КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
ДО ЧИТАЧА
Одним із найважливіших напрямів розвитку України як правової держави є охорона громадян та суспільства від кримінальних правопорушень і формування правоохоронної політики на засадах демократії, гуманізму та ефективності.
Досягнення зазначених цілей неможливе без наявності законодавчої бази, яка
відповідає сучасним стандартам у сфері захисту прав людини. Зважаючи на це, ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу України стаю визначною подією для вітчизняної правової системи. Кодексом повністю оновлюється законодавче регулювання кримінального судочинства відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, що було високо оцінено міжнародними організаціями та експертами Ради Європи.
Кодекс створює умови для оперативного, всебічного та неупе- редженого розслідування і судового розгляду кримінальних справ та суттєво збільшує повноваження судді як представника незалежної гічки влади.
Застосування норм Кодексу повинно відповідати конституційному принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями.
Віктор Янукович
Переконаний, що цей науково-практичний коментар забезпечить належне втілення в життя приписів Кодексу, сприятиме підвищенню правової культури громадян, працівників правоохоронних органів, суддів, адвокатів, науковців, студентів і курсантів юридичних навчальних закладів.
Президент України
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
кримінальний процесуальний
кодекс україни Науково-практичний коментар
У двох томах Том 1
За загальною редакцією: Президента НАГІрН України, ректора Національного університету
«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», академіка НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора юридичних наук, професора В. Я. Тація, Генерального прокурора України, державного радника юстиції України, доктора юридичних наук, заслуженого юриста України В. П. Піионки, Радника Президента України - Керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України, доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України А. В. Портнова
Харків «Право» 2012
УДК 343.13(477) ББК 67.9(4УКР)308 К82
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - X. : Право, 2012. - 768 с.
ISBN 978-966-458-410-1
ISBN 978-966-458-411-8 (Т. 1)
Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України підготовлений провідними вітчизняними науковцями та представниками практичних відомств. У ньому враховані практика Європейського суду з прав людини, національний досвід та правові традиції, які притаманні сучасній національній правовій системі, а також нові підходи до побудови процедури кримінального провадження, окремих його стадій та інститутів.
Коментар складається з двох томів. Перший том містить тлумачення загальних положень, складовими яких є норми про кримінальне процесуальне законодавство та сфера його дії, засади кримінального провадження, норми, які врегульовують процесуальне положення суду, сторін та інших учасників кримінального провадження, докази і доказування, фіксування кримінального провадження, вимоги, що висуваються до процесуальних рішень, тощо. Предметом науково-практичного коментування в першому томі також є положення кримінального процесуального закону, які врегульовують застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також досудове провадження.
Другий том містить коментар до розділів, які унормовують судове провадження у першій інстанції, судове провадження з перегляду судових рішень, особливі порядки кримінального провадження, процедуру відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, виконання судових рішень та міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
© Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін., 2012
©«Право», 2012
ISBN 978-966-458-410-1 ISBN 978-966-458-411-8 (Т. 1)
Науково-практичний коментар стане у пригоді практичним працівникам - суддям, прокурорам, слідчим, адвокатам, представникам юридичних служб міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій, а також ученим-правознавцям, викладачам, аспірантам, студентам, слухачам і курсантам юридичних навчальних закладів, широкому колу громадян.
УДК 343.13(477) ББК 67.9(4УКР)308
СПИСОК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
BP України - Верховна Рада України
ВСУ - Верховний Суд України
ВССУ - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ГК - Господарський кодекс України
ЄСПЛ - Європейський суд з прав людини
ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЗДПЛ - Загальна декларація прав людини
ЗК - Земельний кодекс України
ЗУ - Закон України
КАС - Кодекс адміністративного судочинства України
КВК - Кримінально-виконавчий кодекс України
КЗпП - Кодекс законів про працю України
КЗПЛ - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
КГТК - Кримінальний процесуальний кодекс України
КК - Кримінальний кодекс України
КМУ - Кабінет Міністрів України
КСУ - Конституційний Суд України
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС - Міністерство внутрішніх справ України
МК - Митний кодекс України
МОЗ - Міністерство охорони здоров'я України
МІ 111111 - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
МФ - Міністерство фінансів України
МЮ - Міністерство юстиції України
НБУ - Національний банк України
ПЕОМ - персональна електронно-обчислювальна машина
ПВСУ - Пленум Верховного Суду України
ПДК - Податковий кодекс України
ПК - Повітряний кодекс України
ПІІВСУ - Постанова Пленуму Верховного Суду України
ППВССУ - Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України
СБУ - Служба безпеки України
СК - Сімейний кодекс України
СТЗ - спеціальні технічні засоби отримання інформації
ФДМ - Фонд державного майна України
ЦК - Цивільний кодекс України
ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс України
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Прийнятий Верховною Радою України Законом від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (Голос України, 2012,19 травня, № 90-91)
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ГЛАВА 1
КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
ТА СФЕРА ЙОГО ДІЇ
Стаття 1
Кримінальне процесуальне законодавство України
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
-
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ст. З КПК). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державний кордон» територією України є суша, води, надра, повітряний простір, що обмежені лінією та вертикальною поверхнею, яка проходить по цій лінії, і є державним кордоном України.
-
Кримінальне процесуальне законодавство України - це сукупність правових норм, що регулюють порядок кримінального провадження і спрямовані на гарантування виконання завдань кримінального судочинства. До джерел кримінального процесуального законодавства України належать:
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального провадження, закріплює його засади, окреслює пріоритетні групи суспільних відносин, що підлягають правовому захисту та охороні з боку держави;
Кримінальний процесуальний кодекс України - систематизоване зведення кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неодно-
значно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК);
інші закони України («Про судоустрій і статус судців», «Про прокуратуру», «Про судову експертизу», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» тощо). Згідно з ч. З ст. 9 КПК, закони, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК. При здійсненні такого провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК;
міжнародні договори з питань правової допомоги в кримінальних провадженнях, учасником яких є Україна, згода на обов'язковість яких надана BP України (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах - Закон про ратифікацію від 16 січня 1998 p.; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах - Закон про приєднання від 22 вересня 1995 p.; Європейська конвенція про видачу правопорушників - Закон про ратифікацію від 16 січня 1998 p.; Конвенція про передачу засуджених осіб - Закон про приєднання від 22 вересня 1995 p.; Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків - Закон про ратифікацію від 26 вересня 2002 p.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом - Закон про ратифікацію від 17 грудня 1997 p.; договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах - Закон про ратифікацію від 10 лютого 2000 р. тощо). У разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана BP України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України (ч. 4 ст. 9 КПК).
Для застосування кримінального процесуального законодавства важливе значення мають рішення КСУ, які визнають такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) повністю чи в окремій частині, закони, які регламентують порядок діяльності органів досудового розслідування, прокурора, суду. У рішеннях КСУ також дається офіційне тлумачення окремих норм, що регулюють кримінальну процесуальну діяльність.
У зв'язку з членством України в Раді Європи врегульовано питання про значення рішень ЄСПЛ для кримінальної процесуальної діяльності. Відповідно до ст. 46 «Обов'язкова сила судових рішень та їх виконання» розд. 11 «Європейський суд з прав людини» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держави, які ратифікують цю Конвенцію, зобов'язані «виконувати остаточне рішення Суду у будь- якій справі, в якій вони є сторонами». У статті 17 ЗУ від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 5 ст. 9 КПК зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
\ПІ III І —^——
Завдання кримінального провадження
1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
1. Зі змісту ст. 2 КПК випливає, що є три завдання кримінального судочинства: 1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Об'єктами, що беруться під захист від кримінальних правопорушень за допомогою норм КПК, є: особа; суспільство; держава. Об'єктами охорони є права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження. Під такою охороною слід розуміти забезпечення необхідних умов для здійснення прав, свобод і задоволення законних інтересів, їх недоторканності та непорушності за допомогою чіткого врегулювання кримінальних процесуальних відносин та прийняття заходів правового характеру з метою недопущення порушення прав учасників кримінального провадження. Особи, які порушують їх права, свободи та законні інтереси, притягуються до юридичної відповідальності. Перелік учасників кримінального провадження визначено у п. 25 ст. З КПК.
Вимога швидкого розслідування і судового розгляду означає, що строки встановлення події кримінального правопорушення і винних осіб повинні максимально наближатися до моменту вчинення злочину.
Повнота розслідування і судового розгляду означає, що встановлені всі обставини, які відповідно до ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Коли встановлені перераховані обставини, злочин визнається повністю розкритим. Констатація цього факту є можливою тільки після набрання обвинувальним вироком законної сили, а у випадках закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин - після набрання чинності відповідною ухвалою суду.
Під неупередженістю досудового розслідування та судового розгляду слід розуміти об'єктивність, безсторонність щодо дослідження всіх обставин провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини.
що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття неупереджених процесуальних рішень. Суд, зберігаючи неупередженість, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК).
Завдання, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, означає необхідність установити всіх осіб, які вчинили злочин. Міра вини є її кількісною характеристикою, яка відображає тяжкість провини особи перед особою, суспільством, державою, є сукупністю форми та змісту вини з урахуванням усіх особливостей психічного ставлення підозрюваного, обвинуваченого до обставин кримінального правопорушення.
Застосування належної правової процедури означає суворе додержання встановленого кримінальним процесуальним законом порядку досудового розслідування та судового провадження. Саме це є гарантією встановлення об'єктивної істини при здійсненні кримінального провадження, застосування до винного справедливого покарання і непритягнення до кримінальної відповідальності невинуватого. У випадку, коли невинуватий був обвинувачений або засуджений, підданий необгрунтованому процесуальному примусу, йому за рахунок державного бюджету має бути компенсована незаконно заподіяна майнова та моральна шкода. Це питання регулюється ЗУ від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
ДНІ І г і —
Визначення основних термінів Кодексу
1. Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:
близькі родичі та члени сім'ї-чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;
головуючий - професійний суддя, який головує при колегіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово;
державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;
дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків;
досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про
застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів;
закон України про кримінальну відповідальність-законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки);
керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень;
керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень;
кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;
обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом;
притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом;
розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія;
слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень;
слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, т у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визна ченням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляцій ного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у су; першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду;
сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчи» керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, йог представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, випрае даний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заході медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосував ня, їхні захисники та законні представники;
суд апеляційної інстанції - Апеляційний суд Автономної Республіки Кри* апеляційний суд області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальне юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржував судове рішення;
суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляд цивільних і кримінальних справ;
суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськра йонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриї тя кримінального провадження;
суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вище го спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляцій ного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києв та Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судії які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здій снювати правосуддя, а також присяжний;
судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанці яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та пре голошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеля ційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововияе леними обставинами;
учасники кримінального провадження - сторони кримінального провг дження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільни позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач т його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в інс земну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставс давець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судови розпорядник;
учасники судового провадження - сторони кримінального провадженні потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, йог представник та законний представник, цивільний відповідач та його предстаЕ ник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, пере^ бачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.
2. Інші терміни, що вживаються в цьому Кодексі, визначаються спеціальними нормами у цьому Кодексі та інших законах України.
Визначення основних термінів КПК, яке дається у коментованій статті, сприяє їх однаковому розумінню та правильному застосуванню на всіх етапах досудового розслідування та судового провадження, виключає необхідність розкривати їх зміст у статтях КПК, де вони вживаються. Таке правове регулювання сприяє ефективному засвоєнню змісту процесуальних норм, полегшує користування КПК.
Інші терміни, що вживаються у КПК, визначаються спеціальними нормами КПК. Так, наприклад, у ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 95, ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99, ч. 1 ст. 101, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 113 КПК наведено визначення таких термінів, як докази, показання, речові докази, документ, висновок експерта, повідомлення, процесуальні строки. У статті 541 КПК роз'яснюються такі терміни: міжнародна правова допомога; видача особи (екстрадиція); перейняття кримінального провадження; запитуюча сторона; запитувана сторона; уповноважений (центральний) орган; компетентний орган; екстради- ційна перевірка; екстрадиційний арешт; тимчасовий арешт; тимчасова видача. Терміни, що вживаються у КПК, також визначаються спеціальними нормами інших законів. Так, у низці статей КПК ідеться про міжнародні договори України. Визначення цього терміна міститься у ст. 2 ЗУ від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України».
Терміни, що вживаються у КПК, визначаються не тільки нормами КПК та інших законів. Так, у п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК зазначено, що свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката. Роз'яснення терміна «правова допомога» наведено у мотивувальній частині Рішення КСУ від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/ 2009 (справа про право на правову допомогу).
Стаття 4
Дія Кодексу в просторі
Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого особового складу, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.
Досудове розслідування і судове провадження на території України здійснюються з підстав та в порядку, передбачених КПК, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
До складу території України, відповідно до її законодавства та міжнародних договорів, належать: 1) суходіл у межах державних кордонів, у тому числі острови у відкритому морі, що належать Україні (наприклад, острів Зміїний у Чорному морі); 2) внутрішні територіальні води; 3) надра в межах кордонів України, у тому числі надра під територіальним морем (на глибині, яка є доступною для геологічного освоєння): 4) повітряний простір над суходолом та водним простором, у тому числі над територіальним морем, у межах державних кордонів; 5) територіальне море - смуга прибережних морських вод завширшки до 12 морських миль, що відлічуються від лінії найбільшого відливу як на материку, так і на островах, які належать Україні (одна морська миля - 1853 метри); 6) континентальний шельф України (дно та надра під територіальним морем), у тому числі континентальний шельф островів, які належать Україні. Також до території України прирівнюються певні об'єкти, які перебувають під її суверенітетом; 7) військові кораблі чи шлюпки, що ходять під прапором України, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, у територіальних водах іншої держави чи іноземному порту; 8) військові повітряні об'єкти, що знаходяться в будь-якому місці за межами повітряного простору України; 9) невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території України та ходять під прапором України у відкритому морі. Особливий правовий режим мають території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном. На них діє принцип імунітету території, який означас заборону здійснення на цій території слідчих та інших процесуальних дій без дозволу керівника дипломатичного представництва чи консульської установи.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується при здійсненні провадження шодо кримінальних правопорушень, вчинених на: території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном; повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
Згідно із загальноприйнятими нормами та традиціями міжнародного права юрисдикція держави поширюється на: пасажирські, вантажні та інші цивільні судна, ще перебувають під прапором (розпізнавальним знаком) у відкритому водному просторі: на військові кораблі та військові повітряні судна незалежно від того, знаходяться вони у відкритому водному (повітряному) просторі або у територіальних водах (повітряному просторі) іншої держави.
Порядок, передбачений КПК, застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи особового складу Збройних Сил України, якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана BP України, передбачено поширення юрисдикції України на цей особовий склад.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 85 Конституції України схвалення рішення про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави належить до повноважень BP України. Наприклад, 5 липня 2012 р. парламент прийняв Закон «Про схвалення рішення Президента України щодо направлення миротворчого контингенту для участі України в місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго».
При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовується кримінальне процесуальне законодавство України. Порядок його виконання регулюється ст. 558 КПК. Однак на прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана BP України. Якщо такий договір відсутній, задоволення прохання про таке застосування можливе в тому випадку, коли дане прохання не суперечить законодавству України.
При цьому, згідно зі ст. 563 КПК, представник компетентного органу іноземної держави, дозвіл на присутність якого надано відповідно до вимог КПК, не має права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі присутності під час проведення процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися законів України. Вони мають право спостерігати за проведенням процесуальних дій та вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, з дозволу слідчого, прокурора або суду ставити запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.
Стаття 5
Дія Кодексу в часі
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийнятгя такого рішення.
Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.
1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд повинні застосовувати кримінальний процесуальний закон, який діє відповідно під час досудового розслідування та судового розгляду. У частині 1 ст. 58 Конституції України встановлено загальне правило - закон не має зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десяі днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законог але не раніше дня його опублікування. З цього питання діє Указ Президента Україн від 10 червня 1997 р. № 503/97 «Про порядок офіційного обнародування нормативні правових актів і набрання ними чинності». Офіційно друкованими виданнями є «Від< мості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Офіційний вісни Президента України» та газети «Голос України», «Урядовий кур'єр».
2. Про допустимість доказів та визнання їх недопустимими йдеться у стаття 86-90 КПК. Якщо під час кримінального провадження змінюється кримінальний пре цесуальний закон, який встановлює нові правила збирання доказів, допустимісі доказів визначається положеннями КПК, які були чинними на момент їх отримання
Стаття 6
Дія Кодексу за колом осіб
Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щод будь-якої особи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Особливості кримінального провадження щодо окремих категорій осіб ви значаються главою 37 цього Кодексу.
Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичний імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодо* такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організа ції"), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством Укра їни та міжнародними договорами України.
1. При кримінальному провадженні норми КПК застосовуються щодо: громадяї України; іноземців, за винятком осіб, які користуються дипломатичним імунітетом осіб без громадянства. Визначення цих термінів наведено у ст. 1 ЗУ від 18 січня 2001 р «Про громадянство». Громадянин України - особа, яка набула громадянство Україні в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держа ва відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про належність до громадянства України (для особи вікоіу до 16 років); 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 5) проїзний документ дитини; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 26 Конституції
України). Відповідно до ЗУ від 22 вересня 2011 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», законодавством України іноземцям гарантується недоторканність особи, житла, невтручання в особисте життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їхньої гідності нарівні з громадянами України. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини, несуть відповідальність на загальних підставах.
Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно: 1) народного депутата України; 2) судді КСУ, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя; 3) кандидата у Президенти України; 4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника головного контролера та секретаря Рахункової палати; 6) депутата місцевої ради; 7) адвоката; 8) Генерального прокурора України, його заступника. Особливості кримінального провадження щодо цієї окремої категорії осіб визначаються гл. 37 КПК.
2. Коло осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності, визначено Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961р. (ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 березня 1964 р.) та Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, яке затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються особистою недоторканністю і не можуть бути заарештовані або затримані. Вони мають імунітет від кримінальної юрисдикції України.
|