Елементарний курс Видання друге Харків Одіссей 2008 ББК 67. 3 К56 Рекомендовано Вченою радою Одеського


Назва Елементарний курс Видання друге Харків Одіссей 2008 ББК 67. 3 К56 Рекомендовано Вченою радою Одеського
Сторінка 1/52
Дата 17.03.2013
Розмір 6 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52
Теорія

держави і права

Елементарний курс

Видання друге

Харків

Одіссей

2008

ББК 67.3 К56

Рекомендовано Вченою радою Одеського

юридичного інституту Харківського національного

університету внутрішніх справ 28 грудня 2006 p.,

протокол № 4

Рецензенти:

професор кафедри права Європейського Союзу і

порівняльного правознавства Одеської національної

юридичної академії, д.ю.н. М.А. Дамірлі;

декан факультету морського права Одеської

національної морської академії, д.ю.н.,

професор О.М. Шемякін;

начальник кафедри цивільного права Одеського

юридичного інституту Харківського національного

університету внутрішніх справ, к.ю.н.,

доцент С.В. Резніченко

К56 Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави

і права: Елементарний курс. Видання друге. — X.: ТОВ«Одіссей», 2008.— 432 с

ISBN 978-966-633-783-5

У навчальному посібнику стисло викладено матеріал навчаль­ної дисципліни «Теорія держави і права», а також розміщені методичні матеріали для самостійної підготовки та роботи на се­мінарських заняттях, для чого наприкінці кожного розділу роз­міщені питання, завдання та тести для самоконтролю та само­підготовки.

Посібник розрахований на студентів і курсантів вищих на­вчальних закладів юридичного профілю, а також учнів юридичних ліцеїв і шкіл із поглибленим вивченням правознавства.

© КрестовсАса Н.М., Матвеева Л.Г., 2008

© ТОВ «Одіссей», підготовка до друку, 2008

ISBN 978-966-633-783-5

ПЕРЕДМОВА

Теорія держави і права є навчальною дисципліною, з вивчення якої починається, а складанням державного іс­питу завершується базова професійна підготовка юриста.

Знання закономірностей виникнення і функціонування державно-правових інститутів, освоєння понятійно-кате­горіального апарату юриспруденції необхідні студенту як база для вивчення галузевого законодавства та юридичних процедур, а також для вироблення і закріплення навиків та умінь тлумачення та практичного застосування права.

Теорія держави і права містить абстрактні правові по­няття, освоєння яких є вельми непростим для першокурс­ника. При всій великій кількості і різноманітності підруч­ників і навчальних посібників з цієї дисципліни, авторам посібника очевидною була нагальна потреба студентів в елементарному курсі, що стисло і доступно описує та роз'яс­нює загальнотеоретичні поняття та категорії.

Автори посібника прагнули максимальної наукової об­ґрунтованості та об'єктивності, при необхідності виклада­ючи різні точки зору на проблеми теорії держави і права. Разом із тим дидактичні цілі — а саме доступний для сту­дентів, ясний і разом з тим повний виклад основного мате­ріалу навчальної дисципліни «Теорія держави і права» — стали для нас головними.

Посібник можна з успіхом використовувати для само­стійної підготовки та роботи на семінарських заняттях, для чого наприкінці кожного розділу розміщені питання, за­вдання та тести для самоконтролю та самопідготовки. Крім того, автори впевнені, що складений ними посібник допо­може студенту (курсанту) успішно скласти як семестровий, так і державний іспит з теорії держави і права, оскільки він включає стислі і разом з тим змістовні відповіді практично на всі питання, які виносяться на контрольні підсумкові рубежі.

Для підготовки посібника були використані матеріали академічних та інших підручників із теорії держави і пра­ва, перелік яких наводиться наприкінці посібника. Ці під­ручники стануть у пригоді при підготовці до всіх форм за­нять, для самопідготовки та написання курсових і диплом­них робіт із теорії держави і права. Крім того, рекомендує­мо звертатися до Інтернет-сайтів, на яких розміщені нормативно-правові акти та велика кількість навчальної та наукової літератури. Для отримання додаткових знань, особливо зі спірних питань, наприкінці кожного розділу ми наводимо список додаткової літератури.

Розділ 1

ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА

МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

І ПРАВА

1.1. Юриспруденція та її система

Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об'єктивні знання про матеріальний і духов­ний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систе­му наук умовно поділяють на три основні підсистеми: природничі науки, точні науки та суспільні науки. У кож­ній із них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.

Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспру­денція (юридична наука) — система знань про державу і право — належить до суспільних наук. Держава і право підлягають в своєму розвитку загальним об'єктивним за­кономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціо­логія, соціальна філософія, політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої законо­мірності та специфіку, що зумовлює виділення юриспру­денції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.

Юридична наука вивчає право як особливу систему со­ціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв'язок між державою і правом (хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в юриспруденції

виділяють дві основні підсистеми знань: правознавство і державознавство.

Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм класифікації є предмет науки, тому юридичні науки можна поділити на такі групи:

  1. теоретичні юридичні науки (теорія держави і права,
    юридична деонтологія, філософія права, соціологія права,
    порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулю­
    ють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття
    і категорії;

  2. історико-юридичні науки (зарубіжна та вітчизняна
    історія держави і права, історія політичних і правових
    учень, або, інакше — історія вчень про державу і право). Ці
    науки вивчають процеси становлення й розвитку держави
    і права, а також розвиток теоретичних уявлень про держа­
    ву і право1;

  3. галузеві науки (наука конституційного права, наука
    адміністративного права, наука цивільного права, наука
    кримінального права, група наук процесуального права
    тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний
    зміст галузей права;

  4. міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука
    житлового права, наука банківського права, наука еколо­
    гічного права тощо). Ця група включає науки, що виникли
    на стику кількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють
    сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але на­
    лежать до різних галузей права;

  5. організаційні науки. Ці науки вивчають організацію
    та діяльність державних органів (наука державного будів­
    ництва), органів місцевого самоврядування (наука муніци­
    пального права), судових і правоохоронних органів (наука
    судових і правоохоронних органів);

  6. прикладні науки (криміналістика, кримінологія,
    судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія,
    юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки

1У більшості сучасних підручників теоретичні та історичні юридичні науки належать до однієї групи. Автори підтримують точку зору Р.Т.Мухаєва, який розділяє теоретичні та історичні юридичні науки, враховуючи різні предмети та завдання, що стоять перед цими науками (Мухаев Р. Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. — М.: ПРИОР, 2001. — С. 20).

вивчають правові явища не тільки за допомогою юридич­них, а й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, матема­тичних тощо);

7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного пуб­лічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки, виділяють в аналізі держави і права різні сторони і властивості.

1.2. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції

Теорія держави і права та інші теоретичні юридичні на­уки вивчають загальні для всієї державно-правової дійсно­сті явища, виробляють загальні для юриспруденції катего­рії та поняття. Внаслідок цього вони посідають особливе місце в системі юридичної науки. У свою чергу в циклі те­оретичних юридичних наук теорія держави і права відіграє роль системоутворюючої дисципліни: філософія та со­ціологія права відокремилися від неї, «працюють» у зв'яз­ку з нею та надають їй свої результати.

Необхідність виокремлення із системи юридичних наук теорії держави і права зумовлена існуванням загальних закономірностей розвитку державно-правових явищ, не­знання яких унеможливлює більш-менш глибоке вивчення предмета інших юридичних наук. Решта юридичних наук, як правило, виділяє в аналізі держави і права окремі їхні сторони та властивості. Проте цілісне системне досліджен­ня державно-правових явищ здійснює, в першу чергу, тео­рія держави і права.

Решта юридичних наук — переважно емпіричні, тобто вони базуються на досвіді, на вивченні фактів конкретної державно-правової реальності. Завдання теорії держави і права полягає в тому, щоб привести в систему, витлумачи­ти й узагальнити ці факти. Теорія держави і права інтегрує досягнення інших юридичних наук, вносить упорядкова­ність у сукупність виявлених ними фактів, встановлює системні зв'язки між ними та виводить із них певні уза­гальнення. Наприклад, вивчення конкретного матеріалу щодо статусу глави держави (монарха, президента) в різних країнах призвело до формулювання теоретичних положень про наявність двох основних форм правління сучасних

держав — монархії та республіки. Таким чином, теорія держави і права є наукою узагальнюючого характеру щодо інших юридичних наук.

Загальнотеоретичні конструкції стають основою для висновків і положень галузевих юридичних наук. Напри­клад, модель правового статусу підозрюваного (галузь на' уки кримінального процесу) базується на загальнотеоре­тичній моделі правового статусу особи. У цьому випадку теорія держави і права відіграє роль базової (фундамен­тальної) юридичної науки.

Теорія держави і права здійснює інтеграцію юридичних знань у струнку систему. Це досягається, по-перше, за рахунок виявлення найбільш загальних рис державно-пра­вових явищ, що вивчаються галузевими науками, по-друге, за рахунок перенесення узагальнених категорій галузевих наук в інші науки. Наприклад, поняття фізичної та юри­дичної особи були спочатку розроблені наукою цивільного права. Теорія держави і права, виділивши загальні сутніс-ні риси цих понять, розробила категорії суб'єкта права і суб'єкта правових відносин, які використовуються в інших галузевих науках. Завдяки теорії держави і права виробля­ється спільна мова юридичної науки, її понятійно-катего­ріальний апарат.

Теорія держави і права — методологічна стосовно ін­ших юридичних наук. Для них вона розробляє та вдоско­налює методологію (систему методів, прийомів і принципів дослідження). Наприклад, тлумачення нормативно-право­вих актів здійснюється за допомогою розробленого теорією держави і права формально-юридичного методу.

Нарешті, не можна лишити поза увагою пропедевтич­ний (вступний) характер теорії держави і права. В юри­дичних школах більшості країн світу саме з неї починаєть­ся навчання юриспруденції, вона створює основи для ви­вчення студентами інших юридичних наук, з неї почина­ється оволодіння юридичною професією.

1.3. Предмет теорії держави і права

Теорія держави і права має спільний із іншими юридич­ними науками об'єкт дослідження — державно-правову дійсність. Розмежування теорії держави і права з іншими юридичними науками відбувається за предметом дослі-

дження, тобто певного кола явищ, які вивчаються цією наукою. Кожна юридична наука має свій предмет дослі­дження, яким може виступати той або інший бік об'єктив­ної державно-правової дійсності.

Предметом теорії держави і права є найбільш загальні закономірності виникнення, буття, функціонування та роз­витку держави і права, на основі пізнання яких розробля­ються фундаментальні проблеми, що мають методологіч­не значення для галузевих юридичних наук. Закономір­ність — це стійкий причинно-наслідковий зв'язок між явищами (процесами), який існує об'єктивно (тобто неза­лежно від волі людей). Зазначимо, що в державно-правових процесах, як і в суспільному житті в цілому, можливі також і випадковості. Випадковість — це подія, основну причину якої встановити засобами сучасної науки неможливо, оскіль­ки вона викликана безліччю незначних і короткочасних причин. Висловлюючись науковою мовою, випадковість є перетином незалежних причинних рядів. Врахування ви­падковостей в юриспруденції необхідне, оскільки держава і право як соціальні явища та творіння людини не вільні від елементів хаосу, ірраціональності, дисбалансу. У цьому сенсі теорія держави і права, як і решта суспільних наук, є наукою не стільки закономірною, як законоподібною.

Предмет теорії держави і права включає:

  1. сутність і соціальне призначення державних і пра­
    вових явищ;

  2. закономірності та випадковості виникнення, фун­
    кціонування та розвитку держави і права;

  3. систему понять і категорій, що використовуються
    в юриспруденції (право, держава, їхня сутність, функції,
    форми; норми права, правовідносини, реалізація права,
    правопорядок тощо);

  4. правові принципи, аксіоми, презумпції, фікції, що
    були вироблені та використовуються юридичною теорією
    та практикою;

  5. теоретичні моделі правотворчої, правозастосовчої
    та інтерпретаційної практики;

  6. прогнози та практичні рекомендації щодо вдоскона­
    лення та розвитку права і держави.

Предмет теорії держави і права складають явища, які можна назвати азбукою юриспруденції. Беззасвоєння цих явищ неможливо правильно та грамотно вивчати закони, складати угоди та договори, тлумачити їхній зміст, визна­чати їхню дію в просторі, у часі та за колом осіб.

8

1.4. Методологія теорії держави ,

і права

Методологія теорії держави і права — це система підхо­дів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ.

Центральний елемент методології — метод (від грецьк. methodos — шлях дослідження, теорія, учення) — спосіб досягнення якої-небудь пізнавальної мети, вирішення кон­кретної задачі. Якщо категорія « предмет науки » вказує на те, що саме вивчає та чи інша наука, то категорія «метод науки» вказує на те, яким саме шляхом відбувається дослі­дження.

Методи теорії держави і права умовно можна розділити на чотири групи: загальні; загальнонаукові; міждисциплі­нарні; спеціальні.

Загальні методи пізнання властиві кожній людині як розумній істоті і використовуються не лише в науці, а й у повсякденному житті: спостереження; порівняння; раху­вання; узагальнення; дескрипція (опис).

Загальнонаукові методи застосовуються в усіх науках. Зокрема, це методи: діалектики; формальної логіки; си­стемного аналізу.

Діалектичний метод в юриспруденції передбачає об'єк­тивний, всебічний і конкретний розгляд державно-право­вих явищ, виявлення притаманних їм зв'язків, наявність у них суперечностей, оцінку державно-правових явищ з якісного та кількісного боку, виявлення залежності форми явища від його сутності.

Складові діалектичного методу:

  1. основні закони діалектики, а саме — закон єдності і
    боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін
    в якісні, закон заперечення заперечення. Прояв основних
    законів діалектики у правовій сфері має певну специфіку.
    Так, будь-яка юридична норма відображає єдність і супе­
    речність регульованих нею суспільних відносин, оскільки
    вона захищає та відображає одні і водночас обмежує інші
    інтереси та прагнення. Нові правові норми скасовують (за­
    перечують) старі й, у свою чергу, колись будуть скасовані;

  2. категорії діалектики. До них належать такі парні
    категорії, як одиничне та загальне, причина і наслідок,
    необхідність і випадковість, зміст і форма, сутність і явище,
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52

Схожі:

За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,...
Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №2 від 25 вересня 2008 р.)
Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український...
Рекомендовано до друку вченою радою Відділення реліг­ієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН Ук­раїни (протокол №8...
Монографія
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту держави і права /v- В. ЛЇ. Корецького НАМ України
ПРОБЛЕМИ
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №…від р.)
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74
Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р
Укладач: Баришполець О. Т., кандидат історичних наук, доцент Програму...
Курс є базовим для практичної підготовки фахівців за спеціальністю “Соціологія”. Його мета
АДМІНІСТРАТИВНЕ
Рекомендовано вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол №15 від 29 жовтня 2002 р.)
ПРОБЛЕМИ
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №7 від 14 червня...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка