|
|
Скачати 0.84 Mb.
|
І. Монетарна політика. Важливий фактор економiчної стабiлiзацiї це стабiльна нацiональна валюта. А це стабiльнi цiни на критичний iмпорт – енергоносiї, який є частиною собiвартостi будь-якої продукцiї. Одним з засобiв стабiлiзацiї валюти часто називають монетаризм. Монетаризм не менш часто і критикують, але за принципом, що це погано тому, що погано. Ідея монетаризму полягає в тому, щоб в державi пiдтримувати баланс мiж кількістю грошей і товарiв шляхом обмеження кiлькостi грошей в обiгу. Вiдповiдно, коли купують iноземнi товари, якi витискають з ринку вiтчизнянi, порушується баланс грошей і товарiв. Зменшуючи кiлькiсть грошей держава постає перед фактом їх дефiциту на потреби оборони, освiти, культури і таке iнше. Кошти пiдуть на подальший розвиток і вдосконалення закордоних фiрм-конкурентiв, а це банкрутство вiтчизняних пiдприємств і рiст безробiття. Основним фактором, що визначає добробут держави, є вiдношення експорту до iмпорту. Тільки це, а не мiстичнi iнтерпретацiї старої меркантильної теорiї: грошi роблять грошi. Найменш дешева iмпортна продукцiя завжди дорожча за найдорожчу вiтчизняну. I чим бiльше імпорту ввозиться в країну, чим менше продукцiї експортується, тим дорожче обходиться “дешева” iмпортна продукцiя. Пiдтримуючи курс нацiональної валюти нацбанк скорочує кiлькiсть грошей в оборотi і виникають горезвiснi неплатежi, затримки заробiтної платнi держбюджетних органiзацiй. ІІ. Іноземнi iнвестицiї. Іноземнi iнвестицiї це останнiй мiф економiчного процвiтання. Базується вiн на простiй логiцi – в країну приходять грошi, а це і є її багатство. Для того, щоб побудувати магазин потрiбно вкласти певну кiлькiсть грошей, і в майбутньому необхiдно отримати прибуток який перевершить витрати. Так само й iноземний iнвестор, навiть найкращий, не може працювати собi в збиток. Спiльне пiдприємство може бути високо рентабельне, але вигiдне державi тiльки те, яке експортує вироблену продукцiю і прибуток вiд її експорту перевершує прибуток iноземного iнвестора плюс витрати на iмпортнi компоненти, сировину, енергоносiї електроенергiю (якщо вона вироблена за рахунок iмпортного палива). Інакше результат буде на перший погляд парадоксальний – чим бiльше iноземних iнвестицiй тим бiднiша країна. Можливi окремi вигiднi вкладення iноземного капiталу, якщо пiсля цього зменшиться кiлькiсть iмпортованої продукцiї. Але це не вирiшить проблему бо такий свiт: хтось повинен бути сировинним придатком, iншi країнами-переробниками з високими технологiями, а якщо не перше і не друге, то країною злиднiв. Іноземний iнвестор вважає, що краще мати невеликий, але стабiльний прибуток, ніж один раз отримати надприбуток. Для цього потрiбно частину виробництва розмiстити в виглядi iнвестицiй. Одночасно є нагода вимагати для себе податкових та митних пiльг. У розвинених країнах основний інвестор національної промисловості – це її рядові громадяни, котрі купують товари вітчизняного виробництва, і промислові підприємства, які одержують сировину, матеріали, комплектуючі й послуги у своїх суміжників – національних виробників. Коли купується переважно вітчизняне, відбувається самоінвестування національної економіки. Саме такої ідеології сьогодні гостро потребує Україна, ідеології економічного патріотизму, кажучи ще сміливіше – економічного націоналізму. Отже, нам вкрай необхідно впроваджувати в суспільстві ідеологію “свій до свого по своє” – ідеологію економічного націоналізму. Україна це надiндустрiальна за концентрацiєю і промисловим потенцiалом держава. Це водночас є і великою проблемою. В країнах Прибалтики збанкрутували декiлька промислових пiдприємств, і це не викликало великої кризи та не позначилося на iнтеграцiї цих країн до Європи. А Українi потрiбно боротися за ринки збуту, поступатися якими нiхто, звiсно, не буде. Ринок збуту товарiв – це не Богом дана територiя, це арена економiчних вiйн з поразками і перемогами, де постiйно змiнюється оперативна ситуацiя. Не витримує критики теза про необмежений ринок країн СНД чи країн третього свiту. Ринок збуту теоретично обмежений не тiльки кількістю потенцiйних покупцiв, а ще й їх середньою купiвельною спроможністю у вiльно конвертованiй валютi. Якщо при цьому країна-iмпортер не збiльшує свiй експорт, то купiвельна спроможнiсть населення починає зменшуватися пропорцiйно до кiлькостi iмпортованого товару. Україна не може бути країною “дешевої” робочої сили тому, що не має власних енергоносiїв і багатьох сировинних компонентiв. Їх доводиться купувати за свiтовими цiнами, а це впливає на вартiсть комунальних послуг для населення (бо Україна не Малайзiя чи Тайвань, якi знаходяться в екваторiальнiй клiматичних зонах, та забезпечені власною нафтою). ІІІ. Нові технології. Часто кажуть, що iноземний iнвестор привезе з собою новi технологiї. В такому разі дивно, чому витрачається так багато коштiв на технiчний шпiонаж та вiдповiдно на захист технiчних і комерцiйних таємниць. Виявляється, що достатньо створити iнвестору належнi умови, і вiн збагатить нас не тiльки думкою, а й новими технологіями. Особливо вражає, коли нашi державнi дiячі на зустрiчах з захiдними полiтиками починають бiдкатись: “Нам би новiтнi технологiї”. Значно пристойнiше виглядала б постановка питання: “Дайте нам грошi!”. Дiлитися новими технологiями (дiйсно новими!), це не просто дiлитися шматком хлiба, це дiлитися частиною ниви, на якiй зростає високоврожайна пшениця. Тому і сподiватись на iноземнi iнвестицiї, якi пiдуть на впровадження навiть своїх власних технологiчних новинок, особливо не слiд. А вихiд з кризи – в технiчнiй досконалостi, у впровадженнi кращих нiж у конкурентiв виробiв. В США iснує при мiнiстерствi оборони пiдроздiл з конверсiї та нових технологiй. Це дозволяє вирiшувати не тiльки проблеми конверсiї, а й швидко впроваджувати найкращi технологiї в промисловiсть. Без замкнутих в межах держави виробничих циклів неможливо створити дешеву і водночас конкурентноздатну продукцiю. Японськi, пiвденно-корейськi та європейські концерни намагаються випускати весь спектр побутової технiки виключно власними силами. Диверсифiкацiя капiталу пiдвищує конкурентоспроможнiсть фiрм і захищає їх вiд банкрутства. Мiнливiсть та непередбачуванiсть попиту робить ризикованим бiзнес спецiалiзованих фiрм. ХХІ ст. це – століття інформаційних технологій, розвиток яких іде найшвидшими темпами, завдання України розвивати інноваційно-інформаційну галузь та зайняти конкурентно переважаючі позиції в світі. Тому, щоб бути гідними конкурентами в світі ми повинні, якнайшвидше, вдосконалювати та розвивати науково-технічну базу України, людський інтелект, який сьогодні справедливо вважається основним багатством країни! Але, інтелект має тенденцiю перетiкати до бiльш матерiально забезпечених країн і це є основна загроза розвитку нації. Без могутнього нацiонального капiталу, спрямованого на розвиток власної економiки, в першу чергу на розвиток перспективних її напрямкiв, очiкувати швидкого виходу з кризи не слiд. Потрiбно сконцентруватися на кiлькох нацiональних програмах, пiсля реалiзацiї яких, отриманий прибуток скерувати у фонд пiдтримки нових технологiй України. Наприклад: державне кредитування стратегічних галузей; літакобудування; суднобудування; аерокосмiчнi технологiї; виробництво зброї тощо. Необхiдно в першу чергу покладатися на власнi творчi сили, на власний iнтелект, а не на якісь примарні обіцянки Заходу. Попередні підсумки Вiдповiдно до вищезгаданого підведемо пiдсумки: а) необхiдно визначити перспективнi напрямки розвитку нацiональної промисловостi; б) нацiональна валюта повинна забезпечуватися не загальною кiлькiстю товарiв, присутнiх на Українському ринку (як вважають деякi економiсти), а тiльки кiлькiстю нацiонального продукту, на який є попит; в) сучаснi технологiї – єдиний засiб пiдтримання високого рiвня життя в цивiлiзованих країнах, не забезпечених власними енергоносiями; г) встановити державну монополію на стратегічні галузі. Будь-який рух до пiдвищення рiвня життя в Українi – це порушення status quo в свiтi. В умовах вичерпностi природних ресурсiв Землi з одного боку та збiльшення населення з iншого, можливий тiльки перерозподiл “рiвня життя” в свiтi. Економічні приорітети України Приорітетом слiд визначити те, вiд чого залежить конкурентноспроможнiсть та розвиток всього народного господарства. Часто доводиться чути про винятково важливу роль малих пiдприємств. Дiйсно, малi пiдприємства, як капiляри в кровотворнiй системi людини, сприяють повному заповненню ринку необхiдним для споживачів продуктом. Сьогодні на малому та середньому бізнесі тримається економіка України. Отже, національна держава повинна розвивати та підтримувати мале та середнє підприємницто, яке наповнює бюджет країни. Неповороткi великi фiрми зацiкавленi в iснуваннi малих пiдприємств, якi виконують дрiбнi функцiї. Втім, якщо вiдсутнi вiтчизнянi великi фiрми, то малi пiдприємства обслуговують iноземнi компанiї, допомагаючи їм вивозити капiтал з країни. Вiдповiдно, зростає попит на iноземну валюту, що призводить до падiння курсу нацiональної валюти, або при жорсткiй монетарнiй полiтицi до примусового скорочення кiлькостi грошей в обiгу. Для України вкрай важливо розвинути та відновити стратегічно важливі галузі, і в першу чергу промисловість з виробництва палива для АЕС та переробки відходів ядерного виробництва. Україна може стати реальною альтернативою для енергетики східноєвропейських держав, оскільки вона стабільна, має власні поклади урану і працює за спільними для Східної Європи стандартами. Створення в Україні виробництва палива для АЕС та потужностей з переробки відходів ядерного виробництва буде мати для нас значний економічний та політичний ефект. Відновлення сильної конкурентноздатної легкої промисловості України. Бавовна – це основа сучасної легкої промисловості. Немає бавовни – немає легкої промисловості, немає легкої промисловості – немає наповнюваності бюджету держави. Це знають в усьому світі. Але чомусь воліють не знати у нас. Бавовна – стопроцентно ліквідний товар, попит на нього у світі стабільно високий. Ціни на бавовник ростуть і ростимуть. Через те усі, хто може вирощувати бавовник у себе в країні, – вирощують його. Приріст виробництва бавовни в світі складає близько 2% на рік. Протягом останніх 10 років виробництво бавовни виросло на 24%, урожайність – на 44%, споживання – на 48%! Вдумаймося: бавовник за своїми котировками посідає у біржових повідомленнях позицію одразу після нафти! Спеціальні бавовняні біржі працюють у Нью-Йорку, Ліверпулі, Бремені... Бавовник вирощують США, Австралія, Китай, Єгипет, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Індія, Туреччина, Болгарія, Греція, Іспанія та ще багато інших країн, коло виробників бавовни останнім часом неухильно ширшає, а попит на нього – росте. Вигода спонукає вирощувати бавовник там, де, здавалося б цього ніколи не робили раніше. Мiкроелектронiка – насамперед: гетероелектронiка, мiкропроцесори, мiкроЕОМ, сигнальні процесори, мiкросхеми надвисоких частот, потужнi комутуючi електроннi пристрої, створення замкнутого циклу виробництва, виготовлення чистих реактивiв та матерiалiв для мiкроелектронiки. Аерокосмiчнi технологiї – використання електронного та електротехнiчного обладнання вiтчизняного виробництва, розробка проектів гвинтокрила та військового лiтака, розробка українських супутників та аерокосмiчного тандемного носiя шатл на базi лiтака АН-225. Суднобудівна та військова галузь – як найбільш прибуткові та конкурентно здатні на світовому ринку. Кібернетика та бiотехнологiї – сучаснi методи очищення води та навколишнього середовища вiд забруднення, новi медичнi препарати, бiостимулятори росту рослин, бiосенсори, науковi дослiдження в галузi створення бiоречовин здатних синтезувати метан з води та двоокису вуглецю, а також солярка з ріпака та біоетанол. Наприклад у Німеччині фермери одержують дотації, якщо вони вирощують не пшеницю (якої в Європі достатньо), а ріпак. Як з’ясувалося, виробництво ріпаку і сої взагалі дуже вигідне: олія йде на біодизель, а макуха, збагачена білком, слугує гарним кормом для худоби. Так німці системно вирішують проблему кормів і палива. Без розвитку мiкроелектронiки неможливий розвиток електронної та електротехнiчної галузей. Без цього мiфiчними будуть проекти загальної iнформатизацiї, кібернетики та автоматизацiї, розвитку власної електронної та електротехнiчної побутової технiки. Без потужних напiвпровiдникових пристроїв неможливо вирiшити проблеми енергозбереження та використання нетрадицiйних джерел енергiї (перехiд транспорту на живлення змiнним струмом, iнвертори постiйного струму, комплекси безперебiйного електропостачання). Вiд швидкостi роботи електронного обладнання залежить також ефективнiсть зброї, без цього зброя – просто купа залiза! Для екологiчного монiторингу навколишнього середовища, або контролю наявностi метану у вугiльних шахтах без електронного обладнання та бiосенсорiв не обiйтись. Не розвиваючи мiкроелектронiку та бiотехнологiї слiд забути про сучасну медицину. Без сучасної електронної та електротехнiчної продукцiї не буде конкурентноздатної машинобудiвної промисловостi. Без цього наша металургiя буде простим постачальником металевого лому за кордони держави. Новi матерiали та передовi засоби обробки металiв, винайденi в Українi, не знайдуть тут застосування. Розгортання вітчизняного сiльскогосподарського машинобудування має вирішити цілий ряд болючих проблем Українського села. Зараз для забезпечення села iмпортною технiкою ми потребуємо все нових i нових кредитів. Сільське господарство в цивiлiзованих країнах дотацiйне, а дотацiї беруться з промислового виробництва. Тобто сільське господарство є фактором внутрiшньої стабiльностi, а не засобом зовнiшнiх доходiв. Наприклад, європейські країни дотують своє сільське господарство, а в той же час ЄБРР проводить політику невигідного кредитування для українського сільського господарства, як основного конкурента Європи. Тiльки власнi зусилля на розробку наукоємкої та конкурентноздатної промислової продукцiї є шляхом до процвiтання. Економічний націоналізм ми виразно бачимо в таких країнах, як Канада і Мексика, що протистоять економічному наступові сильнішого американського сусіда. Економічний націоналізм діє також в державах, які прагнуть позбутися залежності від Москви. Особливо наявним є економічний націоналізм у новопосталих державах, які прагнуть за всяку ціну прискорити свій економічний розвиток. Ці країни звертають особливу увагу на розвиток стратегічної промисловости і кладуть радше наголос на державні підприємства, ніж на приватний сектор. Іншим явищем економічного націоналізму є власне виробництво таких продуктів, які тепер ще треба імпортувати. Політика націоналізму є скерована на розподіл прибутків, на збільшення продукції, на інвестиції в національну промисловість, врешті-решт на конфіскацію незаконо приватизованих стратегічних об’єктів. Метою господарського націоналізму є в першу чергу поширення власності членів даної нації. Першим кроком до цього є конфіскація майна чужих корпорацій, або заміна чужої бюрократії власною національною бюрократією (Індія). Крім конфіскації може проходити також ступеневий викуп чужих підприємств з допомогою колективних інвестицій. За цим слідує політика мит з метою стимулювання і розвитку власної промисловості. Державний контроль дає змогу розподіляти працю для кваліфікованих урядовців. Націоналізм стає сильнішим там, де існує більша загроза для внутрішнього ринку з боку чужоземних конкурентів. Більшість дослідників підкреслює, що в націоналістичній державі виробники мають завжди перевагу над споживачами і, що розподіл національного продукту пересувається від робітничого класу на користь середнього класу. Створення середнього, інтелігентського класу, є передумовою існування національної держави. Зростання такого класу фінансує держава, послуговуючись політикою економічного націоналізму. Усі зазначені досягнення можна здобути лише одночасно використовуючи економічні та особливо політичні важелі національної стратегії. Політичне домінування завжди було обов’язковою умовою успішного розвитку національної економіки, формування її переваг і конкурентноздатності у світовому економічному просторі. Андрій Іллєнко |
|
ПЕРЕДМОВА Основною темою цієї нашої розвідки є націократія, себто концепція державно-політичного й соціяльно-економічного устрою, що її заступай... |
Стратегія національно-патріотичного виховання є дороговказом для... Громадянин-патріот держави має виховуватись на прикладах героїчної боротьби українського народу за незалежність, суверенітет та територіальну... |
|
Керівник Кіровоградська обласна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) |
Додаток до Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 3 Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Український кредитний фонд" |
|
Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Український кредитний фонд" |
Додаток до Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 3 Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Український кредитний фонд" |
|
Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Український... Затвердити Програму діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків” і подати її на розгляд... |
Український незалежний центр політичних досліджень Український незалежний центр політичних досліджень висловлює глибоке занепокоєння з приводу ліквідації Управління у зв’язках із громадськістю... |
|
ХІД ЗАНЯТТЯ Вступне слово вчителя Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості; моральної, художньо – естетичної, правової, трудової, екологічної... |
Канівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Ведуча (учитель): Дорогі діти! Шановні гості! Сьогодні ми проводимо презентацію книги „Спалився за Україну”, автором якої є наш земляк,... |