інс- танційного оскарження дій і рішень органів (посадових осіб), |
| Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
| БІРЖОВЕ ПРАВО Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... ... |
Реферат На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч. Посіб. К.: Юрінком інтер, 1999. 576 с |
| О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів |
П. С. Дудик Комунікативно- стилістичні якості мовлення Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
| КОНКУРЕНТНЕ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Й як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ^ (лист №14/18.... |
В.І., Слободяник Н. П. ЛОГІСТИКА Рекомендовано Міністерством освіти... Викладення теоретичного матеріалу підкріплюється прикладами, контрольними запитаннями, тестами, термінологічним словником |
| ББК Ш 141. 14 9 ... |
Робоча Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики... Положення про проведення практики студентами вищих навчальних закладів України, на підставі Програми педагогічної практики для педагогічних... |