П Р О Е К Т
З А К О Н У У К Р А Ї Н И
Про правовий статус українських трудових мігрантів
Цей Закон визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їх захисту.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Мета Закону
Мета Закону – закріплення мінімальних стандартів правового та соціального захисту українських трудових мігрантів, членів їх сімей, спрямованих на посилення позитивних ефектів та мінімізація негативних наслідків трудової міграції українців.
Стаття 2. Законодавство про статус українських трудових мігрантів, членів їх сімей та гарантії їх соціального захисту
Законодавство про правовий статус українських трудових мігрантів складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини, які визначають правові та соціальні гарантії українських трудових мігрантів та членів їх сімей.
Стаття 3. Міжнародні договори України
Якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про правовий статус українських трудових мігрантів, то застосовуються норми міжнародного договору або міжнародної угоди.
Розділ IІ
ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ СТАТУСУ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ТА ОСІБ, НА ЯКИХ ПОШИРЮЄТЬСЯ ЧИННІСТЬ ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 4. Український трудовий мігрант
Український трудовий мігрант – громадянин України, який на тимчасовий термін виїжджає займатися, займається або займався оплачуваною діяльністю до іноземної країни.
Повертанець – український трудовий мігрант, котрий повернувся в Україну після тривалого (не менше 6 місяців) перебування за кордоном.
Стаття 5. Члени сім’ї українського трудового мігранта
Члени сім’ї українського трудового мігранта – особа, що перебуває з українським мігрантом у шлюбі, діти та інші особи, що перебувають на їхньому утриманні та визнаються членами родини відповідного до чинного законодавства.
Стаття 6. Державний захист прав українських трудових мігрантів
Українська держава поважає та забезпечує передбачені в цьому Законі права всіх українських трудових мігрантів і членів їх сімей, які перебувають на українській території або її юрисдикцією, незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії або переконань, політичних чи інших поглядів, національного, етнічного, соціального походження, громадянства, віку, економічного, майнового, сімейного стану й соціального статусу або будь-якої іншої ознаки.
Українська держава гарантує захист українських трудових мігрантів за кордоном шляхом укладення міждержавних двосторонніх угод про працевлаштування та соціальне забезпечення громадян.
Кабінет Міністрів України за участю представників громадських організацій трудових мігрантів розробляє та реалізує державні програми щодо освітньо-культурного розвитку українських трудових мігрантів в місцях їх найбільш компактного проживання.
Стаття 7. Громадяни України на яких не поширюється чинність цього Закону
Чинність цього Закону не поширюється:
1. На осіб, скерованих або найнятих міжнародними організаціями й установами, а також осіб, скерованих або найнятих будь-якою іноземною державою для здійснення офіційних функцій, допуск і статус яких регулюється загальним міжнародним правом чи ратифікованими міжнародними угодами та конвенціями;
2. На осіб, скерованих чи найнятих іноземною державою або від її імені, які беруть участь у втіленні програм розвитку або інших програм співпраці, допуск і статус яких регулюється угодою з державою роботи за наймом і які згідно з цією угодою не вважаються українськими трудовими мігрантами;
3. На осіб, що проживають в іноземній державі і виступають як інвестори;
4. На учнів, студентів і стажерів, які не займаються оплачуваною діяльністю;
5. На моряків і працівників, зайнятих на стаціонарній прибережній станції, яким не було видано дозволу на проживання й участь в оплачуваній діяльності в іноземній державі.
Стаття 8. Орган уповноважений підтверджувати статус українського трудового мігранта
Органом уповноваженим підтверджувати статус українського трудового мігранта є консульські чи дипломатичні установи України в країні перебування українського трудового мігранта.
Стаття 9. Порядок підтвердження статусу українського трудового мігранта
Порядок підтвердження статусу українського трудового мігранта визначається постановою Кабінету Міністрів України.
Розділ IIІ
ЗАХИСТ ПРАВ ТА СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ
Стаття 10. Невтручання в особисте та сімейне життя
Український трудовий мігрант і члени його сім'ї не можуть зазнавати безпідставного чи незаконного втручання в їх особисте й сімейне життя, зазіхання на недоторканність їхнього житла чи таємницю їх листування й інших форм зв'язку, зазіхань на їхню честь і репутацію.
Кожен український трудовий мігрант і члени його сім'ї мають право на захист від такого втручання або таких зазіхань. Зокрема, члени сім’ї мігранта не зобов’язані надавати інформацію особистого характеру про інших членів своєї сім’ї за кордоном якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Стаття 11. Захист з боку консульських чи дипломатичних установ України
Консульські та дипломатичні установи України за кордоном зобов’язані забезпечити захист прав та законних інтересі українських трудових мігрантів та члени їхніх сімей, а також надавати їм необхідну юридичну допомогу.
Стаття 12. Виборчі права Українських трудових мігрантів
Українські трудові мігранти мають право брати участь у виборах до органів державної влади і органи місцевого самоврядування.
Центральна Виборча Комісія спільно з Міністерством Зовнішніх Справ зобов’язані організувати голосування у такий спосіб, щоб кожен із громадян України, що перебувають за кордоном у момент голосування та виявив бажання проголосувати, міг реалізувати своє виборче право.
Кожен громадянин України, котрий бажає реалізувати своє виборче право може написати відповідну заяву на ім’я посла у країні перебування.
Стаття 13. Добровільне пенсійне страхування
Український трудовий мігрант може брати добровільну участь у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування громадян України, шляхом укладення договору з територіальним органом Пенсійного фонду України.
Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою внесків за попередні періоди. Український трудовий мігрант може скористатися цією можливістю з метою збільшення страхового (трудового) стажу й, відповідно, розміру пенсії. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску.
Пенсійний фонд України забезпечує механізми функціонування системи державного пенсійного страхування українських трудових мігрантів та гарантує призначення, перерахунок та виплати пенсій застрахованим особам.
Стаття 14. Соціальне страхування
Кабінет Міністрів України гарантує усім застрахованим українським трудовим мігрантам забезпечення прав у страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Українські трудові мігранти, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання залучаються до програм відновлення здоров'я та працездатності, їм забезпечується відшкодування збитків, пов'язаних із втратою заробітної плати або відповідної її частини за час невиконання трудових обов'язків, гарантується право на соціальні послуги у зв'язку із втратою працездатності.
Стаття 15. Право на отримання освіти
Діти українських трудових мігрантів, які проживають з батьками в іноземній країні, мають право на безкоштовне здобуття повної середньої освіти. Документи про освіту іноземних держав визнаються в Україні відповідно до підписаних та рактифікованих в установленому порядку міжнародних договорів.
Кабінет Міністрів України розробляє спеціальні навчальні програми для українських суботньо-недільних шкіл за кордоном, порядок вивчення українознавчих предметів та отримання відповідних атестатів.
На підставі документів про освіту іноземних держав діти українських трудових мігрантів мають право на вступ до середніх та вищих навчальних закладів України за умови здачі екзамену з української мови.
Стаття 16. Соціальний захист
Українські трудові мігранти та члени їхніх сімей мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Український трудовий мігрант у сім’ї якого народилась, виховується та проживає неповнолітня дитина має право на державну допомогу.
Консульські та дипломатичні установи України за кордоном зобов’язані у тижневий термін забезпечити переклад та апостиляцію документів необхідних для оформлення державної соціальної допомоги на території України.
Стаття 17. Працевлаштування після повернення
Центри зайнятості сприяють працевлаштуванню українських трудових мігрантів, враховуючи трудовий досвід, набутий за кордоном, забезпечують повертанцям можливість пройти перепідготовку та підвищення кваліфікації, розпочати власну підприємницьку діяльність, здійснюють виплату матеріального забезпечення в період безробіття, за умов перебування повертанця на території України під час цього періоду.
Стаття 18. Пенсія по втраті годувальника
У разі смерті українського трудового мігранта непрацездатним членам сім’ї, які були на його утриманні, за наявності всіх передбачених пенсійним законодавством підстав, призначається пенсія у зв’язку із втратою годувальника. При цьому пенсія дітям, у зв’язку із втратою годувальника, призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Стаття 19. Загибель (смерть) та поховання українських трудових мігрантів
У випадку загибелі (смерті) українського трудового мігранта за кордоном консульські чи дипломатичні установи України забезпечують транспортування тіла на Батьківщину або організовують поховання, якщо інше не передбачено положеннями контракту, укладеного з роботодавцем або із страховою компанією.
З метою забезпечення гідних умов транспортування й поховання померлих та ефективності використання коштів, консульські чи дипломатичні установи України можуть укладати строкові угоди із суб’єктами підприємницької діяльності, котрі надають послуги у похованні.
Стаття 20. Проходження військової строкової служби українськими трудовими мігрантами та членами їх сімей
Українським трудовим мігрантам надається відстрочка від призову на строкову військову службу на період їхнього перебування за кордоном.
Членам сімей українських трудових мігрантів може надаватись відстрочка від призову на строкову військову службу якщо вони підпадають під загальні умови відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами.
Стаття 21. Право на володіння та захист прав власності
Українські трудові мігранти та члени їхніх сімей мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, набутими як на території України так і за її межами.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності охороняється законом.
Стаття 22. Право розпоряджання майном набутим з-за кордоном
Український трудовий мігрант під час перебування та після закінчення свого перебування в іноземній державі має право переказувати свої зароблені кошти й заощадження, ввозити своє особисте майно та речі в Україну.
Кабінет Міністрів України забезпечує українському трудовому мігранту безпеку та надійний механізм грошових переказів з-за кордону та вживає належних заходів для полегшення таких переказів.
Українські трудові мігранти мають право ввозити в Україну готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 50000 євро без письмового декларування митного органу.
Стаття 23. Уникнення подвійного оподаткування
Не допускається обкладання українських трудових мігрантів в Україні тим самим (чи аналогічним) податком за один податковий період, якщо він був сплачений за кордоном відповідно до законодавства держави перебування.
Кабінет Міністрів України забезпечує вжиття заходів з метою уникнення подвійного оподаткування зароблених коштів і заощаджень українського трудового мігранта та членів його сім’ї.
Стаття 24. Порядок оподаткування
Члени сімей українських трудових мігрантів не можуть бути оподатковані за доходи отримані українськими трудовими мігрантами.
Розділ IV
ЗВ’ЯЗКИ З БАТЬКІВЩИНОЮ ТА
ВІДНОСИНИ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
Стаття 25. Право на свободу пересування та повернення
Українському трудовому мігранту гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються чинним законодавством.
Український трудовий мігрант та члени його сім’ї не можуть бути позбавлені права в будь-який час повернутися в Україну.
Стаття 26. Допомога у добровільному поверненні на Батьківщину
Кабінет Міністрів України реалізує державні програми заохочення та забезпечує українським трудовим мігрантам необхідні для повернення на Батьківщину соціально-економічні умови.
Стаття 27. Оформлення проїзних документів
Міністерство закордонних справ України забезпечує швидке позачергове оформлення проїзних документів українських трудових мігрантів з метою їхнього працевлаштування за кордоном.
Консульські чи дипломатичні установи України зобов’язані продовжити дію закордонного паспорта українського трудового мігранта незалежно від року виїзду та терміну його перебування за кордоном.
Стаття 28. Право на отримання інформації про країну працевлаштування
Український трудовий мігрант та члени його сім’ї мають право на отримання через уповноважені установи Міністерства закордонних справ України вичерпної інформації про країну працевлаштування, а саме: про умови перебування, права та обов’язки трудових мігрантів у країні працевлаштування, а також інших питань, які стосуються працевлаштування та законного перебування у країні працевлаштування.
Стаття 29. Право на отримання інформації про ситуацію в Україні
Український трудовий мігрант під час перебування за кордоном має право на отримання через уповноважені установи Міністерства закордонних справ вичерпної інформації про політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні.
Стаття 30. Звернення українських трудових мігрантів
Звернення українських трудових мігрантів до органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади розглядаються і вирішуються у термін не більше 10 днів від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно.
Український трудовий мігрант має право на отримання протягом робочого дня інформацію з перевірки ліцензій посередників на провадження посередництва з працевлаштування громадян України за кордоном шляхом звернення на гарячу лінію Міністерства праці та соціальної політики.
Стаття 31. Державні соціальні служби
Державні соціальні служби надають українським трудовим мігрантам, які повернулись на Україну, соціальні послуги з метою подолання складних життєвих обставин, залучають до реабілітаційних програм, здійснюють соціальний супровід.
Розділ V
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 32. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 33. Відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для підтвердження статусу українського трудового мігранта
Органи, що підтверджують статус українського трудового мігранта, мають право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі відповідних документів.
Українські трудові мігранти несуть відповідальність згідно чинного законодавства за шкоду заподіяну державі внаслідок несвоєчасного надання чи надання недостовірних документів, що підтверджують статус українського трудового мігранта.
Стаття 34. Обов'язок українських трудових мігрантів повідомляти про зміну свого статусу
Українські трудові мігранти зобов’язані невідкладно повідомляти органи, що підтверджують статус українського трудового мігранта про зміну свого статусу.
Розділ VІ
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 35. Прикінцеві положення
Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.
Кабінету Міністрів України у двомісячний термін після опублікування Закону України «Про правовий статус українських трудових мігрантів»:
1) подати Верховній Раді України пропозиції про внесення до законодавчих актів змін, що випливають з цього Закону;
2) привести рішення Кабінету Міністрів України у відповідність з цим Законом;
3) забезпечити перегляд на предмет відповідності цьому Закону і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Стаття 36. Перехідні положення
Усі нормативні акти України до приведення їх у відповідність з нормами цього Закону діють у частині, яка не суперечить цьому Закону.
|