|
|
Скачати 3.2 Mb.
|
|
Навчальна 1. Бакка М.Т., Тарасова В.В. Метрологія, стандартизація, сертифікація і акредитація. 4.1. Метрологія. Навчальний посібник з грифом МОН України. – Житомир, Ж1Т1, 2002. – 337с. 2. Бакка М.Т., Тарасова В.В. Метрологія, стандартизація, сертифікація і акредитація. 4.2. Стандартизація, сертифікація і акредитація. Навчальний посібник з грифом МОН України. –Житомир, ЖІТІ, 2002. – 384с. 3. Войцицький А.П. Нормування антропогенного навантаження на природне середовище. Конспект лекцій, – Житомир: ДАУ, 2005. –132 с. 4. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник, – Львів: Афіша, 2004 – 272 с. 5. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. – Львів: Афіша, 2002–320 с. 6. Клименко М.О., Скрипчук П.М. Стандартизація і сертифікація в екології. Підручник. – Рівне: УДУВГП, 2003 – 202 с. 7. Койфман Ю.І., та ін. Міжнародні та європейські системи сертифікації і акредитації: Організація діяльності, норми та правила. Довідник. – Львів–Київ 1995. – 266 с. 8. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека. Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2003 –151 с. 9. Крьшова Г. Д. Основьі стандартизации, сертификации, метрологи. Учебник. – М., 1998. – 479 с. 10. Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 1999 –272 с. 11. Стандарти України 2000: покажчик. – М. Львів, 2000 – 320 с. 12. Сухарев С.М., Чудак С.Ю., Сухарева О.Ю. Техноекологія та охорона навколишнього середовища. Навчальний посібник. — Львів: "Новий світ", 2004. – 256 с. 13. Тарасова В.В. Методи екологічних досліджень. Частина 1. Інформаційні характеристики про середовище. Навчальний посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2002. – 306с. 14. Тарасова В.В. Методи екологічних досліджень. Частина 3. Комплексна оцінка стану довкілля. Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 250с. 15. Ткаченко В.В. Основи стандартизации. – М., 1986. – 200 с. 16. Тринько Р.І., Тарасова В.В. Математична статистика. Навчальний посібник з грифом МСГ СРСР. – Львів. Світ, 1992.–264 с. 17. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. Підручник. 3–є вид., перероб. і доп. – К.:Європ. ун–т фінансів, інформсистем, менеджменту і бізнесу, 2000. – 174 с. 18. Зкология: учебник для технических вузов /Л.И Цветкова и др.–М.,1999.–488с. Додаток 1 Основні терміни та визначення з стандартизації, якості і сертифікації Основні терміни з стандартизації Агрегатування – створення різноманітних об'єктів шляхом компоновки з обмеженої кількості стандартних елементів. Взаємозамінність – придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання одних і тих самих вимог. Випереджувана стандартизація – це стандартизація, при якій встановлюються підвищені по відношенню до вже досягнутих на практиці норм і вимог до об'єктів стандартизації, які, згідно прогнозів, будуть оптимальними в майбутньому. Галузь стандартизації – сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації. Державна система стандартизації – це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно–технічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації. Комплекс (система) стандартів – сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети. Комплексна стандартизація – це стандартизація, при якій здійснюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і використання системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексної стандартизації в цілому, так і його основних елементів з метою оптимального вирішення конкретної проблеми основним методом, за допомогою якого здійснюється системний підхід до робіт з комплексної стандартизації, є розробка програм комплексної стандартизації. Міжнародна стандартизація – стандартизація, участь в якій с відкритою для відповідних органів всіх країн. Міждержавний стандарт (ГОСТ) — стандарт, прийнятий країнами СНД, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, і який застосовується ними безпосередньо. Міжнародний стандарт – стандарт, прийнятий міжнародною організацією з стандартизації. Національна стандартизація – стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави. Національний стандарт – стандарт, прийнятий національним органом з стандартизації однієї держави. Нормативний документ – документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів. Об'єкт стандартизації – предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації. Програма комплексної стандартизації – плановий документ, що містить перелік взаємопов'язаних робіт, терміни їх виконання і склад виконавців. Регіональна стандартизація – стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону. Регіональний стандарт – стандарт, прийнятий регіональною міжнародною організацією з стандартизації. Стандартизація – діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань. Стандарт – нормативний документ, розроблений, як правило, на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. Сумісність – придатність продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій, за заданих умов для виконання встановлених вимог. Уніфікація – вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів. Основні терміни з якості Забезпечення якості – усі планові і систематично виконувані види діяльності в межах системи якості, що підтверджуються в разі потреби, і необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт буде виконувати вимоги якості. Інтегральний показник якості продукції – це комплексний показник, що відображає відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або використання продукції до сумарних затрат на її створення і експлуатацію або використання. Керування якістю – методи та види діяльності оперативного характеру, які використовують для виконання вимог до якості. Комплексний показник якості продукції – це показник, що відноситься до кількох її властивостей. Настанови з якості – документ, в якому викладено політику в галузі якості і описано систему якості організації. Перевірка якості (аудиті) – систематичний і незалежний аналіз, який дозволяє визначити відповідність діяльності з якості і її наслідків запланованим заходам, а також ефективність від впровадження цих заходів та їх відповідність поставленій меті. Петля якості – концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних етапах життєвого циклу продукції або послуг від визначення потреб до оцінювання. Показник якості – кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, які складають її якість і розглядаються стосовно певних умов її створення і споживання. Поліпшення якості – заходи, які здійснюються усюди в організації для підвищення ефективності та результативності діяльності і процесів з метою одержання користі як для організації, так і для її споживачів. Політика в галузі якості – основні напрямки і мета організації в галузі якості, офіційно сформульовані вищим керівництвом. Система якості – сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю. Управління якістю – такі напрямки діяльності функції загального | управління, які визначають політику в галузі якості мету і відповідальність, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, керування якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в межах системи якості. Якість — сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його здатності задовольняти установлені і передбачені потреби. Основні терміни з сертифікації Акредитація випробувальних лабораторій – офіційне визнання того, що випробувальна лабораторія має право здійснювати конкретні випробування чи конкретні типи випробувань. Цей термін може відображати визнання технічної компетенції і об'єктивності випробувальної лабораторії або тільки її технічної компетенції. Атестація лабораторії – перевірка випробувальної лабораторії з метою визначення її відповідності встановленим критеріям, необхідним для її акредитації. Відповідність – додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесів, послуг. Добровільна сертифікація – сертифікація, яка проводиться на добровільній основі за ініціативою виробника (виконавця), продавця або споживача продукції. Заява про відповідність – заява постачальника під його повну відповідальність про те, що продукція, процес, послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Експерт–аудитор – особа, яка атестована на право проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації. Інспекційний контроль – контроль за діяльністю акредитованих органів з сертифікації, випробувальних лабораторій, а також за сертифікованою продукцією і станом її виробництва. Критерії акредитації – сукупність вимог, що використовуються органом з акредитації, яким повинна відповідати лабораторія для того, щоб бути акредитованою. Обов'язкова сертифікація – підтвердження уповноваженим на те органом відповідності даної продукції, процесу або послуги обов'язковим вимогам стандарту. Орган з сертифікації – орган, що проводить сертифікацію відповідності. Атестація виробництва – офіційне підтвердження органом з сертифікації або іншим уповноваженим для цього органом наявності необхідних і достатніх умов виробництва певної продукції, що забезпечують стабільність вимог до неї, які задані в нормативних документах і контролюються при сертифікації. Посвідчення відповідності – дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка доводить, що конкретний випробуваний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Сертифікація – процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам. Сертифікація відповідності – дія третьої сторони, яка доводить, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Система акредитації лабораторій — система, яка має власні правила, процедури і управління для здійснення акредитації лабораторій. Система сертифікації – система, яка має власні правила, процедури і управління для проведення сертифікації відповідності. Вона може діяти на національному, регіональному і міжнародному рівні. Схема сертифікації – склад і послідовність дій третьої сторони при проведенні сертифікації відповідності. Третя сторона – особа або орган, які визнані незалежними від сторін, що приймають участь у розгляді певного питання. Угода щодо визнання – угода, основана на прийнятті однією стороною результатів, поданих іншою стороною, які одержані шляхом використання одного або кількох функціональних елементів, що встановлені системою сертифікації. Типовими прикладами таких угод є: угода щодо випробувань, угода щодо контролю і угода щодо сертифікації. Вони можуть бути на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Додаток 2 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ БСК – біологічне споживання кисню. ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров'я ГДВ – гранично допустимі викиди. ГДК – гранично допустимі концентрації. ГДС – гранично допустимі скиди. ГДН – гранично допустимі навантаження. ГДР – гранично допустимі рівні. ГДШВ – гранично допустимі шкідливі впливи. ГДД – гранично допустима доза. ГСТУ – галузеві стандарти. ДДД – добова допустима доза. ДСКН – державна служба контролю і нагляду. ДСТУ – державні стандарти України. ЕДК – еколого–допустимі концентрації. ЕДН – еколого–допустимі навантаження. ЕД – ефективна доза. ЕЕД – ефективна еквівалентна доза. ЄС – Європейський Союз (БИ). ЄАОД – Європейське агентство охорони довкілля (БЕА). ІЗА – індекс забруднення атмосфери. ІЗВ – індекс забруднення води. ЛОШ – лімітуюча ознака шкідливості. НД – нормативні документи. МДР – максимально допустимі рівні. МОЗ – міністерство охорони здоров'я. МТН – модуль техногенного навантаження. ОРБВ – орієнтовно безпечні рівні впливу. ПАВ – полі циклічні ароматичні вуглеводні. СПАР – синтетична поверхнево активна речовина. СТП – стандарти підприємства. ССОП – система стандартів в галузі охорони природи. ТК – технічні комітети зі стандартизації. ТПВ – тимчасово погоджені величини. ТУ – технічні умови. НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ В.В. Тарасова А.С. Малиновський М.Ф. Рибак ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ Навчальний посібник Керівник видавничих проектів – БЛ.Сладкевич Друкується в авторській редкації Дизайн обкладинки – Б.В. Борисов Підписано до друку 12.03.2007. Формат 60x84 1/16. Друк офсетний. Гарнітура РеіегзЬиг^С. Умови, друк. арк. 15.5. Видавництво "Центр учбової літератури" вул. Електриків, 23 м. Київ, 04176 тел./факс 425–01–34, тел. 451–65–95, 425–04–47, 425–20–63 8–800–501–68–00 (безкоштовно в межах України) е–mail: оffice@uabоок.соm сайт: WWW.CUL.COM.UA Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006 Віддруковано в ОІІ "Житомирська облдрукарня" і готових діапозитивів замовника. Зам. 75. |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
9 Методи нормування і способи встановлення норм праці У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами |
|
8. ОБОРОТНІ КОШТИ ТА ЇХ ПЛАНУВАННЯ Нормування оборотних коштів, іммобілізованих у виробничих запасах сировини, матеріалів і комплектуючих виробів |
Закон України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку Характеристики впливу рентгенівського випромінювання на організм людини. Принципи нормування |
|
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
6 – 10 вересня 2010 р в м. Алушта, АР Крим, Україна відбулася VI... Ників міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, виробничих і комунальних організацій, вузів, неурядових організацій з... |
|
ПЛАН Термін та його ознаки. Термінологія як система. Способи творення термінів Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту |
ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОЛЕДЖ» ДОПОВ І Д Ь з дисципліни:... «Державне регулювання процесів природокористування, національна система стандартів. Екологія будівництва – природна краса простих... |
|
Практичне заняття 3 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату, повітрообміну, освітлення та засоби їх нормалізації в робочій зоні |
Діяльність учнівського самоврядування (із досвіду роботи педагога-організатора... Сьогодні найбільшою перешкодою у побудові громадянського суспільства є загальне відчуження населення від влади. Бракує сталої думки... |