Зміст
Календарне планування 2
Дієприслівник як особлива форма дієслова. 3
Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівнику. 5
Практичне заняття за темою “Дієприслівник”. 7
Підготовка до переказу “Настінний розпис”. Написання переказу. 10
Дієприслівники доконаного й недоконаного видів, їх творення. 12
Написання дієприслівників (суфікс –и в дієприслівниках; не з дієприслівниками). 15
Календарне планування
№ уроку
|
Лінгвістична змістова лінія
|
Комунікативна змістова лінія
|
Число, місяць
|
1
|
Дієприслівник як особлива форма дієслова.
|
РЗМ Скласти загадки з поданими словами, пов’язаними з хліборобством
|
|
2
|
Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівнику.
|
РЗМ Записати з розповіді своїх батьків, як готувати хліб
|
|
3
|
Практичне заняття за темою “Дієприслівник”.
|
РЗМ Написати доповідь на тему “Українська хата”, дібравши відповідні ілюстрації.
|
|
4
|
|
Підготовка до переказу “Настінний розпис”.
|
|
5
|
|
Переказ
|
|
6
|
Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення.
|
|
|
7
|
Написання дієприслівників (суфікс –и в дієприслівниках; не з дієприслівниками).
|
|
|
Дієприслівник як особлива форма дієслова.
Урок № 1
Тема. Дієприслівник як особова форма дієслова.
Мета: ознайомити учнів з дієприслівником, виробляти вміння і навички розпізнавання і використання дієприслівників у писемному і усному мовленні; розвивати увагу і зв’язне мовлення; виховувати повагу до рідної культури, історії.
Обладнання: таблиця-схема “Дієприслівник”
Використана література:
Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 7 кл. – 3-тє вид. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.
Неживий О. І., Ужченко В.Д. Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мови. – 2-ге вид. – К.: Освіта, 1995. – 287 с.
А. О. Івченко. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф. нарис / Худож. – оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків: Фоліо, 2004. – 508 с.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання
Блиц-турнир: учні одного ряду задають питання за темою “Дієприкметник”, учні іншого ряду відповідають на дані питання (при цьому на дошці вчитель записує основні граматичні ознаки дієприкметника)
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь
Завдання № 1. Виписати з тексту, продиктованого вчителем (учні по черзі записують речення тексту на дошці), спочатку присудки (слова, які означають в реченнях головну дію), а потім – слова, які означають в реченнях додаткову дію
Взагалі старовинні повір’я, прикмети, афоризми, будучи продуктом народної творчості, трималися міцно, переходячи від покоління до покоління. Відповідаючи загальному стану культури населення, вони нерідко стояли на перешкоді культурного прогресу. Це відчувалося особливо тоді, коли хлібороби дотримувалися консервативних традицій господарювання предків. Існувало, наприклад, повір’я, що горох слід сіяти на ущербі місяця, овес – при повному місяці та в останній його чверті, просо теж в останній чверті, гречку – лише на півповні тощо. (В.Ф. Горленко та ін.)[2]
Пояснити лексичне значення слів: афоризми, прогрес, консервативний.
Афоризм , короткий вислів, що виражає важливу думку.
Прогрес, 1. Поступальний розвиток по висхідній лінії; перехід від нижчого стану (суспільний прогрес); 2. Розм. Розвиток чого-небудь у бік поліпшення; будь-яка позитивна зміна.
Консервативний, який обстоює, захищає традиційне, вивірене часом.[3]
Завдання № 2. Записати під диктовку вчителя речення, замінивши дієприслівники дієсловами. Які речення виразніше? Пояснити, чому дієприслівники мають таку назву.
Одне з випробувань козаків було подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору по Дніпру. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла і вуздечки мав проскакати по степу і благополучно вернутися. (за В. Балушок.)[3]
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Завдання № 2. Записати під диктовку вчителя речення, замінивши дієприслівники дієсловами. Які речення виразніше? Пояснити, чому дієприслівники мають таку назву.
Одне з випробувань козаків було подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору по Дніпру. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла і вуздечки мав проскакати по степу і благополучно вернутися. (за В. Балушок.)3]
ІV. Опрацювання нового матеріалу
Складання схеми
Дієприслівник
|
Відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
|
Від дієслова
|
Від прислівника
|
Перехідні й неперехідні
|
Вид доконаний і недоконаний
|
Час минулий, теперішній
|
Не змінюється
|
В реченні є обставиною
|
Завдання № 3.
Записати під диктовку вчителя речення; виписати з них дієприслівники і визначити їх ознаки відповідно до схеми
1. На Новий Рік “посівальники” обсипають святі образи зерном, примовляючи: “Щоб уродило краще, як торік”. 2. Розпитуючи старих людей про дні оранки, можна почути різні цікаві оповідання. 3. Збираючись їхати в поле сіяти, селяни одягали на себе сорочки, в яких вони причащалися під час останнього говіння в церкві. 4. Чинивши таким чином, вони сподівалися, що не буде бур’яну і будяків поміж хлібом.[4]
Завдання № 4. Добрати до дієслів дієприслівники, які б допомогли краще уявити дію, виражену дієсловом.
Зразок: читати – думаючи, нахилившись, зосередившись, звертаючи увагу…
Робити, сміятися, бігти, відповідати, стояти.
V. Підсумок уроку
Питання:
Яка частина мови називається дієприслівником?
Яку функцію виконують дієприслівники у реченні?
VI. Домашнє завдання
Вивчити теоретичний матеріал.
Знайти або придумати загадки про речі, які пов’язані з хліборобством (плуг, хліб, зерно, земля тощо), з дієприслівниками, записати їх до своїх зошитів.
Загадки (матеріал для вчителя):
Пройшовши полем з краю в край, порізав чорний коровай. (Плуг)
Колосившись, ріс я в полі.
Та зрадів подальшій долі:
Найсмачніший я для всіх
Буду з віку і повік. (Хліб)
Спавши взимку у землі,
Літом встала на ниві.
В міху одпочивала,
В млині танцювала –
Людей годувала. (Пшениця)
Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівнику.
Урок № 2
Тема. Дієприслівниковий зворот. Кома при дієприслівниковому звороті й одиничні дієприслівники.
Мета: повторити знання про дієприслівник, що були придбані на попередньому уроці; повторити правила вживання коми при дієприслівниковому звороті й при одиничному дієприслівнику; розвивати вміння і навички знаходити дієприслівникові звороти в реченнях, вірно вживати дієприслівники в писемному і усному мовленні; виховувати пошану до хлібу.
Використана література:
Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 7 кл. – 3-тє вид. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.
Скуратівський В. Т. Дідух: Свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання
Прочитати загадки про речі, які пов’язані з хліборобством, прочитати дієприслівники, що зустрічаються в загадках.
Під час того, як учні читають свої загадки, один з учнів на дошці записує таблицю “морфологічні ознаки дієприслівника”
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь
Завдання № 1. Відредагувати речення
1. Дивлячись на погодні умови, селяни йшли працювати в поле чи робили щось інше по господарству. (Залежно від погодних умов…)
2. Не дивлячись на несприятливі погодні умови, експедиція продовжувала свій шлях. (Незважаючи на… )
3. Привернувши мою увагу, книга виявилася дуже цікавою.
4. Переходячи перехрестя, дівчинку зачепив якийсь велосипедист.
5. Повертаючись з важкої праці, у селян всеодно був веселий настрій.
Висновок:
Дієприслівники слід вживати влучно, правильно, і лише тоді, коли в реченні до одного і того ж діяча відносяться щонайменше 2-і дії. У такому разі дієприслівник позначає менш важливу, другорядну дію.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Завдання № 2. З поданими парами дієслів скласти речення, утворюючи від одного з них дієприслівник.
Говорити, хвилюватись; писати, думати; заслухати, обговорити; знайти, довести.
Завдання № 3. Під диктовку вчителя записати текст, дати йому назву, пояснити правопис орфограм, які зустрічаються у ньому; виписати з нього дієприслівники і визначити їх ознаки
Обмолотивши сніпки з одного боку, їх перевертають і, розпрямивши колосся, повторюють процес з іншого. Вимоловши зерно, сніпки, які в народі називають околотом, складають осторонь. Впоравшись з молотьбою, приступали до вибирання кулів. При цьому околотини розв’язували і ще раз промолочували, вибиваючи з них залишені всередині зерна. Натомість стебла з колосками брали голіруч і витрушували: коротші і здеформовані при цьому випадали – так звана солома, - а довгі складали окремо, зв’язуючи їх у кулі, себто великі снопи. З них і крутили кулики для покриття дахів.[2]
Пояснити лексичне значення слів, виходячи з даного тексту: околот, кулі, солома, снопи, кулики.
ІV. Опрацювання нового матеріалу
Завдання № 3. Проаналізуйте розділові знаки, які вживаються в реченнях із дієприслівниками. Пригадайте, що таке дієприкметниковий зворот і коли його виділяють комами
Обряд “Віяння”
Завершаючи процес обмолоту колосся, щоб позбавити зерна найдрібніших частинок (стоколос, полова, остюки тощо), робили віяння. При великій кількості зерна використовували саморобні млинки чи віялки. Якщо їх не було, “перепускали зерно на вітер” або “жменювали”. Найпоширенішим був перший спосіб. Дочекавшись вітряного дня і віднайшовши зручну – з рівним протягом – місцину, посудину із зерном піднімали над головою і повільно струшували. Струмінь вітру відганяв легкі домішки геть, а дорідні зерна падали долі.[2]
V. Підсумок уроку
Що таке дієприслівниковий зворот?
Як виділяються в реченні дієприслівникові звороти й одиничні дієприслівники?
VI. Домашнє завдання
Вивчити теоретичний матеріал [1].
Записати з розповіді своїх батьків, як готувати хліб. Записуючи рецепт, використати дієприслівникові звороти.
Практичне заняття за темою “Дієприслівник”.
Урок № 3
Тема. Практичне заняття за темою “Дієприслівник”
Мета: закріпити знання про дієприслівник та розділові знаки в реченнях з дієприслівниковими зворотами й одиничними дієприслівниками; розвивати увагу і зв’язне мовлення; виховувати повагу до рідної культури.
Використана література:
Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 7 кл. – 3-тє вид. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф. нарис / Худож. – оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків: Фоліо, 2004. – 508 с.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання
Біля дошки: перший учень записує приклади до таблиці “граматичні ознаки дієприкметника”; другий учень записує приклади до таблиці “граматичні ознаки дієприслівника”.
Всі інші читають ті рецепти готування хліба, які записали з розповідей батьків.
ІІ. Тренувальні вправи
Завдання № 1. Перебудуйте речення так, щоб у них були дієприслівникові звороти
1. Українська національна культура пройшла складний шлях і увібрала в себе найкращі надбання минулого.
2. Коли дивишся на українську хату, здається вона є найунікальнішим, неповторним будинком з усіх існуючих.
3. Коли розписували хату, то використовували фарбу переважно рослинного походження.
Завдання № 2. Перекласти російський текст українською мовою, розставити розділові знаки. Підкреслити дієприслівникові звороти. (Російський текст без розділових знаків заздалегідь записати на дошці)
Используя краску растительного происхождения, растительный сок часто смешивали с перетёртой белой или красной глиной, толчёными углями, или просто соединяли разные глины. Добавляя в краску яичный желток или молоко, делали её более прочной.
Расписывая свой дом разноцветными изображениями, верили, что орнаменты могут привлечь внимание «нечистой силы», которая не будет трогать людей.
Переклад:
Використовуючи фарбу рослинного походження, рослинний сік часто змішували з перетертою білою або червоною глиною, товченими вуглинами, або просто поєднували різні глини. Додаючи до фарби яєчний жовток чи молоко, робили її більш тривкішою.
Розписуючи свою хату різнобарвними зображеннями, вірили, що орнаменти можуть привернути увагу лихої сили, яка не чіпатиме людей.
Завдання № 3. Зробити синтаксичний розбір першого і другого речення.
ІІІ. Підсумок уроку
Блиц-турнир: учні одного ряду задають питання за темою “Дієприслівник”, учні іншого ряду відповідають на дані питання.
ІV. Домашнє завдання
Написати доповідь на тему “Українська хата”, дібравши відповідні ілюстрації.
Матеріал для вчителя:
Доповідь одного з учнів
Сучасні українці є однією з гілок історичного слов’янства. Вперше про слов’ян згадують римські автори І – ІІ ст. до н. е.
А от початком виникнення нової етнокультури та соціально-економічної спільноти, в якій провідне місце посіли слов’яни є кінець ІV – V ст. Саме з цими століттями і пов’язані спогади про українське житло.
Згідно з відомостями найстаріших письменників про слов’ян будинки – це були халупи з хворосту обмащені глиною. Але в скупих відомостях Київського літопису про слов’янські хати говориться як про “будови рублені”. Однак, ще значно пізніше, за козацьких часів, сільські будинки на Україні ставили здебільшого з ліски та обмащували їх глиною. Це були так звані тимчасові будівлі. Але будівництво того періоду мало ще і постійне житло – українську хату.
В Україні хати були незвичайні. Чисті, біленькі, вибілені, розмальовані кольоровою глиною, оздоблені всередині вишиванками, уквітчані пахучими травами.
В інтер’єрі хати, в усій організації внутрішнього її простору відбиваються багаточисленні українські народні традиції, символи, життєві правила, звичаї та обряди.
Хати були різними за розмірами, та, переважно, мали солом’яну стріху.
Українська хата – оригінальний витвір народу, самобутнє явище в історії архітектури. До житлового приміщення – добудовувались стіни з коморою або й друга хата через стіну. Фасад завжди мав видовжену форму стін і високий дах. При будівництві народні майстри завжди тяжіли до симетрії, до певних ритмів і пропорцій. Велике значення мали світло-тіньові властивості.
На просторі території будують хати з дерну, з землі, з глини змішаної з соломою, з соломи, очерету, лози чи хворосту, обмазуючи глиною, з дерев’яних брусів у зруб, з цегли.
Зруб хати в лісових і гірських районах – відкритий. У лісостеповій та степовій смузі хати завжди побілені як зовні, так і всередині.
Серед зелені садів вони виділяються білими кольорами стін, а червоні й жовтогарячі плями (ободки вікон, дверей, призьб) надають їм веселого, теплого вигляду.
В Україні було чимало теслярів, які майстерно споруджували різні будівлі. Дерев’яну будівлю майстрували два – три фахівці.
У інтер’єрі української хати простежується кілька зон:
Побутова зона.
Робоча зона.
Обрядова зона.
Культова зона.
Відповідно до цього розміщувались основні меблі та предмети.
У робочій зоні розміщувалась піч. Вона завжди розміщувалась у куті біля дверей. Піч має припічок, комин. Також у цій зоні були мисник або, як його ще називають, полиця для посуду, та кочерги для печі.
В обрядовій зоні – стіл у покуті, ікони, лави під стінами та ослони.
Перед образами вішали лампадку, а самі образи обкладали якомога старанно засушеними квітами: чорнобривцями, васильками, барвінком, квітами чи плодами маку тощо. Над образами вішали вишивані рушники.
В побутовій зоні знаходились піл або ліжко, скриня.
Над ліжком чи полом підвішували на шнурках, прикріплених до стелі, жердку, на неї вішали одежу.
Скриня була досить велика, дерев’яна, з замком. Вона служила виключно дівчатам та жінкам для переховування їхнього майна.
До числа побутових приналежностей хати належить також і пристосування для освітлення. Найпоширеніший спосіб освітлення – лучина, каганець.
В обладнанні хати чітко видно три яруси, у формуванні яких важливу роль відіграли зв’язки обжитого простору з навколишнім світом.
Для нижнього ярусу – зв’язок з матінкою землею, для верхнього ярусу – з небом, а середній ярус – це людський світ.
До нижнього ярусу належать нижня частина стіни з лавами та підпіччя, межа світу надземного і підземного.
Верхній ярус і стеля – це свого роду небо, а сволок – своєрідний охоронець будинку та межа, яку не сміють переступити лихі сили.
Середній ярус – це стіни, двері, вікна, простінки – проміжок між ідеалізованим світом і світом підземним. Вікна, двері – з’єднувач людини зі світом, що оточує її.
Так наші пращури розуміли і будували свої хати.
З плином часу змінилися хати на будинки. Але головне, щоб не втратився зв’язок з минулим, коли оздобленню житла приділялася надзвичайна увага.
Підготовка до переказу “Настінний розпис”. Написання переказу.
Урок № 4 - 5
Тема. Підготовка до переказу “Настінний розпис”. Написання переказу.
Мета:
Обладнання: репродукції і фотографії з зображеннями українських хат, кімнат тощо.
Використана література: Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 7 кл. – 3-тє вид. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.
Глазова О.П., Косян Т.В. Навчальні перекази з української мови: 5 – 9 класи / О.П. Глазова, Т.В. Косян. – Абрис, 2000. – 224 с.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання
Читання доповідей про українську хату та розглядання репродукцій і фотографій, що підібрали до своїх доповідей учні.
ІІ. Читання тексту переказу
Настінний розпис
Хата в Україні трималася на майстринях-жінках. Як усяка пташка дбає про своє гніздо, так і жінка клопочеться прикрасою житла.
Розпис хатніх стін потребував від жінок зосередженості та терплячості.
Малюнки створювалися без попередніх ескізів, без розподілу на етапи. Найчастіше розписи просто поновлювалися. Це робили двічі на рік, навесні та восени.
Фарби були переважно рослинного походження: сік вишні, шовковиці, ягід бузини, пелюсток соняшника, а також відвар цибулиння, сажа. Рослинний сік часто змішували з перетертою білою або червоною глиною, товченими вуглинами, або просто поєднували різні глини. Як в’яжучу речовину до саморобних барвників додавали яєчний жовток чи молоко. Фарба з таким додатком була тривкішою.
Пензлі робили з кошачої шерсті. Фарбу наносили й пір’ям, колосками, кукурудзяними качанами, штампами з картоплин. Для зображення геометричних фігур та ліній використовували посуд, шнурки.
Розпис починався з печі, потім малюнок переходив на стіни, продовжувався над і між вікнами, по кутках. Траплялося, що глуху стіну над ліжком розписували під килим.
На печі зображували птахів. Це були павичі, грифони, фазани. На стінах переважно малювали вазон з деревцем, що проростає з нього, так зване дерево життя, що символізувало світобудову. Таке зображення має назву “вазон”.
“Вазон” з елементами виноградного листя та кетягом символізував добробут сім’ї. Такий “вазон” поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народів Європи.
У настінному розписі помітні запозичення з інших видів народного мистецтва. Його елементи та мотиви надзвичайно подібні до орнаментів вишивки, різьбярства, килимарства.
Українки завжди вміли прегарно ткати й вишивати та всьому в хазяйстві давати лад. Вони могли не тільки тримати житло у зразковій чистоті, а й належним чином прикрашати його. Хата завжди мала чепурний та веселий вигляд. “У веселій хаті живуть веселі люди”, - стверджує народне прислів’я. (За О.Ковальчуком.) (263 сл.)
ІІІ. Завдання.
Пояснити значення слів: ескіз (попередній начерк), елемент (складова частина), орнамент, мотив (частина орнаменту, що повторюється).
Дібрати синоніми до слів: тривкий, чепурний, прикрашати, дбати.
Пояснити написання слів: прикраса, в’яжучий, двічі, в основному, різьбярство.
Скласти план стислого переказу (орієнтовний:
1. Хата трималася на жінках-майстринях.
2. З чого виготовляли фарби?
3. Чим наносили фарби?
4. Де робилися розписи?
5. Що зображували на стінах?
6. Що вміли українки?
5. Написати стислий переказ.
[2]
Дієприслівники доконаного й недоконаного видів, їх творення.
Урок № 6
Тема. Дієприслівники доконаного й недоконаного видів, їх творення.
Мета: завдяки спостереженням виділити способи творення дієприслівників різних видів; розвивати вміння й навички утворювати дієприслівники доконаного й недоконаного видів
Обладнання: таблиці
Використана література:
Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 7 кл. – 3-тє вид. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф. нарис / Худож. – оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків: Фоліо, 2004. – 508 с.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання
Завдання № 1.
Один з учнів на дошці записує приклади до таблиці, що була накреслена вчителем перед уроком, “Дієприкметник”.
|
Другий учень записує приклади до таблиці “Дієприслівник”
|
ДІЄПРИКМЕТНИК
як особлива форма дієслова вказує на …, відповідає на питання :…
|
Від прикметника
|
Від дієслова
|
рід
|
число
|
відмінок
|
час
|
стан
|
Вид
|
Жіночий середній чоловічий
|
Однина множина
|
|
Теперішній минулий
|
Активний пасивний
|
Доконаний недоконаний
|
Дієприслівник
|
Відповідає на питання:
|
Від дієслова
|
Від прислівника
|
Перехідні й неперехідні
|
Вид доконаний і недоконаний
|
Час минулий, теперішній
|
Не змінюється
|
В реченні є обставиною
|
Всі інші працюють у зошитах
Завдання № 2. Вибірковий диктант (мета: повторити правопис не з дієприкметниками): записати під диктовку вчителя в два стовпчика : в перший - не разом з дієприкметниками, в другий – не окремо з дієприкметниками.
Матеріал диктанту для вчителя:
Разом
|
Окремо
|
Незакінчена робота, нез’ясовані питання, нержавіюча сталь, неспростовані факти.
|
Площа, не засаджена квітами; робота ще не доведена до кінця; не зорані плугом поля; вівці не лічені; талант не позичений, а власний.
|
Після пояснення і перевірки правопису не з дієприкметниками, перевіряємо як учні біля дошки заповнили таблиці.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь
Пригадати дієвідміни дієслів, та як правильно визначити дієвідміни.
Завдання № 3. Визначити дієвідміни записаних на дошці дієслів, поставивши їх в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?); утворити від них дієприслівники, замінивши –ть на –чи.
Приклад: боротися – борються – борючись.
Несу –
Гуркоче –
Висвистувати –
Бачити –
Блукати –
Висновок:
Дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?) творяться від теперішнього часу дієслів за допомогою суфіксів –учи, -ючи (для І-ї дієвідміни) і –ачи, -ячи (для ІІ-ї дієвідміни).
Для того, щоб правильно написати суфікс дієприслівника необхідно дієслово, від якого утворюється даний дієприслівник, поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і –ть замінити на –чи.
У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и; у кінці дієприкметників у Н. від. множини – і.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Завдання № 4.
Записати під диктовку вчителя речення; зробити їх синтаксичний розбір; пояснити правопис дієприслівника і дієприкметника
1. Чайка скиглить, літаючи (що роблячи?), мов за дітьми плаче.
2. Спочатку робитимемо маленькі літаючі (які?) моделі аеропланів.
Завдання № 5.
Скласти два речення зі словами співаючи і співаючі
Матеріал для вчителя: 1. Діти йшли співаючи. 2. Пташки, співаючі навесні, завжди звеселяють настрій.
Завдання № 6. Від запропонованих дієслів доконаного виду утворити дієприслівники.
Приклад: зробив – зробивши.
Сказав –
Приніс –
Переміг –
Запропонував –
Висновок: Дієприслівники доконаного виду творяться від минулого часу дієслів доконаного виду (що зробив?) за допомогою суфікса –ши (що зробивши?).
Завдання № 7. Записати під диктовку вчителя текст, зробити синтаксичний розбір речень у даному тексті, пояснити розділові знаки, визначити вид дієприслівника, що зустрічається у тексті
Калина – це символ рідної землі, батьківської хати. У розлуці з цими неоціненними вартостями ми тужимо, згадуючи саме калину.
Калина – це той символ, що і пам’ять людську береже, нагадуючи про милі краї, символ безсмертя.
ІV. Опрацювання нового матеріалу
Завдання № 7. Записати під диктовку вчителя текст, зробити синтаксичний розбір речень у даному тексті, пояснити розділові знаки, визначити вид дієприслівника, що зустрічається у тексті
Калина – це символ рідної землі, батьківської хати. У розлуці з цими неоціненними вартостями ми тужимо, згадуючи саме калину.
Калина – це той символ, що і пам’ять людську береже, нагадуючи про милі краї, символ безсмертя.[2]
V. Підсумок уроку
Питання:
Як утворюються дієприслівники доконаного виду?
Як утворюються дієприслівники недоконаного виду?
VI. Домашнє завдання
Вивчити теоретичний матеріал.
Вправа за підручником [1].
Написання дієприслівників (суфікс –и в дієприслівниках; не з дієприслівниками).
Урок № 7
Тема. Написання дієприслівників.
Мета: закріпити знання про дієприслівники, їх граматичні ознаки і правопис, повторити знання про правопис не з дієсловами, підготувати учнів до контрольної роботи; виховувати в учнів уваги.
Обладнання: таблиця “Не з різними частями мови”.
Використана література:
Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 7 кл. – 3-тє вид. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.
Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – 4-е вид. – К.: Освіта, 2000. – 254 с.
Мельничайло В.Я. Українська мова. Довідник для учнів та абітурієнтів: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 368 с.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання
Перевірити вправу, що була задана додому.
Питання:
Що означає дієприслівник?
Яким членом речення виступає дієприслівник?
Як утворюються дієприслівники недоконаного виду? Навести приклади.
Як утворюються дієприслівники доконаного виду? Навести приклади.
Завдання № 1. Записати під диктовку вчителя дієприслівники, розібрати їх за будовою, визначити їх вид (завдання виконується учнями на дошці і в зошитах)
1. уміючи, питаючи, піднімаючись, переказуючи, зустрівшись;
2. побачивши, бажаючи, відкидаючи, почувши, пізнавши;
3. пишучи, сидячи, згадавши, почепивши, віддзеркалюючи;
4. кажучи, пливучи, несучи, володіючи, трясучись;
5. бігаючи, сміючись, дочитавши, зайнявши, радіючи.
Завдання № 2. Від дієслів утворити дієприслівники, визначити їх вид
Дієслова
|
Матеріал для вчителя
|
Ламати-
Керувати-
Тримати
Побачити-
Посміхатися-
Пригнати-
Залити-
Запросити-
|
Ламаючи
Керуючи
Тримаючи
Побачивши
Посміхаючись
Пригнавши
Заливши
Запросивши
|
Завдання № 3 Записати під диктовку вчителя речення, зробити їх синтаксичний розбір, пояснити розділові знаки
1. Дніпро тече повільно, величаво, розливаючись безліччю рукавів (О. Гончар).
2. Темна ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією (О.Гончар).
3. Птахи, вириваючись у сизі присмерки степу, не могли залітати дуже далеко і високо (Г.Тютюник).
4. Сонце, зупинившись у зеніті, палить землю вогняними проміннями (М.Хвильовий).[2]
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь
Повторити правопис не з різними частями мови. Розглянути таблицю “Не з різними частями мови”
Словниковий диктант
Не читати, невгавати, недойти,ненавидіти, не розуміти, недалекий (близький), невеликий (малий), неоцінений товар, не оцінений товарознавцем товар, не дозволяє.
Правило:
Не з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловами, - окремо:
Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без не не вживаються: нехтуючи, недочуваючи. [3]
ІІІ. Опрацювання нового матеріалу
Завдання № 4. Записати під диктовку вчителя прислів’я й приказки, пояснити їх значення; пояснити правопис не зі словами в даних реченнях та розділові знаки.
Не розбивши яєць, не зробиш яєчню. Не спитавши броду, не лізь у воду. Недоглядівши оком, заплатиш боком. Не задавши питання, не почуєш брехні. Ніхто наперед не знає, що його в житті чекає. На необроблених нивах виростає шкідливий бур’ян. Не ризикуючи, не виграєш. (Народна творчість).
ІV. Підсумок уроку
Питання:
Як пишуться дієприслівники з не?
Що означає дієприслівник?
Яким членом речення виступає дієприслівник?
Як утворюються дієприслівники недоконаного виду? Навести приклади.
Як утворюються дієприслівники доконаного виду? Навести приклади.
V. Домашнє завдання
Вивчити теоретичний матеріал.
Повторити все про дієприслівник.
Вправа за підручником (на морфологічний розбір дієприслівників) [1].
|