КОМЕНТАР
|
|
Скачати 14.89 Mb.
|
|
вле не спрямований виключно проти майна, безпеки України або виключно проти іи, майна іншого члена Збройних Сил України або цивільного персоналу України. 4. Положення ч. 2 ст. 7 відтворює правовий принцип ne bis in idem (одна дія двічі не їсться), який випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політич- рава, де зазначено, що ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за зло- ЧИН, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону, і 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юри-іпчіюї відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У статтях 35-37 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних правах цей принцип визначений дещо вужче. Крім того, пункти 2 і 3 ст. 35 Конвенції ші шачають випадки, коли Договірна Держава не зобов'язана визнавати принцип ne bis пі кіст. Частина 2 ст. 7 виключає можливість невизнання в Україні вказаного принципу і МДає можливість, прямо дозволену ст. 37 цієї Конвенції, для найбільш широкого його і іумачення: громадяни України, особи без громадянства, що постійно проживають в раїні, які за вчинені злочини зазнали покарання за межами України, не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини у будь-якому разі. Проте закон не встановлює жодних перепон для того, щоб: а) притягнути особу в Україні до іншої, крім кримінальної, відповідальності. Наприклад, за вчинення розбою особа може бути притягнена до кримінальної і цивільно-правової відповідальності, за шікрадення шляхом розтрати - до кримінальної, дисциплінарної і матеріальної або ци-іч и.но-правової відповідальності тощо; б) два чи більше рази притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинення нею двох чи більше злочинів, незалежно від и то, на території України чи за її межами вони були вчинені. Під особами, які зазнали покарання, у ч. 2 ст. 7 слід розуміти осіб, які відповідним ювим рішенням були засуджені з призначенням їм покарання. У межах дії Європей-і ької конвенції про передачу провадження у кримінальних справах до вказаних осіб належать також особи, які були засуджені без призначення їм покарання, щодо яких ю винесено рішення про застосування до них примусових заходів медичного чи ви-пого характеру, а так само особи, які були виправдані або звільнені судом від кримінальної відповідальності. У зв'язку з різним визначенням складу злочину у кримінальному законодавстві різних країн може постати проблема встановлення факту, чи зазнала особа покарання за цей самий злочин або за інший. У таких випадках слід визначити, наскільки точну юридичну оцінку отримало фактично вчинене особою діяння. Якщо, наприклад, особа ічинила умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть потерпілого, але зазна-II покарання за межами України лише за вчинення умисного тяжкого тілесного ушко-t пня, це не виключає можливості притягнення її до кримінальної відповідальності за України за вчинене діяння з урахуванням його фактичних наслідків. Те саме стосу-і м.оі і випадків, коли особа за межами України зазнала стягнення за діяння, яке за за-і "іюдавством відповідної держави визнається адміністративним порушенням, а за за-і .'ііодавством України - злочином. Конституція України (статті 4, 9, 25, 26, 61). Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. Ратифікова-иш'і Україною 19 жовтня 1973 р. (п. 7 ст. 14). ('вропейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня ' р. Україна приєдналась до Конвенції 22 вересня 1995р. (статті 35-37). \ .-ода між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини <)ш участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних ■ тішцій від 26 листопада 1997р. Ратифікована Україною 6 квітня 2000р. І. -ода між сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їх збройних сил від 19 червня 1951 p. (cm. 7). 38 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ II < шиття 9 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 39   Угода між Державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їхніх збройних сил, від 19 червня 1995 р. Ратифікована Україною 2 березня 2000 р. (cm. I).Угода між Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Словацької Республіки та Кабінетом Міністрів України стосовно створення багатонаціонального інженерного батальйону, від 18 січня 2002 р. Ратифікована Україною 22 листопада 2002 p. (cm. 10). Закон України «Про громадянство України» у редакції від 18 січня 2001 р. (статті 1-5). Закон України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р. Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі чи особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України. (Стаття 8 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 3316-IV від 12.01.2006 р.) 1. Іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома дянином (чи підданим) іншої держави або держав. Іноземцем треба визнавати і колиш нього громадянина України, громадянство якого було припинено внаслідок виходу з громадянства України, втрати громадянства України або за іншими підставами, перед баченими міжнародними договорами України. Особою без громадянства, що не проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином і яка при цьому перебуває на території України тимчасово, без отримання посвідки на постійне проживання (транзитом, як турист, з метою тимчасового працевлаштування тощо), або взагалі ніколи не перебувала в Україні. 2. Згідно з універсальним (космополітичним) і реальним принципами дії закону про кримінальну відповідальність, встановленими у ст. 8, вказані особи, які вчинили злочини, передбачені КК України, за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК України лише у випадках, коли:
3. Під випадками, передбаченими міжнародними договорами, розуміється те, що: а) вчинені злочини належать до міжнародних злочинів або злочинів міжнародного ха рактеру; б) відповідно до міжнародних договорів України іноземець або особа без гро мадянства, яка не проживає постійно в Україні, котрі вчинили вказані злочини, не ко ристуються імунітетом від кримінальної відповідальності і можуть бути видані Україні. Міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру є злочини, щодо яких міжнародними договорами, учасницею яких є Україна, передбачена універсальна (тобто така, що не залежить від місця вчинення злочину і громадянства винної особи) юрисдикція. До них можна віднести геноцид, торгівлю людьми, деякі злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, захоплення заручників, угон повітряних суден, піратство, фальшивомонетництво, злочини проти осіб, які користуються міжнародним захистом, тощо. Про перелік осіб, які користуються імунітетом від кримінальної відповідальності, див. коментар до ст. 6, а про видачу особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину,-коментар до ст. 10. Крім того, хоча це і не зазначено у ст. 8, але випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного іу про громадянські та політичні права і статей 35-37 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, на іноземців та осіб без громадянства, не проживають постійно в Україні, також поширюється принцип ne bis in idem, і нони не можуть підлягати в Україні відповідальності за КК України у разі вчинення ними за її межами передбаченого КК України, скажімо, міжнародного злочину або тяж- КОГО чи особливо тяжкого злочину проти інтересів України, якщо за цей злочин вони ИМ були засуджені або виправдані відповідно до закону.
Зокрема, злочинами проти прав і свобод громадян України слід визнавати передбачені КК України злочини проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, більшість злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав громадян, деякі злочини проти вла-I пості та деякі інші. Злочинами проти інтересів України у конкретній ситуації можуть оути визнані злочини проти основ національної безпеки України, деякі злочини проти нжкілля, проти громадської безпеки, проти авторитету органів державної влади, органі к самоврядування та об'єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності кржавних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо. Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957р. Ратифікована Верховною Радою України 16 січня 1998р. (статті 10, 35-37). Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1475р. Ратифікований Верховною Радою України 16 січня 1998р. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від ч'резня 1978 р. Ратифікований Верховною Радою України 16 січня 1998р. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про екстрадицію від 10 грудня 1998р. Ратифікований Верховною Радою України 21 жовтня 1999 р. іакон України «Про громадянство України» у редакції від 18 січня 2001 p. (cm. 1). іакон України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р. іакон України «Про біженців» у редакції від 21 червня 2001 р. Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
І У ч. 1 ст. 9 визначено сукупність умов, за яких правові наслідки вироку суду інозем-N01 к-ржави можуть бути враховані в Україні і які становлять зміст принципу заліку: 11 особою раніше вчинено злочин за межами України; 2) за цей злочин вона засуджена їм іноземної держави; 3) ця особа вчинила новий злочин на території України. 40 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ II ( шиття 10 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 41   В окремих актах міжнародного законодавства містяться положення щодо необхідності врахування національними судами тих чи інших правових наслідків засудження особи за межами країни. Так, Рамкова Конвенція ООН проти організованої злочинності рекомендувала державам-учасницям вжити законодавчих заходів для визнання попередніх судимостей за кордоном за злочини, зазначені у цій Конвенції, «з метою встановлення злочинної кар'єри припустимого злочинця». Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків визначає порядок і умови виконання європейських судових рішень у кримінальних справах, зокрема санкцій, що включають: ув'язнення, штраф, конфіскацію, позбавлення прав. Особа, щодо якої було винесено європейське судове рішення у кримінальній справі, не може за ту саму дію переслідуватися, бути покараною чи підлягати виконанню санкції в іншій державі, якщо вона: а) виправдана; б) повністю відбула чи відбуває покарання; в) піддана помилуванню чи амністії; г) не може відбувати покарання за давністю часу; д) засуджена без призначення санкції.
Вирок суду - це рішення суду першої інстанції про винність чи невинність відданої до суду особи. Вирок також встановлює міру покарання винному та визначає інші правові наслідки визнання особи винною. Згідно з Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків, вирок означає встановлення санкції, тобто «будь-якого покарання чи іншого заходу, застосованого до особи у зв'язку із вчиненим нею злочином судом Договірної Сторони у кримінальній справі чи в «ordonance penale». При цьому під останнім розуміється «постанова у кримінальній справі» - будь-яке з рішень, винесених в іншій Договірній Державі та перелічених у Додатку III до цієї Конвенції» (зазначений Додаток III містить перелік постанов у кримінальній справі, які вважають за необхідне прирівняти до вироків такі країни, як: Австрія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Норвегія, Швеція, Швейцарія, Туреччина). Проте, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків», Україна відмовлятиме у виконанні, зокрема: а) санкції за діяння, яку згідно із законодавством України за вчинення відповідного діяння призначає лише адміністративний орган; б) санкцій, винесених за відсутності підсудного,- a «ordonances penales» Україна виконуватиме та визнаватиме за умови їх постановления лише судовими органами. Зазначене у ст. 9 не означає можливість врахування правових наслідків вироків, винесених Верховним Судом чи військовими трибуналами колишнього Союзу РСР і судами союзних республік, що входили до його складу, а також Міжнародним кримінальним судом, оскільки ці суди не є судами іноземної держави. 4. Згідно з ч. 2 ст. 9 правові наслідки вироку суду іноземної держави враховують ся при: а) кваліфікації нового злочину (наприклад, при кваліфікації за ч. 2 ст. 185 кра діжки як повторної, або при кваліфікації за ч. 2 ст. 133 зараження венеричною хворо бою як такого, що вчинене особою, раніше судимою за цей злочин); б) призначенні покарання (скажімо, при призначенні покарання за сукупністю вироків (ст. 71) або як обставина, що обтяжує покарання (ч. 1 ст. 67)); в) звільненні від кримінальної відпові дальності (особа, засуджена судом іноземної держави, так само, як і особа, засуджена судом України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за амністією чи помилуванням або за іншими підставами, передбаченими КК); г) звільненні від пока рання (наприклад, при звільненні від покарання за хворобою, вагітних жінок тощо). 5. Правовими наслідками вироку іноземної держави, які можуть бути враховані пі піовідно до ст. 9, є, зокрема, рецидив злочинів, невідбуте покарання та ін. Про по-ИЯ11 я рецидиву злочинів і невідбутого покарання див. відповідно ст. 34 і статті 71 і 82 її коментар до них. До інших правових наслідків вироку іноземної держави можна її шести: повторність і сукупність злочинів, вид і розмір призначеного покарання, і.ірахування у строк покарання всього періоду, впродовж якого засуджена особа фак-і нчио була позбавлена волі, порушення особою обов'язків, пов'язаних з умовно-|{ іс і роковим звільненням, тощо. Проте вказані правові наслідки можуть і не враховуватися. Як випливає із Закону лїни «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові мі [носини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», Україна не бере на себе зобов'язання враховувати вироки, винесені судами Азербай-ІЖану, Молдови, Вірменії, Росії, Білорусії, Таджикистану, Грузії, Туркменістану, Ка-іахстану, Узбекистану, Киргизії при вирішенні питань про визнання особи особливо ік-пезпечним рецидивістом, встановлення факту вчинення злочину повторно, порушення юбов'язань, пов'язаних з умовно-достроковим звільненням, тощо. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків, від 28 травня 1970 р. І'іітифікована Україною 26 вересня 2002р. КПК України (п. 12 ст. 32). Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові від-НОСиниу цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 3 березня 1998 р. Закон України «Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29 листопада НЮІр. Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків» від 26 вересня 2002 р. Висновок КС у справі про Римський Статут № З-в/2001 від 11 липня 2001 р. Римський статут міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 р. Підписаний від пі,-ні України 20 січня 2000р. Рамкова Конвенція ООН проти організованої злочинності від 21 липня 1997 р. Інструкція про порядок виконання Європейських конвенцій з питань кримінального судочин-Пта. Затверджена наказом МЮ, ГП, СБ, МВС, ВС, ДПА, ДДПВП від 29 червня 1999р. '■1/5/22/103/512/326/73. |
Схожі:
|
КОДЕКС УКРАЇНИ В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного... |
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру... |
|
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
|
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією... Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко |
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі... |
|
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.... |
Д. І. Музика Методичний кабінет Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків... |
|
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,... Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації |
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний... Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua