|
|
Скачати 0.69 Mb.
|
|
Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Інститути права за сферою поширення (або за складом): — галузеві (інститут спадкування); — міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приватної власності). Інститути права за функціональною роллю: — регулятивні (інститут міни); — охоронні (інститут кримінальної відповідальності). Інститути права за субординацією у правовому регулюванні: — матеріальні (інститут підряду); — процесуальні (інститут порушення кримінальної справи) 40. Матеріальне і процесуальне право За субординацією у правовому регулюванні відрізняють матеріальні та процесуальні галузі права. Матеріальні галузі права (матеріальне право) — прямо регулюють суспільні відносини. До них належать конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. право. Процесуальні галузі права (процесуальне право) — визначають процедуру реалізації матеріального права і є похідними від нього. Матеріальним галузям права — адміністративному, цивільному, кримінальному відповідають процесуальні — адміністративно-процесуальне, цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне право. 41. Публічне і приватне право Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини. Приватне право — підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю їх учасників. Предмет регулювання публічного права - сфера «державних справ»: сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д. Предмет регулювання приватного права - сфера «приватних справ»: сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д. Ознаки публічного права: 1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) припускає широку сферу розсуду; 5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив; 6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 7) широко використовує новітні технічні прийоми. Ознаки приватного права: 1) регулює відносини приватних осіб між собою; 2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави; 3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав; 4) припускає широке використання договірної форми регулювання; 5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист; 6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідальність за свої обов'язки та дії; 7) зберігає класичну юридичну техніку. Метод публічного права — імперативний. Метод приватного права - диспозитивний . Галузі права, у яких началом є публічне право: — конституційне, — адміністративне, — кримінальне, — фінансове, — що включає бюджетне і податкове, — адміністративно-процесуальне; - кримінально-процесуальне, — міжнародне публічне, - міжнародне гуманітарне право та ін. Галузі права, у яких началом є приватне право: — цивільне, — сімейне, - авторське, — житлове, - трудове, - цивільне процесуальне, - міжнародне приватне право та ін. 42. Міжнародне і національне право Між національним і міжнародним правом існують тісний взаємозв'язок і взаємодія. 1. Міжнародне право акумулює досягнення національних систем права. За структурою міжнародне право наближається до їх структури (поділ на дві підсистеми — приватну і публічну, наявність галузей права — міжнародне економічне, космічне, повітряне, морське, гуманітарне тощо), що свідчить про вплив національного права на міжнародне. 2. Міжнародне право (у формі міжнародно-правового договору) служить одним із юридичних джерел національного права. Безсумнівним є правило: міжнародне право має переважну силу над національним правом. В Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним. Міжнародне право регулює не лише міждержавні відносини, але й впливає на відносини усередині країни, на систему національного права. Через міжнародне право відбувається зближення різних галузей права (підприємницького, банківського, фінансового), а також певних норм (технічних норм у галузі ядерної енергетики) тощо. По суті, може відбутися глибоке відновлення всієї системи права України на шляху поступового зближення із системою європейського права. 43. Поняття і структурні елементи системи законодавства Структура системи законодавства -- внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні і поділі на галузі та інститути законодавства. Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями: - предметом правового регулювання (галузева) - відображає предмет правового регулювання, приклад: кримінальне законодавство, адміністративне законодавство та ін. - юридичною чинністю актів (субординаційна) - відображає юридичну чинність актів, приклад: закони, укази, постанови уряду, нормативні акти місцевих органів влади та ін. - особливостями форми державного устрою (державно-організаційна) - відображає особливості форми державного устрою, приклад: законодавство федеральне і законодавство суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації). 44. Систематизація законодавства: поняття та види Систематизація законодавства - це діяльність по вдосконалюванню законодавства, приведенню всіх діючих нормативно-правових актів даної держави в єдину, цілісну, внутрішньо й зовні погоджену, несуперечливу систему. Види систематизації: а) внутрішня систематизація. Ціль внутрішньої систематизації - внутрішня обробка нормативних актів, що сприяє досягненню внутрішньої єдності норм права, усуненню колізій, пробілів у праві; б) зовнішня систематизація. Ціль зовнішньої систематизації - зовнішня обробка нормативних актів, їхня класифікація. 45. Дія нормативно-правового акту у часі, просторі, за колом осіб 1. Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом набрання ними юридичної сили і моментом її втрати. Нормативно-правові акти набирають чинності: а) з часу, зазначеного в самому нормативно-правовому акті; б) з часу прийняття чи підписання; в) з часу опублікування нормативно-правового акта; г) нормативно-правові акти, в яких у тій чи іншій формі не зазначено час набрання чинності, вступають у силу на всій території України одночасно після завершення 10-денного строку з моменту опублікування, причому нормативно-правові акти повинні бути опубліковані не пізніше 7-денного строку після їх прийняття; ґ) з часу, з якого вони надійшли адресату. Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені; внаслідок відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціально призначеним актом. Чинність новоприйнятих нормативно-правових актів поширюється на відносини, що виникають після набрання ними чинності. Лише в окремих випадках під вплив нормативно-правових актів підпадають відносини, що виникли до набрання юридичної сили. Це стосується: а) кримінального закону, якщо він пом'якшує чи скасовує покарання; б) прямих вказівок суб'єкта правотворчості, що містяться у нормативно-правовому акті. Подібна дія нормативно-правових актів називається зворотною силою Закону. 2. Чинність нормативно-правових актів у просторі - це поширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону).Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влад мають чинність на всій території держави, а місцевих - на території відповідного регіону. На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (протиріччя). У такому ра зі діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, за умови рівності - той, який прийнятий пізніше. 3. Чинність нормативно-правових актів щодо кола осіб визначає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно із загальним правилом чинність нормативно-правового акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у межах певної території. Мають місце і винятки: а) громадяни України зобов'язані виконувати приписи нормативно-правових актів і поза межами держави; б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб. Чинність нормативно-правових актів поширюється не тільки на громадян України, а й, за деякими обмеженнями, - на іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України. Чинними нормативно-правовими актами й міжнародними угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і деяких інших осіб. 46. Поняття, структура і види правових відносин Правові відносини -це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають і здійснюються на основі норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Існуючі в суспільстві правовідносини, залежно від їх певних ознак, поділяють на кілька видів. За функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають, правовідносини поділяються на: - регулятивні, в яких поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною; - охоронні, які виникають з факту неправомірної поведінки суб'єктів як негативна реакція держави на таку поведінку. За рівнем індивідуалізації суб'єктів: - відносні, в яких точно визначені права і обов'язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов'язаних. Так, відносною є купівля-продаж, у межах якої права і обов'язки сторін (продавця і покупця) визначені вичерпно й однозначно; - абсолютні, в яких визначена лише одна уповноважена сторона, яка є носієм певного суб'єктивного права, а всі інші суб'єкти визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню уповноваженим своїх прав. Прикладом можуть бути відносини власності, в яких завжди точно визначений власник певних об'єктів, а абсолютно всі інші суб'єкти визнаються зобов'язаними поважати і не перешкоджати здійсненню прав власника. За галузями норм права правовідносини поділяють залежно від того, до якої галузі права належить норма, що є підставою для виникнення правовідносини:
За кількістю суб'єктів правовідносини бувають:
За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами:
За характером дій зобов'язаного суб'єкта:
За волевиявленням сторін: - договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони (наприклад договір найму житлового приміщення); - управлінські, для виникнення яких досить волевиявлення лише уповноваженої сторони (наприклад накладення адміністративного стягнення). Склад правовідносин - це комплексне поняття, що характеризує правовідносини з точок зору їх змісту, суб'єктів і об'єктів. Склад (структуру) правовідносин можна представити такою схемою: Юридичний факт; Суб'єкти; Юридичний зміст; Об'єкти; 47. Суб'єкти правових відносин Суб'єктами правовідносин (суб'єктами права) можуть бути: 1) індивіди (фізичні особи), з-поміж яких можна виділити такі їх групи, як: громадяни, іноземцы, апатриди, біпатриди 2) організації та об'єднання: державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; недержавні організації, підприємства, установи та їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування; 3) соціальні спільності: держава в цілому; народ, нація; населення певних частин території держави; трудові колективи. 48. Суб'єктивні права і юридичні обов’язки як елементи правовідносин Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників. Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб. Юридичний обов'язок — це покладена на зобов'язану особу й забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки. Фактичний зміст правовідносин — це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Таким чином, юридичний зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує те, як вони відбулися у реальній дійсності. 49. Об'єкти правових відносин Об’єкти правовідносин – це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні юридичні права і суб’єктивні обов’язки. Коло можливих об'єктів правовідносин визначається чинними нормативно-правовими актами. Усі можливі об'єкти правовідносин поділяють на такі види: а) засоби виробництва - об'єкти, з допомогою яких створюється новий продукт. Це можуть бути заводи, окремі верстати, машини, механізми тощо. Для суб'єкта, який займається інтелектуальною діяльністю, засобом виробництва може бути комп'ютер, для художника - пензлі, для письменника - авторучка і т. ін.; б) предмети споживання - предмети, призначення яких полягає у задоволенні життєвих потреб людей (продукти харчування, одяг, житло тощо); в) продукти духовної (інтелектуальної) творчості людини - твори літератури, образотворчого мистецтва, наукові твори; г) особисті немайнові блага людини-здоров'я, ім'я, життя, честь, гідність; ґ) поведінка певних суб'єктів - розгляд поведінки на предмет визначення в ній складу правопорушення; д) результати поведінки суб'єктів - ремонт побутової техніки, будівництво будинку; е) гроші та цінні папери - облігації, заставні розписки; є) стан природних об'єктів - заповідники, екологічна чистота водосховищ тощо. |
|
4. Звязок кримінології з правовими та суспільними науками Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність |
Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні М. Я. Сегай, д-р юрид наук, проф.; О. Ф. Скакун, д-р юрид наук, проф.; М. М. Страхов, д-р юрид наук, проф.; Ю. М. Тодика, д-р юрид... |
|
Питання до іспиту Співвідношення криміналістики з іншими юридичними науками і спеціальними дисциплінами |
Національна специфіка вибору в освіті Таким чином, склалася фундаментальна освітня суперечність між суспільними потребами в різних типах шкіл, а також між юридичними та... |
|
Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими соціогуманітарними науками |
1. Економіко-ге Економічна і соцiальна географія в системі географічних дисциплін і наук. Зв’язок економічної й соціальної географії з іншими науками.... |
|
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для... В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд... |
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2 Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження |
|
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ Біогеографія як наука про поширення живих організмів і їхніх співтовариств. Положення біогеографії в системі географічної науки,... |
Тема МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА Вступ в макроекономіку. Макроекономіка як галузь економічної науки. Предмет курсу "Макроекономіка". Об'єкт макроекономічної теорії.... |