|
|
Скачати 3.4 Mb.
|
| Тема 2. Проблеми запобігання і протидії корупції в Україні в умовах реалізації Програми економічних реформ 1. Корупція як економічна проблема на шляху реалізації Програми економічних реформ. 2. Проблеми протидії корупції в умовах реформування економіки країни 3. Напрями запобігання і протидії корупції визначені Програмою економічних реформ. 1. Корупція як економічна проблема на шляху реалізації Програми економічних реформ. Економічний характер корупції проявляється в тому, що вона є породженням економічних відносин і впливає на їх розвиток, а її рівень є одним із визначальних показників рівня економічної свободи у тій чи іншій країні. З економічної точки зору корупція - це незаконний вид діяльності, пов’язаної з використанням службового становища для одержання доходу. За такого підходу, в основу розуміння корупції як явища і визначення її як правової категорії кладеться економічний аспект. Саме з позицій економічного аспекту корупції необхідно розглядати Програму економічних реформ на 2010-2014 роки (далі Програма). Остання розроблена на виконання поставленого Президентом України завдання з відновлення економічного зростання й модернізації економіки країни і орієнтована на міжнародний рейтинг Doingbusiness (легкість/простота ведення бізнесу)1. Задекларовано, що реформи будуть спрямовані на побудову сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної й ефективної системи державного управління, і зрештою – на підвищення добробуту українських громадян. З огляду на це не слід гіпертрофувати економічний аспект корупції, оскільки її сутність насамперед пов’язана з іншими суспільними відносинами, а саме тими, які складаються у сфері реалізації публічної влади. Тож від результатів державної стратегії та практичної діяльності у сфері економіки і правоохоронної політики залежатиме ефективність протидії корупції, яка поглиблює негативні соціально-економічні процеси в державі і консервує загальну кризу суспільства в цілому. Корупція у сфері господарських відносин призводить до створення унікальної структури економіки, яка живиться інфляцією, нееквівалентним обміном результатів праці між суб’єктами ринкових відносин, перерозподілом і захопленням чужої власності, постійним зубожінням переважної частини населення. Ця структура перетворює корупцію та “тіньові” принципи підприємництва на реальні чинники економічного розвитку. Деякі дослідники називають такі відносини “корумпованою економікою”, визначаючи її як зрощування незаконного виробництва з часткою держапарату, що забезпечує функціонування незаконного підприємництва2. Суспільна небезпека «корумпованої економіки» полягає в тому, що вона призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, і як наслідок, до підриву економічної системи держави. Тож протидіяти корупції можна тільки запровадженням комплексу ефективних засобів, серед яких чільне місце належить докорінній зміні економічного механізму держави, спрощенню, децентралізації, дерегуляції, реорганізації сучасної вітчизняної економіки, фінансово-кредитної та банківської системи, сфери зовнішньоекономічної діяльності, удосконаленню антикорупційного законодавства. 2. Проблеми протидії корупції в умовах реформування економіки країни Ринкова економіка забезпечує не тільки економічний добробут, але й кризові потрясіння, якими можливо керувати. Проблема полягає в тому, який обрати шлях виходу з кризи, за рахунок чого можна забезпечити вихід держави з кризи. У світі існує три основні моделі реформування економіки: 1) прискорена авторитарна модернізація - передбачає жорсткий режим влади, коли реформи проводяться подавляючи опір непопулярним діям в соціально-економічній сфері (Чилі, Індонезія); 2) проведення реформ базується на діалозі уряду і громадянського суспільства (Іспанія, Н. Зеландія, Сінгапур, Польща, Чехія); 3) поступові зміни в різних сферах на протязі десятиріч (Індія, Італія)3. Який шлях обере Україна? На думку науковців, насамперед слід відмовитись від окремих (нехай і невідкладних), але неефективних заходів, розробити комплексну загальнодержавну стратегію економічного розвитку України як суверенної держави з чітким визначенням напрямів, пріоритетів соціально-економічного підйому, а також суворим державним контролем і відповідальністю за їх повну реалізацію4. І якщо подивитись з цієї точки зору на проблему корупції і наявності у влади волі до проведення економічних реформ то питання будуть перебувати у площині мінімізації ролі держави в економічних процесах, скорочення державного апарату, відмови самої влади від пільг, державних дач, автомобілів і літаків, переходу на максимально жорсткий варіант економії у державних структурах5. Довгострокова стратегія комплексного розвитку України дозволить не тільки визначитись з темпами подолання кризової ситуації, а й уможливить скоординувати зусилля народу на розв’язання глобальних проблем, висвітивши його перспективу, роль і місце в побудові стратегії розвитку України. Ця стратегія має бути простою і дохідливо сформульованою для кожного громадянина, відповідати інтересам більшості працездатного населення, сподіванням молоді і людей пенсійного віку. Вона повинна об’єднати зусилля та енергію всього народу на досягнення кінцевої мети - економічного зростання та подолання корупції. Офіційно, принаймні декларативно, на державному рівні є розуміння цієї проблеми і необхідності боротьби з нею. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки – перша, придатна до змістовного обговорення, українська урядова програма, що містить чіткий перелік дій. Вона визначає проблеми, що постають перед Україною і охоплює широкий набір стратегічних перетворень за п’ятьма напрямами. Президент В. Янукович, ще на початку 2010 року зазначив, що боротьба з корупцією в державі - один з головних напрямків роботи влади. Втім, п’ятий напрям: реформування державної служби й виконавчої влади, в Програмі лише визначений, а блок реформ щодо модернізації системи державного управління не представлений. Така відірваність економічних реформ від системи державного управління можуть перекреслити цей беззаперечний успіх. Адже на масштаби і глибину корупції в Україні впливають зниження реального державного контролю і управління економікою. Звідси випливають недоліки у формуванні ефективної економічної політики, як умови для створення сприятливих обставин для протидії корупції в Україні. Безумовно, ці відносини істотно впливають на розвиток економічних відносин. Планувати економічні реформи окремо немає сенсу, адже їх реалізація неможлива без докорінної реструктуризації органів державної влади, що відповідають за впровадження економічної політики. Ці явища об’єктивно взаємопов’язані - існує нерозривний діалектичний зв’язок між політикою і економікою. З одного боку, "Політика - це самий концентрований вираз економіки" (Ленін), а з іншого – існує "примат політики над економікою" (Ленін). Адже, саме від політичної влади залежить: у якому напрямі слід розвивати економіку, щоб забезпечити інтереси тих або інших класів6. Від реалізації публічної влади значною мірою залежить як стратегічний напрям розвитку економіки країни, так і можливість регулювання економічних відносин в інтересах окремих осіб чи їх груп. Отже, проблема полягає у втіленні положень Програми з реформування економіки в практику антикорупційної діяльності, в дотриманні системного підходу в її здійсненні, в забезпеченні комплексності застосування антикорупційних заходів. І головне – наявності політичної волі, яка є основою протидії корупції, в умовах слабкості основних демократичних інститутів (громадський контроль за діяльністю державних органів, незалежна судова влади). Для виконання завдань Програми, передбачено зміни законодавства, але лише у вигляді переліку законопроектів, які планується прийняти, замість реального плану законодавчих змін, що має визначати, які конкретно норми законодавства буде скасовано, прийнято або змінено. Заплановані зміни у законодавстві не мають належного інституційного і бюджетного забезпечення, тобто з трьох необхідних напрямків реалізації державної політики (законодавство, інституції, фінансування) в Програмі є лише один (законодавство). Необхідно визнати, що попередні керівники не мали чіткого бачення змісту реформ, була відсутня комплексна програма реформування економіки України. Ринкові відносини в Україні розвивалися хаотично, від чого в першу чергу постраждав соціальний сектор. І як наслідок – суспільна недовіра до будь-яких економічних реформ. А при низькому рівні довіри до реформ з боку суспільства навіть найбільш зважені, ретельно сплановані і начебто ефективні зміни можуть не дати очікуваного ефекту7. Суспільство очікує від уряду належного державного управління, за якого приватні інтереси, ділові та інші зв’язки чиновників не зможуть скомпрометувати механізму прийняття державних рішень. Національна й світова практика адміністративного управління знають велику кількість прикладів того, як представники бізнесу й капіталу, використовуючи можливості втручання в процедури відомчої нормотворчості, створюють для себе привілейоване становище для успішної боротьби проти своїх конкурентів із застосуванням адміністративних методів або отримують інші переваги для захоплення сегментів ринку8. 3. Напрями запобігання і протидії корупції визначені Програмою економічних реформ. Залежно від характеру та основної мети застосування антикорупційних заходів в літературі виділяють такі основні напрями протидії корупції: 1) запобігання корупції; 2) виявлення, розгляд фактів корупційних діянь, з притягненням до передбаченої законом відповідальності; 3) поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь; 4) вдосконалення антикорупційного законодавства9. Запобігання корупції є багатоаспектним процесом. З одного боку — це цілеспрямоване включення осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та інших суб’єктів у систему соціально позитивних відносин (за допомогою заходів переважно не примусового характеру), а з іншого — це перешкоджання їх вступу у корупційні відносини чи припинення їх здійснення (здійснюється за допомогою примусових заходів) 10. Розглядаючи чотири основні напрями визначених Програми стратегічних перетворень необхідно виокремити ті заходи які реалізують основні завдання загальносоціального запобігання корупції в економічній сфері - реформування економіки, яке б звело до мінімуму економічне підґрунтя корумпування суспільних відносин. На практиці це досягається шляхом ліквідації (реформування) певних соціальних інститутів, спрощення процедур прийняття управлінських рішень, зменшення службової дискреції, належного матеріального забезпечення службовців. Перший напрям - сталий економічний розвиток, передбачає створення базових передумов економічного росту через утримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи. Так, необхідність у стабілізації Державного бюджету виникає через дуже високий рівень (у 2009 р. 42,4 %) перерозподілу ВВП через бюджет і позабюджетні фонди. Як наслідок - високе фіскальне навантаження на бізнес, неефективні й негнучкі видатки та непрозорість державних фінансів що є інституційними чинниками корупції і тінізації економіки. До заходів загальносоціального запобігання корупції у цій сфері відносяться: 1) посилення фінансової й фіскальної дисципліни (посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, унеможливлення корупційної практики у сфері держзакупівель); 2) підвищення ефективності державних видатків шляхом; 3) підвищення прозорості державних фінансів (щомісячне оприлюднення інформації про стан виконання бюджету й позабюджетних фондів в мережі Інтернет; розширення інформації, що подається під час прийняття бюджету й разом з річним звітом про його виконання). У даному напрямку ще передбачено впровадження антикорупційних механізмів, але яких саме не зазначено; 4) поліпшення управління державними фінансами. Реформа податкової системи - необхідна як для стабілізації державних фінансів так і для поліпшення бізнес-середовища. Адже складність податкової системи суттєво погіршує ефективність адміністрування податків і наповнення державного бюджету, підвищує тінізацію економіки. Зниження рівня податкового навантаження на бізнес і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків зменшує економічне підґрунтя корумпування суспільних відносин. У цьому напряму Програмою передбачено: 1) зниження рівня податкового навантаження на бізнес і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків; перенести податкове навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) – на споживання, ресурсні й екологічні платежі; скасувати низку малоефективних податків і зборів, що не приносять суттєвого доходу до державного бюджету, але збільшують можливості для службової дискреції; запровадити єдиний соціальний внесок; поступово підвищити ставку єдиного соціального внеску для найманих робітників і знизити її для роботодавців (детінізації зарплат „у конвертах”); "податкові канікули" для малого бізнесу; 2) підвищення ефективності адміністрування податків, у т.ч. числі вирішення проблеми податкового шахрайства й зволікань з відшкодуванням податку на додану вартість, шляхом: концентрації уваги контролюючих органів на особах, які ухиляються від сплати податків, і мінімізації втручання контролюючих органів у діяльність сумлінних платників податків; удосконалення порядку реєстрації платників податків; ухвалення вичерпного переліку прав та обов'язків платників податків і контролюючих органів з метою запобігання розширенню прав однієї й обмеження прав іншої сторони; запровадити прозору систему відповідальності співробітників податкової служби; 3) забезпечення справедливості оподаткування (скорочення податкових пільг і сфери застосування спрощеної системи оподаткування); 4) консолідація податкового законодавства в Податковому кодексі, гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного й цивільного законодавства; зміна чинних договорів про запобігання подвійному оподаткуванню для мінімізації практики ухиляння від оподатковування, а також стимулювання інвестицій в українську економіку. Низька прозорість фондового ринку є одним із чинників корупції фінансового сектору України, яка на сьогодні належним чином не виконує фінансового забезпечення сталого економічного розвитку. Тому вирішення проблеми недостатньої незалежності і непрозорої роботи регуляторів фінансового ринку слід розглядати як антикорупційний захід з розвитку фінансового сектору, а саме: посилення жорсткості вимог до управління ризиками, прозорості діяльності й розкриття інформації учасниками фінансового ринку, підвищити вимоги до розкриття обов’язкової інформації учасниками фінансового ринку, у т.ч. інформації про кінцевих власників фінансових установ, посилення відповідальності за використання інсайдерської інформації. Реформа міжбюджетних відносин має бути тісно пов’язаною з реформою місцевого самоврядування й адміністративно-територіальною реформою, що забезпечить створення системи адміністративно-територіальних одиниць, спроможних виконувати покладені на них функції, що дозволить зменшити інституційні прояви корупції. Адже брак ресурсів на делеговані повноваження знижує відповідальність місцевої влади за якість послуг, що надаються. У Бюджетному кодексі видаткові повноваження розподілені як відповідальність за фінансування бюджетних установ за типом (школи, лікарні), а не суспільною функцією (освіта, медична допомога). Формування бюджетів на рівні закладів ґрунтується на секторних нормативах. У результаті органи місцевого самоврядування обмежені в можливостях оптимізувати ресурси. Усупереч положенням ст.105 Бюджетного кодексу відсутній закон, що визначає принципи й критерії розподілу інвестиційних субвенцій. Формула дотацій вирівнювання ускладнена безліччю коефіцієнтів. Це знижує прогнозованість і стабільність доходів місцевих бюджетів. На місцевому рівні де-факто відсутній зовнішній аудит, а внутрішній проводиться з недостатньою комплексністю й системністю. Це знижує прозорість розподілу міжбюджетних трансфертів та контроль за витратою коштів на місцях. Запобіганню корупції у міжбюджетних відносинах буде сприяти: підвищення фінансової незалежності місцевих бюджетів і рівня фінансової забезпеченості делегованих повноважень та підвищення ефективності використання бюджетних коштів (підвищення прозорості формування й виконання місцевих бюджетів; удосконалення систем моніторингу й оцінювання використання бюджетних коштів, забезпечення зовнішнього аудиту місцевих фінансів, запровадження стандартних процедур конкурсного відбору проектів, що мають реалізовуватися за рахунок бюджетних коштів). Другий напрям - поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій передбачає формування режиму максимального сприяння бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар’єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України, зокрема: 1. У сфері дозвільної системи: законодавчо затвердити вичерпний перелік документів дозвільного характеру та максимально скорочувати його у подальшому; перейти від дозвільного принципу започаткування господарської діяльності на заявний за винятком тих видів діяльності, що безпосередньо впливають на безпеку держави, людини й довкілля; спрощення процедури одержання дозвільних документів шляхом: зменшення переліку документів, що подаються для одержання дозволів (подання тільки документів, що підтверджують спроможність суб'єкта господарювання проводити відповідну діяльність); усунення численних дублювань при поданні й розгляді (узгодженні) документів на кожному етапі дозвільної процедури; максимального делегування повноважень з видачі документів дозвільного характеру з центрального й обласного рівнів на місцевий рівень; посилення відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення вимог законодавства щодо питань надання документів дозвільного характеру; спрощення дозвільної системи в будівництві: кодифікація будівельного законодавства в Містобудівному кодексі; скорочення кількості та строків оформлення дозвільних документів, необхідних для початку будівельно-монтажних робіт; спрощення процедури відведення земельних ділянок для будівництва. 2. У сфері ліцензування: скорочення строків одержання ліцензій; скорочення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (на 30 % до кінця 2010 р. з подальшим послідовним скороченням), як за рахунок безпосереднього скасування, так і за рахунок застосування інших форм державного контролю й ширшого використання саморегулювання, зокрема: уніфікувати принципи і процедури одержання ліцензій; законодавчо закріпити критерії, на підставі яких ухвалюється рішення про введення ліцензування того або іншого виду діяльності; переглянути види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню за вказаними вище критеріями, й скасувати ліцензування видів діяльності, що не становлять небезпеки для держави, життя й здоров’я людини й довкілля; узгодити вартість надання ліцензій з фактичними видатками, пов'язаними з наданням ліцензії. 3. У сфері надання державними органами адміністративних послуг: прийняти Закон України «Про адміністративні послуги» (визначити принципи делегування владних повноважень, платність або безкоштовність надання адміністративних послуг, порядок визначення розмірів оплати за надання платних адміністративних послуг, переглянути затверджені урядом види платних послуг з подальшим розмежуванням їх на адміністративні (державні) і господарські; створити єдину електронну базу даних адміністративних (державних) послуг органів виконавчої влади й місцевого самоврядування. 4. У сфері процедур започаткування й виходу з бізнесу (створення й припинення діяльності суб'єкта господарювання): спрощення процедури започаткування й виходу з бізнесу; урегулювання питання про акредитацію представництв і філій іноземних компаній за заявним принципом, зокрема: електронну державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та взаємний обмін інформацією між усіма учасниками державної реєстрації; спрощення процедури добровільного припинення господарської діяльності юридичної особи й фізичної особи-підприємця; запровадження дієвого механізму запобігання майновим маніпуляціям. 5. У сфері державного нагляду й контролю: зміна підходів до здійснення державного нагляду з прямого контролю до профілактики й запобігання порушень законодавства; скасування дублюючих контролюючих функцій з подальшим скасуванням контролюючих органів, у діяльності яких зникла необхідність (скоротити кількість державних контролюючих функцій шляхом проведення аудиту й аналізу контролюючих функцій); визначити перелік питань для вжиття планових заходів щодо нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику; запровадити відповідальність органів державного нагляду (контролю) за збитки, завдані суб'єкту господарювання неправомірними діями / недотриманням процедури здійснення державного нагляду (контролю). 6. У сфері забезпечення безпеки продуктів харчування (санітарні й фітосанітарні норми): спрощення порядку виведення харчової продукції на ринок; спрощення адміністративного навантаження на виробника харчової продукції; забезпечення розширення доступу української продукції на зовнішні ринки, насамперед ЄС; поліпшення захисту прав споживачів, зокрема: привести систему санітарних і фітосанітарних стандартів у відповідність до законодавства ЄС; скасувати всі вимоги щодо одержання виробниками харчових продуктів погоджень, сертифікатів, висновків та інших документів, що не застосовуються в законодавстві ЄС. Максимально скоротити час надання документів операторам ринку; забезпечити прозорість роботи уповноважених органів за рахунок обов’язкового планування заходів щодо контролю й нагляду на основі критеріїв, за якими можна перевірити їх результативність та ефективність; стимулювати впровадження підприємствами системи контролю якості НАССР за рахунок спрощення державного контролю й нагляду за сертифікованими підприємствами; зменшити кількість відомчих лабораторій до мінімального прийнятного рівня; визнати уповноваженими органами результати досліджень будь-яких лабораторій, акредитованих НААУ відповідно до ISO 17025; усунути колізії у законодавчих вимогах до маркування продукції й привести ці вимоги у відповідність до законодавства ЄС. 7. У сфері технічного регулювання: поділ функції стандартизації, контролю відповідності й ринкового нагляду між різними органами з метою уникнення конфлікту інтересів; скасування реєстрації виробниками/постачальниками продукції декларацій про відповідність продукції в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання; добровільний принцип застосування національних і регіональних стандартів за винятком тих, на які є посилання в технічних регламентах; виключення з переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, продукцію, оцінювання відповідності якої здійснюється згідно з технічними регламентами, й продукцію (послуги) з низьким ступенем ризику. 8. У сфері реформування митних процедур - спрощення процесу митного оформлення, прискорення і підвищення її ефективності через: спрощення процедури оцінювання митної вартості й приведення її у відповідність до вимог СОТ; запровадження процедури оцінювання митної вартості відповідно до рекомендацій СОТ і ЄС; ліквідація планів з мобілізації податків і зборів для митних постів і центрів митного оформлення; 9. У сфері залучення інвестицій і розвитку підприємництва основними завданнями є забезпечення ефективності та прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства (ДПП), зокрема: прийняття Закону України про ДПП (забезпечення прозорого механізму проведення конкурсів); створення умов для розвитку саморегульованих організацій і поступове передання їм частини функцій державного регулювання й контролю; забезпечення інформаційної й організаційної підтримки іноземним інвесторам; створення у всіх регіонах України рівних умов для конкуренції міст (регіонів) на ринку інвестицій, особливо стратегічних прямих іноземних інвестицій, що приносять високу додану вартість. Одночасно передбачено, що „на окремих територіях будуть створені спеціальні режими залучення інвестицій”, що виглядає як спроба повернутися до досвіду спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Ці неоднозначні проекти були створені у 90-роки, але у 2005 році були закриті - їх небезпідставно вважали великими "чорними дірами" для ухилення від сплати податків. 10. У сфері реформи державної регуляторної політики передбачено: запровадження єдиного підходу до розроблення й прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, а також до механізму забезпечення й захисту прав суб'єктів господарювання у сфері реалізації державної регуляторної політики; визначення механізму проведення регулярного перегляду регуляторних актів усіх гілок влади, включно з регіональним рівнем, з метою анулювання неефективних нормативно-правових актів. 11. Створення умов для залучення прямих іноземних інвестицій передбачає: удосконалення нормативно-правової бази у сфері сприяння іноземному інвестуванню (законопроектна діяльність); повна інвентаризація земельних ділянок і формування відповідних баз даних, придатних для реалізації проектів із залученням стратегічних прямих іноземних інвестицій; створення механізму якісного обслуговування інвестора («єдиного інвестиційного вікна»). 12. Реформи у сфері приватизації і управління державною власністю спрямовані на досягнення оптимальної частки держвласності в економіці, збільшення прозорості процесу приватизації, підвищення ефективності управління держмайном, захисту прав держави в управлінні держвласністю й зменшення корупції шляхом: перегляд актів Кабінету Міністрів, Фонду державного майна й інших органів виконавчої влади з метою проведення відкритого й прозорого процесу приватизації, забезпечення чесної конкуренції в процесі приватизації, а також мінімізації можливості використання непрозорих позаприватизаційних схем виведення майна з держвласності й передання в оренду окремого майна й майнових комплексів (продаж на фондовій біржі пакетів акцій до 25 відсотків статутного капіталу об’єктів, що приватизуються); передання функції управління держвласністю Фонду державного майна, реформування його структури й посилення кадрового складу Фонду; включення до системи управління державними компаніями незалежних директорів та професійних менеджерів на конкурентній основі; чітке розмежування функцій приватизації й управління державними активами усередині Фонду державного майна; збільшення статутного капіталу акціонерних товариств на вартість земельних ділянок, на яких вони розташовані, оптимізація управління корпоративними правами держави й недопущення розмивання у статутному капіталі господарських товариств частки, що закріплена за державою, до її повної приватизації; перегляд законодавства з метою недопущення відчуження безпосередньо підприємствами державного сектору майнових об’єктів, що є/можуть бути самостійними об’єктами приватизації; забезпечення проведення моніторингу ефективного управління об’єктами державної власності, посилення відповідальності менеджерів за неефективне управління державним майном. 13. Реформи у сфері міжнародної інтеграції та співпраці спрямовані на підвищення конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості економіки України. З позицій протидії корупції Програма прямо вказує, що побудова ефективної системи прийняття рішень у зовнішньоекономічній сфері передбачає: налагодження структурованого діалогу між владою, бізнесом і громадянським суспільством згідно з європейською практикою, адаптацію національного законодавства й регуляторних практик до європейських стандартів у сферах, пов'язаних зі створенням ЗВТ і формуванням асоціативних відносин між Україною і ЄС, завершення процедур з визнання обов’язковими для України міжнародних договорів, що регулюють міжнародну співпрацю правоохоронних органів, взаємодію у сфері боротьби з міжнародною злочинністю й адміністративними правопорушеннями; запровадження механізмів державної фінансової підтримки малого й середнього підприємництва шляхом гарантування й страхування експортних операцій. Третій напрям - модернізація інфраструктури й базових секторів економіки передбачає усунення усталених структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі. Перехід від дотацій до самоокупності виробництва й соціальних послуг. Непрозорість і непослідовність регуляторної політики, надмірне адміністративне втручання в діяльність енергоринку і його суб’єктів є однією з причин надмірної енергоємності вітчизняної економіки і необхідності реформи електроенергетики. Запобіганню корупції у цій сфері будуть сприяти: зрозумілість й прозорість правил функціонування енергоринків, зниження можливостей адміністративного втручання, передбачуваність доходів для прийняття інвестиційних рішень, подолання численних викривлень в галузі ціно- і тарифоутворення на ринку електроенергії, підвищення ефективності управління в електроенергетичному секторі. Реформування вугільної галузі обумовлюється великим навантаженням на державний бюджет (субсидії на підтримку збиткового виробництва (компенсація витрат), брак інвестиційних ресурсів для здійснення технічної модернізації шахт). Антикорупційний ефект будуть мати - лібералізація ринку вугільної продукції та механізмів збуту й ціноутворення, удосконалення механізму державної підтримки. Реформа нафтогазової промисловості, з точки зору протидії корупції, обумовлена високими ризиками для інвестування в нафтогазовий видобуток, у тому числі через непрозорі й часто змінювані умови видачі ліцензій на розвідку й розробку родовищ, ризики анулювання ліцензій без компенсації витрат, невизначеність умов доступу до нафто- і газопроводів. Для зниження корупційних чинників і залучення приватних інвестицій і розвитку конкуренції у видобутку нафти й газу Програма пропонує: 1) упорядкування дозвільних процедур на розробку родовищ і видобуток вуглеводнів для зниження ризиків інвесторів (застосування прозорих і конкурентних конкурсних процедур для отримання ліцензій, подовження терміну дії ліцензій, визначення вичерпного переліку підстав для відкликання ліцензій, визначення правил "переходу" ліцензій на розвідку у дозвіл на розробку, заборона анулювання ліцензій без компенсації витрат і посилення контролю за виконанням умов ліцензій); 2) зміни до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» з метою збільшення інвестицій у видобуток нафти й газу (підвищення ясності й прозорості конкурсних процедур; уточнення визначення ролі й рівня відповідальності держави в угодах про розподіл продукції); 3) забезпечення рівного доступу для сторонніх організацій до магістральної транспортної мережі України, де транзитні тарифи природної монополії регулюються державою й дозволяють не тільки модернізувати газотранспортну систему, але також і підвищити ефективність її роботи. Реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ) з позицій вирішення завдань загальносоціального запобігання корупції передбачає: 1) створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг; 2) розвиток механізмів державно-приватного партнерства для модернізації інфраструктури; залучення фінансових ресурсів вітчизняних і міжнародних організацій для реалізації інвестиційних проектів у сфері ЖКГ і вдосконалення системи місцевих запозичень для реалізації проектів модернізації житлово-комунальної інфраструктури; 3) розробка стандартів якості комунальних послуг і забезпечення необхідних технічних можливостей для проведення оцінювання якості; обов’язкове надання компаніями, що працюють у сфері ЖКГ, фінансової звітності й звітності у розрізі показників якості. Розвиток транспортної інфраструктури є каталізатором економічного зростання, але через корупцію механізми залучення приватних інвестицій в інфраструктурні проекти залишаються слабкими, а недостатнє державне фінансування не покриває потреби утримання й розвитку транспортної інфраструктури. З метою зменшення корупційних чинників Програма передбачає: 1) створити привабливі умови для залучення приватних інвестицій (через ДПП); 2) забезпечення недискримінаційного доступу приватних операторів до інфраструктурної мережі, 3) розробка та запровадження прозорих механізмів доступу приватних інвесторів до користування інфраструктурою, що не підлягає приватизації; 4) підвищити відповідальність місцевої влади за інфраструктурні активи місцевого значення. Розвиток сільського господарства й земельна реформа мають забезпечити технологічне переоснащення галузі з перетворення її на конкурентоспроможний сектор економіки. Для зменшення корупційних чинників Програма пропонує забезпечити: 1) передбачуваність регуляторної політики - відмова від адміністративного втручання в ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, використання антимонопольного законодавства у випадку різкого коливання цін на сільгосппродукцію; відмова від будь-яких обмежень експорту сільськогосподарської продукції; 2) удосконалення механізмів державної підтримки шляхом захисту українських товаровиробників від імпорту низькоякісної сільгосппродукції за рахунок використання технічного регулювання, дозволеного СОТ; 3) підвищення ефективності державного управління агропромисловим комплексом і ролі місцевих органів виконавчої влади шляхом перерозподілу на користь місцевих органів влади повноважень і коштів, необхідних для реалізації проектів комплексного розвитку сільських територій. До заходів з удосконалення земельних відносин і запобіганню корупції можна віднести: створення передумов для функціонування ринку землі, шляхом проведення інвентаризації земельних ресурсів, завершення видачі державних актів на право власності на землю, виділення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); удосконалення методичних підходів до грошової оцінки земель різних категорій з метою визначення їх реальної ринкової вартості; створення електронного загальнодержавного кадастру землі й відповідної земельно-інформаційної бази даних; створення дієвої інфраструктури ринку землі; розробка механізмів регулювання ринку землі та ефективного обороту земель сільськогосподарського призначення; спрощення механізму виділення земельних ділянок під будівництво. Четвертий напрям - підвищення стандартів життя передбачає збереження й розвиток людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування. Запобіганню корупції в процесі реформи медичної обслуговування будуть сприяти: перехід від бюджетного фінансування комунальних і державних лікувально-профілактичних установ на кошторисній основі до контрактної форми; перегляд умов ліцензування медичної практики, акредитації медичних закладів і атестації медичного персоналу. Створення незалежних центрів (агентств) оцінювання відповідності медичних установ ліцензійним і акредитаційним вимогам; переведення усіх медичних закладів на систему контрактних відносин між замовником і постачальником медичних послуг; скорочення частки тіньових платежів у системі медичного обслуговування з 10-15 % до 5-7 %. Реформа пенсійної системи обумовлена:1) зростанням пенсійних видатків порівняно з можливостями економіки щодо їх забезпечення; 2) високим рівнем тінізації зайнятості й доходів. Внаслідок цього майже третина застрахованих осіб сплачує пенсійні внески із зарплати, яка не перевищує мінімальну. На 10 платників внесків припадає 9 пенсіонерів; 3) недостатня диверсифікованість механізмів пенсійного забезпечення. Розвиток добровільного пенсійного забезпечення обмежується нерозвиненістю фондового ринку, низьким рівнем доходів і недовірою населення до фінансових інститутів. Заходами загальносоціального запобігання корупції у цій сфері слід вважати: відокремлення внеску на соціальне страхування від єдиного податку та запровадження єдиного соціального внеску (ставка відрахувань на пенсійне страхування – не більше 35%); запровадження фіксованого розміру пенсійного внеску для суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування; поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника; підвищення ефективності нагляду за накопичувальними пенсійними фондами; напрацювання механізмів пруденційного нагляду за діяльністю накопичувального пенсійного фонду. Запобіганню корупції в процесі реформування системи освіти буде сприяти підвищення ефективності механізму державного фінансування системи освіти: розробка й перехід до єдиного стандарту вартості навчання одного учня/студента; перехід у фінансуванні навчальних закладів від принципу утримання закладів до принципу формування їх бюджетів, виходячи з кількості учнів та стандарту вартості навчання одного учня/студента; розширення можливостей навчальних закладів залучати додаткові кошти за рахунок легалізації інституту «ендавменту» – благодійних цільових некомерційних фондів; розширення списку платних послуг, що надаються за навчальними закладами; розширення прав шкіл, ПТУ самостійно розпоряджатися матеріальними, фінансовими й кадровими ресурсами Аниткорупційна складова реформи системи соціальної підтримки передбачає підвищення прозорості і спрощення механізмів соціальної підтримки: посилення адресного характеру надання соціальної підтримки; підвищення ефективності управлінських рішень у системі соціальної підтримки населення; запровадження стимулів до економічно відповідальної поведінки одержувачів соціальної підтримки. Розглянуті положення Програми свідчать про наявність серйозної уваги до проведення галузевих реформ, без яких неможливо протидіяти корупції в Україні. Тобто мова йде про розробку карти економічних реформ, реалізація яких може суттєво вплинула на зміну суспільних відносин, а відтак і зменшити інституційні чинники корупції. Питанyя для самоконтролю 1. Яке спрямування задекларованих Програмою реформ? На який рейтинг вона зорієнтована? 2. Що таке “корумпована економіка”. В чому її небезпека? 3. Який існує зв’язок між економікою, державним управлінням і корупцією? 4. Які заходи Програми зі стабілізації Державного бюджету сприяють запобіганню корупції? 5. Які напрями з реформування податкової системи запропоновані Програмою сприяють зменшенню корумпування суспільних відносин? 6. Назвіть антикорупційні заходи у сфері реформування міжбюджетних відносин та розвитку фінансового сектору? 7. Які напрями Програми з поліпшення бізнес-клімату й залучення інвестицій сприяють зменшенню корупції ? 8. Що сприяє зменшенню корупції в процесі модернізації інфраструктури й базових секторів економіки? 9. Які заходи з модернізації інфраструктури й базових секторів економіки сприяють зменшенню корупції? 10. Які заходи Програми з підвищення стандартів життя сприяють запобіганню корупції ? |
|
Територіальне управління МНС у Миколаївській області Територіального управління МНС у Миколаївській області. Пріоритетним напрямком означеної роботи було навчання рядового та начальницького... |
Територіальне управління МНС у Миколаївській області Начальник сектору з питань запобігання та виявлення корупції Територіального управління МНС |
|
Територіальне управління МНС України в Миколаївській області З метою упорядкування обліку основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у ДПРЧ-1 ТУ МНС у Миколаївській області та згідно... |
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МНС УКРАЇНИ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТУ МНС України у Миколаївській області направляє «Огляд службової діяльності ТУ МНС України у Миколаївській області та підпорядкованих... |
|
Територіальне управління МНС у Миколаївській області Про організацію внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в Жовтневому районному Гарнізоні цивільного захисту |
Начальнику Управління МНС України в Миколаївській області РВ МНС України в Миколаївській області на виконання листа МНС від 29. 11. 2010 року №02-16582/302 інформує |
|
ПОДАННЯ Територіального управління МНС у Миколаївській області, наказ ТУ МНС у Миколаївській області від 28. 07. 2012р. №86 о\с, ШК “старший... |
“Затверджу ю” Начальник служби цивільного захисту Березанського району... Організація прийому громадян з особистих питань ДПРЧ- ТУ МНС у Миколаївській області |
|
ПОДАННЯ Державної пожежної частини Головного управління МНС України в Миколаївській області, наказ ГУ МНС України в Миколаївській області... |
ПОДАННЯ Воскресенське Жовтневого району Головного управління МНС України в Миколаївській області, наказ ГУ МНС України в Миколаївській області... |