В. В. Тарасова, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак Екологічна стандартизація і нормування


Скачати 3.2 Mb.
Назва В. В. Тарасова, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак Екологічна стандартизація і нормування
Сторінка 8/30
Дата 20.04.2013
Розмір 3.2 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30

Основні види і рівні національних стандартів з захисту довкілля:

Державні

ДСТУ–Н–4340:2004 Настанови щодо внесення екологічних вимог до

стандартів на продукцію. Загальні положення

ДСТУ ISO 14001–97 СУНС. Склад та опис елементів і настанови щодо

їх застосування.

ДСТУ ISO 14004–97 СУНС. Загальні настанови щодо принципів

управління систем та засобів забезпечення.

ДСТУ ISO 14010–97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту.

Загальні принципи.

ДСТУ ІSО 14011–97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту.

Процедура аудиту. Аудит систем управління

навколишнім середовищем.

ДСТУ 1SО 14012–97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту.

Класифікаційні вимоги до аудиторів з екології

ДСТУ ISO 14031:2004 Настанови щодо оцінювання екологічної

характеристики.

ДСТУ ІSО 14032:2004 Приклади оцінювання екологічної характеристики

ДСТУ ІSО 14040 Оцінка життєвого циклу. Принципи і структура.

ДСТУ ІSО 14041:2004 Оцінювання життєвого циклу. Визначення цілі і

сфери застосування інвентаризації.

ДСТУ ІSО 14049:2004 Оцінювання життєвого циклу. Приклади викор–я.

ДСТУ ІSО 14050:2004 Оцінювання життєвого циклу. Словник термінів.

Міждержавні

ГОСТ 17.0.0.01–76 Система стандартов в области охраны природи и

улучшения использования природних ресурсов.

Основные положення.

ГОСТ 17.0.0.02–79 Охрана природы. Метрологическое обеспечение

контроля загрязненности атмосфери, поверхност

ных вод и почвы. Основные положення.

ГОСТ 17.0.0.04–90 Экологический паспорт промышленного предпри

ятия. Основные положення.

ГОСТ 17.6.1.01–83 Охрана и защита лесов. Термины и определения.

ГОСТ 17.6.3.01–78 Флора Охрана и рациональное использование лесов

зеленых зон городов. Общие требования.

ГОСТ 17.8.01–86 Ландшафти Термины и определения.

ГОСТ 17.8.1.02–88 Ландшафти. Классификация.

ГОСТ 20286–90 Загрязнение радиоактивное и дезактивация.

ГОСТ 25916–83 Термины и определения.

Ресурси вторичные. Термины и определения.

Ці стандарти є застосовними до будь–якої організації, органу, підприємства, установи, які бажають: впровадити, підтримувати і вдосконалювати систему управління навколишнім середовищем; надати докази іншим зацікавленим сторонам про таку відповідність; провести сертифікацію/реєстрацію системи управління навколишнім середовищем на відповідність цій моделі; декларувати відповідність своєї діяльності, продукції чи послуг вимогам цього стандарту. Стандарти поширюються на організації, що функціонують на території України, незалежно від форм власності і видів діяльності, та на органи з сертифікації/реєстрації.

Короткий зміст найбільш важливих стандартів цієї групи надається далі.

1.4.1.2. Система стандартів управління навколишнім з середовищем.

Навколишнє середовище – середовище, в якому функціонує організація, включаючи повітря, воду, грунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв'язки між ними, (за ДСТУ ISO 14001). Система управління навколишнім середовищем с суттєво важливою для забезпеченню спроможності організацій визначати свої екологічні цілі та досягати їх, а також для забезпечення постійної відповідності діяльності, продукції чи послуг національним та міжнародним вимогам.

Система управління навколишнім середовищем є невід'ємною частиною системи загального управління в межах організації. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики, процеси і ресурси для реалізації екологічної політики, цілей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сферах (наприклад, стосовно управління процесами чи виробництвом, управління фінансами, забезпечення якості, техніки безпеки та охорони здоров'я на робочих місцях).

До головних принципів системи управління навколишнім середовищем, належать такі:

♦ визнання того, що управління навколишнім середовищем є одним з найвищих пріоритетів;

♦ ідентифікація відповідних законодавчих вимог і екологічних аспектів, пов'язаних із діяльністю організації, її продукцією чи послугами;

♦ сприяння плануванню природоохоронних заходів на всіх стадіях життєвого циклу продукції чи процесу;

♦ оцінювання відповідності екологічних характеристик функціонування організації її екологічній політиці, цілям та завданням і пошук шляхів їх поліпшення;

♦ впровадження процесу управління для удосконалення системи та поліпшення пов'язаних з цим екологічних характеристик функціонування;

Управління навколишнім середовищем регламентується стандартами ISO серія 14000: ISO 14001, ISО 14004, ISО 14011, ISO 14012, ISO 14040, ISO 14041, ISО 14042, ISO 14043.

Перелічені стандарти містять ті самі загальні принципи системи управління, що і стандарти ДСТУ ISO серії 9000 на систему якості. Отже організації можуть застосовувати чинну систему управління, яка відповідає чи не суперечить стандартам ДСТУ ISO серії 9000, як базу для своєї системи управління навколишнім середовищем. Однак слід розуміти, що застосування елементів системи управління може відрізнятись через різні цілі і різні кола зацікавлених сторін. У той час, як системи якості мають справу, в першу чергу, з потребами споживачів, системи управління навколишнім середовищем мають справу з потребами широкого кола зацікавлених сторін та із зростаючою зацікавленістю суспільства в охороні та поліпшенні стану навколишнього середовища.

Склад елементів системи управління навколишнім середовищем та вимоги до її функціонування згідно із ДСТУ ISO 14001–97. Він стосується тих екологічних аспектів, які організація може контролювати і на які вона може впливати. Ключові слова: навколишнє середовище, охорона навколишнього середовища, управління, управління навколишнім середовищем, склад та опис елементів, використання, загальні умови. Зміст стандарту: визначення – постійне вдосконалення, навколишнє середовище, екологічний аспект, вплив на навколишнє середовище, система управління навколишнім середовищем, аудит системи управління навколишнім середовищем, екологічна мета, екологічні характеристики, екологічна політика, екологічне завдання, зацікавлена сторона, організація, запобігання забрудненню; вимоги до системи управління навколишнім середовищем – загальні вимоги, екологічна політика, екологічні аспекти, законодавчі та інші вимоги, цілі та завдання, програма(и) управління навколишнім середовищем; впровадження та функціонування – організаційна структура та відповідальність, підготовка, обізнаність та компетентність, зв'язки, документація системи управління навколишнім середовищем, управління роботами; контроль та коригувальні дії – моніторинг та вимірювання, невідповідність, коригувальні та запобіжні дії, інформаційні документи, аудит системи управління навколишнім середовищем; аналіз з боку керівництва.

Загальні настанові щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення згідно із ДСТУ ISO 14004–97. Стандарт установлює принципи та загальні положення щодо розроблення та впровадження системи управління навколишнім середовищем, а також її координації з іншими системами управління. Зміст стандарту: принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем – зобов'язання і політика, первинний екологічний аналіз, екологічна політика; планування – ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище, внутрішні критерії ефективності функціонування, екологічні цілі та програми управління навколишнім середовищем; впровадження – забезпечення можливостей (людські, матеріальні та фінансові ресурси координація та інтеграція елементів системи управління навколишнім середовищем; заходи щодо забезпечення функціонування – обмін інформацією та звітування, документація системи управління навколишнім середовищем, готовність до аварійних ситуацій та реагування на них; вимірювання та оцінювання – вимірювання та моніторинг (постійна діяльність), коригувальні та запобіжні дії, управління інформацією та протоколами, аудит системи управління навколишнім середовищем; аналіз та вдосконалення – загальні положення, аналіз системи управління навколишнім середовищем, постійне вдосконалення.

Модель системи управління навколишнім середовищем, що приводиться в стандарті дає загальне уявлення про організацію, яка визнає наведені вище принципи. З основних питань в стандарті надається практична допомога:

♦ з первинного екологічного аналізу: першим важливим кроком є складання переліку сфер та об'єктів, що підлягають аналізу. Сюди можуть входити: види діяльності організації, конкретні роботи чи конкретний виробничий об'єкт.

♦ з екологічної політики: установлення зобов'язань щодо: мінімізації будь–яких несприятливих впливів на навколишнє середовище; розроблення методик оцінювання екологічних характеристик і відповідних показників; втілення в життя концепції життєвого циклу; проектування продукції таким чином, щоб мінімізувати її впливи на навколишнє середовище під час виробництва, використання та видалення; запобігання забрудненню, зменшення відходів та споживання ресурсів (матеріалів, палива та енергії), а також здійснення рекуперації та рециркуляції відходів як альтернативи їх видаленню, якщо це можливо з точки зору технології.

♦ з цілей та завдань: зменшення відходів та раціональне використання ресурсів, попередження їх виснаження; зменшення чи недопущення скидання та викидання забруднювальних речовин у навколишнє середовище; контролю за впливом на навколишнє середовище сировини та матеріалів; рівень показників екологічних характеристик – використана кількість сировини та матеріалів, а також споживана енергія; кількість викидів, таких як СО2; кількість відходів на одиницю готової продукції; ефективність використання сировини, матеріалів та енергії; кількість екологічно небезпечних ситуацій (наприклад, різке перевищення нормативів гранично допустимих значень параметрів); кількість екологічно небезпечних аварій (наприклад, непередбачені викиди; частка у відсотках) рециркуляції відходів; частка (у відсотках) рециркуляції матеріалів, що використовуються для пакування; кількість кілометрів пробігу транспортних засобів на одиницю продукції; кількість конкретних забруднювальних речовин, наприклад, NОх, SО2, СО, НС, Рb, СF Сs; частка Інвестицій, призначених для охорони навколишнього середовища, кількість поданих позовів; території, залишені під ареали живої природи.

Словник термінів з екологічного керування згідно із ДСТУ ISO 14050:2004. Стандарт містить терміни та визначення, які відповідають прийнятими у міжнародній практиці. Цей стандарт є тотожний переклад ISO 14050:1998 (Екологічний менеджмент. Словник). Сфера застосування, нормативні посилання, терміни та визначення понять. Основні з них: екологічний аспект як елемент діяльності, продукції чи послуг організації, який може взаємодіяти з довкіллям; екологічний аудит – документально оформлений систематичний процес перевіряння, який охоплює збирання і об'єктивне оцінювання доказів; екологічний вплив – будь–яка зміна у довкіллі, несприятлива чи сприятлива, яка повністю чи частково спричинена діяльністю, продукцією чи послугами організації; екологічна мета – загальна екологічна мета, що випливає з екологічної політики встановленої організацією; екологічна характеристика – вимірювані результати функціонування системи екологічного керування тощо.

1.4.2. Екологічне маркування

Під час пропаганди законів про охорону НПС корисна наявність зображень–символів, здатних нагадувати про важливість природоохоронної діяльності. Тому існує необхідність екологічного маркування – наявності відповідних знаків і позначень, які повинні розпізнаватись та запам'ятовуватись. Екологічне маркування регламентується системою стандартів:

Державні і міжнародні стандарти

ДСТУ ISO 14020–2003 Екологічні маркування та декларації.

ІSО 14020:2000 Загальні принципи

ДСТУ І5О/ТК 14025–2002 Екологічні маркування та декларації. Еколо

ISO/ТК 14025:2000 гічні само декларації (екологічне етикетуван

ня типу II

ДСТУ ISO 14021–2002 Екологічні маркування та декларації. Екологіч

ISO 14024:1999 не етикетування типу І. Принципи та методи

ДСТУ ISO/TR 14025-2002 Екологічні маркування та декларації.

ISO/TR 14025:2000 Екологічні декларації типу III.

В багатьох країнах все більше людей, які турбуються про своє здоров'я, бажають харчуватися продуктами, виробленими без застосування хімікатів, а також, почуваючи свою відповідальність за стан навколишнього середовища і прагнучи сприяти його збереженню, намагаються використовувати машини, пристосування та матеріали, продовж всього життєвого циклу (виробництво, застосування, утилізація) яких не завдавала б шкоди природі або ж ця шкода була мінімальною. При цьому виникає проблема виділення екологічних предметів на фоні загальної кількості об'єктів, які використовуються.

Етикетка виробу може бути визначена як символи або текст чи їх комбінація, яка містить один або більше видів інформації про одну або більше властивостей виробу. Типи інформації, які можуть бути наведені в етикетці (таблиця 1.4.3).

Таблиця 1.4.3

Типи інформації

Повідомлення

Зміст етикетки

Декларація про вміст

Харчові інгредієнти

Характеристика

Згідно з Європейською декларацією з електричної енергії

Експлуатація

Наприклад: "Заповнюйте тільки дистильованою водою"

Якість

Перший (другий) сорт

Безпека

Знак – ЄС

Застереження

Безпечно для дітей

Здоров'я

Алергія

Навколишнє середовище

Екоетикетка

Гарантія

Не ржавіє

Зважаючи на те, що упаковка є невід'ємною частиною більшості сучасних товарів та носієм різноманітної інформації про них, більша частина екомаркування розміщується саме на упаковці. Наявне екомаркування упаковки розділяють на такі групи:

* знаки, що закликають до збереження природного середовища,

* знаки, які використовуються для позначення екологічності предметів,

* знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля.

* знаки, що закликають до збереження природного середовища трапляються на упаковці споживчих товарів і їх зміст зводиться до закликів не смітити, підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для вторинної переробки (рис. 1.4.1)



Рис. 1.4.1.

Такі знаки можуть використовувати за основу зображення, які застосовуються для позначення екологічності предметів. Знаки "Ресайклінгу" (рис. 1.4.1а) ставлять на виробах США, зокрема на предметах, які піддаються переробці та на предметах, виготовлених з вторинної сировини. Знак, зображений на рисунку 1.4.1б, закликає не смітити (збирати та здавати використану тару у пункти переробки).

♦ Знаки, які використовуються для позначення екологічності предметів в цілому або окремих властивостей. Наприклад, знак "Блакитний янгол", який вперше з'явився в Німеччині близько 20 років тому означає, що продукт є екологічно чистий. Центральна його фігура запозичена з емблеми Програми ОСЛІ з охорони довкілля (рис. 1.4.2 а).



Екологічно чисті прилади маркуються із знаком, показаним на рисунку 1.4.2 в, або близьким до нього.

Поряд з екознаками, які використовуються в міжнародній або національній практиці, власні знаки екологічної чистоти створюють окремі фірми. Наприклад, виробник канцелярських товарів (маркерів, штемпелів) компанія "Schwam Stabilo" ставить на вироби знак, зображений на рисунку 1.4.2 б. Екологічно чисті пральні машини та машини для миття посуду фірми "Foron" відмічають знаком, зображеним на рисунку 1.4.2 г.

Європейський ринок потребує продуктів, одержаних у результаті біологічних технологій вирощування. Така продукція позначається спеціальним знаком (рис. 1.4.2 д). який гарантує походження яєць від вільно утримуваних курей, – невелика кругла печатка з зображенням курки і літерами КАТ, що означає "Спілка контрольованих альтернативних форм утримання тварин". Організація гарантує споживачам більшу впевненість стосовно якості тваринницької продукції (рис. 1.4.2 е).

Враховуючи тенденції розвитку країн, настрої громадськості, міжнародні відносини в даний час існує декілька уніфікованих підходів до екомаркування (рис. 1.4.3). Наприклад:

• знаки на аерозолях, які показують відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі (рис. 1.4.3 є, з, ж);


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30

Схожі:

Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і...
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
9 Методи нормування і способи встановлення норм праці
У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами
8. ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ПЛАНУВАННЯ
Нормування оборотних коштів, іммобілізованих у виробничих запасах сировини, матеріалів і комплектуючих виробів
Закон України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку
Характеристики впливу рентгенівського випромінювання на організм людини. Принципи нормування
Навчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
6 – 10 вересня 2010 р в м. Алушта, АР Крим, Україна відбулася VI...
Ників міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, виробничих і комунальних організацій, вузів, неурядових організацій з...
ПЛАН Термін та його ознаки. Термінологія як система. Способи творення термінів
Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту
ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОЛЕДЖ» ДОПОВ І Д Ь з дисципліни:...
«Державне регулювання процесів природокористування, національна система стандартів. Екологія будівництва – природна краса простих...
Практичне заняття 3 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці
Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату, повітрообміну, освітлення та засоби їх нормалізації в робочій зоні
Діяльність учнівського самоврядування (із досвіду роботи педагога-організатора...
Сьогодні найбільшою перешкодою у побудові громадянського суспільства є загальне відчуження населення від влади. Бракує сталої думки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка