Характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є однією з найважливіших та найстаріших галузей права. Саме з цивільним правом громадяни зустрічаються найчастіше в процесі свого існування
|
|
Скачати 0.65 Mb.
|
|
Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільне право є однією з найважливіших та найстаріших галузей права. Саме з цивільним правом громадяни зустрічаються найчастіше в процесі свого існування. Предметом цивільного права є майнові правовідносини, обумовлені товарно-грошовими формами та особисті немайнові правовідносини. Методом цивільного правового регулювання є диспозитивний – суб’єкти вступають у відносини на рівних засадах. Цивільне право в значній мірі впливає на економіку держави: може її гальмувати та стимулювати, причому як усю, так і обрані сфери. Цивільне право – це система правових норм, які регулюють на засадах правової рівності майнові та особисті немайнові відносини між громадянами чи юридичними особами з метою задоволення власних матеріальних та духовних потреб. Система цивільного права складається з різноманітних інститутів, які для зручності застосування поділяються на інститути Загальної та Особливої частини. До Загальної частини відносяться теоретичні, узагальнюючи інститути: суб’єкти та об’єкти цивільного права, поняття та ознаки угод, представництва, довіреності, позовної давності. До Особливої – право власності, зобов’язальне, авторське право, право на винаходи та відкриття, спадкове право тощо. Система цивільного законодавства – сукупність нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері цивільного права. Основу цивільного законодавства, його основні принципи та засади становить Конституція України. До цивільного законодавства також відносять інші нормативно-правові акти – Цивільний кодекс України та закони (наприклад, “Про власність”, “Про іпотеку”, “Про лізінг”) та підзаконні акти (укази Президента, постанови Кабміна), міжнародні та внутрішньодержавні договори, правові звичаї. Цивільний кодекс, як джерело цивільного права ЦКУ був прийнятий 16.01. 2003, але набув чинності з 1.01. 2004 і складається з 6 книг. КНИГА ПЕРША «Загальні положення» включає в себе загальні положення, підстави виникнення цивільних права та обов’язків, захист цивільних прав та інтересів; загальні положення про фізичну і юридичну особу, опіку і піклування; участь держави та інших суб’єктів публічного права в цивільних відносинах; визначаються об’єкти цивільних прав; загальні положення про правочини і представництво; положення щодо позовної давності. КНИГА ДРУГА «Особисті немайнові права» визначає загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи, а також види особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи та її соціальне буття. КНИГА ТРЕТЯ «Право власності та інші речові права» визначає право власності та інші речові права: набуття та припинення права власності та його захист, право спільної власності, право власності на землю (земельну ділянку), право власності на житло, речові права на чуже майно. КНИГА ЧЕТВЕРТА «Право інтелектуальної власності» визначає право інтелектуальної власності на літературний, художній твір та інший твір (авторське право); право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права); право інтелектуальної власності на наукове відкриття, на винахід, корисну модель, промисловий зразок; право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми, на раціоналізаторську пропозицію, на сорт рослин, породу тварин; право інтелектуальної власності на комерційне найменування, на торговельну марку, на географічне зазначення, на комерційну таємницю. КНИГА П'ЯТА «Зобов’язальне право» визначає загальні положення про зобов’язання: поняття, сторони, виконання, забезпечення та припинення зобов’язань; загальні положення про договір, умови, укладання, зміну та розірвання договору; окремі види зобов’язань: купівля-продаж, дарування, рента, найм (оренда), довічне утримання, позичка, підряд, виконання науково-дослідних робіт, послуги, перевезення, транспортне експедирування, зберігання, страхування, доручення, комісія, управління майном, кредит та банківський вклад, факторинг, розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційна концесія, спільна діяльність; недоговірні зобов’язання: публічна обіцянка винагороди, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, створення, створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи; відшкодування шкоди. КНИГА ШОСТА «Спадкове право» визначає: спадкування за заповітом та за законом, виконання заповіту, оформлення права на спадщину, спадковий договір. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ. Предмет цивільно-правового регулювання. Предмет цивільно-правового регулювання – це ті відносини, які регулюються цивільним правом. Цивільне право регулює три групи правовідносин залежно від їхніх суб’єктів: між громадянами, між юридичними особами, між громадянами та юридичними особами. На момент вступу у цивільні правовідносини їх суб’єкти самостійні та незалежні один від одного, рівні в своїх правах та обов’язках. Після вступу у цивільні правовідносини права та обов’язки суб’єктів регулюються цивільно-правовим договором, який вони уклали. Об’єктами цивільних правовідносин є речі, майнові права, результати робіт, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага. Цивільне право регулює лише ті майнові відносини, які будуються на диспозитивних засадах (договір купівлі - продажу), відносини, які будуються на імперативному методі правового регулювання входять до інших галузей права (бюджет, податки – до фінансового, податкового). Цивільне право не регулює майнові відносини в сільськогосподарських підприємствах, сімейні, трудові, земельні.   Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки його учасників.Суб'єктивне цивільне право — це міра дозволеної поведінки учасника цивільних правовідносин. Змістом суб'єктивного права  є юридичні можливості, що надані суб'єктові, які в своїй сукупності становлять повноваження. Кожне суб'єктивне цивільне право передбачає, зазвичай, такі основні повноваження:• повноваження на власні дії — можливість самостійного вчинення суб'єктом фактичних та юридично значущих діянь. Наприклад, власник, здійснюючи своє право власності, може вчиняти дії з володіння, користування та розпорядження певним майном;
Цивільні правовідносини мають економічний зміст та товарно-грошову форму. Усі цивільні правовідносини можна поділити на майнові відносини, пов’язані з приналежністю майна певним особам, та майнові відносини, пов’язані з переходом цього майна від одних суб’єктів до інших. Також до цивільно-правового регулювання входять особисті немайнові відносини, які поділяються на немайнові, тісно пов’язані з майновими (авторське право) та немайнові, які виникли на підставі реалізації особистісних прав (право на ім’я, захист честі та гідності, інші). Цивільно-правові відносини поділяють
Суб’єкти цивільних правовідносин. Громадяни як учасники цивільних правовідносин. Поняття та загальна характеристика цивільної правоздатності та дієздатності громадян. Суб’єктами (учасниками) цивільних правовідносин можуть бути фізичні (громадяни та іноземці) та юридичні (підприємства, установи, держава) особи. Для того, щоб громадянин міг бути учасником правовідносин, він повинен мати певні фізичні, соціальні та правові властивості. Фізичними є властивості, які виділяють людину в тваринному світі: вік, стан здоров’я. Соціальні – здатність мати свідомість, розмовляти, мислити, психологічно та ментально розвиватися. Правові – наявність правоздатності, дієздатності, деліктоздатності. Усі фізичні особи мають рівні права та обов’язки Цивільна правоздатність – здатність громадянина мати цивільні права і обов’язки (ст. 25 ЦКУ). Ця властивість є невід’ємною, наступає в особи з народження (в виключних випадках може наступити і до народження) та припиняється зі смертю. Деякі автори вважають, що до правоздатності входить лише здатність мати права, так як обов’язки малолітній нести не може. Цивільна правоздатність належать усім громадянам та іноземцям, незалежно від їх мови, статі, раси, релігійних переконань, соціального та майнового становища. Особа не може позбутися правоздатності, передати її іншим особам, хоча може обмежитися судом на певний термін (несення покарання), після якого повертається в повному обсязі. Цивільна дієздатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільні права та обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30). Виникнення дієздатності залежить від віку та психічного стану особи. Таким чином, щодо дієздатності громадяни поділяються на повністю дієздатних (з 18 років), частково дієздатних (до 18 років), недієздатних та обмежено дієздатних. За ЦКУ повну дієздатність особа набуває в 18 років (ст. 34) або з моменту реєстрації шлюбу. Неповна дієздатність належна людині з 14 до 18 років. В цей час особа може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, здійснювати права на результати інтелектуальної та творчої діяльності, за згодою батьків або піклувальників розпоряджатися своїм банківським вкладом чи вчинювати правочини (ст. 32). Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану іншій особі своїм майном, якщо її майна недостатньо, додаткова відповідальність покладається на її батьків чи піклувальників (ст. 33). До 14 років у особи є часткова цивільна дієздатність, за якою вона може вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати свої особисті немайнові права на результати інтелектуальної та творчої діяльності. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. (ст. 31) Недієздатні – фізичні особи, визнані такими рішенням суду внаслідок хронічного, стійкого розладу здоров’я, яке призводить до нездатності розуміти та керувати своїми діями. Над недієздатною особою встановлюється опіка. Опікун здійснює від імені та в інтересах недієздатної особи усі правочини, несе по ним відповідальність. При покращанні стану недієздатної особи, суд може поновити їй дієздатність. Обмежено дієздатні – громадяни, визнані такими судом внаслідок психічного розладу, який впливає на здатність усвідомлення та керування ними своїх дій (ст. 36 ЦКУ). Суд може обмежити цивільну дієздатність особи через зловживання алкогольними чи наркотичними засобами, внаслідок якого вона ставить свої родину чи себе у скрутне матеріальне становище. Наслідком в такому випадку буде встановлення над цією особою піклування. Особі дозволяється вчиняти лише дрібні правочини (все інше – з дозволу піклувальника). У разі поліпшення психічного стану особи з обмеженою дієздатністю, суд може поновити її дієздатність. Загальні цивільні права громадян закріплені в Конституції України. До них належать: право власності на майно та результати своєї інтелектуальної та творчої діяльності, право користування об’єктами державної та комунальної власності та інші. Іноземці, які перебувають на Україні на законних підставах мають ті ж самі права і обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено законодавством. В цивільному законодавстві України ці права уточнюються та розширюються. Співвідношення понять “правоздатність”, “дієздатність”, “суб’єктивне право”. Цивільна правоздатність – здатність громадянина мати цивільні права і обов’язки (ст. 25 ЦКУ). Ця властивість є невід’ємною, наступає в особи з народження (в виключних випадках може наступити і до народження) та припиняється зі смертю. Деякі автори вважають, що до правоздатності входить лише здатність мати права, так як обов’язки малолітній нести не може. Цивільна дієздатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільні права та обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30). Виникнення дієздатності залежить від віку (див. попереднє питання) та психічного стану особи. Таким чином, щодо дієздатності громадяни поділяються на повністю дієздатних (з 18 років), частково дієздатних (до 18 років), недієздатних та обмежено дієздатних. Суб’єктивне право – конкретні права та обов’язки, які належать конкретній особі, або які вона може реалізувати у будь-який час. Суб’єктивне право поєднує в собі три елементи: вид та міру можливої поведінки особи, право вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення власної діяльності та право вимагати застосування державного примусу до зобов’язаних осіб. Таким чином, правоздатність та дієздатність забезпечує особі реалізацію суб’єктивного права. Разом з тим, суб’єктивне право можуть вплинути на правоздатність чи дієздатність особи. Наприклад, якщо особа виходить з громадянства України (реалізація суб’єктивного права), вона втрачає правоздатність та дієздатність громадянина України. Єдність цивільної правоздатності та суб’єктивного права проявляється в мірі можливої (дозволеної) поведінки суб’єкта. Відмінність проявляється в тому, що правоздатність – це чиста, теоретична можливість здійснити певну дію, а суб’єктивне право – практична, реальна можливість її вчинити через здійснення дієздатності. Юридичні особи як суб’єкти правовідносин. Юридичною особою є організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа має свою цивільну правоздатність та дієздатність, які наступають одночасно з моменту державної реєстрації їх статуту або прийняття рішення державою про її організацію (для державних організацій) та зникає при припиненні існування юридичної особи шляхом ліквідації чи реорганізації. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Діяльність юридичної особи обмежується отриманням спеціального державного дозволу – ліцензії. Юридична особа має свої реквізити: назву, печатку, статут, банківський рахунок; може набувати права та обов’язки, нести майнову відповідальність, бути стороною в суді. Юридична особа має свої майнові та немайнові права та обов’язки. Юридичні особи поділяються на осіб приватного права (створюється на підставі установчих документів) та осіб публічного права (створюється розпорядчим актом Президента, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та може виконувати державні функції. Юридична особа може створюватися у формі установи чи товариства. Установа – організація, створена однією або кількома особами-засновниками, які не беруть участі в управлінні нею, а товариство - організація, створена однією або кількома особами-засновниками, які можуть брати участь в управлінні нею. Товариства бувають підприємницькими та непідприємницькими. Підприємницькі мають, а непідприємницькі не мають не меті отримання прибутку внаслідок своєї діяльності. За ЦКУ підприємницькими є господарські товариства (повні, командитні, з обмеженою відповідальністю, закриті та відкриті акціонерні), виробничі кооперативи. Повне товариство – це така юридична особа, в який її учасники відповідають по її зобов’язаннях не тільки уставним фондом, а й своїм власним майном; обмежене – таке, в якому учасники ризикують тільки засобами внесеними до уставного фонду; командитне – таке в якому частина учасників є повними, а частина – обмеженими. Акціонерне товариство – така юридична особа, в якій її уставний фонд поділений на рівну кількість однакових за вартістю частин (акцій), які купляють засновники. В закритому АТ мають право купляти акції тільки визначене коло осіб, а у відкритому – всі хто забажають. Юридичні особи можуть мати свої філії та представництва, які розташовані поза її місцезнаходженням. |
Схожі:
|
1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей |
Трудове право України є однією з провідних галузей права. Трудове... Метою вивчення курсу «Трудове право» є отримання студентами знань з основ законодавства України про працю з урахуванням особливостей... |
|
План: Загальна характеристика цивільного права. Право власності: поняття, зміст Цивільне право — це сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
|
Джерела пізнання римського приватного права Воно є юридичною основою матеріального забезпечення життєдіяльності людей Саме цим пояснюється пильна увага юристів до цивільного... |
Цивільне право України Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних організацій. При... |
|
Методичні рекомендації стосовно державної реєстрації права користування... Цивільне законодавство поряд з правом власності на майно виділяє інші речові права на нього |
Конфіденційна інформація про особу Право на інформацію віднесено Конституцією України до прав та свобод людини, а Цивільним Кодексом України до особистих немайнових... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua