Commonwealth of Australia


Скачати 147.59 Kb.
НазваCommonwealth of Australia
Дата27.03.2013
Розмір147.59 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
Commonwealth of Australia

Австралійський Cоюз


Прапор



Герб
Девіз: Немає (раніше Advance Australia)

Гімн: Вперед, прекрасна Австралія


Столиця Канберра

Найбільше місто Сідней

Офіційні мови англійська1

Державний устрій Конституційна монархія

- Королева Єлизавета II

- Генерал-губернатор Maйкл Джeффpі

- Прем'єр-міністр Джон Ховард

Незалежність від Великобританії

- Конституційний Акт 1 січня 1901

- Вестмінстерський Статут 11 грудня 1931

- Австралійський Акт 3 березня 1986

Площа

- Загалом 7 686 850 км² (6-та)

- Води (%) 1%

Населення

- перепис 2001 р. 18 972 350

- Щільність 2/км² (224-та)

ВВП (ПКС) 2003 р., оцінка

- Повний 579 662 000 $ (16-та)

- На душу населення 29 143 $ (11-та)

ІРЛП (2004) 0,957 (високий) (3-тя)

Валюта Австралійський долар (AUD)

Часовий пояс декілька2 (UTC+8–+10)

Домен Інтернет .au

Телефонний код +61

1Англійська мова де юре не має ніякого офіційного статусу.

2Існують деякі відхилення від зазначених часових поясів
Австралійський Союз — держава у Південній півкулі Землі на австралійському материку і острові Тасманія. До складу Австралійського Союзу входять також невеликі прилеглі острови, острови Норфолк і Лорд-Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Площа Австралійського Союзу — 7682300 км², населення — 19 млн. чол.у 2001 р. (10 млн. чол. у 1959 році). Столиця — місто Канберра. Австралійський Союз за територією посідає 6-е місце серед країн світу, має багаті природні ресурси, ще не цілком досліджені.
Державний устрій


встралійський Союз входить до складу Британської Співдружності Націй на правах домініону. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1 січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять англійський король (королева), що його представляє призначений ним генерал-губернатор, і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років. Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Австралійський Союз формально вважається федерацією. Місцевими справами відають органи самоврядування — виборні ради. Ці ради перебувають під наглядом урядових органів. Усе корінне населення позбавлене виборчих прав.
Адміністративний устрій
Федерація у складі 6 штатів і 2 територій.

Новий Південний Уельс

Південна Австралія

Північна Територія

Вікторія

Тасманія

Австралійська столична територія

Західна Австралія

Квінсленд
Уряд
Глава держави королева Єлизавета II з 1952, представлена генерал-губернатором; глава уряду Джон Говард з 1996, політична система: конституційна монархія.
Географія

Пустелі: Велика Піщана, Гібсона пустеля, Вікторія пустеля, Сімпсона пустеля;
Великий бар’єрний риф (найбільший кораловий риф у світі, простягнувся на 2000 км від східного узбережжя).
Східна частина Австралії займає Великий Вододільний хребет і Австралійські Альпи;
річки: Дарлінг, Лічлан, Муррумбріджи і Мурей;
острови: Нова Ґвінея і Тасманія; Австралійська Антарктична територія.
Природа
Австралія — найменший, плоский та сухий материк (40 % в тропіках, одна третина — пустеля, дві третини — прикордонна зона).
Середня частина А. – низовина з западиною, де розташоване о. Ейр. Зах. частина – плоскогір’я (400-500 м) з окремими хребтами та столовими горами. Вздовж півн.-сх. узбережжя А. розташовується Великий Бар'єрний риф. Сх. частину А. займає великий водороздільний хребет (найвища точка А. – г. Костюшко, 2230 м). Б.ч. А. лежить у тропіках, північ – у субекваторіальних широтах, південний захід – в субтропіках. Найбільші ріки – Муррей та Дарлінг.
Населення
[ред.]

Статистика

1959 — 10000000 (наближено)

1990 — 16650000 (наближено)

2001 — 18972350 (перепис)

2003 — 20180878 (наближено)
мови: англійська і мови аборигенів.
[ред.]

Опис
Населення Австралійського Союзу складається з нащадків переселенців в основному з Англії та інших країн Європи, які створили основу англо-австралійської нації, і аборигенів, яких до оселення європейців в Австралії було близько 300 тис. чол. В результаті жорстокої експлуатації і переслідувань чисельність їх зменшилась до 40—50 тис. чол. (1959). Корінне населення о-ва Тасманія — тасманійці — ще в 19 сторіччі було повністю винищене колонізаторами. Імміграція почалася в 1-й і набрала розмаху в 2-й пол. 19 сторіччя. За період між першою і другою світовими війнами приплив іммігрантів становив 17 тис. чол. на рік. В Австралійського Союзу близько 30 тис. українців (1959), які в основному живуть в містах Сіднеї, Мельбурні і Аделаїді. Працюють переважно як некваліфіковані робітники в промисловості. Населення розміщене нерівномірно. Пересічна густота—1,3 чол. на км2, в штаті Вікторія— 11,3 чол., а в Північній Території—0,01 чол. Основна маса населення зосереджена на пд.-сх. узбережжі. Величезна територія центральних і північних районів Австралійського Союзу майже не заселена. Більша частина населення Австралійського Союзу—наймані промислові робітники, середні і дрібні фермери. Частина сільського населення — це наймити-сезонники, так звані «ширери» (стригачі овець). Із загальної кількості самодіяльного населення (3702 тис. чол., 1954) в промисловості і будівництві зайнято 40,5 %, у сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві—13,5 %, транспорті та зв'язку—9,2 %, у невиробничих галузях господарства — 36,8 %.
[ред.]

Великі міста
У містах — 79 % населення. Найбільші міста (населення в тис. чол., 1957): Сідней—1975, Мельбурн—1677, Брісбен— 543, Аделаїда—529, Перт—376.
[ред.]

Міграція
У 1956 до Австралійського Союзу в'їхало 247,4 тис. чол., виїхало 153,5 тис.
[ред.]

Віросповідання
За релігією більшість населення в Австралійського Союзу,— християни: в 1954 до англіканської церкви належало 3409 тис. чол., до католицької — 2062 тис., до пресвітеріанської—869 тис., методистів — 978 тис. та інших.
[ред.]

Історія

Докладніше у статті: Історія Австралії
Першими з європейців побували в Австралії голландські мореплавці (1606). Для вивчення нового континенту Англія організувала ряд експедицій (У. Демитера, 1688, та Дж. Кука, 1770). Потреба англ. буржуазії в нових ринках, а також втрата північно-американських колоній змусили англійський уряд звернути увагу на Австралію. У 1788 її було оголошено англійською територією і розпочато посилене заселення Австралії засланцями. Адміністрація колонії та військ, чини захоплювали кращі землі Пд.-Сх. Австралії, а тубільці, що за рівнем свого розвитку не могли бути використані як об'єкт експлуатації, витіснялись у пустелі і фізично винищувались. На поч. 19 сторіччя процес вивчення і освоєння Австралії пожвавився. Відкриття величезних пасовиськ і розвиток вівчарства викликали приплив англійського капіталу. Землі роздавались переважно тим, хто мав значний капітал, тобто насаджувалось велике землеволодіння. Розвиток вівчарства та відкриття золотих родовищ 1851 викликали велику потребу в робочій силі і пожвавили імміграцію до Австралії. Якщо 1851 в Австралії було 438 тис. чол., то 1861 вже 1168 тис. В 1-й пол. 19 ст. Австралія поставляла на світовий ривок лише вовну і шкіру. З появою рефрижераторного транспорту в 2-й пол. 19 ст. Австралія почала вивозити багато м'яса і масла, що стимулювало розвиток тваринництва.
У кінці 19 сторіччі поселенці австралійських колоній висунули вимогу про утворення з окремих частин, які користувались автономією, єдиної федерації. Англія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх імперіалістичних інтересах в районі Тихого океану. 1 січня 1901 набрав чинності акт англійського парламенту про створення Австралійського Союзу. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус домініону. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. Австралійськоий Союз стає партнером Англії по експлуатації коловій. 1906 колонією Австралійського Союзу стала пд.-сх. частина Нової Гвінеї, а після першої світової війни Австралійський Союз одержує від Ліги націй мандат на управління колишньою німецькою колонією в пн.-сх. частині Нової Гвінеї. Робітничий рух зародився в Австралійського Союзу у 2-й рол. 19 ст В 90-х рр. виникла лейбористська партія, яка користувалась значним впливом і 1904 сформувала уряд. 1911—12, на противагу угодовцям-лейбористам, створюються революційні робітничі організації. Одним з їх організаторів був Артем (Сергєєв Ф. А.). 1920 була заснована Компартія Австралії. Великі робітничі страйки відбулись 1919—21, 1927, а також в роки світової економічної кризи 1929—33, тягар якої австралійські можновладці з допомогою лейбористських лідерів намагалась перекласти на плечі робітників. Під час другої світової війни Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав. Австралійський союз отримав автономія від Великобританії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах в 1942. У 1942 були встановлені дипломатичні відносини а СРСР В післявоєнні рони правлячі кола Австралійського Союзу налякані зростанням симпатій до СРСР і комунізму, провели ряд заходів проти компартії. В зовнішній політиці Австралійський Союз підтримав «холодну війну» і організував антикомуністичну кампанію в країні, що привело 1954 до відкликання посольства СРСР з Австралійського Союзу. Уряд Австралійського Союзу виступив у ролі активного союзника Англії і США в їх діях в Азії. Війська Австралійського Союзу взяли участь у колоніальній війні в Малайї, в американській корейській війні (1950—53). 1951 Австралійський Союз разом з Новою Зеландією уклав договір з США про взаємну допомогу (АНЗЮС), а 1954 став учасником СЕАТО.
Уряд Австралійського Союзу згодився на випробування англійської атомної і водневої зброї на території країни. Зовнішня і внутрішня політика уряду Австралійського Союзу натрапляв на спротив сил, очолюваних компартією та профспілками. В березні 1959 уряди Австралії та СРСР відновили дипломатичні зв'язки.
Австралійський Союз володів колонією Папуа (пд.-сх. частина острова Нова Гвінея), управляв підопічною територією Нова Гвінея (пн.-сх. частина о-ва тієї ж назви, архіпелаг Бісмарка, північна частина групи Соломонових островів) та, за угодою з Великобританією і Новою Зеландією, островом Науру.
У 1967 аборигенам були дані всі громадянські права. Після перемоги на виборах в 1993 прем'єр-міністр Пауль Кітінг підтвердив своє бажання бачити Австралію республікою до 2000 року. В 1999 на референдумі не була підтримана ідея переходу від конституційної монархії до республіки.
Партії

Ліберальна партія (до 1944 — Об'єднана партія Австралії, утворена 1931); представляв інтереси великої та середньої пром. буржуазії. 1931—41 і з 1949— правляча партія. Лідер партії—Р. Мензіс.

Аграрна партія (засв. 1916); захищав інтереси великих землевласників та скотарів. Виступає в блоку з ліберальною партією. Лідер — Дж. Макюен.

Лейбористська партія утворилася 1891 як партія робітничої аристократії. До 1921 в її програмі не було навіть згадки про соціалізм. Кілька разів була правлячою партією (востаннє 1941—49), завжди проводила бурж. політику. Лідер— Г. Еватт.

Комуністична партія Австралії (утворена 1920). Антикомуністичні кола не раз добивались заборони її. Генеральний секретар —Л. Шаркі. Голова — Р. Діксон.
Профспілковий рух
Профспілки в Австралійському Союзу виникли в 50-х рр. 19сторіччя. 1956 налічували близько 1700 тис. членів. Більшість профспілок (з загальної кількості 370) входить до об'єднань: Австралійської ради профспілок (заснована 1927, входить до Міжнар. конфедерації вільних профспілок) та Австрал. робітничого союзу, очолюваного реформістами.
Преса
В Австралійському Союзі виходить понад 60 великих газет та інші періодичних видань. Важливіші газети: «Геральд» {"The Herald"); «Сідні морнінг геральд» («The Sydney Morning Herald»), «Деилі телеграф» («Daily Telegrahр»), «Сан» («The Sun»), «Дейлі міррор» «Daily Mirror»). Компартія видає газети «Трібюн» («Tribune») і «Гардіан» («Guardian») та журнал «Комюніст рев'ю» («Communist review»). Найбільше газетне агентство «Острейліан Ассошіейтед Пресс» («Australian Associated Press») тісно зв'язане з англійським агентством Рейтер.
Економіка
Австралійський Союз—індустріально-аграрна країна з високим рівнем розвитку капіталізму. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Англії, майже повністю контролюють економіку.
Промисловість


Австралійський Союз—індустріально-аграрна країна з високим рівнем розвитку капіталізму. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Англії, майже повністю контролюють економіку.

Промисловість

Економічна мапа 60-их рр.
Промисловість розміщена дуже нерівномірно: більша її частина зосереджена на Пд. Сх. країни.

Основу енергетичного балансу Австралійського Союзу становить кам'яне і буре вугілля. У 1958 видобуто кам'яного вугілля 20,7 млн. т (штати Новий Пд. Уельс, Квінсленд), бурого—близько 11 млн. т (районн м. Мельбурна).

Вироблено 20 млрд. квт-г електроенергії, з них 4/5 на теплоелектростанціях.

Потужність нафтопереробних з-дів 8,6 млн. т нафти (1957).

Розвинута гірнича промисловість У 1957 видобуток (за вмістом металу)- заліз. руди—2,5 млн. т (Пд. Австралія, район Айрон-Ноб та ін.), свинцевої руди—318 тис. т, цинкової—249 тис. т (Новий Південний Уельс, район Брокен-Хілл); розробляються родовища золота (Західна Австралія), урану (Квінсленд). У невеликих розмірах видобуваються молібден, вольфрам, марганець, кобальт. Австралійський Союз займає 1-е місце в світі по виробництву цирконію і рутилу.

Чорна металургія працює на місцевій сировині. У 1958 виплавлено чавуну 2280 тис. т. сталі—3208. Найважливіші центри чорної металургії—Порт-Кембл, Ньюкасл і Літгоу в Новому Південному Уельсі. В кольоровій металургії виділяється виробництво цинку—116,6 тис. т (основний центр Рісдон), свинцю—254,4 тис. т (Порт-Пірі, 2-е місце серед капіталістичних країн). Працюють мідеплавильний завод, алюмінійовий комбінат. Значного розвитку набули деякі галузі машинобудування—автобудування (головним чином з частин, що імпортуються з США і Англії), суднобудування (Сідней, Мельбурн, Уаялла, Брісбен), с.-г. машинобудування (міста Пд. і Пд. Сходу), виробництво електротехничного устаткування (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен), різних верстатів і озброєння.

Хімічна промисловість виробляє синтетичне пальне, сірчану к-ту, добрива, вибухові речовини.

В харчовій промисловості виділяються м'ясокомбінати, зосереджені в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Пд. Уельс. Підприємства борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної промисловості, розміщені більш рівномірно в портах і внутр.районах. У текст. промисловості провідне місце займав виробн. вовни (шт. Вікторія і Новий Пд. Уельс).
Див. також: Корисні копалини Австралії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Австралії, Гірнича промисловість Австралії.
Сільське господарство

Австралійський Союз—країна великого землеволодіння. Кращі землі захопили англійські аристократи, лендлорди і капіталісти-скватери. У 1950 на г-ва, що мали понад 1000 га (11 % заг. кількості ферм), припадало 89,6 % землі, а на г-ва дрібних фермерів (28 % заг. кількості ферм) — лише 0,3 % землі. Під орними землями зайнято трохи більше 1 % всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім узбережних районів) мають екстенсивний напрям.

Тваринництво — провідна галузь с. г.—дає бл. 2/3 вартості с.-г. продукції. За поголів'ям овець (149,3 млн. у 1958) А. С. посідає 1-е місце в світі. В окремі роки Австралійський Союз дає більше 1/4 світового виробництва вовни. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока. У 1950 1,6 % всіх г-в концентрували у себе бл. 1/3 всього поголів'я (по 100 000 і більше овець кожне). Настриг вовни у 1958/59 — 662 тис. т. Вівчарство зосереджене в шт. Новий Пд. Уельс (46 % поголів'я), Вікторія (18 %). Розводиться велика рогата худоба (16,9 млн. голів у 1958). Австралійський Союз— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока. Найважливіші райони молочного тваринництва — пд.-сх. узбережжя, м'ясного — Квінсленд.

В землеробстві провідне місце належить виробництву пшениці. Збір—2,6 млн. т (1958). Посіви її зосереджено в шт. Новий Пд. Уельс, Вікторія, Пд. Австралія і Зх. Австралія (94 % посівної пл.). Менше значення мають посіви кукурудзи (Квіисленд). Невеликі площі зайняті посівами рису, тютюну, бавовнику.
Вирощують цукрову тростину, банани, ананаси, земляний горіх (переважно в шт. Квінсленд), цитрусові (Пд. Австралія, Вікторія, Новий Пд. Уельс).
Транспорт
В здійсненні міжрайонних зв'язків провідна роль належить залізничному транспорту. Загальна довжина залізниць —42,4 тис. км. Майже всі залізниці державні. Найбільш забезпечені залізницями пд.-сх. і частково пд.-зх. райони Австралійського Союзу. Автошляхів — понад 200 тис. км, переважна більшість їх зосереджена у пд.-сх. ч, країни. Тоннаж торг. флоту — 541 тис. т. Найгол, порти: Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Порт-Огаста, Фрімантл. Повітряний зв'язок здійснюється літаками великих національних та іноземних коипаній.
Торгівля
Експорт представлений шерстю, алмазами, глиноземом, вугіллям, свинцем і збагаченими цинковими рудами; а також зерновими, м'ясом, цукром, нікелем, залізною рудою. Постійними торговими партнерами є Японія, США, Європейські країни.
Продукти сільського господарства становлять бл. 85 % вартості експорту. Значна стаття експорту— поліметали. В невеликій кількості вивозяться чорні метали, устаткування. Основні статті імпорту: нафтопродукти, транспортні засоби, верстати, текстиль, каучук та ін. Частка Англії в імпорті Австралійського Союзу у 1957—58 становила 41,8 %, в експорті — 28,0 %. В експорті Австралійського Союзу значна питома вага Японії, Франції, ФРН, в імпорті — США.
Фінанси
Грошова одиниця — австралійський долар. До 1966 року був у вжитку австралійський фунт стерлінгів (1,25 австралійський фунт стерлінгів дорівнював і англійському фунту стерлінгів).
Освіта
Школи
Система державної освіти в усіх штатах Австралійського Союзу була створена лише в кін. 19 ст. У 1956 було 7 тис. початкових шкіл і 471 середня школа. В держ. школах навчалося 1354 тис. учнів, в приватних (платних), більшість яких належить релігійним, головним чином католицьким, організаціям, — 431 тис. учнів.
Університети
В 10 університетах 1956 навчалось 34,5 тис. студентів.
Бібліотеки
Бібліотеки: публічні в Мельбурні, Сіднеї та інших.
Музеї
Музеї: Австралійський в Сіднеї; Національні галереї в Сіднеї, Мельбурні, Аделаїді та інші.

Медико-санітарний стан
В 1956 було 1659 лікарень на 100 515 ліжок (10,6 ліжка на і тис. ж.); псих, лікарень 38 на 29 840 ліжок. Лікарів було 10 100 (1 лікар на 933 ж.), зубних лікарів — 3649. Акушерок в 1952 було 12 760, фармацевтів — 3340. Народжуваність в 1958—22,6 на 1 тис. чол., смертність—8,5 на 1 тис., дитяча смертність(1957)—21,4 на 1 тис. народжених. Найбільшу смертність дають захворювання органів кровообігу (24,7 %) та злоякісні пухлини. Мед. службу очолює федеральне м-во охорони здоров'я (м. Канберра). Підготовка лікарів провадиться на мед. факультетах при 4 університетах. Більшість лікарів займається приватною практикою.
Література
Література Австралійського Союзу — це література англійською мовою (аборигени писемності не мають). В 1-й пол. 19 ст. література Австралійського Союзу розвивалась під впливом літератури метрополії. Національна реалістична л-ра, пройнята гуманізмом, народилась в атмосфері суспільно-політичному піднесення 90-х рр. 19 сторіччя. Її засновниками були Т. Коллінз, Г. Лоусон та інші. Події першої світової війни, комуністичний переворот у Російській імперії змінили австралійську літературу. Набрав сили соціальний роман, в якому викривається капіталістичний визиск, звучить протест проти фашизму, змальовується трагедія аборигенів: «Робочі воли» (1926), «Кунарду» (1929) К.-С. Прічард; «Доля Річарда Мегоні» (1917— 29) Г.-Х. Річардсон; «Переправа» (1930), «Легенда про Сандерсова» (1937) В. Палмера; «Тібурон» (1935) К. Теннант; «Загарбники» (1934), «Спадкоємці» (1936) Б. Пентона; «Цукровий рай» (1936) Д. Девенні; «Каприкорнія» (1938) К. Герберта та інші. В 40—50 рр. виникав л-ра, яка відображає життя з позицій революц. пролетаріату: трилогія найстарішої письменниці К.-С. Прічард — «Дев'яності роки» (1946), «Золоті милі» (1948), «Крилате насіння» (1950), в якій узагальнюється істор. шлях австрал. народу; роман Ф. Гарді «Влада без слави» (1950) та ін. Тема критики суспільства і боротьби за соціальні права, національну незалежність і мир розкрита в прозі А. Маршалла (зб. оповід. «Як тобі там, Енді?», повість «Я навчився стрибати через калюжі», 1956) і Дж. Моррісона (роман «Порт призначення», 1950; зб. «Чорний вантаж» та інші оповідання, 1955), в поезії Б. Адамсона і М. Гілмор, в п'єсах М. Бренд 50-х рр. («Чужі», «Під нашим небом») і Д. К'юсек («Тихоокеанський рай», 1958) та інших.
Образотворче мистецтво
Корінне населення Австралії здавна знало мистецтво гравірування, різьблення і розпису (на Пд. і в центр. частині А. С. — геометричний криволінійний, на Зх.—прямолінійний орнамент). Прикрашали побутові й культові предмети, зброю, розписували фарбами тіло в обличчя. На Пн. зустрічаються сюжетні наскельні розписи: монохромні лінійні зображення людей (здебільшого міфологічних істот), що відзначаються динамікою та енергією малюнка, і поліхромні живописні зображення тварин, птахів, риб, плазунів. Знайдено також дерев'яні пластичні фігури і вирізьблені на камені рельєфні зображення. Нове мистецтво Австралії розвивається з кінця 18 ст. під впливом англ. мистецтва. В 19 ст. стали відомими аквареліст К. Мартене, графік-реаліст С. Г. Гілл, живописець-пейзажист Б. Л. Бювелот і його послідовники: Т. Робертс, А. Стрітон, Ф. МакКаббін та ін., що визначили національне обличчя мистецтва країни. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. поширюються напрями, вв'язані з академізмом (Дж. Ламберт) і модернізмом (брати Н. та Л. Ліндсі). В 30—40-х рр. 20 ст. стали відомими талановиті місцеві художники, що засвоїли техніку зх.-європ. живопису. Серед них Альберт Наматьїра (академік живопису), який створив низку яскравих, пройнятих любов'ю до рідної країни пейзажів. Він організував групу художників-аборигенів. Останнім часом в А. С. проникають модні зх.-європ. формалістичні течії (кубізм, сюрреалізм, абстракціонізм). Для передового, зв'язаного з життям австралійського мистецтва 1940—50-х рр. характерна сповнена експресії творчість У. Добелла, Н. Куніхана та ін.
Архітектура
Розвиток монументального будівництва в Австралійському Союзі почався в кінці 18 ст. і перебував під впливом англ. класицизму і неоготики (див. Готика). В 2-й пол. 19— поч. 20 ст. розгорнулась інтенсивна забудова міст Сіднея, Мельбурна, Брісбена і Аделаїди. Для цього періоду характерним в еклектичний напрям в архітектурі (будинок головного поштамту в Сіднеї на вул. Мартінплейс у формах ранньо-ренесанського палацу та інші). З 20-х рр. 20 ст. в архітектурі Австралійського Союзу поширюються нові течії, в основному конструктивізм (урядові будинки в Канберрі, Сіднеї, Мельбурні та інші).
Література

Маркс К. Капітал, т. 1 [розд. 25]. К., 1954;

Ленін В. І. В Австралії. Твори. Вид. 4, г. 19;

Конституции буржуазных стран, т. 4. М.—Л., 1936;

Андреева В. М. Австралия. М., 1956;

Мухин Г. И., Потемкин М. П. Австралия. М., 1956;

Дукмасов Н. А, К вопросу об экономической структуре Австралии. «Известия Всесоюзного географического общества», 1958, т. 90, в. 1;

Милейковский А. Австралия. Очерк экономической географии. Л., 1937;

Народы Австралии и Океании. Под ред. С. А. Токарева и С. П. Толстова. М., 1956;

Очерки общей этнографии. Под. ред. С. П. Толстова, М. Г. Левина, Н. Н, Чебоксарова. М., 1957;

Кучинский Ю, История условий труда в Великобритании и Британской империи. М., 1948; The Cambridge history of the British Empire, vol. VII, part 1. Australia. Cambridge, 1933;

Greenwood G. Australia. A social and political history. Sydney. 1955;

Петриковська А. Австралійська проза. «Всесвіт», 1958, № 6.

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
http://uk.wikipedia.org/wiki/Австралія_(країна)

Схожі:

АВСТРАЛІЯ
Австралія (Australia, від латинського australis південний) материк, розташований у Південній півкулі
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка