|
|
Скачати 0.68 Mb.
|
|
Тема 1. Сутність музичної педагогіки та її основні категорії Музичне виховання як важлива складова естетичного виховання відіграє особливу роль у всебічному розвитку особистості дитини. Ця роль визначається специфікою музики як виду мистецтва, з одного боку, та специфікою дитячого віку, з іншого. Сучасна музична педагогіка успадкувала та творчо розвинула на новій соціально-естетичній основі реалістичні традиції української музичної культури, притаманний їй високий рівень вимог. Разом з тим кардинальні зміни, що відбулися в українському суспільстві наприкінці минулого століття, позначаються й на діяльності закладів музичної освіти. Традиційні методи викладання змінюються, оновлюються з урахуванням вимог сучасності. Створені за останні десятиліття нові форми навчання та виховання свідчать про розв'язання актуальних проблем музичної освіти на державному рівні. Оскільки музична педагогіка – складова загальної педагогіки, шляхи їхнього розвитку схожі: збирати розгублену мудрість століть та повертати її до осмислення ключових проблем сьогодення. Звідси випливає головне завдання - поглиблення інноваційної спрямованості музичної освіти. Пошук моделей музичного виховання, адекватних теперішній культурі і цивілізації, є найголовнішим завданням сучасної музичної педагогіки. При вирішенні цього завдання постають деякі запитання: У чому полягає сутність музичної педагогіки? Як розмежувати поняття об’єкта та предмета музичної педагогіки? Як пов’язана музична педагогіка з іншими спорідненими науками? Н Об’єкт та предмет музичної педагогіки асамперед, музична педагогіка – окрема галузь знань, яка має свій науковий простір, свої об’єкт, предмет дослідження, а тому її слід вивчати відповідно до властивих лише їй закономірностей. Музична педагогіка включає дві сфери музичної діяльності: музично-педагогічну науку та музично-педагогічну практику. Для визначення сутності музичної педагогіки як науки потрібно розмежувати поняття її об’єкта і предмета. Об’єкт наукової діяльності традиційно відображає те коло об’єктивної реальності, яке охоплює предмет як одну із багатьох складових об’єкта і дістає своє однозначне розуміння лише в процесі зіставлення з ними [38]. Об’єктом музичної педагогіки є цілісний процес навчання, виховання та розвитку особистості засобами музичного мистецтва. Предметом музичної педагогіки є зміст та форми організації музично-педагогічного процесу як чинника розвитку особистості. Об’єктом музично-педагогічної практики є реальна взаємодія учасників музично-педагогічного процесу, а предметом – способи взаємодії, зумовлені його цілями та змістом. За висловлюванням Л.Арчажникової [3], специфіка музично-педагогічної діяльності полягає в тому, що вона вирішує педагогічні завдання засобами музичного мистецтва. Особливістю ж музично-педагогічної діяльності, підкреслює автор, є наявність серед її складових художньо-творчого начала. Особливість педагогіки сьогодні полягає в її гуманістичній спрямованості, посиленні комунікативних основ, “діалогічності”. Учні стають не лише об’єктом педагогічного процесу, а й його суб’єктом. Розширюється і спектр педагогічних прийомів: від авторитарних до демократичних. О Категорії музичної педагогіки сновними категоріями музичної педагогіки є музичне навчання, музичне виховання, музична освіта. Виховання визначають як соціально спрямований, регульований процес формування та розвитку особистості відповідно до суспільних ідеалів. Музичне виховання – це спеціально організований процес, що передбачає формування особистісних якостей учня та розвиток його здібностей засобами музичного мистецтва. Навчання - це цілеспрямований процес пізнання явищ навколишнього світу та освоєння способів діяльності внаслідок взаємодії учителя і учня. Відповідно музичне навчання є процесом цілеспрямованого пізнання явищ музичного мистецтва, освоєння способів музичної діяльності в результаті взаємодії учителя з учнем. Під освітою розуміють процес або результат засвоєння визначених суспільством рівнів культурної спадщини та пов’язаний з ним рівень індивідуального розвитку. У світлі сучасних тенденцій освітній процес має здійснювати передачу і присвоєння культурного досвіду як трансляцію цілісної картини світу, поза якою неможлива цілісна особистість як повноцінний суб’єкт культури. Освіту як прообраз “Я” розглядають у трьох аспектах: як освітню систему, освітній процес і результат цього процесу. Музична освіта як система розглядається у таких вимірах: 1) соціальний масштаб (світова музична освіта; музична освіта у певній країні, регіоні, навчальному закладі тощо); 2) ступінь освіти (дошкільне музичне виховання, спеціалізована початкова музична освіта; неспеціалізована музична освіта; додаткова музична освіта; позашкільна музична освіта; професійна музична освіта (бакалавр, магістр); післядипломна музична освіта; аспірантура; докторантура); 3) профіль освіти (музична, музично-педагогічна). Музична освіта – це взаємодія двох сторін: діяльності викладача і діяльності вихованця. З боку викладача музично-освітній процес є поєднанням навчання і виховання, з боку учня – формуванням та творчим використанням музичних знань, вмінь і навичок. Музичну освіту як результат розглядають у двох аспектах. По-перше, це наслідок дії системи, зафіксованої державним стандартом, щодо певної освітньої системи. По-друге, результатом освіти є сама людина, її досвід як сукупність особистісних якостей, музичних знань, умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, світогляду, творчої діяльності. Музична освіта як цілеспрямоване засвоєння музичної культури є навчально-виховним процесом. Він покликаний реалізувати мету музичного виховання, визначену вимогами сучасного українського суспільства. Одним із засобів реалізації цієї мети є зміст музичної освіти. Як зазначає О.Рудницька [39], головна мета музичної освіти полягає у формуванні різножанрових потреб учнівської молоді, для якої музика не лише стає засобом розваги, а й сприяє підвищенню культури. Реальні музичні інтереси учнів здебільшого виходять за межі традиційних програм, і тому розв’язання проблеми пріоритету “серйозного” або “розважального” мистецтва дає змогу краще зрозуміти кризу сучасної культури, визначити відповідні форми та напрями музичної освіти. Цілком зрозуміло, що й жанри “легкої” музики вже необхідно включати до загальної програми музичної освіти. У Сучасні тенденції розвитку музичної освіти національній музичній освіті останніх років пріоритетними тенденціями розвитку стають:
ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ І ВІТЧИЗНЯНОЇ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ Етапи розвитку західноєвропейської музичної педагогіки
Періодизація становлення та розвитку музичної педагогіки в Україні
1. Основні теоретичні знання Тема 1. Етапи розвитку західноєвропейської музичної педагогіки А Музика в контексті естетико- пепедагогічної думки Давньої Греції нтичним системам музичного виховання притаманний «естетико-педагогічний максималізм» [1], використання мистецтва у виховних цілях. Художня освіченість у ті часи була основою освіти в цілому. Музика, література, граматика, малювання, гімнастика становили її основний зміст. Музика вважалася приоритетним засобом естетичного виховання. Музикальність розглядали як соціально цінну якість особистості. Під музикою розуміли триєдність “мусичних мистецтв”: 1) танцю як тілесної конкретики жесту, 2) поезії як смислоутворюючого начала, 3) власне музики (ладу, ритму). Започаткувавши основи естетики як науки, давньогрецькі мислителі трактували естетичні категорії як моральні. Так, Піфагор з’ясував, що музика здатна впливати на мораль і пристрасті, встановлювати душевну гармонію. Він вважав космос “музикальним”, підпорядкованим “правильному” ладу. Звідси найвища мета людини - зробити тіло та душу музикальними. Першим на органічний зв’язок етичного й естетичного вказав Сократ. Його ідеал - людина, прекрасна душею і тілом (калокагатія). В творах мистецтва, за Сократом, має бути втілено високий моральний ідеал. Єдність краси фізичної і духовної – калокагатія - стверджувалась і учнем Сократа Платоном. Він розглядав калокагатію як відповідність моральних, естетичних, інтелектуальних та фізичних сил. Філософа цікавила соціальна та виховна сутність мистецтва. Він вважав, що “ритм і гармонія найбільше проникають у глибину душі”. Оскільки виховна дія звуків має бути регламентованою, Платон обмежував використання ладів, ритмів та музичних інструментів. Найвищого розвитку калокагатія набула в працях Аристотеля [3], в яких підкреслюється, що благо і прекрасне - те саме (перше проявляється – в діяннях, прекрасне - і в нерухомому). Мистецтво, за Аристотелем, - це наслідування, винахід. Його головні завдання - моральне виховання, заповнення дозвілля і приємне проведення часу. В етичній концепції Аристотеля ретельно аналізуються можливості мистецтва у вихованні доброчинності. Основним моральним достоїнством мистецтва філософ вважає здатність відображувати благородні характери та вчинки, привчаючи до насолоди від прекрасного і величного в житті. Музику Аристотель характеризував як засіб виховання: “Як усі нешкідливі розваги, вона не лише відповідає найвищій меті (людському життю), а й дає ще натхнення”. Він вважав, що задоволення, насолода (гедонізм) є обов’язковими в ході прилучення до мистецтва. Аристотель висунув принцип активної практики як способу засвоєння естетико-художніх норм мистецтва. Морально-естетичну природу мистецтва давні греки втілили в категорію “катарсис” (очищення), де збігаються ідентифікація себе з героєм і відсторонення від нього, почуття болю при переживанні трагедії з радістю від цих переживань. “ Катарсис” є не тільки естетичним, він стосується моралі, інтелекту, психології, тобто людини в цілому. Таким чином, давні греки зробили великий внесок в осмислення зв’язку морального і естетичного в мистецтві, яке вони розглядали як засіб виховання здатності насолоджуватися життям і бути благородним членом культурної еліти. Найважливішим засобом мистецтва стала музика. Цілі та зміст музичного виховання почали визначати ціннісним відношенням, зацікавленістю суспільства та особистості у різнобічному розвитку. Видатні мислителі часів античності неодноразово відмічали магічну силу впливу музики, її здатність пробуджувати прагнення до кращого, з чого випливала необхідність використання музичного мистецтва як предмета виховання [1]. Е |
|
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,... Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток).... |
ПИТАННЯ ДО КУРСОВОГО ІСПИТУ З ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ Сутність, предмет, завдання історії педагогіки як науки і навчальної дисципліни. Методи історико-педагогічних досліджень |
|
Основні категорії дидактики Сутність педагогічної діяльності. Структура педагогічної діяльності. Специфіка педагогічної діяльності |
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ДОНЕЦЬКА... БЕНЕФІС Народної артистки України, професора Донецької державної музичної академії ім. С. С. Прокоф’єва |
|
Уроку: «Особливості музичної мови» Анотація до уроку «Особливості музичної мови», для учнів 6 класу з музики, учитель Пасошнікова І. Г |
1. Загальні засади дошкільної педагогіки Дошкільна педагогіка, як... Загальними засадами дошкільної педагогіки є її предмет, особливості та організація педагогічного дослідження в галузі дошкільної... |
|
Гурток акробатики та музичної ритміки Нашу школу не можна уявити без діяльності гуртка акробатики та музичної ритміки. Це візитна картка Старобабанівської загальноосвітньої... |
Інститут педагогіки НАПН України Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Запрошуємо взяти участь у науково-практичному семінарі, який відбудеться 10 червня 2013 р за адресою: м. Київ 04053, вул. Артема... |
|
Використання мультимедійних технологій на уроках історії Насамперед, актуальним є питання реалізації ідеї «педагогіки співпраці». Об'єднання зусиль учнів і вчителів надає можливість якнайкраще... |
Практична робота № Предмет і завдання педагогіки (2 години) З якими науками зв’язана педагогіка? У чому проглядаються зв’язки педагогіки з фізіологією та психологією людини? |