§3. Господарсько-правове регулювання у сфері будівельної діяльності
3.1. Поняття будівництва
У ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»21 будівництво визначається як складова комплексу робіт, пов'язаних із створенням об’єктів архітектури. До змісту будівельної діяльності, як вказується у ч. 3 ст. 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»22 та в інших законодавчих актах, належать нове будівництво, реконструкція, реставрація та капітальний ремонт об'єкта.
В свою чергу, об’єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). У чинному законодавстві розрізняються категорії складності об’єктів будівництва, всього 5 категорій23. В залежності від того, до якої категорії відноситься об’єкт будівництва, відповідно визначається і обсяг дозвільних та погоджувальних процедур, які належить пройти замовнику будівництва, включаючи особливості здавання завершеного будівництвом об’єкта в експлуатацію.
Таким чином, поняттям будівництва у законодавстві охоплюється широке коло робіт, пов'язаних із створенням нових, відновленням, розширенням i вдосконаленням існуючих будинків, будівель, споруд та інших об’єктів нерухомості виробничого i невиробничого призначення. У бухгалтерському обліку суб’єктів господарювання об’єкти, закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію, належать до основних засобів.
Слід вказати, що у Законі України «Про основи містобудування» також використовуються терміни «містобудування», «містобудівна діяльність», які є більш об’ємними за змістом поняттями порівняно із «будівництвом». Зокрема, містобудування включає прогнозування розвитку i планування територій, проектування, будівництво i реконструкцію об’єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об’єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів i ансамблів, створення інженерної i транспортної інфраструктури.
3.2. Види будівництва
Будівництво класифікують на такі види:
1) за об’єктами будівництва:
- житлове будівництво (багатоповерхові будинки, котеджі, окрема квартира тощо);
- нежитлове будівництво (промислові, адміністративні об’єкти тощо);
- будівництво обслуговуючих (присадибних) об’єктів (гаражі, комори тощо).
2) за напрямками будівництва:
- нове будівництво - будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних площах із метою створення нової виробничої потужності або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі (Державні будівельні норми України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2-3-2004 від 20.01.2004р. №8);
- реконструкція (це перебудова існуючих об’єктів виробничого і цивільного призначення, пов’язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня і якості виробленої продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якістю послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількості продукції, потужності, функціонального призначення, геометричного розміру)24;
- реставрація (нею, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є сукупність науково-обгрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об’єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності)25. Здійснюється реставрація тільки стосовно пам’яток культурної спадщини за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації;
- капітальний ремонт (ним визнається комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності))26.
3) за напрямами участі в будівництві розрізняється:
- проектування;
- безпосереднє будівництво;
- управління будівництвом.
3.3. Ліцензування господарської діяльності у будівництві
Господарська діяльність у будівництві, як особливий вид діяльності, підлягає ліцензуванню відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та спеціальних законодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері будівництва. Зокрема, відповідно до ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р. господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Ліцензії видаються згідно з «Порядком ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури», що затверджений постановою КМУ від 5 грудня 2007 р. № 1396 (з наступними змінами та доповненнями), а кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші загальні і особливі вимоги провадження господарської діяльності у будівництві викладено у наказі Мінрегіонбуд України від 27 січня 2009 р. № 47 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури». Ліцензійні умови є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, зокрема, вишукувальні, проектні, будівельні та монтажні, інжинірингові роботи у будівництві.
Так, господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за наявності таких загальних умов:
1) організаційних (наприклад, наявність затвердженої організаційної структури підприємства відповідно до Переліку робіт, що заявляються, наявність у організаційній структурі підприємства підрозділів та/або спеціалістів, які забезпечать виконання адміністративно-керівних, виробничо-технічних, планово-договірних, виробничих, юридичних і допоміжних функцій та функцій з контролю якості, промислової безпеки та охорони праці, ведення та збереження нормативної та виконавчої документації, наявність затверджених положень про відповідні структурні підрозділи та посадових інструкцій працівників згідно з розподілом обов'язків, повноважень та відповідальності осіб, штатного розпису тощо, виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами, а також низка інших організаційних умов);
2) кваліфікаційних (керівники та виконавці робіт залежно від видів виконуваних робіт повинні мати відповідні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, конкретні вимоги до яких викладені у п. 2.2.2 вищевказаних «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури»;
3) технологічних (вимоги про наявність техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт за умов дотримання вимог ДБН Г.1-5-96 «Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації, інструментом і інвентарем», про виконання робіт згідно з нормативно-технічними документами (ДБН, СНиП, ГОСТ, ДСТУ) та про дотримання вимог із забезпечення промислової безпеки та охорони праці).
Крім вищеперелічених загальних вимог, до кожного напрямку господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, у наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 р. № 47 сформульовано ще й особливі ліцензійні умови.
Строк дії ліцензії становить п'ять років, а для суб'єктів будівельної діяльності, які отримують її вперше, - три роки.
Ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов доручено здійснювати органу ліцензування – Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальним органам (відповідні повноваження передбачені в п. 3 вищевказаного «Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві»). Наказом Мінрегіонбуд України від 28 жовтня 2008 р. № 486 затверджено «Положення про ліцензійну комісію Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів», а постановою КМ України від 23 травня 2011 р. № 553 - «Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
3.4. Суб’єкти відносин у сфері будівельної діяльності
Суб’єктами відносин у сфері будівельної діяльності є:
1. Органи державної виконавчої влади. Окрім вказаної вище Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів державне управління будівельною діяльністю в межах встановленої законами України компетенції здійснюється спеціалізованими державними органами:
- Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;
- управліннями містобудування та архітектури та управліннями капітального будівництва обласних державних адміністрацій (на рівні області, АР Крим, міст Києва та Севастополя);
- відділами містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрацій тощо (на рівні району в області, АР Крим або району в місті);
2. Виконавчі органи місцевих рад. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 р. у галузі будівництва до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, включаючи:
- організацію за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення;
- виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;
- залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування;
- надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок тощо
та
делеговані повноваження, включаючи:
- участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом;
- здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;
- організацію охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників тощо;
3. Замовник (забудовник) - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування (ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність»)27. Слід вказати, що на практиці функції замовника та забудовника можуть розмежовуватися, що знайшло своє віддзеркалення у законодавстві. Наприклад, відповідно до п. 1.3 «Порядку підготовки та надання звітності забудовником управителю ФФБ за кожним об’єктом будівництва», що затверджений розпорядженням ДКРРФП від 7 липня 2009 р. № 532 забудовник визначається як особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об’єктів будівництва та уклала договір з управителем. А згідно з «Положенням про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України», що затверджене наказом Мінекономіки України, Мінфіну України та Державного комітету у справах містобудування і архітектури України від 23 вересня 1996 р. № 127/201/173 забудовник (титулодержатель) визначається як юридична особа, яка освоює капітальні вкладення, виділені на будівництво, та здійснює його підрядним або господарським способом;
4. Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»). У процесі будівництва інвестори можуть займати різне правове становище, зокрема, бувають:
- генеральні інвестори, які забезпечують повне фінансування будівництва;
- співінвестори – особи, що прилучилися до процесу будівництва зі сторони генерального інвестора;
- інвестори-покупці – кінцеві споживачі інвестиційного продукту (об’єктів будівництва), які, як правило, вкладають власні та/або позичені (кредитні) кошти.
Доцільно зазначити, що в інвестиційних будівельних проектах можуть брати участь як приватні інвестори, так і публічні суб’єкти (в ситуації, коли в об’єкти будівництва інвестуються кошти Держбюджету, місцевих бюджетів, державних підприємств, установ та організацій). Рішення про здійснення інвестицій у будівництво із коштів місцевих бюджетів приймають органи місцевого самоврядування. Стосовно залучення у будівельні проекти державних коштів, то прийняттю відповідних рішень передують суворо регламентовані процедури, мета яких – зменшити ризики неефективного витрачання державних коштів. Наприклад, постановою КМ України від 11 травня 2011 р. № 560 було затверджено «Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи», в якому залежно від кошторисної вартості розмежовано компетенцію КМ України, центральних органів виконавчої влади, РМ АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та інших органів державної влади, підприємств, установ та організацій державної форми власності стосовно затвердження будівельних проектів, а також врегульовано питання проведення державної комплексної експертизи проектів будівництва об’єктів незалежно від джерел їх фінансування;
5. Девелопер – це компанія, яка в будівельному процесі бере на себе управління будівництвом від проекту до кінцевої реалізації.
Розрізняють дві основні схеми взаємин інвестора (замовника) і девелопера:
- перша схема – девелопер не бере на себе фінансові ризики, а його винагорода залежить від кінцевого результату будівельного проекту. Як правило, інвестор наймає девелопера на таких умовах для того, щоб той на наявній земельній ділянці організував будівництво і, можливо, забезпечив здавання спорудженої будівлі в оренду;
- друга схема – девелопер самостійно забезпечує будівництво комерційної нерухомості, виступаючи як одноосібний організатор проекту, нерідко вкладаючи в будівництво власні засоби, які і лягають в його основу.
Девелоперська діяльність прямо не регулюється чинним законодавством України і тому вона підпорядкована лише загальним положенням законодавства, а здійснюється на основі зарубіжного досвіду та ділової практики;
6. Проектувальник – це юридична особа або фізична особа зі статусом суб'єкта господарської діяльності, яка одержала ліцензію на право розроблення проектної документації або її окремих розділів (визначення приведене в п. 1.1 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розробки, узгодження і затвердження проектної документації для будівництва», що затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 р. № 8). Основним результатом роботи проектувальника є проект – документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність»). Відповідно до положень ст. 26 цього ж Закону проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил;
7. Посередник – це суб’єкт господарювання (юридична особа або фізична особа – підприємець), який надає послуги із залучення ресурсів, необхідних для будівництва (зведення) об’єкта, або ж забезпечує реалізацію об’єктів будівництва. Посередники не беруть безпосередньої участі у будівельних роботах та в інших роботах, пов’язаних із будівництвом.
На сьогодні у сфері спорудження об’єктів будівництва (первинний ринок) та на вторинному ринку нерухомості можна виділити наступні групи посередників:
1 група – фінансові компанії, банки. Ці фінансові посередники діють у межах правового поля, що визначене Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 р.28, на первинному ринку нерухомості виступаючи як управителі коштів, що залучаються для будівництва житла у спеціально для цього створені фонди фінансування будівництва. Існують два види фондів фінансування будівництва: виду А (для якого поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, незалежно від обсягу фінансування) та виду Б (забудовник бере на себе зобов'язання дотримуватися вимог управителя щодо споживчих властивостей об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, здійснювати спорудження об'єктів будівництва без порушення графіків будівництва та відповідно до проектної документації і в межах загальної вартості будівництва, погодженої з управителем, та своєчасно ввести їх в експлуатацію і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, у разі виконання управителем графіка фінансування будівництва);
2 група – інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди, які мають право інвестувати в нерухомість та діють згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р.29);
3 група – ріелтери – це юридичні особи чи фізичні особи - суб’єкти господарської діяльності, які надають послуги по пошуку покупців чи орендарів закінченого об’єкта будівництва в цілому чи його частини;
8. Підрядник, згідно із ч. 1 ст. 318 ГК України, зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Договір підряду на капітальне будівництво, згідно із положеннями ст. 319 ГК України, може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
Відповідно до п. 4 «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених постановою КМ України від 1 серпня 2005 р. № 668 функції підрядників в процесі будівництв розподіляються так:
- генеральний підрядник - підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи;
- субпідрядник - підрядник, який в порядку, визначеному договором підряду, та на підставі договору субпідряду, укладеному з генеральним підрядником, залучається до виконання робіт;
- підрядник - сторона договору підряду, яка виконує та передає замовнику закінчені роботи (об'єкт будівництва), передбачені договором підряду;
3.5. Договірне оформлення будівельної діяльності та інвестицій у будівництво
Договірні відносини в будівельній діяльності організовуються за певними схемами залежно від складу суб’єктів правовідносин у сфері будівництва та стадії будівництва. Однак найчастіше для правового оформлення відносин учасників будівельного процесу використовується форма договору підряду.
Укладання та виконання договору підряду регулюється у Главі 33 «Капітальне будівництво» ГК України та у Главі 61 «Підряд» ЦК України. Як уже було зазначено вище, сторонами договору підряду є замовник та підрядник. Підрядник зобов’язується побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх (ст. 318 ГК України).
Істотними умовами договору підряду (відповідно до ч. 5 ст. 318 ГК України) є:
- найменування сторін;
- місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом);
- строки початку і завершення будівництва, виконання робіт;
- права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт);
- порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва;
- режим контролю якості робіт і матеріалів замовником;
- порядок прийняття об'єкта (робіт);
- порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки;
- страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків);
- урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Залежно від предмету та складу суб’єктів підрядних відносин договір підряду має такі види:
- генеральний підрядний договір (договір підряду на капітальне будівництво) – укладається між замовником і генеральним підрядником на виконання всього комплексу робіт;
- субпідрядний договір – укладається генеральним підрядником чи замовником з підрядниками усіх «рівнів» на виконання певного об’єму робіт;
- договір підряду на проведення проектних і дослідницьких робіт – укладається між замовником та підрядником на виготовлення проектної документації або для виконання обумовлених договором проектних робіт, а також для виконання дослідницьких робіт;
- договір на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва – укладається між замовником та підрядником на виконання вказаних робіт.
Відповідного договірного оформлення набули також і інвестиційні відносии у сфері будівельної діяльності. Так, залежно від форми участі інвестора в будівельному процесі інвестиційні відносини можуть набувати різної договірної форми, наприклад, існувати у вигляді:
- інвестиційного договору, або ж змішаного інвестиційного договору з елементами договору міни (ст. 715 ЦК України). Предметом змішаного інвестиційного договору зводитиметься до того, що інвестор, поряд із інвестиційними зобов’язаннями, також виконує і функції замовника будівництва (надає послуги), а як винагороду за надані послуги одержує частину закінченого будівництвом об'єкту;
- договору управління майном (глава 70 ЦК України);
- договору простого товариства (ст. 1132 ЦК України);
- договору про інвестування грошових коштів (ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.).
При інвестуванні спорудження житла через фонди фінансування будівництва договірні відносини між довірителем (інвестором) та управителем, а також між управителем та забудовником регулюються договорами, що укладаються відповідно до положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (ст.ст. 9, 14).
У разі залучення суб’єктом будівельної діяльності коштів на кредитних засадах між ним і банком укладається договір кредиту (Глава 71 ЦК України).
3.6. Комплекс робіт зі створення об’єкта архітектури
У процесі створення об'єкта архітектури згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» виконується комплекс робіт, який включає:
1. Підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;
2. Здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;
3. Пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту. При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Затвердження проектів об'єктів архітектури, які споруджуються із залученням державних коштів, здійснюється у порядку, визначеному КМ України;
4. Виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем – здійснення авторського нагляду за таким виконанням. Робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту. Робоча документація для будівництва або авторський нагляд за її розробленням виконуються за участю архітектора – автора затвердженого проекту відповідно до укладеного договору на розроблення проекту цього об'єкта архітектури (ст. 8 Закону України «Про архітектурну діяльність»);
5. Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування. Правила здійснення будівництва, а також підготовчих робіт, що передують йому, визначено у «Порядку виконання підготовчих робіт» та у «Порядку виконання будівельних робіт», що затверджені постановою КМ України від 13 квітня 2011 р. № 466. Для проведення підготовчих чи будівельних робіт замовник повинен попередньо виконати відповідні дозвільні процедури;
6. Прийняття спорудженого об’єкта в експлуатацію (відповідно до пунктів 2 та 3 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», затвердженого постановою КМ України від 13 квітня 2011 р. № 461 прийняття в експлуатацію об'єкті проводиться Держархбудінспекцією України та її територіальними органами шляхом або реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданої забудовником (стосовно об’єктів будівництва, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта), або на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі вищезазначеною інспекцією сертифіката (стосовно об’єктів будівництва IV і V категорії складності). Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. При цьому зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Слід окремо відзначити, що у ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказується, що останнім етапом проектування та будівництва об'єктів є реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
|