|
|
Скачати 83.54 Kb.
|
|
ІСТОРИЧНА І ЖИТТЄВА ОСНОВА РОМАНУ ВАСИЛЯ БАРКИ „ЖОВТИЙ КНЯЗЬ” (розробка уроку) Мета уроку: на основі документальних фактів учні мають закласти у свою історичну пам’ять страшну сторінку трагедії 33-го року, осмислити її причини, осудити тоталітаризм як злочинну форму влади, здатну безкарно знищувати свій народ; перейнятися повагою до письменника Василя Барки, який першим у 1961 році написав високохудожній правдивий твір про голод. Тип уроку: історико-літературний сценарій. На дошці слова: „Жить стало лучше, жить стало веселей” Йосиф Сталин „...А онде під тином опухла дитина, голоднеє мре...” Тарас Шеченко Х І Д У Р О К У 1. Вступне слово вчителя (читає обидва вислови) Почуті вами фрази належать двом людям - антиподас, добре відомим в історії. Геніальний поет-гуманіст Шевченко правдиво показав усю трагічність життя українських селян за кріпацтва. На жаль, ці рядки виявилися пророчними й длдя нашої новітньої історії. Коли в „розквіті” соціального будівництва тиран Сталін проголосив своє цинічно-блюзнірське гасло, привид голоду вже навис над Україною. Ми не повинні оминати жодної сторінки свого минулого. А трагедії 33-го й поготів. На цей урок ви прийшли зі свічками, як на поминки. Хай же клас сьогодні стане храмом пам’яті. Запаліть свічки. Страшно навіть через75 років ступати болючими стежками пам’яті про небачений у світі голодомор, який стався на благословенній землі нашого квітучого краю. Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Пухли старі й малі, вимирали роди і села. Смерть чигала на шляхах, на полі, по хатах. Її кістлява рука, здавалося, вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси. А в новий 1933 рік уся Україна перетворилася на суцільну могилу. У світі не зафіксовано голодомору, подібного до того, який випав на долю наших дідів і бабусь.
Цей сніг, як сон, прийшов – розтане, Здимить і в хмару перейде...Весна Село лежить в тумані. Голодний рік, голодний день. Іде – не йде, повзе по мертвих, Й хвалити Бога, - хоч повзе. Весняний дух живий – не спертий До сонця зводить все живе Й воно і молиться, і плаче, Й радіє сонцю і воді. Якби він знав, якби бачив – сини ростуть на лободі. Сини нашої держави! Та знає вождь, усе він зна... У вус всміхається лукаво: В Москві весна. Його весна!
В селі весна повзе на ліктях, Повзе по мертвих і живих. В долоні сонце ловлять діти, Що дзвінко капає із стріх. І п’ють опухлими вустами Оту живицю молоду. Їм жить і жить, та над полями Знов ворон каркає біду. Забрали тих, хто із комори Пашню останню вимітав, Хто ще активним був учора – Сьогодні ворогом ставав! Голодний рік. Жорстокий світе! Дай хоч надію для живих. Весна. І сонце ловлять діти, Що дзвінко скапує із стріх. 2. Гортаючи сторінки того часу (дослідження) 1. Учень: Щодо причин виникнення голоду. Він свідомо планувався ще з літа 1932 року. Плани здачі зерна державі були більшими, ніж реальний урожай. Ось уривки з датованого 8 серпня 1932 року листа колгоспника (без прізвища) до всеукраїнського старости Григорія Петровського. Цього листа пише вірний син – колгоспник, агітатор і перших днів 1929 р., котрий головує чесно уже від 1929р., із Лебедищини... котрий боровся за покращення життя, за соціалізм, пише цього листа не одна особа, а декілька, та тільки не всі осмілюються написати правду, сказати, а собі журяться, що таке становище в колгоспах продовжуватися не може. Потрібні негайні заходи, откинути ту думку, що на селі все благополучно, немає голоду, не пухнуть люди. Справа в тому, що в колгоспі люди працювати не бажають, люди, діти, старики голодні, худоба гине, люди стали злі. Радянську владу заклинають, ніхто їй нічого не віре. Земля очутилась в бур’янах... Плани в цьому році дані більші, а врожай через загибель озимини далеко менший. Чи нормально, що плани більше, ніж валовий врожай?
Ще в жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобів. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом найближчих співробітників генсека – Кагановича, Молотова, Постишева – викачали з українських селян внутрішні фонди – продовольчий, фуражний. Насінневий. Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які викликали по одному всіх селян спеціальні бригади, які викликали по одному всіх селян, вимагали негайно відвізти на станцію мішок зерна. Відпускали тільки після того, як селянин погоджувався. Це була не хлібоздача, а розбій. Багато селян накладали на себе руки. Архівні документи і газети свідчать, що в усіх місцевостях України, крім прикордонних, були подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі, заготовлених людьми до нового врожаю. Це було карою за нібито куркульський саботаж хлібозаготівель , а фактично – акцією, свідомо спрямованою на фізичне винищення селянства. Згадує Пасічник Григорій Іванович із села Галиці, що на Чернігівщині: За весну 1933 року в нашому селі пройшли 4 хлібозаготівлі. Коли черговий раз прийшли до нас у хату, мати, щоб урятувати залишки зерна розсипала його на печі, прикрила рядном і покликала нас, трьох дітей, зверху спати. Але коли бригада увірвалася у хату, ми перелякалися, злізли з печі і заховалися, а зерно знайшли і забрали. Усюди в Україні люди голодували, а за піднятий на полі після зібраного врожаю колосок їх жорстоко карали. 3 Учениця: У відповідь на тисячи скарг голодних і обездолених вийшла постанова ЦВК і РНК СРСР про застосування розстрілу та 10-річного ув’язнення за розкладання колгоспного майна. Читаю уривки з неї : Применять в качестве судебной репрессии за хищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества высшую меру социальной защиты – расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих обстоятельствах лишением свободы на срок не ниже 10 лет с конфискацией всего имущества.
Щоб виконати план, вже наприкінці літа 1932 ргоку до кожної селянської сім’ї був доведений план до двору. З настанням осені зерна в людей уже не було. Голод лютував. У цей час на січневому 1933 р. об’єднаному Пленумі ЦК і ЦК ВКП Сталін, говорячи про підсумки першої п’ятирічки, цинічно заявив: Ми безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги Радянської влади. Десь через місяць. 19 лютого, на 1-му з’їзді колгоспників-ударників „вождь усіх народів” продовжив цю тему:”Ми добились того, що увійшовши в колгоспи і користуючись там кращою землею і кращими знаряддями виробництва, мільйонні маси бідняків піднялись до рівня середняків. Ми добились того, що мільйонні маси бідняків, які раніше жили впроголодь, стали тепер... людьми забезпеченими.
Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув велетенських масштабів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, борошно з кісток, кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліба не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, але тисячі селян усе ж пробиралися туди та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установапх, лікарнях, під будинками. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, що загинули від сапу. Це був якийсь суцільний жах. За рік в Україні вимерло до 10 мільйонів людей.
Наведемо конкретні факти. На 1 січня 1932 року населення Запорізької області становило 2971317 чоловік. На 17 січня 1933 року було вже 1777 тисяч жителів. Восени-взимку 1932 року студенти Запорізького медичного технікуму одержували за картками 75 г кукурудзяного хліба, а дітям видавали 25г. Влітку 1933-го студентам Ніжинських учительських курсів видавали щодня 100г хліба, чай без цукру та варену без солі ботвину.
Свідчення Панасенко Надії Григорівни, 1926 р.н. У Андрійка Володимира першою померла з голоду його дружина. У хазяйстві нічого не лишилося. Одне спасіння було – діжка з житом. Але коли він ховав жінку, закопав у могилу й ту діжку, щоб підозри не було. Найменшу дочку взяла його бездітна сестра. А було ще у Володимира шестеро дітей – одне менше іншого. Їх хата згоріла. Попухли всі, а потім померли син, дочка. Лише він зостався, дочка Настя й Фанасій. Якось прийшов до нас – він кумом матері моїй був – зарослий щетиною, голодний, як звір. Як зразу бачу: на столі блини лежать. „Дочко, просить він, - дай мені отого блинчика”.
А діжку ту з житом знайшли і в могилі: хтось шепнув буксирам... 8 навесні 1933 року в селах сталося найстрашніше – почалося людоїдство. В Україні зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами. Із спогадів Євгенії Іванівни Аврамович з Чернігова: У 1933 році мене направили на практику в Ріпківську лікарню. Завідуючий лікарнею наказав усім, хто звертається з проханням видати довідку про смерть родичів, писати в них, що смерть сталася від гострої серцевої недостатності. Кілька разів за такими довідками зверталася багатодітна мати. А одного разу міліціонер привів до нас дівчину 18-19 років і приніс усі довідки, які видавали її матері. З’ясувалося, що ця дівчина та її мати вбили і з’їли всіх молодших дітей, а потім збожеволіла від голоду дівчина вбила й матір, а коли її варила, сусіди заявили в міліцію, що з хати чути запах вареного м’яса . 9 Учениця: А ось спогади, що надійшли з Житомирщини: У голодовку 33-го я ходила в школу. Коли мене прийняли в жовтенята, я дивилася на портрет Сталіна, який тримав свою Світланку на руках. Як ми раділи цьому знімкові! Думали, що це ж наша рідна людина. А що вона зробила з нами? Померла з голоду мама, брат і сестра, а я ще ворушилася. Приїхала підвода за трупами, і їздовий сказав: „Щоб завтра не приїжджали, заберу усі” Учитель: Давайте хвилиною мовчання вшануємо жертв сталінського злочинного голодомору. Звучить запис „Вічна пам’ять”. Учитель: Про пекельні муки і страждання наших людей у голодні 1932-1933 роки відомо не так уже й багато. Писали, свідчили, згадували передовсім за кордоном. В Україні про голодомор невільно було й слова мовити. Хто знав, хто вів смертям і стратам лік? Де фільм, який нам показав би голод? Отой проклятий 33-й рік?.. Письменник з діаспори Василь Барка (США), який сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив цю народну трагедію в романі „Жовтий князь”, не втішаючи себе надією, що його твір колись буде надрукований в Україні. Однак це сталося. Правда, через 30 років після його написання (1961р.). автор створив у своєму романі символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть. На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянули життєву основу роману, а його зміст і проблематику аналізуватимемо на наступному уроці. До речі за мотивами твору Василя Барки створено фільм „Голод - 33” сценарій написали Сергій Дяченко та Лесь Танюк. На першому Всеукраїнському кінофестивалі, присвяченому пам’яті Івана Миколайчика, художній фільм Олеся Ярчука „Голод-33” здобув головний приз. У наш час уже ніхто не забороняє говорити про голодомор. Навпаки, українці прагнуть відновити в пам’яті і передати майбутнім поколінням правду про страшну трагедію 33-го. 12 серпня 1990 року поблизу Лубен полтавці вивершили Курган скорботи й освятили місце вічного спочинку земляків, які залишили земне життя в пекельних голодних муках. На горі здійнявся Хрест як символ розп’яття українського народу. Нехай світло й наших свічок буде знаком скорботи по „невинно убієнних” своїх родичів. Звучить фонограма”Реквієма” В.Моцарта. Урок закінчується хоровим виконанням учнями пісні „Господи, помилуй нас! На слова і музику Т.Петренка.’’ |
| Урок-психологічне дослідження Мета Роман,,Жовтий князь“ Василя Барки твір про голодомор.Історія родини Катранників як символ трагічної долі української нації. Глибоко-психологічне... |
Тема. Василь Барка. «Жовтий князь» Саме роман «Жовтий князь» повертає нам історичну пам’ять про голодомор 1932-1933рр. Це книга пам’яті мільйонам «безвинно убієнних»... |
| БАРКА ВАСИЛЬ “ЖОВТИЙ КНЯЗЬ” А знов лихо: повели чоловіка в сільраду. Скільки їм треба? Чіпляються і гризуть: давай! — як не гроші, так хліб |
Урок №6 Тема: «Поема «Гайдамаки» Тема: «Поема «Гайдамаки». Історична основа твору. Сюжет і композиція. Героїчний характер поеми. Робота над текстом» |
| Василя Сухомлинського В. Кондратова Застосування комп’ютерної графіки... Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського |
1. На мою думку в основі роману "Собор" лежить зіткнення високої... Тчизна» 1968 року. Того ж року двічі друкувався у видавництвах «Дніпро» і«Радянський письменник». До друку був підготовлений також... |
| Руське Православне Коло Волхв Світовит Пашник Князь Володимир і хрещення... Князь Володимир і хрещення Русі. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7520 (2012). – 28 с |
Книга скачана с сайта ИНр://е kniaa in ua Издательская группа «Основа» К64 Усі уроки художньої культури. 11 клас. — X. Вид група «Основа», 2011. — 223, [1] с.: табл., схеми. — (Серія «Усі уроки») |
| Літературний процес ХХ століття (1940 – 1950рр) Творчість О. Довженка,... Медвин женеться за Григорієм (І. Багряний «Тигролови»), підступно вистежуючи його в тайзі, готовий у слушний момент… |
Сімейні традиції. Свята народного календаря та їх роль у вихованні... Радиціями українців та їх роллю у вихованні дітей, святкуванням народного свята зимового циклу- старого Нового року або Василя. Презентувати... |