|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
Платон (V-IV ст. до н.е.) вперше серед античних філософів дав своє розуміння держави, започаткувавши філософсько-політичну теорію міста-держави. Основні положення цієї теорії Платон розвинув у двох найбільших своїх працях - "Держава" і "Закони". Основні ідеї діалогу "Держава" зводяться до наступного:
В діалозі "Закони" Платон знову повертається до власного проекту ідеальної держави. Всесвітом і людьми керують боги, які мають свою мету, не відому людям. Людина орієнтується у своїх вчинках лише на власні бажання і вподобання, любить лише себе і нерідко несвідомо коїть зло, сама ж потерпаючи від нього. Тому в "ідеальній" державі пропонувалося жорстко регламентувати всі аспекти життя і діяльності людини. Іншими словами, Платон відстоював модель тоталітарної держави. Платон обґрунтовує доцільність тиранії при умові, коли закони буде писати мудрий законодавець. Такі "мудрі закони" повинні обмежувати владу правителя і жорстко регламентувати приватне життя людей. На сторожі законів повинно стояти правосуддя. Платон не відокремлює судову владу від політичної, вручаючи її правителю, правда, за умови обов'язкового залучення громадян до здійснення правосудця. Громадянство такої держави строго лімітоване і обмежене класом привілейованих осіб, які перекладають важку фізичну працю на плечі рабів та негромадян. Єдина державна ідеологія повинна формувати однодумство громадян. Відомий філософ античності Арістотель (IV ст. до н.е.) відійшов від схеми ідеальної держави Платона і поставив за мету створити ідеал держави. Свої думки з цього приводу він виклав у "Політиці", "Етиці" та "Афін-ській політії".
Таким чином, розглядаючи внутрішні причини виникнення держави, Арістотель робить висновок, що держава виникає із елементарних потреб життя і має на меті його удосконалення. 3. Держава (місто-поліс) є самодостатньою формою буття, а тому в ній повинна бути і відповідна форма правління. В її основі ідея конституцій ного правління. Арістотель сформулював три основні ознаки його: а) конституційне правління несумісне з правлінням окремих політич них угрупувань, а узгоджується з інтересами всіх громадян; б) це - законне правління, яке спирається на норми, однаково обов'яз кові як для урядовців, так і для всіх громадян; в) воно існує з добровільної згоди громадян, і це докорінно відрізняє конституційне правління від деспотизму, який утримується виключно силою. Конституційне правління діє на благо всіх, а деспотичне - лише на благо правлячих верств. Арістотель називає справедливими конституційними державами монархію, аристократію і помірну демократію (політію). Деспотичними державами є олігархія і крайня демократія (охлократія). 4. Головною ознакою самодостатньої держави є верховенство закону, вважав Арістотель. Він (закон) є запорукою і умовою громадянської злаго ди. Навіть наймудріший правитель, подібний до платонівського царя- філософа, не може обійтись без закону, якому повинні підкорятися всі: і 18 19 правителі, і демос. Закон, по суті, є регулятором суспільних відносин, критерієм справедливості у суспільстві, бо саме він втілює розум громадян держави, які прагнуть до кращого життя.
"Зрозуміло, - писав Аристотель, - що для суспільного виховання необхідні закони". Тому мистецтво законодавця полягає в умілому та адекватному відображенні в законах своєрідності певного державного ладу. Політичне правління - це правління законів, а не людей. Поєднання в законі авторитету і державної сили робить його незамінним засобом регулятивного та виховного впливу на суспільство. 7. Подібно до Платона, Арістотель вважав, що людині надається вибір щодо прихильності до добра чи до зла, оскільки в неї є душа, тобто розум і воля. Вона може спонукати людину до вчинення як добра, так і зла. Однак, та людина, яка наділена розумною душею, завжди вибере правильний шлях, не скоїть зла, оскільки вона розуміє, що підпорядкування закону є для неї благом. У своїх міркуваннях про право і його роль у суспільстві Арістотель доходив висновку, що воно поширюється тільки на вільних людей. Рабів він називав знаряддями, призначеними задовольняти інтереси свого господаря. В першій половині IV ст. до н.е. грецькі поліси втрачають незалежність, підпадаючи під владу Олександра Македонського. Відбувається руйнування їх політико-правових інститутів, порушується гармонія між суспільством, державою та особою. Діючі норми права вже не могли обслуговувати нові суспільні відносини. Під виливом цих подій змінюються уявлення про державний порядок, устрій, соціальні норми. Державно-правові погляди почали пропагувати аполітичність, безтурботність, індивідуальну свободу людини. Одним з прихильників таких поглядів був Епікур - засновник філософської школи в Афінах. Згідно з його вченням, розвинутим в праці "Про природу", природа розвивається за своїми законами, а природа людини користолюбна. У суспільному житті ніколи не було суспільної справедливості, а головну роль відігравали угоди між людьми щодо заборони чи обмеження вчинків, які зава- жають іншим людям. Наслідком таких міжлюдських угод стало виникнення держави і права, які покликані регулювати стосунки між людьми. Право, на думку філософа, - це утвердження справедливості. Але справедливість часто змінюється, співвідносячись із часом і місцем. З урахуванням цього діяльність владних структур держави, вчинки людей, прийняті закони повинні відповідати природним законам, характерним для певного часу і місця. Закони - гарантія свободи і незалежності не всіх громадян, а лише морально досконалих. Саме ця частина суспільства мусить охоронятися силою закону від "натовпу". Основні категорії і поняття Поліс, апробація, анархія, тимократія, лімітованість. Словник термінів та визначень Поліс - місто-держава. Апробація - перевірка життям, практикою. Анархія - безвладдя, відсутність у суспільстві всяких політичних структур. Тимократія - правління військових. Лімітованість - суворе дозування, обмеженість у чомусь. Курсові завдання
3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за до датком).
20 21
3.9. Який еволюційний шлях виникнення держави у Арістотеля? 3.10 Назвіть три ознаки конституційного правління у вченні Арістотеля? Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
ЗЛО. Трьома ознаками конституційного правління в концепції Арістотеля є: а) узгодження з інтересами всіх громадян; б) таке правління є законним; в) воно існує з добровільної згоди громадян. МОДУЛЬ 3. РОЗВИТОК ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ КОНЦЕПЦІЙ ШЗНЬОГРЕЦЬКОГО ПЕРІОДУ ТА У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ Зміст дидактичної одиниці Державно-правові погляди стоїків. Вчення Лукреція Кара, Полібія. Вчення про державу і справедливість Ціцерона та Сенеки. Трактування права римськими юристами доби Юстиніана. Література Мыслители Рима. Наедине с собой. - М., 1998. Нерсесянц В. Право и закон : из истории правовых учений. - М., 1983. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право.-К., 2001. Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій. -К., 1997. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. -К., 2002. Утченко С. Политические учения Древнего Рима ІІІ-І вв. до н.э. - М, 1977. <�§> МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ Послідовниками політико-правових вчень давньогрецьких філософів стали мислителі Стародавнього Риму. Деякі з них були вихідцями з Греції або запозичали державні і правові ідеї Платона, Сократа, Арістотеля, Епікура та інших учених, розвивали і збагачували їх. Теоретичним державно-правовим концепціям римських авторів були притаманні характерні риси і особливості, які відображали нові політичні реалії і соціально-економічні умови:
22 23 - у своїх концепціях автори теоретично відобразили ту нову історичну і політико-правову реальність, ч умовах якої вони творили. Йдеться, в першу чергу, про кризу полісної форми держави і полісних ідеалів мислителів Стародавньої Греції, розвиток ідеї республіки та монархії, які помітно вплинули на формування політичних і правових вчень середньовіччя та пізніших епох. А тепер, відштовхнувшись від політико-правових вчень древньогрець-ких мислителів, спробуємо проаналізувати і конкретизувати ідеї римських авторів. Послідовником вчення Епікура був римський філософ і поет Тіт Лук-рецій Кар. У своїй поемі "Про природу речей" він пов'язує всі форми суспільного життя винятково з розумом людини.
У ІІІ-ІІст. до н.е. поширюється вчення стоїків. Вони першими заперечили поліс з його державно-правовими інститутами. Основами їхнього вчення була свобода особи і природне право. Прибічники цього вчення відстоювали загальний природний закон, який мав божественний характер. Стоїки розглядали світ (космос) у саморозвитку, а людей - як громадян єдиної світової держави (космополісу), де кожна особа є громадянином всесвіту. Цим самим стоїки започаткували теорію світової держави і теорію природного права. їхнім ідеалом була царська влада. Вчення стоїків про всесвіт і природний розум відстоював грецький історик Полібій (II ст. до н.е.), який був прихильником римського державного устрою. Він вважав, що держава виникла об'єктивним шляхом, а спонукало цей процес прагнення людей до взаємної підтримки і захисту. Вся життєдіяльність в державі врегульовувалась звичаями і законами, на основі яких поступово у суспільстві сформувалась уява про добро і зло, корисне і шкідливе. Так виникло право. Прагнучи відшукати причини могутності Риму, Полібій сформулював теорію циклічності форм держави. В чому її суть? 1) У своєму творі "Історія в сорока книжках" він дійшов висновку про шість основних форм держави: царська влада (монархія), тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія. Проводиться ідея про те, що пер-віснообщинний вождь природно перетворюється в царя. Ідеалізуючи царську владу, Полібій вважав, що вона наділяє кожного за його заслугами, а піддані підпорядковуються їй не через страх чи насильство, а за велінням розуму і з доброї волі.
Римській державі, на думку Полібія, була притаманна змішана форма правління, яка забезпечувалась поєднанням трьох влад: монархії (в особі римських консулів), аристократії (в особі сенату) і демократії (в особі народних зборів-коміцій). Інтеграція цих трьох влад в єдину змішану форму правління здолала тенденцію до занепаду держави. В перші століття нової ери поширюються і наповнюються новим змістом ідеї світової держави, природного права, світового громадянства. Серед авторів таких ідей слід відмітити в першу чергу римського оратора, письменника і політичного діяча Цицерона Марка Туллія. Заслуга Цицерона в розвитку історії вчень про державу і право полягає в наданні ним ідеї природного права такого тлумачення, яке стало вагомим здобутком державно-правової думки людства впродовж наступних століть. Згідно із його вченням, природне право виникло раніше, ніж виникла держава і позитивний закон. Воно є вищим істинним законом справедливості. Тобто філософ у систематизованому вигляді започаткував природно-правову традицію в історії вчень про державу і право. У своїх наукових здобутках "Про державу" і "Про закони" Ціцерон вказував, що основою держави є прагнення людей до співжиття, до задоволення природної потреби в охороні власності. Щодо останньої тези, то Ці- |
|
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО» |
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу |
|
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації |
|
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
|
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;... |
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали... |