«З А Т В Е Р Д Ж У Ю»
Начальник служби цивільного захисту
в Корабельному районі м. Миколаєва
ТУ МНС у Миколаївській області
підполковник служби цивільного захисту
А.С. Криворучко
“____” ____________ 2012 року
ПЛАН-КОНСПЕКТ
для проведення лекційного заняття з функціональної підготовки
з особовим та начальницьким складом СДПЧ-8
ТЕМА: Конфлікт інтересів на публічній службі. Поняття та зміст конфлікту інтересів.
НАВЧАЛЬНА МЕТА: роз’яснити співробітникам підрозділу поняття «конфлікт інтересів», та шляхи врегулювання «конфлікту інтересів».
ЧАС: 45 хвилин.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: учбовий клас.
ЛІТЕРАТУРА:
Загальні правила поведінки державних службовців, затв. Наказом Головдержслужби України від 23 жовтня 2000р.//Бюлетень законодавсва і юридичної практики України.-2002.-№1: Державна служба в України.
Битяк Ю.П. Державна служба в України: організаційно-правові засади: Монографія.-Х.:Право,2005.-С.172-196.
Виконавча влада і адміністративне право (За заг.ред. В.Б.Аверянова). – Київ: Видавничий Дім «Ін-Юре»,2002.-С.410-418.
Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії і практики/ За заг. ред. проф. В.Б. Аверянова. – К.: Факт,2003.-С.289-295.
Лозовий В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. – Х.:Право,2004.
Пірен М.І. Деонтологія, конфліктність та управління: Навч.-практ. посібник. – К.:Вид-во УАДУ,2001.-с.255-266.
Публічна служба.Зарубіжний досвід та пропозиції для України/За заг. ред. Тимощука В.П., Школика А.М. – К.: Конус-Ю,2007.-С.83-88.
Порядок проведення заняття:
1.Організаційні заходи – 5 хвилин:
- перевірка присутніх;
- оголошення теми і мети заняття, питань які вивчатимуться.
2.Викладення матеріалу теми – 30 хвилин.
2.1. Що таке «конфлікт інтересів»?
2.2. Причини, види та структура «конфлікту інтересів».
2.3. «Конфлікт інтересів» в законодавстві України.
2.4. Способи врегулювання «конфлікту інтересів».
2.5. Висновки.
Найменування заходів
|
Методичні вказівки
|
-
Що таке "конфлікт інтересів"?
У законодавстві більшості економічно розвинутих країн велика увага приділяється такій проблемі, як "конфлікт інтересів".
Питання конфлікту інтересів стало надзвичайно важливим і для України. У суспільстві не повинно бути жодних сумнівів у доброчесності публічної служби (Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.). У процесі прийняття рішень чи вчинення адміністративних дій публічним службовцем (особи які виконують функції держави) мають виключатися будь-які приватні інтереси. Відтак, виникла необхідність — дослідити поняття і природу "конфлікту інтересів"та з'ясувати шляхи подолання конфлікту інтересів на публічній службі.
Загалом, конфлікти, як явища суспільного життя, які виявляють суперечливі сторони соціальних зв'язків між людьми, природно супроводжували людство від початку його існування.
Існують різні підходи щодо поняття "конфлікту". Найчастіше його визначають як ситуацію, в якій сторони усвідомлюють несумісність своїх позицій і кожна із сторін намагається зайняти позицію, протилежну позиції іншої сторони.
Поняття "конфлікт" може стосуватися інтересів певних осіб. Доречно вести мову про протилежні позиції сторін у ставленні до конкретного інтересу. Внаслідок цього виникає "конфлікт інтересів", тобто ситуація, коли приватні інтереси особи знаходяться або складають враження, що знаходяться, в конфлікті з публічним інтересом. На практиці ситуації, які зумовлені "конфліктом інтересів", виникають доволі часто.
Поступаючи на публічну службу, особа має підпорядковувати свій приватний інтерес публічному інтересу. Вона повинна бути готова поступитися приватними інтересами на користь публічних, оскільки це зумовлено метою і завданнями публічної служби загалом.
Конфлікт інтересів — це ситуація, за якої особиста зацікавленість публічного службовця може вплинути на об'єктивність виконання ним службових повноважень та функцій і за якої існує можливість виникнення протиріччя між особистою зацікавленістю публічного службовця [законними інтересами громадян, організацій, суспільства, держави, що може спричинити нанесення шкоди цим законним інтересам громадян, організацій, суспільства.
Конфлікт інтересів завжди слід розглядати як колізію публічних інтересів в межах компетенції посади публічної служби та приватних інтересів особи, яка заміщує дану посаду.
Під "приватними інтересами" слід розуміти "будь-які інтереси публічного службовця, обумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими фізичними чи юридичними особами, в тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв'язку з його членством або діяльністю в громадських, політичних та релігійних організаціях".
Саме по собі приховування особою наявного приватного інтересу вже розцінюється, як порушення службової дисципліни і потребує вжиття відповідних заходів, що запобігає корупції.
Діяльність усіх публічних службовців пов'язана з публічно-правовим інтересом — виконанням завдань держави чи територіальної громади. Усі публічні службовці, у тій чи іншій мірі, беруть участь у прийнятті правових актів чи наданні адміністративних послуг громадянам. Вчинення таких дій має здійснюватися у відповідності з певними вимогами, серед яких дотримання конституційного принципу рівності всіх перед законом. Публічний службовець не має права використовувати своє службове становище для одержання додаткових, тобто не передбачених законодавством, доходів, пільг, або інших переваг від будь-яких юридичних та фізичних осіб як для себе, своїх родичів та близьких, так і для інших осіб.
Причини, види та структура виникнення конфлікту інтересів.
Існують різні причини виникнення конфлікту інтересів на публічній службі. Серед причин виникнення конфліктів інтересів виділяють:
1) порушення проголошених у законодавстві основних принципів публічної служб, зокрема: законності, професіоналізму, рівності громадян перед законом;
2) недобросовісність виконання службових повноважень, порушення конституційного обов'язку забезпечення прав та свобод людини;
3) порушення законодавчо встановлених для публічного службовця обмежень і заборон, зокрема: участі в управлінні комерційними організаціями, використання службового статусу для участі в передвиборній агітації, участь у страйках;
4) неправомірне користування особою службовими і особистими правами, що пов'язане з отриманням незаконних переваг чи пільг.
Для того, щоб запобігти чи припинити конфлікт інтересів, слід дослідити основні його елементи. Умовно можна виділити декілька основних елементів, які в сукупності становлять конфлікт інтересів на публічній службі.
Види "конфлікту інтересів".
Можна виділити різні види конфлікту інтересів на публічній службі, зокрема: організаційні конфлікти, конфлікти при плануванні роботи публічного службовця, конфлікти показників звітності,конфлікти при виконанні неправових доручень.
З метою уникнення конфлікту слід змінювати підходи щодо відповідних ситуацій, шукати найбільш оптимальні варіанти в організації роботи відповідного органу, щоб не допустити впливу приватного інтересу публічного службовця на обґрунтованість і добросовісність прийнятого ним рішення чи вчиненої дії.
Публічний службовець повинен суворо дотримуватись обмежень і заборон, передбачених законодавством, уникати дій, які породжують підозру в безсторонності вчинюваних ним дій чи прийняття рішень.
В Україні про "конфлікт інтересів" вперше було згадано в Загальних правилах поведінки державного службовця від 23 жовтня 2000 р. Згідно із положенням цього акта державний службовець повинен на вимогу заявляти про наявність чи відсутність у нього конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів випливає із ситуації, коли державний службовець має приватний інтерес, тобто переваги для нього або його родини, близьких родичів, друзів чи осіб та організацій, з якими він має або мав спільні ділові чи політичні інтереси, що впливає або може впливати на неупереджене та об'єктивне виконання службових обов'язків.
Будь-який з конфліктів має бути вирішений ще до прийняття на державну службу чи переведення на іншу посаду державної служби. У Загальних правилах поведінки державного службовця не передбачено механізм попередження виникнення чи позбавлення конфлікту інтересів.
Натомість, питанню конфлікту інтересів приділена значна увага у законодавстві зарубіжних країн. Наприклад, у частині першій статті 36 Кодексу цивільних службовців Греції, передбачено, що "цивільний службовець не може займатися питаннями або брати участь у розробці правових актів, особисто чи у складі колективного органу, якщо або він сам, або його дружина чи чоловік, або кровний родич чи родич за шлюбом до третього коліна, або особа, якій службовець приходиться близьким другом чи ворогом, має явну зацікавленість у вирішенні такого питання". Порушення цих вимог є підставою для скасування відповідного адміністративного акта. У цьому ж Кодексі передбачено, що"цивільні службовці, одружені між собою, або кровні родичі чи родичі за шлюбом до третього коліна не можуть входити до складу одного колективного органу".
Суттєвим запобіганням виникнення конфлікту інтересів є вимога, закріплена в Кодексі Греції, про те, що: "керівники служб не можуть працювати у місцевості, звідки походять вони самі або їхні дружини чи чоловіки".У таких нормах закладений механізм протидії корупції — уникнення самої, можливості конфлікту інтересів на публічній службі.
Слід врахувати такий момент, а також вести мову не тільки про наявні конфлікти інтересів, які реально існують, але й потенційні конфлікти, тобто ті, стосовно яких є цілком обґрунтовані підстави їх виникнення. Мають існувати достатньо обґрунтовані підстави вважати, що певні обставини безпосередньо вплинуть на об'єктивність вчинення публічним службовцем дій чи прийняття певних рішень. Пропонується таку ситуацію охарактеризувати, як існування потенційного конфлікту, тобто існування у публічного службовця приватних інтересів у сфері, в якій він здійснює свою службову діяльність.
Наприклад, у статті 29а Закону про державного службовця Болгарії передбачено: ”Державний службовець не повинен брати участі в обговоренні, підготовці та прийнятті рішень, якщо він або пов'язані з ним особи зацікавлені у прийнятті таких рішень або мають відносини з зацікавленими особами, що викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості такого службовця”. Законодавець наголошує на обґрунтованості існування сумнівів щодо об'єктивності дій публічного службовця.
Структура конфлікту інтересів.
суб'єкт — публічний службовець, як носій публічно-владних повноважень;
причини конфлікту — умови, які спричиняють конфлікт інтересів;
об'єкт конфлікту —сфера, в якій виникає конфлікт інтересів (сфера відносин, якій найчастіше завдає шкоди конфлікт інтересів);
предмет конфлікту — безпосередньо те, через що виник конфлікт інтересів у публічного службовця;
модель конфліктної ситуації— відображення предмету конфлікту у свідомості сторін конфлікту і їхнє ставлення до конфлікту інтересів;
динаміка конфлікту — його розвиток та тривалість існування конфліктної ситуації, (що негативно позначається на взаємовідносинах з громадянам та значно підриває авторитет органу влади в очах громадськості);
результат конфлікту інтересів — рішення про усунення конфлікту або рішення про притягнення до відповідальності осіб, які діють в умовах конфлікту інтересів
Врахування цих моментів і відповідне їх врегулювання у законодавстві сприятиме уникненню конфлікту інтересів ще на тій стадії, коли об'єкту не завдано матеріальної шкоди. У цьому разі можна уникнути негативних наслідків як для самих відносин публічної служби, так і публічному службовцю уникнути відповідальності.
«Конфлікт інетерсів» в законодавстві України.
Відповідно до статті 1 закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Відповідно до статті 14 «Урегулювання конфлікту інтересів» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»:
1. Особи, зазначені у пункті 1 (особи рядового і начальницького складу) та підпунктах "а" (вільний найм), "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані:
1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов'язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.
У відповідності до статті 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів»:
Неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також слід відмітити що в Верховній Раді України зареєстровано два законопроекти (проект закону України «Про конфлікт інтересів у діяльності публічних службовців», та проект закону України «Про правила етичної поведінки»), які більш широко розкривають поняття «конфлікт інтересів» на законодавчому рівні, та пропонують заходи щодо врегулювання та недопущення «конфлікту інтересів».
Хоча конфлікт інтересів не слід ототожнювати з корупцією, зростає розуміння того, що неадекватне врегулювання конфліктів між приватними інтересами та державними обов'язками посадових осіб може стати джерелом корупції.
Існування конфлікту інтересів підриває довіру з боку громадян до органів публічної влади і ставить під сумнів неупередженість та справедливість діяльності публічних службовців, безсторонність прийнятих рішень.
СПОСОБИ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ
Як запобігти конфлікту інтересів на публічній службі?
Особлива правова природа публічно-службових відносин зумовлює необхідність встановлення гнучкого механізму для того, аби уникнути негативних наслідків конфлікту інтересів. Слід передбачити заходи запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Оскільки конфлікти інтересів можуть існувати на момент прийняття на публічну службу, то важливим є вжиття необхідних заходів по їх запобіганню. Відповідно:"перед призначенням на посаду публічний службовець або особа, що претендує на зайняття відповідної посади, зобов'язані у письмовій формі засвідчити керівнику органу, на посаду в якому особа призначається, відсутність у нього приватних інтересів у сфері, в якій буде здійснюватись його службова діяльність".
У разі існування у кандидата сумнівів щодо наявності у нього конфлікту інтересів, він має звертатися за роз'ясненням до уповноваженої особи, а за її відсутності — до Уповноваженого органу. Якщо підтвердження про відсутність конфлікту не отримано, то публічний службовець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів по його врегулюванню.
Наприклад, у США існує практика, що дружина Президента США залишає роботу на час політичної діяльності свого чоловіка, аби не допустити виникнення конфлікту інтересів і не викликати підозру у громадськості щодо його наявності. Як правило, з початку політичної кар'єри у подружжі йде домовленість щодо обмеження виконання певних видів діяльності з метою про уникнення конфлікту інтересів.
У разі виникнення у публічного службовця конфлікту інтересів чи потенційного конфлікту інтересів він зобов'язаний повідомити про це свого безпосереднього керівника, а також уповноважену особу, а за її відсутності— Уповноважений орган.
Якщо публічний службовець не має безпосереднього керівника, він має повідомити лише уповноважену особу, а за її відсутності — Уповноважений орган. Таке повідомлення має здійснюватися у письмовій формі. Відповідь на нього керівник, уповноважена особа чи Уповноважений орган мають подавати також письмово. Письмова форма служить гарантією для публічного службовця і може служити доказом його чесності у випадку виникнення адміністративного спору щодо проходження публічної служби.
Таким чином з метою своєчасного попередження конфлікту інтересів кожен зобов’язаний:
уважно ставитися до будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів
запобігати можливим конфліктам інтересів
повідомляти безпосередньому чи вищому керівництву про будь-який реальний чи потенційний конфлікт інтересів, як тільки про нього стає відомо
застосувати превентивні заходи щодо попередження конфлікту інтересів самостійно чи за узгодженням з керівництвом
підкоритися кінцевому вердикту з метою попередження або уникнення конфлікту інтересів
Які існують способи врегулювання конфлікту інтересів?
Найчастіше конфлікт інтересів виникає вже під час проходження публічної служби. У такому разі потрібно вжити відповідних заходів по врегулюванню даної ситуації і забезпеченню неупередженого виконання службових обов'язків публічним службовцем.
Доцільно передбачити наступні способи врегулювання конфлікту:
1) позбавлення приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;
2) усунення публічного службовця від прийняття рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів;
3) переведення публічного службовця на іншу посаду або його звільнення зі займаної посади;
4) прийняття рішення або вчинення дій в умовах конфлікту під зовнішнім контролем.
Наявність різних способів врегулювання конфлікту інтересів має відображати гнучкість у вирішенні цієї проблеми, що дасть можливість охопити різноманітні ситуації, які можуть виникати на практиці.
Часто зустрічаються випадки, коли публічний службовець має певні приватні інтереси, пов'язані з майновими правами. У цьому разі публічний службовець може позбутися приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів, шляхом відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче управління майна або у будь-який інший спосіб.
Однак позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування або відновлення. Тому, не можуть вважатись позбавленням приватного інтересу дії щодо розлучення з подружжям, а також заяви, в тому числі публічні, про розірвання особистих, дружніх чи інших стосунків з іншими особами.
Не можуть вважатись позбавленням приватного інтересу відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче управління, якщо такі дії здійснюються на користь близьких родичів публічного службовця. А часто саме до таких способів вдаються політичні діячі чи інші публічні службовці при наявності у них приватного інтересу.
Публічний службовець має письмово повідомити про спосіб позбавлення приватного інтересу уповноважену особу чи Уповноважений орган. З цього приводу уповноважена особа, а за її відсутності Уповноважений орган, робить висновок про наявність або відсутність приватного інтересу.
Позитивним є врегулювання конфлікту інтересів шляхом усунення публічного службовця від прийняття рішення, чи участі в прийнятті рішення, або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів. Цей спосіб використовується за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших публічних службовців.
Усунення публічного службовця від прийняття рішення чи участі в прийнятті рішення або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття рішення або вчинення відповідних дій інших службовців здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює публічний службовець.
У разі виникнення конфлікту інтересів публічного службовця, який входить до складу колегіального органу (органу місцевого самоврядування, комітету, комісії, колегії тощо),такий службовець не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, якщо його неучасть не впливає на правомочність цього органу.
Однак, мова йде лише про ті колегіальні органи, які вправі приймати рішення, що породжують певні правові наслідки для окремих осіб чи невизначеного кола осіб. Діяльність деяких колегіальних органів (як правило, це стосується колегій, комісій при органах державної влади чи місцевого самоврядування) носить консультативно-дорадчий характер і не має безпосереднього впливу на прийняття правового рішення. Діяльність таких органів лише створює певні передумови для його прийняття.
У разі, якщо неучасть публічного службовця, у якого виник конфлікт інтересів та який входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такого публічного службовця у прийнятті рішень має здійснюватись під зовнішнім контролем.
Якщо конфлікт інтересів виник у діяльності суддів (крім суддів Конституційного Суду України), їх усунення від участі у розгляді судової справи здійснюється за правилами відводу, процедура якого встановлена спеціальними процесуальними законам.
У разі, якщо конфлікт інтересів виникає в діяльності депутата ВР АРК та депутата місцевої ради щодо прийняття правових актів індивідуального характеру, такий депутат не має права брати участь у прийнятті рішення з відповідного питання шляхом голосування, щоб не поставити під сумнів об'єктивність прийнятого рішення.
У випадку, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути розв'язаний шляхом усунення відповідного публічного службовця від прийняття рішення або вчинення дій та за наявності рівноцінної вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям публічного службовця, відбувається переведення публічного службовця на іншу посаду.
Однак, переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою публічного службовця.
Якщо переведення публічного службовця на іншу посаду є неможливим або публічний службовець не погоджується на переведення на іншу посаду, і конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, то публічного службовця звільняють із займаної ним посади.
Зазначені процедури переведення і звільнення здійснюються за рішенням органу чи посадової особи, які уповноважені приймати рішення про призначення публічних службовців на посади. У цьому разі звільнення відбувається за участю тих органів і посадових осіб, які брали участь у його призначенні.
Який порядок здійснення зовнішнього контролю?
У зарубіжній практиці велику роль надають громадському контролю — аудиту. Але існування громадського аудиту передбачає відповідний рівень правової культури у громадськості та активності з боку громадських організацій.
Формами зовнішнього контролю є:
1) перевірка Уповноваженим органом змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються публічним службовцем або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних з предметом конфлікту інтересів;
2) розгляд справ та прийняття рішень,публічним службовцем в присутності уповноваженої особи;
3) участь уповноваженої особи в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.
При цьому, вимоги до публічного службовця стосовно прийняття рішень та/або вчинення дій стосовно предмету конфлікту інтересів можуть включати:
1) зобов'язання публічного службовця надавати Уповноваженому органу для попереднього ознайомлення проекти нормативно-правових актів та правових актів індивідуального характеру, які стосуються предмету конфлікту інтересів;
2) зобов'язання публічного службовця здійснювати розгляд справ або приймати рішення щодо предмету конфлікту інтересів у присутності уповноваженої особи або посадової особи Уповноваженого органу;
3) заборону публічному службовцю брати участь у прийнятті рішень щодо предмету , конфлікту інтересів під час роботи у складі колегіального органу.
Приймаючи рішення про здійснення зовнішнього контролю, Уповноважений орган зазначає: форму зовнішнього контролю, термін дії розпорядження та вимоги до публічного службовця щодо прийняття рішень та/або вчинення дій стосовно предмету конфлікту інтересів.
Розпорядження про запровадження зовнішнього контролю надсилається публічному службовцю, його безпосередньому керівнику та відповідній уповноваженій особі не пізніше наступного робочого дня з моменту його видання.
Такі заходи мають проводитись оперативно, оскільки прийняття рішень чи вчинення дій стосується зовнішніх правовідносин, тобто фізичними чи юридичними особами. Не можна допустити зволікання із проведенням зовнішнього контролю, адже це може перешкодити своєчасності забезпечення конституційних прав громадян, а також породити у них підозру у недобросовісності та упередженості з боку посадової особи чи іншого службовця відповідного органу публічної влади.
Якщо конфлікт інтересів виникає у зв'язку з діяльністю публічного службовця у складі колегіального органу, рішення про запровадження зовнішнього контролю надсилається колегіальному органу.
Конфлікт інтересів; що виник у діяльності депутатів ВР АРК та депутатів місцевих рад врегульовується під час підготовки проектів рішень та їх розгляду на пленарних засіданнях відповідних рад. Про наявність такого конфлікту може заявити сам депутат, інші депутати ВР АРК, депутати місцевої ради, посадові особи Уповноваженого органу або уповноважені особи.
Зовнішній контроль може здійснюватися за ініціативою Уповноваженого органу, якщо до нього надходять повідомлення від фізичних або юридичних осіб про наявність конфлікту інтересів в діяльності публічного службовця. При виявленні на підставі інформації потенційного конфлікту Уповноважений орган виносить публічному службовцю письмове попередження про неприпустимість порушення законодавчо встановленої процедури врегулювання такого конфлікту та в разі необхідності видає розпорядження про запровадження зовнішнього контролю. Копія такого попередження надсилається відповідній уповноваженій особі.
У разі, якщо відповідна особа не вжила заходів по врегулюванню конфлікту інтересів і прийняла рішення або вчинила певні дії, це є підставою для оскарження такого рішення, а також вчинених ним дій або бездіяльності та знання їх протиправними у судовому порядку. У цьому разі до публічного службовця застосовуються заходи відповідальності. Скасування рішення, прийнятого в умовах конфлікту інтересів, яке стало підставою для вчинення правочину є підставою для визнання такого правочину судом недійсним.
Що стосується інших правочин, що вчиненні в умовах конфлікту інтересів, вони також можуть бути визнані недійсними.
Способи врегулювання конфлікту інтересів мають забезпечити своєчасність реагування на порушення законодавства і запобігти прийняттю рішень чи вчинення дій в умовах існування конфлікту інтересів.
5. ВИСНОВКИ.
1. Громадськість не повинна мати сумніви у доброчесності публічних службовців. Публічні службовці мають виключити будь-які приватні інтереси у процесі прийняття ними рішень чи вчинення адміністративних дій.
2. Поступаючи на публічну службу, особа має підпорядковувати свій приватний інтерес публічному інтересу і з готовністю поступитися приватними інтересами на користь публічних.
3. Конфлікт інтересів — протиріччя між приватними інтересами публічного службовця , та його службовими обов'язками, наявність якого може вплинути на об'єктивність - та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій в процесі його службової діяльності.
4. Існування конфлікту інтересів, навіть, за умови, коли публічний службовець не має матеріального інтересу, може викликати у громадськості сумніви щодо неупередженості та справедливості його діяльності та об'єктивності прийнятих ним рішень.
5. Виділяють різні види конфлікту інтересів на публічній службі, зокрема: організаційні конфлікти, конфлікти при плануванні роботи публічного службовця, конфлікти показників звітності, конфлікти при виконанні неправових доручень. З метою уникнення конфлікту інтересів слід шукати найбільш оптимальні варіанти в організації роботи органу влади.
6. Необхідно розрізняти наявні конфлікти інтересів, які реально існують, так і потенційні конфлікти, тобто ті, щодо яких є цілком обґрунтовані підстави щодо їх виникнення.
7. Публічний службовець зобов’язаний вжити усіх можливі заходи, щоб уникнути конфлікту інтересів. У разі існування у кандидата сумнівів щодо наявності у нього конфлікту інтересів, він має звернутися за роз'ясненням до уповноваженої особи, а за її відсутності — до Уповноваженого органу.
8. За невжиття заходів щодо усунення «конфлікту інтересів», згідно діючого законодавства України передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу та дисциплінарна у вигляді звільнення.
9. Розрізняють наступні способи врегулювання конфлікту інтересів:
1) позбавлення приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;
2) усунення публічного службовця від прийняття рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів;
3) переведення публічного службовця на іншу посаду або його звільнення зі займаної посади;
4) прийняття рішення або вчинення дій в умовах конфлікту під зовнішнім контролем.
10. Усі способи врегулювання конфлікту інтересів спрямовані на забезпечення своєчасності реагування на порушення законодавства і запобігати прийняттю рішень чи вчинення дій в умовах існування конфлікту інтересів.
|
Прочитати, пояснити та вибірково дати під запис
Прочитати, пояснити та вибірково дати під запис
Прочитати, пояснити та вибірково дати під запис
Прочитати, пояснити та вибірково дати під запис
Прочитати, пояснити та вибірково дати під запис
дати під запис
|
3. Закріплення вивченого матеріалу 5 хв.
Питання для закріплення:
3.1. Що таке "конфлікт інтересів"?
3.2. Які існують види "конфлікту інтересів"?
3.3. Чому службовцю слід підпорядковувати приватні інтереси державним (публічним) інтересам? Якімежі такого підпорядкування?
3.4. Яку небезпеку несе існування конфлікту інтересів для суспільства і держави?
3.5. Які існують способи врегулювання конфлікту інтересів?
3.6. Що не можна вважати дійсним позбавленням приватного інтересу?
3.7. Яка мета здійснення зовнішнього контролю? В яких формах він може здійснюватись?
4. Підбиття підсумків – 5 хв.:
- вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;
- оголосити оцінки;
- відповісти на запитання.
План-конспект склав:
Заступник начальника СДПЧ-8
капітан служби цивільного захисту Р.В. Черевань
"___" квітня 2012 року
|