65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог
Скачати 186.48 Kb.
Назва 65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог
Дата 07.04.2013
Розмір 186.48 Kb.
Тип Закон
bibl.com.ua > Право > Закон
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності

Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма суб’єктами права.

Аспекти:

  • режим, стан у суспільстві;

  • метод управління суспільством;

  • принцип.

Ч. 1 ст. 8 КУ – принцип верховенства права.

Верховенство права передбачає:

  • законність, засновано на визнанні та беззастережному сприйнятті найвищої цінності людини, її забезпеченні від свавілля владних інститутів та їх посадових осіб, - правозаконність;

  • поширення вимог законності на діяльність органів публічної влади та їх посадових осіб, а не на усіх суб’єктів права;

Законність для громадян – це засіб, за допомогою якого вони відмежовуються від порушення їх прав та свобод, а також можутьб у разі виникнення потреби вимагати виконання юр. обов’язків від інших громадян, установ чи посадових осіб.

Законність для держави – засіб управління суспільством, підвищення ефективності роботи амін. апарату, захисту інтересів і прав усього народу і окремого громадянина.

Основні ознаки(риси) законності:

  • універсальність – визначення законності є універсальним і впливає на будь-які відносини;

  • загальнообов’язковість – не порушення норм законності є обов’язком усіх;

  • обґрунтованість – неможливість порушення вимог;

  • наявність у держорганів, які забезпечують дотримання законності, ст.. 68 КУ – принципу законності.

Ознаки:

  • зовнішня (формальна) ознака – стосується обов’язку виконувати норми законів і підзаконних актів держорганами, посадовими особами та ін. суб’єктами права;

  • внутрішня (сутнісний аспект) – наявність науково обґрунтованих законів.


66. Правопорядок та його сучасне розуміння
Правопорядок – фактичний стан правового життя суспільства, що характеризується внутрішньою узгодженістю, впорядкованістю системи правових відносин, заснованих на вимогах законності, а також на свободі і відповідальності суб’єктів права.

Основні ознаки правопорядку:

- формальна визначеність – юридичне закріплення норм права та правил поведінки;

- системність – забезпечення правопорядку повинно проводитись системно; правові приписи повинні бути систематизовані;

- державна гарантованість – створення правоохоронних і правозахисних органів для забезпечення правопорядку;

- стійкість – пов’язана із ознакою системності; у випадку порушення ці норми повинні бути відновлені;

- єдність – поняття правопорядку повинно поєднуватись із поняттям законності, та системою превентивних заходіві системою заходів, що застосовуються після порушення норм.

Стан правопорядку відображає стан суспільства.

Громадський порядок – це неухильне дотримання суб’єктами правовідносин правил поведінки в громадських місцях, що забезпечує спокійні умови для суспільно-корисної діяльності, побуту та відпочинку людей.

Є показником дотримання законності.

Критерії правопорядку:

- закладається у правових нормах у процесі правотворчості;

- спирається на верховенство права і авторитет закону у сфері правовідносин;

- встановлюється у процесі реалізації правових норм при здійсненні законності;

- сприятливі умови для використання суб’єктивного права;

- обумовлює своєчасне повне виконання всіма суб’єктами права своїх юридичних обов’язків;

- вимагає юридичну відповідальність для кожного, хто вчинив правопорушення;

- встановлює сувору суспільну дисципліну;

- забезпечується всіма засобами держвпливу, включаючи примус.
67. Правова поведінка: проблеми забезпечення.

Поведінка – багатоаспектна категорія, яка включає в себе наступні ознаки:

- аспект діяльності чи спілкування, які відображають внутрішній стан людини;

- це поведінка, що фіксується органами відчуття інших сувбєктів;

- вона є соціально значущою.

Девіантна і правова.

Правова поведінка – соціально значущі, свідомі вчинки суб’єктів права, що передбачені нормами права, контрольовані їх волею, які тягнуть за собою юридичні наслідки.

Ознаки правової поведінки:

- соцзначущість- оцінка поведінки суб’єктів з точки зору їх характеристики;

- суб’єктивізм – ставлення особи до своїх дій та наслідків, які вони породжують;

- регламентованість поведінки нормами права – за допомогою норм права впроваджується у життя суспільно-корисна поведінка;

- підконтрольність поведінки державі – держава контролює діяльність суб’єктів суспільного життя залежно від рівня соцзначущості вчинків;

- здатність правової поведінки породжувати юридичні наслідки;

Правова поведінка:

- право не зводиться лише до норм, може здійснюватися і в ненормативній формі;

- ґрунтується на принципі правової рівності безвідносно до нормативного виміру, а також обумовлення до правових наслідків.

Нормативна поведінка:

- врегульована виключно існуючими нормами;

- не всі норми закону чи інших правових актів є правовими, вони можуть бути сумнівними в правовому сенсі, не відповідати ідех права, бути довільними, свавільними.

Правовий вчинок – це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад.

Складовими елементами правового вчинку є: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна, об’єктивна сторона.

Види правової поведінки:

- правомірна;

- правопорушення:

- зловживання правом.

Об’єктивно протиправне діяння – дія, що фактично порушує норми права, але не має хоча б однієї з ознак правопорушення (суспільна шкідливість, вина, дієздатність тощо).
68. Зловживання владою та зловживання правом: проблеми розмежування.
Зловживання правом у публічно-правовій сфері проявляється у 4-ох формах:

  • зловживання суб’єктивним правом;

  • зловживання правовим (публічним) статусом;

  • зловживання владою;

  • зловживання службовим становищем.

Зловживання публічним статусом – корупційні прояви, які формально не належать до категорії правопорушень, хоча за механізмом впливу на суспільні відносини, антисоціальним характером та суспільно шкідливими наслідками практично зливаються з ними.

Зловживання владою – умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред’явлення вимог, а також прийняття рішень, обов’язкових для виконання іншими особами.

Зловживання службовим становищем – будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов’язаних з її посадою.

Корупція – зловживання держвладою, з метою отримання вигоди в особистих цілях.
69. Передумови виникнення і поширення зловживання правом


  1. Конкретно-історичні: обумовлені розвитком суспільства.

  2. Правові.

І. А) умовні періоди зловживання правом:

  • страйки працівників:

  • свавільне використання власності на шкоду суспільству чи іншим особам;

  • зловживання політичними правами і т.д.

Б) зловживання правом поширюється на всі сфери суспільного життя, закріплюється формально.

ІІ. Правові передумови – утворення невідповідності між потребами регулювання суспільної практики та її реальним відображенням у праві, тобто у неадекватному та неналежному правовому регулюванні суспільних відносин:

- недоліки юридичної техніки;

- прогалини, колізійність у праві і т.д.

Механізм протидії зловживання правом – являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення однієї загальної мети – попередження проявів зловживання правом, усуненню й ліквідації причин і умов, що породжують зловживання.

Напрями протидії зловживанню правом:

- ідеологічний;

- нормативно-правовий;

- функціонально-правовий.
70. Законнність та дисципліна. Способи забезпечення законності в держу правлінні.
Дисципліна – свідоме додержання встановлених правовими та іншими соціальними нормами правил поведінки у держаному та суспільному житті.

У дисциплінарному статуті органів прокуратури поняття Дисципліна немає. В дисциплінарному статуті ОВС є поняття Службова дисциплінА, у статуті ЗСУ – Військова Дисципліна.

Основні риси дисципліни:

  • наявність певної системи норм, правил поведінки людей;

  • вказана система сформована набагато раніше, ніж система законодавства;

  • існування певних різновидів дисципліни в залежності від варіантів людських колективів;

  • нерідко норми дисципліни не закріплені в чинному законодавстві.

Спільні риси між законністю та дисципліною:

  • загальна мета;

  • законність не повинна суперечити правилам дисципліни, і навпаки, правила поведінки повинні знаходитися в межах правового поля;

  • законність забезпечується дотриманням дисципліни;

  • законність є одним із способів захисту дисципліни;

  • і законності, і дисципліні притамання єдині способи їх забезпечення.

Відмінні риси між законністю і дисципліною:

  • дисципліна забезпечується за рахунок дотримання не тільки правових, а й моральних норм;

  • законність є формально визначеною, у иой час як дисципліна нерідко проявляється у суб’єктивних уявленнях людей про те, якою вт=она повинна бути;

  • держава має змогу впливати на стан законності, у той час як на дисципліну вона впливає меншою мірою;

  • якщо законність тісно пов’язана з державою, то дисципліна переважно з громадянським суспільством;

  • розрізняють спеціальні види дисципліни, в той час як законність однорідна;

  • законність характеризує зовнішню позасистемну діяльність держорганів та їх представників, а дисципліна- їх внутрішню системну діяльність.

Гарантії забезпечення законності – обумовлені чинним законодавством та розвитком суспільного життя фактори, що забезпечують дотримання законності.

Види гарантій:

  1. загальні – об’єктивні умови суспільного розвитку, в яких здійснюється правове регулювання(політ, економ, культур, історичні умови);

  • політичні – розвиток демократії, гласності, принципу поділу влади, доступ до інформації – створення правової держави;

  • економічні – рівень розвитку ринкових відносин, виробництва, добробут населення;

  • ідеологічні – рівень розвитку правосвідомості, заснованої на повазі до прав і свобод громадян, рівень правової культури;

  1. спеціальні – пра=ояв суто правової діяльності;

  • стан законодавства, його стабільність та відповідність розвитку відносин у суспільстві;

  • рівень діяльності з попередження і припинення правопорушень;

  • діяльність правоохоронних органів, і перш за все прокуратури;

  • доступність і якість правосуддя;

  • ефективність контролю за реалізацією правових актів.

Способи забезпечення дисципліни і законності:

  • контроль;

  • нагляд (є специфічним);

  • звернення громадян.

Контроль поділяється:

  • державний (президент, парламент, суд, ін органи);

  • громадський (обєднання громадян, профспілки, ЗМІ, ОМС, з боку окремих громадян).

Нагляд:

  • адміністративний (пожежний, санітарний);

  • прокурорський.

Форми звернення громадян:

  • пропозиції

  • заяви

  • скарги.


72. Неправомірна поведінка

Ознаки неправомірної поведінки:

  • здійснюється у сфері права;

  • має антиправову природу;

  • є формою несвободи чи свавіля;

  • входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт.

Ознаки правомірної поведінки:

  • застосовується у сфері права;

  • показує правову природу;

  • є формою свободи у механізмі правового регулювання.

Основні причини виникнення протиправної поведінки:

  • чинники суб’єктивного характеру – низький рівен правосвідомості, правової культури, правовий нігілізм, деформації у ціннісних орієнтаціях людей;

  • конкретні протиріччя, які існують у суспільстві;

  • недоліки у правовому регулюванні, неефективна діяльність правоохоронних органів тощо.



73. Правопорушення: причини та ознаки
Правопорушення – це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, за здійснення якого передбачена юридична відповідальність.

Основні причини виникнення правопорушень:

  • чинники суб’єктивного характеру – низький рівен правосвідомості, правової культури, правовий нігілізм, деформації у ціннісних орієнтаціях людей;

  • конкретні протиріччя, які існують у суспільстві;

  • недоліки у правовому регулюванні, неефективна діяльність правоохоронних органів тощо.

Ознаки:

  • за своїм соцзначенням – соцшкідливий наслідок;

  • за психологічними ознаками – завжди має свідомо вольовий характер;

  • за юридичною ознакою – протиправне;

  • з огляду на юридичні наслідки – як юридичний факт породжує охоронні правовідносини;

  • зовнішня (об’єктивна) характеристика полягає в тому, що вона завжди є суб’єктна.

За ступенем суспільної небезпеки: злочини і проступки.

За колом осіб: особисті і колективні.

За характером правових приписів: нормативно-правові і дисциплінарні.

За галузевою ознакою: кримінальні, адміністративні, цивільні.
74. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.

Підходи до розуміння:

  • Відповідальність як борг – активний аспект відповідальності; відповідальність різновид усвідомлення особою свого місця, розвитку суспільного життя, свого місця і участі у справах держави. Є моральним регулятором поведінки людини;

  • Як обов’язок – ретроспективний аспект – запевне минуле противоправне діяння, несення особою певних несприятливих результатів своєї поведінки. Реакція суспільства на дії;

  • Як покарання – в широкому розумінні здійсненне правопорушення тягне юридичну відповідальність, що проявляється у житті каральних засобів з метою втрати особою певних особистих, майнових благ;

  • Як санкція за правопорушення – виражається у примусових заходах, що застосовується органами держави до тих осіб, які порушили норми права. Юридична відповідальність полягає у реалізації санкцій, санкції не завжди відповідальність;

В античних філософів порівняно зі свободою, справедливістю.

Юридична відповідальність є однією з форм соціальною відповідальністю (є ще моральна, політична, організаційна; політичні звіти, відставка, партійна – виключення з партії, моральна – осуд, засудження).

Відмінність юридичної відповідальності від інших видів:

  • Складається з 2-х аспектів: норм матеріального та процесуального права;

  • Застосовується за порушення правових норм і має як наслідок певне покарання;

  • Застосовується органами державної влади (відповідальними посадовими особами; особи, які накладають в межах повноважень);

  • Є видом юридичного примусу;

Юридична відповідальність – усвідомлення суб’єктом своїх дій у процесі реалізації своїх прав і накладання обов’язков, тобто вольове рішення діяти відповідно до вимог закону; можливість зазнання певних обтяжень (ретроспективна відповідальність).

Аспекти юридичної відповідальності:

  • Позитивна – заохочення за виконання корисної для держави поведінки.

  • Негативна – покарання за правопорушення.

Аналізуючи позитивну відповідальність не характерна державна примусовість, процесуальна форма реалізації, нормативна визначеність – не може бути виділена, як вид відповідальності.

Мета ЮВ – охорона існуючого правопорушення; попередження вчинення правопорушень; покарання винного.

Основні функції: охорона суспільних відносин; юридична відповідальність направлена на право відновлення та покарання; виховання.

Юридична ретроспективна відповідальність – юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення його певних соціальних благ і цінностей, які належать йому до факту правопорушення:психологічного, майнового, організаційно-правових наслідків.

Психологічні заходи – осуд державою неправомірної поведінки правопорушника, негативна оцінка – визнання особою, яка вчинила правопорушення – попередження, зауваження, догана. Особа перетерпіває переживання із самого факту застосування.

Майнові – правопорушник повинен сплатити штраф. Неустойку, пеню, відбути певні виправні роботи, позбавлення майна.

Організаційно – правові обмеження прав і свобод (адмін. арешт, заборона займатися певною діяльністю, позбавлення волі)

Ознаки юридичної ретроспективної відповідальності:

  • одна із видів державного примусу, що відображається в формах каральних та право відновлених заходів;

  • негативна реакція на дії та суб’єкта;

  • виникає лише за вчинення правопорушення;

  • має зовнішньо виражений характер;

  • здійснюється компетентними органами за умов дотримання встановлених законом процесуальних процедур;

  • виражається в обов’язку правопорушника зазнати втрат майнового, правового, психологічного характеру.

Цінність ЮВ:

  • займає центральне місце серед інших форм соціальної відповідальності;

  • носить правовий характер, закріплена в нормах права і реалізується за допомогою відповідних актів правозастосування;

  • має інституційну цінність – юридична відповідальність окремий інститут права;

  • гносеологічна цінність – система поглядів, ідей та положень про негативність наслідків у виконанні порушником певних правил;

  • має державну-владну цінність – походить від держави і здійснюється на підставі законодавства.

  • каральна цінність – за допомогою цих заходів здійснює виховання правопорушника;

  • правовідновленна цінність – відновити порушенні права, інтереси, свободи інших осіб.

Співвідношення з державним примусом:

  • підстави виникнення – відповідальність характеризує як підставу виникнення для примусу ;

  • у цілях і фактах: ЮВ каральна, не всі закріплені примуси спрямовані на покарання;

  • суб’єкт призначення \ реалізації. ЮВ є одним із видів державного примусу. Порушення норми передбачає, що особа може самостійно відновити права особи, які вона порушила. Якщо не здійснить – потреба притягнення до юридичної відповідальності.

Не є ЮВ: сплив строків давності; не виявлений правопорушник – покарання не застосовується.

Немає ЮВ: реквізиція майна, яке вилучається у власників за рішенням державних органів у разі виникнення аварій чи інших стихійних лих.

Заходи, проведенні у попереджених та профілактичних цілях.

ЮВ відмінність від інших заходів примусу – застосовується лише за скоєне правопорушення. Реакція на протиправне діяння, ретроспективний характер.
75. Принципи юридичної відповідальності.
Законності: - настає за ті діяння, які передбачені законом;

  • застосовується у суворому дотриманні визначеного законом порядку;

  • накладається лише компетентними органами, які визначені в законі;

  • має передбачатися конституційним законом;

  • незнання законів не звільняє від відповідальності;\

Доцільності: - відповідальність обраної міри впливу на правопорушника цілям відповідальності;

  • пом’якшення \ відмова від застосування заходів примусу, якщо можна досягти мети іншим шляхом;

Невідворотності: - ЮВ має неминуче настати для правопорушника; оперативність вжиття заходів за скоєне правопорушення; ефективність заходів, що застосовується до правопорушника.

ЮВ застосовується за умов: а) є умови для настання ЮВ;

б) не має умов для її усунення або незастосування;

Не повинна порушувати презумпцію невинуватості (ст.. 67 КУ).

Своєчасності – необхідне притягнення правопорушника протягом часу, не дуже віддалено від самого правопорушення. Проблема: притягнення до ЮВ посадових осіб у межах податкового та валютного законодавства (притягнення до адмін. відповідальності – ст.. 38 КуАП) або дані строки 2 місяці не можуть застосовуватись до юр. осіб.

Ріш. КСУ № 7 2001 р. – суб. АВ є фіз.. особи, тому положення ст.. 38 КуАП щодо строків – не може бути притягнена юридична особа за порушення валютного чи податкового законодавства.

Стан регулювання ю.о. до відповідальності (застосування строків) є неповним і потребує визначення.

Справедливості. За протиправний вчинок відповідає той, хто його здійснив; при застосуванні примусу не повинна принижуватись людська гідність; за одне правопорушення застосовується одне покарання.
Ярмиш: Вісник ПУ № 1 за 2012 р. Не застосовується коли одне і те саме діяння виступає підставою для застосування різних видів відповідальності.

Право на захист і кваліфіковану правову допомогу. Особа має знати суть обвинувачення

77. Стадії юридичної відповідальності

І. Загального стану – попереджувальної відповідальності. Виникнення підстав для притягнення до відповідальності – вчинків.

ІІ. Притягнення до юридичної відповідальності – встановлення компетентними органами суб’єкта, встановлення обставин правопорушення.

ІІІ. Встановлення юридичної відповідальності – рішення про застосування санкції, заходу відповідальності.

ІV. Настання юридичної відповідальності – реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності на підставі песних норм право застосовних актів – виконання покарання.
Підходи до розуміння:

  • Відповідальність як борг – активний аспект відповідальності; відповідальність різновид усвідомлення особою свого місця, розвитку суспільного життя, свого місця і участі у справах держави. Є моральним регулятором поведінки людини;

  • Як обов’язок – ретроспективний аспект – запевне минуле противоправне діяння, несення особою певних несприятливих результатів своєї поведінки. Реакція суспільства на дії;

  • Як покарання – в широкому розумінні здійсненне правопорушення тягне юридичну відповідальність, що проявляється у житті каральних засобів з метою втрати особою певних особистих, майнових благ;

  • Як санкція за правопорушення – виражається у примусових заходах, що застосовується органами держави до тих осіб, які порушили норми права. Юридична відповідальність полягає у реалізації санкцій, санкції не завжди відповідальність;

В античних філософів порівняно зі свободою, справедливістю.

Юридична відповідальність є однією з форм соціальною відповідальністю (є ще моральна, політична, організаційна; політичні звіти, відставка, партійна – виключення з партії, моральна – осуд, засудження).

Відмінність юридичної відповідальності від інших видів:

  • Складається з 2-х аспектів: норм матеріального та процесуального права;

  • Застосовується за порушення правових норм і має як наслідок певне покарання;

  • Застосовується органами державної влади (відповідальними посадовими особами; особи, які накладають в межах повноважень);

  • Є видом юридичного примусу;

Юридична відповідальність – усвідомлення суб’єктом своїх дій у процесі реалізації своїх прав і накладання обов’язков, тобто вольове рішення діяти відповідно до вимог закону; можливість зазнання певних обтяжень (ретроспективна відповідальність).

Аспекти юридичної відповідальності:

  • Позитивна – заохочення за виконання корисної для держави поведінки.

  • Негативна – покарання за правопорушення.

Аналізуючи позитивну відповідальність не характерна державна примусовість, процесуальна форма реалізації, нормативна визначеність – не може бути виділена, як вид відповідальності.

Мета ЮВ – охорона існуючого правопорушення; попередження вчинення правопорушень; покарання винного.

Основні функції: охорона суспільних відносин; юридична відповідальність направлена на право відновлення та покарання; виховання.

Юридична ретроспективна відповідальність – юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення його певних соціальних благ і цінностей, які належать йому до факту правопорушення:психологічного, майнового, організаційно-правових наслідків.

Психологічні заходи – осуд державою неправомірної поведінки правопорушника, негативна оцінка – визнання особою, яка вчинила правопорушення – попередження, зауваження, догана. Особа перетерпіває переживання із самого факту застосування.

Майнові – правопорушник повинен сплатити штраф. Неустойку, пеню, відбути певні виправні роботи, позбавлення майна.

Організаційно – правові обмеження прав і свобод (адмін. арешт, заборона займатися певною діяльністю, позбавлення волі)

Ознаки юридичної ретроспективної відповідальності:

  • одна із видів державного примусу, що відображається в формах каральних та право відновлених заходів;

  • негативна реакція на дії та суб’єкта;

  • виникає лише за вчинення правопорушення;

  • має зовнішньо виражений характер;

  • здійснюється компетентними органами за умов дотримання встановлених законом процесуальних процедур;

  • виражається в обов’язку правопорушника зазнати втрат майнового, правового, психологічного характеру.

Цінність ЮВ:

  • займає центральне місце серед інших форм соціальної відповідальності;

  • носить правовий характер, закріплена в нормах права і реалізується за допомогою відповідних актів правозастосування;

  • має інституційну цінність – юридична відповідальність окремий інститут права;

  • гносеологічна цінність – система поглядів, ідей та положень про негативність наслідків у виконанні порушником певних правил;

  • має державну-владну цінність – походить від держави і здійснюється на підставі законодавства.

  • каральна цінність – за допомогою цих заходів здійснює виховання правопорушника;

  • правовідновленна цінність – відновити порушенні права, інтереси, свободи інших осіб.

Співвідношення з державним примусом:

  • підстави виникнення – відповідальність характеризує як підставу виникнення для примусу ;

  • у цілях і фактах: ЮВ каральна, не всі закріплені примуси спрямовані на покарання;

  • суб’єкт призначення \ реалізації. ЮВ є одним із видів державного примусу. Порушення норми передбачає, що особа може самостійно відновити права особи, які вона порушила. Якщо не здійснить – потреба притягнення до юридичної відповідальності.

Не є ЮВ: сплив строків давності; не виявлений правопорушник – покарання не застосовується.

Немає ЮВ: реквізиція майна, яке вилучається у власників за рішенням державних органів у разі виникнення аварій чи інших стихійних лих.

Заходи, проведенні у попереджених та профілактичних цілях.

ЮВ відмінність від інших заходів примусу – застосовується лише за скоєне правопорушення. Реакція на протиправне діяння, ретроспективний характер.

Функції відповідальності:

Загально-превентивна. Встановлюється санкцією в нормі. Державний орган встановлює правила, є попередження засобом, що утримує осіб від вчинення правопорушення.

Приватно-превентивна. Застосовує санкції до правопорушника конкретної норми. Застосовує конкретний захід державного примусу до правопорушника. Не може зводитись до невиправдного жорстокого покарання.

Правовідновлююча – спрямована на відновлення порушених прав, а також повне відновлення прав осіб та їх інтересів. Законодавство допускає виконання покарання заміною компенсації.
79. Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
Підстава юридичної відповідальності – сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність належною.

Підстави настання(притягнення).

Підстава до притягнення - сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.

Порушення є не лише фактичною підставою.

Цивілісти: елементи складу правопорушення:

  • протиправне порушення особою накладених на неї обов’язків або прав інших осіб;

  • спричинення протиправним діянням шкоди;

  • наявність вини;

  • наявність причинного зв’язку між діяннями та наслідками.

Обставини, які роблять юридичну відповідальність належною:

  • фактична – факт вчинення суспільно-небезпечного діяння;

  • нормативна – наявність норми права, що забороняє поведінку і встановлює санкцію;

  • процесуальна – наявність акту – рішення компетентних органів, якими накладається юридична відповідальність;

  • наявність підстав звільнення від юридичної відповідальності.

Схожі:

Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу
Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції...
 Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу
Місцеве самоврядування багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різ-нобічно. Аналіз Конституції...
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень
Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації
 1. Загальна характеристика основних етапів європейської інтеграції та їх правове закріплення
Загальна характеристика основних етапів європейської інтеграції та їх правове закріплення
Рекомендована кількість годин 4
Поняття та загальна характеристика договору перевезення. Правове регулювання перевезення
 ЛЕКЦІЯ ТЕМА : елементИ V А групи
Загальна характеристика атомів елементів V А групи. Нітроген, Фосфор та Арсен, поширення їх у природі. Загальна характеристика простих...
3. Загальна характеристика заперечень позивача
Демократичне суспільстсво характеризується широким спектром особистих та майнових прав і свобод. Але чого варті права та свободи...
 Закону "Про загальну середню освіту" 651-14
Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського...
Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод
 ЗАТВЕРДЖУЮ
Призначення на посаду і звільнення з неї здійснюється наказом директора підприємства за поданням Головного бухгалтера з дотриманням...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Уроки
Конспекти лекцій
Довідники
Документи

Історія
Філософія
Фінанси
Економіка
Фізика

Головна сторінка