Методичні рекомендації, завдання та матеріали для опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами Розроблено викладачем -методистом вищої категорії


НазваМетодичні рекомендації, завдання та матеріали для опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами Розроблено викладачем -методистом вищої категорії
Сторінка4/9
Дата13.03.2013
Розмір1.45 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Право > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9

III.Сформулюйте визначення понять:

  • Позитивізм;

  • Символічний інтеракціонізм;

  • Розуміюча соціологія;

  • Етнометодологія;

  • Парадигма.


IY. Напишіть реферат на одну із запропонованих тем:

  1. Проблема соціального життя українського суспільства в полемічній літературі XIY-XYI ст.

  2. Політична соціологія Михайла Драгоманова.

  3. «Генетична соціологія» Михайла Грушевського.

  4. Теоретична спадщина Микити Шаповала.

  5. Теорія еліти В.Липинського.


Рекомендована література

  • Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2005, с.36-112.

  • Соціологія. Навч. Посіб.за ред.. С.О.Макєєва.- К., 2008, с. 45-104.

  • Соціологія.Підручник. за ред.. В.М.Пічі. – Львів, 2000, с.24-60.

  • Подольська Е.А. , Подольська Т.В. Соціологія: 100 питань – 100 відповідей. – к., 2009, с. 37 – 77.


Тема :„Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль”.
План

  1. Соціальна взаємодія та соціальні зв’язки.

  2. Система соціального контролю.


1. Соціальна взаємодія – система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб’єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.

Види соціальної взаємодії класифікують:

    • за кількістю суб’єктів взаємодії: між двома людьми, між індивідом і групою, між групами;

    • за характером взаємовідносин суб’єктів взаємодії: односторонні та двосторонні, солідарні (узгоджені) та антагоністичні (ворожі);

    • за терміном: короткочасні й довгочасні;

    • за наявністю (відсутністю) організованості: організовані та неорганізовані;

    • за свідомістю взаємодії: усвідомлені та неусвідомлені;

    • за „матеріальністю” обміну: інтелектуальні (ідейні), почуттєві (емоційні) та вольові.

Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
Теорія соціального обміну.

Її автор Дж. Хоманс розглядав соціальну взаємодію як складну систему обмінів, зумовлених засобами врівноваження винагород і затрат. Він виділяє чотири принципи взаємодії:

  1. чим вище винагороджується певний тип поведінки, тим частіше він повторюватиметься;

  2. якщо винагорода залежить від якихось умов, людина намагається відтворити їх;

  3. якщо винагорода велика, людина здатна витратити більше зусиль для її отримання;

  4. коли потреби людини близькі до насичення, вона докладатиме менше зусиль для їх задоволення.

Р. Парк обґрунтував чотири основні види соціальної взаємодії: змагання, пристосування, соціальний конфлікт, асиміляція.
Теорія символічного інтеракціонізму.

Сформулював її американський філософ і соціолог Дж. Мід, який виділив два типи дій: значуще й незначущі. Для усвідомлення мотивів дії людини слід уявити себе в її ролі. Взаємодія між людьми є безперервним діалогом, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.

Етнометодологія

Найважливішим чинником міжособистісної комунікації є прийняті на віру правила, що регулюють взаємодію між людьми. Конкретні стереотипи впливають на інших людей незалежно від того, якого значення вони їм надають.
Теорія драматичного підходу

В її основі принципи управління враженнями у соціальній взаємодії . Розглядає соціальні ситуації як мініатюрні драматичні спектаклі : люди діють подібно до акторів на сцені , створюючі певні враження . Її автор Е . Гофман виходив з того , що люди самі створюють ситуаціі , щоб виразити символічні значення , за допомогою яких вони справляють гарні враження на інших.

Теорія соціальної дії

Один із засновників її Т . Парсонс вважав , що орієнтації діяльності індивіда мають дві моделі модифікаціі : мотиваційну і ціннісну . Мотиваційна спрямована на бажання і плани індивіда , а значить , на задоволення або незадоволення його потреб . Ціннісна орієнтація належить до тих аспектів орієнтації особи , що зв’язують її з дотриманням певних норм і стандартів .Саме норма забезпечує досягнення мети індивіда, який , орієнтуючись на неї , оцінює вчинки та очікування іншого індивіда.

Німецький філософ і соціолог Ю . Хабермас створив власну теорію соціальної дії , виділявши чотири її типи : стратегічну (її учасники ставляться до інших осіб як до засобів або перешкод на шляху до мети) ; нормативну (метою учасників є досягнення взаємовигідних експектицій , здійснювана шляхом підпорядкування своєї поведінки цінностям і нормам) ; драматургічну (її мета – подання самому собі , вибіркове самовираження індивідуальності); комунікативну (прагне досягти вільної угоди між учасниками для досягнення конкретних результатів у певній ситуації).

Питирим Сорокін основою соціологічного аналізу вважав взаємодію індивідів. В основі взаємодії – соціальна нерівність. Взаємодія у суспільстві повинна здійснюватися під впливом етичної відповідальності та солідарності.

З точки зору діяльнісної соціології (М. Арчера, П. Штомпка, П. Бурдєє) соціальна реальність є багатомірним полем, в якому взаємодіють структури і діячі. Результат взаємодії – певна дія, детермінована безліччю структурно-діяльнісних зв’язків. П. Штомпка виділяє чотири рівні соціального поля (INIO):

I – ідеальний рівень: ідеї, вірування, уявлення про дійсність, ідеологія.

N – нормативний рівень: правила, норми, приписи, цінності у структурно-суб’єктивній взаємодії.

I – рівень взаємодії: засіб взаємозв’язку між групами, спільнотами та індивідами, інституціолізований принцип такої взаємодії, канали взаємодії.

O – рівень можливостей реального світу:

Життєві шанси, мережа інтересів стратифікованих груп та їх можливостей, наданих суб’єкту існуючими соціальними структурами, сформованих діями колишніх діячів.

Соціальна дія може бути традиційною або афективною. Традиційна соціальна дія ґрунтується на соціальних стандартах поведінки, звичних нормах, які не змінюються з плином часу. Вона мінімізує самостійність особистості у її вчинках. Афективна соціальна дія зумовлена емоційним станом, найчастіше супроводжується глибоким душевним хвилюванням.

Соціальна взаємодія може бути випадковою, тимчасовою і стійкою, приватною і публічною; особистісною і речовою; формальною і неформальною.

Один із видів соціальної взаємодії є зв’язок.

Соціальний зв’язок – соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей або груп.

Соціальна взаємодія є одним із джерел суспільних явищ, оскільки завдяки ій поведінка людини стає соціальною дією.

Поведінка – форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.
2. Соціальні відносини між індивідами і суспільством формуються в умовах соціального контролю.

Соціальний контроль – засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

Динамічна модель соціального контролю включає такі основні елементи: індивід, соціальна спільнота (група, клас, суспільство), індивідуальна дія, соціальна (групова) дія. Індивідуальна і соціальна дія співвідносяться як контрольоване і контролююче. Індивід (індивідуальна дія) і соціальна група (соціальна дія) є вхідними елементами системи соціального контролю. До неї також належить самооцінка суб’єкта; сприймання і оцінка суб’єктом соціальної ситуації (соціальна концепція), у межах якої діють відповідно як індивід, так і соціальна група. Важливими атрибутами та елементами соціального контролю є цінності, норми, звички, звичаї, санкції, які виникають та існують внаслідок дії соціальних інститутів.

Соціальна норма – загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.
Класифікація соціальних норм:

    • за походженням – аутогенні й гетерогенні, спонтанні та декретивні;

    • за характером зміни структури – інтенсивні та екстенсивні, прогресивні та регресивні;

    • залежно від періоду існування – ті, що народжуються, розвиваються, сформувалися;

    • за схильністю – елементарні й складні, динамічні й статистичні;

    • за функціональною та інформаційною природою;

    • за механізмом детермінації – збуджуючі, стимулюючі, захоплюючі тощо;

    • з точки зору організації та управління системними процесами – інституційні й неінституційні;

    • за умовами функціонування – норми інтеграції та дезінтеграції;

    • за масовістю – масові, групові, індивідуальні.

Найчастіше соціальні норми поділяють на соціальні приписи і технічні правила.

Соціальні приписи – норми, що визначають соціальне становище індивіда (право, звичай, правила пристойності, мода, мораль).

Технічні правила – норми, що регулюють відношення людини і природи (технічні інструкції, правила безпеки життєдіяльності):

Звичка – встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції соціальної групи.

На основі звичок формуються певні звичаї.

Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов’язані певні моральні цінності, порушенні яких викликає негативні санкції групи чи суспільства.

Реалізація правил поведінки забезпечується санкціями.

Санкція (лат. Santio – непорушна постанова) – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Існують негативні і позитивні санкції, формальні і неформальні, правові та етичні, сатиричні та релігійні (анафема) санкції.

Соціальні санкції встановлюються і застосовуються суспільством або окремою соціальною групою як засіб захисту соціальної організації, забезпечення дотримання норм поведінки.

Девіантна (лат. Deviation – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Класифікація девіантної поведінки (за Мертоном):

- конформізм – пасивне прийняття стандартів поведінки, безумовне визнання існуючих порядків, норм, правил, схилення перед авторитетами;

-інновація – допускає згоду з певною культурною метою , але заперечує засоби їх досягнення , які схвалюються соціально ;

-ритуалізм – заперечує мету певної культури , але згодна використовувати засоби, що схвалюються соціально;

-ретретизм (втеча від дійсності) – спостерігається , коли людина одночасно заперечує цілі й соціально схвалені засоби їх досягнення . Особи , які вдаються до цього засобу , перебувають у суспільстві , але не належать йому;

-заколот – виявляється у неприйнятті норм та організації актів громадської непокори.

Основним чинником формування різноманітних форм девіантної поведінки є деформація соціальних норм , що може виявлятися у :

- відриві соціальних норм від конкретних умов життєдіяльності ;

- застарілості або незбігу їх з реаліями суспільного життя ;

- викривленому або неповному відображенні у свідомості людей об’єктивних закономірностей функціонування суспільства ;

- нестабільності , нестійкості й невизначеності норми , яка внаслідок цього не може виконувати соціального регулятора ;

- руйнуванні взаємозв’язку її структурних компонентів ;

- послабленні або незастосуванні санкцій , функціональній неефективності соціальних норм.

I. Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення

  1. Чим характеризується соціальна взаємодія?

  2. Що таке девіантна поведінка?

  3. В якій формі може проявляться девіація?

  4. Назвіть основні чинники формування різноманітних форм девіації.


II. Виберіть правильну відповідь:

1.Автором теорії соціального обміну є:

а) Дж. Мід;

б) Дж. Хоманс;

в) Е. Гофман.

2. Р. Парк обґрунтував чотири основні види соціальної взаємодії:

а) змагання, пристосування, соціальний конфлікт, асиміляція;

б) змагання, пристосування, соціальний конфлікт, антагонізм;

в) пристосування, соціальний конфлікт, антагонізм, контроль.

3. Теорія символічного інтеракціонізму була сформована:

а) Дж. Мідом;

б) Р. Парком;

в) Т. Парсонс.

4. Етнометодологія – теорія, за якого:

а) соціальна взаємодія – складна система обмінів;

б) найважливішим чинником міжособистісної комунікації є прийняті на віру правила, що регулюють взаємодію між людьми;

в) соціальна ситуація – мініатюрний драматичний спектакль.

5. Ю. Хабермас виділив чотири типи соціальної дії:

а) стратегічну, нормативну, ціннісну, комунікативну;

б) стратегічну, індивідуальну, драматургічну, комунікативну;

в) стратегічну, нормативну, драматургічну, комунікативну.

6. Соціальна дія може бути:

а) традиційною і нетрадиційною;

б) традиційною і афективною;

в) традиційною, нетрадиційною і афективною.

7. Право, звичай мораль – це:

а) соціальні приписи;

б) технічні правила;

в) норми поведінки.

8. Чи тотожні поняття „звичка” та „звичай”?:

а) так;

б) ні;

в) ні, поскільки певні звичаї формуються на основі звичок.

9. Поведінка людини, яка не відповідає офіційно встановленим у даному суспільстві нормам, називається:

а) девіантна;

б) конформізм;

в) ретретизм.

10. Втеча від дійсності – це:

а) ритуалізм;

б) ретретизм;

в) заколот.

III. Сформулюйте визначення понять:

  • Етнометодологія;

  • Девіантна поведінка;

  • Конформізм;

  • Ретретизм.

IY. Напишіть реферат на одну із запропонованих тем

  • Маргінальні групи в сучасній Україні.

  • Причини та форми девіації серед сучасної молоді.

Рекомендована література

  • Соціологія. Підручник. За редакцією В.Г.Городяненка. -К., 2005, с.141-157.

  • Соціологія. Навч. Посіб.за ред.. С.О.Макєєва.- К., 2008, с. 98-104.

  • Соціологія.Підручник. за ред.. В.М.Пічі. – Львів, 2000, с.118-120.

  • Подольська Е.А. , Подольська Т.В. Соціологія: 100 питань – 100 відповідей. – к., 2009, с. 83-86.


Матеріали для підготовки до семінарського заняття

Тема : „Особистість у системі соціальних зв’язків”.

План

    1. Соціальні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві.

    2. Соціологічна структура особистості.

    3. Соціалізація особистості.

    4. Соціальний статус та соціальна роль особистості.




  1. Суспільне становище людини є її природним станом. Соціальне не протистоїть біологічному і не виникає з нього. Соціальне життя розвиває специфічні людські біологічні якості.

Соціологія по-різному трактує поняття „людина”, „особистість”, „індивіда”.

Людина” – служить для характеристики всезагальних, притаманних усім людям якостей і особливостей, які знаходять свій вияв у назві „Homo sapiens”.

Індивід” – означає конкретну людину, одиничного представника людського роду.

„Особистість” – усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена.

Узагальнено суспільна сутність людини конкретизується у понятті „особа”, яке розкриває предметні ознаки індивідуальності щодо окремих соціальних структур – груп, колективів, організацій, рухів, партій, інститутів.

Основні проблеми особистості в різні часи і по-різному трактувались представниками окремих соціологічних шкіл і напрямів.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Конспект тем винесених на самостійне опрацювання студентами ТЕМА 1
Процес диференціації наук діалектично пов'язаний з їх інтеграцією. Це сприяло тому, що сформувавшись в самостійну науку, економічний...
Методичні рекомендації для студентів факультету заочного навчання|відокремлення|...
Окремі розділи|посібника| посібника можуть бути використані також студентами стаціонара при вивченні тем, винесених для самостійної...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ”
Вміщені плани семінарських занять, теми та завдання індивідуальних робіт з з дисципліни “Історія Росії” (ІХ – поч. ХХ ст.) та методичні...
Уроках української мови Методичні рекомендації підготувала
...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ НАУКОВИХ РОБІТ СТУДЕНТАМИ
Методичні рекомендації щодо виконання наукових робіт студентами ОКР бакалавра, спеціаліста та магістра / Укладачі Козачишина О. Л.,...
Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем з дисципліни...
«Економіка підприємства», 03050901 «Бухгалтерський облік», 03050801 «Фінанси і кредит»
Методичні рекомендації до вивчення тем Тема 1
Основні терміни: перші туристичні фірми і агентства, «Підприємство для громадських подорожей в усі країни світу», «Екскурсійний вісник»,...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ для студентів усіх спеціальностей...
Політологія. Суб`єкти політики та способи політичної діяльності [Текст]: Методичні рекомендації до вивчення розділу для студентів...
Методичні рекомендації з дисципліни «Комерційне кредитування»
Методичні рекомендації з дисципліни «Комерційне кредитування» призначені для надання допомоги студентам в засвоєнні предмету та в...
Методичні рекомендації та дидактичні матеріали щодо формування комунікативної...
З'ясувати, скільки уроків відводитися на вивчення теми; чи велася робота над даною темою раніше; який новий лексичний і граматичний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка