КОМЕНТАР
|
|
Скачати 14.89 Mb.
|
|
СТВО не встановлює караність такої поведінки. Вважається, що думки, бажання, наміри, і іеї, не підкріплені реальними злочинними діяннями особи, нездатні заподіяти шкоди очоронюваним законом соціальним цінностям. Закріплений у КК підхід про безкар ність виявлення наміру виходить із визнання злочином лише діяння - дії або бездіяль ності (ч. 1 ст. 11), грунтується на відомих ще римському праву тезах nullum crimen sine н his (немає злочину без вчинення дії), cogitationis poenam nemo patitur (думки не кара ються), враховує конституційне положення про право кожного на свободу думки і сло- М, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Якщо намір вчинити злочин шаходить вияв у поведінці, яка сама по собі є створенням умов для вчинення злочину (наприклад, здійснюється підшукування знаряддя злочину), кримінальна відповідаль ність настає за готування до злочину. Від виявлення наміру потрібно відрізняти випадки кримінально караної погрози, передбаченої, наприклад, статтями 129, 195, 258. У таких випадках закон передбачає відповідальність не за небезпечні думки, а за закінчене суспільно небезпечне діяння, коли сам по собі факт виявленої зовні і доведеної до відома потерпілого погрози визна-I и.ся посяганням на певні соціальні цінності - життя особи, її власність, громадську безпеку тощо. Не є виявленням наміру передбачені КК діяння, формою вчинення яких є різнома-ні і ні публічні заклики (див., наприклад, ч. 2 ст. 109, статті 110, 436). Такого роду діяння, вчинювані у формі написання і проголошення слів, фраз, промов, утворюють само-I і піні посягання на відповідні об'єкти кримінально-правової охорони. Передбачені 58 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ III ( пштіпя 14 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 59   чинним КК випадки кримінально караних погроз і закликів є прикладом обмеження на законодавчому рівні конституційного права особи на вільне вираження своїх поглядів і переконань, яке допускається, зокрема, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, для захисту прав інших людей, для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.Конституція України (cm. 34). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966р. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 р. (статті 18, 19). Постанова ПВС від 27 березня 1992 р. № 3 «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» (п. 19). Постанова ПВС від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 6-8). Постанова ПВС від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм» (я. 3). Постанова ПВС «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (пункти 22, 23, 26). Постанова ПВС «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 26 квітня 2002 р. № 4 (п. 4). Постанова ПВС «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5 (пункти 10, 11). Постанова ПВС «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров 'я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2 (п. 4). Постанова ПВС від 3 червня 2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (п. 8). Стаття 14. Готування до злочину
нидів готування до злочину (підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод). Викорис-ПШНЯ вказаного узагальненого формулювання є виправданим з огляду на неможливість перелічити у законі всі різноманітні форми готування. Під засобами розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення (підроблені документи для шахрайського заволодіння майном, транспортні засоби для перевезення членів злочинної групи або викраденого майна, відмички або ключі для проникнення у житло з метою іічинення крадіжки тощо). Знаряддя - це предмети, які безпосередньо використовуються ІЛЯ виконання об'єктивної сторони злочину, зокрема для заподіяння суспільно небезпечних наслідків (наприклад, зброя, якою заподіюються смерть чи тілесні ушкодження по-к-рнілому; транспортний засіб, який використовується для заподіяння тілесного ушкодження чи пошкодження чужого майна). При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідним знаряддям можуть визнаватися особи, які, зокрема, через певні психічні \пороби або недосягнення певного віку кримінальній відповідальності не підлягають. Знаряддями і засобами є предмети матеріального світу, які за своїми об'єктивними ігіастивостями можуть бути використані для вчинення злочину, незалежно від того, мали нони такі властивості з самого початку чи були відповідним чином пристосовані винною особою. Ці предмети можуть бути призначені тільки для реалізації злочинного наміру ню ж використовуватись і для досягнення інших, незлочинних цілей (скажімо, наркотичні засоби, призначені для лікування хворих, можуть використовуватися винним для тимчасового «відключення» свідомості потерпілого і протиправного заволодіння його майном; придбання копіювальної техніки для виготовлення підроблених грошей). Підшукування означає придбання засобів і знарядь будь-яким способом (купівля, оомін, викрадення, отримання у борг тощо). Пристосування - це такий вплив винного на вже існуючі матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають придатними або більш зручними для застосування при вчиненні злочину (наприклад, виготовлення об-різа з мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї, переробка напилка \ стилет, а кухонного ножа - у фінський). Поняттям «пристосування» не охоплюється пшотовлення засобів і знарядь вчинення злочину, тобто технологічний процес, у ре-іультаті якого утворюються нові предмети, придатні для успішного виконання задуманої о злочину (наприклад, виготовлення кастету для насильницького посягання на осо-Виготовлення засобів чи знарядь вчинення злочину треба визнавати різновидом іншого умисного створення умов для вчинення злочину. Спосіб підшукування або пристосування знарядь і засобів може бути як легальним, іак і нелегальним. У разі, коли дії з придбання чи пристосування відповідних предметів ІІМІ по собі є злочинними, містять склад іншого закінченого злочину, відмінного від ГОГО, до якого відбувається готування, вони потребують самостійної правової оцінки, а пес вчинене - кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, купівля пістолета з ме-ГОЮ вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження ч іброєю (ст. 263). Під підшукуванням співучасників слід розуміти знайомство з потенційними спів- існиками, їх вербування, підбурювання до участі у вчиненні злочину як виконавців і' ніввикнавців), пособників або організаторів. При цьому не підкріплена іншими діями иода особи взяти участь у вчиненні злочину як виявлення наміру кримінальну відпові-іі іьність тягнути не повинна. Змова на вчинення злочину - це досягнення угоди між тома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин. Зазначена угода має бути результативною і, нмчодячи за межі виявлення наміру (див. коментар до ст. 13), передбачає з'ясування і а б у загальних рисах деталей підготовлюваного злочину. У випадках, передбачених 1 'і обливою частиною КК, такі види готування, як підшукування співучасників та змова п.і ичинення злочину, можуть утворювати самостійні склади закінченого злочину (пе-ачені, наприклад, статтями 109, 255, 392). 60 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ III і in,пиши 15 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 61   Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (наприклад, залишення відчиненими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожового собаки). Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину слід розуміти, зокрема, розробку плану вчинення злочину, влаштування засідки, підготовку місць для зберігання викраденого, створення надлишків ввіреного майна для наступного протиправного заволодіння ним шляхом привласнення або розтрати, вивчення системи охорони банку з метою нападу на нього, підготовку алібі, з'ясування «слабких місць» жертви запланованого вимагання майна, прихід на місце вчинюваного зґвалтування або викрадення тощо.Характер дій (бездіяльності), які становлять об'єктивну сутність готування до конкретного злочину і які за своїм характером можуть бути фізичними або інтелектуальними, визначається специфікою останнього. Наприклад, готуванням до контрабанди визнається таке створення умов, яке полягає у підшукуванні клієнтів, визначенні шляхів переміщення предметів, наданні їм іншого вигляду, підробленні документів або залученні осіб з метою забезпечення безперешкодного переміщення предметів контрабанди тощо.
Стаття 15. Замах на злочин
1. Наведене у ст. 15 визначення замаху на злочин, порівняно з таким визначенням, яке давав КК 1960 p., містить дві новели: 1) на законодавчому рівні закріплено, що стадія замаху можлива лише у злочинах, вчинюваних з прямим умислом; 2) шляхом вико- ішія терміна «діяння» уточнено, що замах на злочин може набувати форми як ак-імшімх дій, так і бездіяльності (наприклад, мати не годує новонародженого, бажаючи о смерті, лікар, маючи на меті позбавлення життя тяжко хворого, не надає йому напої медичної допомоги). На відміну від готування кримінальна відповідальність за їх на злочин настає незалежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину. 2. Аналіз ст. 15 дає змогу виокремити три ознаки замаху: 1) вчинення діяння, безпо-іиьо спрямованого на вчинення злочину; 2) недоведення злочину до кінця; 3) причини незавершеності злочинного діяння не залежать від волі винного. 1>с/посередня спрямованість на вчинення злочину означає, що особа розпочинає НЧИНення дій (бездіяльності), передбачених відповідною статтею Особливої частини (починає виконувати об'єктивну сторону злочину, ставить об'єкт кримінально-иравової охорони у стан безпосередньої небезпеки заподіяння йому істотної шкоди). І [■приклад, за ст. 15, ч. 2 ст. 368 треба кваліфікувати вимагання хабара, отримати який кбовій особі не вдалося з незалежних від її волі причин. Поведінка, яка розцінюєть-ік вимагання, поряд з власне отриманням незаконної майнової винагороди за дії пильність) з використанням службового становища, входить до об'єктивної сторони кваліфікованого складу злочину - одержання хабара, поєднаного з вимаганням. Для відмежування замаху на злочин від готування до нього потрібно з'ясувати, чи є пене особою діяння складовою частиною об'єктивної сторони того чи іншого зло-ІИНу. Залежно від характеру злочинного посягання одні й ті самі діяння можуть роз-іатись і як готування, і як замах. Скажімо, незаконне проникнення у квартиру може ■ ■рювати замах на злочин (крадіжку чужого майна з проникненням у житло), а може Ім> млядатися як готування до злочину (наприклад, вбивства власника житла). Розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати: а) конструкцію і йду злочину, яка впливає на момент його закінчення; б) зміст умислу винної особи. І, Притаманна замаху з об'єктивної сторони незавершеність посягання виражаєть- відсутності однієї чи декількох ознак, передбачених відповідною нормою Особли- ■шстини КК. У разі вчинення замаху на злочин з матеріальним складом ознакою і кіпвної сторони, якого не вистачає, можуть бути суспільно небезпечні наслідки. юведення злочину з формальним складом до кінця може полягати у невчиненні всіх які становлять його об'єктивну сторону. У замаху відсутня характерна для закінченого злочину єдність задуманого та реаль-и'іиненого винною особою. Так, якщо при вчиненні викрадення умисел особи був імований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, і він не реалізований з незалежних від її волі причин, вчинене кваліфікується як замах на радения у великих чи особливо великих розмірах, незалежно від кількості фактично раленого. При цьому, якщо фактично заподіяні наслідки досягли показника, який 'іиіюється умислом винної особи і ознакою складу злочину, передбаченого статтею міною, пунктом статті) Особливої частини КК, має місце не замах на злочин, а заний злочин. І Іереалізованість умислу як ознака замаху має бути істотною, такою, що впливає на нону оцінку вчиненого. Так, якщо службова особа прагнула отримати хабар у вели- і\ розмірі, а фактично одержала лише його частину, яка також становить винагороду ініпікому розмірі, розрив між задуманим і фактично вчиненим злочином не може і ,і і нсь істотним і не впливає на оцінку вчиненого. Обидва предмети хабара перебу- п. у діапазоні однієї кваліфікуючої ознаки (великий розмір хабара), а тому діяння пфікуються за ч. 2 ст. 368 без посилання на ст. 15. Характерна для замаху незавершеність об'єктивної сторони злочину є вимушеною. "і не доводить злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не зале- і. шд її волі. Під такими причинами потрібно розуміти різноманітні обставини як ■ і швного, так і суб'єктивного характеру, які зашкодили закінчити злочин всупереч її ііліим зусиллям особи (наприклад, активний опір потерпілого, недосконалість і п, злочину, недостатність фізичних сил чи досвіду, раптовий спалах хвороби, 62 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ III ' т.піїти 17 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 63  спрацювання охоронної сигналізації, невміння користуватись зброєю або її несправність, затримання злочинця тощо). Причини, внаслідок яких особа вимушена відмовитись від доведення злочину до кінця, можуть виникнути під впливом її власних дій (наприклад, вживання значних доз алкоголю або наркотиків, втрата зброї, випадкове заподіяння самому собі тілесного ушкодження).Однією з причин недоведення злочину до кінця є фактична помилка - ситуації, коли особа помиляється стосовно об'єктивних властивостей вчиненого нею суспільно небезпечного діяння. У зв'язку з цим розрізняють такі види замаху, як замах на непридатний об'єкт і замах з непридатними засобами. У разі вчинення замаху на непридатний (нереальний, відсутній) об'єкт можливість заподіяння реальної шкоди соціальним цінностям виключається, оскільки на місці вчинення злочину взагалі відсутнє те, на що спрямоване посягання, або предмет посягання чи потерпілий не володіють належними ознаками (постріл у манекена, помилково прийнятого за людину, заволодіння непридатною до використання вогнепальною зброєю тим, хто помилково вважає її такою, що може бути використана за призначенням, тощо). Наприклад, як замах на незаконне придбання наркотичних засобів слід розцінювати дії особи, яка, будучи введеною в оману, придбаває інші засоби, що реалізуються під виглядом наркотичних. Замах з непридатними засобами має місце тоді, коли суб'єкт для досягнення злочинного результату обирає засоби, які за своїми об'єктивними властивостями нездатні викликати бажані для винного суспільно небезпечні наслідки (наприклад, спроба вчинити вбивство за допомогою зламаної зброї або отрути, яка внаслідок тривалого зберігання втратила свої уразливі якості). Непридатність замаху внаслідок фактичної помилки не виключає суспільну небезпеку вчиненого з огляду на спрямованість злочинного наміру. Замах на непридатний об'єкт і замах з непридатними засобами тягнуть за собою кримінальну відповідальність на загальних підставах. Водночас з урахуванням конкретних обставин для правової оцінки вчиненого може бути застосована норма про малозначність діяння через відсутність суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).
За умови рівності всіх інших обставин закінчений замах зазвичай розглядається як більш суспільно небезпечне діяння, ніж незакінчений, що має знаходити відображення при призначенні винному покарання. Поділ замаху на закінчений і незакінчений має значення для вирішення питань, пов'язаних з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця (див. коментар до ст. 17). Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. 1. Згідно зі ст. 2 підставою кримінальної відповідальності є наявність у діянні особи і \у злочину. Стосовно попередньої злочинної діяльності це положення потребує уточ- ня. Підставою кримінальної відповідальності за готування і замах є склад незакінче- NOro ілочину, ознаки якого зафіксовані у статтях 14 та 15 і у відповідній статті Особливої ніш КК. Кваліфікація готування і замаху відбувається за двома нормами - за статтею піною, пунктом статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за ичений злочин, до якого суб'єкт готувався або на вчинення якого зробив замах, з ц'ячковим посиланням на ч. 1 ст. 14, частини 2 або 3 ст. 15. Це посилання є необхідним, оскільки всі склади злочинів у диспозиціях норм Особливої частини КК сформульо-ІІ як закінчені посягання. Посилання на норму Загальної частини КК повинно місти-ь перед вказівкою на норму Особливої частини КК; якщо винному інкримінується інення кількох різних незакінчених злочинів, посилання на відповідні частини ст. 14 і 15 має бути перед кожною із норм Особливої частини. Кожна попередня стадія по-і іинається наступною і самостійної правової оцінки не потребує, а юридичне формулю-ИННЯ обвинувачення має обов'язково включати вказівку на такі поняття, як готування, 'кінчений замах або закінчений замах. У разі альтернативного або неконкретизовано-мислу готування до злочину або замах на злочин повинні кваліфікуватись із посиланії а ту статтю (частину, пункт статті) Особливої частини КК, яка передбачає відпові-ність за найменш небезпечний злочин, що охоплюється зазначеним умислом. Суспільно небезпечні наслідки, однорідні з тими, які прагнув заподіяти винний, що гали при замаху на злочин, не потребують самостійної кваліфікації навіть у разі, їй вони охоплюються ознаками об'єктивної сторони іншого закінченого злочину. ються на увазі ситуації, коли шкода заподіюється одним діянням, в межах одного гкта (безпосереднього або принаймні родового), а замах на злочин (незакінчений чин) є більш тяжким, ніж відповідний закінчений злочин. Наприклад, заподіяння під іамаху на вбивство середньої тяжкості тілесного ушкодження кваліфікується лише іаїтями 15, 115 без оцінки вчиненого за ст. 122. Фактичне спричинення шкоди здо-іо людини враховується при призначенні покарання за замах на вбивство як замах ■ тыл тяжкий злочин. 2. Покарання за готування до злочину та замах на нього призначається за тією ж стат- ' КК, що і за закінчений злочин. При цьому, крім загальних засад призначення пока- іня, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, суд враховує ступінь тяжкості пісного особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок •. иючин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). За умови рівності всіх інших обстати і мезакінчений злочин поступається закінченому діянню за ступенем суспільної небез-п. Ст. 68 закріплює принцип не обов'язкового, а факультативного пом'якшення пока-іня за незакінчений злочин, тобто у чинному КК не знаходить втілення ідея формалі-I суддівського розсуду при призначенні покарання за готування і замах. Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
64 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ III і таття 17 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 65
Добровільність означає, що особа, яка почала вчинювати злочин і усвідомлює можливість (хоча б і з подоланням певних перешкод) доведення його до кінця, відмовляється від цього за власною ініціативою. Відмова в плані ст. 17 повинна бути не результатом нездоланних у конкретній ситуації перешкод, а наслідком вільного волевиявлення суб'єкта, на формування якого можуть вплинути інші особи (наприклад, умовляння близьких чи жертви припинити подальші злочинні дії). Добровільність виключається, якщо рішення припинити подальші злочинні дії прийнято суб'єктом не за своєю волею, а під впливом примусу з боку інших осіб, наприклад, працівників правоохоронних органів, яким стало відомо про готування даної особи до злочину або про початок його вчинення і які звертаються з вимогою покласти край протиправним діям. Необхідною ознакою добровільної відмови в силу прямої вказівки законодавця є суб'єктивний критерій -усвідомлення особою можливості доведення злочину до кінця. Вирішальним при цьому є відповідне уявлення самого суб'єкта, а не те, чи існувала насправді фактична можливість продовжити або завершити розпочатий злочин. Якщо особа не усвідомлює наявність нездоланних перешкод, її відмову необхідно розглядати як добровільну. У разі, коли обставини, які виникають при вчиненні посягання, повністю не позбавляють особу можливості довести злочин до кінця, але істотно утруднюють зробити це, питання про застосування ст. 15 або ст. 17 треба вирішувати з урахуванням зазначеного суб'єктивного критерію. Відмова визнається вимушеною, а отже, такою, що не виключає кримінальну відповідальність, у разі, коли вона зумовлена неможливістю завершити злочин з причин, які не залежать від волі винного. Так, судова практика не вважає добровільною відмову від зґвалтування, що викликана неможливістю продовжити злочинні дії з незалежних від волі винного обставин (наприклад, насильникові не вдалося подолати опір потерпілої чи він не зміг закінчити злочин з фізіологічних причин). Питання про добровільність чи вимушеність відмови при незакінченому злочині потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, зовнішніх обставин, які спонукають особу за власною волею припинити злочинну діяльність, стимулюють таку поведінку або ж взагалі позбавляють можливості завершити розпочатий злочин. Небезпека затримання внаслідок конкретних несприятливих для особи обставин, які виникають у процесі здійснення попередньої злочинної діяльності і перешкоджають її закінченню, може означати, що відмова є вимушеною. Наприклад, якщо службова особа у місці очікуваного одержання хабара помічає спостереження працівників міліції і з цієї причини відмовляється від одержання незаконної винагороди, її відмову слід визнавати вимушеною, оскільки вона викликана усвідомленням особою неминучості її викриття і реальності притягнення до відповідальності. Закон не конкретизує мотиви добровільної відмови при незакінченому злочині, і ічму вони можуть бути різними - страх перед покаранням, розкаяння, усвідомлення іральності своєї поведінки, жалість до потерпілого, співчуття, сором, боягузтво, 1.1, умовляння інших осіб тощо. Наприклад, добровільною потрібно визнати таку іону насильника від вчинення розпочатого зґвалтування,; яка викликана заявою і дуже - правдивою чи ні) потерпілої особи про те, що вона хвора на СНІД або ве-ичне захворювання, обіцянкою жертви вступити з винним у добровільний стате- іши ш'язок за більш сприятливої обстановки або погрозою потерпілої особи вчинити ія зґвалтування самогубство. Остаточність відмови означає, що особа припиняє розпочатий злочин повністю і поворотно. У неї відсутній намір продовжити злочин у майбутньому. Стаття 17 може осовуватися лише за наявності відмови, а не тимчасової перерви розпочатої злочинної діяльності або відстрочки виконання задуманого, викликаної очікуванням більш ириятливої обстановки чи прагненням підготувати досконаліші знаряддя або засоби, чити нових співучасників тощо. І [є визнається добровільною відмова повторити злочинне посягання у разі, коли пер- < проба вчинення злочину виявилась невдалою. Наприклад, особа з метою вбивства філяє у потерпілого, однак смерть останнього з тих чи інших причин не настає (про- осічка, заподіяне ушкодження є несмертельним). Від повторного пострілу особа іовляється. Звернення у такій ситуації до ст. 17 виключається, оскільки у першому Пострілі, який був невдалою спробою позбавити іншу особу життя, вбачаються ознаки і.іху на вбивство. Відмова від повторення замаху не виключає кримінальної відпові- 11 п.пості за вже вчинений замах на злочин, проте може бути врахована при призначен- окарання. Своєчасність означає, що добровільна відмова можлива лише у незакінченому чині. При цьому слід виходити не із суб'єктивного уявлення винного про заверше- 11, злочину, а із кримінально-правової кваліфікації вчиненого (див. п. З коментарю і. 13). На стадіях, аналогічних готуванню і незакінченому замаху, добровільна від- і набуває, як правило, пасивного характеру і полягає у бездіяльності - в утриманні подальших дій по створенню умов для вчинення злочину або дій, безпосередньо • прчмованих на вчинення злочину. Можлива й активна форма добровільної відмови, пі особа, наприклад, знищує придбану для вчинення злочину зброю, приводить у ридатність інші заздалегідь пристосовані знаряддя. У злочинах з матеріальним складом, коли між вчиненням всіх необхідних дій і на- . і,шиям суспільно небезпечних наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони є НИЙ проміжок часу, добровільна відмова можлива на стадії, аналогічній закінченому іаху. У таких випадках особа контролює розвиток причинового зв'язку, може втру- |
Схожі:
|
КОДЕКС УКРАЇНИ В книзі дається науковий коментар всіх глав нового Цивільного кодексу України. Особлива увага приділяється новелам українського цивільного... |
До Закону України Варфоломеєва Т. В., Гончаренко С. В. В18 Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру... |
|
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар... Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України. 8-те вид ання, доповн... |
|
Кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією... Кудінов С. О. гл. 41; Легких К. В. гл. 32; Лобойко Л. М. гл. 7, 8, 37,38; Міщенко |
Л. П. Унгурян Компетентнісний підхід до вивчення Навчальний посібник містить методичний коментар щодо реалізації компетентнісного підходу до вивчення української літератури на основі... |
|
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.... |
Д. І. Музика Методичний кабінет Методичний коментар до організації роботи вчителя фізичного виховання, проведення заходів з техніки безпеки та ефективності уроків... |
|
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,... Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації |
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний... Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua