Тема Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту Зміст поняття "інновація". Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень. Сучасні аспекти нововведень та розвиток конкуренції


Скачати 0.8 Mb.
Назва Тема Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту Зміст поняття "інновація". Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень. Сучасні аспекти нововведень та розвиток конкуренції
Сторінка 7/8
Дата 06.04.2013
Розмір 0.8 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8

ґ) всі наведені вище відповіді правильні;

д) неправильна відповідь а).

56. До інноваційної інфраструктури не включають організації, що надають послуги:

а) консалтингові;

б) аудиторські;

в) маркетингові;

г) інформаційно-комунікативні;

ґ) освітні;

д) включають усі названі.

57. Державна інноваційна політика, яка передбачає визначення державою головних цілей і пріоритетних напрямів науково-техноло­гічного та інноваційного розвитку країни, — це політика:

а) соціальної орієнтації;

б) технологічного поштовху;

в) ринкової орієнтації;

г) цілеспрямованої зміни економічної структури господарського механізму.

58. Укладення центральними чи регіональними органами дер­жавного управління договорів із суб'єктами інноваційної діяльності щодо розроблення й виробництва інноваційних продуктів, технології та послуг — це:

а) інструменти державної інноваційної політики з боку попиту;

б) інструменти державної інноваційної політики з боку пропозиції;

в) інструменти створення сприятливого середовища для іннова­ційного процесу.

59. Державна фінансова підтримка інноваційних проектів означає:

а) їх пряме фінансування з Державного бюджету без повернення вкладених коштів;

б) безвідсоткове кредитування за рахунок бюджетних коштів;

в) часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок бюджетних коштів;

г) повну або часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерцій­ним банкам чи іншим фінансово-кредитним установам за кредитуван­ня інноваційних проектів;

ґ) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійсню­ють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнове страхування реалізації інноваційних проектів у стра­ховиків відповідно до Закону України «Про страхування»;

е) правильні всі наведені вище відповіді;

є) неправильна відповідь а);

ж) неправильні відповіді а) і б).

60. Юридичне поняття, що охоплює сукупність авторських та ін­ших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються за­конодавчими актами держави, — це:

а) винахід;

б) інтелектуальний продукт;

в) інтелектуальна власність;

г) нематеріальні активи підприємства;

ґ) патенти;

д) промислова власність.

61. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової влас­ності до промислової власності не належать:

а) винаходи;

б) відкриття;

в) корисні моделі;

г) промислові зразки;

ґ) торговельні марки;

д) комерційні найменування; є) належить усе перелічене.

62. Винахід, який може бути визнаний патентоспроможним, по­винен відповідати таким вимогам:

а) бути новим;

б) мати винахідницький рівень;

в) бути придатним для промислового використання;

г) правильні всі вимоги;

ґ) неправильна відповідь б).

63. Нові за виглядом, формою, розміщенням частин або побудо­вою технічні конструкції — це:

а) промислові зразки;

б) корисні моделі;

в) винаходи;

г) ноу-хау.

64. Інноваційне підприємство — це підприємство або об'єднання підприємств, що розробляє, виготовляє і реалізує інноваційні продук­ти або продукцію (послуги), обсяг яких у грошовому вимірі переви­щує______його загального обсягу. Вкажіть правильну відповідь:

а) 60%;

б) 75%;

в) 80%;

г) 70%;

ґ) 50%.

65. Фірми, що створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку, — це:

а) експлеренти;

б) комутанти;

в) патієнти;

г) віоленти.

66. Дрібні фірми, що використовують інновації на стадії їх старін­ня, — це:

а) експлеренти;

б) комутанти;

в) патієнти;

г) віоленти.

67. Фірми, що орієнтуються на інновації, які здешевлюють виго­товлення продукції, водночас забезпечуючи їй рівень якості, прийнят­ний для основної маси споживачів, — це:

а) експлеренти;

б) комутанти;

в) патієнти;

г) віоленти.

68. Малі підприємства у технологічно прогресивних галузях еко­номіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком, — це:

а) венчурні фірми;

б) комп'ютерні фірми;

в) проектно-цільові фірми;

г) мережеві фірми.

69. Організаційна структура, метою якої є створення сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів, — це:

а) технопарк;

б) бізнес-центр;

в) бізнес-інкубатор;

г) технополіс.

70. Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних про­цесах не здійснюється шляхом створення:

а) галузевих інститутів;

б) консорціумів;

в) стратегічних альянсів;

г) спільних підприємств;

ґ) синдикатів.

71. Фірми, що спеціалізуються на створенні нових чи радикально змінених старих сегментів ринку, — це:

а) експлеренти;

б) комутанти;

в) патієнти;

г) віоленти.

72. Організація, що надає інформаційні та консультативні послуги з вибору технології для підприємницької діяльності, розробляє стратегію її передавання і здійснює юридичну підтримку процесу передавання, — це:

а) бізнес-центр;

б) центр інновацій;

в) центр трансферу технологій;

г) венчурна фірма.

73. Об'єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання по­тужного імпульсу економічному розвитку регіону — це:

а) регіональний науково-технологічний центр;

б) технополіс;

в) метрополіє;

г) мегаполіс;

ґ) техносистема.

74. Стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і (або) з університетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДДКР, розроблення або модернізацію продукції — це:

а) консорціум;

б) корпорація;

в) науково-технічний альянс;

г) регіональний науково-технологічний центр.

75. Складова стратегічного управління, яка визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на за­безпечення його конкурентоспроможності і оптимальне використан­ня наявного виробничого потенціалу, — це:

а) інноваційна стратегія;

б) інноваційна політика;

в) стратегічне планування;

г) конкурентна стратегія;

ґ) виробнича стратегія.

76. Формування інноваційної політики має здійснюватися на ос­нові таких принципів:

а) орієнтація на розв'язання поточних проблем інноваційної діяль­ності, цілеспрямованість, орієнтація на потреби ринку, планомірність;

б) переважання стратегічної спрямованості, орієнтація на потре­би ринку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформа­ційна забезпеченість;

в) орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, науковий підхід до обгрунтування інноваційних рішень, комплексність, планомірність.

77. До складових інноваційної політики не відносять:

а) маркетингової політики;

б) політики у галузі науково-дослідних і проектно-конструктор­ських робіт;

в) політики структурних змін;

г) виробничої політики;

ґ) інвестиційної політики.

78. Здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії в умовах складного і мінливого зовнішнього середовища — це:

а) виробничо-технічний потенціал підприємства;

б) інноваційний потенціал підприємства;

в) конкурентний потенціал підприємства;

г) технічний потенціал підприємства.

79. На політику якого типу спирається захисна стратегія?

а) ризикового;

б) еволюційного;

в) витратного;

г) залежного

80. Тип інноваційної політики, спрямований на піонерне впрова­дження радикальних інновацій, створених фірмою, — це:

а) революційний тип;

б) опортуністичний тип;

в) наступально-ризиковий тип;

г) наступальний тип.

81. До головних завдань інноваційної політики наступального ти­пу не належать:

а) моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення нових запитів споживачів і нових ринкових сегментів;

б) внесення змін у внутрішнє середовище фірми, необхідних для швидкого впровадження новацій;

г) підтримка діяльності власних спеціалізованих науково-дослід­них підрозділів;

ґ) стимулювання ініціативності працівників фірми у продукуванні нових ідей, організація внутріфірмового підприємництва;

д) забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається фірмою з метою утримання зайнятої час­тки ринку.

82. Норми, правила організаційної поведінки, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його іннова­ційної діяльності, — це:

а) елементи інноваційної політики;

б) принципи формування інноваційної політики;

в) принципи здійснення інноваційної політики;

г) все перелічене вище.

83. Необхідність залучення у процес розроблення інновацій всіх внутрішніх елементів підприємства — це принцип:

а) комплексності;

б) плановості;

в) цілісності;

г) цілеспрямованості;

ґ) інформаційної забезпеченості.

84. Завдяки якій складовій інноваційної політики менеджмент підприємства має змогу вивчити структуру товарного ринку і прийня­ти рішення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому?

а) технічній політиці;

б) маркетинговій політиці;

в) політиці у галузі науково-дослідних і проектно-конструктор­ських робіт;

г) політиці структурних змін;

ґ) інвестиційній політиці.

85. Стратегія, що пов'язана з прагненням фірми досягти лідерс­тва на ринку шляхом створення та впровадження нових продуктів, — це стратегія:

а) традиційна;

б) ризикова;

в) наступальна;

г) стратегія «за нагодою».

86. Стратегія, спрямована на те, щоб утримати конкурентні пози­ції фірми на вже існуючих ринках, — це стратегія:

а) традиційна;

б) захисна;

в) імітаційна;

г) стратегія «ринкової ніші».

87. Стратегія, заснована на придбанні ліцензій чи інших об'єктів інтелектуальної власності у фірм, що їх створили, — це стратегія:

а) традиційна;

б) захисна;

в) імітаційна;

г) стратегія «ринкової ніші»;

ґ) наступальна;

д) стратегія «за нагодою».

88. Зовнішнє середовище — це:

а) сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституціиних струк­тур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які діють у глобальному оточенні;

б) сукупність господарських суб'єктів, національних та міждер­жавних інституціиних структур, що діють у зовнішньому щодо підпри­ємства оточенні;

в) сукупність економічних, суспільних і природних умов, зовнішніх щодо підприємства, які впливають на його діяльність.

89. Прийом в інноваційному менеджменті, який передбачає пог­линання фірми-інноватора великою компанією, — це:

а) бенчмаркінг;

б) меджор;

в) екаунтінг;

г) рекрутінг.

90. Продуктово-тематичне планування інновацій охоплює:

а) формування продуктово-тематичного портфеля інноваційної ді­яльності;

б) підготовку програм і заходів оновлення продукції;

в) розрахунок потреби у ресурсах для реалізації інноваційного проекту;

г) удосконалення технології і організації виробництва;

ґ) визначення обсягів робіт, що мають бути виконані за кожним інноваційним проектом;

д) усі наведені вище відповіді правильні; є) правильні відповіді а), б) і г).

91. За якої технології протягом життєвого циклу попиту на про­дукт для його виготовлення використовуються нові базові технології?

а) плодотворної;

б) мінливої;

в) стабільної;

г) квазістабільної.

92. «Технологічний розрив» характеризує:

а) розбіжності у потенціалах нової та старої технологій;

б) розбіжності в ефективності нової та старої технологій;

в) обсяг коштів, необхідних для вкладання у нову технологію з ме­тою досягнення нею результативності, яку має нині стара технологія;

г) всі наведені вище відповіді правильні;

ґ) правильні відповіді а) і б).

93. До форм розвитку техніко-технологічної бази підприємства не відносять:

а) модернізацію устаткування;

б) технічне доозброєння підприємства;

в) нове будівництво;

г) реконструкцію.

94. Вкажіть, яким із перелічених нижче показників не оцінюється рівень прогресивності технології:

а) структурою технологічних процесів за трудомісткістю;

б) часткою нових технологій за обсягом або трудомісткістю про­дукції;

в) середнім віком застосовуваних технологічних процесів;

г) коефіцієнтом використання сировини і матеріалів;

ґ) питомою металомісткістю устаткування;

д) оцінюється всіма показниками.

95. Витрати на капремонт будуть економічно виправданими, як­що коефіцієнт ефективності витрат на його проведення є величиною:

а) додатною;

б) від'ємною;

в) рівною нулю.

96. Комплекс робіт з технічної підготовки не включає:

а) відпрацьовування конструкції виробу на технологічність;

б) розроблення технологічних процесів;

в) конструювання і виготовлення спеціального технологічного ус­таткування й оснащення;

г) відпрацьовування і впровадження технологічних процесів;

ґ) запуску продукції у виробництво.

97. Економічно ефективніший варіант технології виготовлення виробів визначають:

а) порівнянням технологічної собівартості;

б) порівнянням величини умовно-постійних витрат на виготовлен­ня продукції;

в) порівнянням величини витрат на заробітну плату з розрахунку на одиницю продукції;

г) всі відповіді правильні.

98. Технологічний контроль креслень з метою забезпечення від­повідності конструкції вимогам економічності її виготовлення — це процес:

а) оцінювання ефективності виготовлення продукції;

б) розроблення технології виготовлення виробів;

в) відпрацьовування конструкції виробу на технологічність;

г) всі відповіді правильні.

99. Для економічного обгрунтування черговості заміни обладнан­ня використовують:

а) коефіцієнт оновлення обладнання;

б) коефіцієнт ефективності витрат на проведення капітального ремонту обладнання;

в) коефіцієнт ефективності використання робочого часу облад­нання;

г) термін експлуатації обладнання.

100. Сигналом до здійснення технологічних змін є:

а) зменшення обсягу продажу продукції підприємства;

б) погіршення фінансових показників підприємства;

в) погіршення показників ефективності виробництва;

г) усі наведені вище відповіді правильні;

ґ) правильні відповіді б) і в).

101. Моніторинг суб'єктів ринку з метою виявлення перспективних напрямів інноваційної діяльності слід здійснювати у таких напрямах:

а) аналіз споживачів;

б) аналіз умов конкуренції;

в) аналіз рівня науково-технічного потенціалу підприємства;

г) вивчення товару-новації;

ґ) правильно все назване вище;

д) неправильна відповідь в).

102. Потреби ринку можна вивчати за допомогою:

а) аналізу використання продуктів-аналогів;

б) інформації із системи збуту;

в) звітів і пропозицій торговельних посередників;

г) досліджень сегментів ринку, що швидко розвиваються;

ґ) інформації про замінники;

д) інтерв'ю з покупцями;

е) інформації щодо найважливіших видів сировини;

є) інформації постачальників;

ж) правильні всі перелічені вище джерела;

з) неправильні відповіді г) і е).

103. Інформація, що знаходиться у поданих, але ще не розглянутих заявках, акцептованих заявках та виданих охоронних документах, — це:

а) науково-технічна інформація;

б) патентна інформація;

в) бібліографічна інформація;

г) систематичний каталог;

ґ) депонована інформація.

104. За способом і повнотою подання інформації покажчики по­діляють на:

а) бібліографічні;

б) анотовані;

в) реферативні;

г) усі наведені вище відповіді правильні;

ґ) правильні відповіді б) і в).

105. Вивчення масиву охоронних документів різних країн з ме­тою виявлення серед них патенту на винахід чи відкриття, аналогічних зробленому чи досліджуваному, — це:

а) тематичний пошук;

б) патентний пошук;

в) нумераційний пошук;

г) іменний пошук;

ґ) ліцензійний пошук.

106. Планування у просторі і часі робіт, пов'язаних з реалізацією конкретного інноваційного проекту, — це:

а) оперативно-календарне планування інноваційної діяльності;

б) продуктово-тематичне планування інноваційної діяльності;

в) техніко-економічне планування інноваційної діяльності.

107. Методи, що передбачають складання планів-графіків реалі­зації інноваційного проекту за окремими стадіями (роботами), кон­троль за їх дотриманням і ліквідацію відхилень від планів-графіків з метою оптимізації термінів реалізації проекту, — це:

а) поліграфічні методи;

б) методи управління за цілями;

в) методи термінової оптимізації;

г) мережеві методи управління.

108. Інструмент управління, що використовується для вибору, до­кументування та інтерпретації об'єднаних причинно-наслідковими зв'язками фінансових і нефінансових показників, які відображають процес реалізації стратегії організації, — це:

а) метод чистої ринкової вартості;

б) метод збалансованих показників;

в) метод управління грошовими потоками;

г) мерджор-метод.

109. Підпільне, контрабандне винахідництво, потаємна робота над позаплановими проектами — це:

а) бутлегерство;

б) внутрішнє підприємництво;

в) венчурне підприємництво.

110. За умов випуску організацією продуктів із коротким життє­вим циклом доцільною є організаційна структура:

а) матрична;

б) дивізійна;

в) мережева;

г) функціональна.

111. Мотиви — це:

а) спонукання людини до трудової діяльності;

б) зовнішні спонукання робітника до конкретного виду трудової діяльності;

в) внутрішні спонукання працівника, що базуються на його осо­бистих інтересах та потребах.

112. Співвідношення різних мотивів, що обумовлюють поведінку людини, — це:

а) мотиваційна структура;

б) мотиваційні преференції;

в) поведінкові переваги.

113. Те, чому суб'єкт прийняття рішень надає перевагу за наяв­ності вибору із кількох альтернатив:

а) мотиваційна структура;

б) мотиваційна преференція;

в) поведінкові стереотипи.

114. Поведінка працівників, яка передбачає їх високу ініціатив­ність щодо участі у розв'язанні проблем організації, результатом чого є створення та впровадження новацій, спрямованих на реалізацію завдань інноваційного розвитку, називається:

а) опортуністичною;

б) інноваційно-активною;

в) цілеспрямованою;

г) соціально-активною.

115. До непрямих методів матеріального стимулювання інновацій­ної діяльності працівників організації із наведених нижче не відносять:

а) придбання акцій компаній;

б) оплата членства в наукових товариствах;

в) оплата участі в наукових конференціях;

г) оплата участі у програмах професійного розвитку в суміжних га­лузях;

ґ) право на інтрапренерство;

д) страхування.

116. Технологія управління персоналом, яка активізує інновацій­ну діяльність всіх працівників підприємства через їх залучення до про­цесу прийняття управлінських рішень, називається:

а) концепцією Врума—Йєттона;

б) концепцією управління ризиками;

в) концепцією партисипативного управління;

г) концепцією тотального управління.

117. До систем стимулювання вищого менеджменту, орієнтова­них на підвищення ринкової вартості компанії, із наведених нижче не відносять:

а) преміювання на основі дисконтованого грошового потоку;

б) преміювання на основі економічної доданої вартості;

в) винагороди на основі розрахунку відносних показників діяль­ності організації;

г) винагороди на основі збалансованої системи показників діяль­ності або ефективності;

ґ) винагороди через віртуальну участь в акціях компанії.

118. Яка із наведених нижче систем стимулювання вищого ме­неджменту не потребує залучення їх власного капіталу для придбання акцій керованих ними компаній?

а) участь в опціонах акцій;

б) придбання фантом-акцій;

в) пільгове придбання акцій.

119. Вкажіть, який із перелічених нижче показників не доцільно використовувати для розрахунку винагороди керівникові відділу мар­кетингу промислового підприємства:

а) зростання річного обсягу продажу освоєної продукції;

б) розмір дивідендів на одну акцію;

в) лояльність клієнтів;

г) ефективність рекламної кампанії;

ґ) зростання обсягу продажу за рахунок інноваційних продуктів.

120. Вид компенсаційних виплат вищим менеджерам корпорації, передбачених трудовим контрактом, який гарантує одержання знач­них виплат у разі звільнення:

а) фантом-акції;

б) віртуальні опціони на акцію;

в) «золотий парашут»;

г) пільговий кредит;

ґ) медичне страхування.

121. Організаційно-економічна форма діяльності з виробництва і реалізації товарів і послуг на основі інтеграції підприємницьких мож­ливостей індивіда і підприємства — це:

а) бутлегерство;

б) інтрапренерство;

в) гуртки якості;

г) фокус-групи.

122. Проекти, спрямовані на випуск і продаж нових продуктів і пов'язані, як правило, з будівництвом споруд, удосконаленням техно­логій, розширенням присутності на ринку, — це:

а) проекти розвитку;

б) технологічні проекти;

в) промислові проекти;

г) організаційні проекти.

123. Розгорнутий документ, що містить обґрунтування економіч­ної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ре­сурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди, — це:

а) повний інноваційний проект;

б) неповний інноваційний проект;

в) фінансовий план;

г) бізнес-план.

124. Суб'єкти ринкових відносин, що беруть участь у реалізації інно­ваційного проекту, узгоджуючи між собою умови та види співпраці і час­тку кожного у його ресурсному забезпеченні та очікуваних економічних результатах від його впровадження протягом життєвого циклу, — це:

а) інвестори проекту;

б) контрактори;

в) учасники проекту;

г) менеджери проекту.

125. Автор ідеї проекту, його попереднього обгрунтування та про­позицій щодо здійснення — це:

а) ініціатор проекту;

б) менеджер проекту;

в) субконтрактор проекту;

г) замовник проекту.

126. Юридична особа, яка здійснює планування, контролювання й координування дій учасників проекту, — це:

а) замовник проекту;

б) менеджер проекту;

в) інвестор проекту;

г) контрактор проекту.

127. Зовнішні чинники, що впливають на підготовку та реаліза­цію проекту, — це:

а) політичні, економічні, соціологічні, правові, науково-технічні, куль­турні, природні;

б) політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, куль­турні, природні;

в) політичні, ергономічні, суспільні, правові, науково-технічні, при­родні.

128. До учасників проекту не належить:

а) замовник;

б) субконтрактор;

в) інвестор;

г) контрактор;

ґ) ініціатор;

д) дилер.

129. За класифікацією UNIDO передінвестиційна фаза життєвого циклу проекту охоплює такі стадії:

а) оцінювання зовнішнього середовища проекту; аналіз альтер­нативних варіантів; укладення договору про інвестування проекту;

б) визначення інвестиційних можливостей; аналіз альтернатив­них варіантів; попереднє техніко-економічне обгрунтування проекту, на основі якого приймається рішення про інвестування;

в) визначення інвестиційних можливостей; переговори з потен­ційним інвестором; попереднє техніко-економічне обгрунтування проекту, на основі якого приймається рішення про інвестування.

130. За класифікацією UNIDO інвестиційна фаза життєвого циклу проекту охоплює такі стадії:

а) встановлення правової, фінансової та організаційної бази для здійснення проекту, придбання і передавання технологій;

б) детальне проектне опрацювання і укладення контрактів, прид­бання землі;

в) будівельні роботи і встановлення обладнання;

г) передвиробничий маркетинг;

ґ) набір і навчання персоналу;

д) здача в експлуатацію та запуск;

е) все перелічене вище;

є) все перелічене вище, крім г)та ґ).

131. До короткострокових аспектів управління проектом на фазі експлуатації за класифікацією UNIDO відносять:

а) оцінювання вірогідності виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу;

б) оцінювання здійснимості обраної стратегії;

в) оцінювання сукупних витрат на виробництво і маркетинг;

г) оцінювання обсягів надходжень від продажу.

132. До стадії ідентифікації проекту за класифікацією Світового банку відносять:

а) оголошення про проведення торгів;

б) визначення альтернативних способів досягнення мети проекту та їх оцінювання;

в) укладення контрактів на будівельно-монтажні й пуско-налаго-джувальні роботи;

г) оцінювання екологічної припустимості проекту.

133. До стадії експертизи проекту за класифікацією Світового банку відносять:

а) підготовку будівельної документації;

б) відбір можливих для використання технологій;

в) детальне обгрунтування доцільності проекту;

г) набір і навчання персоналу.

134. До стадії реалізації проекту відносять:

а) розподіл першого випуску продукції;

б) діагностику об'єкта, що інвестується;

в) уточнення часових меж проекту;

г) обговорення умов кредитування.

135. Завершальна оцінка проекту передбачає із зазначених ниж­че робіт:

а) визначення альтернативних способів досягнення мети проекту та їх оцінювання;

б) ретроспективний аналіз проекту;

в) розподіл першого випуску продукції;

г) оцінювання доцільності проекту.

136. Причинами відхилень варіантів проекту не можуть бути:

а) надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами;

б) надмірний ризик;

в) високий рівень попиту на запропонований продукт проекту;

г) непридатна для здійснення цілей проекту технологія.

137. За класифікацією UNIDO виділяють такі фази проекту:

а) концептуальна, контрактна і фаза реалізації проекту;

б) попереднє техніко-економічне обгрунтування, висновок щодо доцільності реалізації проекту і рішення про його інвестування;

в) аналіз проблеми, розроблення концепції проекту, детальне по­дання проекту, використання результатів реалізації проекту, ліквіда­ція об'єктів проекту;

г) передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна фази;

ґ) фаза проектування і впровадження.

138. Оцінювання інституційної припустимості інвестиційної про­позиції здійснюється на стадії:

а) ідентифікації проекту;

б) розроблення проекту;

в) експертизи проекту;

г) впровадження проекту.

139. Проект вважається вивіреним і готовим для передавання на стадію розроблення за дотримання певних умов. Вкажіть, яка умова не є обов'язковою:

а) проведено відбір альтернативних варіантів проекту;

б) ідентифіковано основні організаційні та політичні проблеми, які можуть вплинути на долю проекту, і визначено, що вони можуть бу­ти розв'язані;

в) визначено очікувані вигоди і витрати;

г) складено бізнес-план проекту;

ґ) існує цілковита підтримка як влади, так і інших учасників проекту.

140. Метою економічного аналізу проекту є:

а) оцінювання дохідності проекту;

б) визначення доцільності реалізації проекту з точки зору інтере­сів суспільства загалом, а не окремих власників;

в) визначення можливостей поліпшення життя населення внаслі­док реалізації проекту;

г) оцінювання можливості реалізації проекту у даному регіоні у певний час. ;

141. Життєвий цикл проекту — це час:

а) від ідентифікації до завершення реалізації проекту;

б) від ідентифікації до початку впровадження проекту;

в) від завершення підготовки проекту до завершення впрова­дження проекту;

г) впровадження проекту.

142. Аналіз здійснимості проекту не передбачає відповідей на за­питання про:

а) технічну узгодженість проекту;

б) відповідність звичаям і традиціям;

в) політичну ситуацію;

г) обмінний курс валют;

ґ) рівень попиту на продукцію проекту.

143. При відборі ідей проекту не враховується:

а) ризик;

б) зобов'язання зацікавлених сторін;

в) масштаб;

г) витрати й вигоди проекту;

ґ) грошова одиниця країни.

144. На стадії реалізації проект здійснюється до моменту:

а) підготовки технічних креслень;

б) виділення всіх необхідних ресурсів;

в) введення в експлуатацію;

г) завершення експлуатації.

145. На етапі ідентифікації проекту не передбачається:

а) визначення джерел сприяння виконанню проекту;

б) визначення цілей проекту;

в) створення програми розроблення проекту;

г) підготовка документів для одержання кредитів;

ґ) оцінювання альтернативних варіантів.

146. Вихідними принципами, на основі яких має будуватися сис­тема фінансування інновацій, є:

а) чітка цільова орієнтація;

б) економічна обгрунтованість і юридична захищеність викорис­товуваних прийомів і механізмів залучення інвестицій;

в) множинність джерел фінансування;

г) комплексність і гнучкість;

ґ) правильні всі наведені вище відповіді;

д) правильні відповіді б), в) і г).

147. Довготермінові вкладення капіталу у різні сфери діяльності з метою отримання прибутку — це:

а) інновації;

б) інвенції;

в) інвестиції;

г) субвенції;

ґ) правильні всі відповіді.

148. Вкладення в об'єкти, пов'язані територіально і функціональ­но з інноваційним об'єктом, які необхідні для його нормальної експлу­атації, — це:

а) прямі інвестиції;

б) супутні інвестиції;

в) портфельні інвестиції;

г) неактивні інвестиції.

149. До власних джерел фінансових ресурсів підприємства не на­лежить:

а) внутрішньогосподарські резерви;

б) прибуток;

в) кошти від продажу облігацій;

г) кошти, одержані від продажу акцій, пайових та інших внесків членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб;

ґ) амортизація;

д) правильні всі наведені вище відповіді.

150. Фінансова операція, що перетворює комерційний кредит на банківський, — це:

а)франчайзинг;

б) форфейтинг;

в) продаж облігацій;

г)ф'ючерсні розрахунки;

ґ) лізингова операція.

151. Інвестиційні інструменти, за якими здійснюється фіксована виплата відсотків протягом встановленого терміну дії, по завершенні якого вони погашаються, — це:

а) звичайні акції;

б) привілейовані акції;

в) облігації;

г) банківські кредити;

ґ) комерційні кредити.

152. До портфельних інвесторів відносять:

а) інвестиційні приватні фонди;

б) фонди «допомоги»;

в) фонди венчурного капіталу;

г) пенсійні фонди;

ґ) страхові фонди;

д) всі перелічені вище фонди;

е) неправильні відповіді б) і г).

153. Стратегічними інвесторами можуть бути:

а) компанії в тій же галузі промисловості, що і підприємство, яке реалізує інноваційний проект;

б) компанії у пов'язаній з підприємством-інноватором галузі про­мисловості;

в) компанії, що працюють в іншій галузі промисловості;

г) фінансово-промислові групи (ФПГ);

ґ) усі названі компанії;

д) неправильна відповідь в).

154. Венчурний капітал складається із коштів:

а) великих компаній;

б) банків;

в) страхових фондів;

г) пенсійних фондів;

ґ) усіх названих вище організацій;

д) неправильна відповідь г).

155. Дозвіл використовувати технічне досягнення або інший не­матеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винаго­роду — це:

а) патент;

б) ліцензія;

в) авторське право.

156. Періодичні суми виплат ліцензіару у вигляді встановленого відсотка від обсягів виготовленої продукції на основі переданої тех­нології — це:

а) роялті;

б) паушальні платежі;

в) пашуальні платежі;

г) роєлті.

157. Сторона, яка є власником певного нематеріального ресурсу і диктує умови контракту, — це:

а)франчайзі;

б) франшиза;

в) франчайзер;

г) правильні відповіді б) і в).

158. Ліцензія, яка зобов'язує особу, що отримала права на вико­ристання певного об'єкта займатися протягом дії угоди визначеним у ній бізнесом, використовуючи при цьому специфічне найменування, що належить власнику, — це:

а) виключна ліцензія;

б) франшиза;

в) лізингова ліцензія;

г) форфейтингова ліцензія;

ґ) повна ліцензія.

159. Техніка аналізу проектного ризику, що показує, як зміниться значення ЧТВ при заданій зміні вхідної змінної за інших умов, — це:

а) аналіз чутливості;

б) метод синектики;

в) метод сценаріїв;

г) метод Дельфи;

ґ) метод морфологічного аналізу.

160. Вкажіть, що характеризує загальний результат, отриманий підприємством від здійснення інноваційних заходів за певний промі­жок часу:

а) абсолютна ефективність;

б) одноразовий ефект;

в) мультиплікаційний ефект;

г) порівняльна ефективність;

ґ) загальнодержавна ефективність.

161. Позитивне рішення щодо доцільності реалізації інноваційно­го проекту суб'єктом підприємницької діяльності приймається тоді, ко­ли чиста теперішня вартість реалізації проекту:

а) менша від нуля;

б) більша від нуля;

в) дорівнює нулю;

г) більша за одиницю;

ґ) менша за одиницю.

162. Відношення приведених доходів до приведених на цю ж да­ту витрат, необхідних для реалізації інноваційного проекту, — це:

а) індекс рентабельності;

б) внутрішня норма дохідності;

в) чиста дисконтована вартість;

г) чиста теперішня вартість;

ґ) поріг рентабельності інноваційного проекту.

163. Вкажіть правильне визначення:

а) внутрішня норма рентабельності — це норма дисконту, при якій величина дисконтованих доходів за певну кількість років стає рівною інвестиційним вкладенням у реалізацію рішення;

б) внутрішня норма рентабельності — це порогове значення рен­табельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, роз­рахованого на економічний термін життя інноваційного проекту;

в) внутрішня норма рентабельності — це максимальний відсоток за позиками, який можна платити за використання необхідних ресур­сів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні;

г) всі наведені вище відповіді правильні;

ґ) правильна відповідь а).

164. Основним принципом оцінювання економічної ефективнос­ті реалізації інновацій є:

а) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх виробництво та споживання;

б) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання;

в) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення;

г) порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення та виробництво.

165. Визначення ефекту від реалізації інновацій має містити таку оцінку:

а) науково-технічну;

б) економічну;

в) ресурсну;

г) соціальну;

ґ) екологічну;

д) всі перелічені види оцінок;

е) неправильна відповідь в).

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

3. Інноваційний процес
Одним з основних понять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу
ТЕМА Поняття і сутність менеджменту Обгрунтуйте необхідність існування...
...
Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації
Досліджено процеси, які відбуваються у розвитку світової економіки. Визначено сутність глобалізаційних процесів, їхні позитивні та...
2 Основні терміни і поняття
України і місцевих бюджетів ). У даному розділі висвітлюються основні терміни і поняття стандартизації стосовно першого, тобто традиційного...
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної...
МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості
Краснокутська Н. В. К 78 Інноваційний менеджмент: Навч посібник
Розглянуто основні концепції інноваційної теорії, особливості розвитку сучасного інноваційного циклу, сутність формування інноваційних...
УРОК 3 Тема: Різноманітність, розвиток і продуктивність екосистем
Основні поняття та терміни: біоценоз, біогеоценоз, екосистема, фітоценоз, біотоп, автотрофи, гетеротрофи, сапротрофи, продуценти,...
ЧИТАННЯ
Розвиток якостей дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності; здійснюється її мовленнєвий, літературний,...
План Філософський зміст категорії буття. Формування і розвиток філософського...
Вчнння про буття дістало назву “онтологія”. Цей термін запровадив у 17 ст. Німецький філософ Р. Гокленіус. Онтологія є окремою галуззю...
Розвиток психіки закономірна зміна психічних процесів у часі, виражене...
Психічний розвиток передбачає появу нових якостей і функцій, зміна їх кількісних і якісних характеристик і в теж час перетворення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка