Скіл — скіфський цар 5 столітті до н. е., спадкоємець і син царя Аріапіфа.
Агора – головна міська площа Ольвії.
Теменос – священне місце.
Некрополь – цвинтар.
Еклесія — народні збори в Стародавніх Афінах в період панування рабовласницької демократії. ( У Ольвії збори ольвіополітів)
Рада п'ятисот, або Буле — у Давній Греції спочатку рада родової знаті при басилевсі. П'ятсот членів афінського Буле до Солона називались пританами, також призначались 50 булевтів — членів Ради однієї з 10 філ для виконання поточних обов'язків. ( Рада міста, постійно діючий орган влади у грецьких містах Причорномор’я)
Архонт ( «начальник, правитель») — дев'ять найважливіших урядовців із широкими повноваженнями у Стародавніх Афінах.
архонт-полемарх отримав військову владу;
архонт-епонім, за яким називався рік, — судово-адміністративну;
архонт-басилевс був жрецем;
фесфомети — 6 архонтів були судовими чиновниками.
Ареопа́г (грец. — пагорб Ареса) — вищий судовий і урядовий контролюючий орган Стародавніх Афін. Спершу Ареопаг — рада знаті, згодом Ареопаг складався з службових осіб — архонтів, його довічних членів. Особливо зросла роль Ареопагу в період перед реформою Солона.
Номофілаки – контролювали додержання законів.
Продік — давньогрецький філософ, досократик, софіст. Учень Протагора, сучасник Сократа.
діойкет (грец.— управитель) — той, хто стояв на чолі управління; керуючий господарством і фінансами, він також відав царською скарбницею, обліком господарських ресурсів, обліком і збором надходжень, контролем витрат. Діойкет був першим сановником в державі і за певних здібностях міг стати всемогутнім. ( у Херсоні законодавчий процес відбувався у такий спосіб. Проект розробляла комісія, до складу якої входили діойкети).
хори (грец. — земля, країна) - населені пункти, які не мали самоврядування.
Поліс — місто-держава, міська громада, особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму.
Ном (дав.-гр.«округ, область», єг. - (сепат)) — територіально-адміністративна одиниця в Стародавньому Єгипті.
Номарх — посада управителя нома в елліністичному Єгипті і також прийняте в історіографії назва сановників з тими ж повноваженнями за часів династичного періоду Єгипту.
Страте́г — в давньогрецьких полісах з кінця 6 до середини 1 століття до н. е. посада головнокомандувача військом, що також завідував зовнішніми справами держави і частково фінансами, включаючи судову владу по всіх вказаних галузях управління. ( питання оборони).
економ — (керуючий будинком, господар), головний фінансист.
трапеза (грец.— банк) на чолі із трапезитом (грец. Τραπεζίτης — міняла, банкір), яка виконувала найрізноманітніші грошові операції і перш за все приймала нові надходження.
тесав - головний склад зерна
магістратури – виборні комісії міського управління
Магістра́т — у XIII—XIX ст.ст. узагальнена назва (за Магдебурзьким правом) органів станового міщанського самоврядування і суду в деяких європейських державах, зокрема, й в Україні, ( окремі посадові особи очолювали окремі галузі управління. До їхньої компетенції належали фінансові справи, робота судових установ, військові справи)
Війт (фогт) — у містах України (а також Литви і Польщі), заснованих на магдебурзькому праві, у 15—18 століттях, обрана, здебільшого з заможного населення службова особа, що очолювала магістрат.
Ра́тман — (від нім. Rat - рада і Mann – людина) в Російській імперії в XVIII—XIX ст. виборний член міських магістратів, ратуш, управ благочинства (в XIX ст.).
Бургомістр (або Burgomeister буквально перекладається "господар міста", району або майстер фортеці).
Райці – члени ради магістрату, яка відала цивільним судом, поліцією, наглядала за торгівлею тощо. Райці обиралися із представників заможної верхівки міського населення. Але фактично у ряді міст їх призначав війт.
Ла́вники ( пол. — засідатель) — члени “лави” — судові колегії з компетенцією розглядати карні та певні категорії цивільних справ у містах магдебурзького права. На Україні лаву мали тільки більші міста
Агораном (від грец. — плoща та грец.— звичай, закон) — посадова особа в античних містах Стародавньої Греції. Колегія агораномів з п'яти осіб вибиралася щорічно на Народних зборах. (наглядали за порядком у місті і на ринках , за станом шляхів і громадських будівель, перевіряли правильність мір та вагів) Це виконували також
Астином (дав.-гр. — «охоронець міста») — посадова особа в античних містах.
Астиноми стежили за порядком у портах, на вулицях, окрім ринків (див. агораном), правильністю вагової, метричної систем, якістю продуктів і товарів, контролювали керамічне виробництво тощо.
Скарбник — охоронець скарбів свого господаря, який після його смерті з'являється зі зграєю круків, щоб вирвати запродану йому душу. Інколи цей образ трактується по-іншому і пов'язується з законами та заклятими скарбами, які характеризувалися надзвичайними властивостями. (нижчий фінансовий магістрат)
Псефісми - найважливіші закони у Ольвії, які пропонувалися приватними особами
Колегія синедрів - вносили у Раду Ольвії в середині 3 століття до н. е. проекти важливих постанов.
Простат - так громадянсько община Херсонесу проголосила Понтійського царя Митридата 6, і зберігши самоврядування, увійшла до складу його держави
Право елевтерія – право, що забезпечувало самоврядування, повне громадянство та свободу розпорядження земельними угіддями полісу під контролем Римської адміністрації. Дарувалося Херсонесу.
«форс» - частина земель у Північно-західному Криму, очевидно була власністю херсонеської общини, яка наділяла цю землю вільним, але повноправним населенням. За це останні мали сплачувати форс і брати участь у захисті Херсону.
Метропо́лія — у Стародавній Греції так називали місто, яке заснувало свої поселення (колонії) на інших землях. Пізніше метрополією стали називати державу, яка володіє колоніями. Часом слово метрополія використовують як синонім слову столиця
Ергастерії (грец. — працюю), в Древній Греції, на Сході еллінізму, потім в східних провінціях Римської імперії і пізніше у Візантії — ремісничі майстерні (Боспорське Царство)
Си́нди, Сінди - одне з меотських племен, які жили на Таманському півострові та прилеглому до нього узбережжі Чорного моря у підніжжях Кавказу і в пониззі Кубані. Їхній край називався Сіндис
Торент — видумане королівство з серії романів про деріни в жанрі історичного фентезі американської письменниці Кетрін Куртц. Він знаходиться на схід від королівства Гвінед. Правителі Торента часто воювали зі своїми західними сусідами, виконуючи роль антагоністів по відношенню до королів із династії Халдейнів — основних протагоністів книг циклу.
Мео́ти - давні племена (синди, дандарії, досхи та ін.), які за даними античних письмових джерел жили в Приазов'ї та Прикубані з 7 ст. до н. е. до 3 ст. н. е.
Дандарії – іраномовна назва групи меотських племен, що мешкали в 1 тис. до н.е. на правобережжі Кубані і на південно-східному березі Азовського моря (район сучасного р. Темрюка). З 4 ст до н.е.(наша ера) Д. входили до складу Боспорського держави . Їх центром був р. Соса. Доля Д. після 1 ст до н.е.(наша ера) невідома. Ймовірно, їх асимілювали сармати .
Левко́н I — цар Боспорського царства 389 чи 388р.до н. е.—349 чи 348р. до н. е.. З династії Спартокідів, син Сатіра І.
Під час його правління до Боспорської держави було додано Феодосію та увесь східний Крим
Псеси – племена, які жили на території Причорномор’я
Вене́ди, венети, енети — найдавніша назва слов'ян, під якою вони згадуються в античних джерелах.
«рекси» - вожді, які стояли на чолі союзів племен, їм належала вища влада
«вельможі» - рада племінного союзу
«дим» - дім
« муж» - представник дружинної знаті, живе у хоромах, оточений челяддю, яка працює на нього.
«град» - місце проживання феодалізуючої знаті у 8-9 ст.
«Божий суд» — в Ранньому Середньовіччі спосіб виявлення вини, випробування вогнем, розжареним залізом, водою (холодною і киплячою).Застосовувалися, коли звичайні судові засоби не давали потрібних результатів. ( на Русі розв’язування спірних справ поєдинком.
Полюддя - процедура об’їзду князями підвладних земель з метою збирання данини.
Огнищанин, також тивун, огнищний – головний управитель князівських маєтків у Київській Русі 10-12 ст., боярин. У віданні огнищанина був увесь адміністративний апарат княжого господарства: збирач княжих прибутків, завідувач княжими стайнями і табунами
Староста - У Київ. Русі представник нижчої адміністрації (звич. доглядав за певними ділянками в господарстві князя);
«мука» - випробування залізом.
Óтроки – одна з категорій класу феодалів Київської Русі в 10-11 ст. О. називали молодших дружинників князів і великих феодалів, які брали участь у походах і збиранні данини. О. відали також князівським господарством і були в особистому прислужуванні в князя. За Розширеною Руською Правдою (12 ст.), О. – особи нижчої князівської адміністрації, що чинили суд, збирали данину й податки.
«Дитячий» – міністеріал у Київській Русі
«купа» - борг, позика під проценти.
«релейний закуп» - той, що мусів працювати на полі
Холопи— назва невільних людей у давній Київської Русі вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами.
Челядь (збірне, однина — челядник), у давній Русі залежне населення (закупи, смерди, холопи) та ін. До 9 ст. вживалася для означення рабів у стані патріархального рабства; у 9-10 ст. - раби, які стали об'єктами купівлі-продажу. Згодом (з 11 ст.) - збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника (холопи, закупи, смерди та ін.).
Смерди — селяни-общинники на Русі у ХІ-ХV століттях, вільні члени громади.
Чернь – збіднілі люди без майна, які наймалися на «чорну» роботу.
Рядовичі – селяни, змушені працювати у феодала за угодою – «рядом».
Закупи – колишні смерди, які потрапили в залежність до феодала, узявши в борг гроші – «купу», могли втратити господарство, якщо не повертали борг.
Ізгої (баніти) — у стародавній Русі XI—XII століть люди, що вийшли із свого звичайного суспільного становища у зв'язку із всілякими обставинами й перебували під опікою церкви.( людина «зжита», вибита із звичної колії, позбавлена свого попереднього стану
«гості» - купці, які займалися зовнішньою торгівлею
Тіун (тивун) — назва кількох категорій посадових осіб у Київській Русі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського і Московської держави до 17 століття.
Ме́чник - назва історичних титулів:
У Київській Русі в 9-12 ст. особа, що належала до молодшої князівської дружини разом з дітським виконувала деякі судові функції (зокрема, брала участь при випробуванні "залізом".
У Речі Посполитій М.-особа з почту короля або великого князя, що під час урочистих церемоній несла перед ним меч. Коронний М. здійснював також військове судочинство. В 17 ст. почесний шляхетський титул.
Мостики - люди, які будували і ремонтували мости
Ви́рник — князівська посадова особа, що проводить слідство з кримінальних справах і збирає вири — штраф на користь князя за вбивство вільної людини.
«старці» - представники великих міст
Васа́л (від лат. vassus — слуга) — в середні віки в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена). Васал мав по відношенню до сюзерена ряд повинностей, зокрема, подавав йому військову та грошову допомогу, брав участь у суді й нарадах сюзерена тощо. Відносини між васалом і сюзереном створювали систему васалітету.
Сюзере́н — крупний феодальний правитель, влада якого базується на васальному підпорядкуванні йому дрібніших феодалів, які одержують від сюзерена право на частину землі у його володіннях (феод) чи утрамання з неї. Також відомий як сеньйор, пан, господар.
Сюзеренітет — характерна для епохи феодалізму система особистих відносин та відносин влади, що виражались у вигляді договорів між сюзеренами (сеньйорами) та васалами.
Во́тчина — 1. Одна з форм феодальної земельної власності в часи Київської держави. Власник вотчини мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити, тощо. Термін «Вотчина». походить від слова «отчина», тобто батьківська власність. Вотчини виникли в процесі формування приватної феодальної власності на землю. Їх власниками у 9-11 ст. були князі, а також княжі дружинники та земські бояри — нащадки родоплемінної верхівки.
Кормління - У Київській Русі XIV — першої половини XVI ст.— система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мі.та тощо на свою користь. Намісники управляли дорученими їм областями й чинили суд. За це вони за старим звичаєм діставали право на кормління, тобто на збір на свою користь певних доходів з населення.
Снеми - з'їзди удільних князів Київської держави, які визнавали васальну залежність від великого князя Київського.
Вíче — загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ.
«воєв» - народне ополчення
Посадники - представники місцевої адміністрації
Ордалія або «Суд Божий» (лат. ordalium, суд або вирок) — найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного. Здійснювався за браком інших доказових засобів, або якщо вони не дали наслідків.
«покони» - закони
Погости – пункти, де збиралася данина
«становища» - місця, де зупинялися князі, які ходили в полюддя
«обоярення землі» - пряме захоплення землі у її сусідських общин
«ряд» - договір
«умикання», «пошибання» - зґвалтування боярських дружин і дочок або простолюдинки, перелюб, двожонство, народження незаміжньою дочкою позашлюбної дитини.
«віра» - грошовий штраф
Розпута – самовільне розлучення з дружиною
«головництво» - грошова винагорода, яка надавалася родичам за голову вбитого
«потік і розграбування» - покарання за Руською Правдою, тобто у злочинця конфісковували все майно (грабування) і виганявся разом із жінкою і дітьми з общини (потік)
«урок» - грошове відшкодування, яке отримував потерпілий
«розбій» - майновий злочин
"заклич" — це один з можливих засобів розшукування злодія або особи, що незаконно привласнила чужу річ, яка мала цілком визначені індивідуальні ознаки. Сутність "заклича" визначена в статтях 32, 34 Руської Правди. У випадку викрадення або пропажі холопа, коня, зброї чи одежі потерпілий оголошував про це на торжищі. Якщо протягом трьох днів після оголошення річ знаходили у кого-небудь, то він вважався відповідачем.
|