Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

ВИСНОВКИ
Результати дослідження дають підстави для таких висновків.

1. Критичний аналіз історіографії проблеми та її джерельної бази дозволяє стверджувати, що науково-педагогічна й суспільно-культурна діяльність Я. Грицковяна залишається на сьогодні недостатньо вивченою. У ході дослідження було з’ясовано, що переважна більшість праць про Я. Грицковяна мала інформативний, публіцистичний, літературознавчий характер. Науково-педагогічний доробок та громадська діяльність педагога опосередковано розглядалися сучасними науковцями в контексті розвитку українсько-польських культурних взаємин і вивчення окремих етапів розвитку освітньої системи Польщі та шкільництва нацменшин.

У результаті аналізу фактів становлення та розвитку українського шкільництва у Польщі як системи виявлено значну кількість прикладів організаційно-педагогічного досвіду; за їхньою допомогою висвітлено концептуальні ідеї, дидактико-методичні підходи численних представників українського шкільництва у Польщі; обґрунтовано взаємозв’язок освітніх ланок, що реалізують навчально-виховний процес в українських шкільних осередках.

2. У ході роботи з’ясовано, що становлення і розвиток українського шкільництва в Польщі у ХХ – на початку ХХІ ст. залежали від: європейських та національних суспільно-політичних трансформацій (входження українських земель Галичини, Холмщини і Підляшшя до складу Другої Речі Посполитої (1921); проведення акції «Вісла» та наступна депортація українців на північно-західні землі Польщі (1947); «березневі події» в Польщі (1968); створення Третьої Речі Посполитої (1989); входження Польської республіки до Євросоюзу (2004)); освітніх реформ Польської республіки (1919 – обов’язкове безкоштовне семирічне навчання; 1932 – впровадження триступеневої системи початкових шкіл; 1945 – поширення «соціалістичної» освітньої моделі, 1948 – зміна триступеневої структури шкільної освіти на двоступеневу; 1961 – впровадження восьмирічної загальноосвітньої школи, створення профільних класів у ліцеях; 1973 – впровадження десятирічної загальноосвітньої школи; 1980 – відмова від десятирічної системи навчання та повернення до попередньої; 1999 – перехід до триступеневої моделі освіти); нормативно-правової бази щодо визнання/невизнання прав нацменшин (Постанова Міністерства освіти Польщі «Про введення української мови в польських школах» (1952); Розпорядження Міністерства освіти Польщі «Про утворення пунктів навчання української мови» (1956); Постанова Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії «Про морально-політичну єдність польського народу» (1976); Розпорядження Міністерства освіти Польщі «Про регулювання співвідношення кількості годин у школах з українською мовою навчання» (1991); Розпорядження міністра освіти «Про організацію освіти, яка уможливить підтримання почуття національної, етнічної та мовної ідентичності учнів, які належать до національних меншин» (1992); закріплення прав нацменшин у Конституції Польщі (1997 р.); Ухвала Міністерства освіти «Про умови і способи реалізації школами завдань, що стосуються національних меншин та етнічних груп» (2002)).

Унаслідок реформи освіти в Польщі (1999) був заснований Комплекс шкіл з українською мовою навчання у Перемишлі, Білому Борі, Ґурові Ілавецькому, Лігниці, що охоплює такі рівні освіти, як початкова школа, гімназія, загальноосвітній ліцей. З’ясовано, що пріоритетними напрямами діяльності вищезгаданих Комплексів шкіл є: збереження національної самобутності, культурних традицій українського народу; забезпечення освітніх й інформаційних потреб молодого покоління, застосування нових підходів до навчання, які сприяють розвиткові самостійності, успішності, передбачають співробітництво та соціокультурну адаптацію у польськомовному освітньому просторі. Важливу роль у процесі національної ідентифікації молодого покоління зарубіжних українців відіграє вивчення національної історії, народних звичаїв, культурних традицій українського народу. Для вищезгаданих комплексів характерними є: організація літніх таборів для дітей з українських родин, проведення різноманітних позакласних заходів, тематичних зустрічей, що є органічним продовженням національно-патріотичного виховного процесу в позаурочний час.

3. Встановлено, що на формування особистості Я. Грицковяна як педагога, культурно-просвітницького і громадського діяча значний вплив мали: зовнішні фактори (суспільно-політичні, культурно-освітні трансформації, що відбулися у Польщі у 40 – 60-х рр. ХХ ст., соціальне середовище, навчання в Краківському університеті, соціокультурні чинники, зокрема співпраця з О. Васильків, С. Грабовським, Р. Дроздом, В. Козаком, О. Колянчуком, Р. Лужним, П. Олешком, М. Труханом, М. Якубцем) та внутрішні чинники (родинне, національне, моральне виховання, активна співпраця з представниками української діаспори в Польщі, формування власних поглядів на рідномовне навчання й виховання школярів у полікультурному середовищі).

4. На основі аналізу наукового доробку та життєвого шляху Я. Грицковяна нами було виділено кілька етапів його організаційно-педагогічної та суспільно-культурної діяльності, а також напрямів наукової роботи: перший етап (1947 – 1960) – формування і розвиток гуманістичних цінностей, започатковані під час навчання педагога в педагогічному ліцеї у м. Битув, у Краківському університеті; другий етап (1961 – 1989) – науково-педагогічна діяльність Я. Грицковяна, що характеризується активною освітньою працею на посаді методиста української мови у школі м. Кошалін, керівника курсів Кошалінського інституту вдосконалення кваліфікації вчителів, публікація численних статей з нагальних проблем українського шкільництва в Польщі; третій етап (1990 – 2010) – організаційна діяльність з відродження українських культурно-освітніх осередків у Польщі, характерною ознакою якої було заснування Українського вчительського товариства.

Проведене дослідження дало змогу також виокремити кілька напрямів у науковій діяльності Я. Грицковяна: педагогічний – найбільш репрезентативний, що характеризується цілою низкою науково-дослідницьких та навчально-методичних праць про розвиток українського шкільництва в Польщі та методику навчання української мови у школах нацменшини; літературознавчий напрям полягає у дослідженні українсько-польських літературних відносин, франкознавчих та шевченкознавчих студій, критичному аналізі творів представників української нацменшини; бібліографічний – в укладанні й виданні польської україніки; публіцистичний – характеризується публікацією низки статей про суспільні, освітні, літературні події з метою збудження громадської думки як української спільноти, так і корінних поляків; художньо-критичний – виражається у написанні власних оригінальних творів, які володіють виховним потенціалом.

5. З’ясовано, що головними засадами, покладеними в основу побудови педагогічної концепції рідномовного навчання і виховання Я. Грицковяна були: роль рідної мови як головного чинника у процесі консолідації української національної меншини в інонаціональному середовищі; значущість шкільництва у процесі збереження історичної пам’яті та національної ідентичності; концепти «свого/рідного» – «чужого/інакшого», що знайшли відображення у подоланні стереотипів на рівні трансцендентних вартостей і національних традицій стосовно природо- та культуровідповідності.

У структурі його педагогічної концепції виділено змістовий, цільовий та результативний компоненти. Виявлено, що змістовий компонент є ефективним у поєднанні з цільовим і результативним. Цільовий компонент стимулює досягнення мети як з боку вчителя, так і учня, результативний – включає безпосередній аналіз навчального матеріалу, обґрунтування підсумків на рівні мотиваційної діяльності з метою формування поняттєво-образного мислення. Названі компоненти слід диференціювати, оскільки вони охоплюють особистісно зорієнтовані якості. Виокремлені компоненти мають розвивальну властивість і сприяють гармонійному розвитку школяра.

6. Результатами дослідження доведено актуальність основних положень педагогічної концепції Я. Грицковяна, аргументовано їх співзвучність з головними засадами сучасної національної системи освіти, особливо у питаннях вироблення дієвих механізмів культурно-освітнього співробітництва між Україною та діаспорою. З-поміж пріоритетних напрямів впровадження педагогічного досвіду Я. Грицковяна в освітню практику нами виокремлено такі: врахування дидактичних принципів, методів та підходів, розроблених педагогом, у процесі викладання української мови в школах зарубіжжя; орієнтація на використання на уроках рідної мови краєзнавчого й народознавчного матеріалу; надання важливого значення національно-патріотичному вихованню засобами української художньої літератури; організація позакласної виховної роботи, спрямованої на подолання міжетнічних конфліктів та сприяння міжнаціональному спілкуванню. Можемо констатувати, що педагогічна концепція Я. Грицковяна придатна для використання і в школах національних меншин України. Побудовані з урахуванням психологічних і вікових особливостей учнів підручники Я. Грицковяна сприятимуть інтеграції нацменшин в українське суспільство, враховуючи їхню національну самобутність.

Дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми, пов’язаної з висвітленням контекстуального розвитку українського шкільництва у Польщі з проекцією на багатогранну діяльність Я. Грицковяна як педагога. Подальшого вивчення потребує дослідження можливості інтеграції його педагогічного доробку в навчальний процес вищої школи, особливо в аспекті викладання методики навчання української мови в школах національних меншин України.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії

1. 
   Шагала Л. Педагогічний доробок Ярослава Грицковяна : контекст українського шкільництва у Польщі / Леся Шагала, Микола Зимомря. – Дрогобич : Посвіт, 2014. – 216 с.
   

Статті у фахових виданнях

2. 
   Шагала Л. Адаптація іноземних студентів до навчання в українських ВНЗ в контексті європейського простору вищої освіти / Ігор Добрянський, Ольга Наумець, Леся Шагала // Молодь і ринок. – 2013. – № 5 (100). – С. 7 – 12.
   
3. 
   Шагала Л. Концепція педагогічних засад Ярослава Грицковяна на тлі українського шкільництва (1956 – 2006) / Леся Шагала // Молодь і ринок. – 2014. – № 1 (108). – С. 75 – 79.
   
4. 
   Шагала Л. Становлення ліцею в Лігниці : контекст розвитку українського шкільництва у Польщі / Леся Шагала // Молодь і ринок. – 2014. – № 9 (116). – С. 115 – 120.
   
5. 
   Шагала Л. Взаємодія закладів українського шкільництва та громадських організацій у процесі збереження національної ідентичності в полікультурному середовищі / Леся Шагала // Молодь і ринок. – 2015. – № 8 (128). – С. 97 – 102.
   
6. 
   Шагала Л. Роль Ярослава Грицковяна у розбудові українського шкільництва у Польщі / Леся Шагала // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2015. – Вип. 43. – С. 52 – 55.
   

Статті у зарубіжних виданнях

7. 
   Shagala L. Educational activity of Jarosław Hryckowian in the history of the Ukrainian school system in Poland / Lesia Shagala // Jak mozliwy jest dialog? – Sosnowiec : Oficyna Wydawnicza «Humanitas» 2014, – P. 356 – 362.
   
8. 
   Shagala L. Yaroslav Hrytskovian’s educational, literary and research work as a contribution to Polish and Ukrainian cultural cooperation / Lesia Shagala // Wybrane problem dydaktyki w wymiarze teoreticzno-practycznym. – Warszawa : Wydawnictwo Akademickie ZAK, 2014. – P. 136 – 142.
   

Статті в інших наукових виданнях

9. 
   Шагала Л. Вплив культурно-освітніх осередків Галичини на процес вивчення мов / Леся Шагала // Інтеркультурний контекст мови : Наукові записки ф-ту романо-герм. філології. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2008. – Вип. ІV. – С. 316 – 326.
   
10. 
    Шагала Л. Чинник рідної мови у педагогічній концепції Ярослава Грицковяна / Леся Шагала // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. – Ужгород, 2013. – Вип. 2 (30). – С. 95 – 99.
    
11. 
    Шагала Л. Роль церкви у розвитку українського шкільництва в умовах інонаціонального середовища / Леся Шагала // Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Редактори-упорядники: В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря. – Дрогобич : Посвіт, 2014. – Вип. 10. – С. 270 – 276.
    

АНОТАЦІЇ
Шагала Л. Б. Педагогічна діяльність Ярослава Грицковяна в контексті розвитку українського шкільництва в Польщі (1956 – 2010 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. – Дрoгобич, 2016.

У дисертації здійснено комплексний аналіз становлення й розвитку українського шкільництва у Польщі у ХХ – на початку ХХІ ст.; визначено особливості функціонування шкільних комплексів у Перемишлі, Білому Борі, Ґурові Ілавецькому, Лігниці; виявлено суспільно-політичні фактори й внутрішні чинники, що вплинули на становлення Я. Грицковяна як педагога, культурно-просвітницького і громадського діяча; проаналізовано педагогічну концепцію рідномовного навчання і виховання Я. Грицковяна; досліджено новаторські підходи Я. Грицковяна до здійснення навчально-виховного процесу в інонаціональному середовищі: робота у комплектних класах, поєднання навчання із позашкільною діяльністю з урахуванням іншокультурного середовища, комплексне поєднання краєзнавчого, народознавчого, літературознавчого, лексико-граматичного матеріалу на уроках української мови; визначено пріоритетні напрями впровадження педагогічного досвіду Я. Грицковяна до сучасної освітньої практики українських шкіл зарубіжжя.

Ключові слова: Я. Грицковян, педагогічна діяльність, українське шкільництво, зарубіжні українські школи, педагогічна концепція рідномовного навчання і виховання, полікультурне середовище.
Шагала Л. Б. Педагогическая деятельность Ярослава Грицковяна в контексте развития украинского школьного образования в Польше (1956 – 2010 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика, история педагогики. – Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко. – Дрoгобыч, 2016.

В диссертации осуществлен комплексный анализ становления и развития украинского образования в Польше в ХХ – начале XXI в.; определены организационные учебно-методические основы экстерриториальных центров украинского школьного образования в Польше.

В ходе работы установлено, что становление и развитие украинского школьного образования в Польше в ХХ – начало XXI в. зависело от европейских и национальных общественно-политических трансформаций, образовательных реформ Польской республики, разработки нормативно-правовой базы для признания/непризнания прав нацменьшинств.

Установлено, что изучение украинского языка в Польской республике в современных условиях происходит на всех образовательных уровнях: дошкольные учреждения, начальные школы, гимназии и общеобразовательные лицеи. В Польше функционируют пять комплексов украинских школ («Комплекс общеобразовательных школ им. Т. Шевченко в Белом Боре», «Комплекс школ им. М. Шашкевича в Перемышле», «Комплекс школ им. Леси Украинский в Бартошицах», «Комплекс школ в Гурове Иловецком»,«Комплекс школ в Лигнице»). Их приоритетными направлениями деятельности являются: сохранение национальной самобытности, культурных традиций украинского народа; обеспечение образовательных и информационных потребностей молодого поколения, применение новых подходов к обучению, которые способствуют развитию самостоятельности, успешности, предусматривают сотрудничество и социокультурную адаптацию.

В исследовании выделены внешние факторы: общественно-политические, культурно-образовательные трансформации, произошедшие в Польше в 40 – 60 гг. ХХ в., социальная среда, обучение в Краковском университете и внутренние – семейное, национальное, нравственное воспитание, активное сотрудничество с представителями украинской диаспоры в Польше), которые имели значительное влияние на формирование личности Я. Грицковяна как педагога, культурно-просветительского и общественного деятеля.

На основе анализа научного наследия и жизненного пути Я. Грицковяна нами было выделено несколько этапов его организационно-педагогической и общественно-культурной деятельности: первый этап (1947 – 1960) – формирование и развитие гуманистических ценностей; второй этап (1961 – 1989) – научно-педагогическая деятельность Я. Грицковяна; третий этап (1990 – 2010) – организационная деятельность по возрождению украинских культурно-образовательных центров в Польше. Выявлены направления в научной деятельности Я. Грицковяна: педагогический, литературоведческий, публицистический, художественно-критический.

Установлено, что главными принципами, которые составили основу построения педагогической концепции обучения и воспитания на родном языке Я. Грицковяна были: роль родного языка как главного фактора в процессе консолидации украинского национального меньшинства в инонациональной среде; значимость школ в процессе сохранения исторической памяти и национальной идентичности; концепты «свой/родной» – «чужой/иной».

Результатами исследования доказана актуальность основных положений педагогической концепции Я. Грицковяна, аргументирована их созвучность с главными принципами современной национальной системы образования, особенно в вопросах выработки действенных механизмов культурно-образовательного сотрудничества между Украиной и диаспорой. Среди приоритетных направлений внедрения педагогического опыта Я. Грицковяна в образовательную практику нами выделены: учет дидактических принципов, методов и подходов, разработанных педагогом, в процессе преподавания украинского языка в школах зарубежья; ориентация на использование на уроках родного языка краеведческого и народоведческого материалов; организация внеклассной воспитательной работы, направленной на содействие межнациональному общению.

Ключевые слова: Я. Грицковян, педагогическая деятельность, зарубежные украинские школы, педагогическая концепция обучения и воспитания на родном языке, поликультурная среда.
Shahala L. B. Yaroslav Hrytskovian’s pedagogical activity in the context of the development of Ukrainian schooling in Poland (1956 – 2010). – Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Pedagogical sciences, speciality 13.00.01 – general pedagogy and history of pedagogy. – Drohobych State Pedagogical University named after Ivan Franko, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Drohobych, 2016.

The thesis presents a complex analysis of the Ukrainian schooling formation and development the in the 20^th – at the beginning of the 21^st century in Poland; the peculiarities of the functioning of school complexes in Przemysl, Bialyi Bor, Gurove Ilavetskie, Lignytsia are defined; the social and political factors which influenced Yaroslav Hrytskovian’s formation as a pedagogue, a cultural and educational activist and a public man are outlined; Yaroslav Hrytskovian’s pedagogical conception of the native language education and upbringing is analyzed; Yaroslav Hrytskovian’s innovative approaches to the teaching process in a foreign national environment (work in group classes, combination of education with out-of-class activities by taking into account a foreign cultural environment; a complex combination of local studies, ethnic and literary studies, lexical and grammatical material at the lessons of Ukrainian) are investigated; the main issues of the implementation of Yaroslav Hrytskovian’s pedagogical experience in the modern practice of education in Ukrainian schools abroad are defined.

Key words: Yaroslav Hrytskovian, pedagogical activity, Ukrainian schooling, foreign Ukrainian schools, pedagogical conception of the native language education and upbringing, multicultural environment.

Підписано до друку 25.01.2016 р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Гарнітура «Times New Roman».

Вид. арк. 0,9. Зам. № 3. Тираж 100. Друк на ризографі.
Видавничий відділ Дрогобицького державного

педагогічного університету імені Івана Франка

82100, Дрогобич, вул. І. Франка, 24.