А. В. Опольська Соціальний аспект діяльності керівника закладу освіти

Скачати 1.16 Mb.

Назва	А. В. Опольська Соціальний аспект діяльності керівника закладу освіти
Сторінка	7/9
Дата	12.03.2013
Розмір	1.16 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Позитивні наслідки збільшення кількості членів групи.

Зі збільшенням групи в ній з’являється більше людей із яскраво вираженою індивідуальністю. Це створює сприятливі умови для широкого і різнобічного обговорення різних питань.
Чим більше група, тим легше розподілити обов’язки між її членами відповідно до їх можливостей і здібностей в інтересах загальної цілі.
Більша за чисельністю група може зібрати і переробити за той самий час більшу кількість інформації.
У більшій групі більша кількість людей може брати участь у виробленні і прийнятті рішень.
З ростом групи підвищується її «ресурс талантів». Це збільшує імовірність прийняття оптимальних рішень. Для задач, що мають багато альтернативних варіантів рішення, ця обставина є суттєвою.

Негативні наслідки збільшення кількості членів групи.

Зі збільшенням числа членів групи може зменшуватися її згуртованість, зростати імовірність утворення і розпаду на маленькі угрупування. Це суттєво ускладнює досягнення єдності в обговоренні та вирішенні питань.
Великою групою важко управляти, організовувати взаємодію її членів, налагоджувати між ними нормальні ділові й особисті взаємостосунки.
Ріст групи може призвести до збільшення розходжень у думках і загострення взаємовідносин.
Зі збільшенням групи статус і авторитет одних її членів зростає, інших – зменшується, збільшується психологічна дистанція між ними. Можливості для розвитку і використання своїх здібностей, задоволення потреб у спілкуванні, самовираженні, визнанні в одних членів групи зростає, в інших – зменшується, що створює несприятливі умови для розвитку особистості.
Зі збільшенням групи середній внесок кожного учасника в результаті сумісної діяльності здебільшого знижується.

Мала група як колектив. Мала група, яка розглядається як вищий рівень розвитку групи, що характеризується високою згуртованістю, єдністю ціннісно-нормативною організацією, відповідальністю за результати сумісної групової діяльності, визначається поняттям «колектив».

Сучасна психологічна наука збагачує теорію колективу розумінням механізмів соціально-психологічних відносин, симпатій і домагань особистості, очікувань і ціннісних орієнтацій малої групи.

Слід сказати, що в колективі формується певний тип міжособистісних відносин, для яких є характерними висока згуртованість, колективістське самовизначення.

У колективі виявляється ряд соціально-психологічних закономірностей, які якісно відрізняються від закономірностей у групах низького рівня розвитку. Так, зі збільшенням колективу не зменшується внесок, що робиться його членами; не знижується рівень діючої групової емоційної ідентифікації; не послаблюється мотивація сумісної діяльності; відсутні гострі суперечності між груповими та індивідуальними інтересами; є позитивний зв'язок між ефективністю сумісної діяльності і сприятливим психологічним кліматом; складаються найкращі можливості для процесів інтеграції та персоналізації.

На результати сумісної діяльності може впливати така велика кількість різноманітних особистісних факторів, як мотиви, потреби, особливості темпераменту і характеру, психологічний стан, очікування, моральні якості, ставлення один до одного, до власне сумісної діяльності, до лідера та ін.

Лідерство і керівництво в малих групах. Лідерство (від англ. leader – провідний, керівник) визначається, по-перше, як провідне положення окремої особи соціальної групи, класу, партії, держави, що зумовлене більш ефективними результатами діяльності (економічної, спортивної та ін.), по- друге, як процеси внутрішньої самоорганізації і самоуправління групи, колективу, що зумовлені індивідуальною ініціативою їх членів.

Поняття «лідер» пов’язане з поняттями «управління» і «керівництво». На відміну від лідера керівник завжди виступає посередником соціального контролю й адміністративно-державної влади. Лідер – це член групи, який добровільно взяв на себе значну міру відповідальності в досягненні групових цілей, ніж того вимагають формальні приписи або суспільні норми. Формальний лідер призначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер – це член групи, який найбільш повно у своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи.

Відмінності між лідером і керівником. У вітчизняній соціальній психології визначені відмінності у змістові понять «лідер» і «керівник»:

лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регуляцію офіційних відносин;
лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво – елемент макросередовища, воно пов’язане з усією системою суспільних відносин;
лідерство виникає стихійно, керівник або призначається, або обирається;
явище лідерства менш стабільне, залежить від настрою групи, керівництво – більш стабільне;
керівництво підлеглими порівняно з лідерством має визначену систему санкцій;
процес прийняття рішення керівником значно складніший, він опосередкований обставинами, які не обов’язково мають витоки в цій групі, лідер приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності;
сфера діяльності лідера – здебільшого мала група, де він є лідером; сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в більш широкій соціальній системі.

Однак лідер і керівник мають справу з однопорядковим типом проблем, а саме – вони повинні стимулювати групу, націлювати її на вирішення певних задач. У психологічних характеристиках їх діяльності є багато спільних рис. Однак, лідерство – це суто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи. Керівництво в більшості є соціальною характеристикою відносин, перш за все з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування.

Стилі лідерства і керівництва. Поняття «лідерство» стало широко застосовуватися в соціальній психології після відомих експериментів К. Левіна (30-ті рр. ХХ ст.), який вивчав «стиль лідерства» – систему прийомів впливу лідера на групу. Ці експерименти виявили три типи лідерства, які по-різному впливають на ефективність групової діяльності. Експерименти проводились у групі школярів, які зібралися для виготовлення масок з пап’є-маше. Ці групи було вирівняно за індивідуальними і груповими характеристиками, але вони відрізнялися стилем керівництва: авторитарним (усі дії членів групи визначалися дорослим лідером), демократичним (усі дії визначалися самою групою) і ліберальним (анархічним), коли група була віддана сама собі. Дослідження засвідчили прямий вплив стилів лідерства на «групову атмосферу» - соціально-психологічний клімат групи, робочу мотивацію дітей і виробництво їх праці.

Проте в даний час набули визнання багато інших теорій стилів лідерства. Наприклад, існує теорія Дугласа Мак Григора, яка виділяє стилі «Х» і «У» залежно від сприйняття лідером людської сутності. Для стилю «Х» характерно сприйняття підлеглих як маси людей, що взагалі не люблять працювати, прагнуть уникати роботи, як таких, що не мають честолюбства, безвідповідальних, несамостійних, що прагнуть захищеності. Тому їх потрібно змушувати працювати, використовуючи примус, погрозу покарання, жорстокий контроль. Керівники стилю «У» виходять з того, що праця – це природний процес, властивий людині. У відповідних умовах люди не тільки не уникають відповідальності, але й прагнуть до неї. Якщо люди приєднуються до цілей організації і поділяють їх як власні цілі, то у своїй діяльності вони будуть застосовувати самоуправління і самоконтроль. Приєднання в цьому випадку розцінюється як акт довіри і несе функцію винагороди. Здібності до творчості властиві багатьом людям, і задача керівника – використати ці здібності.

Відомою є теорія Ренсіса Лайкерта, яка виділяє чотири стилі управління: експериментально-авторитарний, прихильно-авторитарний, консультативно-демократичний, партисіпативний (заснований на участі).

Існують також теорії стилів управління, які виділяються залежно від характеру спільної діяльності керівника з підлеглими у процесі прийняття рішення. Існують моделі, що пов’язують стиль керівництва із ступенем зрілості групи, яка, у свою чергу, пов’язана зі ступенем залучення членів групи у справи організації, ступенем відчуття причетності до цих справ.

Наявність чисельності теорій стилів керівництва і лідерства засвідчує, що велику соціальну систему суспільства, яка є живим організмом, важко змоделювати, описати, а її поведінку точно спрогнозувати. Ураховуючи унікальність системи і обставин, принципово неможливо жорстко рекомендувати застосування того чи іншого стилю керівництва. У деяких умовах найбільш, здавалося б, неприйнятний стиль керівництва – авторитарний – може бути оптимальним. Говорити про перевагу одного стилю над іншим було б неправильно, оскільки стиль повинен бути адекватним особливостям організації як великої і складної системи, її стану і перспективам розвитку, її персоналу. Знайомство з теоріями, що визначають стиль керівництва і лідерства, здатне збагатити знання, підвищити професіоналізм керівника.

Завдання для

самостійної роботи з предмету

«Соціальний аспект діяльності керівника закладу освіти»

Проблема соціального впливу на заклад освіти: сутність, основні характеристики. Загальна характеристика умов впливу.
Соціальний вплив засобів масової інформації. Інтерпретаційність, активність та експресивність сучасних ЗМІ.
Віртуальне середовище як новий ресурс соціального впливу. Проблема соціальної ідентичності й інтернет.
Спілкування як форма існування і виявлення соціальності.
Основні характеристики міжособистісної комунікації. Комунікативні бар’єри.
Вербальна комунікація.
Невербальна комунікація.
Комунікативна компетентність та її значення для орієнтованості особистості в різних ситуаціях спілкування.
Характеристика технік, стратегій та правил конструктивного спілкування.
Основні правила етикету в діловому спілкуванні.
Довіра як основа партнерських стосунків у спілкуванні.
Конфлікти в колективі та засоби їх розв’язання.
Стратегії уникнення конфліктів, їх значення в управлінській діяльності керівників освітніх закладів.
Дослідження механізмів сумісної діяльності у співробітництві. Значення цих досліджень для практики управлінської діяльності.
Стереотипи та їх роль в інтерсуб’єктній взаємодії.
Значення кількісних характеристик групи для вибору стилю керівництва. Позитивні та негативні впливи групи на особистість залежно від кількості її членів.
Соціально-психологічні особливості взаємодії індивідів у малих групах.
Міжособистісні стосунки в формальних та неформальних групах, їх вплив на соціально-психологічний клімат у групі.
Феномен групового тиску. Інформаційний та нормативний соціальний вплив.
Лідерство, управління, прийняття групового рішення як групові феномени. Групова згуртованість.
Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні.
Управлінські ролі керівника.
Мотиваційна сфера особистості керівника.
Психологічні типи керівників.
Якості і риси керівника.
Гендерна політика держави в підборі управлінців у закладах освіти.
Проблема статі в управлінні.
Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація.
Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності.
Ділове спілкування як засіб управлінського впливу.

Реферати

Сучасні уявлення про стилі керівництва.
Неформальні взаємовідносини в педагогічному колективі.
Соціально-психологічні фактори поведінки на роботі.
Психологічний клімат і сумісність у підрозділі.
Психологічні особливості комунікаційних процесів у навчальному закладі.
Організаційні конфлікти і шляхи їх оптимізації.
Нормативна саморегуляція поведінки на роботі.
Рольова теорія спілкування, її суть і можливості застосування до умов навчального закладу.
Особливості ділового спілкування керівника.
Уміння слухати і переконувати під час ділової бесіди.
Ділове красномовство керівника.
Індивідуальна неповторність особистості педагогічного працівника.
Соціально значимі риси особистості та врахування їх в індивідуальній роботі з людьми.
Особистість керівника, її основні риси і ділові якості.
Влада і лідерство. Їх прояв у структурі особистості керівника.

Питання до заліку

Проблема соціального впливу на заклади освіти: сутність, основні характеристики. Загальна характеристика умов впливу.
Соціальний вплив засобів масової інформації. Інтерпретаційність, активність та експресивність сучасних ЗМІ.
Віртуальне середовище як новий ресурс соціального впливу. Проблема соціальної ідентичності та інтернет.
Спілкування як форма існування і виявлення соціальності.
Основні характеристики міжособистісної комунікації. Комунікативні бар’єри.
Вербальна комунікація.
Невербальна комунікація.
Комунікативна компетентність та її значення для орієнтованості особистості в різних ситуаціях спілкування.
Характеристика технік, стратегій та правил конструктивного спілкування.
Основні правила етикету в діловому спілкуванні.
Довіра як основа партнерських стосунків у спілкуванні.
Конфлікти в колективі та засоби їх розв’язання.
Стратегії уникнення конфліктів, їх значення в управлінській діяльності керівників освітніх закладів.
Дослідження механізмів сумісної діяльності у співробітництві. Значення цих досліджень для практики управлінської діяльності.
Стереотипи та їх роль в інтерсуб’єктній взаємодії.
Значення кількісних характеристик групи для вибору стилю керівництва. Позитивні та негативні впливи групи на особистість залежно від кількості її членів.
Соціально-психологічні особливості взаємодії індивідів у малих групах.
Міжособистісні стосунки в формальних та неформальних групах, їх вплив на соціально-психологічний клімат у групі.
Феномен групового тиску. Конформізм. Інформаційний та нормативний соціальний вплив.
Лідерство, управління, прийняття групового рішення як групові феномени. Групова згуртованість.
Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні.
Управлінські ролі керівника.
Мотиваційна сфера особистості керівника.
Психологічні типи керівників.
Якості і риси керівника.
Проблема статі в управлінні.
Гендерна політика держави в підборі управлінців у закладах освіти.
Регресивний розвиток керівника та управлінська деформація.
Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності.
Ділове спілкування як засіб управлінського впливу.
Сучасні уявлення про стилі керівництва.
Неформальні взаємовідносини в педагогічному колективі.
Соціально-психологічні фактори поведінки на роботі.
Психологічний клімат і сумісність у підрозділі.
Психологічні особливості комунікаційних процесів у навчальному закладі.
Організаційні конфлікти і шляхи їх оптимізації.
Нормативна саморегуляція поведінки на роботі.
Відповідальність колективу та її розподіл.
Рольова теорія спілкування, її суть і можливості застосування до умов навчального закладу.
Підтримка партнера – один з основних психологічних ресурсів ділового спілкування.
Особливості ділового спілкування керівника.
Уміння слухати і переконувати під час ділової бесіди.
Ділове красномовство керівника.
Індивідуальна неповторність особистості педагогічного працівника.
Соціально значимі риси особистості та врахування їх в індивідуальній роботі з людьми.
Особистість керівника, її основні риси і ділові якості.
Влада і лідерство. Їх прояв у структурі особистості керівника.

48. Політична соціалізація.

49. Економічна соціалізація.

50. Статево-рольова соціалізація особистості.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі:

ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА : І Загальні положення Діяльність класного керівника професійно-технічного навчального закладу регламентується Положенням про класного керівника навчального...	Солоп О. В. Мальцева Д. М. ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ЖІНКИ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У статті проаналізовано особливості комунікативних якостей жінки-керівника закладу освіти
ІННОВАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ОСВІТИ, ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО... Влінських проблем на основі впровадження сучасних принципів та інноваційних технологій, розглянуто стан і шляхи розвитку навчального...	Лист №1/9-520 від 14. 08. 2008 Щодо планування роботи класного керівника... Щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти
План роботи керівника навчального закладу План роботи керівника навчального закладу з охорони праці та безпеки життєдіяльності на (серпень-вересень ) 2012—2013н р	Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України 2004 №5 Формування компетентного вчителя, учня, керівника навчального закладу – приоритетний напрямок модернізації освіти в Україні
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ГУРТКА ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Метою випуску даного Інформаційного Вісника є надання допомоги педагогам-позашкільникам у підготовці та проведенні навчально-виховного...	ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ КЛАСН ОГО КЕРІВНИК А Дана посадова Інструкція розроблена на основі Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти,...
Року на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти... Черкаської обласної ради відбувся обласний семінар для директорів загальноосвітніх навчальних закладів, які призначені у 2015 році,...	Рекомендовано Міністерством освіти і науки України У процесі читацької діяльності на основі прочитаних творів формуються естетичні та моральні почуття, розвиваються уява, літературні...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання