2. Принципи, на яких ґрунтується Союз


Скачати 0.56 Mb.
Назва 2. Принципи, на яких ґрунтується Союз
Сторінка 1/4
Дата 15.03.2013
Розмір 0.56 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4
2. Ідентичність Європейського Союзу

1. Ціннісні засади Союзу

Надзвичайно щільна економічна інтеграція, а тим паче інтеграція з політичних питань, стали можливими лише завдяки тому, що держави-члени об’єдналися навколо спільних цінностей. Їхнє недотримання однією з держав не тільки унеможливлює їх подальшу співпрацю, але і створює загрозу національній ідентичності інших держав-членів. Саме тому визначені в ст. 2 ДЄС цінності1, що концентровано виражають спільне конституційно-правове надбання держав Західної Європи, є умовою sine qua non членства в Союзі (ст. 49 ДЄС) і не можуть підлягати будь-якій ревізії. Отже, такі цінності мають ідеологічне значення, оскільки через них здійснюється формування, актуалізація, спрямування, структурування й виправдання одних напрямів діяльності та засудження інших2.

Так, ст. 2 ДЄС визначено такі цінності Союзу:

  • людська гідність;

  • свобода;

  • демократія;

  • рівність;

  • верховенство права;

  • права людини, зокрема осіб, що належать до меншин.

Ці цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує плюралізм, недискримінація, толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків.

Правове значення цінностей, на яких засновано Союз:

а) членство в ЄС може бути надано лише тій державі, яка поважає ці цінності (ч. 1 ст. 49 ДЄС);

б) якщо буде встановлено наявність постійного та істотного порушення державою-членом зазначених цінностей, Рада ЄС має право призупинити окремі права цієї держави-члена що випливають із застосування Договорів, включаючи право голосу представника уряду держави-члена у Раді (ст. 7 ДЄС).

Очевидно, що вказані положення ДЄС обмежують суверенне право держав-членів на власний розсуд визначати свій політичний режим. Загалом така практика не є унікальною: у міжнародному публічному праві, що міцно тримається принципів суверенної рівності держав і невтручання в їх внутрішні справи, існують численні правові норми, що забороняють вибір певних політичних режимів (наприклад, расизм, апартеїд та інші режими, що практикують грубі порушення прав людини й основоположних свобод)3. Але унікальність практики ЄС полягає в дуже високій визначеності стандарту прийнятного політичного режиму, а також у наявність ефективних процедур його захисту. В результаті держава-член може мати лише режим, що має назву плюралістична демократія.

2. Принципи, на яких ґрунтується Союз

В установчих договорах Союзу згадуються різноманітні «принципи»4.

У більшості випадків йдеться про правові норми основоположного характеру, що стосуються функціонування Союзу в цілому (ч. 1 ДФЄС) або певної галузі чи навіть окремого питання.

Наприклад, принцип сталого розвитку (преамбула ДЄС), принцип субсидіарності (преамбула ДЄС, ст. 5 ДЄС), принцип відкритої співпраці Союзу та держав-членів (ч. 3 ст. 4 ДЄС), принцип солідарності (ч. 3 ст. 4 ДЄС), принцип надання повноважень (ст. 5 ДЄС), принцип пропорційності (ст. 5 ДЄС), демократичні принципи (Розділ ІІ ДЄС), принцип рівності громадян (ст. 9 ДЄС), принцип представницької демократії (ст. 10 ДЄС), принципом солідарності та справедливого розподілу відповідальності, зокрема фінансових наслідків, між державами-членами (ст. 80 ДФЄС), принцип відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією (ст. 119 ДФЄС) тощо.

З іншого боку, в окремих випадках слово «принцип» вживається в інших значеннях: як тип правового акту Союзу – загальні керівні принципи політики Союзу (ст. 5 ДЄС), специфічне джерело права – загальні принципи права Співтовариства та загальні принципи, спільні для правових систем держав-членів (ч. 3 ст. 6 ДЄС).

Розглянемо деякі з них:

1. Відповідно до принципу надання повноважень Союз діє в межах повноважень, наданих йому державами-членами згідно з Договорами заради досягнення визначених в них цілей. Повноваження, яких не надано Союзові згідно з Договорами, залишаються за державами-членами (ч. 2 ст. 5 ДЄС).

2. Відповідно до принципу субсидіарності у сферах, що не належать до його виключної компетенції, Союз діє лише якщо та у такому обсязі, в якому держави-члени не можуть належним чином досягти цілей запропонованого заходу на центральному, регіональному або місцевому рівнях, а натомість це краще здійснити на рівні Союзу з огляду на масштаби або результати запропонованих заходів (ч. 3 ст. 5 ДЄС).

3. Відповідно до принципу пропорційності заходи Союзу за змістом та формою не виходять за межі того, що є необхідним для досягнення цілей Договорів (ч. 4 ст. 5 ДЄС).

4. Загальні принципи права Союзу – джерело права ЄС, що включає сукупність взаємопов’язаних правових норм, переважно неписаних, які виводяться Судом ЄС шляхом посилання на свій загальний обов’язок забезпечувати дотримання законодавства у тлумаченні та застосуванні Договорів (ч. 1 ст. 19 ДЄС). Вони обов’язкові для ЄС, його інституцій, та, в рамках компетенції Співтовариства, для держав-членів та індивідів. Такими принципами, наприклад є основоположні права, що гарантуються Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і які випливають з конституційних традицій, спільних для держав-членів (ч. 3 ст. 6 ДЄС).

5. Розділом ІІ ДЄС визначено демократичні принципи, серед яких:

  • принцип рівності громадян (ст. 9 ДЄС), який передбачає не просто однаковий обсяг їх прав, але й «однакову увагу від установ, органів, служб та агенцій Союзу»;

- принцип представницької демократії (ст. 10 ДЄС), нетиповий для практики міжнародних організацій, означає, що громадяни безпосередньо представлені на рівні Союзу в Європейському Парламенті. Крім того, Держави-члени представлені в Європейській Раді головами держав або урядів, а в Раді – їхніми урядами, демократично підзвітними національним парламентам або їхнім громадянам. Кожен громадянин має право брати участь у демократичному житті Союзу. Рішення приймаються якомога відкритіше та ближче до громадян. Політичні партії на європейському рівні сприяють формуванню європейської політичної свідомості та висловлюванню волі громадян Союзу.

Союз також дотримується принципів Статуту ООН міжнародного права (ст. 21 ДЄС).

Крім того, для установчих договорів ЄС характерним є те, що не всі існуючі принципи прямо закріплені в них. Так, йдеться про принцип верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів. З прецедентного права Суду Європейського Союзу випливає, що вища юридична сила права ЄС є наріжним принципом права Співтовариства. Відповідно до практики Суду, цей принцип випливає з особливої природи Європейського Співтовариства. На час прийняття першого рішення у справі 6/64 Costa v. ENEL5, положення щодо вищої юридичної сили не згадувалося в Договорі. Такий стан речей існує і на сьогодні. Той факт, що принцип, який передбачає наділення права ЄС вищою юридичною силою, не включений до установчого договору, жодним чином не впливає на існування даного принципу.

Не знайшов свого закріплення в установчих договорах ЄС й принцип прямої дії права ЄС. Так, при запровадженні у справі 26/62 «Van Gend en Loos» 1963 р. принципу прямої дії норм права Співтовариства (фундаментально важливої концепції правопорядку Співтовариства), Суд виходив із безпрецедентних цілей, поставлених перед Співтовариством державами-членами:

«Мета Договору про Європейське економічне Співтовариство, котрою є створення спільного ринку, функціонування якого прямо стосується зацікавлених сторін у Співтоваристві, передбачає, що цей Договір є більше, ніж угодою, що лише створює взаємні зобов’язання між договірними державами»6.

Відмінною рисою принципів, на яких ґрунтується Союз, є також те, що в праві ЄС їхній зміст може суттєво відрізнятися від аналогічних за назвою принципів національного права (див., напр., значення принципу субсидіарності). Тому важливого значення для їх розуміння набуває усталена практика Суду ЄС.

3. Завдання і цілі Європейського Союзу

Чинні установчі договори ЄС не містять систематизованого переліку завдань і цілей Союзу. Більшість з них сформульовані в преамбулі та перших статтях ДЄС, інші можна віднайти за текстом договорів.

Так, стратегічне завдання заснування ЄС полягає в утворенні як ніколи тіснішого союзу народів Європи, де рішення приймають якомога відкритіше та ближче до громадян (ч. 2 ст. 1 ДЄС). Для цього мета Союзу – підтримувати мир, свої цінності та добробут своїх народів (ст. 3 ДЄС). Союз прагне поглибити солідарність своїх народів, при цьому поважаючи їхню історію, культуру та традиції (преамбула ДЄС).

Для реалізації цієї мети Союз надає своїм громадянам простір свободи, безпеки й правосуддя без внутрішніх кордонів, на якому забезпечено вільний рух осіб разом з належними заходами, пов’язаними із контролем на зовнішніх кордонах, притулком, імміграцією та попередженням і боротьбою зі злочинністю.

Союз також засновує внутрішній ринок. Союз функціонує заради сталого розвитку Європи, що ґрунтується на збалансованому економічному зростанні та ціновій стабільності, конкурентоспроможній соціальній ринковій економіці, спрямованій на цілковиту зайнятість та соціальний прогрес, та високому рівні захисту і дедалі кращому стані довкілля. Союз сприяє науково-технічному прогресові.

Союз бореться проти соціального вилучення та дискримінації, підтримує соціальну справедливість та захист, рівність жінок і чоловіків, зв’язок між поколіннями, захист прав дитини.

Союз підтримує економічну, соціальну та територіальну єдність держав-членів та солідарність між ними.

Союз поважає своє багате культурне та мовне розмаїття й забезпечує захист та подальше збагачення культурної спадщини Європи. Так, в ЄС немає однієї офіційної мови. Кожна держава-член визначила національну мову, яка буде використовуватися нею на рівні ЄС7.

В межах ЄС засновано економічний та валютний союз, валютою якого є євро8. За завдання Союз окреслив зміцнення і зближення своїх економік, підтримання єдиної та стабільної валюти.

У своїх відносинах зі світом Союз підтримує та поширює свої цінності та інтереси, сприяє захисту своїх громадян. Союз підтримує мир, безпеку та сталий розвиток планети, солідарність та взаємну повагу народів, вільну справедливу торгівлю, викорінення бідності та захист прав людини, зокрема прав дитини, а також суворе дотримування й розвиток міжнародного права, зокрема дотримання принципів Статуту ООН.

Союз досягає своїх цілей належними засобами відповідно до повноважень, наданих йому Договорами.

Правове значення завдань і цілей Союзу полягає в тому, що вони повинні враховуватися:

1) при прийнятті рішення про запровадження посиленої співпраці з певного питання (ч. 1 ст. 20 ДЄС);

2) при застосуванні принципів пропорційності та субсидіарності у зв’язку з реалізацією ЄС своєї компетенції (ст. 5 ДЄС);

3) при застосуванні принципу солідарності: держави-члени сприяють виконанню завдань Союзу й зобов’язані утримуватися від дій, що можуть наразити на небезпеку досягнення цілей Союзу (ч. 3 ст. 4 ДЄС);

4) при здійсненні державами-членами своїх економічних політик (ст. 120 ДФЄС);

5) при застосуванні механізму домислюваних повноважень Союзу (ст. 352 ДФЄС);

6) при визначенні предметної компетенції Союзу.

Нарешті, цілі активно використовуються судовими органами Союзу при тлумаченні права ЄС. Суд правосуддя неодноразово постановляв важливі рішення прецедентного характеру, вдаючись до так званого телеологічного (від грец. τέλεος – мета) тлумачення установчих договорів.

4. Символи Європейського Союзу

Нова редакція установчих договорів ЄС не містить згадки про його офіційні символи. Це було обумовлено протестами деяких держав-членів ЄС проти «федералістського» характеру символів.

Разом із тим 9 жовтня 2008 р. Європейський Парламент ухвалив рішення залишити основні символи Європейського Союзу:

  • синій прапор з 12-ма золотими зірками по колу9;

  • гімн «Ода радості» з 9-ої симфонії Л. Бетховена;

  • гасло «Об’єднані в різноманітності» (англ. - united in diversity).

Відтепер прапор ЄС, на якому 12 золотих зірок розташовані по колу на синьому полі, буде висіти у залах на зустрічах та засіданнях Європарламенту. Так само на формальних засіданнях та інших подіях буде виконуватись гімн. Гасло «Об’єднані в різноманітності» буде друкуватися на всіх офіційних документах. 

Під час підписання Лісабонського договору 16 з 27 держав-членів заявили, що зазначені вище символи, а також євро як валюта Європейського Союзу та день Європи 9 травня10 продовжують бути для них символами, які виражають суть спільності громадян в Європейському Союзі та їхню вірність йому11.


4. Членство в Європейському Союзі


  1. Загальні положення щодо набуття членства в ЄС


Від самого початку європейська інтеграція розглядалася як проект, відкритий для усіх держав Європи. На початку своєї історії Співтовариства об’єднували 6 держав із населенням у 185 млн. громадян. Після шести хвиль розширення з 1 січня 2007 р. у складі Союзу перебуває вже 27 держав-членів із близько 500-мільйонним населенням.

Нормативні приписи, що визначають набуття членства в ЄС, встановлені в ст. 49 ДЄС:

«Будь-яка європейська держава, яка поважає цінності, зазначені в
ст. 2, та віддана їх поширенню, може подати заявку на набуття членства у Союзі. Європейському Парламенту та національним парламентам повідомляється про таку заявку. Держава, що подає заявку, надсилає її до Ради, що діє одностайно після проведення консультацій з Комісією та після отримання згоди Європейського Парламенту, який діє більшістю складу своїх членів. Умови прийнятності, що погоджені Європейською Радою, мають бути враховані.

Умови приєднання та зумовлені ним зміни до Договорів, на яких заснований Європейський Союз, є предметом угоди між державами-членами та державою, що подає заявку. Ця угода подається на ратифікацію усіма державами, що є договірними сторонами, згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами».

Насамперед слід вказати, що ст. 49 ДЄС чітко вказує, що приєднатися до Союзу може лише держава. Відповідно, інші різновиди політичних організацій людських спільнот не можуть претендувати на членство. Утім, поки що ця вимога жодного разу не набувала практичного значення12.

При цьому ст. 49 ДЄС гарантує лише право на подачу заявки про вступ, оскільки Рада ЄС не може відмовитися її прийняти. Але на Союз чи його держав-членів не покладено юридичного обов’язку прийняти державу-заявницю. Тому остання не має юридичного права на членство, навіть якщо повністю відповідає усім критеріям членства. Таким чином, вступ залежить виключно від розсуду держав-членів, їхньої політичної волі13. Саме тому Копенгагенська Європейська Рада 1993 р. мала всі підстави застерегти, що не все залежить лише від виконання умов вступу:

«Здатність Союзу увібрати нових членів, водночас підтримуючи рушійну силу європейської інтеграції, також є важливим чинником у загальних інтересах як Союзу, так і держав-кандидаток».

За цією ж логікою свого часу Суд Співтовариств постановив, що його юрисдикція не поширюється на питання про умови вірогідного приєднання держави-кандидатки. Вони повинні визначатися згідно з процедурами, визначеними установчими договорами14.

2. Критерії членства в ЄС

Для набуття членства в ЄС держава повинна відповідати таким критеріям:

1) географічний: членами ЄС можуть бути тільки держави, географічно розташовані у Європі.

На сьогодні домінує позиція, що для цілей ст. 49 «європейськість» слід розглядати як виключно географічне поняття, тт. територія держави-кандидатки повинна бути розташована в Європі. При цьому, як показав випадок з Туреччиною, достатньо розташування навіть частини території15. Завдяки цьому територіальна сфера дії установчих договорів Союзу виходить далеко за межі географічної Європи16.

Головна проблема в цьому питанні – визначити, де саме пролягають географічні кордони Європи, які на сьогодні офіційно не затверджені. У 1987 р. з географічних мотивів було відмовлено в членстві Марокко17. Після приєднання Мальти і Кіпру в 2004 р. та прийняття заявки Туреччини, південні і південно-східні межі Європи були остаточно визначені. Тому на сьогодні під питанням залишається тільки східний напрямок, зокрема, чи можна вважати для цілей ст. 49 ДЄС Україну «європейською державою». Напевно, відповідь має бути позитивною, оскільки межі Європи як континенту окреслені Уральськими горами18.

Як показало вирішення питання про приєднання Туреччини до Союзу, можлива розбіжність географічних і цивілізаційних меж Європи19. Показовою в цьому аспекті є аргументація Європейської Комісії, чому Кіпр мав право розраховувати на членство у ЄС:

«Географічне розташування Кіпру; глибинні зв’язки, які протягом двох тисяч років розташовували острів біля самого джерела європейської культури й цивілізації; потужність європейського впливу, що проявляється в цінностях, які поділяються народом Кіпру, та в образі культурного, політичного, економічного і соціального життя його громадян; численність його контактів будь-якого виду з Співтовариством, – усе це надає Кіпрові, поза всяким сумнівом, його європейську ідентичність і характер, а також підтверджує його покликання належати до Співтовариства»20.

2) економіко-політико-правовий: поважати цінності, викладені в ст. 2 ДЄС, та відповідати деяким іншим критеріям. У першу чергу мова йде про цінності, на яких ґрунтується Союз, і які є спільними для всіх держав-членів: людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права, повага до прав людини й основоположних свобод. Цей критерій був доданий Амстердамським договором 1997 р. Але ще в квітні 1978 р. Європейська Рада проголосила, що

«повага і дотримання представницької демократії та прав людини в кожній з держав-членів становлять суттєві елементи членства у Співтовариствах».

Згідно зі ст. 49 ДЄС для вступу до ЄС держава, що подала заяву про вступ, повинна відповідати двом критеріям: бути європейською та поважати цінності, викладені в ст. 2 ДЄС. Але цим вимоги до держав – кандидатів на вступ не обмежуються. Під час двох останніх розширень були встановлені додаткові критерії, відповідність яким повинна свідчити про здатність держави виконувати обов’язки держави – члена Союзу. Вони залишаються чинними і для наступних держав-кандидатів. Йдеться насамперед про так звані «Копенгагенські критерії членства», що були ухвалені Європейською Радою в Копенгагені в червні 1993 р. для держав-кандидатів з Центральної та Східної Європи:

– стабільність інституцій, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та повагу і захист меншин (політичний критерій);

– наявність діючої ринкової економіки, а також здатність протистояти конкурентному тиску й ринковим силам у межах ЄС (економічний критерій);

– спроможність взяти зобов’язання щодо членства, включаючи відданість цілям політичного, економічного та валютного союзу (критерій спроможності прийняття acquis communautaire).

Мадридська Європейська Рада (грудень 1995 р.) вказала також на потребу

«створити умови для поступової, гармонійної інтеграції держав-кандидаток, зокрема, через розвиток ринкової економіки, виправлення їхніх адміністративних структур, створення стабільного економічного і валютного середовища».

Також склалася стала практика, що держава-кандидатка повинна бути членом Ради Європи та учасницею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. Ця вимога формально ніде не зафіксована, але, напевно, без її виконання не можна говорити про повагу до цінностей, передбачених у ст. 2 ДЄС. Водночас вступ до Організації північноатлантичного договору (НАТО) не є обов’язковою умовою членства в ЄС. Хоча всі країни Центрально-східної Європи, що входили до соціалістичного табору, сприймали членство в НАТО як перший крок до членства в ЄС21.

На практиці ще не було жодного разу, щоб на момент вступу держава-кандидатка повністю відповідала всім критеріям. Абсолютно обов’язковими є лише вимоги політичного критерію. Як виняток надаються перехідні періоди, протягом якого нова держава-член звільняється від обов’язку виконувати окремі вимоги acquis communautaire. Проте, як вказав Суд ЄС, мета таких винятків може полягати лише в полегшенні адаптації нової держави-члена до вимог чинного права ЄС22.

Держави-кандидатки не можуть висувати будь-які вимоги до Союзу як умову свого вступу. Діє принцип: Союз не корегується під кандидатів на вступ, приєднання здійснюється до всіх положень установчих договорів «як вони є»23. Лише одного разу, під час вступу держав Центрально-східної Європи, постало питання про суттєві зміни установчих договорів. Але вони стосувалися посилення ефективності функціонування інституційної структури ЄС, у зв’язку зі значним збільшенням кількості держав-членів (з 15 до 27). Тобто про корегування Союзу під новачків не йшлося. Для вирішення цієї проблеми були укладені Амстердамський і Ніццький договори. Проте цього виявилося замало. У зв’язку з цим наразі завершення реформування інституційної структури ЄС розглядається як необхідна умову його подальшого розширення.

Розмір держави не становить перешкоди для вступу до Союзу. Нині найменшою за розміром державою-членом є Мальта (з площею 316 км2 і населенням 395 тис. чол.). Питання про членство в ЄС інших європейських мікро-держав24 поки що не порушується. Причина в тому, що Андорра, Монако і Сан-Марино користуються перевагами європейської інтеграції на підставі ст. 355 ДЄС, яка поширює на них дію цього договору. Ліхтенштейн міцно пов’язаний зі Швейцарією, яка наразі не планує ставати членом ЄС. Ватикан же в силу свого специфічного статусу навряд чи зацікавлений брати участь у Союзі.

3) процесуальний: дотриматися процедури вступу до ЄС.

У ст. 49 ДЄС процедура вступу визначена лише в найзагальніших рисах; на практиці вона набагато складніша. Набуття членства передбачає ухвалення низки правових актів – як внутрішньосоюзного, так міжнародно-правового характеру.

Процес приєднання відбувається в чотири основні стадії:

1) подання заявки на вступ;

2) розгляд заявки та прийняття позитивного рішення;

3) проведення переговорів з державою-кандидаткою;

4) підписання договору про вступ та набрання ним чинності.

1) подання заявки на вступ. Розпочинається процес з подання заявки державою, що бажає вступити в Союз (держава при цьому вважається державою-заявницею)25. Зазвичай, це відбувається шляхом надіслання представником держави (зазвичай міністром закордонних справ) листа на адресу Президентства Ради.

2) розгляд заявки та прийняття позитивного рішення. Заявка розглядається на предмет можливості розпочати з державою-заявницею переговори про вступ, що може тривати досить довго26. Зрештою, Комісія ухвалює так званий «попередній» висновок, у якому ґрунтовно оцінюється стан готовності держави-заявниці до вступу27 і дається відповідна рекомендація державам-членам: розпочати переговори (найпоширеніший варіант)28, зумовити відкриття переговорів виконанням заявницею певних вимог29 або не відкривати переговори30. Утім, висновок Комісії не є обов’язковим для держав-членів, хоча вони зазвичай погоджуються з ним.

3) проведення переговорів з державою-кандидаткою. Після оприлюднення цього висновку Європейська Рада (глави держав і урядів держав-членів) ухвалює рішення про відкриття переговорів31 з державами-заявницями, які з цього моменту отримують статус держав-кандидаток32. Право на ведення переговорів належить Президентству Союзу, яке діє від імені всіх держав-членів. Проте зазвичай це право делегується Європейській Комісії. Сторони узгоджують умови договору про вступ, переважно перехідні умови виконання державою-кандидаткою acquis communautaire після набуття членства. Завершуються переговори підписанням уповноваженими представниками держав-членів і держави-кандидатки проекту договору про вступ.

Після цього відповідно до ст. 49 ДЄС Рада Союзу повинна одноголосно ухвалити рішення щодо заявки про вступ33. При цьому мають бути враховані позиції Комісії та Європейського Парламенту. Висновок Комісії34 є суто формальним, оскільки ця інституція брала безпосередню участь у переговорах. До того ж, він не обов’язковий для Ради. Натомість без згоди Парламенту35, яка повинна надаватися абсолютною більшістю від повного складу його членів, розгляд заявки про вступ не може завершитися позитивно.

4) підписання договору про вступ та набрання ним чинності. Процедуру завершує підписання представниками держав-членів і держав-кандидаток договору про вступ, що відбувається на урочистій міжурядовій конференції. Після цього він підлягає ратифікації всіма без винятку державами-членами. Натомість нератифікація договору державою-кандидаткою не перешкоджає його набуттю чинності для решти держав-кандидаток36. Порядок ратифікації (наприклад, чи належить використовувати референдум і яке його правове значення) регулюється конституційним правом кожної держави, що підписала договір.

З моменту набуття чинності договором про вступ37, держава-кандидатка стає державою-членом Європейського Союзу.

3. Правова природа та зміст Договорів про вступ до ЄС

Стаття 49 ДЄС чітко визначає суб’єктний склад договору про вступ, який є двостороннім міжнародним договором, що укладається між державами-членами ЄС і державами-кандидатками (або державою-кандидаткою, що мало місце при вступі Греції).

Стаття 49 ДЄС визначає, що предмет договору про вступ складають умови прийняття до Союзу та поправки до установчих договорів. Перший компонент зводиться до встановлення взаємних зобов’язань сторін, що гарантуватимуть дотримання новою державою-членом усього обсягу acquis communautaire. Через складності цього завдання абсолютна більшість положень зводиться до встановлення тимчасових винятків як для нових, так і для старих держав-членів38 (так звані перехідні положення). Крім того, на нових членів покладається обов’язок укласти або денонсувати певні міжнародні угоди з третіми країнами39, і навіть можливе зобов’язання припинити участь у міжнародних організаціях40. Другий складник включає зміни до установчих договорів Союзу з чотирьох питань: кількісний склад членів інституцій та інших органів ЄС; кількість голосів членів Ради ЄС для цілей прийняття рішень кваліфікованою більшістю; територіальна сфера застосування установчих договорів; розширення переліку офіційних мов Союзу.

За юридичною силою договори про вступ знаходяться на одному рівні з установчими договорами. Як постановив Суд ЄС,

«Вступ нових держав-членів здійснюється за допомогою актів, які мають силу первинного права і які можуть, за загальним правилом, змінювати попередній стан acquis communautaire в будь-якій галузі права Співтовариства»41.

Договір про вступ має складну структуру. Він містить всього декілька статей, в яких констатується набуття членства в ЄС та приєднання до договорів, на яких ґрунтується Союз, а також викладаються порядок набуття договором чинності. Основні умови вступу викладаються в акті, який додається до договору про вступ і становить його невід’ємну частину. Домовленості про умови вступу технічного характеру (приміром, ставки мит і обсяги квот на торгівлю товарами і послугами) встановлюються в численних додатках (англ. Annex) до цього акту. Навіть більше, за потреби деталізації умов, окремі додатки супроводжуються доповненнями (англ. Appendices). Завершується договір протоколами, які нарівні з актом також становлять його невід’ємну частину. Відповідно, обсяг договору про вступ доволі значний, причому його переважну частину становлять додатки і доповнення42.

Окремі держави, що підписали договір, можуть заявляти декларації, які, проте, не мають юридично обов’язкової сили. Вони використовуються при тлумаченні положень договору про вступ.

  1   2   3   4

Схожі:

Після розгрому греками персів знову загострилося суперництво між...
Афіни створили військовий союз приморських грецьких держав (близько 250), в якому відігравали провідну роль, тому союз називали Афінським...
ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА ЇХ СИСТЕМА
Характеристика принципів цивільного процесуального права як основних засад має суттєве значення, оскільки принципи є вихідними положеннями,...
1. Передумови інтеграційних процесів в Західній Європі
Сучасний Європейський Союз постав як результат подій, що відбулися на європейському континенті після Другої світової війни, тт впродовж...
РефератИВНА ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА НА ТЕМУ: Ідеї структуралізму в сучасному...
Перед тим як говорити про сучасне літературознавство, з’ясуймо, що таке структуралізм взагалі, на яких засадах він ґрунтується та...
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ...
1 Обласна громадська організація «Союз Слов’ян» (надалі ОГО «СС»),...
Обласна громадська організація «Союз Слов’ян» (надалі ОГО «СС»), є організацією, яка створена у відповідності до норм чинного законодавства...
C утність контролю, його принципи,мета та завдання
Принципи контролю як науки і принципи його здійснення практично адекватні. Всю систему принципів господарського контролю підрозділяють...
Уроку з трудового навчання Тема: Розроб­лення реклами
Яка реклама буде найбільш дієвої? У яких засобах масової інформації краще розмістити рекламу? Які можливі формат і періодичність...
У задачах прийняття рішень діє ще один суттєвий вид невизначеностей
Парето альтернатив. Щоб звузити цю множину, пропонують різноманітні раціональні принципи прийняття рішень і вибору, відповідно до...
Питання до контрольно-модульної роботи №2 з політичної економії
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка