|
|
Скачати 2.14 Mb.
|
Механізм держави — це система нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави, створених для реалізації її завдань і функцій та наділених спеціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності. Механізм держави характеризується ознаками: — це ієрархічно підпорядкована система державних структур, якій притаманні єдині принципи організації та діяльності; єдині завдання і цілі; — первинними структурними елементами механізму є створені державою формування (органи, організації); — основним призначенням механізму держави є реалізація завдань і функцій держави; — чітка функціональна визначеність кожного з елементів структури; — одним з найважливіших завдань механізму є здійснення державної влади; — наявність певних структур, які забезпечують примусове виконання державних велінь; — наявність визначеної структури, яка має динамічний характер та залежить від змін завдань управління і етапу розвитку держави; — залежність методів і форм діяльності механізму держави від її сутності та реального впливу на суспільні відносини; — залежність механізму держави від об'єктивних шляхів розвитку суспільства та рівня досконалості економічних і політичних відносин; — важливе значення має людський фактор, який забезпечує державне управління; — забезпечення необхідними матеріально-технічними, фінансовими, організаційними засобами, що складають основу його функціональної діяльності; — покликаний гарантувати і охороняти правопорядок, права та свободи людини. Структурно механізм держави можна відобразити наступним чином: -Державні підприємства, установи, організації -Державні органи -Органи спеціального призначення -Підрозділи та колективи працівників, що створюються державою для реалізації функцій держави в економічній та соціальній сферах -Колективи службовців, що створюються для реалізації владних функцій: законодавчі, виконавчі, судові сферою діяльності є політична влада -Збройні сили,органи внутрішніх справ, служба безпеки, контрольно-наглядові органи, органи виконання кримінальних покарань, що здійснюють охоронні функції 30.Державний апарат: сутність та призначення. Апарат держави — частина механізму держави, юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави. Апарат держави (у вузькому розумінні) — власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами. Апарат держави (у широкому розумінні) — поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін. Їх функції: · організаційно-регламентуюча — розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.; • організаційно-господарська — бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.; • організаційно-ідеологічна — роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін. Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча. Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм; охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання. Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм; охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм. Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності - здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників. 31.Принципи організації і діяльності державного апарату. Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-у правлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ — грец. столоначальник). Даний термін вживають і для негативної характеристики таких проявів у діяльності державного апарату, як формалізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб. Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів. Принципи організації і діяльності державного апарату — відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів. Основні принципи організації і діяльності державного апарату, 1) пріоритет прав і свобод людини; 2) єдність і поділ влади; 3) верховенство права -- виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями; 4) законність; 5) ієрархічність — підлеглість по вертикалі; 6) організаційно-правова зв'язаність діяльності державних органів і посадових осіб; 7) поєднання виборності і призначуваності; 8) демократизм методів і стилю роботи; 9) змінюваність; 10) поєднання колегіальності та єдиноначальності; 11) гласність і урахування громадської думки; 12) професійна компетентність; 13) економічність, програмування, науковість; 14) право рівного доступу до державної служби. 32.Значення держави в політичній системі суспільства. Держава займає центральне місце у політичній системі суспільства. Таке місце держави зумовлюється тим, що тільки держава: – виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення країни через представницький вищий орган законодавчої влади; – є уособленням суверенітету народу (нації), результатом реалізації права народу на самовизначення; – здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх людей, що перебувають на її території; – покликана задовольняти загальносоціальні потреби, вирішувати загальносуспільні справи, виконувати загальносоціальні функції даного суспільства; – має у своєму розпорядженні апарат, необхідний для виконання вказаних функцій; – встановлює загальнообов'язкові для всіх суб'єктів суспільного життя правила поведінки — юридичні норми; – володіє владою суверенною, тобто верховною, самостійною і формально незалежною. Державі, як елементові політичної системи, притаманні такі ознаки: – наявність території, тобто частини земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку розповсюджуються повноваження держави і де проживає населення, усі громадяни даної – держави; – суверенітет; – державна влада; – державний апарат, як система державних органів, які здійснюють завдання і функції держави; – повноваження видавати юридичні норми. Виходячи з ознак держави як суб'єкта політичної системи суспільства необхідно зупинитися на головних, загальновизнаних формах взаємодії держави з іншими суб'єктами політичної системи. Держава за допомогою таких методів здійснення влади, як примус і переконання, керує і спрямовує діяльність інших суб'єктів політичної системи у обсязі і мірі, необхідних для виконання загальнонародних завдань. Досягається це шляхом визначення і закріплення законами, що приймаються вищими органами держави, прав і обов'язків інших суб'єктів політичної системи, всіляким сприянням з боку держави розвитку демократичних суспільних відносин, забезпечення обов'язкового дотримання всіма учасниками суспільних відносин вимог закону, інших правових актів. Держава здійснює облік і контроль за діяльністю громадських організацій, трудових колективів, передбачає відповідальність осіб за порушення законодавства. До того ж, держава, особливо демократична правова, здійснюючи політичні функції, надає можливість і заохочує об'єднання громадян, трудові колективи і окремих громадян приймати участь у справах держави, вирішувати найважливіші проблеми. Враховуючи викладене, треба визнати, що держава є своєрідним центром тяжіння всіх політичних сил і організацій, що є виразниками їх інтересів. Розглядаючи місце і роль держави у політичній системі, слід зупинитися на проблемі співвідношення держави з громадянським суспільством. Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства у більшості країн світу є такі засади: а) держава сприяє створенню громадянського суспільства і підпорядковує свою діяльність його служінню; б) вона забезпечує рівні для всіх можливості у сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості; в) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини і суспільства. Регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а виявлення влади обмежене її поділом на виконавчу і судову. Влада громадянина у державі грунтується на політичних правах і свободах, які вважаються природними і невідчужеиими. Найважливіша проблема полягає у тому, щоб зробити норми щодо цих прав і свобод максимально конкретними, а також забезпечити їх ефективним механізмом реалізації. Однією з найбільш фундаментальних проблем правової\ та політичної науки є проблема суверенітету. Його витоки сягають глибини століть. На думку більшості учених, суверенітет є однією з ознак, притаманних тільки державі, інші говорять про суверенітет, притаманний усім суб'єктам політичної системи. Отже, під державним суверенітетом розуміють політика-правову властивість державної влади, яка відображується у верховенстві її у межах території країни і незалежності у зовнішніх відносинах. Основні ознаки суверенітету зазначені у Декларації про державний суверенітет України: а) верховенство; б) самостійність; в) повнота; г) неподільність влади у межах території країни; д) незалежність; ж) рівноправність влади у зовнішніх відносинах. Існують три види суверенітету: суверенітет народу, суверенітет нації; суверенітет держави. Суверенітет народу означає, що вся влада в країні належить народові, тобто громадянам усіх національностей, які проживають на території даної кааїни і являють собою єдине джерело державної влади. Тому суверенітет держави не абсолютний, а обмежений суверенітетом народу, якому і належить право визначати економічну, політичну, правову і соціальну система країни. Сутність національного суверенітету полягає у тому, що кожна націо етнічна група має право вільно задовольняти свої національні потреби, розвивати культуру, мову, родити свій внесок у загальну скарбницю всієї культури людства. 33.Політична система суспільства та її елементи. Політична система суспільства — це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві. Це цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму даного конкретного суспільства. Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті. Розрізняють чотири основних групи елементів: політичні інститути, політичні відносини, політичні норми, політичну свідомість і політичну культуру. -Політи́чні інститу́ти — сукупність суб'єктів, які беруть участь у політичному житті суспільства (органи державного правління, законодавчі, судові органи, політичні партії, рухи, фронти тощо). -Політичні норми - основні правила і принципи, що регулюють політичні відносини між народами, націями, політичними партіями та іншими суб'єктами політики. До складу політичних норм включають норми права, норми політичних партій і громадських організацій, політичні звичаї і традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя. Політичні відносини - практичні відносини, взаємозв'язки соціальних суб'єктів, у яких виражаються їхні інтереси та здійснюється політична діяльність. Формою політичних відносин можуть бути: вибори, референдуми, мітинги, зібрання, пікети, страйки, політичні перемовини тощо. -Політична свідомість і політична культура - виступають необхідними елементами будь-якої політичної системи суспільства. Сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян. 34.Орган держави: поняття та види. Орган держави -це колективна чи індивідуальна структурна ланка апарату держави, що має нормативне закріплені владні повноваження, приймає загальнообов'язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі і примусовими засобами. Кожен орган держави створюється певним чином і характеризується наявністю особливих повноважень. Основними критеріями класифікації органів держави є наступні. I. За соціальною природою розрізняють: а) первинні органи - формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер (парламент, президент, що обираються); б) вторинні - мають похідний характер, формуються первинними і підзвітні їм (уряд). II. За способом утворення державні органи поділяють на: а) виборні - обираються населенням чи представницькими органами; б) призначувані - призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд); в) успадковані, які передаються у спадок (монарх). III. За способом прийняття рішень органи держави класифікують на: а) колегіальні - приймають рішення після обговорення шляхом голосування (парламент, уряд); б) одноособові - рішення приймає керівник і несе за нього відповідальність (президент). IV. За територіальними межами розрізняють: а) центральні - рішення поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд); б) федеральні - характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів; в) місцеві - поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації). V. За часом дії органи функціонують як: а) постійні - виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку; б) тимчасові - створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами. VI. За функціональним призначенням: а) законодавчі органи - мають представницький характер та правотворчі функції; б) виконавчі органи - здійснюють виконавчо-розпорядчі функції; в) судові органи - мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя. VII. За обсягом повноважень розрізняють: а) органи загальної компетенції - правомочні вирішувати широке коло питань (парламент, уряд); б) органи спеціальної компетенції- спеціалізуються на виконанні одного виду діяльності чи певної функції (міністерства, відомства). 35.Соціальна, правова держава: загальна характеристика. Соціальна держава визнає людину як найвищу соціальну цінність, надає соціальну допомогу індивідам, які потребують її відповідно до принципу соціальної справедливості, і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру і злагоди в суспільстві. Важливою ознакою соціальної держави є не лише врахування, а й сприяння з її боку задоволенню інтересів усіх соціальних груп і прошарків населення, зміцнення на цій основі соціальної злагоди і єдності народу. Мета соціальної держави за допомогою соціальної політики забезпечити рівність та умови політичної співучасті населення у стабілізації соціальної та економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію. Основними ознаками соціальної держави є: 1. принцип людської гідності; 2. принцип соціальної справедливості; 3. принцип автономії суспільних відносин і процесів; 4. принцип субсидіальності; 5. принцип соціального партнерства або солідарності; 6. трудові і соціальні суди, які розглядають конфлікти у відповідних сферах; 7. добре розвинене соціальне законодавство і право. Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону. Правова держава ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві, в якій юридично визнаються і рівно гарантуються усі природні права і свободи людини, реалізація яких збалансована з їх обов»язками та правами інших людей. Утвердження верховенства права можливе в результаті втілення таких вимог: - сформованість громадянського суспільства; - реальність народного суверенітету, наявність демократії; - реальність основоположних прав і свобод людини; - обмеження державної влади правом; - взаємна відповідальність держави і особи; - дієвість принципу верховенства Конституції; - чітке закріплення норм права у відповідних юридичних джерелах; - дієвість принципу поділу державної влади; - реалізація принципу справедливого суду; - додержання принципу правової законності і забезпечення правового порядку. Верховенство права і правова держава гарантують ефективність дії правової систеим. 36.Поняття та ознаки громадянського суспільства. Громадянське суспільство - це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина. Ознаками громадянського суспільства є: а) приватна власність, вільна праця, підприємництво; б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі; в) різноманітність виховання, освіти, науки, культури; г) наявність незалежної системи засобів масової інформації; ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей; д) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканності. - визнання окремої особи своїм головним суб»єктом, а її прав, свобод, честі і гідності – вищими соціальними цінностями; - самореалізація права вільних рівноправних громадян через сім»ю, церкву, різні об»єднання - задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини завдяки громадській співпраці поза безпосереднім втручанням держави; - діяльність окремих осіб та їх об»єднань у межах різних соціальних норм та принципів: моральних, релігійних, звичаєвих, правових; - виступає носієм принципу верховенства права; - забезпечує самоорганізацію населення в народ. 37.Ознаки правової держави. Правова держава — це держава, в якій панує право. Слід звернути увагу, що мова йде про панування в державі саме права, а не закону. Це обумовлено тим, що можуть бути ситуації, в яких закон, тобто акт законодавчого органу держави, не відповідає, а то й протирічить її Конституції, а тому — є протиправним. |
| План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |
Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
Предмет і методологія теорії держави та права В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук Передерій О. С., начальник кафедри державно-правових дисциплін факультету підготовки фахівців... |
| О-66 Історія держави і права зарубіжних країн Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В. кандидат юридичних наук, доцент |
5. Комунікативна слугування своєрідним «містком» між юрид і іншими суспільними науками. 6 Предмет загальної теорії права. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук |
| 1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
Історія держави і права України Теорія права та держави |
| ПРАВОВА ДЕРЖАВА в контексті новітнього українського досвіду КИЇВ... В. В. КОПЄЙЧИКОВ, доктор юридичних наук, професор М. І. КОЗЮБРА, доктор юридичних наук професор О. В. ЗАЙЧУК, доктор юридичних наук... |
МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА П. С. Пацурківський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці |