Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України
Державне регулювання економіки здійснюється державними органами. Держави різняться одна від одної формою правління, державним устроєм, політичною системою, функціями органів влади. У демократичному, правовому суспільстві державна влада базується на засадах її поділу на законодавчу виконавчу і судову. В Україні поділ повноважень між різними гілками влади визначається Конституцією України (1996р.).
Головою держави є Президент України, законодавчу владу здійснює Верховна Рада України, виконавчу – Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи державної виконавчої влади зі спеціальним статусом), місцеві державні адміністрації. Судову владу здійснюють Конституційний Суд України, загальні та арбітражні суди.
Державне регулювання економіки в Україні забезпечують органи законодавчої та виконавчої влади, що належать до загальної організаційної структури управління державою.
Президент України для реалізації наданих йому державою повноважень, створює свій апарат – Адміністрацію Президента України, як допоміжний орган.
Адміністрація аналізує економічні, політичні, соціальні процеси, що відбуваються в державі та за результатами подає Президенту України відповідні пропозиції, здійснює підготовку проектів послань Глави держави до народу щорічних i позачергових послань до Верховної Ради України; здійснює організаційне забезпечення діяльності консультативно-дорадчих органів, створених при Президентові України; розробляє пропозиції з питань кадрової політики; за дорученням Президента готують пропозиції щодо призначення та звільнення посадових oci6 органів виконавчої влади, що віднесено до повноважень Президента України; забезпечує підготовку проектів Указів i розпоряджень Президента України тощо.
Верховна Рада України, як вищий законодавчий орган, виконує такі функції у сфері управління економікою: приймає закони, які регулюють розвиток економіки; визначає засади внутрішньої i зовнішньої економічної поломки; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; розглядає i приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів України; затверджує рішення про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам i міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків i міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених державним бюджетом України, контролює їхнє використання; затверджує перелік об'єктів приватизації.
Згідно зі ст. 92 Конституції України закони регламентують таке: засади використання природних ресурсів, вільної економічної зони, континентального шельфу, організації та експлуатації енергосистем, транспорту i зв'язку; основи соціального захисту, засади регулювання праці i зайнятості, культури, охорони здоров'я; правовий режим власності; правої засади i гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; систему оподаткування, податки i збори; засади створення i функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринку; статус національної валюти та статус іноземних валют на території України; порядок позики i погашення державного внутрішнього i зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їхні види i типи; порядок запровадження державних стандартів; порядок утворення i функціонування вільних економічних зон, міграційний режим.
На підставі Конституції i законів України також формують державний бюджет i бюджетну політику.
Головні функції в державному регулюванні економіки виконують органи виконавчої влади. Вищим органом у системі органів виконавчої влади е Кабінет Міністрів.
Кабінет Міністрів – це колегіальний орган, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Він е органом загальної компетенції, який е по суті центром по організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади. Діяльність Кабінету Міністрів забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Секретаріат очолює Урядовий Секретар, який призначається на посаду i звільняється з посади Кабінетом міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Робочими органами Кабінету Міністрів є урядові комітети, основним завданням яких е формування та реалізація державної політики у відповідній сфері згідно із стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, керує засіданнями Кабінету Міністрів, спрямовує та координує діяльність.
У сфері управління економікою Кабінет Міністрів України виконує таке: забезпечує ведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики, політики в сфері праці и зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи і природокористування; розробляє і запроваджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує однакові умови розвитку всіх форм власності; керує об’єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України i забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді звіт про його виконання; організовує i забезпечує ведення зовнішньоекономічної діяльності; спрямовує i координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Кабінету Міністрів підпорядковані міністерства i відомства, які є центральними органами виконавчої влади. Сформована в Україні система міністерств відображає домінування упродовж багатьох років центрально-дивізіональної (галузевої) системи управління. Водночас триває трансформація цієї системи в систему центрально-функціональну. Формування функціонального типу системи державного управління е одним із найважливіших напрямів адміністративному реформ и в Україні.
Міністерства в Україні є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. За характером діяльності вони поділяються на галузеві, тобто ті, які керують певною галуззю (наприклад, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони здоров'я та ш.) та функціональні – ті, на які покладено виконання певної i в той же час основної функції (наприклад, у сфері праці i соціальної політики – Міністерство праці i соціальної політики, у сфері фінансів – Міністерство фінансів).
Міністерства беруть участь у реалізації економічної i соціальної політики держави, в межах дорученої сфери: прогнозують перспективні напрямки i реалізують стратегічні цілі та завдання розвитку; беруть участь у розробці проектів та у виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку Укравши, охорони навколишнього середовища, Державного бюджету України; беруть участь у підготовці міжнародних договорів України, укладають міжнародні угоди міжвідомчого характеру; проводять політику у сфері виконання робіт (послуг) i поставок продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів матеріальних та фінансових pecypcів i здійснюють у межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління об’єктами державної власності, що належать до їх відання; беруть участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної політики; сприяють розвитку підприємництва, ринкової інфраструктури; здійснюють іншу діяльність щодо забезпечення державних інтересів в умовах формування ринкової економіки. В цілому діяльність міністерств об’єднує два типи функції: функції по забезпеченню аналітико-консультативної допомоги у виробленні та здійсненні політики міністрів у відповідних секторах державного управління; функції по забезпеченню задоволення потреб суспільства i держави. Ці функції пов'язані з наданням управлінських послуг населенню i в ході адміністративної реформи підлягають широкій децентралізації, в тому числі шляхом їх делегування окремим госпрозрахунковим підрозділам, підпорядкованим відповідному міністерству.
Державні комітети (державні служби) — це центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує i координує Прем'єр-міністр України, або один із віце-прем'єр-міністрів. Не формуючи безпосередньо урядову політику, державні комітети покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило міжгалузевого чи між секторного характеру. Вони вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України, реалізуючи цю політику у визначеній сфері діяльності, здійснюють управління в ній, міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до їх відання. Державні комітети (державні служби) очолюють їх голови. Відповідно до ст. 114 Конституції України голови Державних комітетів не входять до складу Кабінету Міністрів i мають статус державних службовців. Державні комітети діють на підставі положень, які затверджує Президент України.
Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами загальної компетенції, що уособлюються головами місцевих державних адміністрацій. Голови адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів на строк повноважень Президента. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України i Кабінетом міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Вони одноособово приймають piшення шляхом розпорядження i несуть за них відповідальність згідно з законодавством. Для обговорення найважливіших питань діяльності місцевих державних адміністрацій з метою прийняття відповідних рішень головами адміністрацій та для координації діяльності всіх місцевих органів виконавчої влади створюються комісії державних місцевих адміністрацій. Голови формують склад місцевих адміністрацій та у межах, виділених на утримання адміністрацій бюджетних коштів, формують їх структуру, призначають за згодою Прем’єр-міністра України перших заступників, та за погодженням з відповідним віце-прем’єр-міністром заступників. Структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій є, в першу чергу, галузеві i функціональні управління (наприклад, управління економіки, управління охорони здоров'я тощо). Примірні переліки управлінь, відділів ті інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрації, а також типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Функції виконавчої влади державного управління економікою в регіонах виконують місцеві державні адміністрації. Вони підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня та районним i обласним радам, відповідної до повноважень. Місцеві державні адміністрації на відповідної території) забезпечують такс: виконання державних та регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях комплексного проживання корінних національностей i національних меншин – їхнього національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних i районних бюджетів. У складі державних адміністрацій е низка функціональних та галузевих відділів i управлінь, які регулюють розвиток окремих галузей та сфер діяльності на території регіону. Частина відділів i управлінь перебуває у підзвітному підпорядкуванні: органу центральної виконавчої влади та безпосередньо органам місцевого самоврядування.
У процесі розвитку ринкових відносин структура суб'єктів державного регулювання економіки та їхніх функцій зазнає певних змін. Згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні перебудову організаційних структур управління вестимуть у таких напрямах: реорганізація системи державних органів виконавчої влади; перегляд сфери їх повноважень та відповідальності, розподілу функції між ними з питань регулювання господарства; створення надійної системи управління державним господарством; визначення сфер, форм i методів взаємодії центральної економічної влади з регіонами; забезпечення нових організаційних структур відповідною нормативною законодавчою базою.
Адміністративна реформа в Україні – це реформування структури та функції Кабінету Міністрів i його апарату. Для досягнення гнучкості, ефективності та колегіальності запропоновано створення урядових комітетів, ліквідація галузевих відділів в апараті та децентралізація повноважень цих підрозділів, функції яких передано майстерствам.
|