Викладач д с. н. Наталія Борисівна Шуст Лекція 1


Скачати 415.94 Kb.
НазваВикладач д с. н. Наталія Борисівна Шуст Лекція 1
Сторінка1/4
Дата14.03.2013
Розмір415.94 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Право > Лекція
  1   2   3   4
Соціологія права

Викладач – д.с.н. Наталія Борисівна Шуст

Лекція 1. Соціологія права як науковий напрям

  1. Соціологія права як наукова дисципліна.

  2. Предмет, структура і методи соціології права.

  3. Функції соціології права.

Література:

  • Аберкромбі Філ Тернер – Социологический словарь., М.-2000 р.

  • Алексеєв «Восходжение к праву: поиски и решения». М-2001р.

  • Алексеєв «Философия права»

  • Варчун «Социология права»

  • Гіденс «Социология»

  • Гревцов «Очерки теории и социологии права»

  • Касьянов, Нечепуренко «Социология права»

  • Керімов «Основы социологии права»

  • Кудрявцев, Казимирчук «Современная социология права»

  • Курганов, Кравченко навч. пос. «Социология для юристов»

  • Піча «Соціология – загальний курс»

  • Навч. пос. «Социология права» под ред. Сырых

  • «Соціологія права (підручник)» під ред. Осіпової

Соціологія права як наукова дисципліна

Розвиток та трансформація суспільних відносин в Україні потребує вдосконалення перш за все правового регулювання. У звязку з цим зростає роль досліджень, які дають можливість розглянути право в системі, комплексі, тобто в цілому, а також визначити право як частину соціального цілісного. Досягненню цих цілей і служить зокрема соціологія права. Розвиток соціології права останніми роками обумовлений тим, що існує прагнення підвищити ефективність впливу права на суспільні відносини, що регулюються ним та поставити на наукову основу діяльність всіх правових установ та інститутів.

Для сучасного розвитку нашої країни необхідним є дослідження всіх взаємозвязків держави і права у соціальній структурі, виявлення системи підтримки держави і права у соціальній дійсності їх взаємодії і протидії, а також розробку загальної теорії прийняття оптимальних юридичних рішень, основ методики вивчення престижу права, ефективності правових норм. Розглянемо в цьому контексті основні змістовні ознаки соціології права:

  1. Соціологія права – це галузь наукових знань, що з точки зору обєкта досліджень має міждисицплінарний характер. Тобто соціологія права сформувалася і розвивається на межі двох великих наук – права та соціології.

  2. З погляду традиційної класифікації наук соціологія права наводить приклад подвійної дисциплінарної інституалізації, тобто її можна розглядати і як спеціально соціологічну науку, і як спеціальну юридичну науку, що існує поруч із теорією права.

  3. Предметом соціології права є закономірності взаємодії соціального і правового в суспільстві, що становлять ядро механізму правоформування. Соціологія права виходить з примату суспільних відносин над правовідносинами та юридичною нормою. Характер суспільних відносин визначає і систему правових норм, і ступінь їх порушення чи додержання, а також форму реагування суспільства на правопорушення. На відміну від юридичного підходу, соціологічний прагне розкрити більш глибинні звязки, які відбивають суть саме правових явищ.

С
успільні відносини

Право

Функціонування правових норм

Соціальна ефективність цих норм

Право – відносно самостійне суспільне явище, в в цьому розумінні воно є предметом юридичної науки. Право – це сторона суспільства, а отже воно є предметом соціології права. Оскільки право породжене суспільством, усі правові явища в певній мірі є соціальними, але не кожний соціальний феномен є правовим.

Соціологія права досдіджує правові явища у межах загальної соціологічної теорії, у його звязках з іншими соціальними інститутами.

Соціологія права прагне пізнати фактичну соціальну дійсність у тому обсязі, в якому вона повязана із правовими чинниками.

Соціологія права прагне пізнати право в його дії соціологія права вивчає дію права з метою, щоб давати рекомендації, які сприятимуть раціональному та ефективному формуванню соціальної дійсності.

Співввідношення, взаємозв’язок і взаємодія права, його інститутів і норм із соціальною дійсністю є центральною проблемою соціології права.

Соціологія права вивчає не все в праві, а лише соціальне в праві, тобто взаємодію соціального і правового, а саме – соціальну обумовленість права, соціальні умови і основи дії права, а також соціальну роль права.

Таким чином, соціологію права можна визначити як міждисциплінарну галузь наукового знання, що поєднує в собі пізнавальні ресурси юриспруденції як системи наук про право і державу і соціології як науки про закономірності формування, розвитку і функціонування суспільства.

Аналіз проблем будь-якої науки має починатися з визначення предмета й визначення соціології права в системі наук. У найзагальнішому плані об’єкт соціології права – це право (правова реальність), у вузькому – взаємодія права і соціуму.

Предмет соціології права можна визначити як знання про соціальні закономірності функціонування та зміни права, форми прояву і механізми їх дії в поведінці та діяльності індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому.

Для соціології права необхідно виділення трьох рівнів аналізу суспільних явищ:

  1. Співвідношення індивідуума, особистості з її безпосереднім соціальним середовищем, коли цінності, настанови, характеристики особистості порівнюють із соціальними нормами, цінностями, втіленими в окремі соціальні інституту ти, тобто у систему правових норм суспільства.

  2. Співвідношення зазначених правових норм з іншими більш широкими за своїм обсягом соціальними категоріями, тобто суспільною правосвідомістю, мораллю тощо.

  3. Співвідношення з метою аналізу всієї сукупності панівних у цьому суспільстві політичних, правових та інших норм і цінностей з провідними соціально-економічними характеристиками суспільства.

Структурно соціологія права складається з таких розділів:

  1. Загальні теоретичні та методологічні питання (соціальні джерела права, соціальна система і соціальних механізм функціонування правових інститутів, система соціальних функцій права, взаємодія права і громадської думки, престиж права і соціальних спеціальностей в суспільстві).

  2. Спеціальні проблеми та конкретні соціальні правові дослідження (соціальні проблеми нормотворчості, соціально-гендерний аспект, методика та техніка соціально-правових досліджень).

  3. Емпірична соціологія права накопичує фактологічний матеріал на базі якого розвивається вся соціологія права, і одним з найважливіших завдань, які вирішує соціологія права є пояснення цих емпіричних даних.

Метод науки - це шлях наукового пізнання соціальної дійсності. Соціологія права використовує різні наукові методи, а саме:

  1. Діалектичний метод

  2. Метод системного аналізу

  3. Структурно-функціональний метод

  4. Статистичний метод

  5. Соціально-психологічний метод

Таким чином соціологія права є певним чином структурованою системою соціальних знань про право як особливий соціально-юридичний феномен в процесі розвитку, а також дії тобто як соціально діюче явище (процес).

Функції соціології права:

  1. Світоглядна

  2. Методологічна

  3. Комунікативна

  4. Прогностична

  5. Прикладна

Лекція 2. Виникнення та розвиток соціології права

  1. Історичні передумови виникнення юридичної соціології. Зародження соціології права.

  2. Класичні теорії соціології права (Огюст Конт, Еміль Дюркгейм, Макс Вебер, Євген Ерліх, Толкот Парсонс).

  3. Теорія правового плюралізму (Лев Петражицький, Сорокін).

Навколо наукового статусу соціології права панували наукові дискусії, які впливали в цілому на можливість функціонування соціології права як методу пізнання законів соціогуманітарного розвитку. Часом виникнення юридичної соціології вважається кінець 19 – поч.20 ст. Її основоположниками були Дюркгейм, Вебер, Ерліх, наукові концепції яких дозволяють говорити про юридичну соціологію як про новий напрям наукового знання.

Для розуміння сучасного стану соціології права науковці виділяють три основних етапи її функціонування:

  1. Становлення соціологічного підходу в правознавстві та виділення його теоретичної основи (відкриття соціології юристами, а права - соціологами).

  2. Оформлення основних теорій соціології права.

  3. Методологічні трансформації 60х-90х рр. ХХ ст. та завершення інституалізації основних теоретичних підходів соціології права як наукової дисципліни.

Історичні джерела соціології права пов’язані з глибокими економічними, політичними та соціальними змінами, які відбулися в Європі та в Америці, особливо під впливом ВФР та громадянської війни в США. Ці події визначили початок трансформації цивілізації на основі визнання прав людини, економічної волі, політичної демократії. В ідейно філософському змісті ці зміни було проголошено філософією освіти у ліберальних і природно-правових теоріях, а у конституційно-правовому плані вони відобразилися в концепціях правового розуміння та обґрунтування:

  1. В Конституції США 1787р.

  2. В Білі про права (вперше на загальнодержавному рівні визначено правовий статус громадянина та окреслені сфери федерального контролю над дотриманням громадянських прав і свобод).

  3. Декларація прав людини і громадянина 1789р.

Промислова революція змінила економіку, технологію, економічний уклад життя країн Європи, Америки і світу в цілому. Відбувався перехід від мануфактурного до промислово-індустріального виробництва. Промислова революція розпочалася в Великій Британії в 60х рр. 17 ст. і поступово поширилася на всю Європу. У Російську Імперію вона прийшла в останній чверті 19 ст.

Промислове виробництво призвело до створення акціонерних компаній, підприємств з іншими формами правового обєднання, а також відбулися зміни форм економічної діяльності. Розвивалося патентне право, яке спрямоване на спланування нових технологічних розробок і використання технічних інновацій. З’явилося договірне право. Істотно змінилося комерційне право, в якому відображалися масштаби торгівлі, її форми. Одночасно з’явилися нові аспекти транспортного права, митне право. Т.ч. промислове суспільство створило нові соціальні групи і класи. На перше місце виходить клас промисловців. Економічні зміни призвели до змін у науковому та культурному напрямку.

Позитивістська теорія пояснює, обґрунтовує процесу суспільного розвитку, прогнозує стан суспільних відносин.

Керуючись сучасними уявленнями про предмет, структуру соціології права серед теорії минулого та сучасності, можна сказати, що чітко виокремлюються класичні теорії, які формували процес інституалізації соціології права. Серед науковців, які сформували класичні теорії були Кон, Вебер, Ерліх, Парсонс.

Класичні теорії соціології права базувалися на загально соціологічних теоріях. Засновником соціології як самостійної науки був Огюст Конт. На нього вплинули ідеї Сенсімона. Наукова думка, усвідомлюючи безплідність ідеальної філософії надавала все більше уваги позитивізму. Позитивізм як науковий напрям виник в др.. пол. 17 – поч..18 ст. і обґрунтовує реалії практичного життя. Сенсімон пропонує надати соціальній ролі людини практичного змісту і починає свій позитивізм через класифікацію гуманітарних наук і науку про людину він називає соціальною фізикою.

Лекція 3.

О. Конт як засновник соціології як науки стверджував:

  1. Пріоритет спостереження в соціальній науці.

  2. Орієнтація на точні, математичні методи дослідження.

  3. Фіксація (як, а не чому) відбувається розвиток явища.

Стосовно окремої науки про людину позитивізм передбачив:

  1. Бачення суспільства як специфічного наукового предмету та необхідність науки про людину як самостійної галузі.

  2. Введення методів спостереження і точної фіксації явищ.

  3. Розгляд суспільства в системі взаємозв’язків з природою, а позитивізм в цьому виступає не лише методом, а й основою для розуміння сутності людини та суспільства.

Саме О.Конту належить обґрунтування необхідності позитивізму як наукового напрямку. Він розробляє систему соціологічного знання, вводить поняття «соціологія». О.Конт дотримувався еволюціоністської концепції розвитку суспільства, при цьому він вважав, що основний напрям суспільного розвитку йде по лінії прогресу людського розуму, а також пізнанні, і саме у трактуванні історії розвитку людства Конт виділяє 3 стадії:

  • Теологічна стадія – природні явища розглядаються як щось надприродне.

  • Метафізична стадія – зміст цієї стадії полягав у поясненні явищ світу абстрактними судженнями, відірваними від життя.

  • Позитивістська (наукова) – пізнання світу спирається на наукове знання на закони про природу і суспільство, а також ці закони спрямовані на визначення закономірностей.

Такою позитивною наукою про суспільства, за словами Конта, є соціологія, яка покликана раціоналізувати соціальне життя людства на основі порядку і прогресу.

У структурі соціології Конт виділяв соціальну статику, яка має зв’язок із стійкими умовами існування суспільства. Це є анатомія суспільного життя та соціальної динаміки, що вивчає закони суспільного розвитку.

О.Конт увійшов в історію як засновник соціології як науки. Він обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства, а також виділив соціологію в якості самостійної науки.

Наука соціологія базується на спостереженні, а також на пізнанні законів суспільного розвитку та практичного використання досягнень науки.

Е.Дюркгейм систематизував предмет соціології, а саме спеціальні факти. Він вперше розмежував поняття «індивідуальне» і «колективне».

Право – різновид духовних соціальних фактів, і особливий інтерес становить трактування Дюркгеймом проблеми співвідношення нормального (соціальної норми) та паталогічного – злочинності, девіації в соціальному житті.

Девіація – відхилення від норми.

Маргіналізація

Класична парадигма соціології:

  1. Дослідження ролі соціальних конфліктів у суспільних відносинах.

  2. Вчення про покарання.

  3. Розвязок права і форм соціальних відносин.

  4. Концепція аномії.

Дюркгейм визначив предмет і автономію соціології як науки та її обґрунтування.

Макс Вебер. Його заслуга полягає в тому, що він започаткував виникнення розуміючої соціології та теорії соціальної дії.

М.Вебера вважають засновником сучасної соціології, тому що:

  • він започаткував чіткий системний підхід до понятійного соціологічного аналізу.

  • Послідовно відстоював ідею соціальної науки, мета якої – пояснення соціальної дії.

  • Охарактеризував сучасне індустріальне суспільство.

  • Соціологія права

Основні положення соціології права Вебера:

  1. Концепція панування через дослідження та аналіз політичної системи.

  2. Взаємозвязок права та інших сфер суспільства (політична, економічна).

  3. Вебер обґрунтував концепцію соціальної ролі професійних юристів.

Наступний науковець, який сприяв фундації соціології права був Парсонс. Він є засновником напрямку в науці – системного функціоналізм. Він розглядав суспільство з точки зору його системності та функціонування його головних елементів, а право його цікавило, оскільки соціологія - це наука що вивчає структури та процеси, які мають відношення до інтеграції цих систем, а право його цікавило, оскільки соціологія - це наука що вивчає структури та процеси, які мають відношення до інтеграції цих систем, тобто забезпечує єдність суспільства і розглядається як цілісна організація.

Парсонс також вніс вагомий вклад в розвиток теорії соціалізації. Під соціалізацією він розумів процес засвоєння індивідом цінностей і норм суспільства, за допомогою якого цінності та норми передаються із покоління в покоління, а також трансформуються.

Розроблена Парсонсом соціологічна концепція суспільства як нормативна система є величезним інтересом для дослідження в межах соціології права в сьогоднішніх умовах, а також проблеми взаємодії соціології права з іншими науками та аналіз норм права в соціо-нормативній та ціннісній системі суспільства.
  1   2   3   4

Схожі:

Наталія Ігорівна Бессмертнова та Михайло Леонідович Лаврівський. Автобіографія
...
Козловська Анна Борисівна

Розробила вчитель української мови та літератури Луганської СШ №46 Шукалова Олена Борисівна

Регламент 10 хв
Мащенко О. В., заступник директора з виробничого навчання, викладач вищої категорії, викладач-методист Канівського училища культури...
Державний стандарт професійно-технічної освіти
Буграк Марія Євстахівна – викладач вищої кваліфікаційної категорії, старший викладач, заступник директора ЦПТО №1
Вступ. Класифікація та загальна будова автомобілів
Осюнько Н. В. викладач спец дисциплін автотранспортного напрямку, вища категорія, старший викладач, ДНЗ «Уманський ПАЛ»
«Портрети українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.» Номінація
Автори: Заболотна А. Г., викладач української літератури, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист
Лекція-«Правова культура громадян.» Коротке знайомство з кодексами...
Викладач-методист вищої категорії,педагогічний стаж 30 років. Працювала в школі, Ржищівському індустріально-педагогічному коледжі,нині...
Хомін Наталія Михайлівна вчитель української мови та літератури ЗОШ...
Хомін Наталія Михайлівна вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст с. Павлівка
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка