|
|
Скачати 1.43 Mb.
|
Тема: органи державного управління
1. Відповідно до загального визначення форм упправлінської ді-сті як способів зовнішнього вираження її змісту ДУ проявляється у конкретних діях та взаємозв’язках органів та їх посадових осіб, завдяки чому управлінська ді-сть набуває конкретних форм. ДУ здійснюється державними органами і виражається у певних формах. Форми управлінської ді-сті відіграють важливу роль: за їх допомогою забезпечується додержання встановленого порядку, гласність та прозорість ді-сті, зміцнення законності та дисципліни. Саме по формах управл. ді-сті можна зробити висновок що і як робиться у відповідному держ.органі, а правильне розумінння форм управлінської ді-сті сприяє більш поглибленому розумінню її змісту і ефективність управлінської ді-сті багато в чому залежить від того чи застосовується відповідним державним органом та його посадовими особами адекватні форми управлінської ді-сті. Це саме вміле поєднання різних форм управлінської ді-сті сприяє удосконаленню організації управління та його впливу на відповідні суспільні процеси. Взагалі під формами ДУ слід розуміти відмінні за своїм характером та наслідками способи зовнішнього вираження ді-сті органів виконавчої влади. Фрмам управл.ді-сті притаманна певна універсальність, що означає що в різних галузях, сферах управл.ді-сті можуть застосовуватися одні й ті самі форми управл.ді-сті. Застосовуються різні критерії в класифікації форм управл.ді-сті. Необхідно відокремити форми ді-сті органів виконавчої влади, які не мають управлінського характеру. Зокрема, це проведення різних фінансово-господарських операцій, спрямованих на утримання органу, здійснення матеріально-технічних дій (діловодство: розсилання відповідних документів, їх оформлення тощо, ці форми є формами ді-сті органів вик.влади, але не мають управл.характеру) тощо. Говорити про форми управл.ді-сті можна лише щодо такої ді-сті, яка має владно-організуючу спрямованість та відображає зміст основних профільних функцій органів виконавчої влади. Основним критерієм поділу форм управлінської ді-сті на певні види є настання тих чи інших правових наслідків і за цим критерієм форми управл.ді-сті поділ. на: 1) правові форми управл.ді-сті – відносяться ті форми, які спричиняють виникнення конкретного юридичного результату, зокрема, це такі дії як видання юридичних актів, застосування примусових заходів, тобто дії які виступають як юр.факти і можуть породжувати, змінювати А-П відносини; 2) неправові – форми, які безпосереднього юр.значення не мають, тобто не призводять до виникнення конеретного юр.результату. Приклади: організація та проведення нарад, розробка проектів планів, прогнозів, інші аналогічні дії, які проводяться на етапах підготовки та виконання управлінських рішень. Неправові форми можуть як супроводжувати правові форми, так і мати самостійне значення. В юридичній науці це питання дискусійне, але найчастіше правові форми поділяють на: 1) видання правових актів управління; 2) вчинення інших юридично-значущих дій. Зокрема ця класифікація не включає такий вид, який останнім часом набуває вже більшого значення як правові договори, укладення адм.договорів, видання актів управління, вчинення інших юридично-значущих дій. 2. Видання актів ДУ розглядається як провідна форма управл.ді-сті. Фахівці по-різному визначають цю форму управл. ді-сті, зокрема використовують такі поняття: адмін.акти, акти державної адміністрації, виконавські рішення. Не мають однозначного підходу до визначення цього поняття. Деякі вчені визначають правовий акт держ.управління як правовий різновид управлінського рішення, який являє собою юридично-владний, прийнятий шляхом одностороннього волевиявлення акт уповноваженого суб’єкта АП, має встановлену зак-вом форму та спрямований на утвердження А-П норм, виникнення та зміну адмін.правовідносин з метою здійснення та функцій держави в сфері виконавчої влади, шляхом видання такого акту. У спеціальному дослідженні проблематики актів, яке було проведене Василь’євим правові акти управління визначаються як вольові владні дії де-вних органів та органів деяких гр.організацій, які спрямовані на виконання законів, у процесі реалізації функцій державного управління на встановлення, зміну та припинення правових норм або на виникнення, зміну та припинення конкретних правовідносин. Дослідником звертається увага на те, що іноді ці дії виражаються у формі усних настанов, але і вони оформлюються необхідними документами, характерними ознаками правовго акту управління є:
Правовий статус ДУ – це юридично оформлений результат волевиявлення органів виконавчої влади та інших суб’єктів державного управління, який може здійснюватися в односторонньому порядку з дотриманням встановленої процедури і спрямований на виникнення певних юридичних наслідків. 3. За критерієм юридичної природи розрізняють: 1) нормативно-правові акти ДУ – це правові акти ДУ, які встановлюють, змінюють або скасовують правові норми. Містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання відносин в сфері виконавчої влади, поширюються на невизначене коло адресатів та розраховані на тривале застосування; 2) індивідуальні правові акти ДУ – це правові акти, які стосуються конкретних осіб, їх прав та обов’язків, характерною ознакою індивідуальних актів є їх правозастосовчий характер, різновидом індивідуальних правових актів є: - правоохоронні, юрисдикційні рішення. 3) комплексні або змішані акти ДУ. Виділяють такі стадії щодо пр.актів ДУ як підготовка відповідного акту, його прийняття, оприлюдення або доведення до відома виконавців та всіх зацікавлених осіб, виконання правового акту та контроль за його виконанням; 4. Ця категорія адмін.договорів згадується у 20-х роках минулого ст., визначається вона як побічна форма управл.ді-сті. У 60-х роках про адм.договір говорять як про один із факторів демократизації управл.ді-сті. Полський вчений Старостяк. Щодо правових засад застосування: ч.2 ст.143 КУ (обласні та районні ради затверджують …які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів, стан коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм); Ч.5 ст. 35 ЗУ „Про місеві державні адміністрації” (місцеві адміністарції можуть укладати договори, створювати спільні органи та адмінстрації); Ч.7 ст.16 ЗУ „Про місцеве самоврядування України”. Згідно із підпунктом 6 пункту А ч. 1 ст. 28 цього ж закону до відання виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад належать зокрема об’єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад. Саме поняття адм.договір називається у пункті 14 ст.3 Кодексу адмін.судочинства. Згідно з цією ст. адмін.договір – цк одно- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Відповідно до ст.17 КАС до компетенції адміністративних судів належать спори, які виникають з приводу укладання, виконання адмін.договорів. Категорія договорів застосовується в галузях приватного права в сфері цивільних і господарських відносин. Виникає проблема визначення саме адмін.договорів, зокрема питання розмежування адмін. та госп. договорів досліджувалася Мегеневич Оленою Анатоліївною. Адмін. договір: виникнення в сфері публічної влади у зв’язку та з приводом реалізації органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування своїх владних повноважень; підставою виникнення є правозастосовчий акт; організуючий характер; метою укладення адмін.договору є задоволення публічних інтересів. ТЕМА: Способи захисту прав громадян.
1. Ст. 40 КУ – усі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до ОДВ, МС та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Право на участь в управлінні ДУ, на інформацію та інші пов’язані з правом на звернення. Гарантії реалізації закріплені в ЗУ та підзаконних Н-П актах. Право на звернення належить не тільки громадянам, але й особам, які знаходяться на законних підставах на території України. Військовослужбовці, працівники ОВС, державної безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Види звернень:
Клопотання – це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав та свобод тощо.;
Вимоги: звернення адресується ОДВ, МС, п., у., о., об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань. Має бути зазначено прізвище, ім’я, по-батькові громадянина, місце його проживання, викладена суть порушеного питання. За формою подання: особисто або через уповноважену особу, або надіслане поштою індивідуальне або колективне. Якщо питання, порушені в одержаному ОДВ чи інші публічні суб’єкти зверненні, не входять до їх повноважень, таке звернення на протязі 5 днів пересилається уповноваженому суб’єкту. Не підлягають розгляду:
Розгляжаються у термін не більше одного місяця з дня їх надходження, а якщо не потребують додаткового вивчення – невідкладно. Якщо у місячний термін вирішити питання неможливо, то керівник, заступник керівника встановлює необхідний термін для його рознляду, про що повідомляється громадянинові. Передбачений особистий прийом громадян. Передбачено недопущення надання неоднозначних, неповних відповідей, порушення термінів. Положення: вимоги щодо обов’язкових реквізитів. Суть порушеного питання, обгрунтування незгоди із сумою податкових зобов’язань, про подання чи неподання позовної заяви до суду, перелік документів та відповідних розрахунків. Скарга подається до ОДПС, який прийняв оскаржуване рішення. 2. Адміністративна юстиція – це система адміністративних судів, порядок їх утворення, принципи адміністративного судочинства. ТЕМА: Поняття законності та дисципліни. Способи їх забезпечення у ді-сті органів виконавчої влади.
Законність – неухильне виконання законів та підзаконних нормативно-правових актів усіма суб’єктами. Дотримання законів та інших нормативно-правових актів закріплено в ч.2 ст.19 КУ. Таке розуміння поняття законності (вище згадане) є дещо однобічним, бо необхідно враховувати, що закони та інші Н-П акти мають відповідати об’єктивному рівню розвитку економіки, організаційної зрілості, культурі, морально-етичним нормам. Законність – це наявність і дотримання юридичних норм високої якості. Законність виступає як засіб суті реалізації права (правозаконність). Сама законність розуміється як:
Дуже важлива сторона законності розкривається у її визначенні саме як режиму взаємовідносин громадян та організацій з суб’єктами влади, який сприяє забезпеченню прав та законних інтересів особи, її всебічному розвитку, формуванню та розвитку громадянського суспільства, успішному функціонуванню державного механізму. Рівень законності у державі залежить передусім від стану виконавчо-розпорядчої діяльності, коли у цій сфері рівень законності є низьким, то навіть у випадку неухильного дотримання законів іншими суб’єктами – загальний рівень законності буде низьким у свій державі. Поняття зак-сті пов’язане з поняття м дисципліни – (у державному управлінні) передбачає певні вимоги до поведінки суб’єктів, які включають дотримання різних видів норм, у тому числі правових. В юр.літературі дисципліна визначається як точне своєчасне та неухильне дотримання встановлених правовими та іншими соціальними нормами правил поведінки у державному та суспільному житті. Дисципліна може бути різних видів:
Особливе значення має соужбова дисципліна (зокрема в органах виконавчої влади). Говорять про режим законності та стан дисципліни. Режим законності в сфері ДУ має певні особливості:
2. Спеціальні дослідження з цього приводу проведені Андрійко, вона визначає держ.контроль як об’єктивно функціональну ді-сть, яку держава здійснює з метою перевірки дотримання і виконання поставлених завдань, прийнятих рішень та їх правомірності, поняття державного кнонтролю включає аналіз, перевірку та спостереження за дотриманням встановлених правил, норм, стандартів, а сутність державного контролю полягає у проведенні інформаційно-аналітичної роботи стосовно стану чи ситуації, що виникають в перевірці раціональності, економічності, економності, доцільності організації, процесу управління та об’єктивності рішень, коли мається на увазі не лише їх правомірність або законність, але також і їх професійна обгрунтованість. В нових умовах метою державного контролю має стати не каральна мета, а попереджувальна мета. Основний принцип державного контролю: контроль не повинен здійснюватися заради контролю (проаналізувати). Види державного контролю:
фінансовий, митний, податковий, екологічний та інші. Головна ознака: відсутність організаційної підпорядкованості між суб’єктами, які здійснюють контроль та суб’єктами, для яких здійснюється; 2) відомчий (галузевий) контроль
Виділяють таке поняття як адміністративний нагляд. Конрол здійснюється по відношенню до організаційно підпорядкованих суб’єктів, тоді як нагляд по відношенню до непідпорядкованих суб’єктів. |
|
Поняття, зміст, принципи державного управління ... |
Львівський регіональний інститут державного управління Національної... Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області) |
|
1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ 5 Тема ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНОГО... Конотопцев Олег Сергійович, кандидат наук з державного управління, доцент, Київ, 2010 |
Львівський регіональний інститут державного управління Національної... Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області) |
|
Модуля, змістовного модуля Витоки та генеза менеджменту державного управління; Суб’єктно-об’єктна детермінація адміністративної діяльності; Методи дослідження... |
Адміністративне право України Підручник Київ Сутність державного управління та його співвідношення з державною виконавчою владою |
|
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії кримінально-правових... Характерні риси державного управління, його співвідношення з державною виконавчою владою |
Тема Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту... Нноваційний менеджмент як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами та інноваційною діяльністю. Інноваційний... |
|
ПОЛОЖЕННЯ про процедури підготовки та захисту магістерських досліджень... ... |
Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора |