1.Основні напрямки аграрної реформи в України. Головне завдання аграрної реформи в тому, аби з допомогою організаційно-господарських, економічних, нормативно-правових та інших заходів перетворити сільське господарство у високоінтенсивну, індустріалізовану і високорентабельну галузь сільськогосподарського виробництва, здатну виробляти достатню кількість продукції для забезпечення населення у продуктах харчування, промисловості - в сировині, а зовнішньої торгівлі в експортних товарах. Аграрна реформа в Україні має бути спрямована на структурну перебудову агропромисловою комплексу, удосконалення його функціонально-компонентної територіальної структур, збалансування усіх його галузей.
|
2.Поняття та класифікація суб'єктів аграрного права.Субєкти аграрного права-це виробники сільськогосподарської продукції,що володіють відособленим майном,наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю,господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста і села необхідними продуктами харчування,сировиною і продовольством рослинного та тваринного походження.Класифікація:Субєкти засновані на приватній власності,Субєкти,засновані на колективній формі власності,Субєкти засновані на державній формі власності,Засновані на змішаній формі власності.
|
3. Поняття і предмет аграрного права.Предметом аграрного права є суспільні відносини,що виникають у зв’язку з утворенням та діяльністю сільськогосподарських кооперативів,господарських товариств,фермерських господарств,приватно орендних підприємств,спільних сільськогосподарських підприємств кооперативного і корпоративного типів,а також державних підприємств,що базуються на державній і комунальній власності,та багатогранні відносини,що виникають між ними і громадянами,які є їх членами чи учасниками.Аграрне Право-це комплексна,інтегрована,спеціалізована галузь права,що регулює комплекс пов’язаних між собою виробничо-господарських,земельних,майнових,трудових відносин,орган-управл відносин.
|
4. Методи правового регулювання в аграрному прані.У загальній теорії права під методом правового регулювання розуміють закріплені в нормах права прийоми,засоби та способи впливу на поведінку суб’єктів права,установ у відповідних суспільних відносинах. Методи правового рсгулюиання, що застосовуються в практицi правового забезпечення суспiльних аграрних вiдносин, мiстяться в законах та iнших нормативно-правових акт
тах, котрi є джерелом аграрного права.Аграрному праву притаманні три основні методи пр.рег.:дозвіл,припис,заборона які виражаються в диспозитивних та імперативних прийомах регулювання.
|
5. Принципи аграрного права.Принципи аграрного права зявляються після того,як склались аграрні відносини. Принцип аграрного права-це провідні ідеї,основоположні засади,наукові положення,відображені в нормах цієї галузі права,які в комплексі регулюють аграрні відносини.Основними принципами правового регулювання аграрних відносин у сучасних умовах є:рівність учасників аграрно-правових відносин,свобода аграрного підприємства і добровільність обрання форм та напрямків господарської діяльності,органічний зв'язок трудової діяльності з природно-кліматичними умовами виробництва,пріоритетність розвитку АПК,демократизація системи управління АПК,господарська самостійність.
|
6. Система аграрного права, його співвідношення з іншими галузями прана.Система аграрного права являє собою сукупність логічно і послідовно розміщеного нормативного матеріалу за правовими інститутами,норми яких у комплексі закріплюють основні принципи,форми і порядок сільськогосподарської діяльності юридичних і фізичних осіб,регулюють відносини,що виникають між ними,між ними і державою в процесі обробітку землі,виробництва,перероблення і реалізації продукції сільського господарства.Аграрне право також перебуває у діалектичному зв'язку з конституційним,земельним, цивільним, господарським, трудовим, фінансовим, цивільним процесуальним правом. Характерним співвідношенням цивільного права і аграрного права існує в процесі його реалізації інститут права власності і в першу чергу права власності колективного сільськогосподарського підприємства.
|
7.Загальна характеристика аграрного законодавства на сучасному етапі. Аграрне право України в сучасних умовах робить істотний наголос на поліпшення соціальних, культурно-побутових умов життя на селі, на створенні соціальної рівності між містом та селом, що має важливе практичне значення. Сучасне аграрне законодавство охоплює певну спеціалізовану частину земельного законодавства, яка торкається земель сільськогосподарського призначення. Сучасне аграрне право України характеризується поглибленням спеціалізації і комплексності правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки.
|
8. Загальна характеристика та особливості джерел аграрного права. Характеристика, види і юридична сила локальних актів.Джерела аграрного права-це результат правотворчості державних органів як зовнішній вираз волі народу,закріпленої в уніфікованих і диференційованих нормативно-правових актах,а також локальних актах сільськогосподарських товаровиробників,що регулюють аграрні відносини,які складаються в процесі сільськогосподарського виробництва.До локальних актів як джерел належать нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування,обласних та районних управлінь агропромислового комплексу,органів ветеринарної служби,земельних ресурсів.
|
9. КУ, Закони, постанови КМУ, Укази Президента України як джерел аграрного права.Конституція України-правова основа аграрного права..Законом про економічну самостійність України закріплено принцип підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людини, створення умов для вільної творчої праці і самоствердження особи; визначені основні принципи економічної самостійності республіки, панівні в ній відносини власності та її форми. Укази Президента України регулюють питання загальнодержавного значення, і спрямовані вони на здійснення аграрної політики України, на прискорення приватизаційних процесі^ в агропромисловому комплексі, на прискорення земельної реформи. Серед джерел аграрного права важливу роль відіграють нормативні акти уряду, зокрема декрети, постанови, положення, які приймаються з різних питань господарської, фінансової, договірної та іншої діяльності сільськогосподарських підприємств.
|
10. Підзаконні правові акти в системі аграрного законодавства. Підзаконні нормативно-правові акти — це такі нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання. Підзаконні нормативно-правові акти уряду і відомств України мають суттєве значення в регулюванні суспільних відносин аграрного сектора в Україні. Нормативно-правові акти уряду, міністерств і відомств України приймаються як із загальних, так і з окремих питань агропромислового виробництва, економічного і соціального розвитку, соціального забезпечення і соціального страхування, охорони здоров'я працівників сільського господарства. Прикладом підзаконних актів, що їх приймає уряд нашої держави, можуть бути Положення про порядок справляння та обліку єдиного податку для сільськогосподарських товаровиробників
|
11.Роль і значення узагальнень судової практики у забезпеченні належного правозастосування в агропромисловим комплексі України. Під судовою практикою слід розуміти діяльність суду загальної юрисдикції та господарського суду по однаковому застосуванню норм права при розгляді спорів.Верховний Суд вивчає і узагальнює судову практику,аналізує судову статистику і дає керівні роз’яснення судам з питань застосування законодавства,що виникають при розгляді судових справ.Ці роз’яснення є обов’язковими для судів,інших органів,посадових осіб,що застосовують закон,з приводу якого дано роз’яснення.Згідно із ЗУ Про господарські суди Вищий господарський суд вивчає і узагальнює практику застосування законодавства,забезпечує однаковість практики,аналізує статистику вирішення господарських спорів,дає роз’яснення господарським судам з приводу питань застосування законодавства України,яке регулює відносини в господарській сфері.
|
12. Поняття аграрних правовідносин, їх елементи, та класифікація.Це врегульований нормами права комплекс суспільних відносин,що виникають між сільськогосподарськими товаровиробниками,з одного боку,та іншими видами господарюючих суб’єктів,органами державної влади-з другого з приводу конкретних об’єктів на підставі певних юридичних фактів і надають їх учасникам взаємозумовлені права і обов’язки у сфері сільськогосподарської діяльності.Аграрні правовідносини поділяються на внутрішні і зовнішні.Аграрні правовідносини можуть бути загальні і конкретні,прості і складні,регулятивні,статистичні,охоронні,динамічні,активні і пасивні,односторонні і двосторонні.Елементи:суб’єкти,об’єкти,зміст,юридичні факти.
|
13. Поняття, зміст, принципи і методи державного регулювання аграрних відносин. Під державним регулюванням господарських відносин у цілому і аграрних зокрема розуміють цілеспрямований вплив держави на ці відносини шляхом видання нормативно-правових актів, організації діяльності державних органів, які здійснюють це регулювання переважно економічними методами.Принципи:Принцип законності,принцип створення рівних правових і економічних умов для розвитку аграрних товаровиробників усіх форм власності та організаційно-правових форм,Принцип свободи підприємницької діяльності,Принцип поєднання галузевого і територіального розвитку.Принцип невтручання держави у безпосередню виробничо-господарську діяльність суб’єктів аграрного виробництва,Принцип аграрного протекціонізму.Методи-сукупність однорідних засобів,прийомів,якіі систематично застосовуються у процесі державної регулятивної діяльності.Виділяють адміністративно-правові та економіко-правові методи державного регулювання.До перших відносять:імперативні вказівки,контроль,заборона.Друге-держава за допомогою економічних важелів стимулює суб’єктів аграрних відносин до певних дій не застосовуючи при цьому примусові заходи.
|
14.Правові підстави і межі державного втручання в діяльність аграрних товаровиробників. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Державні органи і посадові особи можуть втручатися у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. Органи державного управління будують свої відносини з підприємством, використовуючи економічні методи - податки, позички, дотації, компенсації і ціни, що забезпечують еквівалентний обмін між сільським господарством та промисловістю. Органам державного управління забороняється встановлювати будь-які види оподаткування і платежів крім тих, що визначаються законами України про податки.
|
15. Правові форми і методи державного регулювання сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями. Форми державного регулювання:1.Правотворча діяльність – уповноважених органів держави: законодавчої та виконавчої влади, по виданню відповідних правових актів, які направлені на регулювання відносин в сільському господарству. 2.Правозастосовча діяльність – прийняття актів індивідуального характеру. Повинна бути певна відповідність тим вимогам, які ставляться до таких актів законами.3.Правоохоронна діяльність – полягає у всебічному захисті всіх суб’єктів аграрного підприємництва, у здійсненні органами державного контролю наглядових повноважень, у прийнятті рішень про відновлення порушених прав сільськогосподарських підприємств у застосуванні засобів по запобіганню правопорушень.
Організаційна функція державного регулювання – полягає у забезпеченні ефективної діяльності сільського господарства і пов’язаних із ним галузей. Метод вказівок – застосовується державними органами по відношенню до сільськогосподарських господарських підприємств, коли їх діяльність повинна відповідати загальнодержавним інтересам.
Метод рекомендації – полягає в тому, що держава не втручається в сільськогосподарську діяльність підприємств, тут державні органи лише пропонують тій чи інший варіант рішення чи поведінки, а господарства самі визначають, який варіант для них прийнятний.
|
16. Система органів державного регулювання в агропромисловому комплексі України та їх компетенція. Міністерство аграрної політики України - це головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової та переробної промисловості, рибного господарства та комплексного розвитку сільських територій. Державний комітет рибного господарства -це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Державний комітет України по земельних ресурсах. Державна служба з охорони прав на сорти рослин. Державний департамент ветеринарної медицини.
|
17. Державний нагляд за технічним станом машинно-тракторного парку в с/г підприємствах і об'єднаннях.Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин,обладнання є окремим підрозділом Міністерства аграрної політики та продовольства,забезпечує в межах наданих повноважень реалізацію державної політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підприємствами,установами та організаціями всіх форм власності,а також здійснення через систему органів Держтехнагляду за дотриманням підприємствами,установами,організаціями всіх форм власності та громадянами правил технічної експлуатації та вибракування машин,правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового виробництва.
|
18. Основні напрямки державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Основними напрямами державного регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні на найближчі
10 років мають бути:Регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників. В основі аграрної політики держави має лежати концепція паритету доходів сільськогосподарських виробників з доходами працівників інших галузей економіки, а також концепція паритету віддачі ресурсів. Вона передбачає комплекс спрямованих на це заходів, серед яких:запровадження сприятливої податкової, кредитної і страхової політики, надання сільськогосподарським товаровиробникам підтримки через державні дотації і субвенції, запровадження системи здешевлення потрібних сільському господарству матеріально-технічних ресурсів, удосконалення фінансово-кредитного механізму, який обслуговує аграрне виробництво і має сприяти стимулюванню інвестиційної діяльності в АПК. першочергової підтримки вимагають: 1) стратегічно важливі галузі, що забезпечують валютні надходження держави; 2) господарства, які перебувають у гірших природноекономічних умовах .
|
|