Стаття 29. Підвищення розміру пенсії за віком у разі
відстрочки часу її призначення
1. Особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до
цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого
абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила
бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку,
пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на
день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії
за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на
такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк понад 60 місяців.
{ Частина перша статті 29 в редакції Закону N 3668-VI ( 3668-17 )
від 08.07.2011 }
2. При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць
страхового стажу не здійснюється.
{ Частина друга статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
3. Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року,
після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії,
обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5
відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію,
починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
{ Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3668-VI
( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
Розділ IV
ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 30. Умови призначення пенсії по інвалідності
1. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату
працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі
каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за
наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
2. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того,
коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на
роботу чи після припинення роботи.
3. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ).
Стаття 31. Групи інвалідності
1. Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три
групи інвалідності.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який
встановлюється інвалідність, визначаються органом
медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
2. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право
в установленому законом порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи.
Стаття 32. Страховий стаж, необхідний для призначення
пенсії по інвалідності
1. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по
інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого
страхового стажу на час настання інвалідності або на день
звернення за пенсією:
для інвалідів I групи:
до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;
від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
від 54 років до досягнення особою 59 років включно -
10 років;
для інвалідів II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно -
10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно -
11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно -
13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно -
14 років.
Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по
інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці
першому частини першої статті 26 цього Закону.
{ Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3057-IV ( 3057-15 ) від 03.11.2005; в редакції Закону N 3668-VI
( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
2. Якщо інвалідність настала в період проходження строкової
військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі
незалежно від наявності страхового стажу.
Стаття 33. Розмір пенсії по інвалідності
1. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
2. Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на
призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності
такого страхового стажу:
у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;
у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;
у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;
у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;
у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;
у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.
Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після
досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону,
та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення
пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої
відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового
стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього
Закону.
{ Статтю 33 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2153-IV
( 2153-15 ) від 04.11.2004; в редакції Закону N 3668-VI
( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
{ Дія статті 33 поширюється на інвалідів, які вийшли на пенсію до
набрання чинності Законом N 2153-IV ( 2153-15 ) від 04.11.2004 }
Стаття 34. Період, на який призначається пенсія
по інвалідності
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк
встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку,
встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності
призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться
тільки за їх заявою.
{ Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
Стаття 35. Строк виплати пенсії по інвалідності в разі
зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності
1. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія
виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому
змінено групу інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою
пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено
інвалідність.
2. У разі якщо особа не з'явилася в органи медико-соціальної
експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк,
виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця,
наступного за місяцем, у якому вона мала з'явитися на повторний
огляд.
3. У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної
експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі
визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності
відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного
огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної
експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під
час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу
інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період
виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з
відновленням здоров'я або якщо він не отримував пенсії внаслідок
нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі
наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної
пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за
умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти
років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову
на загальних підставах.
Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти
територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому
законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким
призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на
зазначений огляд.
Розділ V
ПЕНСІЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА
В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 36. Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою
годувальника
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на
його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті
страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення
пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або
осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, -
незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія
у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того,
чи були вони на утриманні годувальника. { Абзац перший частини
першої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI
( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами
або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього
Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10
місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не
досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої
освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у
тому числі у період між завершенням навчання в одному із
зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального
закладу або у період між завершенням навчання за одним
освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим
за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до
закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до
досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23
років незалежно від того, навчаються вони чи ні; { Абзац другий
пункту 2 частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1543-VI ( 1543-17 ) від 23.06.2009, N 231-VII
( 231-18 ) від 14.05.2013 }
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з
батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого
годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона)
не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого
годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на
утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в
частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була
для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога
була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й
самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на
пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою
годувальника нарівні з рідними дітьми.
5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не
одержували аліментів від батьків.
6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
7. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого,
відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно
відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом
порядку.
8. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ).
|