|
|
Скачати 361.97 Kb.
|
|
Стаття 14 1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії. 2. Держави-учасниці поважають права і обов'язки батьків і у відповідних випадках опікунів керувати дитиною в здійсненні його права методом, який узгоджується з розвиваючими здібностями дитини. Відповідь: Як вже говорилося вище, батьки не можуть порушити права людини і їх складову частину - права дитини. Крім того, батьки мають право участі у виборі віросповідання, а також бути проти такого вибору. Марина повинна почекати 4 роки (до 18 років), для того, щоб стати буддисткою, якщо і тоді вона буде цього хотіти. Така ж ситуація з відмовою від вживання м'яса. 5. Яся часто і багатократно бив його батько. Не маючи можливості терпіти побиття далі, Ясь попросив директора школи про допомогу в рішенні даної проблеми. Директор відмовив в допомозі Ясю, заявляючи, що для того, щоб добре виховати сина, час від часу його потрібно карати. Чи було порушення прав дитини? Стаття 19 1. Держави-учасниці приймають всі необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні і просвітительські засоби з метою захисту дитини від усіх форм фізичного або психологічного насилля, приниження або зловживання, відсутність турботи або необережного відношення, грубого ставлення або експлуатації, включаючи сексуальне зловживання, з боку батьків, законних опікунів або будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. 2. Такі засоби захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розробки соціальних програм з метою представлення необхідної підтримки дитині і особам, які про нього турбуються, а також для здійснення інших форм попередження і виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування і наступних засобів в зв'язку з випадками жорстокого відношення з дитиною, які вказані вище, а також, у випадку необхідності, для порушення судової процедури. Відповідь: Звісно ж тут відбулося порушення прав дитини. Органи державної влади (а представником таких органів є директор школи), зобов'язані протидіяти фізичному, психічному, а також сексуальному насиллю відносно дітей. Держава повинна, по-перше ввести законодавство, яке заборонило б таку практику, слідкувати за точним виконанням даного законодавства і допомагати дітям, до яких ставляться неналежним способом. 6. Анна могла переміщатися тільки на інвалідному кріслі. Вона дуже цікавилась сучасним мистецтвом. Звичайно, картини вона розглядала вдома в комп'ютері через Інтернет. Одного разу в Києві була організована виставка творів Пікассо. Анна давно мріяла побувати на подібній виставці. Вона швидко зібралась до музею. Однак, виявилось, що виставка знаходиться на другому поверсі, а в будинку, де проходила виставка немає ліфта. Чи було тут порушення прав дитини? Стаття 23 1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина повинна вести повноцінне і гідне життя в умовах, які забезпечують його гідність, сприяють його впевненості в собі і полегшують його активну участь в житті суспільства. 3. В визнанні особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 діючої статті представляється по можливості безкоштовно, з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, які забезпечують турботу про дитину, і має за мету забезпечення неповноцінній дитині ефективний доступ до послуг в області освіти, професіональної підготовки, медичного обслуговування, підготовки до трудової діяльності і доступу до засобів відпочинку таким чином, який приводить до найбільш повного, по можливості, залученню дитини в соціальне життя і досягненню розвитку його особистості, включаючи культурний і духовний розвиток дитини. Відповідь: В даному випадку відбулось порушення прав дитини. Кожна дитина повинна мати рівний доступ до культурних цінностей. Це означає, що державні публічні організації (такі як музей, театр, бібліотека, але також органи влади, школи, повинні мати спеціальні прилаштування для інвалідів, наприклад пандуси, ліфти і т.д. Це ж стосується міського транспорту, або вулиць з прилаштуваннями, які полегшують проїзд колясок, щоб можна було вільно переміщатись в інвалідному кріслі. 7. Сергій Ростиславович був директором державного ліцею. Він вчився на спеціальних курсах з прав людини і вважався спеціалістом в цій області. Крім того він знав статтю28 Конвенції про права дитини, згідно якої навчання в середній школі повинно бути безкоштовним. Разом з тим, директор приймає рішення, що за навчання в його ліцеї діти повинні будуть платити. З рештою ліцей був кращим в місті. Чи міг директор поводитись таким чином? Стаття 28 1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на основі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безкоштовне і обов'язкову початкову освіту Відповідь: Конвенція визначає тільки мінімальні стандарти для держав. Звісно самі держави можуть встановити більш високі і кращі стандарти. В Україні і в Білорусії середня освіта є державною і безкоштовною. Отже, ніхто не може вимагати від учнів оплату за навчання в державних середніх учбових закладах (звичайно зовсім по іншому складається справа з приватними школами). Отже, в даному випадку були порушені права дитини. Не існує спеціальних судів, які займалися б виключно питаннями порушення прав дітей. Держави, які підписали Конвенцію прав дитини, звітуються на міжнародних форумах за допомогою спеціально підготовлених звітів. Один раз на 5 років кожна держава повинна написати звіт, де висвітлює ситуацію з додержанням прав дитини, які містяться в Конвенції, і вказати в такому звіті, що держава робить, щоб цю ситуацію виправити. Дані звіти оцінюються Комітетом прав дитини, який по результатам звіту може давати свої рекомендації. Держава зобов'язана з підготовленим звітом ознайомити своїх громадян. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ВЧИТЕЛЮ "Коротка історія насилля над дітьми" Насилля відносно дітей стало однією з найбільш складних проблем людства. Кожного року відбувається приблизно 300 мільйонів випадків знущання дітей. Насилля у відношенні до дітей є феноменом, який є в нашому світі відомим з часів, коли людство почало письмово фіксувати свою історію. Л. Де Маус (L. De Mause) створив історичну періодизацію характерних відносин між батьками (опікунами) і дітьми, виділяючи наступні епохи: * дітовбивств (з Давніх часів до IV ст. н.е.). Різні історичні документи показують, що релігійні вірування, наприклад, Єгипта, Індії або Китаю надавали батьку владу розпоряжатись життям новонароджених дітей – вони могли бути принесені в жертву богам. Також в Біблії можна знайти приклади дітовбивств (Мойсей уник смерті, на яку за наказом фараона повинні були покарані всі єврейські діти чоловічого роду; цар Ірод зі страху, що Іісус позбавить його трону, наказав вбити в своій країні всіх дітей молодше двохрічного віку). В давній Спарті дитина розглядалась як власність держави – рішеннями Ради старійшин негарні діти, які мали фізичні або психічні недоліки, залишались в горах, або зкидувались з гори в прірву. В Давніх Афінах продаж дітей був так поширений, що Солон (в VI ст. до н.е.) за допомогою права намагався обмежити права батьків на продаж своїх дітей. В Давньому Римі дитина належала голові дому (pater familias). "Новонароджена дитина клалася у ніг батька – якщо батько хотів визнати дитину як свою, то брав його на руки. Якщо ж він віддалявся, то дитина помирала або від холоду або від голоду, або ставав власністю того, хто брав цю дитину на утримання з метою перетворити його в свого раба". В 347 році н.е., у зв'язку з широким розповсюдженням детовбивств, римське законодавство було змушено признати його як злочин, який карався смертю. * відмов від дітей (V-XIII ст.ст.). Для того, щоб скоротити кількість смертельних випадків залишених новонароджених дітей, починаючи з 422 року було встановлено, що людина, яка знайшла покинуту дитину зобов'язана заявити про це в церкву. Перший притулок для знайд був організований в 787 році священником Датео (Dateo) з Медіолану. В Римі, на початку XIII ст., папа Іннокентій III, "вражений тим, що рибалки часом виловювали сітями стільки ж мертвих новонароджених дітей як і риби", створив лікарню для знайд "Bephotorio", завданням якої було приділити увагу і турботу дітям, яких покинули батьки. * байдужості (XIV - XVII ст.ст.). В цей період було створено багато інститутів (будинків милосердя, притулків), метою яких було допомагати покинутим дітям. * нав'язування (XVIII ст.). В 18 столітті Ж.Ж. Руссо в "Емілі" вперше описав і сформував поняття дитинства. Не дивлячись на це, смертність знайд протягом цього століття коливалась між 60 і 70% загального числа дітей, яких приймали в притулки. * соціалізації (XIX - перша половина XX ст.ст.). В 1874 р., коли мати систематично била свою 8-ми річну дитину Марію Єлєну Вілсон (Mary Ellen Wilson) з Балтимора, їй надали допомогу члени місцевого відділу громадського об'єднання протидії жорстокості у відношенні тварин. * допомоги (II пол. XX ст. до теперішнього часу). В 1946 р. американський вчений Д.Кеффі (J. Caffey) опублікував статтю "Численні переломи кісток у немовлят з хронічними кровозливами", де доказав невипадковий, насильницький характер ушкоджень. В 1961 р. Н. Кемп (N. Kempe), голова Американської Академії педіатрії, організував конференцію "Синдром дитини, яка підлягає побиттю". В 1979 році Д.Фінкелхор (D. Finkelhor) виділив і описав, як окрему проблему, використання дітей в сексуальних намірах. В 1980 році Д.Гарбаріно (J. Garbarino) - психологічне (емоціональне) насильство над дітьми. Обидва американські дослідники не зводили вже проблеми виключно до сфери медичної, крім того вводилося також нове поняття child abuse (жорстоке відношення до дітей).
а). Побутові казуси проблемні завдання Найбільш важливою річчю, яку нам необхідно зрозуміти, коли ми говоримо про права людини – це їх вертикальний характер. Роздаємо учням казуси, які знаходяться нижче, і просимо їх висловлюватись з приводу того чи порушені в них права людини і чому. 1. Двоє хлопців побилися в школі. В результаті бійки один з них зламав руку. 2. Дирекція школи заборонила видання однієї з шкільних газет, які видавались самими учнями, в зв'язку з тим, що статті, які публікувались в ній, критикували вчителів. 3. Мама відкривала листи, які приходили до її 14-ти річної дочки Ганни і читала їх, бажаючи дізнатися з ким і про що переписується її дочка. 4. Вчителька перехватила лист, який Олег передав Юлії і прочитала його перед всім класом. 5. Світлана прийшла до суду для того, щоб подати документи на розлучення. Але вона не знала точно як це правильно зробити. В зв'язку з цим Світлана запитала співробітницю, яка приймала документи, чи правильно вона заповнила необхідні форми документів. Співробітниця образила Світлану, розірвала заяву і сказала прийти наступного разу, після того як Світлана навчиться правильно заповнювати формуляри. 6. Галина була продавщицею на базарі, де продавала цибулю. Одній з клієнток, вона випадково неправильно дала здачу. Виявивши недостачу грошей клієнтка назвала Галину злочинницею. 7. Михайло був "гарячим" міліціонером. Він не міг стерпіти, коли один з підозрілих очевидно обманює під час надання свідчень. В кінці кінців Михайло вдарив його з усієї своєї сили в обличчя. 8. Батько Ігоря заборонив йому користуватись Інтернетом, так як він дивився сторінки для дорослих. Відповіді на казуси: Права людини були порушені в казусах № 2, 4, 5 і 7. Так як в цих казусах однією з сторін були державні службові особи (вчитель, міліціонер, робітниця суду, директор школи). Вони як держава (влада) можуть порушити права людини. В казусах № 1 і 6 також були порушені права, однак це було не порушення прав людини, так як тут з обох сторін виступали громадяни. В казусах № 3 і 8 також не було порушення прав людини – батьки можуть виховувати дітей згідно з власними переконаннями. б). Міжнародні Нацизм, політична ідеологія заснована на расизмі, шовінізмі і верховенстві держави над особистістю. Нацизм має багато спільного з фашизмом і зазвичай класифікується, як один з його різновидів. Фашизм використовується для означення широкого спектру політичних рухів, які існували в різних країнах, в той час як термін “нацизм” використовують лише у зв'язку з Нацистською партією та Третім Рейхом Нацистська партія Німеччини (націонал-соціалістична партія Німеччини), трансформувалася з Робочої партії Німеччини (заснована в 1919). Її очолював Адольф Гітлер. Близькі до нацистського рухи були засновані в Англії в 1932 Освальдом Мослі й у 1962 Коліном Джорданом, у 1967 був створений Національний фронт. В CША Американська нацистська партія була створена в 1958 Джорджем Лінкольном Росквеллом. У 1946 році нацизм був засуджений світовим співтовариством як злочин проти світу та людей. У сучасній Німеччині нацизм є заборонений, проте нацистська ідеологія все ще знаходить підтримку у нашому суспільстві. Багато неонацистських партій продовжують діяти як в самій Німеччині так і у всьому світі. Антисемітизм, одна з форм національної нетерпимості (ксенофобії), що виражається у ворожому ставленні до євреїв, ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення євреїв громадських та інших прав. На території України першими відомими виявами антисемітизму були погроми 1113 р. у Києві та вигнання єврейського населення з міста за князівства Володимира Мономаха. Антисемітизм був складовою частиною офіційної нацистської ідеології в гітлерівській Німеччині. За період 1933-1945 внаслідок здійснюваного нацистами геноциду загинуло близько 6 мільйонів євреїв – в концентраційних таборах, гетто, під час таких акцій, як масові розстріли у Бабиному Ярі (Київ), або придушення повстання у Варшавському гетто. Після Другої світової війни створення Ізраїлю в 1948 викликало палестинський антисемітизм, підбурюваний арабським світом. У Європі, США, а також в мусульманських країнах, антисемітизм існує і пропагується неофашистськими групами. Деякі єврейські політичні і громадські діячі використовують прояви антисемітизму в корисних цілях. Ксенофобія це фобія стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого чи чужоземного. Слово походить від грецьких слів ξένος (ксенос), що означає "чужинець", "незнайомець", та φόβος (фобос), що означає "страх". Расизм в загальному випадку розглядають як форму ксенофобії. У науковій фантастиці ксенофобія - це страх перед інопланетянами. Ксенофобія передбачає наявність віри в те що об'єкт ворожості є чужим. З точки зору біосоціології, ксенофобія є суспільною проекцією інстинкту самозбереження певної національно-економічної формації. Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша направлена на групу всередині суспільства, що вважається чужою та шкідливою суспільству, наприклад нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї. Об'єктом другої форми ксенофобії є головним чином культурні елементи , що вважаються чужими. Усі культури підпадають чужоземному впливу, але культурна ксенофобія є часто вузьконаправленою на певні прояви такого впливу, наприклад поширення нетрадиційної для даної країни релігії. Незначні прояви ксенофобії є цілком природними і нешкідливими для суспільства в цілому. Протилежністю ксенофобії можна назвати космополітизм. Геноц́ид - цілеспрямовані дії з метою знищення окремих груп населення чи цілих народів за расовими, національними або релігійними мотивами. Геноцид - крайня форма дискримінації. Слово винайдене Рафаелем Лемкіним у 1943-му році та походить з грецького γενοσ (genos — родина, сім'я, плем’я — саме як в "генетика", тощо) та латинського cide (вбивати — так як в "пестицид", тощо). Приклади: Геноцид вірмен у Туреччині після першої світової війни Голодомор в Україні Голокост — геноцид євреїв фашистами Німеччини під час Другої світової війни Геноцид у Руанді — найважчий після світових війн Геноцид в Сребрениці – злочин сербських сил проти боснійського мирного населення Геноцид проти чеченського народу Геноцид в Дарфурі — найновіша трагедія
Вересень 2001 року був відзначений двома сумними для людства подіями: виповнилося 60 років з дня трагедії українських євреїв в Бабиному Яру в Києві, коли за один день було розстріляно 35 тисяч жінок, дітей і чоловіків тільки за те, що вони народилися представниками єврейської національності; 11 вересня 2001 року пролунали вибухи в США, коли за декілька хвилин загинули тисячі людей тільки тому, що невідомим терористам не подобався американський спосіб життя та політика американського уряду. На жаль, крім таких найжахливіших прикладів нетерпимості, що люди виявляють один до одного, ми можемо часто зустрітись з її проявами у своєму власному житті. Зараз цивілізоване культурне людство закликає рухатись до терпимості, толерантності. Навіть 1995 рік був проголошений ООН роком толерантності, насамперед політичної. Слово терпимість є синонімом поняття “толерантність” (походить від латинського tolerantis – терплячий). Толерантність людини або людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей різні погляди на життя, працю, кохання тощо. Чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших? Як треба поважати інших? Чи прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди? Проявляти нетерпимість чи бути толерантними? До якої межі потрібно бути толерантними, а де треба захищати свої інтереси? “Толерантність – терпиме ставлення до інших людей, їх думок, вірувань, політичних уподобань та позицій”. Вона має велике значення як в особистому житті кожної людини, так і на рівні демократичної держави (політична толерантність держави). Однак толерантність на рівні державної політики починається з повсякденного життя. У нашому житті також часто виникають гострі зіткнення різних точок зору, наприклад, у класі (при обговоренні окремих вчинків учнів; різних напрямків сучасної музики, висловлюванні точок зору щодо ставлення до навчання) Толерантність важлива для утвердження демократичного громадянського суспільства в Україні, в якому права і свободи людини визначаються найвищою цінністю, приватні інтереси людини переважають над державними, існує різноманітність думок і поглядів. |
| «Ніколи знову!» Права людини в Євросоюзі Якщо влада або її представник (напр., державний службовець) порушить чиїсь права або свободи, громадянин має право звернутися до... |
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ Преамбула Об'єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені... |
| 49 Права, свободи та обов'язки людини і громадянина Права людини це Ті соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних... |
Урок з етики у 6 класі на тему: Вчитель: Тарасевич Ніна Миколаївна Мета: розкрити поняття „ права людини”, „ права дитини”, „Обов'язки людини і громадянина України” |
| Я проснувся… О ні… невже знову ранок… знову новий день… День який... Я проснувся… О ні… невже знову ранок… знову новий день… День який знову не принесе нічого хорошого… Невже знову доведеться вставати…... |
Права і свободи людини Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, висловлювати власні судження про значення прав людини і дитини |
| Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини Основні права людини – гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства... |
Екологічна безпека літосфери Земля й вода, якщо вони безсовісно не пограбовані, можуть знову й знову давати все необхідне для життя.” |
| «Права людини. Право та обов’язок»; урок з учнями 8 класу Чуднівської... В Чуднівському районі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14. 08. 2013 року №611-р «Про затвердження плану... |
ПРАВА ДИТИНИ Отже, права дитини це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Особливі... |