|
|
Скачати 7.94 Mb.
|
|
Глава 5. ДОКАЗИ Стаття 57. Докази 1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встанов лює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. 1. Частина перша цієї статті дає нормативне визначення доказів. Відповідно до нього доказами є: а) не факти, не обставини, а фактичні дані, тобто відомості про факти; б) будь-які фактичні дані, тобто жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили для суду; в) дані, одержані у процесуальній формі, тобто з зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами; г) такі фактичні дані, що вказують на наявність чи відсутність фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, що мають значення для правильного ви- 75 рішення справи, тобто такі дані, що належать до цієї справи, до шуканого факту. 2. Докази у цивільній справі класифікуються за такими підставами: а)заджерелом їх одержання вониможутьбутиособистими(джере- лом їх є люди - відомості, одержані від сторін, свідків і т.д.), речовими (джерелом є речі - письмові і речові докази) і змішаними (джерелом є, наприклад, письмові докази і усні пояснення - висновок експерта); б) за способом утворення вони поділяються на первісні (відомості про факти, одержані з першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т. ін.) і похідні - відомості, отримані з джерела, що відтворює інший засіб доказування (копія документа, наприклад); в) стосовно шуканого факту вони можуть бути прямими (вказують на наявність чи відсутність шуканого факту) і непрямими (такими, що дозволяють зробити можливий висновок про шуканий факт); г) за способом повідомлення відомостей про факти докази поділя ються на усні, письмові і речові. 3. Частина друга коментованої статті хоча і не дає поняття, але вказує на засоби доказування, тобто ті джерела, з яких суд одержує фактичні дані, докази. Ця частина містить вичерпний перелік за собів доказування: пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представ ників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновок експерта. Однак у судовій практиці не випадково велике значення надається, наприклад, висновку органів опіки і піклування. Тому перелік за собів доказування треба було б доповнити вказівкою на пояснення прокурора, пояснення і висновок органів державної влади і органів місцевого самоврядування, оскільки пред'явленню позову проку рором, пред'явленню позову органами державної влади і органами місцевого самоврядування, дачі ними висновку передує вивчення обставин справи, і названі учасники процесу повідомляють суду певні відомості про обставини, що можуть сприяти повному і пра вильному розгляду і вирішенню цивільної справи. Стаття 58. Належність доказів
76
Стаття 59. Допустимість доказів
77 не оформлення угод упорядковує допроцесуальні відносини суб'єктів цивільного права, виключає зайві спори про право. Разом з тим це правило є значущим і для цивільного судочинства, тому що спрощує завдання суду при вирішенні окремих спорів.
7S Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1 .Значення коментованої статті полягає у тому, що вона встановлює два важливі правила: про предмет доказування по цивільній справі і про розподіл обов'язків по доказуванню. 2.Предмет доказування - це те, що треба доводити по кожній цивільній справі, тобто ті обставини, що свідчать про дійсні права і обов'язки сторін у справі. Згідно з коментованою статтею предмет доказування складається з двох груп фактів - фактів підстави позову і фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При дослідженні фактів, що складають предмет доказування, суд повинен досліджувати у ряді випадків і доказові факти (наприклад, у справах про встановлення батьківства), тому що вони у сукупності свідчать про наявність чи відсутність шуканого юридичного факту (факту батьківства у даному випадку). Доказові факти, отже, посідають проміжне місце у механізмі доказування між доказами і юридичними фактами (про предмет доказування див. також коментар до ст. 61 цього Кодексу). 3. Ця стаття розподіляє тягар доказування між позивачем і відповідачем у такий спосіб: позивач зобов'язаний доводити обставини, якими він обґрунтовує позов, а відповідач - обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти вимог, що пред'явлені до нього. Тягар доказування третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, адекватний тягарю доказування позивача. Відповідно до коментованої статті, докази у справі подаються й іншими особами, що беруть участь у справі, перш за все прокурором і органами та особами, зазначеними в ст. 45 ЦПК, і особливо у тих випадках, коли вони заявляють позов на захист інтересів інших осіб. Обов'язки щодо сприяння особам, які беруть учать у справі, по доказуванню покладаються і на суд (суддю), який, по-перше, має уточнити відповідно до гіпотези матеріальної норми права, що регулює дане спірне відношення, коло фактів, які підлягають 79 доказуванню; по-друге, запропонувати сторонам у разі потреби послатися на додаткові факти і подати додаткові докази; по-третє, посприяти у збиранні додаткових доказів. 4. Деякі судді і теоретики права переоцінюють роль правил ст. 10 ЦПК і коментованої статті. Це тільки перші кроки по впровадженню у цивільний процес «чистої змагальності». Дійсно, дана стаття покладає обов'язок подавати докази на позивача, відповідача, третіх осіб. Якщо раніше роль суду полягала в обов'язку зажадати додаткових доказів, то тепер обов'язок полягає у тому, щоб суд сприяв сторонам у витребуванні доказів. Відмінності є, однак зміни у ЦПК не скасували обов'язку суду вживати передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Більш того, ст. ст. 132, 137 цього Кодексу, наприклад, прямо ставлять за обов'язок судді вимагати доказів. На обов'язок суду вимагати доказів вказує і Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 1 листопада 1 °96 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Та й за обґрунтованість рішення «відповідає» суд, а не сторони. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
доводяться. Ці обставини можуть мати різний ступінь загальнові-домості: світовий (Чорнобильська катастрофа), регіональний (час початку навігації у певному районі) і т. ін.
5. Коментована стаття не врегулювала питання про те, що не підлягають доказуванню презюмовані факти, тобто такі, які відповідно до закону припускаються встановленими. Але оскільки таке припущення встановлено ЦК і може бути спростоване у загальному порядку іншими учасниками даної справи, то від обов'язку доводити ці обставини звільняється лише одна сторона - та, на користь якої зроблене це законодавче припущення. Так, наприклад, від обов'язку доводити вину заподіювача моральної шкоди звільнені громадяни і організації, яким заподіяна ця шкода діяннями іншої особи, а дана особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ст. 1167 ЦК). 81 6. З урахуванням викладеного у цьому коментарі і коментарі до ст. 60 ЦПК предмет доказування по цивільній справі можна представити у вигляді такого рівняння: Предмет доказування = (факти підстави позову + факти підстави заперечень проти позову) - (загальновідомі факти + преюдицій-ні факти + презюмовані факти для однієї сторони + визнані факти для однієї сторони). Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників 1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. 1. Пояснення сторін і третіх осіб - це повідомлення1 суду відомих їм відомостей про факти, що мають значення для справи. Цей засіб доказування особливо цінний для суду, тому що сторони і треті особи краще інших учасників знають обставини справи, оскільки вони є учасниками допроцесуальних відносин. Однак при оцінці їх пояснень суд повинен враховувати, що вони особисто зацікавлені у справі (позивач, відповідач, третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору) чи у результаті справи (треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору). Незважаючи на таке значення пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників у цивільному судочинстві, новий ЦПК полярно змінив відношення до них. Як уже зазначалось, частина 2 ст. 57 цього Кодексу визнає як засіб доказування пояснення даних учасників судочинства тільки тоді, коли вони допитані як свідки. Коментована стаття також присвячена їх поясненням, якщо вони допитані як свідки. Як уявляється, у зв'язку з цим виникає декілька проблем. По-перше, результатом допиту взагалі і допиту свідків зокрема, є показання, а не пояснення. По-друге, «тотальний» допит, як уявляється, протирічить засадам цивільного судочинства, перш за все, диспозитивності та змагальності. КАС України, що регулює порядок захисту прав, свобод та інтересів не у сфері цивільно-правових, а у сфері публічно-правових відносин, визнає за поясненнями сторін, третіх осіб та їх представників силу засобів доказування. По-третє, згідно з частиною 1 ст. 61 ЦПК, однією з підстав звільнення від доказування є визнання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 82 Яким же чином оцінювати суду визнання сторін, третіх осіб та їх представників, якщо воно отримано судом у ході допиту цих осіб? По-четверте, далеко не всі сторони, треті особи та їх представники побажають, щоб їх допитували як свідків. У зв'язку з викладеним, вважаємо за необхідне зміну деяких норм цього Кодексу (перш за все ст. 57 і коментованої") у тому напрямку, щоб визнати за поясненнями сторін та ін. сили та значення засобів доказування.
Стаття 63. Показання свідка 1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. 1. Показання свідка - це один із найважливіших засобів доказування у цивільному процесі. Згідно з коментованою статтею, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. У сенсі ст. 57 цього Кодексу необхідно 83 розрізняти показання свідка як докази, і показання свідка як засоби доказування. Але коментована стаття їх змішує. Показання свідків як докази, - це фактичні дані, відомості про факти, про які свідок повідомляє суд. Але показання свідка як джерело, з якого суд отримує ці фактичні дані - це засіб доказування. Тому у другому реченні коментованої статті мова повинна йти про засіб доказування. 2. Як правило, свідки повідомляють суд про обставини, які сприймались ними особисто. Але суд допускає інколи такі повідомлення і тоді, коли свідки знають про обставини справи від інших осіб. В будь-якому разі, як зазначено у коментованій статті, свідок повинен знати і назвати джерело своєї обізнаності. Не матимуть сили засобу доказування показання свідка, якщо він не може назвати джерела своєї обізнаності щодо обставин справи. Стаття 64. Письмові докази
1. Письмовими доказами є предмети реального світу, на яких знаками, літерами виражені певні дані, що містять відомості про обставини розглядуваної справи. Це можуть бути документи, листування особистого або службового характеру, бирки, жетони і т. ін. Дані про факти, отже, можуть викладатися літерами, цифрами, стенографічними та іншими знаками. Особливе значення цих доказів для цивільної справи полягає у тому, що вони досить поширені у повсякденному житті, відрізняються високим ступенем істинності і тривалістю. Принцип безпосередності вимагає додавати до справи, як правило, оригінали письмових доказів.
84 Стаття 65. Речові докази
Стаття 66. Висновок експерта 1. Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. 1. При розгляді і вирішенні цивільних справ суду іноді потрібна допомога різних фахівців. Тому досить поширеним є такий засіб доказування, як висновок експерта, який є докладним описом проведених досліджень, зроблених висновків і обґрунтованих відповідей на питання суду. Висновок експерта не повинен містити рекомендацій з приводу характеру рішення суду, застосування права і т. ін. Висновок буде оптимальним, якщо він складається з трьох частин: вступної, описової (дослідницької) та заключної (висновки). 85 У вступній частині висновку вказується: назва експертизи, якою вона є (додаткова, повторна чи ін.); орган чи особа, які призначали експертизу; дані про експерта; дата надходження матеріалів питання експерту; найменування матеріалів; обставини справи, попередження про відповідальність експерта і ін. Досліджувальна частина містить опис процесу дослідження та його результати, експертну оцінку результатів дослідження. У заключній частині викладаються висновки дослідження по суті поставлених питань. 2. Оскільки висновок експерта є одним із засобів доказування, він не є обов'язковим для суду і фактичні дані у ньому оцінюються судом за загальними правилами нарівні з іншими доказами (див. коментар до статті 57 цього Кодексу). Незгода суду з висновком експерта повинна мотивуватися судом у судовому рішенні або ухвалі про закінчення справи. |
|
Кодекс України відносить Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає |
Кодекс України про адміністративні правопорушення Митний кодекс України НОВИЙ!!! |
|
РОЗ’ЯСНЕННЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МДПІ ЩОДО ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ Основними документами, що регулюють земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України... |
Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання),... |
|
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання... |
Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки,... |
|
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії |
Реферат СімейнИЙ кодекс України План Кожна сім’я створюється на підставі шлюбу та кровного споріднення, установлення та інших прав, що не заперечує закон і моральні засади... |
|
Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року, див п. 1 розділу I... Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського... |
Кодекс України: Стаття №156 «Особливості оподаткування страховика» Податковий кодекс України: Стаття №156 «Особливості оподаткування страховика» [Електронний ресурс]. Режим доступу |