Глава 2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається
протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність,
яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи
громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом
передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм
характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної
відповідальності.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,
коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер
своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і
бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з
необережності
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з
необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала
можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи
бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або
не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна
була і могла їх передбачити.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає
адміністративна відповідальність
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які
досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення
шістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які
вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи
впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти
років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44,
51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130,
статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185,
190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній
відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру
вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених
осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені
статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені
статтею 24-1 цього Кодексу.
{ Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 7542-11 від 19.05.89, N 1369-12 від 29.07.91;
Законами N 244/94-ВР від 15.11.94, N 64/95-ВР від 15.02.95,
N 2899-IV від 22.09.2005, N 586-VI від 24.09.2008 }
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності
за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням
установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного
і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших
правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових
обов'язків.
Стаття 14-1. Відповідальність власників (співвласників)
транспортних засобів
До адміністративної відповідальності за правопорушення у
сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації
працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними
засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи
засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники
(співвласники) транспортних засобів.
За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення,
передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник
(співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня
вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про
відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи
користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок
протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс
постанову про накладення адміністративного стягнення. На період
з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про
накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту
встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
{ Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 586-VI
від 24.09.2008 }
Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших
осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних
статутів, за вчинення адміністративних
правопорушень
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані,
а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх
справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за
дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів,
що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,
правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних
правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень,
пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях,
неправомірне використання державного майна, незаконне придбання
або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації
з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації,
невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови
судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту,
припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних
вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю,
порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та
інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що
є власністю держави, ці особи несуть адміністративну
відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не
може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і
адміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на
яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних
положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними,
несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну
відповідальність, а в інших випадках - адміністративну
відповідальність на загальних підставах.
{ Частину третю статті 15 виключено на підставі Закону
N 586-VI від 24.09.2008 }
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних
засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до
законів України військових формувань - військовослужбовцями
строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не
застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи
(посадові особи), яким надано право накладати адміністративні
стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним
органам для вирішення питання про притягнення винних до
дисциплінарної відповідальності.
{ Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1369-12
від 29.07.91, Законами N 3785-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від
05.10.95, N 352-XIV від 23.12.98,N 557-XIV від 24.03.99,
N 1080-XIV від 21.09.99, N 2342-III
від 05.04.2001, N 743-IV від 15.05.2003, N 1703-IV від 11.05.2004,
N 586-VI від 24.09.2008}
Стаття 16. Відповідальність іноземців і осіб без
громадянства
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на
території України, підлягають адміністративній відповідальності на
загальних підставах з громадянами України. Питання про
відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на
території України іноземцями, які згідно з чинними законами та
міжнародними договорами України користуються імунітетом від
адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним
шляхом.
( Стаття 16 в редакції Закону N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 17. Обставини, що виключають адміністративну
відповідальність
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної
оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає
адміністративній відповідальності.
Стаття 18. Крайня необхідність
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і
передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють
відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в
стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка
загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і
свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця
небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами
і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 19. Необхідна оборона
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і
передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють
відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в
стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або
громадського порядку, власності, прав і свобод громадян,
установленого порядку управління від протиправного посягання
шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було
допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна
невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості
посягання.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 20. Неосудність
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під
час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані
неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати
ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу
душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Стаття 21. Передача матеріалів про адміністративне
правопорушення на розгляд громадської
організації або трудового колективу
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення,
звільняється від адміністративної відповідальності з передачею
матеріалів на розгляд громадської організації або трудового
колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і
особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід
громадського впливу.
( Частину другу статті 21 виключено на підставі Закону
N 2342-III від 05.04.2001 )
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які
вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою
статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156,
173, 176, 177, 178-180 цього Кодексу, власник підприємства,
установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська
організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня
одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який
надіслав матеріали.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указами N 316-11 від
29.05.85, N 1117-11 від 16.10.85, N 2444-11 від 27.06.86,
N 4134-11 від 12.06.87, N 4135-11 від 12.06.87, N 7542-11 від
19.05.89; Законами N 3890-12 від 28.01.94, N 244/94-ВР від
15.11.94, N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 22. Можливість звільнення від адміністративної
відповідальності при малозначності правопорушення
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення
орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може
звільнити порушника від адміністративної відповідальності і
обмежитись усним зауваженням.
Глава 3
АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ
Стаття 23. Мета адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і
застосовується з метою виховання особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України,
поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових
правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть
застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення
або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей,
одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові (права керування транспортними засобами, права
полювання);
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Законами України може бути встановлено й інші, крім
зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне
видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за
вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують
правопорядок.
{ Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6347-11
від 03.08.88, Законами N 1255-12 від 25.06.91, N 2247-III
від 18.01.2001, N 2342-III від 05.04.2001,
N 586-VI від 24.09.2008 }
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються
до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у
віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані
такі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити
вибачення у потерпілого;
2) застереження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам,
які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому
колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх
прохання.
( Доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 244/94-ВР від
15.11.94 )
Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть
застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні
стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині
першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як
основні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено
основне або основне і додаткове стягнення.
Стаття 26. Попередження
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься
в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження
фіксується іншим установленим способом.
( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 27. Штраф
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і
посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і
розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2441-11
від 27.06.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 6347-11 від 03.08.88,
N 8918-11 від 07.03.90, в редакції Закону N 55/97-ВР від
07.02.97 )
Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об'єктом
адміністративного правопорушення
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в
його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації
з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням
витрат по реалізації вилученого предмета.
Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів,
які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими
законами України.
( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 29. Конфіскація предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об'єктом
адміністративного правопорушення
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в
примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність
держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет,
який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено
законами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і
бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких
полювання є основним джерелом існування.
Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не
підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими
законами України.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-11
від 03.04.86, Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові
Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання
застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне
порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування
транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за
грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або
на строк до десяти років за систематичне порушення порядку
користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може
застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку
з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом
лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,
а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку
транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених
правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони
є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи
іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських
препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб,
для яких полювання є основним джерелом існування.
{ Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3785-12 від
23.12.93, N 586-VI від 24.09.2008 }
Стаття 30-1. Громадські роботи
Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила
адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання
час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають
органи місцевого самоврядування.
Громадські роботи призначаються районним, районним у місті,
міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до
шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним
інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам,
старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
{ Кодекс доповнено стеттею 30-1 згідно із Законом N 586-VI
від 24.09.2008 }
Стаття 31. Виправні роботи
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з
відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти
процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи
призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним
судом (суддею).
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
Стаття 32. Адміністративний арешт
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у
виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень
на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається
районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом
(суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних
жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб,
які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої
груп.
( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III
від 05.04.2001 )
|