ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ


Скачати 0.7 Mb.
Назва ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
Сторінка 1/6
Дата 15.03.2013
Розмір 0.7 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

  1. Вплив правового статусу особи на розвиток суспільства.

  2. Види правового статусу особи.

  3. Сутність понять: “права”, “свободи” та “інтереси”.

  4. Основні гарантії забезпечення прав і обов’язків особи в Україні.

  5. Принцип: “людина – найвища соціальна цінність у державі”.

  6. Роль держави у забезпеченні прав і свобод особи.

  7. Структурні елементи правової системи.

  8. Причини зближення національних правових систем світу.

  9. Розвиток правових систем світу на сучасному етапі.

  10. Загальноправові тенденції розвитку правової системи України.

  11. Національно-державні відмінності у правових системах світу.

  12. Історично-правові причини та умови формування різних правових систем світу.

  13. Процес формування та розповсюдження романо-германської правової сім`ї.

  14. Основні характерні риси романо-германської правової сім`ї.

  15. Публічне і приватне право як основні складові континентального права.

  16. Верховенство закону – стабільний принцип континентальної правової системи.

  17. Індивідуальні особливості правових систем Скандинавських країн та країн Латинської Америки.

  18. Особливості правової системи України.

  19. „Право судової практики” як специфічне джерело загального права.

  20. Основні відмінності американського права.

  21. Основні тенденції розвитку американського права.

  22. Основні тенденції розвитку англійського права.

  23. Специфічні риси англійського прецедентного права.

  24. Основні відмінності між романо-германською та англо-саксонською правовими системами.

  25. Релігійний зміст мусульманського права.

  26. Історично-правові причини та умови виникнення мусульманського права.

  27. Тенденції розвитку сучасного мусульманського права.

  28. Релігійний зміст індуського права.

  29. Причини, умови та наслідки впливу англійського права на індуське право.

  30. Умови формування африканської правової сім`ї.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

(2-й семестр)

  1. Загальнотеоретична юридична наука в Україні, її система.

  2. Роль і місце теорії держави і права у системі юридичних наук.

  3. Загальна характеристика теорій походження держави.

  4. Походження держави.

  5. Поняття держави, її ознаки.

  6. Соціальна цінність держави.

  7. Поняття і структура суспільства.

  8. Концепція громадянського суспільства.

  9. Політична система суспільства: поняття і загальна характеристика.

  10. Характеристика елементів політичної системи.

  11. Концепція правової держави.

  12. Поняття, значення та класифікація функцій держави. Внутрішні і зовнішні функції держави, їх взаємозв’язок.

  13. Форми і методи здійснення функцій держави.

  14. Поняття механізму держави. Механізм держави як система державних організацій.

  15. Поняття державного апарату. Принцип розподілу влад і структура державного апарату.

  16. Поняття форми держави. Класифікація форм держави.

  17. Поняття форми правління. Характеристика видів форм правління.

  18. Поняття форм державного устрою. Види форм державного устрою.

  19. Поняття державно-правового режиму. Види державно-правових режимів.

  20. Походження права.

  21. Поняття права, його соціальна цінність.

  22. Основні ознаки права.

  23. Історичні типи права, їх характеристика.

  24. Структура права. Характеристика структурних елементів права.

  25. Види основних теорій права.

  26. Основні види соціальних норм і їх роль та функції у забезпеченні соціального регулювання.

  27. Поняття соціальних норм.

  28. Право як особливий вид соціальних норм, його роль і місце в системі соціальних норм та забезпеченні функцій соціального регулювання.

  29. Поняття норми права. Норма права як елемент права.

  30. Характеристика структурних елементів норми права: гіпотези, диспозиції та санкції.

  31. Поняття системи права.

  32. Основні структурні елементи системи права, їх характеристика.

  33. Поняття і зміст системи законодавства, її співвідношення з системою права.

  34. Систематизація нормативних актів. Кодифікація і інкорпорація: поняття, особливості, характерні риси.

  35. Поняття правоутворення, його види.

  36. Правотворчість як особлива форма соціального управління.

  37. Суб’єкти, принципи і види правотворчості.

  38. Основні етапи правотворчості.

  39. Зовнішні форми права. Поняття і види форм (джерел) права, їх особливості.

  40. Нормативно-правовий акт як основна форма (джерело) права. Види нормативно-правових актів: закони і підзаконні нормативні акти.

  41. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб.

  42. Правовий звичай.

  43. Правовий прецедент.

  44. Нормативно-правовий договір.

  45. Поняття, форми і методи реалізації норм права.

  46. Безпосередні форми реалізації норм права: використання, виконання та дотримання.

  47. Поняття застосування норм права як особливої форми їх реалізації.

  48. Види правозастосовчих актів.

  49. Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення. Аналогія права і аналогія закону.

  50. Поняття тлумачення права. Тлумачення правових норм у правозастосовчій діяльності.

  51. Види і способи тлумачення норм права: поняття та класифікація.

  52. Поняття і основні риси правових відносин.

  53. Види правовідносин і критерії їх класифікації.

  54. Структура правовідносин: суб’єкти, об’єкти, зміст.

  55. Поняття і види суб’єктів правовідносин.

  56. Правосуб’єктність як основна риса правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.

  57. Поняття і види об’єктів правовідносин.

  58. Зміст правовідносин: юридичний і фактичний.

  59. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

  60. Юридичні факти: поняття і класифікація.

  61. Правова поведінка: поняття, ознаки, структура, види і співвідношення з іншими видами соціальної поведінки.

  62. Механізм правової поведінки та його зміст.

  63. Поняття правомірної поведінки. Основні ознаки правомірної поведінки.

  64. Види правомірної поведінки.

  65. Поняття та основні ознаки протиправної поведінки.

  66. Види правопорушень.

  67. Склад правопорушення та характеристика його елементів.

  68. Юридична відповідальність: поняття, ознаки.

  69. Принципи, мета та функції юридичної відповідальності.

  70. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності.

  71. Правове регулювання: поняття, предмет, метод. Межі та види правового регулювання.

  72. Типи правового регулювання.

  73. Стадії процесу правового регулювання.

  74. Поняття законності і її зміст.

  75. Принципи законності.

  76. Суспільний порядок і правопорядок: поняття, зміст, співвідношення.

  77. Вимоги до правопорядку.

  78. Поняття дисципліни і її види. Державна дисципліна: поняття і форми виявлення.

  79. Поняття та характерні риси правової свідомості.

  80. Структура правосвідомості.

  81. Види правосвідомості.

  82. Правова культура: поняття і структура.

  83. Шляхи формування правової культури.

  84. Поняття правового виховання. Цілі та зміст правового виховання. Форми правового виховання.

  85. Поняття та елементи юридичної діяльності.

  86. Поняття, ознаки та види юридичної практики.

  87. Поняття юридичного процесу, його ознаки та види.

  88. Процесуальні правовідносини.

  89. Поняття і види юридичної техніки.

  90. Юридична термінологія.

  91. Поняття та основні елементи правового статусу особи, їх загальна характеристика.

  92. Елементи правового статусу особи.

  93. Принципи правового статусу особи.

  94. Класифікація прав і свобод особи.

  95. Поняття рівноправності громадян.

  96. Гарантії забезпечення прав і свобод особи.

  97. Види гарантій правового статусу.

  98. Поняття і ознаки правової системи, її структура.

  99. Поняття „типу” (сім`ї) правових систем. Типологія правових систем.

  100. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї. Структура права романо-германської правової сім’ї.

  101. Джерела романо-германського права.

  102. Характеристика правової сім’ї загального права.

  103. Формування англійського загального права. Прецедентне право Англії.

  104. Структура, джерела та основні групи англійського загального права.

  105. Формування, поняття та основні категорії правової системи США.

  106. Джерела американського права.

  107. Особливості сучасного американського права та основні тенденції його розвитку.

  108. Загальна характеристика мусульманської правової сім’ї. Поняття та розповсюдження мусульманського права.

  109. Джерела та основні галузі мусульманського права.

  110. Сучасне мусульманське право.

  111. Особливості класичного індуського права. Вплив англійського загального права на індуське право.

  112. Сучасне індуське право.

  113. Загальна характеристика сім’ї традиційного права. Традиційне африканське звичаєве право.

114. Сучасні правові системи африканських країн.

Тема 20. Правовий статус особи, гарантії його забезпечення

1. Поняття та основні елементи правового статусу особи, їх загальна характеристика.

2. Види правового статусу особи.

3. Класифікація прав і свобод особи.

4. Гарантії забезпечення прав і свобод особи. Види гарантій.

1. Правовий статус особи — система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, законних інтересів і обов'язків, відповідно до яких особа як су­б'єкт права координує свою поведінку в суспільстві.

Правовий статус особи відображає юридичне закріплення досягнутого суспільством обсягу її свободи. Він базується на сучасному вченні про свободу, в основі якого лежать ідеї: 1) усі люди вільні від народження, і ніхто не вправі відчужувати їх природні права. Забезпечення й охорона цих прав є головним обов'язком держави; 2) свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі; 3) межі сво­боди можуть бути визначені законом, який відповідає праву, а право є міра свободи; 4) обмеження прав можливо винятково з метою сприян­ня досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві.

Правовий статус особи

правовий статус громадянина


ґрунтується на правовому зв'язку з дер­жавою

правовий статус іноземного громадянина


ґрунтується на подвійному правовому зв'язку: 1)з державою, громадянином якої він є; 2) з державою, на території якої він перебуває. Статус іноземця обмежений у по­рівнянні зі статусом громадянина даної дер­жави

правовий статус особи без громадянства


ґрунтується на правовому зв'язку з дер­жавою, на території якої він перебуває

Розглянемо елементи правового статусу:

1. Передстатусні елементи:

1.1. Правосуб'єктність від­носиться до умов набуття правового статусу, оскільки правоздатність полягає в здатності особи мати права, виконувати обов'язки, нести відповідальність. Без правосуб'єктності неможливо визначити правовий статус конкретної особи. Правосуб'єктність сприяє встановленню відмінностей правового статусу від інших соці­альних статусів — економічного, політичного, етнічного та ін.

1.2. Громадянство. Будучи визначеним політико-юридичним станом, громадянство служить підставою для набуття особою правового статусу громадянина будь-якої держави у повному обсязі. Воно визначає формування особливостей конституційних основ його статусу.

2. Статусні елементи:

2.1.Суб'єктивні права.

2.2. Законні інтереси, як потреба особи, виражаються
в діяльності по усвідомленню і реалізації цілей у суспільних відносинах, передують правам і обов'язкам незалежно від того, знаходять
вони пряме закріплення в законодавстві чи просто підлягають правовому захисту з боку держави.

2.3. Юридичні обов'язки.

3. Післястатусні елементи:

3.1.Юридична відповідальність.

3.2. Г а р а н т і ї — це створення державою умов для здійснення прав і обов'язків, покладання відповідальності. Загальносоціальні (економічні, політичні, ідеоло­гічні та ін.) і спеціально-соціальні (юридичні) гарантії служать чинни­ками реалізації правового статусу і як такі можуть вважатися елементами структури його системи.

2. Види правових статусів особи:

Загальний

Спеціальний

— статус особи як громадяни­на держави, що закріплений у конституції і конституційних законах. Він є загальним і однаковим для всіх незалежно від національ­ності, релігійних переконань, соціального стану; характери­зується стабільністю і визна­ченістю; передбачає рівність прав і обов'язків громадян, рівність їх перед законом; є базовим для всіх інших; є ос­новою для придбання конкре­тних суб'єктивних прав, по­кладання обов'язків і несення відповідальності

— статус особи як представника тієї чи іншої соціальної групи, відособленої за певними юридико-значимими засадами (родом діяльності, віком та ін.), що наділений відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими, правами й обов'язками. Він зу­мовлений особливостями стану особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, інвалід, посадова особа та ін.); є загальним для певного кола осіб. Спеціальний статус доповнює (статус депутата) або обмежує (статус рецидиві­ста) загальний правовий статус, тобто коригує його. На відміну від загального статусу, що є постійним, спеціальний статус піддається змінам, має минущий характер



Спеціальні статуси

галузеві

міжгалузеві (комплексні)

— перебувають в межах однієї галузі пра­ва (напр., державно-правовий статус депу­тата, цивільно-правовий статус підприєм­ця, трудовий статус пенсіонера, процесуаль­но-правові статуси експерта-криміналіста).

— мають комплексний харак­тер, виходять за межі од­нієї галузі права (статус по­садової особи, неповноліт­нього, військовослужбовця та ін.).

У кожному зі статусів в узагальненому вигляді конкретизуються різноманітні права і обов'язки з урахуванням галузевої праводієздатності

Види правових статусів особи за субординацією галузей права в правовому регулюванні: матеріальний; процесуальний.

Види правових статусів особи за суб'єктами:

  • статус громадян; іноземців; осіб без громадянства; осіб з подвій­ним громадянством; біженців; українських громадян, що знаходяться за кордоном;

  • статус службових і посадових осіб (депутата, міністра, судді, прокурора, глави обласної державної адміністрації та ін.);

  • статус осіб, що працюють в екстремальних умовах (на оборонних об'єктах, секретних виробництвах) та ін.

3. Особисті (громадянські) права — це природні, основоположні, невід'ємні права людини. Вони походять від природного права на жит­тя і свободу, яке від народження має кожна людина, і покликані гаран­тувати індивідуальну автономію і свободу, захищати особу від сваволі з боку держави та інших людей. Ці права дозволяють людині бути са­мою собою у відносинах з іншими людьми і державою. Ці права — загальні, надтериторіальні і наднаціональні.

До особистих прав зазвичай відносять можливості людини, необхідні для забезпечення її фізичної і морально-психологі­чної (духовної) індивідуальності. Відповідно до цього громадянські (осо­бисті) права поділяють на фізичні і духовні. Фізичні права: на життя, особисту недоторканність, свободу пересувань, вибір місця проживан­ня, безпечне навколишнє середовище, житло та ін. Духовні права: на ім'я, честь і гідність, на справедливий, незалежний і публічний суд.

Політичні права — можливості (свободи) громадянина активно брати участь в управлінні державою та у громадському житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також громадських органі­зацій політичної спрямованості. Це — право обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і місцевого самовряду­вання, право створювати громадські об'єднання і брати участь у їх ді­яльності, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію, свобода слова, думок, у тому числі свобода преси, радіо, телебачення та ін.

Економічні права — можливості (свободи) людини і громадянина розпоряджатися предметами споживання і основними чинниками го­сподарської діяльності: власністю і працею, виявляти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні засобів для існу­вання, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ.

Аж до середини XX ст. найважливіші з цих прав — право на прива­тну власність, підприємницьку діяльність і вільне розпорядження робо­чою силою — зазвичай розглядали як фундаментальні, основоположні права особи і поєднували їх із правами особистими. У сучасних конституціях та інших нормативно-правових актах ці пра­ва частіше називають економічними і виділяють у відносно самостійну групу.

Соціальні права — можливості (свободи) особи і громадянина віль­но розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її само­стійно або за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розмі­ри її оплати тощо), право на соціальне забезпечення, соціальне стра­хування, відпочинок, гідний рівень життя та ін.

Культурні права — можливості (свободи) збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому їх розвитку. До них належать права на освіту; навчання рідною мовою; на використання вітчизняних і світових досягнень культури і мистецтва; на вільну наукову, технічну і художню творчість.

Екологічні права — можливості (свободи) користуватися природним середовищем як природним середовищем проживання. Це — права на сприятливе довкілля; охорону здоров'я від його несприятливого впли­ву; відшкодування шкоди, завданої здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями; на природокористування та ін. Екологічні права є спорідненими з правом на життя. Громадянин має право на одер­жання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан довкілля і його вплив на здоров'я населення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Інформаційні права — можливості користуватися розмаїтістю пра­вових послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних техноло­гіях і технологіях зв'язку. Інформаційні права — це право на доступ до інформації, право на розповсюдження інформації будь-яким закон­ним способом, право на захист від шкідливої інформації, право на інформаційні системи та ін.

Обмеження прав і свобод припустимі тільки в тому випадку і в тій мірі, у яких вони передбачені законодавством конкретної держави і відповідають нормам міжнародного права. Зазначене положення по­ширюється і на обмеження прав і свобод громадян в умовах надзви­чайного стану.

4. Гарантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина — си­стема економічних, соціальних, політичних, ідеологічних і юридичних умов, засобів і способів, що забезпечує їх фактичну реалізацію, охоро­ну і надійний захист.

Гарантії прав, свобод і обов'язків людини можна класифікувати за різними критеріями:

За сферою дії: національні (внутрішньодержавні); міжнародні (міжнародний захист прав людини); регіонально-континентальні (наприклад, європейський захист прав людини).

За способом дії:прямі (безпосередні); непрямі (опосередковані).

За ступенем державного забезпечення:державні; суспільні.

За способом захисту: судові; позасудові.

За ступенем конкретизації: основні; спеціальні (особливі).

Гарантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина можна умовно розділити на два види: загальносоціальні і юридичні.

Загальносоціальні гарантії прав, свобод та обов'язків людини:

Економічні — єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, захист конку­ренції в підприємницькій діяльності.

Соціальні — соціальна захищеність людини. Реалізація її права на певний рівень добробуту, гарантований рівень заробітної плати, одер­жання пенсії по досягненню пенсійного віку, допомоги — при тимчасовій непрацездатності чи інвалідності. Організація заходів з трудо­вої зайнятості населення та ін.

Політичні — наявність розвинутої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична багатоманітність. Можли­вість користуватися своїми правами і свободами, захищати свої інте­реси. Поділ влади. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.

Ідеологічні — ідеологічна багатоманітність. Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична сус­пільна думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і без­платність середньої освіти). Доступ до інформації та ін.

Юридичні гарантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина — система нормативно-визначених, організаційно-оформлених способів і засобів, що забезпечують реальне втілення прав, свобод, обов'язків людини і громадянина.

Юридичні гарантії за формою закріплення:

Конституційні (загальні) — є базою гарантування прав, свобод і обов'язків громадян; по них можна робити висновки про характер забезпеченості прав, свобод та обов'язків громадян існуючим ладом у цілому.

Галузеві (адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові та ін.) — у поточних законах і підзаконних нормативних актах передбачені процедури, механізми реалізації, охорони і захисту основних прав людини, закріплених у конституції. Нині діє ряд зако­нів, що гарантують реальність прав у сфері економіки (приватизація, власність, підприємництво), в галузі політики (громадянство, свобода преси, об'єднань громадян та ін.), у соціальній сфері (захист прав спо­живачів, охорона праці та ін.).

Юридичні гарантії за субординацією норми правовому регулюванні:

матеріальні; процесуальні.

Юридичні гарантії за способом викладу в статтях нормативно-право­вих актів: прості; складні; змішані (інституційні).

Юридичні гарантії за видами правового статусу особи:

загальні; спеціальні.


  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Тематика контрольних робіт по філософії для студентів заочної форми навчання
Вивчення навчального матеріалу по такому предмету як «Філософія», припускає не просто механічне запам'ятовування, а вдумливе і осмислене...
Тематика контрольних робіт з дисципліни
Особливості функціонування галузей переробної промисловості регіону в трансформаційний період
КОМПЛЕКТ КОМПЛЕКСНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З БІОЛОГІЇ
БПАЛ (усіх професій) у письмовій формі. На виконання контрольних робіт передбачено 45 хвилин. Кожний учень отримує індивідуальний...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
Тематика курсових робіт з дисципліни “Технологія і організація туристичної діяльності”
К РИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КОМПЛЕКСНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З ХІМІЇ Рівні...
БПАЛ (усіх професій) у письмовій формі. На виконання контрольних робіт передбачено 45 хвилин. Кожний учень отримує індивідуальний...
КОНКУРСНИХ РОБІТ  Мова
Тематика робіт довільна, але має відповідати напряму відділення та профілю секції, на яку ця робота подається
Пам’ятка з вивчення системи роботи вчителя
Виконання вчителем навчальних програм (зіставлення календарних планів із записами в класних журналах, зошитах, щоденниках учнів та...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Рекомендації щодо написання контрольних робіт з історії України та...
Рекомендації щодо написання контрольних робіт з історії України та всесвітньої історії (інтегрований курс) 6 клас
Теми контрольних робіт з дисципліни
Психологія російського монарха-реформатора: від Івана IV Грозного до Олександра II
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка