|
|
Скачати 482.87 Kb.
|
|
Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Текст. 3. Дата. . 4. Підпис особи, яка отримала цінності. 5. Завірення підпису (у приватній розписці). Розписка може бути приватного характеру (особа отримує цінності від особи) і службового характеру (особа — представник установи — отримує цінності від цієї або іншої установи).
Протокол — це службовий документ із записом ходу обговорення питань і рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення. Протокол веде секретар або інша призначена особа. Текст протоколу складається з двох частин: вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали присутніх, наводиться порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ містить такі частини: — слухали; — виступили; — ухвалили. За обсягом інформації протоколи бувають трьох видів: — короткі (записуються питання, які обговорюються, прізвища доповідачів і виступаючих, прийняті рішення); — повні (стисле подання виступів доповідачів і учасників); — стенографічні (дослівно фіксується увесь хід засідання). Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Заголовок (вказується структурний підрозділ або колегіальний орган). 3. Дата засідання. 4. Номер. 5. Гриф затвердження (якщо потрібно). 6. Текст. 7. Підписи голови і секретаря. Під час засідання можна скласти лише чорновий варіант протоколу. В п'ятиденний термін протокол уточнюють, вивіряють, редагують і оформляють.
Витяг із протоколу — це документ, який становить собою частину протоколу, потрібну для вирішення окремого питання. Його складають та надсилають (передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу. Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Заголовок протоколу. 3. Номер протоколу. 4. Дата протоколу. 5. Текст витягу. 6. Дата видачі витягу. 7. Підпис секретаря або голови засідання. 8. Печатка. Заява — це документ, який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. Реквізити: 1. Адресат (назва установи або посада та ініціали керівника, на ім'я яких подається заява). 2. Адресант [назва установи або посада, ініціали (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою]. 3. Назва виду документа. 4. Текст. 5. Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності. 6. Дата. 7. Підпис. Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності та ін.
Автобіографія — документ, що містить опис життя та діяльності особи і складається нею самою. Автобіографія пишеться у довільній формі, проте існують її обов'язкові складові. Реквізити: 1. Назва виду документа (Автобіографія). 2. Прізвище, ім'я, по батькові автора. 3. Дата народження (число, місяць, рік). 4. Місце народження. 5. Відомості про освіту (повна назва всіх навчальних закладів). 6. Відомості про трудову діяльність. 7. Відомості про громадську роботу. 8. Сімейний стан і склад сім'ї (батьки, дружина/ чоловік, діти). 9. Домашня адреса і номер телефону, 10.Дата складання. 11. Підпис. Усі відомості в автобіографії викладаються від першої особи (я навчався, маю державні нагороди тощо). Займенник я, яким зазвичай починається автобіографія, у наступних реченнях може опускатися (1976 року переїхав до Вінниці. Наступного року вступив до КДУ). Відомості про навчання і роботу викладаються у хронологічній послідовності. Обов'язково вказуються повні назви навчальних закладів, у яких автор здобував освіту, підприємств і установ, у яких працював. Автобіографія є офіційним діловим документом, тому в ній зайві літературні тропи (метафори, епітети тощо), а також діалектна, просторічна чи інша нелітературна лексика. У цьому документі викладається інформація лише про ті події, які відбулися, і не пишеться про бажання, сподівання, плани автора тощо. Автобіографії літературно-публіцистичного характеру (це часто автобіографії письменників) можуть містити емоційно-експресивні елементи, вони не належать до офіційно-ділового стилю.
Звіт — це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, виготовлених друкарським способом; текстові — на звичайному папері за встановленим зразком. Реквізити: 1. Штамп установи. 2. Назва виду документа. 3. Заголовок (указується установа, напрямок діяльності, звітний період). 4. Текст, який має такі частини: — вступ (указуються завдання, які було поставлено перед установою за звітний період); — основна частина (опис та аналіз виконаної роботи); — висновки (пропозиції, зауваження, перспективи на майбутнє). 5. Підпис керівника установи або особи, відповідальної за складання звіту. 6. Дата складання. 7. Печатка. Великий за обсягом звіт поділяється на частини, кожна з яких має свій заголовок. У звітах, які не виходять за межі структурного підрозділу, печатка, штамп установи не ставляться.
Субсидія — вид допомоги (переважно у грошовій формі), що надсилається державою, юридичною чи приватною особою іншим особам (юридичним або фізичним), а також іншим державам. Розрізняють прямі й непрямі субсидії. За допомогою прямих субсидій держава фінансує капіталовкладення в галузі економіки, розвиток яких важливий для держави загалом, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, впровадження у виробництво нової техніки, перепідготовку кадрів. Непрямі субсидії реалізуються через податкову та грошово-кредитну політику, а також через механізм ціноутворення. Слово ваучер має кілька значень: 1) приватизаційний цінний папір; 2) документ, що засвідчує надання кредиту; 3) грошовий підтверджувальний документ (наприклад, оплачені рахунок-фактура, рахунок або квитанція), розписка; 4) контрольний талон. Розглянемо ваучер як приватизаційний цінний папір. Ваучер — це приватизаційний чек-сер-тифікат, який засвідчує безкоштовну передачу частини державної власності кожному жителю країни, дає право обмінювати його (сертифікат) на акції підприємства і отримувати частину доходу у формі дивіденд Номер ідентифікаційний особистий — цифровий код, що присвоюється платнику податків чи власникові пластикової картки для встановлення (ідентифікації) його особи в розрахункових операціях. ДІЛОВІ ЛИСТИ Лист — це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією. Службові листи належать до основних засобів встановлення та підтримання офіційних, службових контактів між підприємствами, установами, фірмами та закладами. За тематичною ознакою кореспонденцію поділяють на: — ділову; — комерційну. За допомогою ділових листів вирішують організаційні питання, правові проблеми, питання економічних відносин кореспондентів. Ділові листи відрізняються різноманіттям форм: це може бути розписка, повідомлення, запрошення, протокол, рекламний проект тощо. Ділова кореспонденція завжди має офіційний характер. За функціональною ознакою ділові листи поділяються на ініціативні листи та листи-відповіді: 1. Листи, що потребують відповіді: листи-прохання, листи-звернення, листи-пропозиції, листи-запити, листи-вимоги. 2. Листи, що не потребують відповіді: листи-нагадування, листи-підтвердження, листи-попередження, листи-повідомлення, супровідні листи. Комерційні листи фіксують укладення і виконання комерційної угоди. За їх допомогою вирішуються питання збуту продукції (послуг) і постачання. До суто комерційних видів ділової кореспонденції належать: — листи-запити; — пропозиції; — листи-рекламації;— відповіді на ці види листів. Реквізити: 1. Назва організації. 2. Довідкові відомості про організацію. 3. Дата документа. 4. Реєстраційний номер документа. б. Посилання на номер і дату вхідного документа. 6. Адресат. 7. Текст документа. 8. Підпис. 9. Відмітка про виконавця. ІНФОРМАЦІЙНІ ЛИСТИ Метою інформаційних листів є повідомлення адресата про якісь події чи факти, наприклад, про призначення ділової зустрічі, про проведення конференції, відвантаження товарів, відкриття філії, зміну адреси підприємства тощо. Різновидом інформаційних листів є рекламні листи, які містять опис товарів чи послуг.
Акт — це документ правової чинності, складений однією або кількома особами на підтвердження певних подій чи фактів. Акти бувають: — законодавчі; — адміністративні. Законодавчі містять рішення щодо законів, указів, постанов. Адміністративні ж складаються на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов'язаних з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Текст акта має дві частини: — вступну (вказуються підстави для складання акта, перелічуються особи, які складали акт, а також присутні при його складанні); — констатуючу (викладаються мета й завдання акта, характер проведеної роботи, перелічуються виявлені факти, висновки). Якщо акт готувався комісією, то першим друкується прізвище голови, прізвища інших членів комісії розташовуються в алфавітному порядку. Реквізити: 1. Назва установи. 2. Гриф затвердження. 3. Назва виду документа. 4. Номер. 5. Місце складання. 6. Заголовок. 7. Текст. 8. Підписи. 9. Дата. 10. Печатка. Доручення (довіреність) — це письмове повноваження, яке видається установою, організацією чи підприємством або окремою особою іншій особі для офіційного пред'явлення при здійсненні юридичних дій, одержанні грошей чи матеріальних цінностей. Доручення буває особисте і службове. Особисті доручення найчастіше складаються на одержання грошей. Підпис довірителя має бути завірений керівником установи, організації чи підприємства, де він працює або навчається. Текст пишеться довільно. Обов'язковими є реквізити: 1. Прізвище, ім'я та по батькові довірителя, а також особи, якій видається доручення. 2. Зміст дій. 3. Назва установи, де виконуються операції. 4. Підпис довірителя. 5. Дата написання документа та дата засвідчення підпису. 6. Печатка.
Службові доручення, видаються здебільшого на одержання грошових і товарно-матеріальних цінностей, здійснення господарських, транспортних операцій тощо. Такі доручення заповнюють на бланках єдиного зразка. Резюме — це документ про особисті, освітні та професійні дані. Складається при прийомі на роботу. Особливістю такого документа є стислість (його обсяг, як правило, не перевищує 1 аркуша). У резюме відомості про професійну діяльність та освіту викладаються у зворотному хронологічному порядку. Графа «Додаткові відомості» містить інформацію про навички чи досягнення в будь-якій галузі, наприклад: відомості про володіння іноземними мовами і комп'ютером, уміння керувати автомобілем, участь у наукових конференціях, наявність друкованих праць, громадську діяльність, інтереси претендента тощо. У резюме може зазначатися мета — посада (робота), на яку претендує автор, і бажана заробітна плата. Реквізити: 1. Назва виду документа (Резюме). 2. Прізвище, ім'я, по батькові. 3. Адреса. 4. Телефон. 5. Дата і місце народження. 6. Мета. 7. Професійний досвід. 8. Освіта. 9. Сімейний етан. 10. Додаткові відомості. 11. Підпис.
Характеристика — це документ, у якому дається оцінка діловим і моральним якостям особи. Вона подається при вступі до середніх і вищих навчальних закладів, при висуванні на виборні посади, при атестаціях та в інших випадках. Характеристики видаються адміністрацією підприємства (організації, навчального закладу) на прохання працівника (студента, практиканта тощо). Характеристика складається з таких реквізитів: 1. Назва виду документа (Характеристика) угорі аркуша. 2. Анкетні дані особи: прізвище, ім'я, по батькові особи, посада, вчений ступінь і звання, рік народження (все в родовому відмінку), освіта. Ці дані розташовуються у стовпчик справа. 3. Дані про трудову діяльність (фах, посада, тривалість роботи на підприємстві, просування по службі, рівень професійної майстерності). Студенти зазначають, з якого часу навчаються, за яким фахом. 4. Власне характеристика, у якій зазначають: — ставлення до роботи (навчання); — підвищення професійного та наукового рівня; — стосунки у трудовому (навчальному) колективі; — нагороди, заохочення (стягнення). 5. Призначення характеристики. 6. Дата складання. 7. Підпис відповідальної службової особи. 8. Печатка організації, що видала характеристику. Текст характеристики викладається від третьої особи.
Довідка — це документ, який засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, надається на їхню вимогу до іншої установи. Довідки поділяються на дві групи: — службові, що містять інформацію про факти й події службового характеру; — особисті, що засвідчують якийсь юридичний факт. Найчастіше довідки оформляються на бланках установи, у них від руки заповнюють тільки індивідуальні відомості. Реквізити: 1. Назва виду документа. 2. Назва організації, що видає довідку. 3. Дата видачі. 4. Номер. 5. Вихідний номер і дата письмового запиту про необхідність довідки (якщо такий існував). 6. Прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видається довідка. 7. Текст. 8. Призначення (куди подається довідка). 9. Позначка про наявність додатків (у разі потреби).' 10. Підписи службових осіб. 11. Печатка.
Службова записка — це документ, який використовується для вирішення внутрішніх питань підприємства, установи тощо. Службова записка може містити пропозицію, звернену до керівника, а також інформацію про проведення заходу, про хід виконання якогось завдання чи розпорядження керівництва, про будь-які порушення, виробничі досягнення тощо. Найпоширенішими видами службових записок є доповідна та пояснювальна записки. Доповідна записка — це документ, у якому викладається інформація про ситуацію, що склалася, про наявні факти, про виконану роботу. Вона може містити пропозиції, висновки, прохання автора. Внутрішні доповідні записки адресуються керівникові установи чи підрозділу, де працює укладач, зовнішні — керівникові вищої організації (установи). Складається цей документ за вказівкою керівника або з ініціативи автора. Пояснювальна записка — це документ, який з'ясовує зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, наказу, проекту тощо) або пояснює причини певного вчинку, події. Службова записка має такі реквізити: 1. Назва структурного підрозділу. 2. Посада, прізвище й ініціали керівника, якому подається записка (у давальному відмінкові). 3. Посада, прізвище ім'я та по батькові (або ініціали) укладача (у родовому відмінку без прийменника від). 4. Заголовок (Службова записка/Пояснювальна записка/Доповідна записка). 5. Дата. 6. Текст: описова частина і пропозиції. 7. Посада, прізвище й ініціали особи, яка подає записку, її підпис.
Запрошення — це документ, що містить коротке повідомлення про якийсь захід і пропозицію взяти у ньому участь. Запрошення має бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учасниками. Реквізити: 1. Назва документа. 2. Звертання до адресата (у Кл. відмінку): — статус (посада); — прізвище; — ім'я; — ім'я по батькові. 3. Текст, що містить: — дату й час заходу; — місце проведення; — назву заходу; — порядок денний, тематику подій; — прізвища доповідачів у послідовності заявленого виступу; — маршрут проїзду (якщо треба); — контактний телефон для довідок. 4. Посада (статус), підпис, ініціали та прізвище адресанта або назва структури, яка запрошує. 5. Печатка (якщо треба).
Анотація — це стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису тощо. Анотації на нові книги подаються на звороті титульної сторінки книги, у бібліографічних картках, у видавничих проспектах, В анотації наводяться відомості про автора, про тему та ідею твору, іноді про його цікаві епізоди. Анотація складається з двох абзаців. У першому йдеться про саме видання та його автора, у другій — вказується, на кого розраховане видання. Бібліографія — це науковий, систематизований опис книг та інших видань із зазначенням вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо); список літератури (книг і статей) на певну тему або з певної галузі знань. Кожна назва книги у бібліографії має вигляд бібліографічного опису. Реферат — це стислий виклад змісту кількох наукових робіт, що стосуються певної проблеми. Основна мета реферату — передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел. На основі кількох текстів потрібно створити один відповідно до теми реферату. У тексті реферату можна цитувати думки з опрацьованих джерел, а можна переказувати їх, обов'язково посилаючись на джерела, наприклад: на думку Т. Г. Шевченка; за свідченням О. Дорошкевича; як стверджує Леся Українка тощо. Послідовність дій у роботі над рефератом така: 1. Добір літератури відповідно до теми (не менше 2-3 джерел). 2. Обдумування меж теми, осмислення головної думки реферату. 3. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом). 4. Складання плану реферату в чорновому варіанті. 5. Концентрація дібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану. 6. Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу; обмірковування цікавого вступу. 7. Продумування вичерпних висновків та узагальнень. 8. Останній етап — складання тексту реферату на чернетці, написання та редагування тексту реферату. Оскільки реферат пишеться не на основі власних суджень, використовуються чужі матеріали, тому така робота називається компілятивною (не-оригінальною, несамостійною). |
| Реферат від групи Усний журнал з питань безпеки життєдіяльності та професійного травматизму (реферат від групи) |
Рефератiв з дисципліни з (найменування навчальної дисципліни ) дисципліни Реферат може бути написаний по будь-якій темі з приведеного списку. За бажання написати реферат на тему, яка не увійшла до переліку,... |
| Самостійна робота (реферат) Самостійна робота (реферат) готується за допомогою текстового процесору MS WORD 2010 у вигляді файлу типу. DOCX та за допомогою процесору... |
Реферат з правознавства Криміналістика: розслідування незаконного обігу вогнепальної зброї та тілесних ушкоджень |
| Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу... |
Реферат на тему Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття та система транспортних злочинів |
| Реферат Побутове Тема. Риторика. Виражальні засоби риторики: епітет, порівняння, метафора, протиставлення, парадокс |
Теми реферат ів із курсу «Основи екології» Теорія соціальної дезадаптацій як оцінка перспектив подолання екологічної кризи |
| Реферат обсягом один друкований аркуш (до 20 сторінок) Вступники до аспірантури й докторантури подають на ім’я директора Інституту такі документи |
Реферат на тему: “Законодавство про банки Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду |