Лекція 4. Непряме оподаткування. Податок на додану вартість, акцизний збір, мито
1. Загальна характеристика податків.
2. Платники ПДВ, акцизного збору, об’єкт оподаткування.
3. База оподаткування.
4. Податковий облік.
1. Загальна характеристика податків.
ПДВ - посередній податок. Це одна з форм затверджених акцизів. ПДВ був затверджений в 1992 р. і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажу. ПДВ має високу ефективну політику держави, а широка база оподаткування, яка охоплює товари і послуги, забезпечує стабільність надійність надходжень до бюджету. Універсальна ставка ПДВ – 20% - полегшує нарахування податку і здійснення контролю податкових органів за правильністю оплати. ПДВ впливає на ціноутворення. Нарахування ПДВ проводиться 2 методами:
Від повної вартості – вартість сировини, матеріалів, послуг виробничого характеру. Цей спосіб використовується в Україні в даний час.
Скласти величини зарплати, прибули, непрямих і ін. податків.
Оподаткування ПДВ призначається для рівномірного включення податку в ціну товарів і послуг на всіх етапах виробництва. ПДВ кілька разів переглядалося в 1997г. 31 жовтня введений по всій території України по ставці 20 % по певних об'єктах.
Акцизний збір – посередній податок на продукцію, визначену законом, як підакцизна, яка включається в ціну товару. Він оплачується в кінці розрахунку з покупцями, а не з виробниками товару. Він специфічний, оскільки утримання проводиться по диференціальних ставках на окремі групи товару. Акцизний збір був введений в 1992г.
Мета цього податку – надходження до бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності. Акцизний збір відрізняється від ПДВ, оскільки АС обкладаються тільки товари, а ПДВ і товари і послуги. Об'єктом оподаткування є повна вартість товарів, у той час в ПДВ нараховується тільки її частина – додана вартість. АС менше впливає на ціноутворення, оскільки перелік цих товарів невеликий, тому фіскальне значення АС менше, ніж ПДВ. АС оплачується один раз, а ПДВ на всіх стадіях просування товару. АС з 1993г. значно змінився. У 1996г. на більшість товарів встановили тверді ставки, введені акцизні марки для зменшення ухилень, а також полегшений контроль з боку податкових органів.
Митний збір – посередній податок, який стягується з товару при проходженні через митний контроль при ввезенні, вивозі, транзиті. Мета митного збору – захист своїх виробників від конкуренції. Митний збір і акцизний збір мають схожість:
ТС і АС збільшують ціну товару, проте перелік товарів, оподатковуваних митним збором, значно вище, ніж акцизним.
Контроль за надходженням ТС здійснюється митними органами України, а на податковій.
Для правильного оподаткування ТС в Україні вироблені характеристики імпортного товару і занесені Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності. Сума оплати ТС перераховується платником на рахунки податкових органів або вноситься в касу митного органу, який далі перераховує його в казначейство не пізніше за 3 банківські дні. Митні збори підрозділяються на:
Адвалорне – нараховуються у відсотках до митної вартості товарів і ін. предметів;
Специфічні – нараховуються на одиницю товару;
Комбіновані – поєднують обидва види.
Ставки ТС визначаються митними тарифами України.
Мито вид митного платежу, стягнутий з товарів, переміщуваних через митний кордон держави (що ввозяться, що вивозяться чи переміщуються транзитом).
Поряд з чисто фіскальними, мито виконує стимулюючу і захисну функції.
Захисна функція мита передбачає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних за національні, або просто тих, у яких не зацікавлені.
Стимулююча функція формує передумови зацікавленості у збільшенні експорту. Економічно розвинуті країни орієнтовані насамперед на регулювання імпортних надходжень. Експорт товарів, вироблених у країні, не обмежується, оскільки такі процеси сприяють розвитку економіки. Було би помилкою вважати, що це відносно нова ідея. Подібні позиції обстоювали кілька століть назад представники школи «меркантилістів», хоча й надто зміщали акценти у сфері торгівлі.
Мито має багато спільного з непрямими податками і насамперед з акцизним збором:
як і акциз, сплачується в остаточному підсумку за рахунок споживача;
збільшує ціну товару, включаючись в неї на стадії формування ціни реалізації;
контроль за правильністю сплати як акцизу, так і мита здійснюється податковими органами.
Ряд відмінностей, і насамперед умовний характер мита перетинання митного кордону не дозволяє віднести її до податків.
За характером спрямованості переміщуваних товарів, об'єктів мита поділяються на:
а) ввізні;
б) вивізні;
в) транзитні.
Платником мита є особи, що ввозять чи переміщають товари через митний кордон держави. Специфікою платника в даній ситуації є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання тут можлива передача обов'язку зі сплати митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару.
За характеристикою платника мито поділяється на:
а) сплачуване юридичними особами;
б) сплачуване фізичними особами.
Ставки розрізняються: для особистого користування (ставки невеликі), для виробничого (рівень ставок вищий).
2. Платники ПДВ, акцизного збору, об’єкт оподаткування.
Згідно Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами та доповненнями платником податку є:
1. Особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.
3. Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.
4. Особа, яка на митній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
5. Особа, відповідальна за внесення податку до бюджету по об’єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6. Особа, яка надає послуги зв’язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов’язаних з поставкою таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи.
Згідно із Законом України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” №329/95-ВР від 15 вересня 1995 року платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є:
суб’єкти підприємницької діяльності— українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах;
суб’єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;
фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом;
юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб’єктами через постійні представництва, розташовані на території України.
Об’єкти оподаткування визначаються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.
Не підлягають оподаткуванню:
а) вартість та обсяги ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також тих, що перейшли у власність держави за правом спадкоємства;
б) вартість та обсяги алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом;
в) вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;
г) вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства;
д) вартість та обсяги алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;
е) вартість та обсяги зразків алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру. При цьому зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезені в Україну і призначені для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків тощо, пропускаються через митний кордон за рішенням митного органу в достатній кількості з урахуванням мети переміщення.
Об'єкт мита являє собою митну вартість переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митна вартість перераховується в національну валюту за курсом НБУ, що діє на день подачі митної декларації.
Ставки мита єдині на всій території. Це, однак, не виключає різноманіття ставок:
адвалорні - ставки, встановлювані у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;
специфічні ставки, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю вимірювання ввезеного товару (кілограм, метр і т. д.). Дана ставка припускає специфічну характеристику товару, тоді як попередня задовольняється знеособленим предметом обкладання.
комбіновані (змішані) ставки, що використовують поєднання адвалорних і специфічних зборів при нарахуванні мита.
Змішані мита використовуються як доповнення до специфічного або при їх недостатній ефективності. Застосовуються в ПАР, Австралії. У США при обкладанні імпорту годинників митна ставка встановлюється як залежно від ціни, так і від кількості каменів у годинниках.
Можливе також використання й Інших види ставок:
сезонні ставки, за допомогою яких можливе оперативне реагування на ввезення на територію держави і вивезення з неї сезонних товарів. Як правило, термін їхнього введення не може перевищувати 6 місяців.
особливі являють собою ставки, що реалізують захисні функції мита.
- Антидемпінгові ставки, що являють собою певну надбавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні на територію держави товарів за цінами нижчими (демпінговими, непридатними), ніж їхня ціна в країні, яка ввозить, що загрожує підірвати основи вітчизняного виробника. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні. (В Австралії експорт вважається демпінговим, якщо експортні ціни на 20 % і більше нижчі за ціни товару на внутрішньому ринку і мінімум на 8 % менші від світової ціни).
- Спеціальні митні ставки, що захищають митну територію від ввезення товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних чи безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовуються як відповідний захід стосовно дій інших держав, що ущемляють інтереси вітчизняних виробників.
- Компенсаційні митні ставки, застосовувані до ввезених товарів, щодо яких використовувався механізм субсидій, що відповідно занизило їхню ціну і цим загрожує завдати шкоди вітчизняному виробництву.
Механізм застосування пільг при сплаті мита досить різноманітний і включає:
Звільнення від сплати мита певних категорій платників.
Зменшення митних ставок.
Повернення раніше сплачених сум мита.
Звільнення від мита певних предметів.
3. База оподаткування.
База оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань.
Для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань.
Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.
У разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Об’єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:
1. поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
2. поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.
3. поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
4. поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.
5. поставки товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.
6. продажу товарів (робіт, послуг), зазначених у специфікаціях суден і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів.
Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на митній території України.
Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України.
Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.
Ввезення алкогольних напоїв у автомобільних та залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємкостях місткістю більше 5 літрів з метою реалізації або обміну на території України здійснюється без обклеювання їх марками акцизного збору. При цьому акцизний збір справляється відповідно до чинного законодавства.
Марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.
Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Порядок сплати і ставки мита визначаються єдиним митним тарифом України. Митний тариф являє собою систему ставок митних зборів, застосовуваних до товарів, переміщуваних через митний кордон.
В Україні товари, що обкладаються митом, зафіксовані в товарній класифікаційній схемі, що базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів. Усі товари, що підлягають митному оформленню, зосереджені в 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній позиції, 5019 товарних позиціях. Кожен товар має чотиризначний цифровий код, де два перших знаки означають товарну групу, два інших -- товарну позицію.
В основі обчислення мита лежить митна вартість товару і транспортного засобу. Визначення митної вартості здійснюється кількома методами:
Метод оцінки за ціною угоди із ввезеними товарами митна вартість визначається як ціна угоди, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону.
Метод оцінки за ціною угоди з ідентичними товарами (використовується при неможливості використання першого) митна вартість визначається як ціна угоди з ідентичними товарами. Ідентичність передбачає подібність за основними характеристиками (виробник, країна виготовлення, якість, знос).
Метод оцінки за ціною угоди з однорідними товарами нагадує механізм попереднього методу. При цьому одно рідні товари не обов'язково однакові у всіх відношеннях, але мають подібні характеристики і комерційне замінні.
Метод оцінки на основі вирахування вартості митна вартість визначається як ціна за продаж ідентичних чи однорідних товарів на внутрішньому ринку за винятком сум імпортних митних платежів, комісійних винагород, витрат на транспортування і т. д.
Метод оцінки на основі додавання вартості - митна вартість визначається як сума загальних витрат, характерних для продажу ідентичних чи однорідних товарів.
Резервний метод використовується при неможливості застосувати попередні методи. Ціна угоди визначається з урахуванням світової практики і на основі чинного законодавства. Рішення про використання даного методу приймається митними органами.
4. Податковий облік.
Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис “Без ПДВ” з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.
Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разової поставки товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі поставки транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).
Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
У разі відмови продавця у видачі покупцю податкової накладної продавець зобов’язаний зменшити суму податкового кредиту поточного податкового періоду на суму податку, сплачену при поставці товару (робіт, послуг).
Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України — митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань.
Продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок.
Відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Мито сплачується безпосередньо митному органу одночасно з прийняттям митної декларації чи до її прийняття. Мито зараховується в державний бюджет, а митні органи здійснюють контроль за правильністю його обчислення і збору. Механізм внесення мита передбачає певні гарантії (форми забезпечення внесення платежів):
застава товарів;
гарантії фінансово-кредитних установ;
гарантії третіх осіб;
внесення належних сум на депозит.
Мито входить у систему митних платежів, що являють собою усі види зборів, відрахувань, платежів при перетинанні митного кордону держави.
Митні платежі, що існували у феодальній Росії торгові мита, використовувалися як плата за право торгівлі. При цьому вони стягувалися як плата і з продавця, і з покупця товару, як відсоток суми, що заявляється покупцем, на яку він хотів би придбати товар. Такий платіж іменували «тамгою». Особи, що таврували товар і стягували тамгу, називалися митниками.
До середини XVI століття основним митом стає рубльове, яке стягувалося з ціни товару і виконувало майже виключно фіскальну функцію. Однак митні платежі виступали не тільки джерелом бюджетних доходів, а й реалізовували завдання контролю за переміщенням вантажів і осіб, перешкоджали проникненню неякісних і шкідливих товарів, стимулювали розвиток національної економіки і формування збалансованих пропорцій.
Систему митних платежів можна розділити на 2 групи:
1. Основні -- обов'язкові платежі, стягувані в більшості випадків при перетинанні митного кордону і стягувані із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями:
а) мито;
б) митні збори за митне оформлення;
в) непрямі податки, стягувані в подібних ситуаціях (ПДВ, акцизний збір)
2. Додаткові митні платежі, що стягуються з платників за додатково надані послуги чи дії або характеризують платника, який відрізняється специфічними особливостями (збори за зберігання товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за видачу ліцензій, плата за участь у митних аукціонах і т. д.).
Систему основних митних платежів доповнюють збори за митне оформлення і зберігання.
Збори за митне оформлення стягуються в національній та іноземній валюті. Державний митний комітет вправі коригувати механізм застосування цих зборів (зменшувати їх розміри, звільняти від сплати, змінювати валюту сплати зборів). Збори за зберігання товарів на митних складах та інших, якими володіють митні органи, мають тимчасовий характер, їх розміри визначаються Державним комітетом на основі середньої вартості виконаних послуг. З дозволу і під контролем митного органу товари протягом трьох років можуть перебувати на митному складі, де щодо них можуть виконуватися дії з підготовки до продажу і транспортування.
Митний склад режим, за якого товари, переміщені через митний кордон, зберігаються під митним контролем без стягування митних платежів.
Додаткові митні платежі становлять систему зборів, що регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державним митним комітетом.
Сплата мита передбачає перетинання митного кордону. Митний кордон передбачає обмеженість митної території — території держави (у тому числі й окремих островів, установок і споруд в економічних зонах), стосовно якої держава м;н виключні права в регулюванні митних платежів. Різні цілі, механізм і особливості переміщення товарів і транспортних засобів передбачають їх різний митний режим, що охоплює умови віднесення товарів до певного режиму; застосування чи звільнення від сплати митних платежів; особливості митного контролю.
Різний митний режим дозволяє виділити кілька видів переміщення через митний кордон держави:
а) ввезення (вивезення) постійне фактичне переміщення товарів та інших предметів через митний кордон, при якому вони залишаються на території держави постійно без зобов'язання про зворотне вивезення. Постійне ввезення (вивезення) передбачає сплату всіх митних платежів і дотримання всіх встановлених законодавством процедур одержання ліцензій, надання сертифіката якості і т. д.).
б) ввезення (вивезення) тимчасове -- фактичне переміщення товарів через митний кордон, при якому вони використовуються на даній території тільки визначений відрізок часу і звільняються (повністю чи частково) від митних платежів. Термін тимчасового ввезення (вивезення) звичайно не перевищує одного року і може бути продовжений до двох років.
в) транзит через територію держави переміщення товарів під митним контролем через територію держави, що виключає використання їх на митній території. Транзит може здійснюватися між двома пунктами чи в рамках одного, що перебуває на митному кордоні.
Подальше використання товарів, пропущених через митний кордон України, визначається більш вузькими механізмами митних режимів, що деталізують вищевказані:
вільне використання;
тимчасове використання;
пропуск через митний кордон;
реекспорт;
реімпорт і т. д.
|