1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти


Скачати 1.77 Mb.
Назва 1. Співвідношення понять „учасники господарських правовідносин” та „суб'єкти господарювання”: теоретичний та законодавчий аспекти
Сторінка 5/16
Дата 12.03.2013
Розмір 1.77 Mb.
Тип Закон
bibl.com.ua > Право > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

47. Правове становище обєднань підприємств. Особливості поняття “господарське об’єднання” та його співвідношення з поняттям “об’єднання підприємств”.

Відповідно до положень ГК України Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

2. За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до повноважень яких належить управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об'єднання підприємств на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

3. Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються цим Кодексом, інші питання їх діяльності регулюються законодавством України. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

3. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
48. Договори приєднання, примірні та типові договори: порівняльний аналіз.

За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

- договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо); Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Умови примірних господарських договорів не є обов'язковими для сторін договору, а лише орієнтують суб'єктів господарювання на включення певних положень до відповідного договору. На відміну від примірних договорів, умови типових договорів є обов'язковими для суб'єктів господарювання, та їх недотримання спричиняє недійсність договору. Кабінет Міністрів України а також уповноважені ним органи затверджують типові договори, що регулюють господарсько-договірні зобов'язання суб'єктів господарювання у багатьох сферах економіки України. Наприклад, наказом Фонду державного майна України “Про затвердження договорів оренди” від 23.08.2000 р. № 1774 затверджено Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства)
49. Право господарського відання та оперативного управління.

Правом оперативного управління у Господарському Кодексі України визнається речове право су¬б'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріп¬леним за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

50. Правовий статус учасників провадження у справі про банкрутство.

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони,

арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією,

ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном)

боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші

особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство,

Фонд державного майна України, державний орган з питань

банкрутства, представник органу місцевого самоврядування,

представник працівників боржника;Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (далі – Закон про банкрутство), та Господарський процесуальний кодекс України, (далі – ГПК) неоднозначно і різними поняттями називають учасників провадження у справах про банкрутство та учасників судового процесу у справах позовного провадження. Пов’язано це з тим, що господарський суд під час провадження у справах про банкрутство керується процесуальним Законом (ст. 4-1 ГПК), в який вплетено норми особливого процесуального порядку «просування справи вперед» (стадій, процедур) та норми матеріального права, які потребують індивідуальної реалізації під час розгляду справи про банкрутство, вимагаючи таких алгоритмів судової діяльності, яких немає у позовному провадженні.
51. Відповідальність за порушення законодавства щодо заняття торговельною діяльністю.

Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність (ст. 155-6 КК) настає лише в разі, коли така діяльність була систематичною (продаж товарів тощо здійснювався більше чотирьох разів протягом календарного року)

Фактичною підставою адміністративної відповідальності [343, с. 82; 344, с. 116] виступає адміністративне правопорушення (проступок), під яким розуміють протиправну винну дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність [345, с. 47]. Зокрема, до порушень у сфері ліцензування торговельної діяльності слід віднести здійснення торговельної діяльності без ліцензії, порушення ліцензійних умов провадження торговельної діяльності.
52. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин.

У сфері господарювання можуть виникати й інші відносини, що не мають усіх ознак господарських відносин, а відтак не регулюються Господарським кодексом та нормами інших нормативно-правових актів господарського законодавства. До таких відносин ст. 4 ГК, зокрема, відносить:

• майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

• земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря (регулювання таких відносин здійснюється відповідними кодексами та законами: земельні - Земельним кодексом від 25.10.2001 p., гірничі -Кодексом «Про надра» від 27.07.1994 p., лісові - Лісовим кодексом від 21.01.1994 p., водні - Водним кодексом від 06.06.1995 p., відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу (законами: від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», від 03.03.1993 р. «Про тваринний світ», від 09.04.1999 р. «Про рослинний світ»), територій і об'єктів природно-заповідного фонду - Законом від 16.06.1992 р. «Про природно-заповідний фонд України», атмосферного повітря — Законом від 16.10.1992 р. «Про охорону атмосферного повітря»);


53. Основні елементи господарських правовідносин, їх особливості.

Елементами господарських, як і будь-яких інших правовідносин, є їх зміст (матеріальний та юридичний), суб’єкти та об’єкти.

Матеріальний зміст господарських відносин становить власне господарська діяльність у всій її різноманітності. Юридичний зміст господарських відносин — це права та обов’язки суб’єктів господарювання, які виникають у них у процесі здійснення зазначеної діяльності.

Різноманітний характер господарських відносин зумовлює існування досить широкого кола їх учасників. До учасників відносин у сфері господарювання належать суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб’єктами господарювання, або суб’єктами господарського права, є юридичні або фізичні особи, які на основі юридично відокремленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством та їх статутом господарську діяльність і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна.
54. Засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання.

Під методом державного впливу на господарські відносини слід розуміти сукупність заходів впливу держави через органи законодавчої, виконавчої та судової влади на суб’єктів господарських відносин з метою створення та забезпечення умов господарської діяльності відповідно до ідеї соціально орієнтованої економіки та національної економічної політики[1]. Існує ціла низка критеріїв розподілу методів, але найцікавішим є поділ методів за характером впливу на прямі (адміністративний примус) та непрямі (економічне та інше стимулювання).

Формою державного впливу на господарські відносини доречно визнавати зовнішній вираз дії державних органів, що виникає в процесі реалізації їх специфічних завдань і функцій у разі застосування обраного методу державного впливу на економіку.

Розрізняють такі основні правові форми[2]: планування (директивне й індикативне), індивідуальне управлінське рішення, контроль, нагляд, координація, формування звітності, інформаційне забезпечення суб’єктів господарських відносин, припинення правопорушень, поновлення правового становища, покарання винних у порушенні господарського законодавства, нормативне регулювання тощо.

ГК оперує терміном «засоби регулюючого впливу», щоправда не даючи його визначення, а лише наголошуючи, що вони застосовуються державою для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного й соціального розвитку. Основними засобами регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання відповідно до ст. 12 ГК є:

державне замовлення, державне завдання;

ліцензування, патентування і квотування;

сертифікація та стандартизація;

застосування нормативів та лімітів;

регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

55. Порівняння порядку укладання договорів за Цивільним кодексом і Господарським кодексом.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Що ж стосується укладення Договорів за ЦК України, то Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли

згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору,

умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони

укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
56. Правове положення приватних підприємств.

Приватним підприємством згідно зі статтею 113 ГКУ визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, приватне підприємство створюється виключно на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи.

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦК та ГК України.

Приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

57. Правове регулювання господарських відносин у галузях торгівлі та побутового обслуговування.Окрім ГК, порядок заняття торговельної діяльності регулюється законами України від 12.05.1991 р. в редакції Закону від 01.12.2005 р. «Про захист прав споживачів» від 06.07.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 24.02.1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» із наступними доповненнями, підзаконними актами Кабінету Міністрів України, Міністерств економіки, фінансів внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації.Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.19997 р. №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (з наступними змінами і доповненнями), від 24.03.2003 р. №369 Перелік окремих видів послуг, надання яких вимагає наявності спеціальних дозволів (ліцензій)торгових (спеціальних торгових) патентів, а також порядок їх видачі виконавцям визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. №576 в редакції постанови від 11.05.2006 р. 3576 «Про затвердження Переліку послуг, що належить до побутових і підлягають патентуванню,
58. Правові засади управління і використання радіочастотного ресурсу.

ЗУ «Про радіочастотний ресурс України Цей Закон встановлює правову основу користування

радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави

щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися

радіочастотним ресурсом України.

ЦК України, ГК України, Державні санітарні норми
59. Види та організаційно-правові форми підприємств.

Відповідно до частини першої цієї статті в Україні залежно від форм власності, передбачених законом, можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).Згідно зі статтею 83 ЦК України, яка визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ...
Співвідношення понять «учасники господарських правовідносин» та «суб'єкти господарювання»: теоретичний та законодавчий аспекти
Суб`єкти і об`єкти сімейних правовідносин
КпШС, не можуть розглядатись як сімейні. До таких належать, наприклад, правовідносини які виникають між громадянами і органами ЗАГСу...
Перелік екзаменаційних питань на 1-й іспит з курсу "фінансове право"
Співвідношення суб'єктів фінансового права та суб'єктів фінансових правовідносин
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Теоретичні та практичні аспекти співвідношення понять психічного насильства, примусу і погрози
Тема: Об’єкти правовідносин. Зміст правовідносин. Мета
...
1. Об'єкти інвестиційної діяльності
України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Важливу роль в інвестиційній...
Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових...
У тексті Порядку слова "суб'єкти підприємницької діяльності" в усіх відмінках замінено словами "суб'єкт господарювання"
Лекція Держава та особа: гарантії прав і свобод людини та громадянина....
«суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою,...
План перевірок дотримання санітарно-епідеміологічного законодавства...
ДЗ «Тернопільська міська санітарно-епідеміологічна станція» на 2010 рік (об’єкти попереднього нагляду)
Закону України «Про захист персональних даних»
Бку моїх особистих персональних даних у картотеках та/або за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи бази персональних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка