1. Поняття, предмет, джерела і система державного права зарубіжних країн


Скачати 1.83 Mb.
Назва 1. Поняття, предмет, джерела і система державного права зарубіжних країн
Сторінка 3/12
Дата 21.03.2013
Розмір 1.83 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Тема 2. Конституції зарубіжних країн




План





  1. Поняття конституції, її сутність і зміст.

  2. Класифікація конституцій. Порядок прийняття та внесення змін до конституцій.

  3. Конституційний нагляд закордоном.

  4. Поняття конституції, її сутність і зміст.




  1. Поняття конституції, її сутність і зміст.


Поняття конституції (від латинського “cоnstitutio” - встановлення; акт римського імператора який мав силу закону) склалося і сформувалося в ході буржуазних революцій. Сам термін примінявся і раніше, але він мав зовсім інший зміст. Першими буржуазними конституціями в сучасному розумінні цього слова були Американська 1787р. і Французька 1791р. В цю ж епоху виникає і концепція конституціоналізму, яка розуміється як правління обмежене конституцією. Концепція конституціоналізму яка виводилася з ідеї природного права, була антитезою феодальної тиранії. Завдяки конституції встановлювалася своєрідна межа - між сферою повноважень державної влади і правами громадянина - власника, об'єктивно ідеї конституціоналізму (конституційної держави, конституційного правління, домінування права) були історично прогресивними.

Слід мати на увазі, що від звичайних правових норм конституційні норми різняться тим, що вони закріплюють в широкому розумінні цього слова, методи і форми здійснення державної влади.

Предмет правового регулювання конституційні відрізняється від предмету правового регулювання звичайних законів своєю вищою політичною важливістю і фундаментальністю, оскільки вони стосуються самих основних умов політичного буття суспільства. Цим пояснюється відносна стабільність конституцій, які не являються продуктом повсякденної нормотворчої діяльності. Конституція в принципі не може бути актом законодавчої сваволі, її прийняття, як правило, зумовлене історично. Тому будь-яка держава відмічає день прийняття конституції як свято, бо цей день знаменує певну віху в розвитку суспільства.

Таким чином, конституція - це правове явище, яке історично склалося , з певними ознаками і якостями.

Конституція - це комплекс норм, змістом яких є принцип народного суверенітету; основні ( фундаментальні ) права і обов'язки людини; принцип законності ( правомірності ), обов'язкова для держави та інших суб'єктів ; основа державного устрою.

Далі конституція - основний закон.

Під основним законом розуміють систематизований нормативний акт, який має вищу юридичну силу і є правовою базою для інших законів; комплексно регулює основні державно-правові відносини.

Основний закон - досить зручна юридична форма, яка вносить порядок в систему правового регулювання і важливий винахід в галузі юридичної техніки. Тому більшість конституцій має форму основного

з усіма її перевагами. Форма основного закону підкреслює особливе встановлюєче значення конституційних норм, робить їх більш помітними серед маси інших законів, полегшує досягнення конституційних цілей і правову охорону конституції.

В науці конституційного права поняття, конституція має два змісти. Формально - це юридична конституція - основний закон держави, який закріплює суспільно-економічний лад, форму правління і форму державного устрою, а також правове становище особи. Юридична конституція являє собою документ, який диктує те, що повинно бути. Однак в ході практичного застосування приписів юридичних конституцій обставини змінюються, з'являються нові заклади, приймаються конституційні, органічні і звичайні закони, які істотно змінюють і доповнюють норми юридичної конституції.

Іншими словами, на практиці складаються такий порядок функціонування державної влади, який може бути істотно відмінним від приписів юридичної конституції. Цей реальний порядок здійснення державної влади називається фактичною конституцією чи конституцією в матеріальному розумінні цього слова.

Фактична і юридична конституція можуть або співпадати або мати значні розбіжності - фіктивна конституція. Прийняття поправок до тексту конституції та тлумачення органами конституційного наказу.

В деяких країнах політична еліта намагається правити поза конституцією. Цей процес справджується як офіційним культом в конституції, так і теоретичним обґрунтуванням необхідності та дослідження поза конституційного правління.

Тут доцільно знати цитату американських професорів Д.Коррі та Г. Ебрагемма: “Конституція це рама або шасі, на якому встановлено працюючий двигун уряду. В межах певної тип і система двигуна можуть бути модифіковані без заміни самої рами. Конституція взагалі повинна пристосовуватись до певних змін працюючих механізмів уряду”. Виходить так, що з однієї сторони, Конституція потрібна, бо без неї не може обійтися жодна демократична держава. З іншого боку, Конституція протирічить діям політичної еліти. Колізія між законністю і доречністю кожний раз вирішується в залежності від політичних сил в суспільстві.

В наш час нараховується більше 100 діючих Конституцій. Найбільш давні-це Конституції США (1787р.), Норвегія (1814р.), Бельгія (1831р.), Люксембург (1868 р.), Швейцарія (1874 р.). До другої світової війни були прийняті і нині діють Конституції Австралії, Мексики, Ірландії. Однак, більшість конституцій з'явились після другої світової війни.

Кожна з нині діючих конституцій має специфічні індивідуальні риси. В них знайшли відображення соціальні, національні, політичні, історичні, релігійні і інші особливості відповідної держави.

В той же час конституціям притаманні деякі спільні риси:

  1. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують гасла народного суверенітету.

  2. Всі конституції в тій чи іншій формі закріплюють інститути приватної власності.

  3. В конституції, як правило, закріплюються основні принципи розділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Особливо чітко це виявляється в І-ІП статті Конституції СІЛА.

  4. Всі конституції встановлюють і закріплюють форму правління відповідної держави - республіку чи монархію. Конституційні приписи з цього питання можуть бути різними, але вони завжди є в тексті. Іноді форми правління прямо згадуються в тексті конституції ( Індія ).В Конституції СІЛА нічого не говориться про форму правління союзу в цілому, але закріплюється республіканська форма правління для штатів : “Сполучені Штати пропонують в даному союзі республіканську форму правління”. Монархічна форма правління часто виводиться логічно з тексту конституції, хоча прямих положень з цього приводу може і не бути. Так, в конституції Нідерландів мова іде про “Територію Королівства Нідерландів”. Форма правління Японії не визначена в тексті Конституції, але оскільки головою держави є імператор, влада якого обмежена в сфері законодавчій та виконавчій, то правильно буде зробити висновок, що це парламентська монархія.

  5. Конституції встановлюють і закріплюють форму державного устрою -унітаризм чи федерацію, однак в самому тексті конституції прямі приписи про це можуть бути і відсутніми (Франція, Японія). В таких випадках ніби само по собі випливає, що замовчення форми державного устрою само по собі означає конституцію унітаризму, як найбільш розповсюдженої форми державного устрою в світі.

  6. Всі конституції в тій, чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні права і свободи громадян і підданих. "Особливо це стосується сучасних конституцій.

  7. Всі конституції встановлюють принципи організації системи вищих органів державної влади. В першу чергу - голова держави. Уряд, парламент.

  8. В конституціях встановлюються, як правило основи регулювання таких важливих політичних процесів як вибори, референдуми та законодавство. Щодо сучасних конституцій, то спільним для них є те, що вони (як правило, мають норми, які регулюють зовнішню політику держави, як правило декларується миролюбна зовнішня політика Франція, Японія, Іспанія, Індія, Греція, Португалія тощо) та інститути конституційного контролю.

Загалом, коло питань, які регулюються конституціями досить широке. Але на сьогодення чітко прослідковується закономірність, що старі конституції більш сумарні, доби вільної конкуренції були за висловом Наполеона “короткі і туманні». Це давало можливість управляти більш вільно, доповнюючи, видозмінюючи конституційні приписи за допомогою звичайних законів та нормативних актів виконавчої влади.

Саме в ході такого нормотворення була створена "жива конституція", яка істотно відмінна від офіційного конституційного тексту.

Конституції, прийняті після другої світової війни, як правило більш дієві.


  1. Класифікація конституцій. Порядок прийняття та внесення змін до конституцій


В науці конституційного права неодноразово робилися спроби класифікувати конституції за різноманітними ознаками. В залежності від форми державного устрою пропонувалося ділити конституції на унітарні та федеративні; в залежності від характеру політичного режиму на демократичні, авторитарні та тоталітарні; в залежності від часу застосування - на постійні та тимчасові (див. Чиркин В.Є “Конституционное право зарубежных стран” - М.,2000). Однак, перевірка часом показала, що найбільш сталою є виявиласі класифікація, запропонована в XIX ст. і яку застосовують і до наших днів.

По тому, як виражена зовні воля творців конституції, вони поділяються на писані і неписані.

Писані конституції - складені, як правило, у вигляді єдиного документа, побудованого за певною системою. Звичайно, писана конституція складається з преамбули, основного тексту і перехідних положень. Преамбула це вступна частина конституції. У ній, звичайно, викладені завдання, які стоять перед країною, історичні умови прийняття конституцій, проголошуються основні принципи, покладені в основу конституційного матеріалу, інколи декларуються права і свободи. Преамбула може бути дуже маленькою ( Вірменія ), великою (Японія ), або ж відсутня зовсім ( Греція). Усі преамбули мають ідеологічну спрямованість. Положення преамбули ( за винятком тих, які проголошують права і свободи ) не є правовими нормами.

Основний конституційний текст, підрозділяється на частини, глави, розділи та статті. У заключних, перехідних і додаткових положеннях встановлюється порядок набрання конституцією чинності, визначаються терміни видання законів, до яких відсилає конституція відсилає ( органічні закони ), містяться норми тлумачення, зазначаються винятки із загальних правил.

Писана конституція, в принципі, являє собою єдиний документ, який за висловом американців, "можна покласти до кишені". Але в деяких випадках писана конституція може складатися з декількох документів ( Ізраїль ), або навіть з цілої системи писаних юридичних джерел ( Конституція 1982 р.)

Неписані конституції являють собою виняток і сьогодні існують лише у Великобританії та Новій Зеландії. Неписані конституції мають той же обсяг предметів правового регулювання, що і писані, але їх приписи містяться не в єдиному документі, а в величезній кількості джерел права. Пояснимо це на прикладі Великобританії. Конституція цієї країни являє собою складний конгломерат різного роду джерел. Ця конституція постійно доповнюється і змінюється.

Вона складається з таких основних частин:

  • Статутне право. Ця група джерел включає найдревніші акти ( починаючи від Великої хартії вольностей 1215р.) і ряд найважливіших парламентських законів конституційного характеру. Парламентські статути народжують нові права і обов'язки посадових осіб і громадян, змінюють правовий статус державних органів і суспільних організацій, змінюють взаємовідносини між різними підрозділами політичної системи.

  • Загальне право (прецедентне право) - склалося в середні віки. Воно засноване не на законі, а на загальних засадах справедливості. Його юридичною базою є доктрина в сили якої суд притримується рішень, які відбулися раніше по аналогічних справах. На практиці це означає, що рішення судів вищої інстанції обов'язкові для всіх судів нижчої ланки при розгляді аналогічних справ. Це фактично дає змогу судам вищої юрисдикції змінювати або вводити норми конституційного характеру.

  • Конституційні угоди - правила політичної практики, які вважаються обов'язковими і неухильно виконуються тими, кого вони стосуються. Порушення умов конституційних угод неможливо оскаржити через суд, але вони складають надзвичайно важливу частину британської неписаної конституції. Вся система управління кабінетом повністю ґрунтується на цих умовах, які фактично не мають юридичної сили.

  • Доктринальні джерела - це праці авторитетних англійських вчених, до яких звертаються тоді, коли прогалини в конституційному праві не можуть бути передбачені статутом чи зареєстрованим рішенням суду.

На перший погляд, британська конституція являє собою певний анархізм. Але ця конституція досить гнучка і зручна на практиці. На відміну від писаних конституцій вона не вимагає затяжної процедури прийняття доповнень та змін. Для цього є багато простих способів від прийняття парламентського закону до створення судового прецеденту.

По способу зміни, внесення поправок та доповнень конституції поділяються на дві групи - жорсткі та гнучкі.

Жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, більш складному ніж той, який прийнято для звичайної законодавчої процедури. Якщо парламентський закон приймається простою більшістю голосів (50% + 1 голос), то для прийняття поправок і доповнень до конституції встановлюється в самому основному законі особлива процедура.

По загальному правилу конституція змінюється в тому ж порядку, в якому вона була прийнята.

Існують різні способи зміни юридичних конституцій, які можна розділити на три основні стадії.

По-перше ініціатива зміни конституції, яка, як правило, повинна виходити або від голови держави, або від парламенту.

По-друге, схвалення запропонованого проекту змін до конституції кваліфікованою більшістю парламенту.

По-третє, остаточне ухвалення прийнятого проекту змін до конституції, ця функція, якщо вона взагалі передбачена, здійснюється або головою державою, або виборами, шляхом референдуму.

Процедура зміни конституції, яка існує в різних країнах досить детально описана в літературі.

Гнучкі конституції - змінюються і доповнюються в тому ж порядку, що і звичайні парламентські закони. Особлива процедура для цього не передбачена (Великобританія, Нова Зеландія).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401...
Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу....
1. Предмет та методологія історії держави і права зарубіжних країн...
Предметом ІГПЗС є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення...
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Поняття адміністративного права. Співвідношення адмі­ністративного права з іншими галузями права
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни „ Історія держави і права...
Робоча навчальна програма з дисципліни „Історія держави і права зарубіжних країн”. / Укладач: проф. Скрипникова Л. В
Законодавства, їх система
Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин
Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація
...
Конспект з курсу «Цивільне право України»
Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України»
Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни
Евтушенко С. Г. История государства и права зарубежных стран: Краткий...
Самостійна робота з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» охоплює три основні напрямки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка