|
|
Скачати 1.91 Mb.
|
15. утворення органів громадського порядку УНР Комітет охорони революції: створений 7 листопада 1918,планувалося створити при комітеті комісії – військову, інформаційну,технічну; представники комітету повинні були діяти в держ.установах,громадських організаціях,залізницях, пристанях і т.д.;до компетенції відносилося – використання за необхідності резервів держ. органів, не державних організацій у боротьбі з контрреволюцією., повноваження роботи обшуки, зміщувати з постів та заарештовувати. При Ген. Секретарстві внутрішніх справ була створена особлива комісія з представників відомств до якої відійшли справи по охороні порядку та спокою в Україні. Була проведена реорганізація міської та сільської міліції - вона підпорядковувалася комісарам ЦР. 16. Судова система УНР. На території України діяли наступні судові органи: районні мирові суди, з'їзди мирових суддів, окружні суди, які створювалися поодинці на декілька повітів. За ними розташовувалися, як апеляційні інстанції, судові палати. Вищою судовою інстанцією вважався Правительствуючий сенат в Петербурзі. Окрім цих судів, в Україні діяли також селянські волосні суди, верхні волосні суди та ін. Відразу ж після Лютневої революції були введені посади адміністративних суддів у повітах і особливі адміністративні відділи при окружних судах. Створюються різні тимчасові судові органи, революційні трибунали тощо. Формально ця судова система збереглася в Україні й після приходу до влади Центральної Ради. Центральній Раді запропоновано було зробити українську судову систему незалежною від російської й створити для керівництва нею як вищу судову інстанцію Вищий краєвий суд, а для проведення реформи судової системи створити на місцях інститут судових комісарів. Програмні цілі Центральної Ради щодо судової реформи знайшли відображення в III Універсалі: «Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідно духові народу».16 грудня 1917 р. Центральна Рада затверджує підготовлений Генеральним секретарством судових справ законопроект про створення (до скликання Всеукраїнських Установчих Зборів) тимчасового Генерального суду. Відповідно до ст. 1 Закону Генеральний суд складався із трьох департаментів: цивільного, кримінального і адміністративного. Він оголошувався вищою судовою інстанцією в Україні й здійснював нагляд над усіма судовими установами й діяльністю працівників судових органів. 16 грудня 1917 р. приймається Закон «Про введення апеляційних судів». . 23 грудня 1917 р. у розвиток попереднього приймається Закон «Про умови обговорення й порядок обрання суддів Генерального і апеляційних судів», по якому усі судді обиралися Центральною Радою на три роки більшістю в 3/5 голосів. 14 лютого 1918 р. вводяться посади головних губернських військових комендантів, які отримували право створення революційних військових судів для оперативного розгляду справ про вбивства, пограбування, підпали, зґвалтування і розбої. 17. організація діяльності органів прокуратури та адвокатури в унр Після жовтневих подій 1917 року розпочався новий етап державотворення і національного самовизначення народу України, етап здобуття суверенності. В УНР велася активна робота із створення нової системи правоохоронних органів, у тому числі – судів і органів прокурорського нагляду. Так, у грудні 1917 року заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна Рада ухвалила Закон “Про уряджання прокурорського нагляду в Україні”. За часів правління гетьмана Скоропадського П. П. (квітень-грудень 1918 року) ухвалюється Закон “Про утворення державного Сенату”. При створенні у грудні 1918 року Директорії УНР набуває чинності Закон “Про урядження прокурорського догляду в Україні” і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою “Найвищий Суд Української Народної Республіки”. За радянських часів Державна прокуратура в Україні була заснована в системі Наркомюсту 18. Законод. Діяльність УНР. Проголошення УНР докорінно змінило орієнтири в обстановці, коли молода держава опинилася віч-на-віч з проблемою невідкладного законодавчого регулювання найважливіших проблем життя краіни. 25 листопада Центральна Рада ухвалила закон про порядок видання законів, згідно з яким «до сформування Федеративної Російської республіки і утворення її конституціі виключне й неподільне право видавати закони для УНР належить Центральній Раді», а «право видавати розпорядження в обсягу урядування на основі законів належить Генеральним Секретарям УНР». В галузі державного будівництва найбільш вагомим з огляду на стратегічні завдання Центральної Ради став закон «Про вибори до Установчих зборів Української Народноі Республіки». Це був найбільший за обсягом закон, прийнятий Центральною Радою, 183 статті якого детально регламегтували порядок організаціі й проведення виборів. На перший план вийшла проблема власної валюти – в умовах кризи грошового обігу. На початку січня Центральна Рада ввела в дію Тимчасовий закон про випуск державних кредитних білетів УНР. Закон встановлював, що вони випускаються Державним Банком в розмірі, суворо обмеженому дійсними потребами грошового обігу. Ценральна Рада торкнулась багатьох галузей права – від кримінального (скасувавши Ш Універсалом смертну кару й видавши 19 листопада 1917 року закон про амністію) до міжнародного (наприклад, 26 квітня Генеральне Писарство подало на іі розгляд законопроект про приєднання до Всесвітнього поштового союзу).Земельного законопроекту, ухваленого наприкінці січня 1918 року. Ним, зокрема, встановлювалося, що «землі відводяться земельними комітетами в приватнотрудове користування сільським громадам та добровільно складеним товариствам».Такі ж політичні чинники визначали й долю закону про національно-персональну автономію від 9 січня 1918 року, де йшлося про право національних меншин на «самостійне устроєння… національного життя в межах Української Народноі Республіки» 19. Земельна реформа УНР. 20. Закон «Про національно – персональну автономію УНР» 1918р Вийшов 9 січня 1918 року, де йшлося про право національних меншин на своє національне життя. Закон передбачав створення «національних кадастрів», куди б заносилися поіменно представники тієї чи іншої національності. До Закону негативно поставилися «зросійщені» українці, які не бажали поривати з російською культурою і в той же час не хотіли відносити себе до національної меншини. 21. Закон «Про громадянство УНР» 2 березня 1918 року Прийнятий 2 березня 1918 року. Складався з 12 ст. Громадянином УНР вважався кожний хто народився на її території . Громадяни УНР зобов’язані підтримувати державу, всіма силами в і засобами. Тільки громадяни користуються з усієї повноти громадянськими і політичними правами. Громадянин УНР не може бути громадянином іншої держави. Жінки слідують громадянству чоловіків. Громадяни інших держав для тимчасового перебування на території УНР повинні отримати посвідчення від місцевої влади не більше 6 місяців. 22. закон УЦР про національну символіку Закон про державну символіку мав цікаву передісторію. У листопаді 1917 р. з ініціативи Генерального секретарства освіти під головуванням Грушевського відбулась нарада з питання про державний герб України, де йшлось про конкурс символів, з яких виділили 3 основних: 1) гарно стилізований геральдичний знак незрозумілого змісту на зразок тризубця ще з часів Київської Русі, 2) пізніший київський герб з печаток київського магістрату 17-18 ст. – лук чи арбалет, самостріл, 3) козак з мушкетом і шаблею як герб козацького війська. Грушевський, бажаючи в атрибутах герба закласти виразно підкреслений культурний, творчий і об’єднавчий характер УНР, вважав, що гербом України міг би бути як символ творчої мирної праці золотий плуг на синім тлі, а довкола плуга пропонував розмістити знак старої Київської держави Володимира Великого, герби Галицько-Волинського князівства і Гетьманщини (козак з мушкетом), під плугом – герби Києва і Львова, а над плугом – голуба з оливковою гілкою. Врешті, 12 березня 1918 р. Мала Рада затвердила Володимирів тризуб державним гербом УНР. 23 Причини падіння УНР 3 березня 1918 р. Брестський принизливий, грабіжницький мир між Росією, з однієї сторони, і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною — з другої, був підписаний. Мирний договір, зокрема, передбачав: припинення стану війни, демобілізацію російської армії, відторгнення від Росії Прибалтики, Білорусії й України, визнання Росією Центральної Ради, виведення російських військ з Карса, Ардагана й Батума, відновлення невигідного для Росії торговельного договору 1904 р. тощо. Загалом було підписано 6 документів: мирний договір Росії з державами Четверного союзу (з 13 статей), заключний протокол та додаткові договори з кожною з цих держав. Брестський договір містив дуже тяжкі умови для Росії, але був своєрідним компромісом з Німеччиною, вивів Росію з війни, дав їй можливість мирного перепочинку. Країни Антанти й США ще намагалися не допустити ратифікації договору, обіцяючи зброю та гроші, якщо Росія буде воювати. В ноті від 5 березня радянський уряд запитував уряд США, чи може Росія у випадку відновлення воєнних дій конкретно «розраховувати на підтримку США, Великобританії й Франції в боротьбі проти Німеччини». 24 «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918 року, її зміст та характеристика. Грамота до всього українського народу — перший офіційний документ Української Держави. Звернення програмного характеру гетьмана Павла Скоропадського. Оприлюднене 29 квітня 1918 року, в день скинення ним Центральної Ради. Проголошував встановлення одноосібної влади гетьмана. «Грамота до всього українського народу» сповіщала українське населення про повалення Центральної ради і уряду Української Народної Республіки, а також проголошувала встановлення диктатури гетьмана Павла Скоропадського до часу обрання всеукраїнського парламенту — Сейму. У «Грамоті» підкреслювалося, що після укладання Брестського договору та визволення України військами Центральних держав, уряд Української Народної Республіки не спромігся забезпечити виконання міжнародних домовленостей, а також виявився не здатним встановити політичний і соціально-економічний порядок в країні. У зв'язку з цим Павло Скоропадський перебирав на себе тимчасово всю повноту влади і проголошував себе гетьманом всієї України. «Грамота» передбачала наступні кроки: Центральна та місцеві ради розпускалися, а міністри та їхні заступники, що представляли попередній український уряд, звільнялися з посад. Інші урядовці мусили виконувати свої функції. Усі постанови і розпорядження Центральної Ради, Тимчасового уряду Росії скасовувалися. Приватна власність проголошувалася підґрунтям культури і цивілізації. Встановлювалася повна свобода купівлі-продажу землі. У великих землевласників передбачалося відчуження ділянок землі за їх справжньою вартістю на користь хліборобів. Відкривався простір торгівлі, приватному підприємництву та ініціативі. Обіцялося відновити політичний, господарчий та суспільний порядок, забезпечити основні права громадян, зокрема, пролетаріату, та обрати на основі нового виборчого закону Український Сейм. В кінці «Грамоти» гетьман закликав усе населення країни, незалежно від національності й віросповідання, допомагати йому розбудовувати Українську Державу. 25.закони про тимчасовий державний устрій… Форма правління, яку було запроваджено за П. Скоропадського можна вважати за перехідну до президентської республіки. Викликають заперечення висновки тих авторів, які вважають, що відбулося повернення до монархії. В заяві Ради Міністрів Української держави від 10 травня 1918 року підкреслювалося: "Гетьман не думає стати самодержцем. Назва Гетьман це втілення в історичній національно-українській формі ідеї незалежності і вільної України".Оскільки парламентська республіка Центральної Ради показала повну неспроможність, викликає розуміння пошук П. Скоропадським такої форми правління, яка допомогла б державі вийти з тяжкої кризи. Спочатку для наведення порядку потрібна була диктатура, а вже потім "ні диктатура вищого класу, ні диктатура пролетаріату, арншомірна участь всіх класів суспільства в політичному житті краю" (II. Скоропадський).Ідея короткочасної сильної влади знайшла відображення в "Законах про тимчасовий державний устрій України" від 29 квітня 1918 року. Замість назви держави "Українська Народна Республіка" було |< іаиовлено нову — "Українська держава".Гетьман був вищим органом влади. Йому належала вся повнота іамшодавчої та виконавчої влади. Гетьман виступав також як "най-ішщий керовничий всіх зносин Української держави з закордонними иержавами" і "верховний воєвода української армії і флоту". Крім ЦЬОГО він здійснював помилування.Закон мав чинність тільки після затвердження його гетьманом. Як ііже говорилося, сильна влада повинна була діяти "до вибрання Сейму". Про необхідність обрання Державного Сейму в майбутньому йшлося і в "Грамоті до всього українського народу".Загострення політичної ситуації в країні поставило гетьмана перед проблемою забезпечення керівництва державою в разі неперед-бачених обставин. В зв'язку з цим 1 серпня 1918 року приймається І їїмчасовий закон про верховне управління державою на випадок і мерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами ясновельможного мама гетьмана всієї України". За цих обставин влада переходила до Колегії Верховних Правителів держави, яка складалася з трьох осіб: "одного правителя заздалегідь визначає сам пан Гетьман, одного іибирає Державний Сенат і одного вибирає Рада Міністрів". Коле-і по очолював Голова, якого призначав сам Гетьман. Рішення Колегії приймалися більшістю голосів. 26. Центральні органи влади України Держави часів гетьмана Скоропадського Гетьман був вищим органом влади. Йому належала вся повнота влади законодавчої і виконавчої влади. Закон мав чинність тільки після затвердження його гетьманом. 1 серпня 1918 року приймається «Тимчасовий закон про верховне управління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами ясновельможного пана гетьмана всієї України». З цих обставин влада переходила до Колегії верховних правителів держави. Колегію очолював Голова, якого призначав сам Гетьман. Рішення Колегії приймається більшістю голосів. Рада міністрів, або гетьманський уряд, здійснював координацію і організацію діяльності центральних органів управління. Її очолював Отаман – Міністр. При Раді міністрів створено Генеральну канцелярію на чолі з Генеральним секретарем. До Ради Міністрів входили такі міністерства: внутрішніх справ, народної освіти, фінансів, торгівлі і промисловості, харчових справ, земельних справ, судових справ, закордонних справ, військових справ. Згодом було створено міністерство народного здоров’я і міністерство сповідань,яке займалося релігійними проблемами . 27. Організація та діяльність влади на місцях України Держави часів гетьмана Скоропадського Місцеве управління . Місцеві адміністрації очолили старости, які замінили комісарів. Старостам належала вся повнота влади на місцях. Законом про вибори до земств від 5 вересня 1918 року відновлюється діяльність земських установ. На посади в місцеві адміністрації призначались колишні царські генерали, чиновники, поміщики. Законом від 1 серпня 1918 року створюється Управління столичного Отамана. 29 червня 1918 року приймається закон, який надає губернським старостам право розпуску таких органів самоврядування, як земські збори і управи, міські думи. Всю систему місцевої адміністрації очолювало Міністерство внутрішніх справ. 28. Судова система української держави Скоропадського. Мабуть, єдиною державною системою, яка не зазнала втручання при черговій зміні влади, була судова. Згідно з «Законом про тимчасовий державний устрій України» від 29 квітня 1918 р. вищою судовою інстанцією залишався Генеральний суд судді якого призначалися тепер гетьманом.25 травня 1918 р. приймається Закон про титул, ім'ям н кого проводиться суд в Україні — «ім'ям закону Української держави». 2 червня 1918 р. приймається закон, який її й уточнював функції Генерального суду й обкреслив перспективи судової реформи. Згідно з цим законом Генеральний суд складався із трьох департаментів: цивільного, кримінального та адміністративного. До Державного сенату входили: Генеральний адміністративний суд, Генеральний кримінальний суд і Генеральний цивільний суд. Кандидати на посаду сенаторів повинні були мати вищу юридичну освіту і не менше п'ятнадцяти років стажу роботи « в судовому відомстві на посадах не нижче за судового слідчого або товариша прокурора окружного суду» або «на посаді присяжного адвоката, а також з числа тих, які мають вчене звання магістра або доктора, лекторів юридичних наук у вищих школах, які виконували обов'язки лекторів у той самий час». Завершували систему загальних судів в Україні мирові суди, підсудність яких визначалася ухвалами Ради Міністрів від 14 і 21 липня 1918 р. Військові суди Української держави діяли на підставі Закону_«Про організацію військово-судових установ і їх компетенцію» від 21 червня 1918 р. Вони підрозділялися ня виті й штабні суди. |
|
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає... Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);... |
|
ШПАРГАЛКИ з Теорії Держави І Права Предмет ТДП – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства,... |
Теорія держави і права є соціальною, юридичною та загальнотеоретичною... Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань |
|
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн... Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Тема Загальна... Характерні особливості зародження та розвитку держави та права Стародавнього Сходу |
|
Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку |
Реферат з основ права на тему Основи теорії виникнення держави і права Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ з курсу “Історія держави і права України” Виникнення і розвиток Скіфо-Сарматської держави (суспільно-політичний лад; джерела та основні риси права) |
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ Основні закономірності та причини виникнення держави. Основні теорії походження держави |